Бачити людину в кожній дитині: послуга раннього втручання в Одеській області

Published

3 роки ago

19.04.2023

Порушення розвитку у дітей — не є і не має бути перешкодою у отриманні послуг, навчання, радощів і всіх відчуттів, які даються життям. Суспільство твердо, б’ючись лобами, крокує до такого світу, де у кожного будуть однакові можливості і один із перших етапів — раннє втручання — спеціально організована система психологічної, соціальної, медичної і педагогічної допомоги сім’ям, які виховують дітей від народження до чотирьох років із порушеннями розвитку або ризиком їх появи, спрямованої на розвиток дитини і нормалізації життя її родини.

“Дайджест Одеси” дізнався, що в Одесі та області надають послугу раннього втручання. Більше про це розповіла нам Оксана Кривоногова, національна тренерка з раннього втручання та керівниця Одеського обласного методичного центру РВ.

Модель допомоги для дитини та батьків

В основі РВ полягає біо-психо-соціальна модель, яка враховує стан здоров’я, але спираючись на можливості, сильні сторони й інтереси дитини, зосереджена на її самостійності і щоденній активній участі в житті своєї родини, суспільства. У фокусі послуги знаходиться не тільки розвиток дитини, але і підтримка батьків, підвищення якості життя сім’ї в цілому.

Як розповідає тренерка, послуга в одеському регіоні надається вже понад 14 років, проте очікування батьків можуть бути різні. Вони точно не отримують якісь окремі від дитини процедури, бо команда спрямовує свої зусилля на батьків, підтримку та підвищення їхньої компетенції стосовно розвитку дитини. Серед принципів раннього втручання, насамперед сімейноцентрованість, бо цілі ставлять для родини. Це пов’язано, як зі щоденними активностями, тобто організація процесів одягання, купання, прогулянки, гри з дитиною, а ще інформування та сприяння покращенню емоційного стану батьків. Це довгостроковий супровід командою фахівців у природному середовищі. Ось цей аспект важливий, бо труднощі у дітей виникають у різних справах і місцях. Тому фахівці працюють з малюком і його оточенням не тільки традиційно у центрі, а й удома, на вулиці, в магазині, дитячому садку тощо. Іноді звичайні справи стають для батьків справжнім випробуванням: нагодувати, викупати, погуляти на вулиці, сходити в магазин або гості.

“Започаткувавши цю послугу, ми працювали, традиційно – у центрі. Але вже до ковіду, мали майже 100% домашніх візитів. Працювати вдома у рази краще, бо якби чудово не зробили центр, він не відповідатиме природному середовищу дитини, немає конкретного стільчика, тарілки чи подушки. А ще дитині може просто не подобатись в центрі, а якщо і подобається, то вдома такого немає. Ми з батьками про це розмовляємо, але не всі згодні на домашні візити, бо це не звично. З початком карантину ми продовжили працювати просто в онлайн-форматі. Тому зараз впевнено скажу, що найефективніше працювати у форматі домашніх візитів”, — додала Оксана.

Як повідомляє Міністерство соціальної політики, 70% дітей з сімей, охоплених раннім втручанням, успішно соціалізуються.

Цільова аудиторія послуги

У послугу РВ сім’ї приходять настільки рано, наскільки це можливо, тому що перші 1000 днів життя малюка — найважливіші. Саме в цей період швидкість формування нових нейронних зв’язків найвища. Нейропластичність мозку дає шанс нашим дітям мінімізувати порушення.

РВ триває до чотирьох років. Отримати цю послугу можуть сім’ї та діти:

Яким встановлено діагноз, що супроводжується затримками розвитку дитини (незалежно від ступеня тяжкості). Наприклад, дитячий церебральний параліч, розлади аутистичного спектра, синдром Дауна, епілепсія та інші.
У яких визначено затримку в розумовому, моторному, соціально-емоційному та комунікативному розвитку за допомогою скринінгів або тестів.
Які мають ризик появи затримки розвитку внаслідок певних біологічних та соціальних чинників. Наприклад, діти, народжені раніше терміну; діти, народжені з малою вагою; діти з сімей, які отримали будь-який травматичний досвід.
Батьки, яких мають сумніви та хвилювання щодо розвитку своєї дитини або питання стосовно відносин із маленькою дитиною, її поведінки та взаємодії з іншими людьми.

“У світі впроваджують раннє втручання, як до 4, так і до 6 років, бо по-різному працюють державні системи. Наприклад, у нас всі діти за законом можуть йти до садочка, незалежно від порушень у період від 2 до 4 років. Проте дитина не починає розвиватись 16 чи 18 місяців, а з народження. І якщо навіть немає діагнозу і лікарі спостерігають, розвиток йде, то на що чекати? Діагноз розладу спектра аутизму поставлять десь в 3 роки, але дитина вже має порушення. Тобто якщо ми не впевнені аутизм це чи ні, можемо працювати із порушеннями мовлення чи харчування. Нам здається, що раннє втручання зайняло свою нішу і все дуже логічно. В ідеальному світі після народження дитини починається РВ, після чого інклюзивно-реабілітаційний центр (ІРЦ), дитячий садочок, інклюзивна освіта, школа. Далі, було б добре надавати професійну освіту і супроводжувати на робочому місці. Потрібні різні рівні підтримки, наприклад, проживання. Дорослі люди з інвалідністю не повинні проживати з батьками, вони можуть жити окремо із різним рівнем підтримки. Ми це бачили на навчаннях за кордоном”, — розповіла спікерка.

Із ростом дитини змінюється звичайний спосіб життя родини. Зараз, в умовах війни, багато сімей переміщені всередині країни та за її межі. У таких випадках послуга надається в онлайн-форматі.

Фундамент інклюзії

Інклюзія починається не в садку і школі, а з самого народження. Отримання послуги РВ з самого раннього віку дитини допомагає батькам швидше повірити в свої сили й усвідомити, що включення сім’ї та дитини в усі сфери життя суспільства — це закономірний процес. Чим раніше сім’я усвідомлює це, тим швидше та легше пройде процес адаптації і соціалізації. Незалежно від особливостей розвитку всі діти мають абсолютно рівні права.

“Філософія інклюзії в тому, що кожна людина включена до суспільства, яка б вона не була. Ми всі різні, а у когось діагноз, у когось характер чи потреби, але всі ми маємо права і потрібні суспільству. Тому не може інклюзія починатись в 4 роки чи в якийсь інший вік. Часто з народженням дитини із порушенням, сім’я виключається з суспільства, вони сидять вдома, розгублені, їм соромно, не знають як розмовляти з друзями чи з сім’єю щодо порушень дитини. І це не правильно”, — зазначила Оксана Кривоногова.

Фахівці працюють за конкретним планом дій. Після етапу знайомства та перших зустрічей, відповідно до питань та потреб родини, створюють індивідуальний план розвитку на 6 місяців. На цей період поставлено 10-15 цілей, за якими йдуть щотижневі зустрічі. При комунікації з батьками команда не тільки надає рекомендації, але й провокує аналізування проблеми. Завдяки відкритим питанням та підходу осмислення проведених та можливих дій стосовно дитини, батьки шукають нові підходи ніби самостійно.

“Більшість батьків все ж таки йдуть до інклюзивних груп у садочках. І у нас починається програма переходу. Десь півроку-рік ми готуємо сім’ю до виходу з послуги. Фахівець раннього втручання входить до команди супроводу, тому ми спілкуємось з вихователями обраного садочка, ділимось інформацією, надаємо власне заключення”, — поділилась експерт.

Звернутись можна самостійно, або з направлення педіатра/сімейного лікаря чи соціального працівника. В Одеській області послуга надається в семи установах в Одесі, Подільську, Овідіополі, Білгород-Дністровському та Красносільській ОТГ.

Події

У Києві відкрився кінофестиваль квір-кіно Sunny Bunny

Published

3 години ago

19.04.2026

Головний з новин

У Києві відбулася церемонія відкриття четвертого фестивалю квір-кіно Sunny Bunny.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Державне агентство України з питань кіно.

Вечір розпочався із подяки Силам оборони України. Із промовою виступив ветеран, захисник Маріуполя, голова об’єднання ЛҐБТ-військові і амбасадор фестивалю Олександр Деменко. Він оголосив хвилину мовчання за полеглими захисниками та цивільними жертвами російської агресії.

“Коли я повернувся з полону, був щасливим що в Україні проводяться фестивалі, люди святкують дні народження, проводяться класні заходи. І те, що проведення подібних подій зараз не на часі, це не правда. Але не можна забувати й людей, завдяки яким ми можемо проводити подібні події”, – зауважив Деменко.

Цього року SUNNY BUNNY святкує свій 25-річний ювілей.

У 2001 році на КМКФ “Молодість” з’явилась програма “Кохаючи інакше”. У 2007 році вона перетворилась на конкурс ЛҐБТКІА+-фільмів “Сонячний зайчик”. І вже у 2023 році SUNNY BUNNY переріс у повноцінний кінофестиваль.

Читайте також: Кінофестиваль у Палм-Спрінгс оголосив прийом заявок

“Мені здається, що це дуже символічно що фестиваль виокремився з окремої секції фестивалю “Молодість”, під час повномасштабного вторгнення. Тобто в той час, коли ми виборюємо своє право бути собою, на свою ідентичність, говорити світу про те, ким ми є, ким ми були, відділяти себе від агресора. Для мене хороше кіно, це кіно яке говорить чесно на непрості теми. Мені здається що SUNNY BUNNY створює такий простір, де можна досліджувати певні теми, які раніше замовчувались, приховувались”, – зазначила заступниця Міністра культури з питань європейської інтеграції Наталія Мовшович.

Із вітальною промовою виступив також голова Державного агентства України з питань кіно Андрій Осіпов

Як починався SUNNY BUNNY розповів директор КМКФ “Молодість” Андрій Халпахчі

“Ви побачите ретроспективу фільмів 90-х років. Саме тоді тема стала не просто актуальною, а справжнім кіномистецтвом. Фестиваль “Молодість” завжди демонстрував фільми цієї тематики. А потім у Берліні виникла ідея створити окремий фестиваль. Berlinale був першим серед великих фестивалів, який зробив офіційну програму “Teddy Bear” і вони цьогоріч святкували 40-річчя Teddy Award. І саме тоді, в 90-ті роки, виникло бажання і ідея, зробити таку програму в Україні. Для мене було дуже важливо відокремити секцію кінофестивалю “Молодість” в окремий фестиваль”, — зазначив Халпахчі.

Відкрився фестиваль фільмом учасника “Молодості” попередніх років Фараза Шаріата “Під захистом держави”. Стрічка отримала Audience Award у секції Panorama на Berlinale, а також була номінована цього року на Teddy Award. Фільм надано KyivMusicFilm, показ підтримано Goethe-Institut в Україні.

Читайте також: У Києві пройде ретроспективний показ фільму «Ми є. Ми поруч» Романа Балаяна

“Це історія про те, щоб дивитись в очі страху, не боятися, діяти всупереч та не замикатися в собі та називати речі своїми іменами”, — зазначив зі сцени директор фестивалю квір-кіно SUNNY BUNNY Богдан Жук.

Фестиваль проходить за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Посольства Королівства Нідерландів в Україні, Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні, Міжнародної організації Outright International.

Як повідомляв Укрінформ, Sunny Bunny – міжнародний кінофестиваль, присвячений фільмам ЛГБТКІА+-тематики. Він був започаткований у 2022 році як незалежний фестиваль, що виріс із багаторічної однойменної програми Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість”.

Цьогорічна айдентика фестивалю фокусується на образі “Сонячного зайчика” – символі відкритості, руху та присутності, що не потребує дозволу.

Джерело

Відбудова

Свириденко зустрілася з президенткою ЄІБ

Published

3 години ago

19.04.2026

Головний з новин

Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко провела зустріч із президентом Європейського інвестиційного банку Надією Кальвіньо щодо подальшої співпраці.

Про це глава уряду повідомила у Телеграмі, передає Укрінформ.

«Зустрілася з президенткою Європейського інвестиційного банку Надією Кальвіньо. Подякувала за фінансову підтримку, яку надає ЄІБ Україні, зокрема гранти під гарантії Єврокомісії. Предметно зупинилися на наших потребах на поточний рік та, головне, – наступний опалювальний сезон», – ідеться в повідомленні.

За словами Свириденко, окрему увагу сторони приділили одному з ключових пріоритетів уряду – забезпеченню житлом людей, особливо тих, чиє житло зруйноване внаслідок російських атак або лишилося на окупованій території.

Прем’єр-міністр розповіла про запроваджені в Україні програми житлової політики, зокрема «єОселю», у межах якої вже майже 25 тис. родин отримали кредити на загальну суму понад 43 млрд грн.

Що стосується «єВідновлення», Свириденко поінформувала партнерів, що за цією програмою понад 50 тис. сімей отримали компенсації за пошкоджене житло на загальну суму понад 5 млрд грн. Ще 67 тис. родин отримали компенсації за знищене житло, а понад 1 тис. родин – на будівництво нового житла.

«Працюємо над створенням єдиного вікна для отримання житла нашими громадянами. Люди не повинні шукати можливості – держава має забезпечити простий і зрозумілий механізм доступу. Дякую команді Європейського інвестиційного банку за увагу до цієї теми і готовність спільно шукати рішення для надання вчасної та необхідної підтримки Україні», – додала Прем’єр-міністр.

Читайте також: Відновлення доріг: Зеленський підписав закон, який відкриває доступ до €134 мільйонів від ЄІБ

Як повідомлялося, представники Міністерства фінансів України та Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) обговорили реалізацію спільних проєктів, підтримку державних підприємств та нові інвестиційні ініціативи в межах Ukraine Facility.

Фото: Юлія Свириденко/ТГ

Джерело

Політика

Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України

Published

4 години ago

19.04.2026

Головний з новин

17-19 квітня в турецькому Белеку, що на півдні Туреччини, відбувся Анталійський дипломатичний форум. Він зібрав 23 глави держав та урядів, 13 віце-президентів та віце-прем’єрів, 50 міністрів, серед яких здебільшого міністри закордонних справ, загалом – представників понад 150 країн та 75 міжнародних організацій. Цьогорічне гасло заходу – «Формуючи майбутнє, керуючи невизначеністю».

Україну на форумі представив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. В інтерв’ю Укрінформу він розповів про підсумки роботи на Анталійському форумі, посилення позицій України у світі, зокрема на Близькому Сході та Глобальному Півдні, актуальні геополітичні питання, розвиток стратегічних двосторонніх відносин з Туреччиною, оцінив перспективу повернення переговорного процесу в цю країну.

НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ УКРАЇНА ЗАРАЗ ПРАЦЮЄ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ ТА ГЕОПОЛІТИЧНУ ПЕРСПЕКТИВУ

– Пане міністре, добігає завершення ваша участь в Анталійському дипломатичному форумі. Ви щойно зауважили про зміну в позиціонуванні України на цьому майданчику. В чому полягає ця зміна?

– Вважаю, що Україна дійсно звучить по-іншому. Україна по-іншому позиціонується. Ми стали набагато суб’єктнішими. І цього разу в мене було дуже багато запитів на зустріч, запитів про налагодження взаємодії від партнерів, які раніше взагалі не бачили Україну на своїх радарах. Це якраз про визнання наших спроможностей, свідчення позитивних результатів із цієї проактивної політики, яка зараз ведеться. Це про те, що незважаючи на ті виклики, які долає наша країна, ми знаходимо волю, ми знаходимо спроможності посилювати свою присутність у різних регіонах світу, зокрема на Близькому Сході. Ми знаходимо спроможності бути контриб’ютором безпеки. Це цінується.

У таких регіонах, як Туреччина, Близький Схід, поважають силу. Я вважаю, що Україна, якщо порівнювати з минулорічним та теперішнім Анталійським форумом, додала в силі, це відчутно і це всі помічають.

І знову ж таки, для мене, як міністра країни, яка воює, це шанс для розвитку і встановлення нових партнерств. Я не пригадую, коли мав таку кількість запитів на зустріч під час багатосторонніх платформ. Навіть сказав би, що це певна конкуренція за увагу України і за ті можливості, які відкриваються у співпраці з Україною. Ми стаємо цим привабливими, даємо змогу взаємовигідної співпраці. І ця співпраця посилює Україну.

– Як ці зміни в позиціонуванні України на міжнародній арені впливають на її стратегічні дії, зокрема в регіоні Близького Сходу?

– Нещодавня історична поїздка Президента Зеленського, спрямована була на те, аби безумовно посилити позиції України в регіоні, аби налагодити нову стратегічну присутність там і співробітництво. Але також, щоб запобігти заробітку Росії на стрибку цін на нафту. Запобігти Росії скористатися ситуацією і пом’якшити якісь санкції чи санкційні режими щодо себе. Запобігти, аби глобальна медійна увага перемістилась туди. Хоча частково це відбулося, такі заходи (Анталійський дипломатичний форум – ред.) дозволяють Україну тримати у фокусі. Аби та зброя, яка для нас підтверджена, була поставлена в Україну і поставлена у визначені терміні. Будь-яке загострення чи затягування безпекової ситуації на Близькому Сході має прямі безпекові наслідки для України. Тому ми там, ми там проактивні, ми працюємо на випередження, і все це буде мати довготермінові наслідки для наших оборонних спроможностей, воно буде їх посилювати. Ми також здобуваємо там бойовий досвід. І все це обов’язково має бути конвертовано в практичні якісь кроки для нашої держави. Таке завдання визначив Президент України, і так ми всі діємо і боремося за це. Тому що в багатьох випадках потрібно боротися. Запевняю вас, що не всі щасливі з активною появою України там і присутністю, і укладенням довготермінових контрактів.

ВАГОМА ПЕРЕВАГА ОПК УКРАЇНИ – ТЕСТУВАННЯ НОВИХ РОЗРОБОК НА ПОЛІ БОЮ

– Цьогорічний Анталійський форум ви почали публічною дискусією, поінформувавши про ситуацію на фронті, окресливши головні меседжі України щодо завершення війни, також спростували наративи російської пропаганди, які поширюються на світову, зокрема на турецьку аудиторію. Ви зауважили про успіхи Туреччини у розвитку ВПК, коли 80% «оборонки» – це власні розробки та виробництво. Як ви думаєте, ми можемо досягти такого рівня, зокрема, беручи за приклад досвід Туреччини?

– Думаю, що таку мету потрібно обов’язково ставити. Ми зараз вже понад 40% можемо перекривати потреби для нашої армії. Але якщо ми хочемо бути сильною державою, позбуватися залежностей в деяких критичних постачаннях, нам потрібно максимально нарощувати свої спроможності. Це завдання ставить Президент України: максимальне масштабування. Тому що це про суб’єктність і про сильне позиціонування. Це якщо говорити про зовнішній вимір. А про внутрішній вимір – це тригер і двигун економічного зростання. Оборонка – це завжди галузі, які тягнуть за собою інші галузі економіки. Вона має мультиплікаційний ефект. І дуже багато країн будували свої успішні економічні моделі саме на оборонці. Тому обов’язково це буде масштабуватись. Ну і, звичайно, що нами винесені уроки з російської агресії, коли нам доводилося чекати певні постачання, коли ми від них залежали. Цього не повинно бути. Має бути більше самодостатності. Особливо, повторюся, в критичних видах озброєння. Це ППО, артилерійські снаряди, порох, вибухівка. Тобто Україна має ставати більш самодостатньою. У нас є школи, є на чому все це розвивати. З іншого боку, ми вже багато створюємо свого. У нас вже діє понад 200 компаній, які виробляють дрони різного виду. Понад 200 компаній – це справді «вибух», що також означає конкуренцію. Крім того, ці компанії мають змогу відразу тестувати свою продукцію на полі бою. Наші партнери розуміють, що це означає високу якість. І це наша геополітична перевага.

– Про унікальну можливість України випробовувати нові технологій на полі бою зауважують не лише виробники певних видів озброєння, а й провідні гравці сфери ОПК як в Туреччині, так і в інших країнах.

– Взагалі, я завжди казав, оцей бойовий досвід, унікальні технології, вміння створити ці процеси навіть в умовах війни, створення відповідних систем закриття неба, зараз це Україну суттєво посилює на геополітичній мапі світу, регіону і робить нас контріб’ютором безпеки, необхідним партнером для багатьох. Ось така зараз реальність і все це має масштабуватися. І безумовно, що всі ці кроки мають посилювати передусім нашу оборонку і слугувати нашими національними інтересами.

ТУРЕЧЧИНА ПОСІДАЄ ОСОБЛИВЕ МІСЦЕ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ПАРТНЕР УКРАЇНИ

– Туреччина займає особливе місце на вашому дипломатичному шляху. І проєкти, які ви започаткували тут, це і постачання байрактарів, будівництво фрегатів для України, отримання Томосу, вперше запуск прямих авіарейсів з деякими турецькими містами, зокрема з Анкарою, зведення нової будівлі посольства. Цьогоріч Великоднє богослужіння відбувалася біля нової каплиці, закладеної вами. Під час каденції ви заклали потужні основи для розвитку стратегічного партнерства з Туреччиною. Які напрями співпраці з Туреччиною особливі актуальні сьогодні?

– Безумовно, Туреччина посідає особливе місце в наших дипломатичних відносинах, особливе місце як стратегічний партнер України, як сусід через море. Тому що ми поділяємо спільні виклики в Чорному морі. Вважаю, що лише з Туреччиною Україна може балансувати домінування російського морського флоту.

Туреччина – країна НАТО. Туреччина має одну з найсильніших армій світу. І зараз Україна теж має одну з найсильніших армій не лише Європи. Все це створює ґрунт для дійсно тісної взаємодії. Що важливо, ми не країни-конкуренти. Ми дійсно взаємодоповнюючі країни, в тому числі в оборонній сфері. Десь ми маємо випереджаючі позиції, десь нам важлива допомога і взаємодія з турецькою стороною, але це завжди про взаємовигідне партнерство, яке базується не лише на минулому активному динамічному теперішньому часі, але і на величезних майбутніх перспективах. Я прихильник створення альянсів з Туреччиною, враховуючи її роль в регіоні, і роль нашої країни, яка зростає.

Все це дозволяє нам започаткувати нові формати взаємодії, так як це відбулося з Сирією, тристоронній формат Україна-Туреччина-Сирія.

МИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ТУРЕЧЧИНИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЗУСТРІЧІ ЗЕЛЕНСЬКОГО І ПУТІНА З МОЖЛИВОЮ УЧАСТЮ ЕРДОГАНА І ТРАМПА

– Туреччина раніше надавала і зараз висловлює готовність надати майданчик для мирних перемовин України та Росії. Зараз виглядає так, що вони хочуть перетягнути перемовний процес у Стамбул. Чи бачите ви таку перспективу?

– Не згоден, що це перетягування. Це про справедливу роль Туреччини, яка має спроможності часом робити справді безпрецедентні, унікальні досягнення в дипломатії. Це я навіть не роблю комплімент. Я тут працював послом. Я знаю, як турецька дипломатія, яку я оцінюю дуже високо, працює і формально, і за лаштунками. Вони дуже ефективні. І це треба брати до уваги і використовувати цей потенціал, тому що Туреччина також зацікавлена у закінченні російської агресії. Ми звернулися до Туреччини, розглянути можливість організації зустрічі на рівні Президента Зеленського і Путіна з можливою участю президентів Ердогана та Трампа. Ми готові до цієї зустрічі. Єдине, що зараз Путін переховується. А український президент до такої зустрічі готовий. Ми хочемо закінчити цю війну. У нас є дієві пропозиції.

Ми сподіваємося на роль Туреччини, яка може відіграти і прискорити мирний процес.

БЛИЗЬКИЙ СХІД, ГЛОБАЛЬНИЙ ПІВДЕНЬ ТА ВІДНОСИНИ З ТУРЕЧЧИНОЮ – ОСНОВНІ ТРЕКИ РОБОТИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ АНТАЛІЙСЬКОГО ДИПЛОМАТИЧНОГО ФОРУМУ

– З якими трьома основними висновками і напрямами подальшої роботи міністр закордонних справ України повертається в Україну після Анталійського форуму?

– Звичайно, це посилення стратегічної присутності України в цьому регіоні і в регіоні Близького Сходу. Візит Президента Зеленського відкрив додаткові можливості і шанси. Для нас це також історія про нашу енергетичну безпеку, тому що ці країни багаті енергоресурсами. Це теж історія про взаємовигідну співпрацю не лише безпекову, а й фінансову. Тому це теж важливо. І з точки зору майбутніх відносин всеохопних. Ця стратегічна присутність тепер має відбутися і зміцнитися. Це перший трек.

Другий трек двосторонній. І це, звичайно, Глобальний Південь, передусім Африка. Чітко бачу, що цей трек був недооцінений як в Україні, так і в Африці. Не до кінця ще розуміють потенціал України.

Дуже багато ще роботи попереду для закріплення ось цього нового позиціонування України, нової нашої сильної суб’єктності. І ми повинні це конвертувати. От ви запитали, який ще напрям, і він релевантний до першого і другого, це конвертування ось от цих дипломатичних треків, взаємодії, зустрічей у конкретний український здобуток. Для нас, для нашої країни, для нашого фронту, для нашої армії.

– Яка співпраця нас цікавить на Африканському континенті?

– Це аграрний сектор, відкриття ринків цих країн для нашої продукції, це IT сфера, медицина, освіта, безпекова взаємодія. У деяких з цих країнах є критичні ресурси, які потрібні для української індустрії, для української економіки. І все це предметно обговорювалося. На майданчику Анталійського форуму провів дуже багато зустрічей з африканськими колегами. Загалом понад десять зустрічей і з кожною країною є перспектива для співпраці. Переконаний, що ми далі будемо її масштабувати.

З кожним із африканських колег також порушував питання вербування росіянами африканських найманців.

– Що вони про це кажуть?

– Вони обурені. Ми шукаємо шляхи, як зупинити це найманство, тому що там різні є підходи. Вони вдячні Україні за ті зусилля, аби припинити використання росіянами африканців для т.зв. «м’ясних штурмів». Ми маємо дані розвідки, у нас знаходяться понад 300 громадян різних іноземних країн, які воювали на боці Росії, зокрема з країн Африки. Ми бачимо, що несучи величезні втрати на фронті, Росія намагається це компенсувати шляхом вербування. Тому це була одна з тем моїх розмов з колегами з Африканського континенту.

– Близький Схід і Африка. Який третій трек за підсумками участі в Анталійському форумі?

– Безумовно, третій трек – це двосторонні відносини з Туреччиною. Це енергетика, безпекова взаємодія, торгівля. Товарообіг з Туреччиною зростає. За 2025 рік маємо майже 40% зростання в порівнянні з попереднім роком. Переконаний, що у нас є ще незадіяний потенціал, який ми маємо далі розвивати.

– За вашої каденції одним із головних гасел і напрямів роботи було: «Більше України в Туреччині – більше Туреччини в Україні». Нині ви це гасло масштабували на світовий рівень: більше України в світі, більше світу для України.

– Якщо узагальнити всі ці три зазначені треки, то є спільне – аби Україна була в фокусі. Має бути більше України, зрозумілої України, осмисленої України, яку всі вже відчувають, знаєте, як країну, роль і вага якої були недооцінені. І розуміння того, наскільки значущою є роль нашої країни та наших людей.

Ольга Будник, Анталія.

Фото автора та Antalya Diplomacy Forum

Джерело