Війна
Суспільна стигма і неприйняття: одеська делегація у Кракові вивчала питання злочинів СНПК стосовно українців
Сексуальне насилля під час конфлікту (СНПК) — страшна тема про яку говорять пошепки чи не говорять зовсім. Моніторингова група Управління Верховного комісара ООН з прав людини отримала повідомлення про 124 передбачувані акти сексуального насильства в умовах конфлікту, скоєних щодо жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків. За всі історії воєнних конфліктів відомо, що це найприховуваніший злочин і у цього дві причини: постраждалі вважають це соромом, а кількість інцидентів надто велика. Одеська делегація працювала з міжнародними експертами у Кракові, стосовно розслідування та документування злочинів сексуального характеру.
У делегації була і депутатка ОМР та голова ГО «Культура демократії» Лілія Леонідова, яка розповіла для «Дайджесту Одеси», що на тренінгах обговорювалось кілька важливих тем, а це і відносини між територіальною громадою та ВПО, кризова комунікація, кримінальні провадження. Очолювала одеську делегацію Голова ГО «Громадський рух “Віра, Надія, Любов”» Тетяна Семікоп. Їздили у складі 9 осіб, серед яких були журналістки, представниці влади, керівниці громадських організацій, соціологиня, лідерки в області. Зустріч також відвідали представниці Офісу Генерального прокурора та Мінсоцполітики, які навчалися разом з делегацією жінок-лідерок, членкинь коаліції 1325 «Жінки, мир, безпека».

Щодо воєнних злочинів, особливо СНПК, є ряд тонкощів, ось чому про них потрібно говорити та пропрацьовати механізми виявлення випадків, належного фіксування та документування без додаткового травмування постраждалих. Генпрокуратура наразі розслідує понад 100 фактів сексуального насильства проти жінок, чоловіків, дітей та людей похилого віку. І справжня статистика у рази більша. Попри той факт, що тема вразлива та болюча, російські військові — злочинці і мають бути у трибуналі міжнародного суду.
Робота з постраждалими вимагає конфіденційності і не може бути розповсюдженим. Світові медіа публікували інтерв’ю чи випадки жінок, які постраждали від знущань російських військових. Але не всі мають сили, змогу це зробити і вони не повинні. Потрібно розробляти нові механізми спілкування та розслідування, зберігаючи анонімність, приватність людини та не змушувати проживати страшні події заново. Українці не мають досвіду роботи у таких випадках, а варто розробити.
На початку квітня 2022 року в Офісі Уповноваженого ВР України з прав людини заявили, що близько 25 дівчат і жінок були зґвалтовані російськими військовими у будинку в Бучі. За їхньою інформацією, російські військові описали свій намір ґвалтувати жінок «до того, що вони не захотіли б сексуального контакту з жодним чоловіком, щоб не дати їм народити українських дітей».
«Наші люди ще бояться говорити про це відкрито та голосно. Це надто особиста та вразлива тема. Але ми не повинні мовчати. Інакше не зможемо довести воєнні злочини російської армії. Випадки насильства мають розглядатись на рівні воєнних злодіянь. І вирок має відповідати найжорсткішому покаранню», — зазначила Лілія Леонідова.

Перша ланка реагування — органи поліції, прокуратури та громадські організації. Саме від їхньої роботи залежить чи будуть надалі проводитись дії щодо притягнення винних до відповідальності. Ось чому має бути щільна координація з кризовими центрами, волонтерами, лікарями. За правильної організації дій можливо запобігти подальшому насильству. А розглядати справи мають окремі підрозділи. Щоправда, на територіях підконтрольній армії противника, постраждалі майже не мають можливості звернутись за захистом та допомогою.
«До того ж в Україні досі не внесені зміни до Кримінального кодексу щодо кваліфікації сексуального насильства як воєнного злочину. Адже у світовій юридичній практиці злочини, вчинені під час війни, вважаються більш тяжкими і відповідальність за них передбачається суворіша», — розповів громадський діяч Володимир Щербаченко для УНІАН.
Щоправда, варто враховувати, що виконання вироків щодо злочинів сексуального насильства може затягнутися на десятиліття. Тому потрібно ознайомитись із досвідом інших країн і лобіювати зміни в законодавстві та своєчасній допомозі вже зараз. За рік війни у Косово з 1998-1999 років понад 20 тисяч албанок зазнали фізичного насильства. Процеси йдуть і досі, як результат, засудили лише одного злочинця. Основною проблемою була ідентифікація зловмисників та наявність доказової бази для судів. Адже злочини не документували відразу.
Одне із завдань зустрічі у Кракові – зменшити у людей боязнь говорити. Стигма нашого суспільства також не готова сприймати ці ситуації. Тому люди не звертаються за допомогою. Наразі прийматимуть нові правила та дії, вже з урахуванням війни.
Війна
Пам’яті лейтенанта Олега Хомицького (позивний «Стамбул»)
Легендарний ультрас львівських «Карпат» пішов на фронт добровольцем
Олег Хомицький — пластун, спортсмен, ультрас фанатського угрупування «Pride», поклав своє життя під час бойових дій на Курахівському напрямку.
Він народився 15 вересня 1991 року у Львові. Навчався у місцевій школі №66. Був пластуном гуртка «Саламандри», а згодом – «Рисі» в першому курені ім. Короля Данила. Склав пластову присягу і мав псевдо «Ураган», здобув ступінь розвідувача. Брав активну участь в пластових подіях, мандрівках, вишколах, був учасником крайового мандрівного табору «Говерля».
Колеги Олега з «Пласту» згадують його як допитливого та непосидючого хлопця.
– Пригадую, 2002 рік, я зв’язків «Данилок». Курінні сходини і шебушний білявий хлопака з дещо відстовбурченими вухами виносив нам мізки своїми постійними запитаннями. Присягу Олег «Ураган» склав, коли я вже поїхав до Києва. Аж до столиці доходила його слава як футбольного фаната та активного пластуна. Це другий з «Данилок», який віддав життя за Бога і Україну, сповнивши повністю Пластову Присягу, – написав голова комітету з питань свободи слова Верховної Ради України Ярослав Юрчишин.

У 2013 році Олег закінчив географічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Ще студентом почав працювати гідом в одній із туристичних фірм. У 2014 році разом із дружиною Іриною переїхав до Одеси, де Олег продовжив працювати в туристичному бізнесі. Через два роки у подружжя народилася донька Міра.
– …Ми колись, у минулому житті, працювали в туризмі, супроводжували групи в турах по Європі, багато жартували та їли смаколики. Олежику, ти під час останніх наших розмов казав, що дуже втомився… Відпочивай, друже… Обійми там мого Вітька, можете там на небі пити каву, жартувати і напевне писати книгу, бо вас там хлопці так багато.. Так багато… Я так скучила за вами, – зазначала знайома Олега Ольга Гурняк – сестра Героя України Віктора Гурняка.

Олег захоплювався спортом – бігом, плаванням та водними сплавами. Брав участь у бігових півмарафонах та марафонах. У 2019 році здобув один із найважчих титулів у тріатлоні Ironman у Барселоні.
А ще в житті Олега були львівські «Карпати» – він був легендарним ультрасом фанатського угрупування «Pride».
– Для мене Олег завжди залишиться в пам’яті молодим лідером, який свого часу увірвався в життя нашого навколофутбольного прайдівського колективу і наповнив новим подихом. Він одразу став харизматичним лідером «молодіжки», яка під його лідерством просто «зносила» всіх опонентів. Це був чоловік дуже сильного духу і характеру. Окремо хочу зазначити участь “Урагана” в багатьох акціях по “нейтралізації” антиукраїнських елементів на вулицях Львова, спільно з загиблим Бодьою “Піратом” і іншими нашими молодими козаками… Дякую тобі, Братан. Воїном жив. Воїном відійшов у вічність. Воїном залишиться в нашій пам’яті, – згадує Олега друг Антон Петрівський.
У жовтні 2022 року Олег добровільно мобілізувався до ЗСУ. У війську отримав звання лейтенанта, мав позивний «Стамбул». Служив заступником начальника штабу аеромобільного батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Воював переважно на Донеччині. Навіть за найскладніших умов Олег намагався не полишати свого улюбленого заняття – бігу.

– Уже пізніше, коли ми розбіглись по різних кінцях України, перетинались хіба в Strava. Один з тих, хто мотивував бігати та займатись собою. Часто бачив що треки після Одеси перенеслись ближче до фронту. Думав, як то чоловік може поєднувати біг та службу, – зазначив знайомий Богдан Гасюк.
Олег Хомицький загинув 30 січня 2025 року під час бойового завдання на Курахівському напрямку.
1 квітня воїна нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Олег Хомицький також нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Захиснику України», нагрудним знаком «Срібний хрест», відзнакою за оборону Ма’рїнки.


17 вересня 2025 року в пам’ять про воїна відкрили меморіальну таблицю на львівському ліцеї №66.
– Він завжди був лідером, – зазначила директорка ліцею Оксана Назар, яка навчала Олега у восьмому класі.
У Олега залишились батьки, дружина Ірина, донька Міра та син Маркіян, який народився після загибелі батька.
Поховали воїна на Личаківському кладовищі Львова.
Слава і честь Захисникові!
Фото: Фейсбук-сторінка Антон Петрівський, Пласт Львів, Фейсбук-сторінка Франківський район
Війна
У прикордонному Сотницькому Козачку на Харківщині лінія фронту стабільна
У прикордонному селі Сотницький Козачок на Харківщині під час спроби розширення окупантами лінії фронту вони зазнали втрат – понад 50 військових убитими за кілька днів.
Про це на пресконференції повідомив начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, передає кореспондент Укрінформу.
“Ворог заявляв, що буде розширювати лінію фронту, і це він спробував зробити на Сотницькому Козачку. Я скажу, перше: лінія фронту там стабільна, ворог знищується на тому напрямку. За декілька днів, що тривають активні бойові дії, там знищено понад 50 військовослужбовців Російської Федерації, близько 100 поранені”, – сказав Синєгубов.
Він припустив, що й на інших напрямках можливі спроби нових проривів, аби розширити фронт.
“Ворог буде намагатися пробувати й по інших, можливо, напрямках, територіях, випробовувати позиції наших військових, щоб обрати для себе наступний пріоритетний напрямок і спробувати розширити зону наступальних дій”, – зазначив начальник ОВА.
За його словами, наразі є загострення на Ізюмському напрямку – по населеному пункту Борова.
Як повідомлялося, російські війська зазнали втрат під час спроби штурму в районі Сотницького Козачка і відступили. В угрупованні Об’єднаних сил заявили, що противник здійснив спробу прориву з метою нарощення наступального потенціалу.
Влітку 2024 року окупаційна армія вже робила спроби розширити плацдарм бойових дій, намагаючись закріпитися у Сотницькому Козачку прикордонної Золочівської громади на Харківщині.
Фото Укрінформу можна купити тут.
Війна
яке озброєння найближчим часом можуть отримати ЗСУ
Українські війська найближчим часом отримають кілька цікавих та важливих зразків бойової техніки. Зокрема, сучасні дрони та артилерію.
Як передає Укрінформ, про це в інтерв’ю РБК-Україна заявив заступник начальника штабу командування Ракетних військ і артилерії (РВІА) командування Сухопутних військ ЗСУ полковник Андрій Журавльов.
“Війна змусила Україну у прискореному темпі розвивати і своє власне оборонне виробництво. Серед перспективного озброєння, яке має з’явитись у РВІА – це 155-мм причіпна гармата “Марта” з довжиною ствола 39 калібрів та причіпна гармата калібру 105 мм. Наразі вони проходять випробування”, – зазначив Журавльов.
За його словами, на сьогодні також в Україні досить активно йде розвиток ракетного озброєння. Так, тривають удосконалення ОТРК “Сапсан”, РСЗВ “Вільха”, комплексу “Нептун” із так званою довгою ракетою, який зараз проходить всі етапи випробувань.
Він додав, що на етапі розробки ще один цікавий проєкт – багатофункціональний ракетний комплекс. Ідея такого комплексу в тому, щоб мати єдину, універсальну платформу для запуску різних засобів ураження – реактивних снарядів на кшталт GMLRS для HIMARS та ракет різного призначення.
Серед інших перспективних розробок – український аналог радіолокаційної станції AN/TPQ-36, який лазером наводитиме високоточний боєприпас на ціль, та БПЛА із системою синтезованої апертури, що має вести розвідку в туман, у хмарність, дощ. Ще проводяться тестування високоточного боєприпасу “Барвінок-К”.
Водночас відбувається вдосконалення інформаційно-комунікаційної системи Ракетних військ і артилерії “Кропива-Д”.
За словами Журавльова, зараз її налаштовують у такий спосіб, щоб дані, зібрані за допомогою засобів розвідки про ворожу ціль, оброблялись і отримані координати передавались відразу до гармати за лічені хвилини. Це має пришвидшити час реагування на відкриття вогню.
“Наприклад, розвідувальний БПЛА передає дані про ціль, яку він зафіксував, на сервер, це має зайняти секунду. На сервері ці дані обробились і вже передались на гармату. Відтак гармата буквально за дві хвилини навелася і готова до ведення вогню”, – зазначив Журавльов.
Він підкреслив, що у такому разі час бойового управління “виявив – уразив” скорочується практично до двох хвилин.
Як повідомлялося, днями Україна і Португалія підписали заяву про спільне виробництво морських дронів.
Фото ілюстративне: Офіс президента
-
Одеса1 тиждень agoЗатори біля Паланки — ситуація на кордоні з Молдовою
-
Події1 тиждень agoУ Львові й Дніпрі закриваються книгарні «Ноти» і «Ніша»
-
Усі новини1 тиждень agoПохорон Степана Гіги — що сказав його друг на церемонії прощання
-
Суспільство1 тиждень agoСвириденко взяла участь у церемонії запаленні Ханукії у приміщені українського уряду
-
Одеса1 тиждень agoЗабруднення Сухого лиману після ударів — що відомо
-
Усі новини1 тиждень agoІдеї чаю — що додати в напій, щоб він був ще смачнішим
-
Усі новини1 тиждень agoМаша Полякова чоловік – Еден Пассареллі їде до України
-
Усі новини1 тиждень agoексперти розповіли скільки радіації вони випромінюють