Connect with us

Війна

Олександр Жильцов про організацію молоді, ВПО, волонтерів в Одесі

Published

on

В умовах війни влада, волонтери та містяни не можуть співіснувати як три окремі групи. Комунікація та взаємодопомога дозволяють приходити з проблемою, а йти — з результатом. Багатьма організаційними питаннями з громадськими та волонтерськими спілками займається Департамент внутрішньої політики Одеської міської ради. “Дайджест Одеси” запитав у директора департаменту, Олександра Жильцова, що робили протягом місяців повномасштабної війни та які плани надалі.

Як відбувалась організація роботи у перші місяці після вторгнення? Чи була співпраця з волонтерами? 

Перший час, як і всім, було важко. Волонтерські організації активно рухались і ми долучились до роботи. Існує проблема: як на початку пандемії, так і після вторгнення було багато волонтерів, але не вдавалось зосередити їхню допомогу. Виходить, що одним військовим допомагає п’ять організацій, а іншим — ніхто, і такі ж умови у населення. 

Ми долучились до створення єдиної волонтерської бази з Петром Обуховим. Наш департамент зібрав великі активні волонтерські організації і ми обговорювали можливості підвищити ефективність їхньої роботи. Запропонували створення загальної бази, в якій буде зрозуміло, де людина отримує допомогу, що є у інших волонтерів. Ідея сподобалась, збільшились обсяги допомоги тим, хто цього потребує. З часом це дозволило окремим центрам сконцентруватись на якійсь чіткій ніші: їжа, чи  медикаменти, генератори і так далі. Ми багато спілкуємось, ділимось інформацією, потребами у певній допомозі. Якби подібна база була на початку, то могли б ефективніше поділити приготовану їжу, бо її було справді багато. Наприклад, зараз потрібні автоволонтери. Певна група людей не може приходити до центрів через проблеми зі здоров’ям, їм потрібно розвозити продуктові набори. Ось такі питання виникають, але зараз робота суттєво налагодилась. Коли у кожного своя ніша, стає спокійніше.   

Робота з молоддю: як пройшов Ярмарок вакансій, яких результатів дійшли? 

Як тільки з волонтерами стало врегульовано, ми знову приділили увагу молоді в місті. І, якщо одесити знають чи знайдуть до кого треба звертатися зі своїх питань, то внутрішно переміщені особи тут, як сліпі котята. Ми намагаємось максимальну увагу приділяти їм. 

Минулого тижня провели Молодіжну ярмарку вакансій, з посиленим напрямком стосовно гостей міста. Деякі з них волонтерять в центрах, якщо не мають роботи у місті, за це отримують додаткові набори чи іншу допомогу, залежить від можливостей. Наприклад, до організації ярмарку долучились переселенці з Маріуполя та Миколаєва. На заході було більш ніж 30 роботодавців, серед них: державні органи, навчальні заклади, торговельні мережі та багато інших компаній. І всі вони мають потребу у працівниках. Захід тривав три дні, завітало близько тисячі людей. Перший день був ознайомчим, а наступні два — тренінги, навчання, інформування про роботу та необхідні документи. 

Фото: Департамент внутрішньої політики ОМР

До речі, працює Міський центр зайнятості, де ВПО можуть дізнатись про вакансії і знайти собі роботу. Ми даємо інформацію, якщо є вільні місця, щоб брати людей на роботу і трохи допомогти. 

Чи працює Молодіжна рада?

Зараз Молодіжна рада діє у старому складі. Коли ми почали новий конкурс, зібрали документи, то почалась війна. Зараз зробимо тимчасову групу, запросимо декілька внутрішньо переміщених осіб. Так вони матимуть змогу ставити питання та говорити із владою. Це не просто молодь, а активні люди, які зі свого оточення отримають змогу доносити до нас інформацію. Скоро почнемо активно співпрацювати по тренінгах, навчанню, активному проведенню часу. 

Фото: Департамент внутрішньої політики ОМР

У нас є приміщення, з укриттям — муніципальні центри, де молодь зможе займатись безкоштовно, як міські секції. Орієнтовно: психолог, вивчення англійської, заняття з бойового мистецтва, йоги, різні творчі конкурси і таке інше. Намагаємось розвивати цей напрямок.

Гарний приклад у Вінниці: у них є муніципальний хаб. Вони вклали гроші з бюджету міста у сучасний хаб, де є комп’ютери, 3D-принтери, проєктори. Діють різні зони, можливе проведення конференцій, загалом є все необхідне для того, щоб молодь збиралась, спілкувалась, навчалась. Там можна і орендувати, за досить невеликі кошти приміщення, а цими грошима потім сплачують комунальні чи інші потреби. Створення муніципального хабу було нашою основною метою до війни. 

Які проблеми виникають при спілкуванні з громадськими організаціями? 

Зараз, коли спілкуємось з громадськістю в місті, то бачимо колосальні результати. Зазвичай комунікації заважають ті чи інші ставлення стосовно міської влади, тому на початку діалогів всі напружені. А вже після першої, другої зустрічей, коли присутня співпраця та адекватний діалог, робота рухається. Перші етапи зазвичай важко, тому що люди приходять з конфліктом, а виходять з результатом — усуненням проблеми.

Загалом Департамент завжди комунікував з міськими громадськими організаціями усіх типів. Ми погоджували проведення масових заходів, мітингів у Одесі, надавали інформацію до Поліції, для забезпечення громадського порядку. Частина нашого невеликого Департаменту виїхала на початку вторгнення, але здебільшого повернулись. Багато хто відчув, що в інших країнах не так казково, як здавалось, коли були там туристами. Відчули побут і захотіли повернутись додому. На жаль, триває війна, але це об’єднало українців в любові як до своїх міст, так і країни. 

Ми хотіли зробити якийсь вклад, тому почали чергувати. Була створена ініціатива при Муніципальній варті — добровольчий загін, який буде займатись охороною громадського порядку чи комунального майна. Ми за це гроші не отримуємо. Наша мотивація в тому, що у військових є багато завдань, знаходитись в якихось пунктах і охороняти склади — не їхній рівень. Тому є люди, які добровільно виходять на охорону громадського порядку і приміщень, щоб у військових була можливість виконувати важливіші функції. Робота проста і ми можемо її виконувати. Таким чином допомагаємо. 

Нагадаємо чим займаються одеські комунальники.

Війна

Росіяни атакували з дронів групу евакуації та вбили своїх же полонених на Донеччині

Published

on

Троє бійців рухалися від лінії бойового зіткнення до тилу. Вони були без зброї, з палицями та ознаками надання медичної допомоги – відповідно до конвенцій й умов припинення вогню.

Російські військові виявили поранених й атакували їх дронами, унаслідок чого всі троє загинули.

«Евакуацію проведено невдало! Режиму припинення вогню противником не дотримано! Але є нюанс!!!», – зазначають у бригаді.

Як повідомляється, для безпечної медичної евакуації особового складу своїх підрозділів командування 24 ОМБр прийняло рішення переодягнути російських загарбників, узятих у полон напередодні, у нейтральну форму та провести спочатку пробну евакуацію. Метою було перевірити, чи дотримається ворог своїх же обіцянок щодо «перемир’я».

Таким чином, військові РФ ліквідували насправді не українських захисників, а власних співслужбовців:

старшого сержанта Станіслава Журавльова (5-а мотострілецька рота другої мотострілецької бригади 70-ї мотострілецької дивізії збройних сил РФ);

рядового Олександра Чошева (74-а окрема мотострілецька бригада шостої мотострілецької дивізії збройних сил РФ);

молодшого сержанта Андрія Загребіна (дев’ята штурмова рота третьої мотострілецької бригади 26-го мотострілецького полку збройних сил РФ).

Читайте також: Росіяни під час «перемир‘я» вбили українську евакуаційну групу та розстріляли чотирьох полонених

«Вони знищують своїх самі! Командування 70 МСД РФ не знає слова честь! І навіть не спроможне виконати обіцянки свого «вождя», – констатують у бригаді.

Як повідомляв Укрінформ, під час так званого «перемир’я» росіяни вбили дронами українську евакуаційну групу в Запорізькій області та розстріляли чотирьох полонених у Харківській області.

Фото ілюстративне



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті старшого солдата Андрія Кузьменка (позивний «Покемон»)

Published

on


Ніколи не сидів склавши руки та мав широке коло захоплень 

Андрій народився 27 грудня 1990 року у селі Пологи-Вергуни на Київщині. Під час навчання в місцевій школі грав у постановках народного театру.  

“Брав участь у шкільному КВК. У нас батько грає на гітарі, то й Андрій пробував вчитися. Але довго в одному захопленні не затримувався – постійно шукав щось нове для себе”, – розповіла мати бійця Світлана Іванівна. 

Захоплювався і спортом: баскетболом, тенісом, хокеєм. Любив ходити із батьком на рибалку та полювання. 

Після закінчення школи Андрій вступив до Коледжу інформаційних технологій та землевпорядкування при Національному авіаційному університеті на спеціальність геодезиста-землевпорядника. У 2011 році продовжив навчання в Університеті новітніх технологій. 

Працював спочатку геодезистом у будівельній компанії, згодом став виконробом, а потім – і начальником дільниці. У 2018-2020 роках проходив військову службу за контрактом на Київщині. 

“Андрій ніколи не сидів склавши руки. Йому було цікаво всюди, він до всього долучався, багато про що мріяв, але якогось одного великого бажання нам не озвучував. Уже як пішов на війну, то говорив, що в нього одна мрія – щоб вона закінчилася, щоб родина була в безпеці. Це стало для нього найголовнішим”, – згадує сестра Інна. 

Наприкінці листопада 2021 року Андрій поїхав на чергове будівництво у пристоличний Макарів. Там його й застало повномасштабне вторгнення РФ. 27 лютого 2022 року чоловік опинився в окупації. 

“Син якось знайшов можливість і зателефонував нам з іншого номера, сказав, що йде в тероборону. Але біля військкомату військові ЗСУ їм наказали сидіти і не висовуватися. Хоч вони таки намагалися допомагати нашим, робили “коктейлі Молотова””, – розповіла мати. 

Одного разу у будинок, де Андрій був із колегами, прилетіла ракета. Вона пробила стіни та спричинила пожежу, але не вибухнула. У чоловіка зайнявся одяг, він отримав опіки ніг. 

У рідне село Андрій повернувся відразу, як Макарів звільнили від росіян. Але пробув там недовго: уже 27 квітня 2022 року пішов до ТЦК. 

“Він багато побачив у Макарові, багато почув про те, що там відбувалося, як люди страждали, але нам мало що розповідав. Казав лише, що не хоче, щоб таке сталося з нами”, – зазначила сестра. 

Спочатку чоловік служив старшим стрільцем-оператором у механізованому підрозділі. У вересні 2022 року його направили на Дніпропетровщину, а згодом – до донецької Авдіївки у складі 110-ї окремої механізованої бригади. 

У квітні 2023 року отримав поранення внаслідок влучання по бліндажу. Після операції тривалий час лікувався. Рідні Андрія сподівалися, що його комісують, але розгляд ВЛК затягнувся. Чоловік у той час повернувся в частину та на бойову позицію. 

Наприкінці того ж року Андрій Кузьменко зник безвісти під час ворожого штурму позицій під Авдіївкою. Лише у березні 2025 року сім’ю запросили на опізнання: збіглися матеріали ДНК одного із невпізнаних загиблих бійців. 

Виявилося, що тіло чоловіка повернули в Україну під час обміну у жовтні 2024 року. Однак точних обставини загибелі Андрія його сім’я так і не встановила. 

“Ми намагалися зв’язатися з командуванням, побратимами, щоб дізнатися якісь деталі. Але Андрій перед виходом не казав, куди йде і з ким. На листи, які ми надсилали через військкомат, приходили лише загальні форми, жодної конкретної інформації про місце чи локацію. Ми лише здогадуємося, що це сталося під Авдіївкою десь біля коксохімзаводу”, – сказала Інна.

За офіційними даними службового розслідування, Андрій Кузьменко загинув під час масованої атаки росіян, після якої позиція чоловіка була окупована. Один із побратимів згодом розповів рідним, що із тієї позиції не вижив ніхто. 

Захисника поховали 23 березня 2025 року у рідному селі.

Вічна пам’ять Герою! 

Фото з сімейного архіву

За матеріалами: Ташанська ОТГПереяславNews.City 

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform



Джерело

Continue Reading

Війна

На фронті за добу – 120 зіткнень, зафіксовані 2299 порушень режиму припинення вогню

Published

on


Між Силами оборони України та російськими військами минулої доби відбулися 120 бойових зіткнень. Cтаном на 7:00 12 квітня зафіксовані 2299 випадків порушення режиму припинення вогню.

Про це Генштаб ЗСУ повідомив у зведенні станом на 08:00 12 квітня передає Укрінформ.

Після 16:00 станом на кінець доби зафіксовані 1723 випадки порушень режиму припинення вогню. А саме: 25 штурмових дій ворога, 365 ворожих обстрілів, 566 ударів дронами-камікадзе («Ланцет», «Молнія») та 767 ударів FPV -дронами. В той же час ударів ракетами, керованими авіабомбами, БпЛА типу Shahed не було.

Станом на 7:00 12 квітня зафіксовані 2299 випадків порушення режиму припинення вогню. А саме: 28 штурмових дій ворога, 479 ворожих обстрілів, 747 ударів дронами-камікадзе («Ланцет», «Молнія») та 1045 ударів FPV -дронами. Ударів ракетами, керованими авіабомбами, БпЛА типу Shahed не було.

За уточненою інформацією, вчора ворог завдав 58 авіаційних ударів, скинувши 184 керовані авіабомби. Крім того, застосував 8458 дронів-камікадзе та здійснив 2947 обстрілів населених пунктів та позицій українських військ, зокрема 123 – із реактивних систем залпового вогню.

Агресор завдавав авіаударів, зокрема по району населеного пункту Підгаврилівка у Дніпропетровській області, на Запоріжжі від авіаударів постраждали Воздвижівка, Цвіткове, Копані, Чарівне, Рівне, Обще, Омельник, а також місто Херсон.

За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили чотири райони зосередження живої сили та техніки ворога та два пункти управління.

На Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби ворог п’ять разів атакував позиції українських оборонців, здійснив 46 обстрілів позицій українських військ та населених пунктів, зокрема шість – із застосуванням РСЗВ.

На Південно-Слобожанському напрямку ворог п’ять разів намагався прорвати оборонні рубежі українських захисників в районах населених пунктів Стариця, Ветеринарне, Приліпка та Вовчанські Хутори.

На Куп’янському напрямку, за уточненою інформацією, ворог чотири рази атакував в бік населених пунктів Петропавлівка та Новоосинове.

На Лиманському напрямку ворог дев’ять разів намагався вклинитися в українську оборону поблизу Зарічного та у бік Шийківки, Дробишевого і Лиману.

На Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби українські захисники зупинили чотири спроби загарбників просунутися вперед в районі Платонівки та у бік Рай-Олександрівки.

На Краматорському напрямку бойових зіткнень не зафіксовано.

На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 21 атаку поблизу Костянтинівки, Плещіївки, Іллінівки, Іванопілля, Русиного Яру, Софіївки та Новопавлівки.

На Покровському напрямку українські захисники зупинили 22 штурмові дії агресора у районах населених пунктів Родинське, Дорожнє, Мирноград, Удачне, Новомиколаївка, Молодецьке, Новопавлівка.

На Олександрівському напрямку ворог атакував шість разів в районах Новогригорівки, Тернового та в бік Привілля.

На Гуляйпільському напрямку відбулися сім атак загарбників у районах населених пунктів Солодке, Оленокостянтинівка, Залізничне, Мирне та у бік Чарівного, Гуляйпільського.

На Оріхівському напрямку бойових зіткнень не зафіксовано.

На Придніпровському напрямку ворог проводив три марні наступальні дії в бік Антонівського мосту та о. Білогрудий.

Читайте також: Сили оборони уразили нафтобазу, нафтоперекачувальну станцію і три склади боєприпасів росіян

На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.

Як повідомляв Укрінформ, на фронті запровадили режим припинення вогню на час святкування Великодня.

Росіяни під час «перемир’я» вбили українську евакуаційну групу та розстріляли чотирьох полонених.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.