Директор Одеського зоопарку про евакуацію, електроенергію та реконструкції
Одеський зоопарк вирішив не евакуюватись з початком повномасштабного вторгнення, а навпаки брав до себе тварин містян чи з інших зоопарків. Наразі впевнені, що це рішення було правильним. “Дайджест Одеси” спитав у директора Ігоря Бєлякова про нинішній стан зоопарку, потреби тварин та буденні проблеми при утриманні такого величезного хазяйства під час війни.
Люди, які виїжджали, масово приносили до зоопарку тварин на утримання. Наскільки ви збільшились за період від вторгнення?
Ми відразу почали приймати різних домашніх улюбленців, крім котів та собак. Нам просто не вистачило б сил. Взяли близько 900 екземплярів різних звірів, це і черепахи, змії, папуги, шиншили, кролики, хом’ячки. Великий потік був протягом перших двох тижнів.
Треба було дати шанс цим тваринам залишитись живими, а не закритими у хатах. А також дати людям можливість виїхати, адже не всі могли взяти тваринку з собою. Я надивився на багато сліз дітей та жінок при розставанні з улюбленцями. Ті, хто повертався, забирали тварин — це близько половини. Іншу частину ми вже роздали тим одеситам, які не планують виїжджати. Зараз у нас майже нікого не залишилось.
Крім цього у квітні минулого року ми їздили до Харкова та евакуювали пару білих левів зі знищеного екопарку. У ньому загинули співробітники та тварини, бачили страшні руйнування. Левів ми спочатку тримали у тигрятнику, а за літо коштами меценатів побудували новий лев’ятник. Зараз вони там, повністю відновились, вже огрядні у великому та сучасному вольєрі.

Як взагалі проходить евакуація левів?
У нас є досить великий вантажний автомобіль, який ми використовуємо для різних перевезень. Туди якраз стали дві транспортні клітки, до яких загрузили левів та привезли до Одеси. Спочатку вони були дуже побиті, налякані і боялись сирени. Наші звірі сирени не бояться, бо не знають, що вона означає. Загалом тварини часто бояться вибухів, але у нас на щастя вони їх не чули.
Були пропозиції з евакуації зоопарку?
Так, міжнародні організації пропонували забрати тварин. А рік потому приходили люди, які навіть вимагали перевезти весь зоопарк кудись до Європи. Але це дурниці, тому що, як показало життя, не треба було цього робити. На початку березня минулого року багато спілкувались з директорами та спеціалістами різних зоопарків, вирішили, що безпечніше залишатись на місцях. Евакуація дуже ризикована для самих тварин насамперед. Ризики залишатись набагато менші.
Чи вистачає кормів? Раніше одесити приносили, наприклад, овес для годування коней. І загалом забезпечення зоопарку бюрократично не проста процедура, закупівля йде по тендерах, є зміни зараз?
На сьогодні ми забезпечені кормами навіть краще, ніж у мирні часи. Постачальники надійні, допомагають одесити, волонтерські центри та європейські зоопарки. Ми отримали з Європи ще й два великих генератори від Європейської асоціації зоопарків та від Гамбургу. Восени було зрозуміло, що зима буде важкою і ми готувались. Відремонтували 5 невеликих генераторів з нашого балансу і вони нас дуже виручили.
На які потреби потрібна електроенергія у зоопарку?
Коли приходять морози, то треба гріти тварин. У нас немає центрального опалення, тільки 12 котлів на твердому паливі. Також закупили буржуйки, вугілля та дрова, щоб точково гріти різних тварин. Загалом є різні електричні елементи обігріву і кожен потребує підживлення. Добре, що зима не була суворою і взагалі пройшла легше, ніж я очікував.
Електрика дуже потрібна на акватераріум, бо крім обігріву там треба робити аерацію — насичувати воду киснем. Акваріумні риби без цього загинуть. Тому підключали генератори туди і на офіс, користувались буржуйками. Установа функціонувала.
На всі ці потреби потрібні гроші, відновилось фінансування?
Гріх жалітись. Якщо говорити про заробіток з каси, то він залишився на рівні 2021 року. Навіть попри те, що приходить багато пільгових категорій і ВПО, для яких зоопарк безкоштовний. Також є благодійні внески від організацій та одеситів. Найбільша потреба у реконструкціях та покращенні умов для тварин.

Планується реконструкція слоновника, щоб у Венді була пара?
Так, цього року. У Венді дуже потрібна реконструкція, тому що наш слоновник жахливий, морально і фізично дуже застарілий. Зараз слонів так ніхто не тримає. Якщо зробимо реконструкцію, то можемо просити слона до пари.
У вас цього року десята річниця директорства. Які проблеми, крім епідемії та війни, є буденними для зоопарку?
Взагалі я почав працювати у зоопарку у 1983 році, то це буде 40-річниця роботи тут. Зоопарк — велике хазяйство, зі щоденними проблемами, як каналізація, вода, стан електричних мереж, закупівля кормів та якихось матеріалів, фінанси.
Саме у моїй роботі є речі, які мені дуже подобаються і я роблю їх з насолодою — комунікація з тваринами і все що стосується їх та спілкування з людьми. Я сам беру участь у різних святах, одягаюсь у дурнуваті костюми. Ми знімаємо різні відео як комедійні кліпи так і науково-популярні фільми. Все це я обожнюю. Проте є речі, які мені не подобаються: фінанси, бюрократія. Але я маю цим займатись.
Війна не скасувала минулої весни, тому в зоопарку мали літній бебі-бум. Сезони тривають, як і життя, тому все буде добре і всі ми відновимось.
Війна
ЗС РФ наступають у районі Гуляйполя — деталі
Збройні сили РФ минулої доби продовжували наступ у районі Гуляйполя і зайняли позиції на східних околицях міста. Також було зафіксовано незначне просування противника в Донецькій області.
За інформацією аналітиків ресурсу DeepState, російські війська наступали в Гуляйполі та поблизу Дронівки, Резніковки і Новоекономічного. Згідно з картографічними оновленнями ресурсу, на сході Гуляйполя противник захопив близько 10 квадратних кілометрів території, водночас усередині міста сформувалася велика “сіра зона”.
Характер просування вказує на спробу тиску з двох напрямків — південно-східного та північно-східного, що може свідчити про намір обійти українські позиції та створити загрозу часткового оточення.
У Генеральному штабі ЗСУ повідомили, що на Гуляйпільському напрямку за добу було зафіксовано 17 спроб противника просунутися в районах Варварівки, Зеленого і Гуляйполя.
Карта бойових дій на Гуляйпільському напрямку. 20 грудня 2025 року
Фото: deepstatemap.live
Бої на Покровському напрямку
Незначно змінилася ситуація на Покровському напрямку. Запеклі бої тривають на підступах до Мирнограда, де російські війська чинять тиск з боку Новоекономічного. За словами українського військовослужбовця з позивним “Мучной”, противник встановив контроль над населеним пунктом Світле на північно-західному фланзі Мирнограда.
Карта бойових дій на Покровському напрямку. 20 грудня 2025 року
За його твердженням, візуальні матеріали свідчать про присутність російських підрозділів, демонстрацію прапорів і початок інженерного облаштування позицій, що вказує на закріплення ворога на цій ділянці.
Крім того, фіксується активність російських сил і на західному фланзі Мирнограда. За наявною інформацією, противник проводить зачистку території, встановлює контроль і підтягує тилові підрозділи. Також повідомляється про евакуацію мирного населення в цьому секторі, що може свідчити про намір використати район як відносно безпечну зону для подальших дій.
“Водночас у самому місті ще залишаються наші бійці, по залишках активно працюють FPV-дрони. Ситуація виглядає так, що все поступово котиться до дуже сумного фіналу, хоч би як хтось намагався це заперечувати”, — написав “Мучной”.
Раніше аналітики DeepState повідомили, що місто Мирноград Покровського району Донецької області перейшло в “сіру зону”, тобто не контролюється ні російською, ні українською стороною.
Події
У Фінляндії, Греції та Польщі з’явились переклади книг українських письменниць
У Польщі вийшов друком переклад роману «За перекопом є земля» письменниці, редакторки та журналістки Анастасії Левкової, а романи письменниці Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі» та «Спитайте Мієчку» з’явились у Фінляндії та Греції відповідно.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.
Польською мовою роман «За перекопом є земля» Анастасії Левкової вийшов у видавництві KEW – у перекладі видання отримало назву «Імена Криму».
Переклала книжку педагогиня, екскурсоводка та популяризаторка української культури та літератури у Польщі Йоанна Маєвська-Ґрабовська.
«Щиро вдячна усім причетним. Зокрема українським колегам, а також колегам у Польщі, які зацікавилися цією книжкою і зважилися її видати в перекладі. Дякую Йоанні, адже це була саме її пропозиція назвати роман “Імена Криму”, і ця назва мені дуже імпонує», – написала Левкова.
Обкладинку книжки створив графічний дизайнер та фотограф Якуб Камінський – на ній зображена дівчинка з волоссям у формі Кримського півострова.
«Зворушливий роман про дорослішання, дружбу та пошук ідентичності на тлі бурхливої історії Криму. Доля росіянки, яка виросла на півострові і з часом свідомо обрала українську ідентичність, переплітається тут з історією Аліє – кримської татарки – та долею багатьох народів, що населяють цей регіон. Історія, що охоплює період від 90-х років до 2014 року, показує складність кримської реальності, різноманітність культур та драматичні вибори звичайних людей. Це важливий голос у розмові про пам’ять, ідентичність та місце Криму в сучасній Європі», – йдеться в анотації до польського видання.
Роман видали за підтримки Українського інституту книги, Міністерства культури та національної спадщини Польщі, Фонду сприяння розвитку культури та порталу «Нова Східна Європа».
Переклади книжок Євгенії Кузнєцової з’явились у двох країнах – Фінляндії та Греції.
Роман «Вівці цілі» вийшов друком у фінському видавництві Aula&Co. З української його переклав переможець премії Drahomán Prize- 2024 Ееро Балк. У перекладі видання отримало назву «Поки є життя».

«Як зберегти тепло людства в холодний час, забарвлений війною? Як знайти кохання, коли невизначеність скує серце? Цей роман – не просто погляд на життя української родини під час війни, а глибока й гумористична історія про силу, ніжність і пошук світла в темряві. У романі немає показних битв чи героїчних промов, але в ньому є люди, які живуть, люблять і досі вірять, що навіть у найважчі часи вівці залишаються живими, а душі – сильними», – йдеться в анотації.
Роман «Спитайте Мієчку» зʼявився у грецькому видавництві Βακχικόν. Його переклад здійснила Дарія Сидоренко.

«Дві сестри, Мія та Лілія, проводять літо у старому будинку своєї бабусі, місці, сповненому спогадів з дитинства. Місце, заросле бур’янами та кущами, ніби застигло в часі, пішло в небуття. Однак дівчата знову дадуть йому життя. Будинок змінюється разом з життям чотирьох поколінь жінок, які його мешкають, коли літо добігає кінця. Глибока, інтимна історія про сестринські та материнські стосунки, яка висвітлює унікальні зв’язки, що існують між жінками в сім’ї», – йдеться в анотації до грецького видання.
Як повідомляв Укрінформ, у Чехії та Італії вийшли нові переклади українських книжок. Зокрема, в Італії вийшла друком дитяча книжка «101 маяк» української письменниці Оксани Лущевської та ілюстраторки Оксани Драчковської, а в Чехії опублікували роман «Амадока» української письменниці, перекладачки і публіцистки Софії Андрухович.
Фото: Читомо
-
Суспільство1 тиждень agoЯкі суші найсмачніші в Одесі: ТОП-3 доставки ролів Реклама Анонси
-
Одеса6 днів agoЗатори біля Паланки — ситуація на кордоні з Молдовою
-
Одеса1 тиждень agoЛіцензію клініки Odrex в Одесі зупинено — подробиці
-
Усі новини1 тиждень agoРозлучення Наталки Денисенко – акторка розкрила причину
-
Політика1 тиждень agoМирний план США — Україна передала Штатам реакцію на документ
-
Війна1 тиждень agoСирський окреслив ключові зміни — деталі
-
Суспільство1 тиждень agoЗанедбані будівлі та далекі від безбар’єрності тротуари: в якому стані перебуває Дюківський парк Одеси
-
Суспільство7 днів agoСвириденко взяла участь у церемонії запаленні Ханукії у приміщені українського уряду