Війна
Олександр Жильцов про організацію молоді, ВПО, волонтерів в Одесі
В умовах війни влада, волонтери та містяни не можуть співіснувати як три окремі групи. Комунікація та взаємодопомога дозволяють приходити з проблемою, а йти — з результатом. Багатьма організаційними питаннями з громадськими та волонтерськими спілками займається Департамент внутрішньої політики Одеської міської ради. “Дайджест Одеси” запитав у директора департаменту, Олександра Жильцова, що робили протягом місяців повномасштабної війни та які плани надалі.
Як відбувалась організація роботи у перші місяці після вторгнення? Чи була співпраця з волонтерами?
Перший час, як і всім, було важко. Волонтерські організації активно рухались і ми долучились до роботи. Існує проблема: як на початку пандемії, так і після вторгнення було багато волонтерів, але не вдавалось зосередити їхню допомогу. Виходить, що одним військовим допомагає п’ять організацій, а іншим — ніхто, і такі ж умови у населення.
Ми долучились до створення єдиної волонтерської бази з Петром Обуховим. Наш департамент зібрав великі активні волонтерські організації і ми обговорювали можливості підвищити ефективність їхньої роботи. Запропонували створення загальної бази, в якій буде зрозуміло, де людина отримує допомогу, що є у інших волонтерів. Ідея сподобалась, збільшились обсяги допомоги тим, хто цього потребує. З часом це дозволило окремим центрам сконцентруватись на якійсь чіткій ніші: їжа, чи медикаменти, генератори і так далі. Ми багато спілкуємось, ділимось інформацією, потребами у певній допомозі. Якби подібна база була на початку, то могли б ефективніше поділити приготовану їжу, бо її було справді багато. Наприклад, зараз потрібні автоволонтери. Певна група людей не може приходити до центрів через проблеми зі здоров’ям, їм потрібно розвозити продуктові набори. Ось такі питання виникають, але зараз робота суттєво налагодилась. Коли у кожного своя ніша, стає спокійніше.
Робота з молоддю: як пройшов Ярмарок вакансій, яких результатів дійшли?
Як тільки з волонтерами стало врегульовано, ми знову приділили увагу молоді в місті. І, якщо одесити знають чи знайдуть до кого треба звертатися зі своїх питань, то внутрішно переміщені особи тут, як сліпі котята. Ми намагаємось максимальну увагу приділяти їм.
Минулого тижня провели Молодіжну ярмарку вакансій, з посиленим напрямком стосовно гостей міста. Деякі з них волонтерять в центрах, якщо не мають роботи у місті, за це отримують додаткові набори чи іншу допомогу, залежить від можливостей. Наприклад, до організації ярмарку долучились переселенці з Маріуполя та Миколаєва. На заході було більш ніж 30 роботодавців, серед них: державні органи, навчальні заклади, торговельні мережі та багато інших компаній. І всі вони мають потребу у працівниках. Захід тривав три дні, завітало близько тисячі людей. Перший день був ознайомчим, а наступні два — тренінги, навчання, інформування про роботу та необхідні документи.
До речі, працює Міський центр зайнятості, де ВПО можуть дізнатись про вакансії і знайти собі роботу. Ми даємо інформацію, якщо є вільні місця, щоб брати людей на роботу і трохи допомогти.
Чи працює Молодіжна рада?
Зараз Молодіжна рада діє у старому складі. Коли ми почали новий конкурс, зібрали документи, то почалась війна. Зараз зробимо тимчасову групу, запросимо декілька внутрішньо переміщених осіб. Так вони матимуть змогу ставити питання та говорити із владою. Це не просто молодь, а активні люди, які зі свого оточення отримають змогу доносити до нас інформацію. Скоро почнемо активно співпрацювати по тренінгах, навчанню, активному проведенню часу.
У нас є приміщення, з укриттям — муніципальні центри, де молодь зможе займатись безкоштовно, як міські секції. Орієнтовно: психолог, вивчення англійської, заняття з бойового мистецтва, йоги, різні творчі конкурси і таке інше. Намагаємось розвивати цей напрямок.
Гарний приклад у Вінниці: у них є муніципальний хаб. Вони вклали гроші з бюджету міста у сучасний хаб, де є комп’ютери, 3D-принтери, проєктори. Діють різні зони, можливе проведення конференцій, загалом є все необхідне для того, щоб молодь збиралась, спілкувалась, навчалась. Там можна і орендувати, за досить невеликі кошти приміщення, а цими грошима потім сплачують комунальні чи інші потреби. Створення муніципального хабу було нашою основною метою до війни.
Які проблеми виникають при спілкуванні з громадськими організаціями?
Зараз, коли спілкуємось з громадськістю в місті, то бачимо колосальні результати. Зазвичай комунікації заважають ті чи інші ставлення стосовно міської влади, тому на початку діалогів всі напружені. А вже після першої, другої зустрічей, коли присутня співпраця та адекватний діалог, робота рухається. Перші етапи зазвичай важко, тому що люди приходять з конфліктом, а виходять з результатом — усуненням проблеми.
Загалом Департамент завжди комунікував з міськими громадськими організаціями усіх типів. Ми погоджували проведення масових заходів, мітингів у Одесі, надавали інформацію до Поліції, для забезпечення громадського порядку. Частина нашого невеликого Департаменту виїхала на початку вторгнення, але здебільшого повернулись. Багато хто відчув, що в інших країнах не так казково, як здавалось, коли були там туристами. Відчули побут і захотіли повернутись додому. На жаль, триває війна, але це об’єднало українців в любові як до своїх міст, так і країни.
Ми хотіли зробити якийсь вклад, тому почали чергувати. Була створена ініціатива при Муніципальній варті — добровольчий загін, який буде займатись охороною громадського порядку чи комунального майна. Ми за це гроші не отримуємо. Наша мотивація в тому, що у військових є багато завдань, знаходитись в якихось пунктах і охороняти склади — не їхній рівень. Тому є люди, які добровільно виходять на охорону громадського порядку і приміщень, щоб у військових була можливість виконувати важливіші функції. Робота проста і ми можемо її виконувати. Таким чином допомагаємо.
Нагадаємо чим займаються одеські комунальники.
Російські окупаційні війська не досягли суттєвого просування в районі села Грабовське на Сумщині, попри спроби інфільтрації окремих груп.
Про це у телеетері заявив начальник управління комунікації Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов, передає кореспондент Укрінформу.
«Вони (росіяни – ред.) там закріпилися, намагаються просуватися, але мене сьогодні зранку вже питали щодо того, що через DeepState надійшла інформація, що вони там сильно просунулись – я її перевірив, і ні. Сильно не просунулись», – зазначив Трегубов.
За його словами, окремі російські групи намагалися інфільтруватися в напрямку населеного пункту Рясне.
«Окремі групи намагалися інфільтруватися у бік Рясного. Рясне – це селище відразу безпосередньо за Грабовським», – пояснив Трегубов.
Він наголосив, що ці спроби не мали успіху.
«Окремі групи намагалися туди проникати, намагалися вести якісь інфільтраційні дії. Без успіху», – підкреслив він.
Водночас він підтвердив присутність російських військових безпосередньо у Грабовському.
«У самому Грабовському росіяни перебувають, і це сама по собі ситуація неприємна», – підсумував представник Угруповання об’єднаних сил.
Як повідомляв Укрінформ, на фронті минулої доби, 29 січня, були зафіксовані 279 бойових зіткнень Сил оборони України з російськими загарбниками.
Фото: Фейсбук/Victor Tregubov
17 років життя віддав захисту кордонів Батьківщини
Максим народився у Харкові 24 лютого 1982 року. Строкова служба в армії визначила його подальший життєвий вибір. Юнак усвідомив, що вже не уявляє себе без армії, без згуртованого воїнського братства. У 2005 році підписав перший контракт і пішов служити у Чернігівський прикордонний загін.
З 2014 року Максим брав участь в АТО/ООС на сході України, де прикордонники забезпечували контроль за переміщенням людей та вантажів через лінію розмежування, брали участь у гуманітарних місіях.
У 2017 році його перевели у відділ прикордонної служби ВПС «Золоте» 3-го прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса, що на Луганщині. Місто Золоте розташовувалося на лінії розмежування з так званою «ЛНР». Тоді це був Старобільський прикордонний загін, який згодом перейменували на Лисичанський. Там Максим три роки був безпосереднім учасником активних бойових дій у Луганській області, охороняв державний кордон з Російською Федерацією.
У Золотому він зустрів свою майбутню дружину Анастасію.
«Познайомилися ми в магазині, в якому тоді працювала моя подруга, а тепер – кума. Одного дня, зайшовши до неї, я побачила Максима. Хлопець мені відразу сподобався. Ми розговорилися, а потім почали спілкуватися у Фейсбуці. Згодом зустрілися і через невеликий проміжок часу стали жити разом. А 22 лютого 2022 року, якраз у переддень Великої війни, ми зареєстрували шлюб у Попасній, а потім, повернувшись у Золоте, відгуляли весілля. Воно було досить скромним, чисто сімейним. Того ж дня Максиму зателефонували зі служби й наказали прибути з речами. Приїхавши в загін, чоловік поінформував командування, що прибув прямо зі свого весілля, і йому дозволили пробути вдома ще один день», – згадує дівчина.
Велику війну в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року Максим зустрів на місці служби. Кілька днів прикордонники ще пробули в Золотому, а далі їх передислокували в Дніпро. Згодом надійшов новий наказ – їхати в Кремінну на Луганщині, де Максим із побратимами кілька днів вели жорстокі бої, обороняючи місто. Пізніше загін брав участь у боях в районі Новокраснянки та селища Житлівка. 9 березня ворог перейшов у наступ і зайшов до населеного пункту Житлівка Сєвєродонецького району. Максим разом із побратимами вступив у запеклий бій, під час якого було знищено два ворожі БМП-2, вантажівку «Урал» та близько сотні військовослужбовців противника. Атаку вдалося зупинити. Але 18 квітня Кремінна опинилася у ворожих руках. Після окупації міста прикордонники кілька днів захищали Сіверськ.
22 квітня Максим отримав перше поранення, повертаючись із двома побратимами з бойового завдання в Ямполі. Поряд із машиною, на якій вони поверталися, пролетів керований фугас, і в одного бійця здетонувала граната. Хлопець загинув, а Максима з побратимом поранило. Спочатку їх евакуювали через стабілізаційні пункти Бахмута та Краматорська в Дніпро, а звідти – у столичний госпіталь прикордонної служби України. Реабілітацію захисник проходив у Нововолинську. Туди ж переїхала й Анастасія з дітьми після окупації Золотого.
«Йому дуже сподобалися як шахтарське місто, так і сама Волинь. А я почувалася дуже щасливою, адже поруч були діти та коханий чоловік. З нами він пробув десь близько місяця», – розповідає дівчина.
Після реабілітації чоловік повернувся на нові позиції під Святогірськ. Потім був Слов’янськ, після якого прикордонний загін вивели на ротацію в райцентр Павловичі Львівської області. Звідти Максим приїжджав до родини в Нововолинськ.
Через місяць його направили на Житомирщину – в Овруцький район, на кордон з Білоруссю. Після двох місяців служби прикордонник прибув на Донеччину для оборони Бахмута.
«Як згодом розповідав чоловік, те, що там тоді відбувалося, неможливо було передати словами. Провоювавши кілька років і побувавши в багатьох нестандартних ситуаціях, нічого подібного він ще не бачив. Горіли машини і люди, а випалена чорна земля здригалася від вибухів та вогню, піднімаючи вгору залізо й пошматовані рештки людських тіл…», – згадує Анастасія.
6 січня 2023 року ворог під прикриттям артилерії намагався захопити взводні опорні пункти поблизу населеного пункту Підгородне. Максим разом із побратимами прийняв бій, у ході якого було ліквідовано 19 російських загарбників. У тому бою він отримав друге поранення: у нього влучила куля снайпера. Побратими змогли винести його з бою й евакуювати в госпіталь у Краматорську.
«Я завжди була там, де в той чи інший час перебував чоловік, починаючи з Дніпра і Києва. Коли з’являлась можливість побачити його, мене вже ніхто і ніщо не могли зупинити. День 11 січня був останнім, коли я бачила Максима живим, бо вже 13 його виписали з госпіталю й він повернувся в Бахмут. І вже того ж вечора був на позиціях. Наступного дня зв’язку з ним уже не було, а 15 січня близько 9 вечора я дізналась, що Максим загинув», – розповідає Анастасія.
15 січня 2023 року старший майстер-сержант Максим Стрижак разом із побратимами-прикордонниками давав відсіч ворогу. Бійці його відділення ліквідували 12 та поранили 17 росіян. Але сам Максим внаслідок розриву міни отримав поранення, несумісні з життям. Герою було 40 років.
Поховали захисника на Алеї Героїв у Нововолинську. У нього залишилися дружина, двоє дітей, брат і сестра.
«Максим був на реабілітації після отриманих поранень, ми приїхали у Нововолинськ і нам припало до душі це місто – вирішили в ньому оселитися. Чоловік планував після закінчення війни купити тут квартиру і спокійно жити», – поділилася спогадами дружина.
За життя боєць мав медалі ДПСУ «10 років сумлінної служби» та «Учасник бойових дій», відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції». 15 лютого 2023 року старший майстер-сержант Максим Стрижак був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ-го ступеня (посмертно). А 23 серпня того ж року йому посмертно було присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота зірка».
Шана Герою!
Тетяна Тиндик
Фото: ДПСУ, Волинська служба новин
За матеріалами: Волинська служба новин, Велика енциклопедія України, Книга пам’яті органів системи МВС
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Між Силами оборони України та військами РФ від початку доби відбулися вже 180 бойових зіткнень, найбільше ворог продовжує атакувати на Покровському напрямку, на Гуляйпільському та Олександрівському – проявляє підвищену активність.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 четверга, 29 січня, передає Укрінформ.
Армія РФ завдавала артилерійських ударів по районах Хрінівки Чернігівської області; Кучерівки, Рогізного, Студенка, Будків, Безсалівки, Яструбщини, Іскрисківщини, Рижівки Сумської області.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках ворог здійснив сім спроб наступу та 37 обстрілів, зокрема два – із реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку загарбники 11 разів атакували у районах Вовчанська, Стариці, Тихого та у бік Тернової, Графського, Вовчанських Хуторів, Григорівки, Колодязного.
На Куп’янському напрямку відбулося десять боєзіткнень, п’ять з яких тривають. Ворог намагається наступати у районі Борівської Андріївки та у бік Куп’янська, Петропавлівки, Піщаного, Новоосинового.
На Лиманському напрямку українські воїни відбили дев’ять атак загарбників у районах Дробишевого, Степів, Греківки та у бік Дружелюбівки, Ставків.
На Слов’янському напрямку росіяни двічі намагалися просунутися у бік Закітного. Одне боєзіткнення триває.
На Краматорському напрямку загарбники наступальних дій не проводили.
На Костянтинівському напрямку росіяни здійснили 15 наступальних дій поблизу Плещіївки, Щербинівки, Русиного Яру та у бік Костянтинівки, Іллінівки, Берестка, Степанівки, Софіївки. Одна атака триває.
На Покровському напрямку російські загарбники здійснили 77 спроб потіснити українських оборонців у районах Торецького, Никанорівки, Родинського, Мирнограда, Рівного, Покровська, Котлиного, Удачного, Молодецького, Новомиколаївки та у бік Кучерового Яру, Вільного, Білицького, Нового Донбасу, Гришиного, Новопідгороднього, Муравки, Іванівки, Філії. Сили оборони стримують натиск та вже відбили 65 атак.
На Олександрівському напрямку агресор атакував 19 разів у районі Вербового та у бік Іванівки, Іскри, Олександрограда, Олексіївки, Данилівки, Нового Запоріжжя. Авіаудару керованими авіабомбами зазнала Гаврилівка.
На Гуляйпільському напрямку українські оборонці відбили 25 атак загарбників у районі Гуляйполя та у бік Добропілля, Радісного, Варварівки, Зеленого, Прилук, Залізничного, Оленокостянтинівки, Святопетрівки, Староукраїнки. Крім того, ворожа авіація завдала ударів по Верхній Терсі. Дев’ять боєзіткнень тривають.
На Оріхівському напрямку ворог двічі атакував у бік Лук’янівського та Павлівки.
На Придніпровському напрямку Сили оборони відбили ворожу атаку в напрямку Антонівського мосту.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці не зафіксовано.
Як повідомляв Укрінформ, згідно зі зведеннями Генштабу ЗСУ, упродовж останнього тижня фіксувалося від 46 до 66 боєзіткнень станом на 16.00.
28 січня на фронті були зафіксовані 117 бойових зіткнень Сил оборони України з російськими загарбниками.
-
Одеса6 днів agoТарифи на воду в Одесі з 1 лютого 2026: актуальна ціна за куб
-
Суспільство1 тиждень agoУ Німеччині затримали українку за підозрою у шпигунстві на користь Росії
-
Відбудова1 тиждень agoЗа виділені урядом кошти закуплять генератори для семи областей
-
Одеса1 тиждень ago
СБУ затримала агента ГРУ з Одещини за підготовку терактів
-
Політика1 тиждень agoСуд частково арештував майно Тимошенко
-
Події1 тиждень agoНа заклик України німці скасували концерт російського скрипаля Рєпіна
-
Політика1 тиждень agoТрамп вважає, що лідери Росії та України були б «дурнями», якби відмовилися зараз від угоди
-
Усі новини5 днів agoХабі Ламе — блогер продав компанію Step Distinctive Limited за 975 мільйонів доларів