Новозеландський режисер фільмів “Колись вони були воїнами”, “Двійник диявола” і “Помри, але не зараз” Лі Тамахорі помер у віці 75 років, пише The Guardian.

У заяві для ЗМІ Нової Зеландії сім’я Тамахорі повідомила, що він страждав на хворобу Паркінсона і помер “мирно вдома”.

Вони додали: “Його спадщина продовжує жити в його whānau (сім’ї), його mokopuna (онуку), кожному режисерові, якого він надихнув, у кожній межі, яку він порушив, і в кожній історії, яку він розповів із його геніальним поглядом і чесним серцем. Харизматичний лідер і невтомний творчий дух, Лі відстоював талант маорі як на екрані, так і за його межами… Ми втратили величезний творчий дух”.

Лі Тамахорі народився у Веллінгтоні (Нова Зеландія) 1950 року в сім’ї маорі та британки і проклав собі шлях в австралійській та новозеландській кіноіндустрії в 1970-х і 1980-х роках, узявши участь у зйомках низки фільмів Джеффа Мерфі, а також виступаючи першим помічником режисера Нагіси Ошими на гучному міжнародному проєкті “Щасливого Різдва, містере Лоренс” із Девідом Бові в головній ролі.

Тамахорі дебютував як режисер повнометражних фільмів з фільмом “Колись були воїнами” — важкою драмою про сім’ю маорі, що бореться за виживання в Окленді. Після виходу 1994 року фільм став найкасовішим у Новій Зеландії і отримав міжнародне визнання. У результаті Тамахорі запросили на зйомки фільму в жанрі нуар “Скеля Малхолланд” з Ніком Нолті в головній ролі.

Тамахорі також зняв трилер Джеймса Паттерсона “І прийшов павук” з Морганом Фріменом у головній ролі.

А потім він взявся за свою найгучнішу роботу — фільм про Джеймса Бонда “Помри, але не зараз”, який прославився невидимою машиною і помаранчевим бікіні Холлі Беррі. Це також стало останньою появою Пірса Броснана в ролі агента 007, перш ніж кермо влади перейшло до Деніела Крейга.

Як зазначив сам Тамахорі, поява франшизи про Борна зрештою зробила епоху Броснана дещо старомодною, але фільм, що вийшов на екрани 2002 року, мав великий успіх у глядачів, хоча й не у критиків.

Після “Бонда” Тамахорі зняв блокбастер “Три ікси 2: Новий рівень” з Айс К’юбом у головній ролі, після того, як зірка оригінального фільму Він Дізель вибув з проекту. Потім він зняв політичну притчу “Двійник диявола” про сина Саддама Хусейна Удея і його двійника, яких зіграв Домінік Купер.

Згодом Тамахорі повернувся до Нової Зеландії, щоб зняти фільм “Махана” про вигаданого патріарха маорі.

Режисер стримано поставився до провалу фільму в прокаті на батьківщині. “Це історичний фільм про минулу епоху, присвячений старшому поколінню, тому молодь його не дивилася”, — говорив він.

Нагадаємо, раніше у 56 років помер відомий австралійський актор і модель Джуліан Макмехон. Він довгий час таємно боровся з раком, проте саме ця хвороба обірвала його життя.

А 3 липня обірвалося життя голлівудського актора Майкла Медсена, відомого за фільмами Тарантіно.

В Одесі в галереї Sveta Gallery в Пасажі відкрилася виставка мініатюрних картин “РІВНОВАГА,ТИША, СЕНСИ”, виконаних у форматі АСЕО – вони мають стандартний розмір 2.5 x 3.5 дюйми. Всього на виставці представлено 400 мініатюрних картин від 65 художників з України, Польщі, Франції, Німеччини та Італії.

Представлені учасники з різних куточків України – навіть із прифронтових міст, як Херсон, Миколаїв, Харків. Цікаво, що попри мініатюрний формат, виставка здається великою. Це явище навіть має назву – «ефект масштабу сприйняття»: коли багато маленьких робіт разом створюють враження великої події, бо кожна несе свою історію і енергію.

Роботи можна придбати – вони легко оформлюються у стандартні рамки для фото 10×15 см або трохи більші, тому кожен може створити власну колекцію за настроєм. Приходьте подивитися й підтримати художників! Виставка працює щоп’ятниці, щосуботи та щонеділі до 30 листопада з 13:00 до 18:00.

Кураторки проєкту: Світлана Михалевич, Анастасія Рубаненко, Юлія Любіна.
Sveta Gallery, готель Пасаж (вхід з вул. Преображенська, 34, 2 поверх, кімната 202).

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Захід зібрав експертів з академічних кіл, культури та політики з різних країн, щоб обговорити, як сучасні суспільства ставляться до спадщини радянських пам’ятників у Європі в моральному та правовому аспектах.

Як зазначила в розмові з кореспондентом Укрінформу директорка Українського інституту в Німеччині Катерина Рітц-Ракул, мета була зібрати представників міжнародної спільноти, професіоналів – істориків, юристів, музейників, людей мистецтва, політиків федерального та локального рівнів, дипломатів – для того, аби поговорити, що можна зробити з радянськими пам’ятниками в Берліні та в Німеччині: які є юридичні аспекти, які політичні тощо.

«Ці пам’ятники використовуються для дезінформації, для маніпуляції, для пропаганди росіянами та їхніми друзями в Німеччині. І в Німеччині є розуміння того, що ці пам’ятники інструменталізуються російськими і проросійськими пропагандистами», – підкреслила директорка Українського інституту в Німеччині.

Вона додала, що це важко не помітити, тому що біля відомих пам’ятників – як-от танки і стела біля Бранденбурзьких воріт або величезний меморіал з пам’ятником радянському солдату з дівчинкою на руках у Трептов-парку – збирається «на шабаш» щороку 9 та 8 травня російська публіка та їхні німецькі друзі з російськими прапорами та зовсім не для того, щоб ушанувати жертв Другої світової війни, згадати про її жахи та замислитися про роль Радянського союзу в цій війні. А для того, щоб показати, що ця публіка досі сильна в Німеччині та має тут вагу.

Німці, звісно, і раніше все це помічали, але певною мірою боялися визнати це, адже не вважали, що мають моральне право критикувати росіян. Але зараз ситуація міняється, хоча німецька бюрократія не дає підстав сподіватися на ухвалення швидких рішень.

«Ми сподіваємося, що дискусія, яка вже існувала в Німеччині після 2014 року про ці пам’ятники, але відбувалась більше на рівні розмов, тепер буде збагачена українськими та східноєвропейськими голосами і поточиться в якомусь більш практичному напрямку», – сказала Рітц-Ракул і висловила сподівання, що вже наступного року, коли планується провести семінар і робочу зустріч з німецькими партнерами, можна буде представити якийсь конкретний проєкт роботи з радянськими пам’ятниками Берліну.

За її словами, приклади того, як поводяться з пам’ятниками в деяких країнах Східної Європи та Балтії, які зазнала свого часу радянської окупації, показують, що не обов’язково робити щось «радикальне», як наразі роблять українці, проти яких Росія веде агресивну війну.

Серед іншого, обговорення на конференції було зосереджено на всебічному значенні культури для розширеної концепції політики безпеки демократії, адже російська культура використовується як зброя війни в Україні, та й не тільки в Україні, а пам’ятники радянського періоду продовжують формувати колективну пам’ять та політичний дискурс по всій Європі.

Симпозіум було проведено напередодні Берлінського тижня свободи (8–15 листопада 2025 року). Його організовано Українським інститутом у Німеччині та Польським інститутом у Берліні, посольствами Республіки Польща, Естонської Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки в Німеччині та Литовським інститутом культури. Серед інших партнерів – Німецька комісія з військових поховань, Федеральний фонд переоцінки диктатури СЄПН, Музей Берлін-Карлсхорст та Німецько-українська історична комісія. Підтримало захід МЗС ФРН.

Україна останніми роками відмовилась від проведення меморіальних заходів на місцях радянських військових пам’ятників.

Фото Укрінформу можна купити тут