Connect with us

Війна

Суспільна стигма і неприйняття: одеська делегація у Кракові вивчала питання злочинів СНПК стосовно українців

Published

on

Сексуальне насилля під час конфлікту (СНПК) — страшна тема про яку говорять пошепки чи не говорять зовсім. Моніторингова група Управління Верховного комісара ООН з прав людини отримала повідомлення про 124 передбачувані акти сексуального насильства в умовах конфлікту, скоєних щодо жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків. За всі історії воєнних конфліктів відомо, що це найприховуваніший злочин і у цього дві причини: постраждалі вважають це соромом, а кількість інцидентів надто велика. Одеська делегація працювала з міжнародними експертами у Кракові, стосовно розслідування та документування злочинів сексуального характеру.

У делегації була і депутатка ОМР та голова ГО «Культура демократії» Лілія Леонідова, яка розповіла для «Дайджесту Одеси», що на тренінгах обговорювалось кілька важливих тем, а це і відносини між територіальною громадою та ВПО, кризова комунікація, кримінальні провадження. Очолювала одеську делегацію Голова ГО «Громадський рух “Віра, Надія, Любов”» Тетяна Семікоп. Їздили у складі 9 осіб, серед яких були журналістки, представниці влади, керівниці громадських організацій, соціологиня, лідерки в області. Зустріч також відвідали представниці Офісу Генерального прокурора та Мінсоцполітики, які навчалися разом з делегацією жінок-лідерок, членкинь коаліції 1325 «Жінки, мир, безпека».

Щодо воєнних злочинів, особливо СНПК, є ряд тонкощів, ось чому про них потрібно говорити та пропрацьовати механізми виявлення випадків, належного фіксування та документування без додаткового травмування постраждалих. Генпрокуратура наразі розслідує понад 100 фактів сексуального насильства проти жінок, чоловіків, дітей та людей похилого віку. І справжня статистика у рази більша. Попри той факт, що тема вразлива та болюча, російські військові — злочинці і мають бути у трибуналі міжнародного суду. 

Робота з постраждалими вимагає конфіденційності і не може бути розповсюдженим. Світові медіа публікували інтерв’ю чи випадки жінок, які постраждали від знущань російських військових. Але не всі мають сили, змогу це зробити і вони не повинні. Потрібно розробляти нові механізми спілкування та розслідування, зберігаючи анонімність, приватність людини та не змушувати проживати страшні події заново. Українці не мають досвіду роботи у таких випадках, а варто розробити.

На початку квітня 2022 року в Офісі Уповноваженого ВР України з прав людини заявили, що близько 25 дівчат і жінок були зґвалтовані російськими військовими у будинку в Бучі. За їхньою інформацією, російські військові описали свій намір ґвалтувати жінок «до того, що вони не захотіли б сексуального контакту з жодним чоловіком, щоб не дати їм народити українських дітей». 

«Наші люди ще бояться говорити про це відкрито та голосно. Це надто особиста та вразлива тема. Але ми не повинні мовчати. Інакше не зможемо довести воєнні злочини російської армії. Випадки насильства мають розглядатись на рівні воєнних злодіянь. І вирок має відповідати найжорсткішому покаранню», — зазначила Лілія Леонідова.

Перша ланка реагування — органи поліції, прокуратури та громадські організації. Саме від їхньої роботи залежить чи будуть надалі проводитись дії щодо притягнення винних до відповідальності. Ось чому має бути щільна координація з кризовими центрами, волонтерами, лікарями. За правильної організації дій можливо запобігти подальшому насильству. А розглядати справи мають окремі підрозділи. Щоправда, на територіях підконтрольній армії противника, постраждалі майже не мають можливості звернутись за захистом та допомогою. 

«До того ж в Україні досі не внесені зміни до Кримінального кодексу щодо кваліфікації сексуального насильства як воєнного злочину. Адже у світовій юридичній практиці злочини, вчинені під час війни, вважаються більш тяжкими і відповідальність за них передбачається суворіша», —  розповів громадський діяч Володимир Щербаченко для УНІАН

Щоправда, варто враховувати, що виконання вироків щодо злочинів сексуального насильства може затягнутися на десятиліття. Тому потрібно ознайомитись із досвідом інших країн і лобіювати зміни в законодавстві та своєчасній допомозі вже зараз. За рік війни у Косово з 1998-1999 років понад 20 тисяч албанок зазнали фізичного насильства. Процеси йдуть і досі, як результат, засудили лише одного злочинця. Основною проблемою була ідентифікація зловмисників та наявність доказової бази для судів. Адже злочини не документували відразу.

Одне із завдань зустрічі у Кракові – зменшити у людей боязнь говорити. Стигма нашого суспільства також не готова сприймати ці ситуації. Тому люди не звертаються за допомогою. Наразі прийматимуть нові правила та дії, вже з урахуванням війни.

Війна

На фронті від початку доби

Published

on

Між Силами оборони України та російськими військами від початку доби відбулися 116 бойових зіткнень, на шести напрямках фронту бої досі тривають, найактивніше ворог продовжує атакувати на Покровському.

Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 суботи, 8 листопада, передає Укрінформ.

Із мінометів й артилерії війська РФ сьогодні обстріляли Гуту-Студенецьку та Сеньківку Чернігівської області, Хлібороб, Бачівськ і Нововасилівку Сумської області.

На Північно-Слобожанському та Курському напрямках українські захисники відбили десять ворожих атак, ще одне зіткнення триває. На цій ділянці фронту росіяни вже вісім разів застосовували для ударів авіацію, скинули 14 керованих авіабомб, також здійснили 90 обстрілів, зокрема вісім – з реактивних систем залпового вогню.

На Південно-Слобожанському напрямку оборонці зупинили дев’ять російських атак у районах Вовчанська, Вовчанських Хуторів, Синельникового й Тихого, у бік Дворічанського та Колодязного. Ще п’ять боєзіткнень тривають.

На Куп’янському напрямку захисники України відбили чотири з п’яти атак, здійснених ворогом у бік Петропавлівки та Піщаного. Бій триває.

На Лиманському напрямку російська армія двічі атакувала позиції оборонців у районі Дерилового та в бік Коровиного Яру, бої тривають.

На Слов’янському напрямку війська РФ десять разів намагалися просунутися на українські позиції в районах Ямполя, Серебрянки, Дронівки та Федорівки. Сили оборони зупинили вісім ворожих атак, два боєзіткнення тривають.

На Краматорському напрямку захисники відбили наступ росіян у районі Залізнянського.

На Костянтинівському напрямку ворог вісім разів намагався вклинитися в оборону поблизу Яблунівки, Щербинівки та в бік Софіївки.

На Покровському напрямку від початку доби російська армія здійснила 57 спроб потіснити Сили оборони із займаних позицій у районах Володимирівки, Федорівки, Никанорівки, Червоного Лимана, Родинського, Мирнограда, Променя, Лисівки, Покровська, Зеленого, Котлиного, Удачного, Молодецького, Котлярівки, Горіхового та Філії. Оборонці стримують натиск: 52 атаки вже відбиті.

На Олександрівському напрямку захисники України зупинили п’ять штурмових дій ворога. Росіяни намагаються просуватися в районах Зеленого Гаю, Орестополя, Привілля та Красногірського. 

Авіаудару РФ зазнала Великомихайлівка.

Читайте також: На Харківщині та Донеччині ворог малими піхотними групами продовжує активні штурмиПівненко

На Гуляйпільському напрямку відбулися чотири бойові зіткнення в районах Успенівки й Новоуспенівського.

На Оріхівському напрямку загарбники здійснили одну атаку – намагалися просунутися вперед у районі Плавнів. Ворожа авіація завдала удару по Оріхову.

На Придніпровському напрямку російські війська здійснили одну спробу наступу, але зазнали невдачі.

Як повідомляв Укрінформ, у Харківській та Донецькій областях російська армія проводить активні штурмові дії із залученням малих піхотних груп.

Фото: Генштаб ЗСУ 



Джерело

Continue Reading

Війна

з ким укладені і що передбачають

Published

on

Україна станом на листопад 2025 року вже уклала з міжнародними партнерами 28 двосторонніх угод про співробітництво у сфері безпеки.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство оборони.

«Починаючи з 2024 року Україна підписала низку двосторонніх угод про співробітництво у сфері безпеки з міжнародними партнерами. Станом на листопад 2025 року Україна уклала 28 таких угод, які передбачають співпрацю у сфері оборони та довгострокову підтримку. Безпекові угоди підписував Президент України Володимир Зеленський», – ідеться у повідомленні.

В Міноборони зауважили, що ці документи спрямовані на посилення та поглиблення двостороннього співробітництва України з країнами-партнерами та формують підґрунтя для спільних дій у межах багатосторонніх механізмів.

«Вони стали логічним продовженням Декларації G7 про гарантії безпеки, ухваленої на Вільнюському саміті НАТО 2023 року, і закладають основу нової архітектури безпеки для України. Угоди закріплюють довгострокові зобов’язання партнерів підтримувати обороноздатність України, відновлення її військово-промислового комплексу та розвиток спільних оборонних проєктів», – наголосили в Міноборони.

Країни, з якими Україна підписала безпекові угоди: Велика Британія, Німеччина, Франція, Данія, Канада, Італія, Нідерланди, Фінляндія, Латвія, Іспанія, Бельгія, Португалія, Швеція, Ісландія, Норвегія, Японія, США, Естонія, Литва, Польща, Люксембург, Румунія, Чехія, Словенія, Ірландія, Греція (очікує ратифікації грецькою стороною), Албанія.

Читайте також: Міністри оборони України і Латвії підписали меморандум про обороннопромислове співробітництво

Окрім перерахованих країн, безпекова угода також підписана з Європейським Союзом, який об’єднує 27 держав.

«Угоди визначають пріоритетні напрями двосторонньої безпекової співпраці – військової, політичної, фінансової та гуманітарної. Більшість із них передбачають розвиток спільних оборонних спроможностей, навчання та підготовку військовослужбовців, співпрацю у сфері науки, розвідки, кіберзахисту, інфраструктури та гуманітарних питань», – підкреслили в Міністерстві оборони.

Усі підписані безпекові угоди мають десятирічний термін дії. Вони передбачають термінові консультації у разі нової агресії з боку РФ, підтримку України на шляху реформ для вступу в ЄС і НАТО, а також сприяння відновленню оборонно-промислового потенціалу.

Окрема увага приділена зміцненню систем захисту критичної інфраструктури, розвитку науково-дослідних програм і спільного виробництва озброєння.

«Угода з Європейським Союзом визначає стратегічну мету – допомогу у реформуванні сектору безпеки, інтеграції України до європейського оборонного простору та координації дій у сфері санкційної політики й відновлення», – наголосили в Міноборони.

Читайте також: Україна отримає доступ до Європейського оборонного фонду обсягом €7,3 мільярда

В міністерстві зауважили, що найважливіші домовленості за безпековими угодами залишаються непублічними – вони спрямовані на підвищення обороноздатності України та спільну реалізацію стратегічних оборонних проєктів.

«У комплексі ці угоди формують фундамент нової системи колективної безпеки в Європі, покликаної запобігти повторенню агресії та забезпечити стабільність на десятиліття вперед», – підсумували в Міноборони.

Як повідомляв Укрінформ, міністр оборони Денис Шмигаль заявив, що Україна планує розпочати локалізоване виробництво винищувачів Gripen вже з 2033 року.



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті Героя України, поліцейського Даніїла Сафонова

Published

on


Найбільшим його бажанням було вижити у Маріуполі та відбити місто від росіян

Даніїл народився 24 жовтня 1993 року у Донецьку. Щоліта він приїжджав до бабусі в Маріуполь.

«Це моє друге рідне місто, тут у мене багато родичів», – казав хлопець.

Даніїл любив грати на PlayStation, збирати каміння з відбитками давніх рослин, марив уламками амфор і, коли знаходив їх, шліфував і вичищав – дуже з того тішився. Любов до історії перейняв від батька. Зокрема, добре знав історію Німеччини.

У 2013 році хлопець завершив службу в армії та вступив до Донецького національного технічного університету. Здобував освіту заочно, а у вільний час працював на шахті, як тато і дідусь.

Коли у 2014 році почалась війна з РФ, Даніїл ще певний час був у Донецьку. За словами найкращого друга Віктора, спершу його товариш не надто підтримував Майдан і одного разу вони добряче посперечались на цю тему, тож більше її не порушували.

«Але потім він сам зрозумів, якою є ситуація, що пропонує та сторона, а що — наша. Усвідомив, що краще йти за своєю країною», – заявив друг.

Тоді у Донецьку відбувалися проукраїнські мітинги і Даніїл із Віктором стали активістами. Їх навіть сильно побили фізично на одному з останніх мітингів за Україну у квітні 2014 року. Після повної окупації Донецька Даніїл виїхав у Маріуполь.

У 2015 році у нього народився син Владислав, якого вважав своїм найбільшим здобутком. «Мій син – моє світло! Він мотивує мене на досягнення нових цілей!», – казав Даніїл.

Коли того року росіяни почали бомбити Східний район Маріуполя і там стало нестерпно, то чоловік виїхав до Теребовлі Тернопільської області. Згодом підписав контракт із 44-ю артбригадою імені гетьмана Данила Апостола.

Був артилеристом-навідником, обіймав пост командира відділення взводу управління командира батареї і три роки їздив на ротації в АТО. А коли контракт із ЗСУ скінчився у 2019 році, Даніїл не захотів підписувати новий – повернувся до Маріуполя. Він довго шукав себе, не знав, де працювати.

Але у реформу поліції чоловік тоді повірив. Зокрема, Даніїл повірив Михайлу Вершиніну, ексбійцю «Правого сектору», теж переселенцю, який на той момент працював у поліції на Донеччині.

«Він прагне змін, я йому довіряю, саме тому пішов туди. Я буду не «мусором», а чесним правильним поліцейським», – зазначив чоловік. І почав працювати в управлінні патрульної поліції Донецької області.

Поліцейським він був і під час патрулювання, і у вільні хвилини. Чоловік просто марив службою, згадує сестра Ольга.

«Справжній. Чистий. Ідеаліст. Дуже правильний хлопець і світла людина. Ні в кого не йшов на повідку. Мав свої принципи – розумні, трохи ідеалістичні, але для його віку це було нормально. І він чітко їх дотримувався», – розповів Михайло.

Даніїл навчався у Маріупольській академії поліції, після якої працював у слідчому ізоляторі, де контролював дотримання пропускного режиму.

Коли розвідка західних союзників доповіла, що буде повномасштабна війна з РФ, він написав рапорт на звільнення з поліції, щоб знову піти до лав ЗСУ. Але зі служби Даніїла не відпустили, бо поліція теж матиме безліч роботи: потрібно ганяти мародерів, допомагати цивільним тощо.

Під час повномасштабного вторгнення РФ правоохоронець захищав Маріуполь. Зокрема, попри смертельну небезпеку, їздив у Лівобережний район міста, аби надати місцевим допомогу.

У квітні 2022 року Даніїл передислокувався на завод «Азовсталь».

«Усім нам було дуже страшно. Але в будь-якому випадку він тримав себе в руках, хоча розумів, що фінал може бути найгіршим», – сказав Михайло, який тоді був начальником поліції Маріуполя.

Правоохоронець разом з іншими поліцейськими тоді евакуював із міста понад 4 000 людей, з них близько тисячі – діти. Чоловік допомагав постраждалим, розбирав завали знищеного окупантами драматичного театру, брав участь у боях за «Азовсталь» і зводив укріплення.

«Даніїл до останнього був вірний присязі, допомагав людям. Він був одним із тих поліцейських, які рятували немовля в пологовому, який розбомбили ворожі бомби. Він – один із тих людей, які доставляли людям воду в ті частини нашої країни, де громадяни залишались і без води, і без їжі», – зазначив колега Олександр Чернов.

Сам Даніїл 19 квітня 2022 року заявив, що він залишався у Маріуполі, бо вже один раз покинув свій дім і вдруге цього робити не хотів.

«Можливість була вийти, але як я буду дивитися в очі своїм побратимам, з якими стою пліч-о-пліч? Тож будемо боротися до кінця! Маріуполя більше немає, є тільки руїни і більше нічого. На це дуже боляче дивитися, але це і не дає кинути зброю», – повідомив чоловік.

За словами поліцейського, його бабуся померла від пневмонії в укритті.

«Найбільше бажання — вижити та відбити місто повністю. Маріуполь — це Україна», – казав Даніїл.

2 травня 2022 року Даніїл із двома побратимами потрапили під мінометний обстріл росіян, коли поверталися з бойового завдання на території «Азовсталі». Усі троє загинули.

«Вони пішли по воду, це була дуже складна тема. Він міг би відмовитись, бо будь-який вихід за їжею або водою – це рулетка, бо вся територія прострілювалася. Але він пішов. І більше живим ми його не бачили», – зазначив Михайло.

Про загибель коханого дружина Валентина дізналася лише місяць по тому – через брак зв’язку. Вона обіцяла чоловіку піклуватися про його кішку Асю – і дотримала свого слова: тварина разом з нею переїхала на підконтрольну Україні територію.

«Даня Сафонов – це людина зі своєю життєвою історією, зі своєю думкою та філософією. Міг пояснити свою позицію та при цьому шанував думку співрозмовника», – сказав заступник командира роти Віктор Молчанов.

За словами сестри Ольги, Даніїл любив свою родину і своїх близьких – балував племінників, коли приїжджав у гості, робив подарунки друзям.

«Даня був компанійським і веселим і у будь-якій ситуації завжди казав: «Сестричко, не переживай, все буде добре!». Навіть на «Азовсталі» весь час був веселим», – сказала жінка.

Колега Євгенія Сальникова заявила, що чоловік міг знайти позитив у всьому. Вона зазначила, що Даніїл одним влучним словом міг розрадити та підтримати.

«За весь час, що я його знаю, він порушив лише одну обіцянку – повернутися живим», – з сумом каже Євгенія.

Церемонія прощання із Даніїлом Сафоновим пройшла 21 червня 2022 року у Церкві святого Миколая у Теребовлі.

Указом Президента Володимира Зеленського №421/2023 від 8 липня 2023 року лейтенанту поліції було посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Вічна та світла пам’ять Захисникові!

Фото: Х Даніїл з МІСТА ГЕРОЯ МАРІУПОЛЬ, Патрульна поліція, Теребовлянська міська рада

За матеріалами Книги пам’яті органів системи МВС, ГлавкомГромадське, Донецька ОДА



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.