«Морські бої» з росією: саботаж зернової угоди, розвиток Дунайського регіону, вільне судноплавство. Інтерв’ю заступник Голови ДП «АМПУ» Дмитра Барінова
Зернову угоду підписали 22 липня 2022 року. З того часу ні дня не проходить без хліба та видовищ. Очевидні дії із штучного затягування інспекцій суден від росіян досі супроводжують кожен караван, який прямує з чи до портів Великої Одеси («Одеса», «Чорноморськ» та «Південний»). В інтерв’ю із заступником Голови по взаємодії з органами влади ДП «Адміністрація морських портів України» Дмитром Баріновим обговорили: шалену активність Дунайського портового кластера, експорт/імпорт України, махінації сусідів та збитки української інфраструктури.
До повномасштабної війни 80-85% аграрної продукції експортувалося портами Чорного та Азовського морів. Решта припадала на річкові порти Дунаю. Уряд був змушений повністю закрити чотири порти, які лишились на окупованих територіях: в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні. Нині порти українського Придунав’я — Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Ренійський залишаються єдиним шляхом вітчизняного експорту. Ряд портів зазначили про збільшення свої перевалювальних потужностей у рази, яка загальна ситуація?
– Рік тому, коли Чорноморські порти були заблоковані, а деякі Азовські — частково окуповані, вся напруга і вантажопотік пішов на Дунай. Це величезні об’єми та номенклатура вантажів з якими ці порти не працювали. Раніше просто не було потреби, бо Одеський та Миколаївський регіон мали достатню потужність.
АМПУ, Міністерство інфраструктури України та бізнес переорієнтувались, щоб система працювала. У березні минулого року було перевантажено 23,5 тисяч тонн, але вже у квітні — 400 тисяч тонн, у травні — 800. Зараз тримаємо ланку, більш ніж 2 мільйони тонн перевантаженої продукції щомісячно, а взагалі на меті — 3 мільйони тонн.
Під час візиту заступниці Генерального директора Генерального директорату Європейської Комісії з питань мобільності і транспорту (ГД ЄК MOVE) Майї Бакран поставили питання: як працюватиме “план б” (робота через Дунайський портовий кластер) після Перемоги з відкриттям заблокованих нині портів? На що вона відповіла, що це залишиться нашим “планом а”, адже це близькість з кордоном до ЄС та наша інтеграція. Я згоден, думаю, що формат перевалення через порти Дунайського регіону не зміниться і після завершення воєнних дій. Бо це надпотужний фактор для експорту та імпорту товарів.
Це вже приносить покращення для регіону: велика кількість вантажівок спонукала розвиток транспортної інфраструктури, створення майданчиків для очікування. Загалом, це збільшення кількості терміналів та робочих місць. Протягом 2014-2017 років я очолював Українське Дунайське пароплавство, тому бачу та можу оцінити значущі зміни. Порт Усть-Дунайськ перевалює майже у 10 разів більше, Ренійський відвантажує у 5-6, а Ізмаїльський — у 2-3. І це важливо не лише для регіону, а й для країни.
Але перевалювальні можливості загалом у країні зменшились?
– У 2021 році ми, усі порти України, обробили 153 мільйони тонн вантажів, з яких лише близько 50 мільйонів тонн становили аграрні вантажі. Наразі зменшились можливості по імпорту та експорту і за цими направленнями працюють лише порти Дунайського регіону. Порти ж Великої Одеси функціонують лише в рамках «Зернової ініціативи», тому можуть експортувати тільки агропродукцію. Усі інші порти або не можуть перевалювати, або знаходяться на тимчасово окупованих територіях.
Переорієнтувався і Білгород-Дністровський порт, який не має змоги перевалювати взагалі? Працює у режимі сухого порту, що навіть дозволило їм виплатити частину боргу по зарплатні.
– Цей порт став хабом або майданчиком для зберігання та перевалювання на внутрішніх напрямках. Тут є усі інфраструктурні можливості: поруч залізна дорога, зручне автомобільне сполучення, є кран. Можливо є сенс продовжити його так використовувати, але він був приватизований і подальші дії залежить від бачення власника.
Останнє подовження угоди по «Зерновій ініціативі» викликає питання. Міністр інфраструктури Кубраков повідомив 18 березня, що угоду подовжили на 120 днів, росіяни потім випустили заяву про 60 днів, висуваючи нові умови. Що та як відбуватиметься?
– Наразі я можу поділитись лише власними думками: якщо подовження, то це відбувається на тих же вимогах, як і під час підписання 22 липня та першої домовленості. Адже це питання вже поставало і такою була позиція росіян. Україна та росія підписали однакові зернові домовленості з генсеком ООН та турецьким керівництвом окремо. Там зазначено, якщо коротко, що три порти: «Одеса», «Чорноморськ» та «Південний», завантажують агропродукцію протягом 120 днів. Коли у листопаді наша сторона ініціювала додання портів Миколаївського регіону — росіяни відмовили, бо подовження, за їхніми словами, може відбуватись лише за умовами перших домовленостей. Якщо вони говорять про 60 днів, то має відбуватись перепідписання з новими критеріями і якась сторона мала це ініціювати. Такого не було. Це звичайна їхня модель поведінки, щось змінювати, вимагати.
Враховуєте саботування росіянами як певну похибку? Адже тенденція за лютий свідчить про реалізацію лише половини запланованого із наших можливостей.
– Слушне питання, яке виникло з першого дня роботи ініціативи. Бо тактика шантажу та вигадок виникала відразу і вже звичайна для нас. Потім про це писатимуть мемуари, як на перевірках досліджують якісь судові запаси чи обладнання. Під час перевірок йдеться ж не про це. Щоденна важка праця та комунікація з іноземними партнерами, ООН направлена на подовження дня перевірок (російська сторона системно зупиняє інспектування після 15:30, хоча офіційний робочий день інспекторів триває протягом світлового дня), збільшення кількості працівників та інспекцій. Всі сторони згодні, а росіян нічого не влаштовує.
Будемо далі працювати, наша задача — продовжувати воювати з ними.
А як при домовленості обговорювались перевірки, яка в них необхідність та порядок дій?
– Ініціатива — більш політичний, декларативний документ, де не вказані такі деталі. Там зазначені порти, які можуть працювати та номенклатура вантажу, тобто аграрна продукція. А деталі, місце очікування судном інспекції, перелік документів опрацьовували вже з моменту підписання. Наша задача АМПУ — структури, яка опікується прозорістю, комфортом для бізнесу — зробити, щоб для учасників процесу все було зрозуміло. Тобто для бізнесу, судновласників, терміналів, вантажовласників. Як це відбувається: є вантаж і власник, який хоче його відправити, домовляється із судновласником — фрахтує судно. Потім дає заявку на філію, тобто порт, а після узагальнення інформації в Одесі, вона відправляється до Спільного координаційного центру в Стамбулі. Там вже формується черга, яка публікується у нас на сайті, аби кожен міг слідкувати за своїм судном та вантажем. І ось готові всі документи, можна відвантажувати балкер і трапляється затримка на інспекції. Ми готові та запланували, наприклад, по 7 суден до кожного з трьох портів, а по факту не заходить навіть три. Все це через те, що росіяни не інспектують. А потім балкери, які чекали довго та нудно, відправляються на іншу роботу.
І щоб ми не робили, якби ми не влаштовували та налаштовували процес — все руйнується підходом з їхнього боку.
Як міжнародні перевізники реагували на потребу перебувати у країні, яка воює? Наприклад, «Maersk» нещодавно відновив пряме бронювання вантажів в Україну через Ренійський порт, хто ще виказав підтримку?
– Навіть з першого дня війни є інвестори, наприклад, британська компанія, які продовжували створювати нам потужності. Усі вірять в Україну. З часом, інші перевізники теж побачили, що працювати можна. АМПУ зі свого боку робить днопоглиблення, щоб судна безпечно могли пришвартуватись та виконувати вантажні операції. Зазначимо про повернення більш системних компаній, як «Maersk» — контейнери. Таких вантажів також раніше не було в портах Рені чи Ізмаїлу, але зараз в них вже працюють фідерні лінії. Тобто порт стає базовим, до якого приходить велике контейнерне судно і вже звідси товар розвозитимуть меншими суднами до менших портів. Наприклад, з Рені до Констанци. Ось так працює фідер.
Щоб зрозуміти наскільки це важливо, зазначу, що 95% імпортованих товарів з поличок наших магазинів приходить по морю. Без цього ми не можемо, тому створюємо умови та сприяємо поверненню системних великих компаній.
Моя думка, що судноплавство вільне, згідно з усіма міжнародними конвенціями. А нам хтось щось блокує. Ми можемо торгувати, отримувати та відправляти вантажі і ніхто не повинен в цьому перешкоджати. І це важливо для нашої та світової економіки. Україна по експорту агропродукції в першій п’ятірці постачальників. Наша країна забезпечує продовольством 400 мільйонів людей у різних куточках світу, деякі з країн потерпають від голоду. Вся ця наша праця розрахована на те, щоб Україна не страждала, постачала на світові ринки та мала спроможність отримувати все необхідне.
Яких збитків завдали воєнні дії росіян портовій інфраструктурі, рахували? Якщо є розрахунки скільки коштуватиме відновлення?
– Повністю ще не рахували, бо як обчислити збитки у Маріуполі чи Бердянську. Ми побачимо це, коли відвоюємо територію. Як вже відвойований, завдяки ЗСУ, Херсон. Але дуже ризиковано надсилати туди спеціалістів через щоденні обстріли. Цей аналіз немає коштувати їхнього життя. Дійсно сильно постраждав Миколаїв, там були прильоти по терміналах, збудованим іноземними компаніями. Наш ПРРС (пункт регулювання руху суден) в Очакові зруйнований вщент. Підрахунки ми відтермінували, це мільярди, але цифри нічого не скажуть.
Але зміни по Дунайським портам вже йдуть?
– Так. Зараз «Нібулон» вже будує свій термінал в Ізмаїлі, «Kernel Holding» реконструює свій у Рені — це великі українські інвестори. Міжнародні компанії теж зацікавлені, створено багато нових терміналів. Там таке життя вирує і моя думка, що надовго. Це чудово.
Трохи додамо про важливість ініціативи. Підписавши угоду Україна точно не здала свої національні інтереси. Просто не було іншого варіанту крім як домовитись про розблокування портів і морських шляхів для відправлення свого зерна. Тому що залізничні перевезення забезпечують досить скромні обсяги. Ми ризикували залишитися з новим урожаєм у переповнених сховищах без можливості зберігати продовольство. При цьому ракети окупантів могли “випадково” падати по елеваторах та інших об’єктах, де зберігається українське зерно та олія. Що і відбувалось. А зерно треба переміщати, бо це не лише годує країни Африки та Азії, але й впливає на нашу економіку.
Той факт, що генсек ООН підписав ці домовленості не означає, що Організація несе будь-які юридичні зобов’язання перед Україною чи росією. Генеральний секретар — посередник, завдяки якому вдалося досягти цього прогресу. Проте цей документ — політична домовленість, а не документ в якому прописані якісь зобов’язання. І з’ясувати суперечки, наприклад, в Міжнародному суді не вийде.
Зазначимо, що з 1 серпня 2022 року по 20 березня 2023 року з портів Великої Одеси вийшло 828 суден, які експортували 25,1 млн тонн українського продовольства до країн Азії, Європи та Африки.
Понад 80 мільйонів заощаджень, грецька нерухомість, мільйонні подарунки та доходи без вказаних роботодавців — декларації керівників одеських вишів за 2025 рік показали разючий фінансовий розрив між посадовцями. Майже три чверті всіх накопичень зосереджені в одній родині, тоді як частина ректорів узагалі не задекларувала жодних заощаджень.
Центр публічних розслідувань та Інтент проаналізували декларації 16 керівників державних і комунальних закладів вищої освіти Одеської області за 2025 рік.
Разом вони задекларували 37,57 мільйона гривень доходів і 82 мільйони гривень заощаджень – переважно готівкою. До вибірки не потрапив ректор Одеського держуніверситету внутрішніх справ В`ячеслав Давиденко, оскільки його декларації в реєстрі не знайдено.
При цьому в рейтингу є два керівники Одеського Національного університету ім. Мечникова, Вячеслав Труба та Майя Ніколаєва, й Одеського національного медичного університету – Станіслав Шнайдер та Валерій Запорожан.
Вячеслав Труба виграв вибори ректора, проте у реєстрі ЄДЕБО виконувачкою обов’язків ректора значиться Майя Ніколаєва. В ОНМУ в лютому 2026-го суд призупинив вибори ректора, а в березні стало відомо про нового в.о. ректора – Станіслава Шнайдера. Хоча обидва призначення відбулися у 2026 році, Шнайдер і Ніколаєва увійшли до вибірки за 2025-й – на той час Шнайдер очолював кафедру загальної стоматології медуніверситету і керував Інститутом стоматології та щелепно-лицевої хірургії при НАМНУ, а Ніколаєва була першою проректоркою ОНУ.
Подарунки, спадщина і зарплати
Найвищі доходи задекларувала виконувачка обов’язків проректора Одеського національного морського університету Ірина Савельєва. Її особистий дохід склав 3,23 мільйона гривень. Основну частину становили зарплата, прибуток від підприємницької діяльності та понад 1,6 мільйона гривень, отриманих від продажу нерухомості.
Основний фінансовий внесок у сімейний бюджет забезпечив чоловік — Андрій Кузьменко, який задекларував майже 11 мільйонів гривень зарплати. Водночас у декларації не вказано, де саме він працює і яку посаду обіймає. Загальний дохід родини за рік зріс на 26%.
Друге місце посів Станіслав Шнайдер із сімейним доходом понад 6,3 мільйона гривень. Його власні надходження були значно скромнішими — зарплати з кількох місць роботи, пенсія, компенсація за пошкоджене майно та благодійна допомога разом дали менш як 700 тисяч гривень.
Головним джерелом доходу в родині стала підприємницька діяльність дружини Світлани Левіної, яка принесла понад 5 мільйонів гривень. Ще понад пів мільйона вона отримала від здачі майна в оренду. Попри це, загальний сімейний дохід за рік скоротився майже на 70%.
Третю позицію зайняв ректор Державного університету інтелектуальних технологій і зв’язку Олександр Назаренко. Його доходи зросли більш ніж у чотири рази — майже до 2,9 мільйона гривень. Головною причиною став грошовий подарунок у понад 2 мільйони гривень від родички. Решту суми сформували зарплата та пенсія.
Четвертим у списку став виконувач обов’язків ректора НУ “Одеська морська академія” Вадим Захарченко із доходом 2,34 мільйона гривень. У декларації вказані зарплата, пенсія та спадщина. Його дружина також задекларувала понад мільйон гривень доходів, серед яких окремо зазначені “інші доходи” від Смелянського без уточнення джерела виплат.
П’яту сходинку посіла Майя Ніколаєва із сімейним доходом 1,61 мільйона гривень. Основними джерелами надходжень стали зарплати подружжя та пенсія чоловіка.
Менше мільйона гривень доходу за рік задекларували керівники ще чотирьох закладів вищої освіти — Ярослав Кічук, Олена Хіль, Геннадій Оборський та Анатолій Ковальов.
Родинні мільйони та подарунки
У рейтингу університетських керівників за обсягом заощаджень беззаперечним лідером став Станіслав Шнайдер. Його родина задекларувала 59,15 мільйона гривень — це майже 72% усіх накопичень, які разом мають 16 ректорів. Хоча порівняно з минулим роком сума зменшилася більш ніж на 11 мільйонів гривень, більша частина нинішніх активів — 46,63 мільйона — оформлена на дружину Світлану Левіну.
Друге місце посів виконувач обов’язків ректора Одеського національного медичного університету Валерій Запорожан із 5,56 мільйона гривень заощаджень, які він зберігає особисто. Далі йде ректор Національного університету “Одеська юридична академія” Олег Тодощак — у його декларації 3,36 мільйона гривень, з яких майже половина належить дружині.
Серед тих, хто накопичив понад три мільйони гривень, також Олександр Назаренко. Його заощадження за рік суттєво зросли — на 60%, зокрема через отриманий подарунок. Загальна сума становить 3,04 мільйона гривень, переважно це особисті кошти. П’ятірку найбагатших за обсягом накопичень завершує Ірина Савельєва з 2,79 мільйона гривень, частина яких задекларована на її чоловіка.
Загалом 16 керівників вишів задекларували близько 82 мільйонів гривень заощаджень. Водночас четверо ректорів — Ярослав Кічук, Геннадій Оборський, Олена Хіль та Анатолій Ковальов — у деклараціях не вказали жодних накопичень, хоча доходи у них є.
Одеські метри, грецькі квартири та сімейні маєтки
Станіслав Шнайдер разом із родиною задекларував п’ять житлових об’єктів загальною площею понад 1,2 тисячі квадратних метрів. Найбільший актив — простора квартира в Одесі площею 657 квадратних метрів, оформлена безпосередньо на нього. Також у жовтні 2025 року він придбав квартиру в Греції площею 52 квадратні метри. Його дружина Світлана Левіна володіє ще трьома квартирами: двома в Одесі — на 309 та 100 квадратних метрів — і ще однією у Греції площею майже 84 квадратні метри, придбаною наприкінці 2022 року. Загальна орієнтовна вартість усіх задекларованих грецьких активів родини, включно з нежитловим приміщенням і машиномісцем, становить приблизно 16,7 мільйона гривень.
Валерій Запорожан задекларував два великі житлові об’єкти. Йому належить квартира в Одесі площею 265 квадратних метрів, а також дачний будинок у Крижанівці площею 345 квадратних метрів.
Ірина Савельєва має у декларації п’ять житлових об’єктів. Основна частина нерухомості розташована в Одесі: велика квартира на 232 квадратні метри та ще три квартири площею 69, 67 і 66 квадратних метрів. Крім того, родина володіє квартирою в Чорноморську площею 59 квадратних метрів, де частка, оформлена на дружину чоловіка, становить 29 квадратних метрів.
У Майї Ніколаєвої житлова нерухомість записана не на неї особисто, а на чоловіка — Олександра Ніколаєва. Йому належать три будинки в селі Олександрівка Одеського району: один житловий будинок площею 184 квадратних метри та ще два будинки по 57 квадратних метрів кожен.
Родина Назаренків володіє п’ятьма квартирами в Одесі. Їхня площа – від 43 до 97 квадратних метрів. Самому Назаренку повністю належить лише одна квартира – на 87 квадратних метрів. У найбільшій квартирі площею 97 квадратних метрів він має лише частку – 32 квадратні метри. Інші три квартири оформлені на його дружину Корольову-Назаренко.
Від Одеси до Греції: географія нежитлової нерухомості
Серед ректорів за обсягами нежитлової нерухомості перше місце посідає Савельєва. У її декларації вказаний один об’єкт в Одесі — нежитлове приміщення площею 202 квадратні метри.
У родини Захарченків перелік майна значно ширший. Разом вони задекларували п’ять нежитлових об’єктів загальною площею 163 квадратні метри. Серед них — три гаражі в Одесі та Крижанівці площею 18, 19,5 і 33 квадратні метри. Крім цього, дружині належить приміщення в Овідіополі площею 42,7 квадратного метра, а сам декларант має ще один об’єкт у Прибужанах на Вознесенщині — майже 50 квадратних метрів.
Шнайдер задекларував кілька невеликих нежитлових об’єктів. В Одесі у власності родини є три приміщення по 15 квадратних метрів: два оформлені на нього, ще одне — на дружину. Також у декларації вказані об’єкти у Греції — невелике нежитлове приміщення та машиномісце.
Запорожан зазначив у декларації два машиномісця в Одесі, кожне площею по 17 квадратних метрів.
Земельний банк ректорів
За обсягом земельних активів лідирує Андрій Красножон, ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. У декларації його родини вказано два гектари землі в селі Соше-Острівське Роздільнянського району. Водночас безпосередньо на самого декларанта земельні ділянки не оформлені — усе майно записане на члена родини.
Друге місце за площею земельного банку посідає Захарченко із загальним показником 0,38 гектара. Основна частина землі належить його дружині Лоліті: вона володіє двома ділянками в Овідіополі площею 900 та 1 500 квадратних метрів. Сам декларант має у власності ще 0,13 гектара в Прибужанах.
Серед інших керівників помітні земельні активи задекларував Запорожан — чотири ділянки у Крижанівці, усі оформлені особисто на нього: три по тисячі квадратних метрів та ще одна площею 453 квадратні метри.
Олег Тодощак задекларував три земельні ділянки в Лиманці. Одна з них, площею 1 257 квадратних метрів, належить йому особисто, ще дві — на 1 000 і 971 квадратний метр — записані на дружину.
Ректор Одеського державного аграрного університету Михайло Брошков володіє двома земельними ділянками в області: 909 квадратних метрів у селі Кубей Болградського району та 569 квадратних метрів у Новій Долині Одеського району.
Позашляховики, преміум і сімейні автопарки
Найбільший автопарк задекларував Назаренко. У його родині — одразу три автомобілі: пікап Mitsubishi L200 2008 року, позашляховик Mitsubishi Outlander 2011 року та компактний Smart MC 01 1999 року. При цьому дві машини записані на дружину.
Олег Тодощак також має три автомобілі, і всі вони марки Toyota. У декларації вказані RAV4 2014 року, Land Cruiser Prado 150 2013 року та Land Cruiser 200 2016 року. Два останні — дорогі позашляховики преміумкласу. Як і в інших випадках, частина автопарку оформлена на дружину — їй належать дві машини.
У Станіслава Шнайдера транспорт скромніший за кількістю, але дорожчий за класом. Родина користується Toyota Land Cruiser Prado 150 2014 року та дизельним Lexus LX 450D 2018 року. Один з автомобілів записаний на дружину Левіну.
Ірина Савельєва задекларувала два сучасні автомобілі — BMW X3 2020 року та Mazda 6 2023 року. Натомість у Ніколаєвої з чоловіком — дві Skoda 2022 року: седан Octavia та кросовер Kodiaq.
Аномалії, подарунки, родичі й приховані роботодавці
72% усіх заощаджень серед керівників зосереджені в руках однієї людини — Станіслава Шнайдера. Його родина зберігає 59 мільйонів гривень при річному доході 6,4 мільйона. Майже три чверті накопичень оформлені на дружину Світлану Левіну. За рік доходи родини впали на 69%, однак заощадження скоротилися лише на 16%.
У жовтні 2025 року родина Шнайдера придбала одразу три об’єкти нерухомості в Греції — квартиру площею 52 квадратні метри, нежитлове приміщення та машиномісце. Усі покупки датовані 24 жовтня, а адреси в декларації приховані. Ще одна квартира в Греції площею 83,7 квадратного метра перебуває у власності дружини з 2022 року.
В Ірини Савельєвої інша ситуація: із загального сімейного доходу 14,18 мільйона гривень особисто вона заробила лише 3,23 мільйона. Решта 10,95 мільйона — це зарплата її чоловіка Андрія Кузьменка. При цьому місце його роботи в декларації не вказане.
Олександр Назаренко різко збільшив свої доходи — з 650 тисяч до 2,89 мільйона гривень. Основну роль у цьому відіграв грошовий подарунок на 2,07 мільйона від родички. Без цих коштів його доходи складалися б лише із зарплати та пенсії.
Частина майна керівників оформлена не на них особисто, а на членів родини. Андрій Красножон декларує два гектари землі в Роздільнянському районі, але вся земля записана на родича. Аналогічна ситуація у Майї Ніколаєвої — три житлові будинки в селі Олександрівка оформлені на чоловіка.
Окремо вирізняється ситуація в Одеському національному медичному університеті: у списку фігурують одразу два керівники — Станіслав Шнайдер та Валерій Запорожан. У 2025 році Запорожан виконував обов’язки ректора, а Шнайдер очолив університет у березні 2026-го. Разом вони задекларували 64,71 мільйона гривень заощаджень — це майже три чверті всіх накопичень у вибірці.
Підсумки
Декларації 16 керівників державних і комунальних вишів Одеси за 2025 рік показують значні фінансові розриви: із загальних 82 мільйонів гривень заощаджень майже 59 мільйонів зосереджені в одній родині. Найбільші накопичення задекларував ректор Одеського національного морського університету Станіслав Шнайдер разом із дружиною Світланою Левіною. Попри те, що річний дохід родини скоротився майже вдвічі порівняно з попереднім роком, у жовтні 2025 року подружжя придбало три об’єкти нерухомості у Греції.
Найвищі доходи серед керівників задекларувала Ірина Савельєва. Сукупний дохід її родини перевищив 14 мільйонів гривень, однак близько трьох чвертей цієї суми заробив чоловік — Андрій Кузьменко. У декларації джерело його доходу вказане без зазначення роботодавця.
Помітне зростання доходів зафіксував Олександр Назаренко: за рік його прибутки збільшилися у чотири рази. Основною причиною став грошовий подарунок, отриманий від людини з таким самим прізвищем.
У декларації Вадима Захарченка з’явився дохід від спадщини — 123 тисячі гривень. Водночас його дружина задекларувала ще 784 тисячі гривень “інших доходів”, отриманих від Смелянського.
Водночас не всі керівники оприлюднили свої статки: ректор Одеського державного університету внутрішніх справ В’ячеслав Давиденко декларацію за 2025 рік не подав.
В Одесі на добу відключать воду в трьох районах: коли й де
Джерело
Пожежа після вибухів. Фото ілюстративне: Суспільне Чернігів
Вибухи лунають в Одесі зараз, уночі в понеділок, 18 травня. В Одеському районі та ще трьох районах Одещини триває повітряна тривога. Місто опинилося під дроновими ударами.
Повітряні Сили ЗС України попереджали про загрозу застосування ударних безпілотників, передає Новини.LIVE.
Що відомо про вибухи в Одесі вночі 18 травня
Повітряну тривогу в Одеському районі оголосили о 00:46. Станом на 00:43, за інформацією Повітряних Сил ЗС України, БпЛА з Чорного моря тримали курс на Одещину. О 01:06 військові попередили про групи безпілотників у напрямку Одеси.
Де оголосили повітряну тривогу вночі 18 травня
Станом на 01:20 повітряна тривога триває в чотирьох районах Одещини: Одеському, Білгород-Дністровському, Болградському та Ізмаїльському. Також червоні на карті повітряних тривог Миколаївська, Херсонська, Полтавська, Сумська, Дніпропетровська, Запорізька, Житомирська, Черкаська області, частини Київщини, Чернігівщини, Донеччини та Кіровоградщини.
Раніше Новини.LIVE з посиланням на начальника Одеської ОВА Олега Кіпера повідомляв, що вночі 16 травня під російським обстрілом опинився південь Одещини. Постраждали житлові будинки, портова інфраструктура та освітній заклад. Травмувалися двоє людей.
Читайте також:
Також Новини.LIVE з посиланням на начальника Одеської ОВА Олега Кіпера писав про комбінований удар, якого росіяни завдали по Одесі 15 травня. Під обстрілом опинилися житлові будинки, підприємства та об’єкти критичної інфраструктури.
-
Політика1 тиждень agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Відбудова1 тиждень agoміж порятунком для економіки та ризиками для суспільства
-
Відбудова1 тиждень agoФермери Миколаївщини зможуть отримати фінансову підтримку на відновлення господарств
-
Війна1 тиждень agoСирський відвідав воїнів на Олександрівському напрямку
-
Події1 тиждень agoУ Молдові знайшли скіфське поховання III століття до н.е.
-
Події1 тиждень agoСтрічка «Останній Прометей Донбасу» представить Україну на фестивалі документального кіно у Белграді
-
Відбудова1 тиждень agoВ Одесі відремонтували корпус Єврейської лікарні
-
Суспільство1 тиждень agoРумунські виші приєднаються до Глобальної коаліції українських студій