Наразі невідомо, чи на відео зафіксоване бойове застосування української балістики. Відео опублікував співзасновник компанії Fire Point Денис Штілерман на своїй сторінці в X.

“Вітаємо FP-7”, — коротко підписав відео він.

На кадрах зображено декілька епізодів з пуску української балістичної ракети. Зокрема, один з пусків було здійснено вночі.

Наприкінці відео з’являється напис латиною “Хто, як не ми”.

Ракета FP-7 — що відомо

На початку лютого співзасновники компанії Fire Point анонсували ракети FP-7 та FP-9. Так повідомлялося, що ракета FP-7 має стати заміною ATACMS. Дальність її польоту складе до 300 км, а також вона матиме невелику бойову частину. Натомість FP-9 буде більш потужною — з дальністю 800-850 км та бойовою частиною до 800 кг.

Вперше ракети FP-7 та FP-9 було продемонстровано ще на міжнародній виставці MSPO в Польщі. Тоді повідомлялося, що ракета зможе уражати цілі на відстані до 200 км зі швидкістю 1500 м/с, має бойову частину 150 кг і точність 14 метрів. Пуск ракети здійснюється з наземної платформи, що забезпечує оперативність.

Попередні застосування ракет “Фламінго”

27 лютого у Росії заявили, що ракети FP-5 могли долетіти до Свердловської області Російської Федерації. Відстань до України — близько 1800 км.

Фокус писав про удар ракети “Фламінго” по машинобудівному заводу у Воткінську в Удмуртії. Інцидент стався в ніч на 20 лютого. OSINTери опублікували кадри спалахів та вибухів у місті Воткінськ, розташованому за 1400 км від України. З’ясувалось, що під ударом опинилось підприємство, на якому виготовляють російські ракети “Искандер”, “Тополь-М”, “Орешник” та інші. Згідно з попередніми даними, постраждало два цехи. Тоді ж Штілерман опублікував кадри пуску ракет “Фламінго”, але не уточнюючи, по яких саме об’єктах їх запускали.

21 лютого у мережі опублікували деталі удару ракети “Фламінго”. Підтвердили ураження двох цехів і про 11 поранених, з них один — у важкому стані. Наступного дня у OSINT-каналі “Кіберборошно” опублікували супутникові фото результатів ураження. На фото — дах цеху Воткінського заводу з отвором розмірами 30 на 24 м. Також зауважувалось, що могло статись влучання по гальванічно-штампувальному цеху №19: 25 лютого з’ясувалось, що ідеться про цех №22.

Оптиміст має надію, що завтра буде краще; песиміст вважає, що гірше; а боєць ЗСУ сподівається, що завтрашній день таки настане. А далі – за ситуацією.

Це одна з ремарок, яка звучить у новій виставі  «Все буде добре, але не одразу», яку в Києві представила Театральна майстерня Трійки  – Третього армійського корпусу. Проєкт є спільною роботою з відомим театром-студією «Чорний квадрат». Показ відбувся в театрі «Сузір’я».

За сюжетом, це діалоги військового Назара (Євген Авдєєнко) з дружиною  Олею (Анна Яновіцька). Назар приходить у відпустки, починаючи з 2022 року. Він же – не «якийсь Покімон», щоби ничками ходити в магазини, а чоловік, тому й пішов захищати Україну. Хоча дружина не змогла не дорікнути напівсерйозно-напівжартома, що її обранець постійно хотів вислизнути з дому: чи ремонтувати машину, чи на рибалку.

Нова вистава присвячена четвертій річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, на жаль, – каже  продюсер постановки, ветеран Третього армійського корпусу, друг  із позивним Космос. Деталізує: «Це вистава про війну, в ній будуть горе і радість, кохання. Це те, що переживає кожна українська родина. В цій виставі будуть смішні моменти і трагічні».

Бойові історії в постановці – не вигадані, а з реального життя бійців Трійки. «Ми переглядали записи із камер на шоломах бійців, відео з ютуба,  інтерв’ю – і вирішували, як побачене, почуте і прочитане  перенести на сцену, – каже Укрінформу режисер вистави директор театру-студії «Чорний квадрат» Анатолій Нєйолов. – А сцени про взаємини подружжя – це вже наша робота».

Режисер розповів, що було  завдання зробити виставу про звичайні стосунки подружжя, контекстом яких став чотирирічний марафон повномасштабної російсько-української війни. «Щоби створити виставу ʺВсе буде добре, але не одразуʺ,  ми працювали з психологами; знайомилися з історіями поранених захисників та їхніми проблемами, – уточняє Анатолій Нейолов. – Це бійці розповідали, чому не можуть заснути вночі й що соромляться сліз, коли хочеться плакати. А потім ми створили діалоги про це для вистави».

Тобто постановники не вигадували абичого, а  прописували  моменти, які проживають захисники на фронті і тоді, коли приходять у відпустку чи лікуються у шпиталях. «Ми брали справжні проблеми, які є у справжніх живих людей; робили це вже за допомогою мистецтва,  зв’язували в єдиний сюжет», – каже  режисер.

Роль Назара виконує чинний військовослужбовець Третьої штурмової бригади, заслужений артист України Євген Авдєєнко, який  став на захист країни 24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабної російсько-української війни. Тому ненаграними є розповіді про те, скажімо, що саме треба враховувати під час переміщення в БТРі і на такій бойовій машині.

Або діалог про номери телефонів побратимів.

– Там Бодя з’явився в Телеграмі. Помахай йому, – каже дружина.

– Вже помахав, – дуже стримано відповів чоловік-захисник, що прийшов у відпустку в жовтні 2022-го.

– Ви що, посварилися?

– Нема Боді. Нема, нема. Загинув у перші дні війни.  Мабуть, оператор продав його номер і тепер інша людина ним користується.

– Скільки таких номерів?

– Вісім чи десять…

– Виходить, кожен раз, коли блимає той телефон, – тобі боляче? Чому не видаляєш?

– Оль, я ж не ідіот. Розумію, що треба, треба, треба видалити. Але якщо так, то ніби вони десь у парку Шевченка каву п’ють, в кінотеатрі сидять. А ми просто з ними не зідзвонюємося. Якщо стерти номери, то буде як якась маленька зрада. А ці пацани ніколи нікого не зрадили. То хай будуть тут, у телефоні, у моєму серці назавжди. А росіянам я цього ніколи не пробачу.

Ще один із найщемливіших моментів – діалог про фірмову картоплю, «лєгендарну», яку готував Назар. За його словами, про це постійно згадує побратим Вульф.

– Іншому, Аналітику, не зайшло? – перепитує дружина.

– Зайшло… Аналітику назавжди 19…

Виконавець ролі Назара у виставі «Все буде добре, але не одразу» Євген Авдєєнко 2005 року завершив навчання в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працював у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки та Театрі драми і комедії на лівому березі. Знімався в серіалах: «Ворожка», «Біля причалу», «Звонар», «Шлях поколінь» і повнометражному фільмі «Черкаси». Із 2018 року принципово відмовився працювати в російськомовних проєктах.

Євген воював на Запорізькому, Авдіївському та Бахмутському напрямках. Півтора року служив в артилерії. У кінці листопада 2023-го після травми перевівся у відділ інформаційно-гуманітарної підтримки особового складу.

Одним із завдань майже відразу стало – створення моновистави. Це була перша постановка театральної майстерні Третього армійського корпусу і «Чорного квадрата» –  «Ненароджені для війни» із реальними історіями добровольців.

Із 2024 року її в різних містах подивилися 8 тисяч глядачів, відбулися 65 показів. Загалом у межах проєкту було зібрано понад 3 мільйони гривень, які спрямовані на закриття актуальних потреб військових Третьої штурмової бригади.

Весною минулого року виставу Трійки представляли у США. Відбулося 10 показів у різних містах, зокрема у Нью-Йорку, Вашингтоні, Бостоні й Філадельфії. Тур став можливим завдяки запрошенню та підтримці української діаспори. А створена радіовистава «Ненароджені для війни» здобула відзнаку міжнародної премії Prix Europa 2025.

Другу виставу Театральної майстерні Третього армійського корпусу «Все буде добре, але не одразу» в березні–квітні планують показати у 15 українських містах. У постановці згадують «сталеві яйця», звучить поезія Ліни Костенко і сучасні українські пісні.

Валентина Самченко, м. Київ

Фото Павла Багмута

НЕК «Укренерго» отримала три потужних автотрансформатори від Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA) за «Проєктом екстреного відновлення та реконструкції».