Софія Особа дала інтервʼю Ростиславу Калацинському, розкривши деталі свого особистого життя.

Донька Ірини Фаріон про загиблого чоловіка

“Василь — кохання мого життя. Ми з Василем познайомилися теж в особливому місці — біля памʼятника Шевченку. Це було 9 березня. Здається, 12-го року. Це був мітинг свободи. Я до нього підійшла і мала передати прапор. Бо ми мали йти на інший мітинг. В мене колежанка сказала: “Давайте йдем всі на каву”. Я тоді дізналася, що Василь народився в Добромилі, що Василь з релігійної національної родини, що Василь дуже працює багато насправді, і що Василь — дуже добра і світла людина”, — розповіла Софія Особа.

Зокрема, самій Ірині Фаріон майбутній зять дуже сподобався, адже він “добрий, національний і порядний”.

Василь та Софія згодом почали зустрічатися, згодом одружилися та стали батьками двох дітей — Еви та Дмитрика.

Чоловік завжди у всьому допомагав рідним. Василь навчався у “Львівській Політехніці”, був будівельником, мав свою фірму та особливий підхід.

“Його мама дуже любила і поважала”, — каже Софія.

Саме завдяки Василю виник YouTube-канал Ірини Фаріон. Він допомагав зі зйомками та монтажем.

Зокрема, перед освідченням Софії Василь у першу чергу попросив дозволу в тещі.

Як йшов на війну

Софія зізналася, що чоловік спершу сказав, що йде воювати, саме тещі.

“Це для мене був шок, стрес. Я була тоді ображена на нього. Тому що такі важливі кроки треба обговорювати”, — каже Особа.

Василь був мінометником у 4-му батальйоні бригади Національної гвардії “Рубіж”.

“Його мінометні розрахунки були одні з кращих. І позиція називалася “Євою”… Він насправді був відданим у всіх своїх справах, які починав”, — розповіла донька Ірини Фаріон про свого коханого, який загинув на війні в жовтні 2024 року.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

Нагадаємо, у грудні Фокус розповідав і показував, як виглядають могили Фаріон, Івасюка і Гіги на Личаківському кладовищі у Львові.

Євросоюз засудив рішення Фонду бієнале дозволити Росії участь у цьогорічній виставці у Венеції, підкресливши, що культура не повинна використовуватися як платформа для пропаганди.

Реєстр збитків – гарантія того, що після завершення бойових дій ми матимемо ресурс для масштабної модернізації країни

Війна, яку розв’язала Росія проти України, принесла руйнування, масштабів яких сучасна Європа не бачила з часів Другої світової війни. Кожен спалений склад, кожна пошкоджена електростанція та кожен завод, що опинився під окупацією – це не просто сухі цифри у звітах, це вирвані шматки нашої економіки, зупинені життєві цикли цілих підприємств та зруйновані долі тисяч людей. Проте в сучасному світі справедливості неможливо досягти лише через гнів – вона вимагає складного, багатогранного юридичного процесу, який базується на ювелірній точності даних.

Сьогодні Україна спільно з міжнародними партнерами будує безпрецедентний за своєю прозорістю та масштабом механізм, який має на меті змусити агресора заплатити за кожну хвилину завданого болю та кожну гривню завданих збитків. Ключовим елементом цієї системи стає міжнародний Реєстр збитків (RD4U), створений під егідою Ради Європи. Невдовзі на порталі Дія відкриється подання заяв у нових категоріях, і це стане тим самим моментом, коли український бізнес та державні установи отримають додатковий інструмент для офіційної фіксації втрат на світовому рівні.

Багато підприємців та керівників сьогодні ставлять цілком логічне запитання: навіщо витрачати ресурси на подання заяви саме зараз, якщо реальні виплати репарацій можуть затягнутися на роки? Відповідь криється в самій архітектурі міжнародного права. Міжнародний реєстр збитків є першим фундаментальним етапом глобального компенсаційного механізму.

Це не просто база статистичних даних для аналітиків, а цифрова доказова база, яка в майбутньому стане головним юридичним документом для компенсаційної комісії з розгляду претензій. Світова історія знає випадки, коли відсутність належної документації через роки ставала непереборною перепоною на шляху до отримання справедливого відшкодування.

Без належної фіксації сьогодні, коли сліди злочинів ще свіжі, а первинні документи доступні, довести суму завданої шкоди через десятиліття буде юридично неможливо. Реєстр збирає заяви не лише про житлову нерухомість громадян, а й про величезні пласти економічних втрат, створюючи єдину цифрову мапу руйнування українського промислового потенціалу.

Розширення функціонала Дії сьогодні дозволяє охопити три критично важливі напрямки, які раніше залишалися за межами цифрової фіксації.

По-перше, йдеться про категорії B1.1 та C1.1, що стосуються пошкодження або знищення критичної інфраструктури. Це енергетичні вузли, ТЕЦ, електростанції, водоканали та стратегічні системи зв’язку, без яких неможливе функціонування жодного міста.

Паралельно з цим запроваджуються категорії B1.2 та C1.2, присвячені не критичній інфраструктурі: це адміністративні будівлі, великі офісні центри, торгові хаби та приватні виробничі потужності. Кожен приліт ракети, кожен артилерійський обстріл чи пожежа, що зупинили роботу вашого підприємства, мають бути детально задокументовані саме під цими кодами, адже це пряма шкода економічному суверенітету держави та удар по логістичних ланцюгах, що живлять фронт й тил.

Окрім нерухомого майна, надзвичайно важливим є облік активів та обладнання. Для цього передбачена категорія C3.1 – Пошкодження, знищення або втрата активів. Сучасний бізнес – це не лише стіни, а й складні технологічні лінії, вантажний автопарк, спеціалізована сільськогосподарська техніка та потужна ІТ-інфраструктура. Навіть товарні запаси, що згоріли на складах або були цинічно викрадені окупантами, тепер підлягають обліку для подальшого відшкодування.

Третім, і чи не найскладнішим юридичним викликом, є категорія C3.2 – Втрата контролю над майном на тимчасово окупованих територіях. Це питання юридичної витонченості: активи можуть залишатися фізично цілими, але власник позбавлений можливості керувати ними чи отримувати прибуток через ворожу окупацію. Офіційне визнання факту втрати контролю під егідою Ради Європи – це потужний захист ваших прав як законного власника в будь-яких майбутніх міжнародних суперечках та шлях до юридичного повернення прав на власність після деокупації.

Важливо розуміти, що заповнення заяви – це не лише підготовка до репарацій, а й формування вашої поточної інвестиційної привабливості. В умовах війни прозорість бізнесу стає критичним фактором.

Це підтверджує, що компанія веде чесну гру, документує свої втрати та має легітимні претензії до агресора. Таким чином, Реєстр стає частиною системи страхування військових ризиків, де кожен зафіксований об’єкт отримує міжнародний цифровий паспорт пошкоджень. Це спрощує аудит та відкриває двері до програм відновлення ще до того, як велика політична угода про репарації буде підписана.

Подання заяви через Дію буде максимально цифровізованим, що є унікальним досвідом для всього світу. Хоча частина даних підтягнеться з державних реєстрів автоматично, кожному бізнесу варто підготувати власну ґрунтовну базу доказів. Важливо розуміти, що міжнародні експерти будуть оцінювати не лише сам факт пошкодження, а й прямий причинно-наслідковий зв’язок із військовими діями. Тому фото- та відеофіксація, супутникові знімки, акти ДСНС, офіційні витяги з ЄРДР про вчинення кримінальних злочинів та звіти про професійну оцінку майна стають вашою головною юридичною зброєю.

Окремо варто наголосити на прямому зв’язку Реєстру із замороженими активами РФ за кордоном. Світова спільнота все частіше обговорює можливість використання прибутків від цих активів або їхньої повної конфіскації для виплати компенсацій Україні. Але для того, щоб юридично обґрунтовано претендувати на ці кошти, Україна повинна надати світу верифікований, детальний та прозорий список збитків. Кожна заява, подана через Дію, збільшує легітимність вимог щодо конфіскації російських суверенних активів.

Ми показуємо партнерам не абстрактну суму «мільярди доларів», а конкретний перелік зруйнованих об’єктів із неспростовними доказами та ринковою оцінкою. Це перетворює процес відшкодування з політичного бажання на технічну необхідність виконання міжнародного права. Таким чином, подаючи заяву сьогодні, ви не просто сподіваєтеся на справедливість у далекому майбутньому, а активно створюєте умови для того, щоб воно настало значно швидше.

Сьогодні ми бачимо, як формується нова архітектура глобальної безпеки. Створення Реєстру збитків під егідою Ради Європи – це чіткий сигнал всьому світу: безкарності не буде. Цей механізм стане зразком для вирішення подібних конфліктів у майбутньому. Україна не просто просить допомоги, вона пропонує прозорий та технологічний шлях відновлення справедливості.

Використання порталу Дія робить цей процес демократичним й доступним: від маленького фермерського господарства, що втратило комбайн, до промислового гіганта з гектарами цехів. Це урівнює права всіх потерпілих перед міжнародним правосуддям, усуваючи бюрократичні бар’єри, які раніше вимагали років листування з міжнародними чиновниками.

Росія повинна заплатити за кожен зруйнований квадратний метр території та приміщень, кожен день вимушеного простою українських підприємств та кожну неотриману гривню чи долар. Це довгий шлях, але він починається з одного впевненого цифрового кроку. Реєстр збитків – це інструмент дипломатичного тиску на найвищому рівні та гарантія того, що після завершення бойових дій ми матимемо ресурс для масштабної модернізації країни.

Валерія Коваль, заступниця міністра цифрової трансформації з розвитку екосистеми цифрових та офлайн персоналізованих сервісів

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства