Коли стикаються світи зони бойових дій, воєнних злочинів та цивільних людей. Коментує начальник психологічного забезпечення ГУНП Андрій Костюк
Чи можемо ми зрозуміти людину, яка пережила окупацію, насилля, втратила близьку людину, побачила зруйнування свого світу за секунду? Чи готові ми розуміти хлопців та дівчат, які стоять на захисті своєї країни? Компетентні давати поради, навіть, якщо здається, що вже зрозуміли цей світ? Так, ми всі живемо у війні, але для кожного вона різна. І поки українські військові та всі силові структури борються за життя цього суспільства, наша задача — підтримати їх і створити більш-менш здорові умови, в які вони повернуться.
У цьому тексті “Дайджест Одеси” розповість про мобільні групи на території бойових дій, комунікацію з військовими та підготовку поліціянтів до роботи на місцях злочинів. Коментує начальник відділу психологічного забезпечення ГУНП в Одеській області Андрій Костюк.
Мобільні групи психологів для військовослужбовців
Стрес — абсолютно нормальна захисна реакція організму. Те, що людина боїться, — це нормально. Важливе питання: як справлятись із цим станом? Завдання психолога стосовно військових — підготувати до дій у надскладних умовах, пов’язаних зі стресом, шоком, несподіванкою. Чим краще воїн буде підготовлений, то менший вплив стресу відчуватиме.

Фото: LIBKOS
А.К.: У складі групи ми виїжджали до Херсона та області. Не у безпосередню точку несення служби, бо для проведення психотерапії та використання її методів має бути безпечний простір. Як мобільна група, вирішували більше соціально-побутові питання, дізналися у когось які реакції на стрес. З деякими працювали, висмикуючи на базу Миколаєва. Та у будь-якому випадку хлопці мають наші телефони. Це не вал дзвінків, проте є реакція: їм комфортно, мають змогу поемоціонувати, вимовитись. Тому потреба у таких виїздах та групах — є. Ми обов’язково перед відправленням на службу тестуємо військовослужбовців, перевіряємо невротизацію, психологізацію, визначаємо стресостійкість та психоемоційний стан. Після повернення теж потрібно працювати. Нині, за повернення військові обов’язково проходять психотерапевтичну групу. Ми обговорюємо, що відбувалося, які є емоції та переживання. Якщо зазначаємо відхилення за відповідями, то працюємо далі, наприклад у групах. Це гуртує людей та підтримує. Працюємо і з пораненими, там де вони проходять лікування. Виходить мультидисциплінарна команда: психолог, клінічний психолог, психіатр, реабілітолог та лікарі. Дехто не може спати, коли розуміють, що просто не можуть заснути, то звертаються по допомогу. І мова не лише про військовослужбовців, консультували і поліціянтів Херсону. Якщо бачимо ознаки гострих стресових розладів, ПТСР — висмикуємо людей, щоб пропрацювати ці стани, якомога раніше.
Так, військові знаходяться у зоні смертельної небезпеки, тому мають більшу ймовірність повернутись з посттравматичним синдромом, але це не для кожного. Психіка та її ресурс відрізняється від людини до людини, тому одна й та сама подія приносить різні результати. Хоча й здається, що пережити досвід війни неможливо — це не так. Тільки у 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події, діагностували ПТСР. Таку статистику оприлюднили в Міністерстві охорони здоров’я України. Якщо ми комплексно будемо підходити до відновлення, а ми вже над цим працюємо, то подолаємо наслідки стресових розладів, як і другу армію світу.
Що казати чи не казати військовому?

Фото: LIBKOS
Якщо говорити про комунікацію соціуму та людини, яка повернулась із фронту з ПТСР, то радять уникати тригерів: гучні звуки, іграшки з сиренами, налякування заради жарту, алкоголю, наркотиків чи психотропних речовин.
АК: Треба дякувати військовим. Це добре, потрібно та взагалі нормально. Пережити те, що переживають вони — неможливо. І ми справді знаходимось у різних життях і, за повернення, зіткнення світів може травматично вплинути на людину. Замість фрази “я розумію, як тобі погано” можна використати, наприклад, “мені боляче це чути”, щоб випадково не знецінити травматичний досвід людини. А взагалі просто подякуйте — це нормальне правило комунікації. Навіть, якщо сьогодні настане перемога, і всі військові повернуться додому, буде багато важких, які потребуватимуть соціальної та психологічної реабілітації. Важлива і сімейна інтеграція, коли родина знає як реагувати — усім набагато легше. Ми підтримуємо родичів, а вони — військового. Коли пропрацювати з усіх сторін, швидше настане одужання та адаптація.
Підготовка поліціянтів до роботи на місці воєнних злочинів
Знищення майна, пограбування, вбивства, поранення, катування, знущання, викрадення, умисні тілесні ушкодження, розстріл цивільних, обстріл місць перебування мирного населення, зґвалтування — ці та інші жахливі злочини вчиняє рф на українській землі із часу повномасштабного вторгнення. Серед служб, які працюють на цих місцях і поліціянти. А це абсолютно нова категорія постраждалих і з ними теж треба працювати.
А.К.:У поліціянтів є професійно-психологічна підготовка, для цього у нас працюють штатні психологи. Вони супроводжують відділи поліції та раз на тиждень влаштовують заняття. Там навчають поняття стресу, реакціям та реагуванню на ці прояви. Поліціянти мають вміти спілкуватись з людиною в істериці та у заціпенінні. У випадках ракетних ударів по житлових будинках, формуються групи з співробітників кількох прилеглих областей, які займаються цивільними на місцях воєнних злочинів. Тому поліціянти мають володіти навичками першої психологічної допомоги. У нас є програма «рівний-рівному», у якій співробітники поліції, які не є психологами, хочуть мати певні знання та навички з цієї області. Вони стають ніби психологами свого колективу — консультантами, можуть десь допомогти або направити вже до спеціаліста за потреби. Ми два роки впроваджували цей проєкт і вже затвердили офіційно. Консультанти мають вищий рівень знань з цієї області, і поліціянти охочіше звертаються, бо це не саме психолог, а допомога у форматі рівний-рівному. Тим паче, що кожен психолог має свого терапевта і якщо щось трапляється ти біжиш до свого супервайзера і він тобі вже розкладає ситуацію. Тому ми більше розвиваємось та розуміємось на собі.

Фото: Психологічна служба Поліції
Функціонувати під час війни — це ще й про життєстійкість. Людині не так багато часу потрібно для адаптації до умов. Вже зараз, побачивши ракету повз вікна, на роботу все ж поїдеш, хіба що запізнишся. А згідно з результатами соціологічного дослідження “Емоційно-психологічний стан українців”, проведеного Українським інститутом майбутнього спільно з “Нью імідж маркетинг груп”, зафіксовано три емоційні прояви, які найкращим чином описують настрій респондентів протягом лютого 2023 року. Це тривога (57%), очікування покращень (46%), надія (41%). Проте зараз в Україні суттєво зростає культура роботи із своїм психологічним здоров’ям. І це стане ще одним із методів, який допоможе пережити досвід цієї війни.
Зазначимо, що наразі створені всі умови для отримання підтримки та кваліфікованої допомоги. Наприклад, скористатись платформою “Розкажи мені”, яка працює цілодобово й надає безкоштовну психологічну допомогу. Або обрати інший ресурс. Ось добірка 10 безкоштовних ініціатив від VisitUkraine.Today. В Одесі тимчасово переміщені українці та всі особи, які постраждали внаслідок війни, можуть безкоштовно отримати кваліфіковану психологічну допомогу на базі міських медзакладів.
Події
Lufthansa знайшла зниклий під час перельоту «Оскар» росіянина Таланкіна
Авіакомпанія Lufthansa повідомила, що статуетку «Оскар» автора документального фільму «Містер Ніхто проти Путіна» росіянина Павла Таланкіна, яка зникла під час перельоту з США в Німеччину, знайдено.
Про це повідомляє The Guardian, передає Укрінформ.
В авіакомпанії зазначають, що статуетка «знайдена і знаходиться в безпеці у нас у Франкфурті», її повернуть Таланкіну якнайшвидше.
«Ми щиро шкодуємо про спричинені незручності та вибачилися перед власником. Ретельне та безпечне поводження з речами наших пасажирів є для нас надзвичайно важливим. Триває внутрішнє розслідування обставин», — додав представник авіакомпанії.
Таланкін розповів, що доти кілька разів перевозив статуетку в літаку без жодних інцидентів.
Як повідомляв Укрінформ, «Оскар» росіянина Павла Таланкіна за фільм «Містер Ніхто проти Путіна» зник після того, як режисера змусили здати статуетку у багаж в аеропорту на час перельоту з Нью-Йорка до Німеччини.
В аеропорту імені Джона Кеннеді співробітники Адміністрації транспортної безпеки США заявили, що Таланкін не може взяти з собою статуетку вагою 3,8 кг, вона становить потенційну загрозу безпеці на борту літака. Після цього «Оскар» поклали у коробку і помістили у багажний відсік літака.
Після прибуття рейсу виявилося, що коробка з нагородою зникла.
Фото: Іnstagram/pashatalankin
Відбудова
Швейцарія виділяє додаткові 50 мільйонів франків на проєкти відновлення в Україні
Розпочався третій конкурс інвестиційних проєктів з відновлення України у співпраці з швейцарським приватним сектором; загальний бюджет грантової підтримки складає 50 млн швейцарських франків.
Відповідний Меморандум підписали міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев та делегат Федеральної ради Швейцарії з питань України Жак Гербер, повідомляє Укрінформ з посиланням на Мінекономіки.
«Якщо попередній етап був спрямований переважно на відновлення публічної та муніципальної інфраструктури, то тепер ми робимо системний акцент саме на підтримці приватного сектору та ринкових рішеннях. Спільно з Мінекономіки цю грантову програму в Україні координуватиме і Ukraineinvest«, – підкреслив Соболев.
Передбачається, що проєкти в межах нового конкурсу будуть зосереджені в галузях будівництва, машинобудування, відновлюваної енергетики, інфраструктури, промислового виробництва, агробізнесу, ІТ та цифровізації.
За результатами першого конкурсу реалізуються 12 проєктів на 93 млн швейцарських франків у сферах енергетики, житла, транспорту, охорони здоров’я та гуманітарного розмінування.
На другий конкурс надійшло 37 пропозицій із запитом на 443 млн швейцарських франків: інтерес до конкурсу майже втричі перевищив доступний бюджет.
Крім того, Соболев та Гербер обговорили можливості долучення Швейцарії до Промислового альянсу, який Україна створює спільно з партнерами в межах ініціативи Промисловий Рамштайн. Нещодавно до цієї програми офіційно доєдналася Німеччина.
Як повідомлялося, Україна та Швейцарія підписали Меморандум про взаєморозуміння, який дає старт новій масштабній програмі економічної стійкості «Конкурентоспроможність для відновлення України 2026-2030». Програма охоплюватиме 10 областей України, а також ті регіони, які охоплені іншими проектами, що фінансуються Швейцарією.
Фото: Мінекономіки
Політика
Курт Волкер, колишній спецпредставник США з питань України
У Польщі відбувся безпековий форум з підготовки до Міжнародної конференції з відновлення України (Ukraine Recovery Conference 2026), яка цьогоріч відбудеться в червні у Гданську.
У польському Жешуві обговорено безпековий та оборонний вимір співпраці України із Заходом. З американської сторони участь у форумі взяв колишній спецпредставник США з питань України Курт Волкер.
У розмові з Укрінформом колишній американський дипломат оцінив, зокрема, нинішні дії адміністрації президента США щодо України, перспективи мирних переговорів, а також нинішню ситуацію на полі бою та можливості краху режиму Путіна в РФ.
РІШЕННЯ США ЩОДО ПОСЛАБЛЕННЯ САНКЦІЙ ПРОТИ РОСІЇ БУЛО ПОМИЛКОЮ
– Пане Волкер, адміністрація Дональда Трампа продовжила послаблення нафтових санкцій проти Росії. У свою чергу ЄС схвалив 20-й пакет санкцій проти РФ. Як ви оцінюєте це рішення Білого дому? І чи це не послаблює Захід у глобальній грі з авторитарними країнами?
– Передусім я вважаю, що це хибне рішення. Тобто це помилка, тому що воно майже не вплине на світові ціни на нафту, якщо взагалі вплине. Натомість це дасть Путіну більше ресурсів і, таким чином, заохотить його затягувати свою війну проти України. Тож я вважаю, що в цьому сенсі це помилка. У довгостроковій перспективі це не матиме великого значення. Проте у короткостроковій — матиме. У тривалій перспективі, думаю, ціни на нафту знову підуть униз, і це значно сильніше вплине на Путіна.
На мою думку, українські удари по експортних терміналах углиб території Росії, спрямовані на знищення російських можливостей щодо експорту нафти, разом із нижчими цінами на нафту та меншими обсягами відвантаження нафти фактично компенсують наслідки рішення, яке ухвалили США.
Наразі це рішення Вашингтона полягає лише у дозволі на продаж російської нафти, яка вже перебуває в морі, а не загальний експорт. Тому я сподіваюся, що це рішення залишиться обмеженим саме цими рамками і діятиме нетривалий період часу.
– Україна й надалі потребує поставок американської зброї, зокрема ракет до ЗРК Patriot, які купляються у США за європейські гроші. Чи можемо очікувати, що ці поставки будуть й надалі надійними і стабільними?
– Хороша звістка полягає в тому, що Україна стала менш залежною від американської зброї та боєприпасів, ніж це було кілька років тому. Приблизно 60–70% оборонних потреб України забезпечуються власним виробництвом, а Європа компенсує більшу частину того, що раніше постачали США. Що стосується ракет для системи Patriot, то це якраз та сфера, яка справді є проблемною для України, оскільки їм немає повноцінної заміни.
Зараз США надають пріоритет власним силам, розгорнутим на Близькому Сході, а також країнам Перської затоки та Ізраїлю для їхнього захисту. Тому Україна не отримує необхідної кількості ракет для Patriot. Це проблема, тому що це єдина система, яка дійсно ефективна проти балістичних ракет. В усьому іншому Україна може досить добре справлятися самостійно та за підтримки Європи, але саме ракети до систем Patriot є критично необхідними.
РОСІЯ ЗАРАЗ СЕРЙОЗНО НЕ НАЛАШТОВАНА НА ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ
– Президент США Дональд Трамп заявив, що мав «добрі розмови» з Президентом України Володимиром Зеленським та господарем Кремля Путіним і його адміністрація працює над урегулюванням російсько-української війни. Як ви оцінюєте ці переговори і чи немає у вас побоювань, що США вийдуть з переговорів?
– Мирні переговори донині насправді були радше фікцією. Росія не була серйозно налаштована на завершення війни. Вона просто використовувала переговори як інструмент, щоб відволікати увагу, підкидаючи адміністрації Трампа ідеї щодо бізнес-угод, і водночас продовжувати війну. Тож це – «вистава» з російського боку.
З українського боку це все добре розуміють, але не можуть дозволити собі виглядати стороною, яка не прагне миру. Тому українці також беруть участь у процесі, приймають навіть невигідні пропозиції, перетворюють їх на щось більш розумне, з’являються на кожній зустрічі й завжди демонструють готовність до переговорів, щоб Україну не звинуватили у провалі перемовин.
Але я не бачу жодних перспектив, що переговори справді дадуть результат. Думаю, зміни відбудуться лише тоді, коли Путін відчує, що його фінанси та військові можливості настільки виснажені, що він не зможе продовжувати війну. От тоді щось може змінитися. Але це точно не буде наслідком цих переговорів.
Ймовірно, повноцінної мирної угоди взагалі не буде. Швидше за все, ми побачимо фактичне припинення вогню або поступове згасання бойових дій. І це значною мірою відбуватиметься безпосередньо між росіянами та українцями, навіть без зовнішнього посередництва.
– Україна допомагає країнам Близького Сходу протидіяти іранським «шахедам». Українська експертиза у цій сфері зацікавила також і США. Наскільки світ зараз потребує український досвід у цій сфері?
– Це дуже важливо. Я думаю, що США, американська промисловість та й загалом багато країн Заходу повною мірою не усвідомлюють, наскільки те, що робить Україна, є життєво важливим для нас. Характер поля бою змінився, і те, що було важливим три роки тому — як-от HIMARS, ATACMS та артилерія — сьогодні вже не має такого значення.
Натомість Україна знайшла спосіб створювати дешеві, але дуже ефективні системи, як дрони, так і засоби протидії безпілотникам. І це важливо, тому що американські системи, можливо й найкращі у світі, але вони надзвичайно дорогі. Це означає, що ми не можемо використовувати їх проти дешевої, але ефективної загрози.
Наприклад, під час нещодавніх іранських атак на Ізраїль ми побачили, що там було використано величезну кількість ракет Patriot, кожна з яких коштує мільйони доларів, а їх було використано більше тисячі.
Це не є стійким рішенням у довгостроковій перспективі. Якщо йдеться про дрон за 30 тисяч доларів і ракету за мільйон доларів, то так продовжувати неможливо.
Те, що зробила Україна, створивши дешеві технології боротьби з дронами та недорогі БПЛА, фактично революціонізувало принципи ведення війни. Нам потрібно вчитися на цьому й інтегрувати такі рішення. Це не означає, що слід повністю відмовитися від Patriot чи інших дорогих систем. Вони все ще потрібні, але їх необхідно доповнювати тим, що робить Україна, інакше ми не зможемо підтримувати нашу нинішню модель оборони.
РОСІЯ НЕ ЗДАТНА ПРОСУВАТИСЯ НА ПОЛІ БОЮ
– Як ви оцінюєте ситуацію на фронті в Україні? Що ми можемо очікувати у найближчі місяці?
– Росія нібито перебуває в розпалі весняно-літнього наступу, але ми бачимо, що вона не здатна просуватися на полі бою. Ба більше, вона втрачає території майже так само, як і захоплює. Тож цей наступ для Росії не працює.
Росія здатна здійснювати масовані нічні авіаудари – це комбінація сотень дронів і ракет. Вони можуть легко бити по українській цивільній інфраструктурі та, на жаль, вбивати мирних жителів. Але й це не дає стратегічного результату.
Якщо подивитися на минулу зиму, то вона була найважчою за всю війну – не лише через кліматичні умови, а й тому, що енергосистема України була дуже централізованою. Росія знищила значну її частину. Але тепер, під час відновлення, систему будують більш децентралізовано і з вищою стійкістю до атак. Тож наступної зими ситуація, ймовірно, буде кращою, ніж цього року.
Тому я не думаю, що Росія досягає якихось успіхів. Натомість вона втрачає величезні кошти, багато людей і багато техніки. І питання лише в тому, скільки ще часу вони продовжуватимуть це робити, перш ніж усвідомлять, що просто спалюють власні ресурси.
– Тому Україні потрібні американські ракети до систем Patriot…
– Так, потрібні. Якщо в українців не буде ракет до Patriot, тоді російські ракети прориватимуться через систему ППО й влучатимуть в українські міста. Але навіть це не створить стратегічного перелому, і саме в цьому проблема для Росії.
– Як чотирирічний досвід війни України проти Росії може допомогти країнам Заходу, особливо у Східній Європі, протидіяти російським агресивним діям?
– Україна – це єдина країна, яка стала об’єктом повномасштабних російських зусиль зі знищення держави. Звісно, ми зазвичай думаємо про фронт або про нічні ракетні удари. Але постійно тривають і кібератаки, постійно ведеться радіоелектронна боротьба, проводяться диверсії та спроби підірвати суспільство через дезінформацію.
З усім цим Україна стикається щодня, тому вона має найбільш актуальний досвід та експертизу у протидії таким загрозам. Росія поки що насправді не намагалася робити це в повному обсязі проти країн НАТО, але цілком може спробувати це зробити. І якщо так станеться, то український досвід буде надзвичайно важливим, адже українцям уже довелося навчитися, як із цим боротися.
– Чи такі агресивні дії проти країн НАТО Росія може здійснити найближчим чаcом?
– Я не думаю, що Путін хотітиме це робити поки він усе ще грузне у війні проти України.
ПУТІНА МОЖУТЬ ЗМІНИТИ ЛИШЕ ЛЮДИ ЗСЕРЕДИНИ СИСТЕМИ
– Останні соцопитування в Росії показують певне зниження підтримки Путіна. Чи ми вже можемо говорити про затяжну кризу, яка призведе до серйозних наслідків усередині самої Росії, а також вплине на рішення Кремля щодо війни в Україні?
– На жаль, Путін успішно побудував дуже сильний авторитарний апарат. Тому навіть попри невдоволення в Росії, я не впевнений, що це приведе до якихось змін. Він просто й надалі змінюватиме наративи, продовжуватиме репресії проти людей і контролюватиме медіа. Єдине, що справді може на нього вплинути, це якщо російські еліти, силові структури, спецслужби чи державні підприємства почнуть діяти проти нього. Але я не вважаю це дуже ймовірним сценарієм.
– А за кілька років?
– Можливо, за кілька років, залежно від того, що станеться за цей період. Очевидно, що дії Путіна послаблюють Росію у фінансовому, військовому та політичному аспектах. Але поки що немає жодного механізму, за допомогою якого люди всередині Росії могли б цьому протидіяти. Треба дивитися, чи з’явиться щось у майбутньому.
Розмову вів Юрій Банахевич, ЖЕШУВ-ВАРШАВА.
Фото: Ніна Ляшонок, Lithuanian Ministry of Foreign Affairs (архів)
-
Політика1 тиждень agoУкраїна пропонує нові механізми захисту політв’язнів у російських тюрмах
-
Відбудова1 тиждень agoНа конференції з відбудови у Жешуві 45 українських компаній представлять можливості у сфері ОПК
-
Події1 тиждень agoВідбувся допрем’єрний показ українського тактичного екшена «Killhouse»
-
Усі новини1 тиждень agoна що здатен ноутбук Apple вартістю до 10 000 грн (фото)
-
Суспільство1 тиждень agoЩо відбувається у підземних переходах Одеси
-
Політика1 тиждень agoУкраїна у Міжпарламентському союзі руйнує міф про «щасливе життя» в окупованому Криму
-
Війна1 тиждень agoУкраїнські БПЛА атакували Росію — дрони вперше долетіли до Уралу
-
Суспільство1 тиждень agoФахівці ДТЕК встановили в Одеській області платформи для гнізд лелек