Сили оборони України тримають оборону в межах Родинського Покровської міської громади та на його підступах.

Ключовим фактором залишається не статус пенсіонера, а перебування на військовому обліку та актуальність даних у державних електронних реєстрах. Про це пише OBOZ.UA з посиланням на коментарі юристів.

Як пояснили фахівці, чоловіки, які вийшли на пенсію до досягнення 60-річного віку, продовжують вважатися військовозобов’язаними відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”.

Зазначається, що граничний вік перебування в запасі для більшості категорій громадян встановлений саме на рівні 60 років, тож дострокова пенсія не припиняє військовий обов’язок. Пенсійне посвідчення підтверджує соціальні гарантії, однак не замінює військово-облікові документи.

Важливо

Під час перевірок представники ТЦК орієнтуються насамперед на дані електронного реєстру “Оберіг”. Якщо в базі відсутня інформація про оновлення облікових даних, виключення з військового обліку або наявність законних підстав для відстрочки, чоловіка можуть викликати до ТЦК, зокрема для проходження військово-лікарської комісії, навіть за наявності пенсійного статусу.

Водночас колишні співробітники МВС, СБУ, Національної поліції та інших силових структур, які вийшли на пенсію раніше за загальновстановлений вік, становлять окрему категорію пенсіонерів. Закон передбачає для них збереження пенсійних виплат у повному обсязі на період служби, а після демобілізації — перерахунок пенсії з урахуванням нового бойового стажу.

Експерти також нагадують про підстави для повного виключення з військового обліку. Безумовним є досягнення 60-річного віку. В інших випадках потрібне документальне підтвердження — рішення ВЛК про повну непридатність з виключенням з обліку або встановлена група інвалідності, внесена в дані органів соціального захисту і ТЦК.

Раніше Фокус з’ясовував, як у 2026 році відбуватиметься мобілізація людей старше 50 років.

36-річний молодший сержант 12 бригади спеціального призначення «Азов» Олександр Дроздов на позивний «Дрозд» загинув у бою 19 грудня 2024 року в селі Новоспаське Бахмутського району Донецької області.

«Дрозд» поліг разом зі своїм другом Богданом «Гетьманом» Кірдо. По позиції азовців-дронарів у покинутому будинку росіяни вдарили «Градом». Дивом вижив лише 24-річний Сергій Седляр на позивний «Яша» з Оболоні, який дістав тяжкі опіки та численні уламкові поранення.

Поховали «Дрозда» у закритій труні на столичному Берковецькому кладовищі. У захисника залишилися донька Злата, батьки та сестра. Поруч із могилою Сашка залишили місце для його друга «Гетьмана», тіло якого лежало у морзі без ідентифікації через відсутність ДНК-підтвердження.

Хлопець із київського Виноградаря міг відремонтувати будь-яку техніку, знімав кіно, запам’ятовував все з першого разу і не терпів несправедливості, розповідає «Вечірній Київ» історію Олександра Дроздова.

Ветеран АТО працював у мирному житті в кіноіндустрії. Був звукорежисером, оператором, а також головним освітлювачем на знімальному майданчику. Мріяв про режисуру та навчання у Варшавській школі кіномистецтва.

З початком повномасштабного вторгнення Сашко добровільно став до лав ЗСУ, попри інвалідність, яку отримав під час конфлікту з нетверезими міліціонерами у січні 2015 року у мирному Києві. Тоді командира БМП, оборонця Дебальцевого Олександра Дроздова на рідному Виноградарі підстрелила та побила компанія колишніх і чинних «ментів». Одна з куль розірвала артерію, він втратив багато крові, рухливість руки та став інвалідом II групи.

Саша народився 16 січня 1988 року у Києві. З дитинства виступав за справедливість, вмів постояти за себе і за своїх близьких. Зоя Олександрівна згадує, як була здивована, коли до 5-річного сина прийшли дівчатка років дванадцяти: «Можна Сашу? Він повинен нас по справедливості розсудити». А у 10 років самотужки відбився у дворі від старших за нього хлопців, після чого місцеві гопники почали обходити його стороною.

Сашка неможливо було не помітити. Високий, статний, завжди одягнений зі смаком — навіть на випускному у гімназії він категорично відмовився від чорного костюма. «Мама, який чорний? Тільки білий», — заявив він тоді. І його білий костюм справді виглядав найкраще з усіх.

Але найбільше Саша вирізнявся не зовнішністю — а тим, як бачив світ. З дитинства мав «операторський» погляд: бачив кадр там, де інші бачили випадковості. Якось 12-річний хлопчик заглянув до мами в кімнату, подивився на екран телевізора і обурено зауважив: «Так погано знято! То чиїсь пальці в кадрі, то якась пляма. Як ти можеш таке дивитися?»

Якось одразу після закінчення гімназії друг запропонував 16-річному Сашку піти працювати на кіностудію імені Олександра Довженка, мовляв, його батько займає там посаду, тож допоможе. З того дня він надовго пов’язав свою долю з виробництвом фільмів. Був у захваті та освоював одну професію за іншою — звукорежисер, оператор, освітлювач.

Працював у компаніях з виробництва кіно, музичних кліпів, телевізійних програм, зокрема в «Ілюмінаторі», «Старлайт Філмс» та «Фемілі Сінема». Останніми роками у мирному житті був гафером — головним техніком з освітлення.

Після одруження народилася донька Злата, за якою батько упадав всією душею. На жаль, життя Саші та Насті не склалося. Подружжя офіційно розлучилося у 2023 році, коли чоловік уже вдруге перебував на війні.

У 2014 році, коли почалася збройна агресія РФ проти України, Сашка мобілізували у 30 механізовану бригаду, де він став командиром БМП і був одним з оборонців Дебальцевого.

А страшного ранку 24 лютого 2022-го Саша відвіз на авто доньку з дружиною до своєї сестри у Львів, а вранці 25 лютого прибув до свого районного ТЦК у Києві. Військком, побачивши позначку про інвалідність у його квитку, наказав іти додому. «А я нікуди не піду», — заявив Дроздов і домігся свого.

Спочатку «Дрозд» захищав Київ і Васильків. А у липні 2022-го Саша перейшов до 12 бригади спеціального призначення Нацгвардії «Азов». Вивчився на артилериста, а потім самотужки опанував навички керування дронами та став оператором БпЛА. Пройшов з «Азовом» весь шлях на Донецькому напрямку від Великої Новосілки і до Нью-Йорка.

Оператор дронів, 24-річний Сергій Седляр на позивний «Яша» пів року провоював пліч-о-пліч із «Дроздом» і «Гетьманом», каже, що Саша був для нього другим батьком.

«Він умів бути лідером без крику. Справжній командир, який не тільки роздає завдання, а й робить разом із тобою. Вчитель у всьому, особливо що стосується дронів. На курсах вчать основ, як підняти та посадити БпЛА. Але є величезна купа тонкощів, налаштувань, дрібних рішень, які я опанував лише завдяки «Дрозду»… Всі його поважали за професіоналізм і спокій», — розповідає Сергій.

За його словами, побратими любили, коли їхня трійця першою заходила на нову позицію. Бо знали, що коли їх там змінять — буде, де спати та де їжу приготувати. Київські хлопці будь-яку діру намагалися перетворити в облаштований простір.

Саша дружив із Богданом Кірдо з дитинства, вони жили поруч на Виноградарі. На війну Богдан пішов за другом — на рік пізніше. Саша домігся, щоб Богдан потрапив у його підрозділ. Вони завжди були разом — на позиціях, ротаціях, у відпустках. Разом і загинули.

Вранці 19 грудня 2024 року Саша, Богдан і Сергій перебували на позиції у селі Новоспаське Бахмутського району. Ворог штурмував посадку й хлопці з підвалу відпрацювали по окупантах точними скидами з квадрокоптерів, успішно відбивши атаку. Після цього готувалися виконати нове завдання: замінувати за допомогою дронів дорогу.

«За боєкомплект у нас відповідав „Гетьман“. Поки він готував міни, Саша приліг відпочити. Я теж на хвильку задрімав. Наступної миті — свист, удар і темрява», — згадує Сергій. Роздивившись довкола зрозумів, що залишився живим тільки він один.

Пізніше Сергій дізнався, що окупанти вдарили по них з реактивної системи залпового вогню, ймовірно з «Граду». Боєкомплект хлопців здетонував, а бетонна плита, під якою вони ховалися, завалилася на бік. Тіло «Гетьмана», який опинився в епіцентрі вибуху, дістали наступного дня, «Дрозда» — за день потому.

На війні Саша написав доньці лист-заповіт, у якому є такі слова: «Молю тебе люби, памʼятай, вивчай, цінуй і оберігай Україну у своєму серці. Бо це я, це ти, це мама тендітна та ніжна, це твої дідусі та бабусі розумні та мудрі, це всі, кого ти знаєш зараз, коли тобі лише 6 рочки!»

Вічна пам’ять і шана герою!

Фото за сайту Вечірній Київ