Двох громадянок України, які працювали в окупаційній судовій системі Криму та Севастополя, засудили до 14 та 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Про це повідомила прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Справи розглядали у спеціальному судовому провадженні in absentia, тобто без присутності обвинувачених. Їх визнали винними у колабораційній діяльності за частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України.

Прокурори довели, що у 2022–2024 роках жінки добровільно працевлаштувалися до псевдосудових установ, які діють на території окупованого Криму.

Одну з них указом президента рф призначили так званою “суддею Верховного суду Республіки Крим”, іншу — “суддею Ленінського районного суду міста Севастополя”.

За даними прокуратури, вони й надалі беруть участь у розгляді справ та ухвалюють рішення від імені держави-агресора, забезпечуючи функціонування окупаційної судової системи на півострові.

Окрім ув’язнення та конфіскації майна, засудженим на 15 років заборонили обіймати посади, пов’язані зі здійсненням правосуддя.

Як пише суспільне, йдеться про Марину Колоцей та Олесю Бабарику.

За інформацією з відкритих джерел, Колоцей Марина працює в окупаційному “Верховному суді Криму”.

А Бабарика Олеся — у “суді” в Севастополі. Проти неї Україна запровадила санкції. До окупації Криму росією вона перебувала в резерві на посаду судді в Україні, проте після 2014 року пішла на співпрацю з російською окупаційною владою та побудувала кар’єру в незаконних “судових органах” окупованого Севастополя, бере активну участь у публічній діяльності окупаційної адміністрації, зокрема проводить пропагандистські заходи у місцевих школах Севастополя.

Нещодавно, двох служителів Феміди із Криму заочно засудили в Україні до 13 років позбавлення волі за державну зраду — обидва після окупації півострова перейшли на службу до окупаційної влади рф.

Раніше, до 11 років ув’язнення засуджено окупаційну суддю з Криму Надію Собєщанську, яка зрадила присягу та перейшла на бік російських окупантів. Її визнали винною у державній зраді.

Андрій Колісніченко

Підтвердилася загибель захисника України із села Василівка Пальонова Степана Юрійовича, 1997 року народження. Про це повідомляє Бессарабія.UA з посиланням на Павлівську сільську раду.

Зв’язок із 27-річним військовослужбовцем зник наприкінці серпня 2024 року. Відтоді рідні та близькі жили надією на зустріч із дорогою людиною, однак, на превеликий жаль, захисник повертається до рідного дому на щиті.

Пальонов Степан був призваний на військову службу 17 травня 2024 року. Його життя обірвалося 30 серпня 2024 року на Харківщині під час виконання бойового завдання.

Бессарабія.UA висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та всім, хто знав і любив полеглого воїна.

Поховання захисника України Пальонова Степана відбудеться у селі Василівка Павлівської громади.

Вічна і світла пам’ять Герою!

Якщо ворог почне системно бити по потягах, може бути таке, що доведеться повертатися до дідівських методів захисту. А саме — чіпляти платформи з зенітними гарматами перед локомотивом й бажано за останнім вагоном. На перших етапах 57-мм цілком собі вистачить.

Може, ви вважаєте, що я — великий прихильник ЗРК та зенітної артилерії?

Ви не помилилися!

Реактивний дрон летить зі швидкістю 500-600 км на годину. Це, як і раніше, швидкість літаків Другої світової війни. Їх збивали ЗЕНІТНИМИ ГАРМАТАМИ. ЗРК тоді не було. На висотах у 10–12 кілометрів. Ніхто не пояснює, чому це не можна використовувати зараз і чому цей напрямок ігнорується, хоча потреба висить роками.

Далі швидкості будуть збільшуватися й ефективність артилерії буде знижуватися, і потрібен буде ЗРК, який буде збивати реактивні дрони, котрі розвиватимуть швидкість крилатої ракети.

Тільки цей ЗРК повинен мати ракету, яка має бути масовою та дешевою, як і сам дрон. А також запускатися не лише з наземних, а й з повітряних платформ. Створити таку ракету і такий ЗРК — окрема історія. Я просто окреслюю модель.

Важливо

Ефективність дронів-перехоплювачів, які керуються людиною, обмежується швидкістю повітряних цілей, які мають перехоплювати ці дрони. А швидкість реактивних дронів лише зростатиме. Людська реакція має свої обмеження.

Оператор перехоплювача повинен стати кіборгом із вживленими у мозок та очі імплантами, які б прискорювали реакцію настільки, щоб він міг керувати руками перехоплювачем, який би збивав об’єкт на швидкості під 1000 км/год. Хто не вірить, спробуйте керувати автомобілем на швидкості понад 200 км на годину. Відразу відчуєте особливості.

А цей об’єкт ще може маневрувати та ухилятися від перехоплювача. Щоб він не встиг ухилитися, перехоплювач має сильно переважати дрон у швидкості і накривати вибухом максимально велику ділянку повітряного простору. А тоді це вже буде зенітна ракета з інфрачервоною головкою наведення на кінцевій ділянці польоту та бойовою частиною з дистанційним підривом. І запускати її треба буде з наземної ПУ. А в тій ПУ сидітиме персонал, який буде отримувати інформацію з РЛС та пункту бойового управління. Все як у старі добрі часи…

Тільки все це буде антидроновий ЗРК вже нового покоління. Реактивний дрон-перехоплювач = зенітна ракета. Ось і вся арифметика.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело

Важливо