У мережі оприлюднили свіжі кадри зі станції Лиманська у Затоці на Одещині. На відео видно, що в курортному селищі працюють ринок, відкриті магазини та аптеки.

Про це інформує Новини.LIVE з посиланням на користувачів соцмереж.

Що працює у Затоці на станції Лиманська

На опублікованих кадрах видно торговельні ряди, де продають овочі, фрукти, одяг, взуття, господарські товари та пляжне приладдя. Окрім ринку, на кадрах можна побачити роботу аптек та невеликих магазинів. Уздовж торговельної вулиці відкриті продуктові точки, крамниці з товарами для відпочинку та інші заклади, які обслуговують місцевих жителів і відпочивальників.

Що відомо про станцію Лиманська у Затоці

Станція Лиманська є однією з найбільш відвідуваних частин Затоки. Саме тут традиційно розташовані ринок, магазини, аптеки, бази відпочинку та житловий сектор. До повномасштабної війни цей район був одним із центрів курортного життя селища. Попри безпекові обмеження, частина місцевого бізнесу продовжує працювати й у 2026 році.

Обстріли Затоки під час війни

Зазначимо, що Зтока стала одним із найбільш постраждалих курортів Одещини після початку повномасштабного вторгнення. Російські війська неодноразово атакували селище ракетами, а однією з головних цілей був міст через Дністровський лиман, який зазнав серії ударів у 2022 році. Росіяни обстрілювали і бази відпочинку, і житлові будинки, і об’єкти туристичної інфраструктури.

Мінна небезпека на узбережжі Затоки

Небезпеку для людей становлять не лише обстріли. Узбережжя Чорного моря біля Затоки залишається потенційно небезпечним через морські міни. У червні 2025 року в селищі загинули двоє чоловіків після вибуху невідомого предмета під час відпочинку біля моря. Ще один смертельний випадок стався в серпні 2025 року, коли поблизу узбережжя здетонувала морська міна.

Раніше Новини.LIVE писали, що попри небезпеку у Затоці вже будують нові басейни та розширюють можливості для курорту. Перші пропозиції бронювання з’явилися вже у березні. Паралельно туристам пропонують акційні ціни на проживання. Наразі вартість номерів стартує приблизно від 1000 гривень за добу.

Також Новини.LIVE повідомляли, що російські війська 11 червня завдали ракетного удару по Затоці. Окупанти вдарили по приватному сектору, після чого спалахнули житлові будинки. Внаслідок атаки постраждали двоє чоловіків.

За даними Міністерства туризму та старожитностей Єгипту, археологічна експедиція з Вищої ради з питань старожитностей виявила залишки приміщення з пісковику, кам’яні блоки з написами та кілька артефактів, пов’язаних із фараоном Псамметіхом I. Ці знахідки стали новими свідченнями важливості храму в різні періоди єгипетської історії, пише Kazinform.

Хішам Ель-Лейті, генеральний секретар Вищої ради з питань старожитностей, зазначив, що ці знахідки підтверджують, що це місце було важливим адміністративним центром упродовж кількох послідовних епох.

Під час розкопок також було виявлено головний гіпостильний зал храму — велике приміщення з дахом, що спирається на колони. Мохамед Абдель-Баді, керівник відділу стародавніх єгипетських пам’яток при Вищій раді з питань старожитностей, повідомив, що зал містив 16 пісковикових колон, а поруч розташовувалися кімнати та святилища. Археологи також виявили ієрогліфічні написи, в яких згадуються божества, зокрема Амон-Ра, Амунет і Хонсу.

Дослідники встановили, що будівництво залу розпочалося за правління фараона Псамметіха I, а завершилося пізніше за часів Апрія та Яхмоса II (Амасіса). Ця хронологія допомогла експертам краще зрозуміти розвиток храму упродовж кількох десятиліть.

Ще однією важливою знахідкою стала кам’яна стела часів правління фараона Аменхотепа II з XVIII династії. Цей пам’ятник свідчить про те, що оаза Бахарія підтримувала зв’язки з єгипетською державою ще з періоду Нового царства, за багато століть до XXVI династії.

Команда також виявила артефакти часів фараона Рамзеса II, що свідчить про існування релігійних обрядів та поселенської діяльності на цьому місці задовго до того, як храм набув свого пізнішого вигляду.

Ці знахідки допомагають історикам скласти чіткіше уявлення про життя в пустельних регіонах Єгипту та їхні відносини з центральною владою. Кожне нове відкриття додає нові шматочки до історії однієї з найдавніших цивілізацій світу та допомагає зберегти знання про її культурну та релігійну спадщину для майбутніх поколінь.

Інші новини науки

Український борщ у 2022 році внесли до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Це рішення має особливе значення, адже ухвалене під час повномасштабної війни, коли Росія ставить собі за мету знищити українську націю, історію, культуру.

Є багато різновидів цієї традиційної страви, і один із них – козацький із кропивою. Його батьківщина – село Стародубівка Мангуської селищної громади Маріупольського району, тимчасово окупована територія. Рецепт борщу залишається невіддільною частиною кулінарної культури регіону й продовжує жити завдяки зусиллям переселенців та носіїв традицій.

СЕЛО З КОЗАЦЬКИМИ ДУБАМИ

Стародубівку заснували у 1830 році дунайські козаки, у 1831–1864 роках тут була станиця Стародубівська в Азовському козацькому війську.

– Після розгрому Запорізької Січі козаки спочатку знайшли притулок за Дунаєм, а згодом повернулися на рідні землі та залишилися в надазовських степах, на березі річки Каратиш. Вони й зберігали традиції та культуру своїх предків, – розповідає директорка комунального закладу «Мангуська публічна бібліотека» Ірина Сарбей.

Вона пригадує, як під час однієї з етнографічних експедицій вивчали традиції, фольклор та побут жителів Стародубівки. І один зі старожилів поділився історією, яку почув ще від своєї бабусі, яка прожила 105 років. Вона розповідала, що жолуді з дубів, які росли у Запорізької Січі, спочатку привезли за Дунай козаки, а насіння з тих дубів потрапило у село Стародубівку. І в цьому селі виросли три дуби, два з яких колись зрізали для будівництва ферми. Дерево, що залишилося, росте й досі, і його називають козацьким.

– Може, через ці козацькі дуби й назвали село Стародубівкою, бо до 1920 року іменувалося Каратиш, – зауважує дослідниця.

«ЗГІДНО З ПОВІР’ЯМ, КОЖНА ПОРЦІЯ ТАКОЇ СТРАВИ ОЗДОРОВЛЮЄ»

За словами Сарбей, у Стародубівці готували здебільшого страви української кухні, й однією з улюблених був борщ із кропивою. Його варили з весни до 11 липня, бо, згідно з повір’ям, у цей період кропива має цілющі властивості.

Для приготування козацького борщу обирають м’ясо птиці – перепілки, дикої качки або домашньої курки. Нарізають шматочками, обсмажують на пательні, кладуть у казан чи каструлю і заливають холодною водою – щоб вийшов наваристий, смачний бульйон. Додають нарізану картоплю, цибулю.

– Щоб борщ був ситнішим, до бульйону кладуть також цілу картоплину, і коли звариться, товчуть. Для насиченішого аромату і смаку роблять засмажку з моркви та цибулі. Додають сіль, перець, на бажання – томати. І головний складник цього цілющого борщу – дрібненько нарізане листя кропиви. Його кладуть, коли картопля майже готова. Це надає страві і смаку, і користі, – розповідає пані Ірина.

Вона зазначає, що до кропиви можна додати і щавель. Неодмінний інгредієнт борщу – нарізані варені курячі яйця. Після цього страву тримають на вогні ще кілька хвилин, щоб смаки поєдналися. Подають зі сметаною.

Дослідниця наголошує, що з давніх-давен існувала традиція, пов’язана з приготуванням козацького борщу з кропивою: для оздоровлення організму треба з’їсти 12 порцій цієї страви за сезон, до вже згаданого 11 липня.

– Згідно з повір’ям, кожна порція такого борщу оздоровлює, і люди намагалися використовувати цю можливість. Бо кропива – лікарська рослина, – додає пані Ірина.

Так, кропива – справжня скарбниця вітамінів та корисних елементів. До хімічного складу цієї рослини входять вітамін С, що дає змогу зміцнити імунітет, вітамін А (ретинол), який стимулює роботу нирок та печінки, вітамін Е (токоферол), що нормалізує стан шкіри та волосся, і вітамін D, який має регенерувальну і кровоспинну властивості. Крім того, є вітаміни групи В, які поліпшують сон, зміцнюють нервову систему і нормалізують стан організму, також є каротиноїди, що поліпшують зір. У кропиві зосереджені такі елементи, як хлорофіл, цинк, мідь, кальцій, калій та інші, потрібні організму.

За словами дослідниці, молоду кропиву також сушили й зберігали, щоб восени та взимку використовувати до борщу та супів. Але висушену кропиву слід додавати до страви аж наприкінці приготування – лиш довести до кипіння й одразу знімати з вогню, щоб рослина не втратила корисних властивостей.

«ДО 11 ЛИПНЯ ЩЕ Є ЧАС ЗВАРИТИ БОРЩ ІЗ КРОПИВОЮ»

Ірина Сарбей каже, що попри всі виклики часу й те, що село під тимчасовою окупацією, рецепт козацького борщу з кропивою залишається невіддільною частиною кулінарної культури регіону і продовжує жити завдяки носіям традицій – нащадкам українських козаків.

– Для збереження кулінарного спадку – козацького борщу з кропивою – ми налагоджуємо зв’язки між жителями громади, які через війну перебувають у різних куточках України і за кордоном, – зазначає пані Ірина.

За її словами, обміну досвідом серед носіїв елемента нематеріальної культурної спадщини Донеччини сприяють онлайн-зустрічі, круглі столи, фестивалі.

– У 2024 році у Дніпропетровській області пройшов VII Регіональний молодіжний форум, від кожної громади була команда, наша молодь представила традицію приготування козацького борщу. Готували на вогні, як колись козаки, і всіх пригощали, – каже дослідниця.

Додає, що на майстер-класах молодь навчають готувати страви за стародавніми рецептами, щоб зберегти зв’язок з минулим, повернути переселенцям відчуття дому.

– Люди, які покинули рідні домівки через російську агресію, коли смакують ці знайомі з дитинства страви, зі сльозами на очах кажуть, що це ніби повертає їх додому. А такі відчуття дорого коштують, – каже пані Ірина.

Підбиваючи підсумки своєї розповіді про козацький борщ, вона нагадує, що поки кропива ще молода, до 11 липня є час зварити український борщ за цим рецептом, щоб зміцнити свій організм. І запевняє, що козацьку традицію, яка століттями зберігала здоров’я та духовний зв’язок поколінь, українці обов’язково й надалі передаватимуть своїм нащадкам.

Довідково. У 2008 році Україна ратифікувала ст. 12 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини.

Укрінформ веде власне дослідження нашого спільного надбання – об’єктів Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Першими, ще у 2012 році, до нього були внесені такі традиційні ремесла, як створення косівської мальованої кераміки, кролевецьке переборне ткацтво, опішнянська кераміка та петриківський розпис. Відтоді до них додалися притаманні різним регіонам нашої країни обряди, пісні й танці, музичні інструменти, страви й напої, звичаї святкувань і поминань… Національний перелік постійно поповнюється.

Олена Колгушева, Донеччина