Війна
Молодіжний благодійний фонд НЕКСТ в Одесі: хелп-пакети, дитяча кімната та юридична підтримка
Беручись за волонтерство, замало одного бажання, щось давати. Потрібно зосередити свої зусилля на тому, що можеш зробити найкраще і розуміти свої об’єми. Лише системна робота надасть результат. Серед волонтерських пунктів в Одесі є молодіжний благодійний фонд “Некст”, який вже понад п’ять років, підтримує молодь Одещини. Керівник організації Марат Абдуллаєв розповів “Дайджесту Одеси”, яку допомогу наразі вони можуть надати і, яку ініціативу планують ввести для ВПО.
Молодіжний благодійний фонд “Некст” функціонує з 2016 року. Тоді надавали юридичний супровід та продуктову допомогу за основним направленням — діти, молодь та сім’ї без батька. Потім за підтримки британської організації «BEARR Trust» реалізували проєкт на території Одеського обласного центру психічного здоров’я, де була обладнана кімната для занять з психологом та арттерапія. Одним із направлень проєкту були діти з розладом харчової поведінки. З початком повномасштабної війни переформатувались.
Марат Абдуллаєв розповів: “Спочатку ми займалися тим, що вивозили жінок з дітьми на кордон з Молдовою. Також одними з перших відгукнулись «BEARR Trust». Вони запропонували допомогу для закупівлі продуктів, засобів гігієни та необхідного для постраждалих від війни. Ми досі співпрацюємо, формуємо хелп-пакети, які видаємо, пріоритетно для ВПО, жінок із дітьми, людей похилого віку. Зараз додаємо до цих наборів поки що тільки теплі шапки, але намагаємося знайти й інші зимові речі. У перші місяці війни, як банально б це не було, найнеобхіднішими виявились продукти. З цим проблем у нас не виникало.”.
На чому зосереджена увага “Некст” під час війни?
Основне наразі — продуктова, юридична та психологічна допомога. За можливості ми додаємо теплі речі, медикаменти загального спектра.
Щодо ВПО, то складаємо свої списки. Ми не можемо допомогти всім, адже величезна кількість людей цього потребує, тому орієнтуємось на тих, хто вже під нашим крилом. Логічно, що на соціальні служби та міську владу наразі велике навантаження, але вважаємо, що не всі можуть вистояти величезні черги за продуктовими наборами. Тому робимо інакше: збираємо невеликими групами по 10-20 людей та видаємо в конкретні дні.
У нашій команді є психолог. Багатьом складно звертатись за допомогою. Люди мали певний рівень життя і не готувались до того, що їх змусять покинути все, що вони мають. Наприклад, у нас є родина зі Снігурівки на Миколаївщині, ці люди мали свою справу, а сюди приїхали з однією сумкою. Варто зрозуміти, те, що сталося в Снігурівці могло бути і в Одесі, тут різниця лише в географії. І наш психолог може допомогти дорослим та дітям, які пережили воєнні дії та були у гарячих точках.
Можемо надати консультацію кардіолога. Значна частина людей має серцево-судинні проблеми або стадії загострення. Інколи достатньо прийому лікаря, а за потреби – направлять на повноцінне обстеження.
У нас із постійних волонтерів близько 5 осіб. Один наразі вступив до ЗСУ, проходить службу, але обіцяв у відпустці допомагати. Ми маємо близько 10 волонтерів, які підключаються на великих виїзних видачах. Як, наприклад, масові видачі, які ми проводили разом із World Central Kitchen чи виїзди до обласних центрів.
Чи змінились запити щодо юридичної допомоги?
Якщо раніше з юридичного боку переважав сімейний напрямок: розлучення, аліменти. То під час війни — питання втрачених документів. Іноді буває, що людина не має ксерокопії паспорта чи навіть свідоцтва про народження. Потрібно підтверджувати особу, а на ряд території, неможливо ні запит подати чи домогтись якихось документів. Це впливає на тривалість процесу, як і завантаженість ЦНАПів, але немає жодних причин у цьому відмовити.
Зазначимо, що з 7 серпня ВПО, які втратили паспорт, отримали можливість ставати на облік та оформлювати виплати на проживання. Підставою виступає довідка з ДМС про подання документів для оформлення паспорта громадянина України. Відповідна постанова була розроблена Мінреінтеграції спільно із Мінсоцполітики та ДМС та ухвалена Урядом 1 липня.
Видаватимуть довідку центри надання адмінпослуг, територіальні органи або терпідрозділи ДМС, державні підприємства, що належать до сфери управління ДМС. Для оформлення виплат також можна використовувати документи з додатка Дія, зокрема єДокумент.
Чи плануєте повертатись до довоєнної діяльності?
Насправді ми готуємо новий майданчик для дітей. Спілкуючись з сім’ями, помітили великі проблеми. Перше — питання працевлаштування. І з цього витікає й друге — банально немає з ким залишити дитину, щоб хоча б займатися пошуком роботи. Люди переїхали, тут немає ні родичів, ні друзів — нікого. А якщо й знайдуть роботу, але не прилаштують дитину — довго не протримаються працевлаштованими. Тому організовуємо безкоштовну послугу для ВПО: денний догляд за дітьми. З дітьми буде психолог-вихователь і жінки зможу отримати час на рішення своїх питань. Найближчим часом це почне працювати.
Після перемоги нікуди не зникнуть проблеми, з якими зіштовхуються ВПО. Це все ще довгі роки буде актуально, українці потребуватимуть роботу, соціалізацію. Частина вже наразі твердо впевнена, що облаштовуватиметься та житиме в Одесі. Ми не відходимо від своїх пріоритетів — молодь, самотні матусі, люди похилого віку. Ті, хто не може собі допомогти самостійно. Ми готові допомагати й надалі.
Війна
Пам’яті музиканта та кулеметника 128-ї гірсько-штурмової бригади Дмитра Шевчука
«Якщо Бог збирає на небі рок-гурт, то Діма точно буде там барабанщиком»
36-річний музикант гурту «Вандор», військовослужбовець 128-ї Закарпатської гірсько-штурмової бригади загинув біля П’ятихаток на Запоріжжі. Понад півтора року, з травня 2025-го, рідні чекали на повернення бійця: він вважався зниклим безвісти. До Ужгорода Дмитро повернувся «на щиті» у жовтні 2026 року.
Дмитро народився 4 лютого 1989 року в Ужгороді. Навчався у школі №6, а також у школі мистецтв на двох відділах: фортепіанному та художньому. Далі вступив до професійно-технічного училища №5, де здобув професію діловода.

«Близькі описують Дмитра як веселу, чуйну, комунікабельну людину з різносторонніми інтересами, яка мала чимало друзів. Дмитро грав у музичному колективі «Вандор», який брав активну участь у культурному житті нашого міста. У 2019 році цей гурт посів І місце на престижному конкурсі «Червона рута», – повідомили в Ужгородській міськраді.

До війська молодий чоловік долучився влітку 2022 року. Дмитро три роки прослужив за контрактом у ЗСУ. Він був кулеметником гірсько-штурмового взводу військової частини А1556. Захищав Україну на Запорізькому напрямку. Не залишав побратимів у біді, допомагав виносити з поля бою поранених і загиблих. Свій останній день народження Дмитро провів у окопі на завданні.

Захисник загинув 13 березня 2025 року під час штурмових дій росіян в районі населеного пункту Пʼятихатки Запорізької області. Півтора року Дмитро вважався зниклим безвісти. Про те, що він загинув, повідомили наприкінці жовтня 2026 року.
«Біль, сум, так не мало бути.. Прощавай, друже!.. Шева, Дімич ти був чудовим другом, музикантом від Бога, який прагнув вдосконалення в музиці та гармонії в житті. Ми вдячні за кожну хвилину, проведену разом на сцені та у повсякденному житті. Висловлюємо щирі співчуття всій родині, близьким та друзям…Вічна пам’ять!» – написали колеги із гурту «Вандор».

«Якщо Бог збирає на небесах круту рок-групу, то Діма там точно буде барабанщиком!» – зазначив журналіст Станіслав Данко.
Мисткиня Ната Попова, яка працювала з «Вандорами» (знімала їхні виступи та бекстейдж), також поділилася спогадами про музиканта:
«Востаннє я бачила Діму на своїй виставці два роки тому. Була дуже рада його зустріти: ми багато спілкувалися, разом пішли в гості святкувати відкриття. З часом стало відомо, що Діма зник безвісти на війні. Звісно, до останнього дуже хотілося вірити, що він живий… Але позавчора, на жаль, я дізналася, що Діма загинув близько року тому на Запорізькому напрямку. Діма був чудовим барабанщиком. І я думаю, що кожна композиція гурту — це частина Діми, це те, що залишиться з нами назавжди…» – написала вона.

Попрощалися з Дмитром Шевчуком на площі Народній в Ужгороді. Під час церемонії зачитали пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України Михайла Драпатого – як знак глибокої вдячності за жертовне служіння Українському народові та самовідданий захист Батьківщини.


Захисника поховали на Пагорбі Слави.
У Дмитра залишилися батьки та молодший брат.
Світла пам’ять!
Фото: Фейсбук-сторінка Дмитро Шевчук, Vandor/Вандор, Ужгородська міська рада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
Генштаб підтвердив удар по НПЗ «Лукойлу» у Волгограді
Сили оборони України в ніч на 13 листопада уразили на території Росії нафтопереробний завод «Лукойл-Волгограднефтепереработка».
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Телеграмі, передає Укрінформ.
“На території підприємства спалахнула пожежа. Уражено установки первинної переробки нафти АВТ-1, АВТ-3, АВТ-5, АВТ-6, установку гідроочищення, зливно-наливну естакаду та 6 резервуарів по 2000 м куб.”, – йдеться у повідомленні.
Згідно з даними Генштабу, за рік Волгоградський НПЗ здатен переробити близько 15 млн тонн нафти. Виробляє він бензин, дизельне й авіаційне пальне.
Це підприємство є однією з ключових «бензоколонок» російської армії на півдні. Пальне його виробництва йде на фронт та до аеродромів, з яких злітають літаки для ударів по Україні.
У Генштабі підкреслюють: кожна година простою такого заводу – це «менше дизелю для танків і вантажівок, менше авіагасу для літаків і менше нафторублів, за які агресор створює знаряддя вбивства – ракети, шахеди, вибухівку».
Наголошується, що Україна реалізує право на самооборону, гарантоване статтею 51 Статуту ООН. Сили оборони продовжують системно вживати заходів, спрямованих на підрив воєнно-економічного потенціалу РФ та примушення її до припинення збройної агресії.
Як повідомляв Укрінформ, мережею ширилася інформація, що в російському Волгограді внаслідок атаки безпілотників у ніч на 13 листопада .
Фото: ASTRA
Війна
Кордон із Білоруссю залишається загрозливим, роботи з укріплення не припиняються
Рівень інженерно-фортифікаційного облаштування українського кордону з Білоруссю є на високому рівні, й подальші роботи не припиняються.
Про це в телеефірі заявив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко.
«Роботи не припиняються й ведуться на цьому напрямку, за який відповідають саме наші підрозділи. Не буду розкривати всіх деталей щодо готовності – на скільки облаштовано та яка саме ділянка, але у межах усіх областей нашої держави, які мають кордон з Білоруссю, такі роботи ведуться на досить високому рівні, і вони не припиняються», – сказав Демченко.
Він ще раз наголосив, що роботи з укріплення українсько-білоруського кордону тривають безперервно.
«Бо ми маємо постійно нарощувати наші інженерні та фортифікаційні укріплення безпосередньо по лінії кордону для того, щоб кожен український воїн, який знаходиться на цьому напрямку, мав усі можливості протидіяти будь-якій загрозі, яка може йти з території Білорусі», – зазначив Демченко.
Він пояснив, що кордон з Білоруссю залишається загрозливим для України й треба бути готовим до розвитку будь-яких ситуацій.
«Бо цей напрямок залишається для нас загрозливим. На щастя, якихось дій з того боку кордону ми не фіксуємо, як і нарощення угрупувань сил та засобів. Але допоки Білорусь перебуватиме у сфері впливу Кремля, наше завдання – бути готовими до розвитку будь-яких ситуацій», – зауважив речник ДПСУ.
Як повідомляв Укрінформ, до середини 2027 року Білорусь може завершити .
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Відбудова7 днів agoВ Україні повністю відновили 759 об’єктів медичної інфраструктури
-
Політика5 днів agoзаконопроєкт пройшов перше читання у Раді
-
Суспільство4 дні agoНовини на ранок
-
Одеса1 тиждень agoТарифи в Одесі у листопаді 2026: вартість води, світла, газу та тепла
-
Політика4 дні agoРубіо назвав переговори в Абу-Дабі продуктивними, але угода не буде укладена за одну ніч
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одесі арештували директора фонду за продаж гумдопомоги