«Морські бої» з росією: саботаж зернової угоди, розвиток Дунайського регіону, вільне судноплавство. Інтерв’ю заступник Голови ДП «АМПУ» Дмитра Барінова
Зернову угоду підписали 22 липня 2022 року. З того часу ні дня не проходить без хліба та видовищ. Очевидні дії із штучного затягування інспекцій суден від росіян досі супроводжують кожен караван, який прямує з чи до портів Великої Одеси («Одеса», «Чорноморськ» та «Південний»). В інтерв’ю із заступником Голови по взаємодії з органами влади ДП «Адміністрація морських портів України» Дмитром Баріновим обговорили: шалену активність Дунайського портового кластера, експорт/імпорт України, махінації сусідів та збитки української інфраструктури.
До повномасштабної війни 80-85% аграрної продукції експортувалося портами Чорного та Азовського морів. Решта припадала на річкові порти Дунаю. Уряд був змушений повністю закрити чотири порти, які лишились на окупованих територіях: в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні. Нині порти українського Придунав’я — Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Ренійський залишаються єдиним шляхом вітчизняного експорту. Ряд портів зазначили про збільшення свої перевалювальних потужностей у рази, яка загальна ситуація?
– Рік тому, коли Чорноморські порти були заблоковані, а деякі Азовські — частково окуповані, вся напруга і вантажопотік пішов на Дунай. Це величезні об’єми та номенклатура вантажів з якими ці порти не працювали. Раніше просто не було потреби, бо Одеський та Миколаївський регіон мали достатню потужність.
АМПУ, Міністерство інфраструктури України та бізнес переорієнтувались, щоб система працювала. У березні минулого року було перевантажено 23,5 тисяч тонн, але вже у квітні — 400 тисяч тонн, у травні — 800. Зараз тримаємо ланку, більш ніж 2 мільйони тонн перевантаженої продукції щомісячно, а взагалі на меті — 3 мільйони тонн.

Під час візиту заступниці Генерального директора Генерального директорату Європейської Комісії з питань мобільності і транспорту (ГД ЄК MOVE) Майї Бакран поставили питання: як працюватиме “план б” (робота через Дунайський портовий кластер) після Перемоги з відкриттям заблокованих нині портів? На що вона відповіла, що це залишиться нашим “планом а”, адже це близькість з кордоном до ЄС та наша інтеграція. Я згоден, думаю, що формат перевалення через порти Дунайського регіону не зміниться і після завершення воєнних дій. Бо це надпотужний фактор для експорту та імпорту товарів.
Це вже приносить покращення для регіону: велика кількість вантажівок спонукала розвиток транспортної інфраструктури, створення майданчиків для очікування. Загалом, це збільшення кількості терміналів та робочих місць. Протягом 2014-2017 років я очолював Українське Дунайське пароплавство, тому бачу та можу оцінити значущі зміни. Порт Усть-Дунайськ перевалює майже у 10 разів більше, Ренійський відвантажує у 5-6, а Ізмаїльський — у 2-3. І це важливо не лише для регіону, а й для країни.
Але перевалювальні можливості загалом у країні зменшились?
– У 2021 році ми, усі порти України, обробили 153 мільйони тонн вантажів, з яких лише близько 50 мільйонів тонн становили аграрні вантажі. Наразі зменшились можливості по імпорту та експорту і за цими направленнями працюють лише порти Дунайського регіону. Порти ж Великої Одеси функціонують лише в рамках «Зернової ініціативи», тому можуть експортувати тільки агропродукцію. Усі інші порти або не можуть перевалювати, або знаходяться на тимчасово окупованих територіях.
Переорієнтувався і Білгород-Дністровський порт, який не має змоги перевалювати взагалі? Працює у режимі сухого порту, що навіть дозволило їм виплатити частину боргу по зарплатні.
– Цей порт став хабом або майданчиком для зберігання та перевалювання на внутрішніх напрямках. Тут є усі інфраструктурні можливості: поруч залізна дорога, зручне автомобільне сполучення, є кран. Можливо є сенс продовжити його так використовувати, але він був приватизований і подальші дії залежить від бачення власника.

Останнє подовження угоди по «Зерновій ініціативі» викликає питання. Міністр інфраструктури Кубраков повідомив 18 березня, що угоду подовжили на 120 днів, росіяни потім випустили заяву про 60 днів, висуваючи нові умови. Що та як відбуватиметься?
– Наразі я можу поділитись лише власними думками: якщо подовження, то це відбувається на тих же вимогах, як і під час підписання 22 липня та першої домовленості. Адже це питання вже поставало і такою була позиція росіян. Україна та росія підписали однакові зернові домовленості з генсеком ООН та турецьким керівництвом окремо. Там зазначено, якщо коротко, що три порти: «Одеса», «Чорноморськ» та «Південний», завантажують агропродукцію протягом 120 днів. Коли у листопаді наша сторона ініціювала додання портів Миколаївського регіону — росіяни відмовили, бо подовження, за їхніми словами, може відбуватись лише за умовами перших домовленостей. Якщо вони говорять про 60 днів, то має відбуватись перепідписання з новими критеріями і якась сторона мала це ініціювати. Такого не було. Це звичайна їхня модель поведінки, щось змінювати, вимагати.
Враховуєте саботування росіянами як певну похибку? Адже тенденція за лютий свідчить про реалізацію лише половини запланованого із наших можливостей.
– Слушне питання, яке виникло з першого дня роботи ініціативи. Бо тактика шантажу та вигадок виникала відразу і вже звичайна для нас. Потім про це писатимуть мемуари, як на перевірках досліджують якісь судові запаси чи обладнання. Під час перевірок йдеться ж не про це. Щоденна важка праця та комунікація з іноземними партнерами, ООН направлена на подовження дня перевірок (російська сторона системно зупиняє інспектування після 15:30, хоча офіційний робочий день інспекторів триває протягом світлового дня), збільшення кількості працівників та інспекцій. Всі сторони згодні, а росіян нічого не влаштовує.

Будемо далі працювати, наша задача — продовжувати воювати з ними.
А як при домовленості обговорювались перевірки, яка в них необхідність та порядок дій?
– Ініціатива — більш політичний, декларативний документ, де не вказані такі деталі. Там зазначені порти, які можуть працювати та номенклатура вантажу, тобто аграрна продукція. А деталі, місце очікування судном інспекції, перелік документів опрацьовували вже з моменту підписання. Наша задача АМПУ — структури, яка опікується прозорістю, комфортом для бізнесу — зробити, щоб для учасників процесу все було зрозуміло. Тобто для бізнесу, судновласників, терміналів, вантажовласників. Як це відбувається: є вантаж і власник, який хоче його відправити, домовляється із судновласником — фрахтує судно. Потім дає заявку на філію, тобто порт, а після узагальнення інформації в Одесі, вона відправляється до Спільного координаційного центру в Стамбулі. Там вже формується черга, яка публікується у нас на сайті, аби кожен міг слідкувати за своїм судном та вантажем. І ось готові всі документи, можна відвантажувати балкер і трапляється затримка на інспекції. Ми готові та запланували, наприклад, по 7 суден до кожного з трьох портів, а по факту не заходить навіть три. Все це через те, що росіяни не інспектують. А потім балкери, які чекали довго та нудно, відправляються на іншу роботу.
І щоб ми не робили, якби ми не влаштовували та налаштовували процес — все руйнується підходом з їхнього боку.
Як міжнародні перевізники реагували на потребу перебувати у країні, яка воює? Наприклад, «Maersk» нещодавно відновив пряме бронювання вантажів в Україну через Ренійський порт, хто ще виказав підтримку?
– Навіть з першого дня війни є інвестори, наприклад, британська компанія, які продовжували створювати нам потужності. Усі вірять в Україну. З часом, інші перевізники теж побачили, що працювати можна. АМПУ зі свого боку робить днопоглиблення, щоб судна безпечно могли пришвартуватись та виконувати вантажні операції. Зазначимо про повернення більш системних компаній, як «Maersk» — контейнери. Таких вантажів також раніше не було в портах Рені чи Ізмаїлу, але зараз в них вже працюють фідерні лінії. Тобто порт стає базовим, до якого приходить велике контейнерне судно і вже звідси товар розвозитимуть меншими суднами до менших портів. Наприклад, з Рені до Констанци. Ось так працює фідер.

Щоб зрозуміти наскільки це важливо, зазначу, що 95% імпортованих товарів з поличок наших магазинів приходить по морю. Без цього ми не можемо, тому створюємо умови та сприяємо поверненню системних великих компаній.
Моя думка, що судноплавство вільне, згідно з усіма міжнародними конвенціями. А нам хтось щось блокує. Ми можемо торгувати, отримувати та відправляти вантажі і ніхто не повинен в цьому перешкоджати. І це важливо для нашої та світової економіки. Україна по експорту агропродукції в першій п’ятірці постачальників. Наша країна забезпечує продовольством 400 мільйонів людей у різних куточках світу, деякі з країн потерпають від голоду. Вся ця наша праця розрахована на те, щоб Україна не страждала, постачала на світові ринки та мала спроможність отримувати все необхідне.
Яких збитків завдали воєнні дії росіян портовій інфраструктурі, рахували? Якщо є розрахунки скільки коштуватиме відновлення?
– Повністю ще не рахували, бо як обчислити збитки у Маріуполі чи Бердянську. Ми побачимо це, коли відвоюємо територію. Як вже відвойований, завдяки ЗСУ, Херсон. Але дуже ризиковано надсилати туди спеціалістів через щоденні обстріли. Цей аналіз немає коштувати їхнього життя. Дійсно сильно постраждав Миколаїв, там були прильоти по терміналах, збудованим іноземними компаніями. Наш ПРРС (пункт регулювання руху суден) в Очакові зруйнований вщент. Підрахунки ми відтермінували, це мільярди, але цифри нічого не скажуть.
Але зміни по Дунайським портам вже йдуть?
– Так. Зараз «Нібулон» вже будує свій термінал в Ізмаїлі, «Kernel Holding» реконструює свій у Рені — це великі українські інвестори. Міжнародні компанії теж зацікавлені, створено багато нових терміналів. Там таке життя вирує і моя думка, що надовго. Це чудово.
Трохи додамо про важливість ініціативи. Підписавши угоду Україна точно не здала свої національні інтереси. Просто не було іншого варіанту крім як домовитись про розблокування портів і морських шляхів для відправлення свого зерна. Тому що залізничні перевезення забезпечують досить скромні обсяги. Ми ризикували залишитися з новим урожаєм у переповнених сховищах без можливості зберігати продовольство. При цьому ракети окупантів могли “випадково” падати по елеваторах та інших об’єктах, де зберігається українське зерно та олія. Що і відбувалось. А зерно треба переміщати, бо це не лише годує країни Африки та Азії, але й впливає на нашу економіку.
Той факт, що генсек ООН підписав ці домовленості не означає, що Організація несе будь-які юридичні зобов’язання перед Україною чи росією. Генеральний секретар — посередник, завдяки якому вдалося досягти цього прогресу. Проте цей документ — політична домовленість, а не документ в якому прописані якісь зобов’язання. І з’ясувати суперечки, наприклад, в Міжнародному суді не вийде.
Зазначимо, що з 1 серпня 2022 року по 20 березня 2023 року з портів Великої Одеси вийшло 828 суден, які експортували 25,1 млн тонн українського продовольства до країн Азії, Європи та Африки.
Події
Вийшов трейлер документального фільму «Кузьма: Страшно веселий»
Вийшов офіційний трейлер документального фільму “Кузьма: Страшно веселий” про Андрія Кузьменка.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Українська кіноакадемія.
13 серпня у всіх кінотеатрах України вийде фільм від KNIFE! Films про Кузьму Скрябіна.
“Історія Андрія Кузьменка, лідера гурту “Скрябін”, якого любили мільйони, а по-справжньому знали одиниці. Через ексклюзивні, небачені раніше, архіви фільм показує його внутрішні зміни, самоіронію та життя на повній швидкості, яке й досі не відпускає”, – зауважили автори.
Як повідомляв Укрінформ, на кінофесті в Локарно відбудеться світова прем’єра фільму “Я рідко прокидаюсь мріючи”.
Відбудова
Врятувати маєток 1912 року та 10 тисяч експонатів
У Харкові почалися першочергові протиаварійні та консерваційні роботи на будівлі художнього музею
Минув майже місяць після російського удару по Харківському художньому музею, і днями на будівлі – пам’ятці архітектури місцевого значення – почалися першочергові консерваційні роботи. Який стан об’єкта, чи можна його врятувати, скільки експонатів утрачено назавжди та чи зможе музей працювати – аналізуємо в публікації Укрінформу.
БУДІВЛЮ ЗАКОНСЕРВУЮТЬ ПРАЦІВНИКИ ДСНС
Сморід після пожежі всередині уже не так сильно відчувається. В частині приміщень “гуляє вітер” – тут вибиті вікна, а з другого поверху видно небо. Внаслідок російської атаки “шахедом” 14 червня дах повністю зруйнований. Про те, що це був музей, нагадують таблички “Початок експозиції” та пусті рами від картин.
Вогонь із даху поширився і на деякі приміщення.


“Будівля ж початку минулого століття, звісно, дерев’яні перекриття, дерев’яні перегородки. Вона могла дуже швидко згоріти повністю, якби не робота наших рятувальників. Дяка їм. Будемо дуже сподіватися, що будівлю відновлять”, – говорить заступник директора з господарчої частини Сергій Шаповал.
Він обіймає свою посаду з 2023 року: “Я в 2022-му прийшов як волонтер – допомагав, як-то кажуть, розгрібати (наслідки пошкоджень, – ред.). Бо я будівельник за освітою. А потім запропонували мені офіційно влаштуватися. От і розгрібаю досі”.
Заступник директора показує один зі шматків металу, що валяється на підлозі: це залишок покрівлі. На понівеченому вогнем матеріалі видно ще й дірки – це від уламків. “Такі елементи тут валялися по всьому поверху”, – каже Шаповал.
Від початку повномасштабного вторгнення музей постраждав утретє – і цього разу найбільш серйозно. Цей “приліт” звів нанівець усі зусилля по відновленню будівлі, адже проводилися часткові ремонтні роботи: міняли вікна, підремонтували дах, оновили інженерні мережі, облаштували нові системи відеоспостереження та пожежної безпеки.
Основний висновок експертів – конструктив будівлі збережений, запевняє начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов. Тендер на консервацію вирішили не оголошувати, всі роботи виконують співробітники ДСНС.
“Це узгоджена позиція з міністром внутрішніх справ, за що я дуже дякую – за підтримку Харківщини. Ми залучили підрозділи ДСНС. Знову ж таки, чому? Вони працюють дуже швидко. Тому що проєкт щодо консервації розробляти, а далі тендер – це досить довго. Ми не можемо чекати, тому що об’єкт культурної спадщини просто буде руйнуватися. Якщо робити через тендери, то ми, можливо, лише в кінці цього року могли б технічно й юридично почати виконання робіт. Ми забезпечуємо будівельними матеріалами, виконують рятувальники. На першому етапі маємо повністю закрити дах. Далі – позакриваємо віконні отвори”, – каже Синєгубов.
Роботи на будівлі розпочалися 10 липня. Як розповів начальник обласного управління ДСНС Артем Астахов, допомагати харківським колегам приїхали рятувальники з міжрегіонального центру швидкого реагування “Суми”.
“Прибули 20 співробітників, чотири одиниці техніки. Ми плануємо протягом двох тижнів повністю провести роботи з консервації. Знову ж таки, з урахуванням безпекової складової”, – сказав Астахов.
Рятувальники вже демонтували залишки даху та спустили значну їх частину з другого поверху. Вивезли вже 12 тонн будівельного сміття. Невдовзі почнуться, власне, консерваційні роботи.
“Ми, безумовно, працюємо у взаємодії з фахівцями будівельної галузі. Вони нас консультують щодо порядку проведення консервації. Проблемних питань тут ніяких немає”, – додав Астахов.
УСІ МУЗЕЙНІ ПРЕДМЕТИ З БУДІВЛІ ВИВЕЗЛИ
Всього в експозиціях та у фондах худмузею до війни було 26 тисяч предметів. Найцінніші евакуювали ще у 2022 році, як і з інших закладів, запевняють в обладміністрації.
Станом на 11 червня в Харкові залишаються ще понад 10 тисяч об’єктів культурної спадщини з художнього музею.
“З цієї будівлі вони вивезені у більш безпечні місця, – розповів заступник директора департаменту культури та туризму Харківської ОВА Олександр Костін. – У подальшому продовжиться процес їх евакуації, відповідно до постанови Кабінету міністрів (прийнята у лютому 2026 року, передбачає систему черг евакуації культурних цінностей – І, ІІ та ІІІ; до того рішення приймалися Мінкультом та обласними військовими адміністраціями по ситуації. – Ред.)”.
За словами Костіна, кількість експонатів, пошкоджених чи втрачених унаслідок удару та гасіння пожежі, становить менше 200.
“Одразу після “прильоту” в нас була оцінка – близько тисячі пошкоджених предметів. На сьогодні, після оцінки реставраторів ми можемо сказати, що, на щастя, ця цифра значно менша. Йдеться про близько 100 предметів з графіки радянського періоду та 30 предметів живопису того ж часу. Також постраждали предмети з фонду тимчасового зберігання, тобто це предмети з приватних колекцій, передані до музею на зберігання та експонування ще до війни. Це близько 50 одиниць. Передусім ідеться про замокання. Незворотні втрати складуть орієнтовно 30-50 одиниць – здебільшого графіка”, – розповів посадовець.

УДАР – ПО БУДІВЛІ, КУЛЬТУРІ ТА ІСТОРИЧНІЙ ПАМ’ЯТІ
Архітектор-реставратор Віктор Дворніков наслідки удару по музею називає тяжкими. Окрім знищеного даху, йдеться про температурний вплив і заливання водою.
“Всі дерев’яні конструкції – і перегородки, і перекриття між першим і другим поверхами – будуть потребувати дуже серйозної реставраційної роботи”, – вважає фахівець.
До повномасштабного вторгнення фасад будівлі зберігся у майже первісному стані (зводилася у 1912-1914 роках). Усередині частково залишалися автентичні інтер’єри.
“Там, звісно, була реконструкція у радянський час, але в цілому підтримувався добрий стан будівлі. Сьогодні ми бачимо, що, по-перше, є фрагментарна руйнація фасаду в місці влучання дрона, знищено дах. І йдеться про структурні пошкодження, бо такий удар не може пройти безслідно – виникають усередині тріщини, до того ж була пожежа”, – каже Дворніков.
Музей розміщувався у маєтку, що належав Івану Ігнатищеву – купцю першої гільдії, власнику пивоварного заводу, гласному міської думи, почесному громадянину Харкова. Проєкт він замовив у відомого архітектора Олексія Бекетова. Це знакова постать, яка, вважається, багато в чому сформувала обличчя Харкова, його нинішньої центральної частини.
Перебування у будинку різних радянських установ призвело до значних втрат оздоблення, ліпленого декору. Та прикраси на головному фасаді залишилися – це герми з дівочими головами, вітраж, а ще путті – крилаті немовлята, притаманні мистецтву ренесансу і бароко, які збирають хміль.
“Помпезність цього маєтку показує, нагадує, що в Харкові дійсно жили впливові, заможні – і не просто заможні, а відповідальні – підприємці, які фактично творили це місто, і з таким розмахом будували собі – це складно назвати маєтком – це більше палац”, – зауважує Дворніков.
Він наголошує: росіяни ударили не стільки по власне будівлі, як по культурі та пам’яті.
“Сама будівля – визначна пам’ятка, навіть не з точки зору унікальності її архітектури, а її культурного значення для Харкова. Це музей, і це колекція – харківська, яка спроможна впливати на формування нових поколінь містян, передаючи цю локальну культуру. В цьому дуже важливе її значення. Тобто маємо руйнацію цієї інституції. Музей у найближчі кілька років – це ще в кращому випадку – не зможе відновити свою роботу”, – говорить Дворніков.

ПОТРІБНЕ БОМБОСХОВИЩЕ ДЛЯ ПРЕДМЕТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
За словами начальника ОВА Олега Синєгубова, проєкт відновлення будівлі замовлятимуть уже зараз, паралельно з консервацією профільний департамент готує документи на такий тендер. Однак в умовах щоденних обстрілів Харкова реконструкцію не проводитимуть.
“Дуже важке питання. Ми зараз не говоримо про відновлення – потрібно зберегти те, що є. Далі будемо розробляти проєкт, розуміти, скільки буде коштувати повне відновлення цієї будівлі, чи можна її відновити у тому вигляді, в якому вона перебувала до ворожого ураження. Після цього будемо дивитися, де шукати гроші. Звичайно, на першому етапі це державний і місцевий бюджети, далі – можливо, міжнародних партнерів залучимо, але це вже після завершення бойових дій або війни”.
На запитання кореспондента Укрінформу, чи шукатимуть тимчасове приміщення для роботи музею в якомусь бодай обмеженому форматі, керівник обладміністрації відповів так: “Залишається ще більше 10 тисяч об’єктів. І кожен із них представляє культурну спадщину – Харківщини перш за все. Будемо думати, яким чином забезпечити навіть в умовах війни функціонування, щоби наші люди мали доступ до цих об’єктів”.
Синєгубов розповів, що область уже має проєкт сховища саме для музейних предметів – на базі Харківського фахового вищого художнього коледжу.
“Сховище дозволить зберегти музейні предмети, евакуація яких поки неможлива. Для реалізації проєкту розраховуємо на виділення державної субвенції. Попередня кошторисна вартість – 250 мільйонів гривень. Ми вже направили листи до уряду з такою пропозицією. Звичайно, обмежене фінансування – ми все розуміємо. Далі, можливо, будемо долучати міжнародних партнерів до реалізації цього проєкту. Однак на першому місці у нас діти – підземні школи, дитячі садочки”, – каже начальник ОВА.

Він додав, що в музеях досі є цінні експонати, евакуювати які неможливо.
“Є ті об’єкти культурної спадщини – навіть першої черги, які навіть чіпати не можна. Тому що при транспортуванні є дуже великі ризики їх пошкодження. Вони у нас зберігаються – не буду вказувати, де. Якби в тих будівлях, де вони зберігаються, були передбачені повноцінні бомбосховища, звичайно, ми би їх спустили. Але їх немає”, – каже Синєгубов.
Юлія Байрачна, Харків
Фото авторки
Політика
Кос очікує нового поштовху щодо реформ від майбутнього уряду України
Незалежно від часу відкриття всіх кластерів у переговорах про вступ, Україна точно знає, що робити, завдяки технічній роботі, яка вже триває, і від нового уряду очікується ще більше результатів у реформах.
Про це заявила єврокомісарка з питань розширення Марта Кос перед початком міжурядової конференції щодо вступу України до ЄС у Брюсселі, повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Я сподіваюся, що з новим урядом в Україні ми отримаємо новий поштовх для ще більших результатів з Києва», – сказала вона.
Вона нагадала: Єврокомісія вважає, що все готове до того, щоб усі кластери були відкриті якомога швидше.
«Власне, саме тому ми минулого року провели так званий процес попереднього завантаження реформ, тому від ірландського головування, а також від держав-членів буде залежати, наскільки швидко ми зможемо відкрити решту кластерів», – сказала єврокомісарка.
Вона також зазначила, що навіть якщо «нам доведеться трохи почекати» на відкриття решти кластерів, технічна робота триває.
«Отже, Україна точно знає, особливо щодо першого кластера та шостого кластера від сьогодні, що їй потрібно зробити», – сказала вона.
Кос зазначила, що багато пунктів, які є в «плані Кос-Качки», також є в Плані реформ для України, «тому у нас є чіткий графік того, що потрібно зробити не лише цього року, а й пізніше».
Вона додала, що ЄС уважно стежить за виконанням усіх пунктів реформ.
Як повідомляв Укрінформ, міністр з питань ЄС Ірландії Томас Бірн заявив, що проведення найбільшої з 2002 року кількості міжурядових конференцій з питань розширення Євросоюзу з 2022 року створює необхідну динаміку, в тому числі для прогресу у перемовинах з Україною.
Сьогодні у Брюсселі відбувається міжурядова конференція з питання вступу України в ЄС, де буде відкрито шостий кластер (Зовнішні відносини) у перемовинах про вступ України до Євросоюзу.
Фото: europarl.europa.eu
-
Суспільство1 тиждень agoАмпфутбол та візит президента: в Одесі провели щорічну зустріч Superhumans Анонси
-
Усі новини1 тиждень agoПара з різницею у віці
-
Відбудова1 тиждень agoУкраїнський фонд культурної спадщини виділив €30 тисяч на відновлення «Мистецького арсеналу» після атаки РФ
-
Усі новини7 днів agoСніжана Онопко – українська модель підтримала росіянку
-
Відбудова1 тиждень agoШмигаль розповів про умови конкурсу на будівництво нової генерації
-
Одеса1 тиждень agoОдеса частково знеструмнена: робота трамваїв і тролейбусів
-
Усі новини1 тиждень agoФастфуд в Англії — мешканці Грасміра протестують проти кебабної
-
Усі новини1 тиждень agoРозлучення Діани та Чарльза – чому вона почувалася третьою