Війна
Люди з інших міст приїжджають із жахом: як одеситам впоратися з епідемією тривоги
Ми живемо у стресі ще з 2019 року, це істина, яка уже закріплена у світовій науковій літературі. Епідемію тривоги та депресії породив саме COVID-19, бо кожна третя людина живе з хронічним стресом. З 24 лютого українці отримали додатково і гостру травму. Ось таку комбінацію для психологічного здоров’я принесла повномасштабна війна. Про те як наш організм реагує на продовжуваний стрес і як собі допомогти, розповів довірений лікар Представництва ООН в Україні, професор Медичного центру “INTO-SANA” Володимир Мавродій.

Яким чином стрес впливає на організм, чи можуть бути фізичні прояви?
Стрес перш за все діє на головний мозок, потім — на імунну та ендокринну системи. Це три кити, які утримують людину від відхилень при потрясіннях. За недостатньої взаємодії цих трьох систем (яка на жаль наразі у 90% пацієнтів) формуються хвороби. Вони виходять з гострого та хронічного стресу.
Якщо під ударом опинився головний мозок, людина матиме тривогу, депресію, безсоння або інші психосоматичні захворювання. Наприклад, виразкова хвороба, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, напади стенокардії. Отже, коли кажуть, що всі хвороби від нервів — це на 90% правда.
Якщо імунна система не працює як треба, то, по-перше, формуються гострі та хронічні запалювальні захворювання. Застуди йдуть одна за одною чи постійна алергія, а пацієнт не розуміє, які у цього передумови. А це реакції імунної системи.
Щодо роботи ендокринної системи, то щитовидна залоза реагує на стрес першою. З цієї причини ми перевіряємо її першою, особливо у жінок. У чоловіків, як правило, дивимось на роботу статевих залоз. Під впливом можуть опинитись і наднирники, котрі виробляють кортизол — головний гормон стресу.
Що робити людині: чи допоможуть тут якісь звичайні процедури, чи пігулки?
Потрібно розділити фізіологічне та психологічне відхилення. Наприклад, якщо зламати гілку — це органічна травма, а погнути — психологічна. Остання лікується психологією: психотерапія чи когнітивна терапія — простими словами — почати треба з себе. Я прошу пацієнтів хвалити свої дії, тіло, справи, дрібниці, етапи. Постійно потрібно підживлювати нашу центральну нервову систему позитивними словами. Не бійтесь казати похвалу вголос. Головний лікар у таких випадках сам пацієнт. Не варто сьогодні ставити глобальні цілі, ставте маленькі і досягайте їх. Накопичуйте радощі: світить сонце, увімкнули світло, є гаряча вода, випили кави, приготували борщ, було світло о 4 ранку — і це чудово.
Робіть те, що вам приємно.
Друге, що потрібно робити — рухатись. Рух протягом 20 хвилин збільшує рівень кортизолу, а це головний гормон стресу. Достатньо ходити пішки, не треба навіть бігати. Я рекомендую прогулянку не менш як 60 хвилин протягом дня. Добре, коли є собака, доведеться її вигулювати. Рівень кортизолу знижується тільки рухом.
Наступна рекомендація — фізичні навантаження, хоча б звичайна зарядка, потрібно робити вправи для суглобів та опорно-рухового апарату. Тому що у тривозі м’язи напружуються. Варто займатись і зарядкою у режимі релаксації — розтяжкою. Потягуватись як кішка, до речі звернуть увагу, як тварини тягнуться зранку — варто взяти приклад.
Треба пити щонайменше 2 літри води на день, адже тривога висушує наш організм. Згадайте, коли ви рознервувались — вам дають склянку води, щоб трохи заспокоїтись. Але вода необхідна і зовні, наприклад, плавати у басейні. Якщо немає такої можливості — приймайте контрастний душ, хоча б три хвилини. Чергуйте 20 секунд теплої води, 10 — холодної.
При яких станах потрібно вдаватись до лікарських засобів?
Вже як остання інстанція — пігулки. Їх призначає лікар при гострому чи загостренні хронічного стресу або ж через жах. У мене була пацієнтка, яка виїхала з під Херсону, де потрапила під бомбардування. Ось ці події вона бачила щоночі, постійно турбував страх повторення цього сну. У таких випадках вже потрібні ліки. Але не може бути такого, щоб пацієнт сам пішов до аптеки і щось придбав. Тут обов’язкове призначення лікаря. Ці правила придумані не просто, щоб ускладнити людям життя. Кожен препарат має своє “але”.
У кожного має бути доступ до медицини, але, наприклад, біженці та переселенці. Поки вони не оформляться, то не мають доступу ні до лікарів, ні до препаратів. А лікуватись треба, бо з інших міст приїжджають з жахом. Сьогодні в Одесі проживають люди з Херсону, Миколаєва, Каховки, Запоріжжя та багатьох інших регіонів. Тому ці ліки мають бути доступними для лікаря і пацієнта.
Як за короткого світлового дня сприяти покращенню свого самопочуття?
З 21 грудня день збільшується, тому сонце світить вже трохи довше. Але головне правило, як тільки є сонце, то виходьте та дивіться на нього. Я кажу пацієнтам з депресією дивитись на цей небесний диск як можна більше, до болю в очах. Варто виходити на вулицю, йти до моря та дивитись на сонце.
Я рекомендую, не лінуватись, а прокидатись вранці, щоб зустріти світанок, адже це емоційно. А депресія — безбарвне та малоемоційне захворювання. А за можливості треба їхати до Карпат, бо там є все необхідне: простір, повітря, зелень, гори, вид та багато іншого.

Слід пам’ятати, якщо сьогодні сонця немає, то воно обов’язково буде завтра.
Війна
Плетенчук розповів про комбінований удар РФ по Одесі
Російські війська під час атак на Одесу застосовують комбіновані удари ракетами і дронами, запускаючи їх, зокрема, з території тимчасово окупованого Криму, при цьому атаки можуть тривати годинами і відбуватися кількома хвилями.
Про це в телеефірі повідомив речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук, відповідаючи на запитання, чи відрізняється остання атака на Одесу від попередніх, передає кореспондент Укрінформу.
“Ні, насправді нового вони нічого вигадати не можуть, але цього разу вони задіяли і дрони, і ракети. Типово для атак по Одещині – запуски з території тимчасово окупованого Криму, дві ракети звідти летіли безпосередньо по місту і, на жаль, час на реагування дуже малий, підльотний час – від півтори до двох хвилин становитиме. Крім того, це “Шахеди”, які використовували для атак з моря, просто зараз вони теж атакують в Одесі, чутно, як відбуваються атаки. Сьогодні в нас, мабуть, рекорд – 87 загалом “Шахедів” збили підрозділи зі складу Військово-морських сил, з нічної атаки на ранок 10-ї було нами збито, але загалом по півдню вони працюють цієї доби доволі щільно”, – зазначив речник.
Відповідаючи на запитання, наскільки тривалими за останній час є такі атаки, Плетенчук сказав, що їх може бути кілька хвиль.
“Традиційно вони відбуваються вночі. Може бути кілька хвиль, вони накопичують якусь кількість дронів у повітрі, після чого починають вже атакувати безпосередньо місто або інфраструктуру, іноді навіть вдень вони це роблять для того, щоб максимально виснажити наших оборонців, щоб в них не було взагалі ніякого відпочинку, але здебільшого це відбувається в темний час доби, і це може тривати годинами», – розповів він.
Як повідомляв Укрінформ, в Одесі кількість загиблих унаслідок нічної російської атаки збільшилася до дев’яти, постраждали 23 людини.
Фото: Дмитро Плетенчук / Фейсбук
Війна
Птахи СБС вдарили по базах Іскандер у Криму — відео
У ніч на 16 квітня підрозділи 9 батальйону “Кайрос” 414 окремої бригади “Птахи” та інших частин Сил безпілотних систем уразили дві точки базування оперативно-тактичного комплексу “Іскандер”, повідомив командувач СБС Роберт Бровді. Сумарно уразили 16 цілей. На відео — серія ударів, яким не завадила жодна установка протиповітряної оборони Російської Федерації в Криму.
ОТРК “Іскандер”, по яким вдарили в ніч з 15 на 16 квітня, базувались у селах Міжгір’я та Курортне, ідеться у дописі Бровді. Оператори СБС влаштували “комбо-удар”, під який потрапила база операторів БпЛА “Рубікон” ЗС РФ, нафтобази, ЗРК “Бук”, ЗРК “Панцир” та інші важливі цілі.
Новина доповнюється…
Війна
Пам’яті капітана поліції, воїна стрілецького батальйону Миколи Николайчука
Під час війни зі слідчого перекваліфікувався на фахівця розвідувальних дронів
Перед загибеллю у вересні 2025 року боєць стрілецького батальйону з Буковини Микола Николайчук планував піти у відпустку. І коли його 4-річна донечка Вікторія запитувала, коли тато приїде додому, обіцяв бути, «як з дерев опадатимуть листочки». Дружина бійця пригадує, що донька дуже чекала на тата. Постійно запитувала маму: «Вже листочки опадають, чому мій тато не прийшов?» Але він не встиг…
Микола народився в селі Валява Чернівецької області. Рідні пригадують, що хлопчик із дитинства вирізнявся відповідальністю, цілеспрямованістю та щирою повагою до людей. Після закінчення школи Микола вступив до Національної академії внутрішніх справ. Навчання сприймав як частину свого покликання.
Мати Тетяна Любомирівна згадує, що син ріс дуже хорошою дитиною, завжди допомагав їй, ніколи не залишав нікого в біді, мав велике і щире серце.
– Мій Миколка був особливим. Добрий, спокійний і дуже уважний. Ніколи не проходив повз чужу біду і завжди робив добро. Він постійно казав мені: «Мамо, все буде добре. Головне – тримайтесь, ми робимо все для того, аби ви жили в мирі. Вірте в нас і в нашу Перемогу!». І я вірила, бо в його голосі завжди звучала сила.

Микола розпочинав службу слідчим у слідчому відділенні поліції №1 у Сторожинці. Пізніше працював у відділенні розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я людини Чернівецького районного управління поліції. Колеги згадують його як принципову, професійну людину.
У червні 2024 року Микола вирішив перейти до батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернівецькій області, щоб боронити Україну від загарбників на передовій. Спочатку служив інспектором взводу №1 роти №1, а згодом став старшим інспектором відділення безпілотних літальних апаратів, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби.

Капітан поліції здобув навички керування безпілотниками, координував розвідку, знаходив ворога з неба. Побратими кажуть, що Микола швидко опанував нову складну спеціальність, завжди зберігав холодний розум і підтримував інших навіть у найважчі моменти. Його поважали за дисциплінованість, витримку та справжню любов до рідної землі.
Микола дуже любив читати, захоплювався історією та цікавився всім, що могло дати йому нові знання. Рідні пригадують, що він завжди прагнув справедливості й умів підтримати кожного, хто цього потребував. Вітчим загиблого бійця Іван не може стримати сліз, коли розповідає про Миколу, якого він виховував як рідного сина.
– Пам’ятаю момент, коли маленький Микола підійшов до мене і запитав, чи можна називати татом і взяти моє прізвище – це було найбільше щастя у світі. Для мене він був не пасинком, а рідним сином. Ми разом ходили на рибалку, на полювання, багато розмовляли. Він завжди мені допомагав, завжди був поруч. Ми розуміли один одного з пів слова. В його очах я завжди бачив повагу, любов і довіру. Я втратив своє крило – сина й друга, – каже Іван Іванович.

Микола з дитинства дуже любив спорт. Активно ним займався, і вже дорослим завжди підтримував себе у хорошій фізичній формі і вмів мотивувати інших. Особливо пишався спортивними здобутками свого молодшого брата Івана, який займається кікбоксингом.
– Я відібрався на чемпіонат України. Тоді ж пообіцяв брату, що виграю ці змагання. Ми мріяли, що він приїде і ми разом тішитимемося медалями. Та не склалося… Але я свою обіцянку виконав. Я мав провести три бої. Взяв із собою його светр, який мене зігрівав. І я виграв, – пригадує хлопець.
Іван присвятив цю золоту медаль чемпіонату України своєму полеглому братові.
Вдома на Миколу чекали дружина Марія та донька Вікторія. Вони були його найбільшою підтримкою. Марія каже, що чоловік умів любити по-справжньому, берегти сім’ю й дарувати відчуття захищеності:
– Він підтримував мене в усьому, був моєю опорою. Нашій донечці, яку він так сильно чекав, подарував безмежну любов. Для неї він був найкращим татом: ніжним, турботливим і безмежно люблячим. Я вдячна Богові за кожен день, який провела поруч із ним. Він – мій Герой, і наше кохання назавжди в моєму серці!, – каже жінка.

Рідні Миколи пригадують слова, якими він пояснював свій вибір боронити рідну землю: «Краще загинути в бою, ніж стати на коліна перед ворогом». Ці слова були його життєвою позицію і стали його долею.
21 вересня 2025 року під час бойового завдання на Донеччині капітан поліції Микола Николайчук отримав поранення, несумісні з життям. Героя поховали у рідному селі.
Фото: Нацполіція
За матеріалами ГУ НП в Чернівецькій області
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Авто1 тиждень agoКапсула часу Lamborghini Miura в українському забарвленні коштує $5 мільйонів — фото
-
Суспільство1 тиждень agoНа Національному військовому кладовищі встановлюватимуть кенотафи полеглим захисникам
-
Політика1 тиждень agoВенс заявив, що Європа не доклала зусиль для припинення війни в Україні
-
Політика1 тиждень agoУ МЗС України з’явиться посол з питань полонених
-
Суспільство1 тиждень agoМиколаїв отримав понад 2 мільярда допомоги: куди пішли гроші Анонси
-
Війна1 тиждень agoВорог другий тиждень поспіль доставляє до порту Бердянська таємничі морські контейнери
-
Відбудова1 тиждень agoУ Полтавській громаді ще майже 40 родин отримають компенсації за пошкоджене обстрілами житло
-
Події1 тиждень agoВ галереї Міського саду Artodessa триває виставка “Одеській палімпсест”