«Морські бої» з росією: саботаж зернової угоди, розвиток Дунайського регіону, вільне судноплавство. Інтерв’ю заступник Голови ДП «АМПУ» Дмитра Барінова
Зернову угоду підписали 22 липня 2022 року. З того часу ні дня не проходить без хліба та видовищ. Очевидні дії із штучного затягування інспекцій суден від росіян досі супроводжують кожен караван, який прямує з чи до портів Великої Одеси («Одеса», «Чорноморськ» та «Південний»). В інтерв’ю із заступником Голови по взаємодії з органами влади ДП «Адміністрація морських портів України» Дмитром Баріновим обговорили: шалену активність Дунайського портового кластера, експорт/імпорт України, махінації сусідів та збитки української інфраструктури.
До повномасштабної війни 80-85% аграрної продукції експортувалося портами Чорного та Азовського морів. Решта припадала на річкові порти Дунаю. Уряд був змушений повністю закрити чотири порти, які лишились на окупованих територіях: в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні. Нині порти українського Придунав’я — Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Ренійський залишаються єдиним шляхом вітчизняного експорту. Ряд портів зазначили про збільшення свої перевалювальних потужностей у рази, яка загальна ситуація?
– Рік тому, коли Чорноморські порти були заблоковані, а деякі Азовські — частково окуповані, вся напруга і вантажопотік пішов на Дунай. Це величезні об’єми та номенклатура вантажів з якими ці порти не працювали. Раніше просто не було потреби, бо Одеський та Миколаївський регіон мали достатню потужність.
АМПУ, Міністерство інфраструктури України та бізнес переорієнтувались, щоб система працювала. У березні минулого року було перевантажено 23,5 тисяч тонн, але вже у квітні — 400 тисяч тонн, у травні — 800. Зараз тримаємо ланку, більш ніж 2 мільйони тонн перевантаженої продукції щомісячно, а взагалі на меті — 3 мільйони тонн.

Під час візиту заступниці Генерального директора Генерального директорату Європейської Комісії з питань мобільності і транспорту (ГД ЄК MOVE) Майї Бакран поставили питання: як працюватиме “план б” (робота через Дунайський портовий кластер) після Перемоги з відкриттям заблокованих нині портів? На що вона відповіла, що це залишиться нашим “планом а”, адже це близькість з кордоном до ЄС та наша інтеграція. Я згоден, думаю, що формат перевалення через порти Дунайського регіону не зміниться і після завершення воєнних дій. Бо це надпотужний фактор для експорту та імпорту товарів.
Це вже приносить покращення для регіону: велика кількість вантажівок спонукала розвиток транспортної інфраструктури, створення майданчиків для очікування. Загалом, це збільшення кількості терміналів та робочих місць. Протягом 2014-2017 років я очолював Українське Дунайське пароплавство, тому бачу та можу оцінити значущі зміни. Порт Усть-Дунайськ перевалює майже у 10 разів більше, Ренійський відвантажує у 5-6, а Ізмаїльський — у 2-3. І це важливо не лише для регіону, а й для країни.
Але перевалювальні можливості загалом у країні зменшились?
– У 2021 році ми, усі порти України, обробили 153 мільйони тонн вантажів, з яких лише близько 50 мільйонів тонн становили аграрні вантажі. Наразі зменшились можливості по імпорту та експорту і за цими направленнями працюють лише порти Дунайського регіону. Порти ж Великої Одеси функціонують лише в рамках «Зернової ініціативи», тому можуть експортувати тільки агропродукцію. Усі інші порти або не можуть перевалювати, або знаходяться на тимчасово окупованих територіях.
Переорієнтувався і Білгород-Дністровський порт, який не має змоги перевалювати взагалі? Працює у режимі сухого порту, що навіть дозволило їм виплатити частину боргу по зарплатні.
– Цей порт став хабом або майданчиком для зберігання та перевалювання на внутрішніх напрямках. Тут є усі інфраструктурні можливості: поруч залізна дорога, зручне автомобільне сполучення, є кран. Можливо є сенс продовжити його так використовувати, але він був приватизований і подальші дії залежить від бачення власника.

Останнє подовження угоди по «Зерновій ініціативі» викликає питання. Міністр інфраструктури Кубраков повідомив 18 березня, що угоду подовжили на 120 днів, росіяни потім випустили заяву про 60 днів, висуваючи нові умови. Що та як відбуватиметься?
– Наразі я можу поділитись лише власними думками: якщо подовження, то це відбувається на тих же вимогах, як і під час підписання 22 липня та першої домовленості. Адже це питання вже поставало і такою була позиція росіян. Україна та росія підписали однакові зернові домовленості з генсеком ООН та турецьким керівництвом окремо. Там зазначено, якщо коротко, що три порти: «Одеса», «Чорноморськ» та «Південний», завантажують агропродукцію протягом 120 днів. Коли у листопаді наша сторона ініціювала додання портів Миколаївського регіону — росіяни відмовили, бо подовження, за їхніми словами, може відбуватись лише за умовами перших домовленостей. Якщо вони говорять про 60 днів, то має відбуватись перепідписання з новими критеріями і якась сторона мала це ініціювати. Такого не було. Це звичайна їхня модель поведінки, щось змінювати, вимагати.
Враховуєте саботування росіянами як певну похибку? Адже тенденція за лютий свідчить про реалізацію лише половини запланованого із наших можливостей.
– Слушне питання, яке виникло з першого дня роботи ініціативи. Бо тактика шантажу та вигадок виникала відразу і вже звичайна для нас. Потім про це писатимуть мемуари, як на перевірках досліджують якісь судові запаси чи обладнання. Під час перевірок йдеться ж не про це. Щоденна важка праця та комунікація з іноземними партнерами, ООН направлена на подовження дня перевірок (російська сторона системно зупиняє інспектування після 15:30, хоча офіційний робочий день інспекторів триває протягом світлового дня), збільшення кількості працівників та інспекцій. Всі сторони згодні, а росіян нічого не влаштовує.

Будемо далі працювати, наша задача — продовжувати воювати з ними.
А як при домовленості обговорювались перевірки, яка в них необхідність та порядок дій?
– Ініціатива — більш політичний, декларативний документ, де не вказані такі деталі. Там зазначені порти, які можуть працювати та номенклатура вантажу, тобто аграрна продукція. А деталі, місце очікування судном інспекції, перелік документів опрацьовували вже з моменту підписання. Наша задача АМПУ — структури, яка опікується прозорістю, комфортом для бізнесу — зробити, щоб для учасників процесу все було зрозуміло. Тобто для бізнесу, судновласників, терміналів, вантажовласників. Як це відбувається: є вантаж і власник, який хоче його відправити, домовляється із судновласником — фрахтує судно. Потім дає заявку на філію, тобто порт, а після узагальнення інформації в Одесі, вона відправляється до Спільного координаційного центру в Стамбулі. Там вже формується черга, яка публікується у нас на сайті, аби кожен міг слідкувати за своїм судном та вантажем. І ось готові всі документи, можна відвантажувати балкер і трапляється затримка на інспекції. Ми готові та запланували, наприклад, по 7 суден до кожного з трьох портів, а по факту не заходить навіть три. Все це через те, що росіяни не інспектують. А потім балкери, які чекали довго та нудно, відправляються на іншу роботу.
І щоб ми не робили, якби ми не влаштовували та налаштовували процес — все руйнується підходом з їхнього боку.
Як міжнародні перевізники реагували на потребу перебувати у країні, яка воює? Наприклад, «Maersk» нещодавно відновив пряме бронювання вантажів в Україну через Ренійський порт, хто ще виказав підтримку?
– Навіть з першого дня війни є інвестори, наприклад, британська компанія, які продовжували створювати нам потужності. Усі вірять в Україну. З часом, інші перевізники теж побачили, що працювати можна. АМПУ зі свого боку робить днопоглиблення, щоб судна безпечно могли пришвартуватись та виконувати вантажні операції. Зазначимо про повернення більш системних компаній, як «Maersk» — контейнери. Таких вантажів також раніше не було в портах Рені чи Ізмаїлу, але зараз в них вже працюють фідерні лінії. Тобто порт стає базовим, до якого приходить велике контейнерне судно і вже звідси товар розвозитимуть меншими суднами до менших портів. Наприклад, з Рені до Констанци. Ось так працює фідер.

Щоб зрозуміти наскільки це важливо, зазначу, що 95% імпортованих товарів з поличок наших магазинів приходить по морю. Без цього ми не можемо, тому створюємо умови та сприяємо поверненню системних великих компаній.
Моя думка, що судноплавство вільне, згідно з усіма міжнародними конвенціями. А нам хтось щось блокує. Ми можемо торгувати, отримувати та відправляти вантажі і ніхто не повинен в цьому перешкоджати. І це важливо для нашої та світової економіки. Україна по експорту агропродукції в першій п’ятірці постачальників. Наша країна забезпечує продовольством 400 мільйонів людей у різних куточках світу, деякі з країн потерпають від голоду. Вся ця наша праця розрахована на те, щоб Україна не страждала, постачала на світові ринки та мала спроможність отримувати все необхідне.
Яких збитків завдали воєнні дії росіян портовій інфраструктурі, рахували? Якщо є розрахунки скільки коштуватиме відновлення?
– Повністю ще не рахували, бо як обчислити збитки у Маріуполі чи Бердянську. Ми побачимо це, коли відвоюємо територію. Як вже відвойований, завдяки ЗСУ, Херсон. Але дуже ризиковано надсилати туди спеціалістів через щоденні обстріли. Цей аналіз немає коштувати їхнього життя. Дійсно сильно постраждав Миколаїв, там були прильоти по терміналах, збудованим іноземними компаніями. Наш ПРРС (пункт регулювання руху суден) в Очакові зруйнований вщент. Підрахунки ми відтермінували, це мільярди, але цифри нічого не скажуть.
Але зміни по Дунайським портам вже йдуть?
– Так. Зараз «Нібулон» вже будує свій термінал в Ізмаїлі, «Kernel Holding» реконструює свій у Рені — це великі українські інвестори. Міжнародні компанії теж зацікавлені, створено багато нових терміналів. Там таке життя вирує і моя думка, що надовго. Це чудово.
Трохи додамо про важливість ініціативи. Підписавши угоду Україна точно не здала свої національні інтереси. Просто не було іншого варіанту крім як домовитись про розблокування портів і морських шляхів для відправлення свого зерна. Тому що залізничні перевезення забезпечують досить скромні обсяги. Ми ризикували залишитися з новим урожаєм у переповнених сховищах без можливості зберігати продовольство. При цьому ракети окупантів могли “випадково” падати по елеваторах та інших об’єктах, де зберігається українське зерно та олія. Що і відбувалось. А зерно треба переміщати, бо це не лише годує країни Африки та Азії, але й впливає на нашу економіку.
Той факт, що генсек ООН підписав ці домовленості не означає, що Організація несе будь-які юридичні зобов’язання перед Україною чи росією. Генеральний секретар — посередник, завдяки якому вдалося досягти цього прогресу. Проте цей документ — політична домовленість, а не документ в якому прописані якісь зобов’язання. І з’ясувати суперечки, наприклад, в Міжнародному суді не вийде.
Зазначимо, що з 1 серпня 2022 року по 20 березня 2023 року з портів Великої Одеси вийшло 828 суден, які експортували 25,1 млн тонн українського продовольства до країн Азії, Європи та Африки.
Усі новини
Чоловік виявив незвичний обман зору на паркані після випадіння снігу
Мешканець США прогулювався зранку вулицею та побачив цікаву зимову картинку, яку зняв на фото. Коли він оприлюднив її в мережі, користувачі почали активно обговорювати незвичну оптичну ілюзію.
Сам власник світлини каже, що не очікував побачити сніг на паркані з незвичним ефектом оптичного обману зору. Про це він розповів у дописі в Reddit.
Повідомлення чоловіка стало вірусним — набрало понад 16 тис. реакцій та десятки коментарів. На фото видно металевий паркан із сітки, яку покрив сніг і створив незвичну оптичну ілюзію.
Сніг на паркані створив цікаву оптичну ілюзію
Фото: Reddit
“Сніг на паркані з сітки”, — коротко підписав світлину автор фото.
Де та коли було зроблено це зображення, автор не повідомив. Однак у коментарях відзначив, що помітив незвичне нашарування снігу, тому й зробив цю світлину.
Реакція соцмереж
У коментарях до посту чоловіка, низка юзерів відзначила простоту та незвичність явища на фотографії. Найбільше схвалення отримали такі репліки:
- “Це захоплює та плутає. Не думав, що сніг може таке влаштувати”;
- “Звичайний сніг на паркані, і що тут дивного?”;
- “Я ніколи так не задумувалася про це. Але виглядає красиво”;
- “А кажуть, природа не може дивувати. Ось вам і доказ”.
Раніше Фокус розповідав про те, як жінка натрапила на неочікуваний обман зору під час прогулянки в горах. Вона зізнається, що наче відчувала чийсь погляд, що постійно дивився на неї.
Згодом стало відомо, що користувачі сперечаються над неймовірною ілюзією. Вона спровокувала серйозну суперечку, де одні юзери вважають її реальною, а деякі користувачі — фейком.
Події
Міша Правильний написав пісню для 92-ї бригади імені Івана Сірка
“Культурні сили” представили третій епізод музичного мілітарного проєкту “Фронтова студія”, у якому військові підрозділи відчиняють двері для музикантів, щоб народжувалися бойові пісні.
Цього разу репер Міша Правильний приїхав до 92-ї ОШБр, поспілкувався з бійцями та написав для них пісню. Він провів кілька днів з операторами НРК, розвідниками, штурмовиками та командирами бригади, відвідав посвяту воїнів бригади — все, аби краще передати бойовий дух бригади.
Результатом цих зустрічей та роботи у підрозділах стала пісня “92-ге життя”, створена Мішею Правильним у творчій співпраці з Сашею Чемеровим, музичним продюсером “Фронтової Студії”.
92-га бригада — одна з найславетніших у Збройних силах України. У 2014 році вона наступала під Іловайськом, а в 2015 році боронила Дебальцеве та Щастя. Саме воїни 92-ї бригади першими взяли в полон диверсантів російської розвідки. У 2022 році бригада захистила Харків і перейшла у контратаку, визволивши Куп’янськ. Надалі тримала оборону Бахмута, зірвала нове вторгнення росіян на Харківщину та здійснила рейд в Курську область РФ.
На шевроні бригади — козацькі мушкети, захисний частокіл та число “92” латинськими цифрами. Гасло бригади: “Собі — честь, Україні — славу!”.
“Я відвідав дуже багато підрозділів, бачив, як діють піхота і розвідка, як мобільна вогнева група працює по “шахедах”, — не все можна розповідати з безпекових міркувань. Але я вражений. Втомлений, але вражений. Попри те що тут важко, ніхто не скаржився. Дуже багато молоді, професійної молоді, у всіх є бойовий досвід», — поділився враженнями музикант.
“Тут дихати важко — часто так влаштовані війни, Тут дихати важко — це для того, щоб всі інші дихали вільно”, — співає він у пісні “92-ге життя”.
Третій епізод нового сезону “Фронтової студії” можна подивитись на каналі CulturalForcesMusic
Як повідомлялось, у межах нового сезону “Фронтової студії” вже вийшли два епізоди:
Саша Чемеров із треком “Божою милістю” для 30-ї окремої механізованої бригади ім. Князя Острозького;
Павло Гоц з піснею “Ніколи назад” для 93-ї бригади “Холодний Яр”.
“Фронтова студія” — музичний мілітарний проєкт платформи “Культурні сили”. У ньому взяли участь 17 відомих артистів. Серед них — Саша Чемеров, MONATIK, Павло Гоц (NAZVA), NORD DIVISION, Kozak Siromaha, Юля Юріна, Міша Правильний, Lely45, PROBASS ∆ HARDI, ДК “Енергетик” та інші.
Загалом у межах проєкту вийдуть 16 епізодів шоу, 16 релізів пісень і 16 музичних відео.
“Культурні сили” об’єднують військовослужбовців творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. Платформа розвиває воїнську культуру, посилює морально-психологічну підтримку військових і родин загиблих, впроваджує культурну дипломатію та інформаційний спротив через інструменти культури. До платформи входять проєкти “Культурний десант”, “Книга на фронт”, “Фронтова студія”, “Оркестр 59” та інші.
Фото: 92 бригада
Відбудова
Вода, тепло, житло. Як Данія підставляє плече Миколаївщині
Від початку повномасштабного вторгнення до серпня 2025 року Данія вклала у відновлення та розвиток області 213 млн євро
Миколаївщина – один із регіонів України, що найбільше постраждали під час повномасштабної російсько-української війни. За інформацією ОВА, в області пошкоджено або зруйновано близько 16 тисяч об’єктів. Відновити все це завдяки місцевим ресурсам нереально, а державні кошти насамперед спрямовуються на оборону країни. За таких умов важко переоцінити підтримку, яку надають міжнародні партнери. Наразі найбільший обсяг допомоги Миколаївщині надходить від Данії.
ЗМЕНШИТИ ВТРАТИ І ПІДВИЩИТИ ЕФЕКТИВНІСТЬ
Співпраця Королівства Данії з Миколаївською областю – успішний приклад взаємодії з міжнародними партнерами під час війни. Для кращої координації зусиль у січні 2024 року в Миколаєві відкрили Офіс посольства Данії в Україні. Його очолив Якоб Торрільд Хансен, який працював на той час військовим аташе.
За підтримки Данії, зокрема, передали області 19 мобільних котелень, 353 генератори, 48 водонасосів, 28 водонапірних башт, когенераційні установки, 39 автобусів, серед них 27 шкільних, 18 тролейбусів, понад 60 одиниць різноманітної автомобільної і будівельної техніки, 16 установок для пожежогасіння і ще багато чого іншого.

Цей проєкт співпраці отримав продовження: нещодавно стартувала нова Перехідна програма підтримки України на 2025–2028 роки із загальним бюджетом 375 млн євро. Причому 60 відсотків цієї суми – понад 225 млн євро – буде спрямовано на Миколаїв та область.
За словами Якоба Хансена, нова програма є більш структурованою, ніж попередня. Вона називається перехідною, бо є надія, що в 2028 році вже буде змога перейти на більш довгострокове планування.

Данські фахівці долучилися до розроблення майстер-плану розвитку міста Миколаєва до 2050 року, зокрема, у напрямах водопостачання, водовідведення, опалення, електропостачання та поводження з відходами.
– У минулі роки першочерговим завданням було термінове відновлення цивільної інфраструктури Миколаєва, що зазнала значних руйнувань під час обстрілів. Наші зусилля були спрямовані на те, щоб якомога більше людей повернулося і залишилося тут жити. Тож ми закуповували велику кількість будматеріалів та інструментів для ремонту дахів, фасадів, встановлення дверей, вікон, внутрішньобудинкових систем і багато чого іншого. Тепер робота спрямована на більш планомірне розв’язання проблем, – розповідає пан Хансен.
Через те що у квітні 2022 року росіяни підірвали водогін, Миколаїв був позбавлений доступу до питної води.
– По місту відкрили близько 200 точок роздачі питної води зі свердловин за спеціальною технологією очищення (зворотний осмос), 80 із яких – завдяки Данії. Це був один із перших наших успішних проєктів у рамках партнерства з Миколаєвом, – наголошує керівник Офісу.


Паралельно розпочалася системна допомога КП «Миколаївводоканал» – встановлювали сучасні енергоефективні насоси та замінювали труби. Коштом Королівства Данії вже проклали кілька десятків кілометрів нових трубопроводів, хоча загалом необхідно оновити принаймні 200 кілометрів.
Сьогодні багато говорять, що треба збільшувати генерацію енергії та тепла, щоб забезпечити населення й економіку. Але, на переконання Хансена, не менш важливою є проблема неефективного енерговикористання. Бо, скажімо, у мережах Миколаєва втрати води сягають понад 50 відсотків. А причини надмірних витрат електрики – як старе обладнання, що споживає у 3–5 разів більше електроенергії, ніж могло б, так і зношені труби, які роз’їдала корозія ще до повномасштабної війни. А солона вода, яку довелося запустити в систему з Бузького лиману після підриву водогону Дніпро – Миколаїв, додатково їх зруйнувала. Це означає, що витрачається багато електроенергії, щоб качати воду, яка ніколи не дійде до споживача.

Зменшення втрат можливе завдяки обладнанню для виявлення вразливих ділянок та ліквідації поривів, встановлення водомірів, автоматизації управління активами. Треба зменшити і витоки, і комерційні втрати. Це допоможе заощадити значні кошти.
– Планується реалізація проєкту реконструкції водомереж у Корабельному районі Миколаєва. Його вартість – приблизно 5,36 млн євро. Проєкт охопить 36 вулиць із загальною протяжністю нових трубопроводів близько 23 кілометрів. Щойно відбувся тендер, а у 2026 році почнуть замінювати труби, встановлювати лічильники, датчики тощо. Після завершення проєкту понад 70 тисяч мешканців міста відчують поліпшення водопостачання. Роботи фінансуються грантом від уряду Данії під управлінням Північної екологічної фінансової корпорації (NEFCO). За допомоги Данської ради у справах біженців ми вже замінюємо труби в різних районах міста, але проєкт у Корабельному районі є більш масштабним порівняно з іншими, – стверджує пан Хансен.


І додає, що не менш важливий напрям – реконструкція систем водовідведення, зокрема, встановлення нових станцій очищення стічних вод.
ДАНСЬКИЙ ШЛЯХ ПОРЯТУНКУ МИКОЛАЇВСЬКИХ МЕРЕЖ
Відчутною є й підтримка Данії у сфері теплопостачання. Яскравий приклад – КП «Миколаївтеплоенерго», де коштом уряду цієї країни встановлено цілу низку котелень та когенераційних установок. І це не випадково. На думку керівника данського Офісу, в умовах війни доцільно мати децентралізовані джерела тепла й енергопостачання, адже великі об’єкти дуже вразливі до ударів ворога.
Допомагають данці й Миколаївській ТЕЦ, яка є державним підприємством. Чи не вперше за багато десятків років тут триває масштабна заміна застарілих аварійних тепломереж, через порив яких щороку страждали десятки тисяч мешканців міста.
У миколаївських системах теплопостачання також фіксуються значні втрати, бо інфраструктура застаріла й енергонеефективна. Щоб люди мали змогу економити і водночас отримувати якісну послугу, данська сторона концентрує увагу на встановленні індивідуальних теплових пунктів у багатоповерхівках та заміні теплотрас.

Данія системно підтримує комунальні підприємства міста. На думку пана Хансена, їм не вистачає робочих рук, фінансів і технічних можливостей. Тож ці сфери поки що є найбільш вразливими: «Протягом усіх цих років в інфраструктуру вкладалося дуже мало коштів. Вона ще радянська, енергозатратна. Співробітники підприємств це розуміють, роблять усе, щоб упоратися з викликами, а ми їх підтримуємо. Я регулярно пересвідчуюсь, як вони щодня борються, щоб забезпечити мешканців теплом, водою, електроенергією та транспортом, і ми повинні їм максимально допомогти новим обладнанням та навчанням».
Водночас данські партнери не лише вкладають кошти у відбудову, а й сприяють реформуванню управлінських процесів, щоб зробити їх прозорими й такими, що відповідають європейським стандартам.
– Просто давати допомогу і нічого не змінювати у системі означатиме, що українська сторона лише лататиме дірки. Ми ж прагнемо, щоб місцева влада в подальшому могла сама краще планувати й інвестувати у свою інфраструктуру. Один із прикладів – удосконалення стратегічного планування та процесу закупівель КП «Миколаївводоканал». Там впроваджено низку змін, зокрема, створено Наглядову раду. Це дало конкретний результат уже цьогоріч: підприємство змогло заощадити 10–12 млн грн на закупівлях через поліпшення процедур. Тепер триває робота з міською владою, щоб поширити цей досвід і практику корпоративного управління й на інші комунальні підприємства. Передусім Миколаївлектротранс та Миколаївоблтеплоенерго. Вони вже пройшли аудит й отримали гідні результати незалежної Оцінки доброчесності та корпоративного управління за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС, – наголосив представник Данії.

ВІД УКРИТТІВ – ДО НОВИХ ДОМІВОК
Ще один важливий напрям співпраці Данії з Миколаївщиною – відновлення після обстрілів житлових будинків та соціальних закладів. На сьогодні вже відремонтовано 42 багатоповерхівки, близько 40 об’єктів соціальної інфраструктури, облаштовано декілька десятків укриттів у школах та інших установах, створено молодіжні центри, офіси відновлення і багато чого іншого.

Відкрили також два нових сучасних ЦНАПи у Миколаєві та ще по одному – у Баштанському та Миколаївському районах. Проблема особливо актуальна для віддалених громад області.
– Тож ми прагнемо наблизити послуги до них. А освітні простори й укриття – це питання безпеки та необхідна умова, щоб школи й дитсадки могли реально функціонувати, адже війна триває і ми маємо бути готовими до можливих викликів.

Попереду в нас ще багато роботи. Але хочу зазначити, що під час вибору проєктів ми не шукаємо престижних напрямів, а концентруємо увагу на тих, що дадуть конкретний відчутний результат для людей уже сьогодні або найближчим часом.
Я знаю, що миколаївці багато страждають під час війни, і дехто ставиться до темпів відбудови з певною нетерпеливістю. Але запевняю: ми робимо все так швидко, як можемо. Я вірю в миколаївців, у захваті від їхньої сили та стійкості й запевняю, що Данія підставлятиме плече стільки, скільки буде потрібно, – наголосив Якоб Хансен.
Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото авторки та пресслужби Миколаївської міської ради
-
Суспільство5 днів agoВіце-мер Одеси Позднякова звільнилася і пішла в енергетику
-
Усі новини1 тиждень agoхлопець працював три роки без вихідних
-
Усі новини1 тиждень agoМагнітні бурі в грудні 2025 — які дні найнебезпечніші
-
Усі новини1 тиждень agoАмериканка клонувала померлого пса за 50 000 доларів: чому вона шкодує
-
Події1 тиждень agoКиївський театр ляльок готує премʼєру вистави «Лускунчик і Мишачий король»
-
Усі новини1 тиждень ago5 фільмів, які отримали найбільше Оскарів в історії кіно
-
Політика7 днів agoІрландія під час головування в Раді ЄС максимально просуватиме переговори про вступ України
-
Суспільство4 дні agoВбивцями сина харківського посадовця виявились ексмитник з Одеси та син бізнесмена з Буковини Анонси