Про ситуацію на фронті 31 березня повідомили в оперативно-стратегічному угрупованні військ “Хортиця”.

ЗС РФ активізувались на Лиманському напрямку, де час від часу проводять серію атак. Найгарячіше — у смузі відповідальності 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго.

“Тут противник активізував наступальні дії здебільшого піхотними групами, але зміг накопичити суттєву чисельну перевагу. Ворожі підрозділи укомплектовані переважно добре підготовленими контрактниками”, — передала пресслужба.

Ворожі штурмові групи ліквідують ще на підступах до позицій.

“Цілодобові атаки на Лиманському напрямку не вщухають! (…) Після чергових невдалих спроб і шалених втрат вони не полишають цих спроб, а накопичують нові сили й атакують знову і знову. Ми ж палимо все, що бачимо: техніку, озброєння, росіян і нищимо укриття противника”, — розповіли у самій бригаді.

Загалом за тиждень, за даними ОСУВ “Хортиця”, найбільшу активність Росія проявляла на чотирьох напрямках: Покровському, Торецькому, Лиманському та Новопавлівському.

Військовослужбовець з позивним “Осман” Станіслав Бунятов розповів, що в районі Покровська фіксують від 50 російських штурмів на день. Здебільшого ЗС РФ використовують легкоброньований автотранспорт, мотоцикли, квадроцикли, самокати й велосипеди.

“Хоч це лише “30%” потенціалу, успіху противник практично не має”, — запевнив Бунятов.

У ранковому звіті Генштабу ЗСУ йдеться, що за добу на Лиманському напрямку зафіксували 16 російських атак. Ворог намагався просунутись в районі Надії, Ямполівки та Колодязів, а також в бік Богуславки, Нового і Новомихайлівки.

На Покровському напрямку Сили оборони зупинили 73 наступальні операції ЗС РФ. Бої точилися поблизу населених пунктів Олександропіль, Калинове, Водяне Друге, Єлизаветівка, Промінь, Лисівка, Зелене, Котлине, Удачне, Андріївка. Також окупанти намагались просунутись у бік Малинівки, Котлярівки, Богданівки та Олексіївки.

Нагадаємо, українські артилеристи розповіли про переваги буксированої версії САУ 2С22 “Богдана” у порівнянні з західними аналогами.

У Forbes повідомили, що українські роботи бережуть життя бійців ЗСУ на фронті, виконуючи особливо небезпечні завдання. Один з таких помічників — наземний дрон, здатний відновлювати інженерні загородження.

Одеська художниця Оксана Церковна представила свій новий проект під назвою “Мрії про мирне літо”. Художниця працює у напрямку сюрреалізм і частина робіт виглядає доволі провокативно: вона зобразила чоловічий статевий орган з колючою проволокою, на пляжі, під водою і навіть з фотоапаратом. В галереї “Вікно” на вулиці Нежинска, 31 представлено два десятки робіт Оксани Церковної.

На поверхні тіла зберігаються сліди минулого – шрами, зморшки, змінюються вигини хребта. Як земля носить на собі рани війни, так і людське тіло є живим архівом пережитого:
– Тріщини на шкірі, як тріщини на землі після спеки або вибухів.
– Зігнуті форми – внутрішній тиск, який не видно зовні.
– Зшиті поверхні – спроби зібрати себе після втрати, відновитися…

Тілесність, як символом крихкості та водночас стійкості – того, що можливо витримати. У проєкті “тілесність” постає як простір дослідження не лише фізичної оболонки, а й соціального, емоційного та символічного виміру людського тіла – відображення наслідків соціальних норм, травм і досвіду.

Тіло як ландшафт – метафора, що проступає в проєкті через переплетення природних форм і архітектури. Шрами нагадують про історичні події, а текстури підкреслюють життєві переживання. Тіло водночас особисте і колективне, інтимне і суспільне і несе в собі досвід, який можливо відчути на глибшому рівні.

Розглянемо тілесність як поле опору: опір стереотипам, зовнішньому контролю, насильству, але водночас і як простір насолоди, сили, відновлення. Через тілесність можна говорити про мир як про стан, у якому тіло не зазнає загрози, де воно може розквітати, взаємодіяти, відчувати.

 
Інтимність – це завжди гра між відкриттям і закриттям, між допуском і захистом. Колючий дріт – метафора заборон, символом нав’язаного контролю над тілом. Тіло може прагнути розширення, контакту, але війна, травма чи суспільні норми тримають його в обмеженні. Прагнення дотику контрастує з фізичною дистанцією. Це дослідження того, як тіло адаптується до нових реальностей: як воно вчиться жити з болем, як змінюється в умовах страху чи втрати, як реагує на насильство та відновлюється через ніжність.
 

 
Пропонуємо розглянути тілесність не просто як об’єкт, а як поле боротьби та можливостей. Це місце, де відчувається пам’ять і біль, але й зароджується мрія про спокійне літо – про тепло, про дотики, про свободу бути в своєму тілі без страху.
 
Фото: Степан Алєкян/Фейсбук

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Український інститут книги.

«Експертна рада програми підтримки перекладів Translate Ukraine, яку реалізовує Український інститут книги, затвердила список проєктів-переможців. У переліку – 81 позиція, саме стільки творів української літератури планують перекласти за підтримки УІК іноземними мовами у 2025», – ідеться у повідомленні.

Як зазначили в УІК, цьогоріч вони отримали 161 заявку, із яких 28 не пройшли технічний відбір.

Загалом, у межах Translate Ukraine 2025 заплановано перекласти твори української літератури 25 мовами у 28 країнах світу. 

Серед проєктів-переможців – найбільше перекладів польською (7), іспанською (6), латиською (6), словацькою (6) мовами.

Окрім цього, українські книги побачать світ англійською (5), арабською (2), бенгальською (1), болгарською (3), грецькою (2), грузинською (3), івритом (1), італійською (4), китайською (1), литовською (3), македонською (5), німецькою (3), португальською (3), румунською (2), сербською (1), угорською (4), фінською (2), французькою (4), хорватською (2), чеською (3) та шведською (2).

«Члени Експертної ради зазначили, що кількість заявок на цьогорічний конкурс програми підтримки перекладів Translate Ukraine зросла, їхня якість підвищилася, а географія розширилася. До програми долучаються все нові й нові країни». 

За словами голови Експертної ради з добору проєктів до програми Translate Ukraine Валентини Стукалової, «проєкти, що були підтримані, перемогли в справжній конкурентній боротьбі, а серед тих, що, на жаль, залишилися без підтримки, є також цікаві».

Серед найпопулярніших авторів цього року:

• Софія Андрухович (її роман «Амадока» вийде болгарською, румунською, фінською й шведською, «Катананхе» перекладуть македонською, а «Фелікс Австрію» — сербською);
• «Драбину» Євгенії Кузнєцової видадуть грузинською, литовською і словацькою, роман «Спитайте Мієчку» вийде грецькою, а «Вівці цілі» – фінською);
• Сергій Жадан (книга короткої прози «Арабески» вийде в румунському та шведському перекладах, роман «Ворошиловград» перекладуть словацькою, «Месопотамію» – угорською, а «Інтернат» – хорватською).

У переліку проєктів-переможців також книги авторів-військових, зокрема:

• поетична збірка Артура Дроня «Тут були ми», яка вийде польською і французькою мовами;
• «Мисливці за щастям» Валерія Пузіка, котру перекладуть польською;
• «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка вийде угорською;
• португальською, французькою і болгарською перекладуть поетичну збірку «Вірші з бійниці» Максима Кривцова;
• «Світлий шлях» Станіслава Асєєва вийде грузинською;
• у англійському перекладі вийде збірка Ярини Чорногуз «[dasein: оборона присутності]».

Також у межах Translate Ukraine 2025 заплановано видати 11 книг дитячої літератури, 41 книгу художньої прози, 6 книг української класики, 8 книг нонфікшну та 15 поетичних збірок.

Із детальним переліком можна ознайомитися за посиланням.

В УІК нагадали, що починаючи з 2020 року (2022 року програму не вдалося реалізувати через повномасштабне вторгнення Росії в Україну), в межах програми підтримки перекладів Українського інституту книги Translate Ukraine вийшов 251 переклад українських книг різними мовами світу. 

Результати Translate Ukraine (2020-2024) доступні за посиланням.

Мета програми — збільшення видимості України та української літератури у міжнародному культурному просторі, зростання впізнаваності голосів українських авторів за кордоном, забезпечення доступу іноземних читачів до творів української літератури.

Як повідомляв Укрінформ, Національний стенд України на Лейпцизькому книжковому ярмарку цьогоріч представляє дев’ять видавництв.

Фото: Pixabay