«Морські бої» з росією: саботаж зернової угоди, розвиток Дунайського регіону, вільне судноплавство. Інтерв’ю заступник Голови ДП «АМПУ» Дмитра Барінова
Зернову угоду підписали 22 липня 2022 року. З того часу ні дня не проходить без хліба та видовищ. Очевидні дії із штучного затягування інспекцій суден від росіян досі супроводжують кожен караван, який прямує з чи до портів Великої Одеси («Одеса», «Чорноморськ» та «Південний»). В інтерв’ю із заступником Голови по взаємодії з органами влади ДП «Адміністрація морських портів України» Дмитром Баріновим обговорили: шалену активність Дунайського портового кластера, експорт/імпорт України, махінації сусідів та збитки української інфраструктури.
До повномасштабної війни 80-85% аграрної продукції експортувалося портами Чорного та Азовського морів. Решта припадала на річкові порти Дунаю. Уряд був змушений повністю закрити чотири порти, які лишились на окупованих територіях: в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні. Нині порти українського Придунав’я — Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Ренійський залишаються єдиним шляхом вітчизняного експорту. Ряд портів зазначили про збільшення свої перевалювальних потужностей у рази, яка загальна ситуація?
– Рік тому, коли Чорноморські порти були заблоковані, а деякі Азовські — частково окуповані, вся напруга і вантажопотік пішов на Дунай. Це величезні об’єми та номенклатура вантажів з якими ці порти не працювали. Раніше просто не було потреби, бо Одеський та Миколаївський регіон мали достатню потужність.
АМПУ, Міністерство інфраструктури України та бізнес переорієнтувались, щоб система працювала. У березні минулого року було перевантажено 23,5 тисяч тонн, але вже у квітні — 400 тисяч тонн, у травні — 800. Зараз тримаємо ланку, більш ніж 2 мільйони тонн перевантаженої продукції щомісячно, а взагалі на меті — 3 мільйони тонн.

Під час візиту заступниці Генерального директора Генерального директорату Європейської Комісії з питань мобільності і транспорту (ГД ЄК MOVE) Майї Бакран поставили питання: як працюватиме “план б” (робота через Дунайський портовий кластер) після Перемоги з відкриттям заблокованих нині портів? На що вона відповіла, що це залишиться нашим “планом а”, адже це близькість з кордоном до ЄС та наша інтеграція. Я згоден, думаю, що формат перевалення через порти Дунайського регіону не зміниться і після завершення воєнних дій. Бо це надпотужний фактор для експорту та імпорту товарів.
Це вже приносить покращення для регіону: велика кількість вантажівок спонукала розвиток транспортної інфраструктури, створення майданчиків для очікування. Загалом, це збільшення кількості терміналів та робочих місць. Протягом 2014-2017 років я очолював Українське Дунайське пароплавство, тому бачу та можу оцінити значущі зміни. Порт Усть-Дунайськ перевалює майже у 10 разів більше, Ренійський відвантажує у 5-6, а Ізмаїльський — у 2-3. І це важливо не лише для регіону, а й для країни.
Але перевалювальні можливості загалом у країні зменшились?
– У 2021 році ми, усі порти України, обробили 153 мільйони тонн вантажів, з яких лише близько 50 мільйонів тонн становили аграрні вантажі. Наразі зменшились можливості по імпорту та експорту і за цими направленнями працюють лише порти Дунайського регіону. Порти ж Великої Одеси функціонують лише в рамках «Зернової ініціативи», тому можуть експортувати тільки агропродукцію. Усі інші порти або не можуть перевалювати, або знаходяться на тимчасово окупованих територіях.
Переорієнтувався і Білгород-Дністровський порт, який не має змоги перевалювати взагалі? Працює у режимі сухого порту, що навіть дозволило їм виплатити частину боргу по зарплатні.
– Цей порт став хабом або майданчиком для зберігання та перевалювання на внутрішніх напрямках. Тут є усі інфраструктурні можливості: поруч залізна дорога, зручне автомобільне сполучення, є кран. Можливо є сенс продовжити його так використовувати, але він був приватизований і подальші дії залежить від бачення власника.

Останнє подовження угоди по «Зерновій ініціативі» викликає питання. Міністр інфраструктури Кубраков повідомив 18 березня, що угоду подовжили на 120 днів, росіяни потім випустили заяву про 60 днів, висуваючи нові умови. Що та як відбуватиметься?
– Наразі я можу поділитись лише власними думками: якщо подовження, то це відбувається на тих же вимогах, як і під час підписання 22 липня та першої домовленості. Адже це питання вже поставало і такою була позиція росіян. Україна та росія підписали однакові зернові домовленості з генсеком ООН та турецьким керівництвом окремо. Там зазначено, якщо коротко, що три порти: «Одеса», «Чорноморськ» та «Південний», завантажують агропродукцію протягом 120 днів. Коли у листопаді наша сторона ініціювала додання портів Миколаївського регіону — росіяни відмовили, бо подовження, за їхніми словами, може відбуватись лише за умовами перших домовленостей. Якщо вони говорять про 60 днів, то має відбуватись перепідписання з новими критеріями і якась сторона мала це ініціювати. Такого не було. Це звичайна їхня модель поведінки, щось змінювати, вимагати.
Враховуєте саботування росіянами як певну похибку? Адже тенденція за лютий свідчить про реалізацію лише половини запланованого із наших можливостей.
– Слушне питання, яке виникло з першого дня роботи ініціативи. Бо тактика шантажу та вигадок виникала відразу і вже звичайна для нас. Потім про це писатимуть мемуари, як на перевірках досліджують якісь судові запаси чи обладнання. Під час перевірок йдеться ж не про це. Щоденна важка праця та комунікація з іноземними партнерами, ООН направлена на подовження дня перевірок (російська сторона системно зупиняє інспектування після 15:30, хоча офіційний робочий день інспекторів триває протягом світлового дня), збільшення кількості працівників та інспекцій. Всі сторони згодні, а росіян нічого не влаштовує.

Будемо далі працювати, наша задача — продовжувати воювати з ними.
А як при домовленості обговорювались перевірки, яка в них необхідність та порядок дій?
– Ініціатива — більш політичний, декларативний документ, де не вказані такі деталі. Там зазначені порти, які можуть працювати та номенклатура вантажу, тобто аграрна продукція. А деталі, місце очікування судном інспекції, перелік документів опрацьовували вже з моменту підписання. Наша задача АМПУ — структури, яка опікується прозорістю, комфортом для бізнесу — зробити, щоб для учасників процесу все було зрозуміло. Тобто для бізнесу, судновласників, терміналів, вантажовласників. Як це відбувається: є вантаж і власник, який хоче його відправити, домовляється із судновласником — фрахтує судно. Потім дає заявку на філію, тобто порт, а після узагальнення інформації в Одесі, вона відправляється до Спільного координаційного центру в Стамбулі. Там вже формується черга, яка публікується у нас на сайті, аби кожен міг слідкувати за своїм судном та вантажем. І ось готові всі документи, можна відвантажувати балкер і трапляється затримка на інспекції. Ми готові та запланували, наприклад, по 7 суден до кожного з трьох портів, а по факту не заходить навіть три. Все це через те, що росіяни не інспектують. А потім балкери, які чекали довго та нудно, відправляються на іншу роботу.
І щоб ми не робили, якби ми не влаштовували та налаштовували процес — все руйнується підходом з їхнього боку.
Як міжнародні перевізники реагували на потребу перебувати у країні, яка воює? Наприклад, «Maersk» нещодавно відновив пряме бронювання вантажів в Україну через Ренійський порт, хто ще виказав підтримку?
– Навіть з першого дня війни є інвестори, наприклад, британська компанія, які продовжували створювати нам потужності. Усі вірять в Україну. З часом, інші перевізники теж побачили, що працювати можна. АМПУ зі свого боку робить днопоглиблення, щоб судна безпечно могли пришвартуватись та виконувати вантажні операції. Зазначимо про повернення більш системних компаній, як «Maersk» — контейнери. Таких вантажів також раніше не було в портах Рені чи Ізмаїлу, але зараз в них вже працюють фідерні лінії. Тобто порт стає базовим, до якого приходить велике контейнерне судно і вже звідси товар розвозитимуть меншими суднами до менших портів. Наприклад, з Рені до Констанци. Ось так працює фідер.

Щоб зрозуміти наскільки це важливо, зазначу, що 95% імпортованих товарів з поличок наших магазинів приходить по морю. Без цього ми не можемо, тому створюємо умови та сприяємо поверненню системних великих компаній.
Моя думка, що судноплавство вільне, згідно з усіма міжнародними конвенціями. А нам хтось щось блокує. Ми можемо торгувати, отримувати та відправляти вантажі і ніхто не повинен в цьому перешкоджати. І це важливо для нашої та світової економіки. Україна по експорту агропродукції в першій п’ятірці постачальників. Наша країна забезпечує продовольством 400 мільйонів людей у різних куточках світу, деякі з країн потерпають від голоду. Вся ця наша праця розрахована на те, щоб Україна не страждала, постачала на світові ринки та мала спроможність отримувати все необхідне.
Яких збитків завдали воєнні дії росіян портовій інфраструктурі, рахували? Якщо є розрахунки скільки коштуватиме відновлення?
– Повністю ще не рахували, бо як обчислити збитки у Маріуполі чи Бердянську. Ми побачимо це, коли відвоюємо територію. Як вже відвойований, завдяки ЗСУ, Херсон. Але дуже ризиковано надсилати туди спеціалістів через щоденні обстріли. Цей аналіз немає коштувати їхнього життя. Дійсно сильно постраждав Миколаїв, там були прильоти по терміналах, збудованим іноземними компаніями. Наш ПРРС (пункт регулювання руху суден) в Очакові зруйнований вщент. Підрахунки ми відтермінували, це мільярди, але цифри нічого не скажуть.
Але зміни по Дунайським портам вже йдуть?
– Так. Зараз «Нібулон» вже будує свій термінал в Ізмаїлі, «Kernel Holding» реконструює свій у Рені — це великі українські інвестори. Міжнародні компанії теж зацікавлені, створено багато нових терміналів. Там таке життя вирує і моя думка, що надовго. Це чудово.
Трохи додамо про важливість ініціативи. Підписавши угоду Україна точно не здала свої національні інтереси. Просто не було іншого варіанту крім як домовитись про розблокування портів і морських шляхів для відправлення свого зерна. Тому що залізничні перевезення забезпечують досить скромні обсяги. Ми ризикували залишитися з новим урожаєм у переповнених сховищах без можливості зберігати продовольство. При цьому ракети окупантів могли “випадково” падати по елеваторах та інших об’єктах, де зберігається українське зерно та олія. Що і відбувалось. А зерно треба переміщати, бо це не лише годує країни Африки та Азії, але й впливає на нашу економіку.
Той факт, що генсек ООН підписав ці домовленості не означає, що Організація несе будь-які юридичні зобов’язання перед Україною чи росією. Генеральний секретар — посередник, завдяки якому вдалося досягти цього прогресу. Проте цей документ — політична домовленість, а не документ в якому прописані якісь зобов’язання. І з’ясувати суперечки, наприклад, в Міжнародному суді не вийде.
Зазначимо, що з 1 серпня 2022 року по 20 березня 2023 року з портів Великої Одеси вийшло 828 суден, які експортували 25,1 млн тонн українського продовольства до країн Азії, Європи та Африки.
Усі новини
Вартість життя в Італії в 2026 році — житло, продукти, розваги
Тетяна Лисюк, яка придбала будинок в Італії за ціною вживаного авто, розповіла в соціальних мережах про свої щомісячні витрати на житло, продукти, освіту та розваги.
Тетяна разом зі своїм коханим підрахували, скільки коштує життя у власному будинку в Італії, враховуючи всі можливі видатки. Перша стаття витрат — це продукти. Попри те, що пара не ходить в ресторани, на їжу доводиться віддавати левову частку доходу. Детальніше про їхній сімейний бюджет, — у публікації Фокусу.
Життя в Італії
“Звичайні продукти тут дуже смачні: морепродукти, вино, сири, фрукти. На це йде близько 600 євро в місяць. Оренди немає, але італійська комуналка — це окремий вид мистецтва. У середньому платимо 350 євро. Моя кицька теж емігрувала і тепер вимагає італійського тунця та преміум-сервісу, бо вона не збирається жити гірше, ніж в Україні”, — розповідає дівчина.
Вартість життя в Італії
Серед інших витрат — розваги, зокрема поїздка до моря, ранковий круасан з кавою, піца, інколи одяг тощо. На це, за словами блогерки, йде приблизно 200 євро.
“А от без машини тут ніяк. Паливо — це ще плюс 200 євро на місяць. Підписки на стрімінгові сервіси, заняття з викладачем італійської. Разом моє життя в Італії коштує близько 1600 євро”, — підсумовує Лисюк.
Обговорення у коментарях
Глядачі у коментарях почали обговорювати почуте.
- “Дуже бюджетно”;
- “1600 євро — це прямо, аби виживати. Там, де купа всього по авто, по лікарням, по спорту, по школам, будь-які заміни документів. 1600 євро — це коли місяць, в який в тебе жодних непередбачуваних справ”;
- “Я живу в Неаполі. Зарплата 600 євро, хата 400, решта їжа, одяг. Ср*ка повна”.
Глядачі у коментарях почали обговорювати почуте
Фото: Instagram
Одна підписниця поділилась власною історію, розписавши всі статті розходів.
“На Кіпрі на 1 персону. Оренда апартаментів в селі 900 євро (не в місті), бо в місті оренда буде від 1000 євро і це не буде щось “вау”! Бензин десь до 200 євро на місяць, їжа/продукти десь 300-500 євро (теоретично, якщо з розумом, може бути і дешевше)… Зв’язок (раз на 3 міс) біля 150 євро, електрика залежно від пори року (взимку десь біля 300 євро за 3 міс), бо дуже тягне кондиціонер і тут платиться раз в квартал”, — написала вона.
Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:
- Дівчина, яку звуть Ірина Мазур, поділилась власним досвідом облаштування затишного фермерського будинку в Італії. Ця історія надихає тисячі людей, які мріють про власне помешкання.
- Анна Авджи розповіла про сміливий крок: переїзд у покинуту сільську хату, де вже багато років ніхто не жив. Як виявилось, там не все так погано, як здавалося спочатку.
Українка Валентина Березовська разом з чоловіком живуть на дві країни — в Україні та Німеччині. У своїх соціальних мережах пара розповідає про незвичне хобі — відновлення старих будинків.
Події
В Україні формується традиція комбатантської літератури
Сучасна українська поезія стає «поезією свідчення», яка фіксує реальний досвід війни, допомагає зберегти пам’ять про побратимів і передає унікальний досвід України у боротьбі за свободу.
Про це в коментарі Укрінформу заявила поетка, бойова медикиня та розвідниця, лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка Ярина Чорногуз.
“У своїх трьох поетичних збірках, особливо в другій і третій, те, що я пишу, – це, напевно, поезія свідчення. Поезія свідчення мене як солдата, яка була майже на всіх ділянках фронту, пройшла зі своїм підрозділом багато бойових операцій, бачила втрати і те, як війна змінює сприйняття базових речей – смерті, любові, втрати. Поезія допомагає зберегти пам’ять про побратимів, бойовий досвід, досвід боротьби за свободу”, – зазначила Чорногуз.
Поетка додала, що фронтова українська поезія викликає значний інтерес за кордоном. За її словами, під час виступів у європейських країнах іноземна авдиторія сприймає українські поетичні тексти про війну як глибоку і важливу літературу.
«Для іноземців українська фронтова поезія – це дуже сильна література, бо вона говорить про реальний досвід боротьби за свободу. У мирний час поезія для багатьох є нішовим жанром, але тексти, написані під час війни, вони відчувають набагато гостріше та глибше”, – пояснила Чорногуз.
Поетка зауважила, що в Україні формується традиція комбатантської літератури, і переконана в особливій важливості такої творчості. Новели, поезії, щоденники захисників України сприяють усвідомленню деталей, життя на фронті, глибокої суті боротьби українців.
“Я завжди заохочую всіх ветеранів, і тих, хто повернувся з полону, писати й лишати свідчення про те, що вони пережили. Це тотальний досвід боротьби за свободу, якого не має жодна інша держава в сучасному світі. Дуже важливо, аби військові писали, фіксували свій досвід і лишали свідчення. Передусім для збереження культури боротьби за демократію у світі”, – зазначила Ярина Чорногуз.
Лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка наголосила, що повномасштабна війна змінила українське мистецтво і зробила його більш зрілим та відвертим.
“Українське мистецтво стало дорослішим і свідомішим, відійшло від постколоніальних наративів, які були до війни… Українська поезія почала говорити власним голосом. Мова поезії стала прямою і щирою, піднімає теми, які раніше через постколоніальний бекграунд замовчували – про травму, тілесність, любов”, – наголосила Чорногуз.
Захисниця України привернула увагу до питання повернення військових та готовність суспільства ставитися до їхнього досвіду з розумінням.
“Стереотип про те, що військові повертаються неадекватними, – це російська пропаганда. Дуже часто люди після фронту стають навпаки дуже вразливими і потребують чутливості з боку суспільства. Цивільні мають бути готовими приймати ветеранів, слухати їх і проявляти емпатію, брати на роботу, працювати пліч-о-пліч в одному колективі”, – наголосила Чорногуз.
За словами бойової медикині, розвідниці та операторки БПЛА, фронтовий досвід формує нове розуміння світу і змушує по-іншому осмислювати речі, про які йдеться у філософії та класичній літературі.
“Фронт – це простір, де людина повертається до базового виживання і пізнає світ заново через постійну загрозу життю. Багато речей, про які говорять філософи чи класичні тексти, ти починаєш розуміти по-справжньому саме там”, – зазначила поетка.
Ярина Чорногуз була парамедикинею-волонтеркою у медичному добровольчому батальйоні “Госпітальєри” у 2019 році, з 2020 року служить за контрактом у морській піхоті. Від 2021 року служила бойовою медикинею і розвідницею у 140-у окремому розвідувальному батальйоні морської піхоти. Нині – операторка БПЛА-бомберів і камікадзе у тому ж підрозділі.
Фото Укрінформу можна купити тут
Відбудова
Віктор Нестуля, керівник Проєктного офісу DREAM
Однією з найважливіших, хоча й не надто помітних для широкого загалу започаткованих торік реформ стала трансформація системи управління публічними інвестиціями (Public Investment Management, або PIM). Її мета – зробити використання кожної гривні, вкладеної у відбудову, максимально ефективним, прозорим та структурованим.
Тож тепер усі проєкти, які втілюватимуться на місцевому, регіональному та національному рівнях за рахунок публічних коштів – ресурсу державного та місцевих бюджетів, кредитів та грантів від міжнародних партнерів, – мають готуватися й затверджуватися за єдиними правилами. А вся інформація про них, як і середньострокові плани пріоритетних публічних інвестицій (СПІ) та Єдині проєктні портфелі (ЄПП), розміщуватиметься в Системі управління публічними інвестиціями DREAM. Через неї здійснюватиметься повний супровід проєктів – від розробки й залучення фінансування до реалізації та звітності.
Детальніше про суть реформи, пріоритетні проєкти, пошук фінансового ресурсу, громадський та експертний контроль Укрінформу розповів керівник Проєктного офісу DREAM та керівник напрямку підтримки України міжнародної ініціативи в галузі публічних закупівель “Партнерство відкритого контрактування” Віктор Нестуля.
ПРО НОВІ ЗАВДАННЯ Й РОЗШИРЕННЯ ФУНКЦІОНАЛУ DREAM
– Пане Вікторе, свого часу, у 2023 році, DREAM створювали як систему супроводження відбудови України, реєстрації та підтримки проєктів з відновлення. Але у зв’язку із втіленням РІМ та розширенням фунціоналу проєкт трансформувався в екосистему публічних інвестицій. Це не призведе до розпорошення ресурсів – фінансових, технічних, людських – і відволікання уваги від теми відновлення? Чи навпаки: дозволить структурувати та зробити ефективнішими і проєкти, і експертну оцінку, і витрати?
Відновлена будівля чи мережа мають не просто замінити те, що зруйновано, завдання – максимально задовольняти запити жителів
– Відновлення – дуже широке питання, яке включає цілий спектр проблем. З одного боку, ми маємо сприяти відбудові інфраструктури, пошкодженої чи знищеної ворогом. З іншого – перед тим, як ухвалювати рішення, потрібно чи ні відбудовувати той або інший об’єкт, треба зрозуміти так би мовити контекст – ситуацію, в якій перебуває кожна громада, її особливості, зміни, що відбулися та відбуваються, стратегічні цілі її розвитку, враховуючи параметри економічної активності, демографічну динаміку, кількість переміщених осіб у громаді, тощо.
І відновлення повинно враховувати не лише план відбудови фізичних об’єктів, а й потреби кожної громади, які точно змінилися відтоді, коли ці об’єкти кілька років чи кілька десятиліть тому вводилися в експлуатацію. Тобто, відновлена будівля чи інженерна мережа мають не просто замінити те, що зруйновано. Завдання – максимально задовольняти запити жителів, забезпечувати потреби економіки громади, стимулювати її соціально-економічне зростання.
Тому, власне, і відбулася така трансформація системи DREAM. Від першої ідеї (допоможемо вибудувати чіткий алгоритм відновлення усього, що було пошкоджено та знищено) – до розуміння: допоможімо кожній громаді спланувати її розвиток, враховуючи ситуацію, в якій вона зараз перебуває. Якщо якійсь громаді треба відбудувати школу – чудово. Якщо іншій громаді варто сфокусуватися на системі теплопостачання й водовідведення – теж прекрасно. І якщо є потреба збудувати, наприклад, здавалося б не першочерговий спортивний комплекс – також добре, якщо це відповідає стратегії розвитку громади.
Це не означає, що такі проєкти профінансує держава, але це принаймні дає свободу мрії кожній громаді у процесі її розбудови та розвитку, а також надає можливості для пошуку інвесторів.
– Якщо спрощено, то ваша система – це передовсім про впорядкування публічних інвестицій, аби було зрозуміло, які є проєкти, як їх треба реалізовувати, як на них мають освоювати кошти, чи більше про пошук інвестицій під конкретні проєкти, або ж – про поєднання того та іншого?
– Це якраз поєднання. Тому ми й називаємо себе «екосистемою». Мова про комплексне цифрове рішення, яке інтегрує в собі і, наприклад, Реєстр пошкодженого та знищеного майна (для розуміння, що в країні пошкоджено через війну), і Геоінформаційну систему регіонального розвитку як систему, яка забезпечує стратегічне планування кожної громади – всі цілі, статистику тощо, і Єдину державну електронну систему у сфері будівництва, щоб бачити всю проєктно-кошторисну документацію, і Prozorro (закупівлі), й системи Казначейства, секторальні системи й так далі.
Завдяки такій інтеграції DREAM забезпечує комплексний наскрізний процес – від стратегічного планування до підготовки проєктів «під ключ» та залучення для них інвестицій. Ми пропонуємо побудовану на базі найкращих світових практик методологію, яка крок за кроком вестиме громаду усіма сходинками до ухвалення максимально правильного інвестиційного рішення, власне – до формування і презентації Єдиного проєктного портфеля (ЄПП).
Чим іще і для кого може бути помічною наша екосистема? Відновлення і розвиток, передовсім, потрібні жителям та бізнесу, які мешкають і працюють на тій чи іншій території. І вже зараз будь-який платник податків із кожної громади може зайти на наш портал та подивитися: а що ж є пріоритетним для його громади, які проєкти вона просуває.
Звичайно, система також важлива для прозорості та підзвітності самих громад. Не обов’язково їм потрібен Єдиний проєктний портфель для того, щоб залучати кошти. У них є власні гроші, і вони можуть прозоро та підзвітно самотужки реалізовувати проєкти, демонструючи, як уміють планувати та ефективно втілювати заплановане. Тобто йдеться і про підвищення довіри з боку жителів, і про просування самих громад для залучення потенційних міжнародних партнерів.
Далі – питання державного фінансування. Через DREAM кожне профільне міністерство, Мінфін і уряд у цілому бачать кожну потребу на рівні громад, можуть краще запрограмувати, яку підтримку треба надати їм на інвестиційні проєкти і як розподілити ресурс. Знову ж – прозоро, підзвітно, конкурентно.
І нарешті – міжнародні партнери. Донори чітко бачать через DREAM пріоритети уряду, потреби й пріоритети кожної громади, пропоновані ними проєкти, їх статус, готовність, інформацію про те, де щось треба профінансувати, який соціально-економічний ефект матиме реалізація кожного із проєктів тощо.
– А як залучаєте міжнародних партнерів, потенційних інвесторів та донорів? Вони самі бачать в системі і обирають цікаві для себе проєкти, чи хтось з України – представники DREAM, урядовці – радять, на що краще звернути увагу?
Якщо громада ухвалила для себе рішення, що будуватиме спорткомплекс, а не укриття, то ніхто її у цих діях не обмежить
– Кабінет міністрів щороку визначає свої інвестиційні пріоритети. В Україні створено Стратегічну інвестиційну раду, яка чітко декларує, що, наприклад, у цей період нам треба забезпечити підтримку енергетики, транспорту, житлової сфери, надання соціальних послуг. І це – своєрідний дороговказ: шановні міжнародні партнери, будь ласка, підтримайте нас у цих пріоритетних секторах.
Наступний рівень – пріоритети, що визначаються самими громадами. Децентралізація дає свободу дій кожній із них. Якщо громада ухвалила для себе рішення, що будуватиме спорткомплекс, а не укриття, то ніхто її у цих діях не обмежить. DREAM тут надає рівні права й можливості для кожного. Адже є різні донори. Хтось принципово інвестує тільки у пріоритети, які визначив уряд, а чийсь мандат може передбачати як пріоритетні для нього напрями підтримки культуру, культурну спадщину чи той же спорт.
DREAM – це платформа, де вони можуть самостійно переглянути, відфільтрувати проєкти, знайти, що їм цікаво, напряму зв’язатися із громадою та домовитися про фінансування. І є вже багато позитивних відгуків від громад, до яких звертаються донори після того, як побачили їхні проєкти в екосистемі.
З іншого боку, уряд може домовитися з міжнародним партнером про якесь системне фінансування. Тоді вже донорові доведеться обирати проєкти із ЄПП громад – у межах пріоритетів, затверджених Стратегічною інвестиційною радою.
ПРО ПРІОРИТЕЗАЦІЮ ПРОЄКТІВ ТА ЕКСПЕРТИЗУ
– А чи завжди ці пріоритети відповідають реальним потребам та можливостям? Приміром, в ЄПП публічних інвестицій на 2026 рік у розділі енергетики поруч бачимо проєкти під’єднання газопоршневих установок, відновлення потужностей ГЕС, спорудження ТЕЦ, СЕС і ВЕС, що, звісно, вкрай актуально, і водночас «будівництва повітряної лінії 750 кВ Запорізька АЕС – Каховська», реалізувати який за нинішніх умов, погодьтеся, нереально…
Очікуємо, що частково Єдиний проєктний портфель держави буде актуалізовано вже найближчим часом
– Так, є кілька аспектів, пов’язаних із визначенням пріоритетів. По-перше, як я вже казав, діє Стратегічна інвестиційна рада, яка затверджує інвестиційні пріоритети на середньостроковий період, базуючись на Стратегії уряду. Є чітке розуміння, із чим нам треба працювати. Зрозуміло, що в поточних умовах якісь речі можуть швидко змінюватися – десь ворожий приліт, десь зміна ситуації, поява додаткових нагальних витрат – тож потрібні перегляд проєктів і адаптація їх до нових умов.
Окрім того, кожне профільне міністерство повинне мати стратегію розвитку свого сектору. У когось такі документи вже затверджені, у когось – ще напрацьовуються. Стратегії (це ще один важливий аспект реформи управління публічними інвестиціями) мають готуватися в тому числі з урахуванням інвестиційних пріоритетів і того, які є ресурси для їх реалізації. Відповідно, кожне міністерство формує власний секторальний портфель. І це прерогатива ЦОВВ – визначати, чи нам для підтримки енергетичного сектору потрібні зараз такі проєкти, чи для розвитку транспортної мережі нам треба інвестувати більше в залізницю, в дороги, в морські перевезення чи в аеропорти.
Усі пропозиції проходять експертну оцінку, в межах якої Мінфін, Мінекономіки та Мінрозвитку комплексно аналізують кожен проєкт і підтверджують його стратегічну доцільність, економічну привабливість, вивчають можливості фінансування, екологічні ризики та з’ясовують багато інших аспектів. І вже за результатами цієї оцінки Стратегічна рада схвалює ЄПП.
При цьому Єдиний проєктний портфель – це певною мірою «живий» організм: сьогодні ми визначили якісь пріоритети, оцінили проєкти й підтримали їх, а завтра контекст може змінитися. Думаю, в червні, коли уряд визначатиметься з ЄПП на наступний рік, секторальні міністерства певною мірою переосмислять свої минулорічні портфелі із розумінням, як змінюється ситуація і як розвивається країна. Тож напевно якісь речі «випадуть» із портфеля, а якісь, більш нагальні, проєкти додадуться. Очікуємо, що частково Єдиний проєктний портфель держави буде актуалізовано вже найближчим часом – після рішення Стратради.
– Зрозуміло, що на державному рівні забезпечити пріоритезацію і зробити експертну оцінку нескладно. А як на місцях, наскільки там усе пріоритезовано, чи все чітко та прозоро? Може, приміром, якийсь міський голова залучити до оцінювання «кишенькових» експертів, які нададуть потрібний йому висновок, чи проти цього є якісь запобіжники?
– Тут насправді багато викликів. Реформа розвивається надзвичайно швидкими темпами. І торік кожна громада мала лише три місяці для того, аби навчитися, зрозуміти суть реформи, осмислити нові правила та засади і пройти увесь процес формування інвестиційних планів, оцінювання кожного проєкту і так далі. Й це в умовах обмеженої спроможності громад та завантаженості їхніх фахівців. У них, окрім реформи управління публічними інвестиціями, ще ж купа інших завдань, викликів та проблем. Тому часу для підготовки та експертизи проєктів справді було небагато.
Наша команда разом з Мінрозвитку, Мінфіном, Мінекономіки активно надає громадам консультаційну та методологічну допомогу. Торік ми провели 96 навчань для майже 30 000 учасників. Попит величезний. Для кожної громади ми створили персональний чат, і всі люди, які долучені до реформи управління публічними інвестиціями й до роботи із DREAM, постійно на зв’язку з нашою командою – ставлять запитання й моментально отримують на них відповіді. У листопаді-грудні за день ми в середньому опрацьовували по 850 звернень від громад.
Безперечно, це величезний виклик – зрозуміти, навчитися, пояснити. Тому мушу визнати, що на першому етапі підготовка й оцінка проєктів частково були формальними. Тож завдання цієї реформи – продовжувати інвестувати в навчання, спроможності громад, поступово покращувати нормативну базу і функціонал системи DREAM для того, щоб максимально структурувати цей процес і гарантувати його якість та ефективність.
Звичайно, можуть бути не лише помилки, яких припустилися випадково, а й ті, що зроблені навмисно. Але тут помічною буде одна з переваг нашої екосистеми – прозорість. Кожен контролер, кожен мешканець, громадська організація чи міжнародний партнер може зайти на портал DREAM, відкрити Єдиний проєктний портфель громади, картку будь-якого проєкту, ознайомитися із ним, а потім подивитися відповідь на кожне питання експертної оцінки. Таким чином, можна буде зробити висновок, чи ця оцінка – формальність, чи результат реального аналізу.
ПРО АКТИВНІСТЬ ГРОМАД І НАЙЦІКАВІШІ ПРОЄКТИ
– А чи всі громади активні у формуванні середньострокових планів публічних інвестицій (СПІ) та Єдиних проєктних портфелів? Чи всі уже мають свої профілі в системі DREAM?
На рівні громад сформовано майже 800 Єдиних проєктних портфелів, у системі завантажено майже 13 000 проєктів
– Це поступовий процес. Головне, що є позитивне сприйняття реформи. Громади розуміють, що DREAM, СПІ та ЄПП – це, по суті, єдиний шлях для їх розвитку в контексті залучення інвестицій. Цей шлях розроблено не просто так, а з урахуванням перспективи європейської інтеграції України і розуміння, що нам усім треба готуватися до майбутнього використання європейських структурних фондів. Там надзвичайно складні правила та вимоги, тому багато громад, усвідомлюючи це, дуже спраглі до навчання і застосування нової методології. До такого просвітництва залучено дуже багато навчальних партнерів. Окрім нашої, це й програми U-LEAD, Polaris, Expertise France, Асоціації ОТГ, Асоціації міст, Київської школи економіки I_CAN, PwС та багато-багато інших.
Завдяки комплексному навчанню, спільним зусиллям та ініціативності громад, за минулий рік розроблено майже 1000 середньострокових планів пріоритетних публічних інвестицій. Охоплено, грубо кажучи, дві третини усіх українських громад. І на рівні громад вже сформовано до 800 єдиних проєктних портфелів. Станом на сьогодні в системі завантажено майже 13 000 проєктів.
Тож ми бачимо, що громади активно працюють у межах реформи РІМ, із системою DREAM. Так, іноді вони припускаються помилок. Ми теж їх робимо. Але спільними зусиллями, в партнерстві, ми поступово покращуємо і всю рамку, і кожен проєкт, і проєктні портфелі українських громад.
Для того, щоб визначити, який проєкт і як має бути реалізований, обов’язково має бути аналіз альтернативних рішень. Це ж не просто вирішити, приміром, збудувати 3-поверхову школу. Треба зрозуміти, які є підстави для втілення такого проєкту і чи є альтернатива: чи точно там потрібна ця школа, чи вона справді має бути 3-поверховою, на яку кількість учнів вона має бути розрахована, яка у громаді динаміка населення тощо.
DREAM вимагає підготовку щонайменше двох рішень. Доводимо цю вимогу до громад. Для полегшення завдань постійно розробляємо аналітичні інструменти, дашборди, працюємо над системою ризик-менеджменту.
– Який ступінь реалізації уже зареєстрованих у системі проєктів? Усі 13 тисяч – лише на початкових стадіях?
– Там чимало проєктів, реалізація яких розпочалася у попередні роки. Якусь частину розпочнуть втілювати цього року. Рамка управління публічними інвестиціями і DREAM покриває увесь процес. Спочатку формуються проєктні портфелі громад. Наступний крок, коли громаді виділили фінансування, – перехід до етапу реалізації. У DREAM громада має структурувати план реалізації, відобразити всі необхідні закупівлі, розмістити проєктно-кошторисну документацію і так далі. А потім щомісяця звітувати, які роботи виконано, скільки грошей сплачено, чи виникали проблеми з якістю, з технічним наглядом, чи дотримуються виконавці визначених термінів, чи не планується відтерміновувати введення об’єктів в експлуатацію. Само собою, потрібно завантажувати фото того, що відбувається на будівельному майданчику.
Звітність громад можуть бачити й аналізувати в тому числі й міністерства, і міжнародні партнери. Наступний етап – завершальна оцінка – загальний звіт про реалізацію проєкту. І останній крок – оцінювання результативності, яке проводиться вибірково за 3 роки після завершення реалізації проєкту – у тому числі, з урахуванням думки бенефіціарів – жителів громади, тих, хто користується відповідними послугами.
– А масштаби проєктів, про які йдеться, та потрібний для їх реалізації ресурс?
– У нас є і невеличкі проєкти в дрібних громадах, на які потрібно до мільйона гривень, а можуть бути й мільярдні проєкти, як-от масштабні дороги, ТЕЦ чи інші енергетичні об’єкти. Цього року супроводжуємо проєкти, які реалізуються за публічні кошти, тобто із державного бюджету чи за рахунок міжнародних кредитів і грантів. Але паралельно працюємо над інтеграцією в систему DREAM механізму публічно-приватного партнерства. І з 1 січня наступного року публічні проєкти, які потребують залучення приватного фінансування, теж готуватимуться й моніторитимуться через нашу екосистему.
– Є проєкти, які вразили вас особисто?
– Коли у нас така велика кількість громад і ми кожну громаду любимо, дуже складно обрати когось «найкращого». Але так, є проєкти, важливі по своїй суті. Мені, наприклад, імпонує реабілітаційний центр у Клевані, що на Рівненщині. Проєкт уже завершений, він теж звітувався, планувався й моніторився через DREAM. Це проєкт, у межах якого за пару років під час війни збудували суперякісну інноваційну інфраструктуру для реабілітації ветеранів, для допомоги їм за найкращими технологіями.
Мені дуже імпонує також програма розбудови харчоблоків і реформа шкільного харчування, якою опікується Перша леді. Тому що це справді приклад якісно продуманого підходу до забезпечення дітей харчуванням та до максимально інноваційного оновлення інфраструктури.
Надзвичайно важливі проєкти спорудження укриттів, тому що вони зокрема дають можливість дітям повернутися до умовно нормальної освіти, соціалізуватися і взаємодіяти. Та, власне, у моєму «топі» – все, що стосується соціалки. А ще житло дуже важливе. Мінрозвитку постійно над цим працює, започатковує багато цікавих проєктів та ініціатив. Але в той же час є й низка напрямів, важливих для економіки і армії – транспорт, військова логістика, експортна логістика та енергетика.
Очевидно, що через війну у нас не вистачає коштів на реалізацію навіть найважливіших інвестиційних проєктів. І ті суми, які торік планували виділити на цей рік, на жаль, забезпечити в Держбюджеті, зі зрозумілих причин, не вдалося. Державі, передовсім, треба фінансувати армію. Тим часом кількість проєктів, які хочуть реалізувати громади, і їхня розрахункова вартість величезні.
Тому завдання – постійна робота з міжнародними партнерами для того, щоб стимулювати їх інвестувати в ці напрями. Роль DREAM у цьому також дуже важлива, оскільки це структурованість, чіткість та прозорість і демонстрація, що будь-які проінвестовані кошти будуть під контролем, під пильним оком громадськості, журналістів, контролюючих органів, самих донорів.
ПРО КОНТРОЛЬ ПРОЄКТІВ ТА ФІНАЛІЗАЦІЮ РЕФОРМИ
– До речі, про контроль. У листопаді Рахункова палата оприлюднила висновки про неефективність процедури відбору та неналежну реалізацію субпроєктів у межах Надзвичайної кредитної програми відновлення України. Поміж зауважень аудиторів – те, що в Єдиній системі управління публічними інвестиціями DREAM відображені неповні дані за 11 проєктами, виявлено відхилення на понад 316 мільйонів гривень. Із чим це пов’язано?
Згідно з висновками незалежних експертів, торік лише 10% чи 15% проаналізованих проєктів мають ознаки порушень
– DREAM розвивається від експериментального проєкту до повноцінної екосистеми. На початковому етапі справді були проблеми з дотриманням низки вимог. Зокрема, торік ще не було чітких правил щодо обов’язкового заповнення усіх граф картки проєкту. Тож іноді громади з різних причин (десь вони не мали доступу до необхідної інформації, десь про щось не знали, десь поспішали) пропускали якісь поля. Цьогоріч ці помилки вже враховано, дотримання відповідних правил закріплено на нормативному рівні, тож тепер заповнення усіх граф – це обов’язок (по суті, громада не може довести проєкт до готовності й перейти до його реалізації, якщо повністю не структурувала його й не заповнила якісно форму).
Тобто, йдеться про еволюційний процес. І ми вдячні Рахунковій палаті за те, що вона постійно здійснює такий аудит та надає рекомендації, як підвищити якість екосистеми і реформи публічних інвестицій для того, щоб максимально ефективно досягати результатів та використовувати кошти.
– А яким бачите розв’язання проблеми відкритих/закритих даних, яка дуже актуальна в умовах війни?
– Тут є низка тонкощів та нюансів. DREAM – це система, яка працює із широким спектром інфраструктури, в тому числі критичної. І далеко не всі дані щодо критичної інфраструктури можна як відображати на публічному порталі, так і публікувати у вигляді відкритих даних. Тому за цим напрямом у нас передбачені профілі безпеки. Якщо проєкт стосується критичної інфраструктури, оприлюднюється мінімальний набір даних, який, з одного боку, жодними ризиками цій інфраструктурі не загрожує, але з іншого – демонструє, що процес іде, є підзвітність, прозорість і довіра.
DREAM публікує відкриті дані. DREAM стимулює розвиток громадського моніторингу. У нас є такі проєкти як Big Recovery Portal чи Clarity Project, які інтегровані з даними DREAM, використовують їх. Big Recovery Portal, наприклад, навчає громадські організації, як використовувати дані нашої екосистеми, виявляти порушення чи узагальнювати успішні практики. І, до речі, згідно з їхньою статистикою за минулий рік, лише 10% чи 15% проаналізованих ними проєктів, мають ознаки порушень. Натомість переважна більшість, 85–90% – це проєкти, які реалізуються без жодних порушень і зловживань.
– У 2026-му реформа публічних інвестицій триватиме, як і розбудова екосистеми DREAM. Якими бачите основні цьогорічні завдання?
– Величезне завдання цього року – тримати темп реформи і продовжувати підтримку кожної громади, аби на місцях розуміли, як правильно застосовувати методологію і використовувати нашу екосистему. Тому фокус на навчанні та клієнтській підтримці.
Разом із тим є ще низка аспектів, які потрібно врегулювати нормативно. І тут тісно співпрацюємо з Мінфіном, Мінекономіки та Мінрозвитку із долученням інших секторальних міністерств. Є робочі групи, до складу яких входять і представники громад та асоціацій.
Поміж іншого, ми хотіли б цього року інвестувати в покращення якості проєктів як на державному рівні, так і на рівні громад та регіонів. Аби в межах оновлення Єдиних проєктних портфелів громади могли використати вже здобуті знання та досвід і мінімізувати кількість прорахунків та помилок.
І оскільки цьогоріч ми завершуємо повний цикл реалізації проєкту й демонстрації його через DREAM, хочемо започаткувати спілкування із громадянами. Дуже важливо зберігати довіру і показувати людям, що насправді багато робиться для планування проєктів, залучення фінансування, їх реалізації. Окремий напрям – підтримання рівня міжнародної довіри. DREAM побудований таким чином, що може за кілька кліків показати, які проєкти профінансовані коштом того чи іншого донора.
Хочемо через уряди та громадські організації країн-партнерів демонструвати, що Україна – це чудовий приклад якісного, ефективного, прозорого та підзвітного планування інвестицій, якому можна довіряти. Завдання – підвищити рівень підтримки міжнародними партнерами процесів відновлення та розвитку нашої країни.
Владислав Обух, Київ
Фото – Павло Багмут
-
Суспільство1 тиждень agoЗеленський нагородив ще 40 військових
-
Суспільство1 тиждень agoСесія Одеської обласної ради: біджетні питання та спільне майно Анонси
-
Події1 тиждень agoВсеукраїнський рейтинг «Книжка року-2025» оголосив переможців
-
Одеса1 тиждень agoЧому Україні потрібні оборонні союзи з Заходом
-
Війна1 тиждень agoВідстрочка від мобілізації для звільнених з полону
-
Війна1 тиждень agoПам’яті художника-кераміста, добровольця Віталія Киркач-Антоненка (позивний «Красивий»)
-
Відбудова1 тиждень agoУкраїна отримала три потужних трансформатори від японського агентства JICA
-
Відбудова1 тиждень agoНа відбудові Трипільської ТЕС викрили розкрадання понад 50 мільйонів