Війна
Суспільна стигма і неприйняття: одеська делегація у Кракові вивчала питання злочинів СНПК стосовно українців
Сексуальне насилля під час конфлікту (СНПК) — страшна тема про яку говорять пошепки чи не говорять зовсім. Моніторингова група Управління Верховного комісара ООН з прав людини отримала повідомлення про 124 передбачувані акти сексуального насильства в умовах конфлікту, скоєних щодо жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків. За всі історії воєнних конфліктів відомо, що це найприховуваніший злочин і у цього дві причини: постраждалі вважають це соромом, а кількість інцидентів надто велика. Одеська делегація працювала з міжнародними експертами у Кракові, стосовно розслідування та документування злочинів сексуального характеру.
У делегації була і депутатка ОМР та голова ГО «Культура демократії» Лілія Леонідова, яка розповіла для «Дайджесту Одеси», що на тренінгах обговорювалось кілька важливих тем, а це і відносини між територіальною громадою та ВПО, кризова комунікація, кримінальні провадження. Очолювала одеську делегацію Голова ГО «Громадський рух “Віра, Надія, Любов”» Тетяна Семікоп. Їздили у складі 9 осіб, серед яких були журналістки, представниці влади, керівниці громадських організацій, соціологиня, лідерки в області. Зустріч також відвідали представниці Офісу Генерального прокурора та Мінсоцполітики, які навчалися разом з делегацією жінок-лідерок, членкинь коаліції 1325 «Жінки, мир, безпека».
Щодо воєнних злочинів, особливо СНПК, є ряд тонкощів, ось чому про них потрібно говорити та пропрацьовати механізми виявлення випадків, належного фіксування та документування без додаткового травмування постраждалих. Генпрокуратура наразі розслідує понад 100 фактів сексуального насильства проти жінок, чоловіків, дітей та людей похилого віку. І справжня статистика у рази більша. Попри той факт, що тема вразлива та болюча, російські військові — злочинці і мають бути у трибуналі міжнародного суду.
Робота з постраждалими вимагає конфіденційності і не може бути розповсюдженим. Світові медіа публікували інтерв’ю чи випадки жінок, які постраждали від знущань російських військових. Але не всі мають сили, змогу це зробити і вони не повинні. Потрібно розробляти нові механізми спілкування та розслідування, зберігаючи анонімність, приватність людини та не змушувати проживати страшні події заново. Українці не мають досвіду роботи у таких випадках, а варто розробити.
На початку квітня 2022 року в Офісі Уповноваженого ВР України з прав людини заявили, що близько 25 дівчат і жінок були зґвалтовані російськими військовими у будинку в Бучі. За їхньою інформацією, російські військові описали свій намір ґвалтувати жінок «до того, що вони не захотіли б сексуального контакту з жодним чоловіком, щоб не дати їм народити українських дітей».
«Наші люди ще бояться говорити про це відкрито та голосно. Це надто особиста та вразлива тема. Але ми не повинні мовчати. Інакше не зможемо довести воєнні злочини російської армії. Випадки насильства мають розглядатись на рівні воєнних злодіянь. І вирок має відповідати найжорсткішому покаранню», — зазначила Лілія Леонідова.
Перша ланка реагування — органи поліції, прокуратури та громадські організації. Саме від їхньої роботи залежить чи будуть надалі проводитись дії щодо притягнення винних до відповідальності. Ось чому має бути щільна координація з кризовими центрами, волонтерами, лікарями. За правильної організації дій можливо запобігти подальшому насильству. А розглядати справи мають окремі підрозділи. Щоправда, на територіях підконтрольній армії противника, постраждалі майже не мають можливості звернутись за захистом та допомогою.
«До того ж в Україні досі не внесені зміни до Кримінального кодексу щодо кваліфікації сексуального насильства як воєнного злочину. Адже у світовій юридичній практиці злочини, вчинені під час війни, вважаються більш тяжкими і відповідальність за них передбачається суворіша», — розповів громадський діяч Володимир Щербаченко для УНІАН.
Щоправда, варто враховувати, що виконання вироків щодо злочинів сексуального насильства може затягнутися на десятиліття. Тому потрібно ознайомитись із досвідом інших країн і лобіювати зміни в законодавстві та своєчасній допомозі вже зараз. За рік війни у Косово з 1998-1999 років понад 20 тисяч албанок зазнали фізичного насильства. Процеси йдуть і досі, як результат, засудили лише одного злочинця. Основною проблемою була ідентифікація зловмисників та наявність доказової бази для судів. Адже злочини не документували відразу.
Одне із завдань зустрічі у Кракові – зменшити у людей боязнь говорити. Стигма нашого суспільства також не готова сприймати ці ситуації. Тому люди не звертаються за допомогою. Наразі прийматимуть нові правила та дії, вже з урахуванням війни.
Україна продовжує нарощувати оборонні можливості на кордоні з Білоруссю, зважаючи на потенційну загрозу з боку цієї країни.
Про це на брифінгу в Укрінформі сказав Андрій Демченко, речник Державної прикордонної служби України.
«Цьому напрямку надається велика увага, зважаючи на підтримку Білоруссю країни-терористки Росії, яка розв’язала проти нас війну. Тому ми продовжуємо нарощувати наші оборонні можливості безпосередньо по лінії кордону, облаштовуючи в інженерному відношенні кожен клаптик нашої землі. Такі роботи ведуться по всій протяжності кордону з Білоруссю – це понад 1 тисячі кілометрів від Волині до Чернігівської області. Це і нарощення фортифікаційних укріплень, і створення й нарощення мінно-вибухових загороджень. Ці дії продовжують здійснювати підрозділи ЗСУ», – сказав Демченко.
Він запевнив, що зараз немає значної загрози з боку Білорусі, але зауважив, що Росія прагне схилити її до активнішої участі у війні проти України.
«Станом на зараз безпосередньо коло нашого кордону переміщення техніки чи особового складу ми не фіксуємо. Але, звісно, бачимо той тиск, який вчиняє Росія на Білорусь, аби доєднати її більш масштабно до війни проти нашої країни», – зазначив Демченко.
Як повідомляв Укрінформ, у Білорусі в понеділок, 18 травня, розпочалися спільні з РФ навчання військових частин з бойового застосування ядерної зброї та ядерного забезпечення.
Був переконаним пацифістом та антиавторитарієм, проте пішов захищати свою родину та країну
Євгеній народився 14 серпня 1993 року в Кіровограді (нині – Кропивницький). Навчався у Центральноукраїнському науковому ліцеї.
“Жені завжди було мало знань. Змалечку відвідував танцювальний гурток, малював, запоєм читав, а у 12 років видав першу статтю. Вивчив чотири мови. Хлопець, мабуть, цікавився усім, окрім зброї”, – згадує мама Олександра Гребенюк.
З дитинства Євгеній проявляв інтерес до активізму. Був президентом ліцею, а також заступником президента дитячого самоврядування Кіровоградської області. Як представник від України їздив на збори Міжнародного Європарламенту дитячого самоврядування в Німеччині та Хорватії.
Після школи вивчав політологію в Центральноукраїнському університеті імені Володимира Винниченка. Хлопець мріяв навчатись в Харківському університеті, але попри вступ на бюджет, йому не надали гуртожитку, тому він вирішив залишитися в рідному місті. Отримав диплом бакалавра з відзнакою, після чого вступив на магістерську програму з культурології до Національного університету “Києво-Могилянська академія”.
У 2018 році вступив до могилянської аспірантури. Працював над дисертацією «Альтернативні соціальні просторовості острова Танна, Республіка Вануату». Вивчав рідкісну місцеву мову та готувався до етнографічної експедиції в Океанію. Однак через пандемії коронавірусу, а згодом початок вторгнення ця експедиція так і не сталась.
У журналістику Євгеній прийшов ще в 12 років. Його перша стаття “Україна починається з родини” була опублікована в місцевій газеті. В старшому віці коло журналістських інтересів Євгенія було дуже широким. Для журналу “Спільне” він написав цикл репортажів, присвячених релігійним спільнотам Києва: крашнаїтам, рідновірам, мормонам, саєнтологам.
“Він кілька місяців спілкувався з учасниками цих течій, не повідомляючи їм, що його мета – дослідження. Найдовше ходив до неоязичників. А перед тим, як опублікувати статтю, попереджав про це. Таке мав правило. Були різні реакції. Хтось погрожував, хтось намагався переконати”, – згадує про цей досвід друг та однокурсник Ярослав Ковальчук.
Також багато писав про кіно та комікси. Читав лекції на Kyiv Comic Con. Для науково-популярного журналу “Куншт” Євгеній писав матеріали, присвячені антропології, та брав інтерв’ю у провідних світових науковців: лінгвіста Вільяма Лабова, нейропсихолога Кріса Фріта, генетика Адама Резерфорда.
Євгеній був переконаним пацифістом та антиавторитарієм. Брав активну участь в екологічних та природозахисних акціях. Був принциповим веганом. Постійно рятував тварин. У хлопця було дві кішки – Тельма і Луїза, яких він підібрав біля електрички.
“Не їв він м’яса давно і риби, він вважав, що забирати чуже життя ми не маємо права. В гуртожитку були таргани, то Женя не міг їх травити. Він казав, що не може, не буде. Коли син мешкав ще з хлопчиком, там Мирославчик був, то Мирослав, каже, хай цим займається, а я поприбираю”, – згадує мама військового.
Повномасштабне вторгнення Євгеній зустрів в гуртожитку аспірантів у Ворзелі, який майже одразу потрапив в російську окупацію. Евакуюватись зміг лише 10 березня 2022 року. Досвід двотижневого життя в окупації описав у репортажі для журналу “Спільне”. Вибравшись з окупації, Євгеній зразу намагався мобілізуватись, однак у кропивницькому військкоматі йому відмовили. Тоді протягом літа намагався знайти інші способи допомогти країні, зокрема розглядав варіант стати військовим кореспондентом, навіть записав інтерв’ю зі снайпером.
Проте, у листопаді 2022 року йому таки вдалось добровільно мобілізуватись до Сил оборони. Після вишколів на Житомирщині та у Британії Євгеній став стрільцем-санітаром в складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.
“Не сумніваюсь, що коли кажуть “таким, як ти, не місце на війні” чи “нехай воюють інші” мають на думці комплімент, може навіть вираз підтримки. Така підтримка мені не треба. У ній за самозрозуміле береться, що писання текстів, чи програм, чи зловживання словом “дискурс”, чи чим там ще займаються “такі, як я” – це вищий, елітніший (термін з царини сільського господарства) вид діяльності, ніж “просто” піти захищати свою сім’ю і місто, “всього лиш” залишитись по лікоть без руки, “тільки” стати рудою піною на гусеницях ворожого танка. Люди не діляться на сорти й породи. Люди тут діляться серветками, хлібом, набоями, водою, енергією для телефонів, рукавичками, шкарпетками, теплом тіл. Я називаю цих людей побратимами”, – писав про свої мотиви Євгеній.
Підрозділ, де служив «Веган», виконував завдання в районі Бахмута. За словами побратимів, Євгеній особисто виніс з поля бою близько 800 поранених.
Військовий загинув 22 травня 2023 року під час бойового завдання в районі Бахмута. Поховали Євгенія Осієвського 30 травня 2023 року на Далекосхідному кладовищі Кропивницького.
В пам’ять про журналіста та науковця Кіровоградська Мала академія наук організувала обласний конкурс творчих проєктів пам’яті Євгенія Осієвського. Письменник Артем Чапай присвятив його пам’яті книгу «Не народжені для війни».
У 2025 році в Кропивницькому презентували посмертну збірку коміксів Євгенія «Воїнство небесне».
Свою унікальну бібліотеку Євгеній заповів передати Обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д. І. Чижевського, в якій пройшли його юнацькі роки.
“Ми були на обіді після прощання із Женею і одна його подруга сказала слова, які мені запали в душу. Вона сказала про те, що навіть буде перемога, я впевнена, але вона буде без Жені не така. І я з нею погоджуюсь. Втрачаємо найкращих…”, – говорить завідувачка відділом мистецтв ОУНБ ім. Дмитра Чижевського Світлана Ушакова, яка пам’ятає Євгенія з дитинства.
Вічна пам’ять Захисникові!
Ігор Чорний
Фото: Фейсбук-сторінка Євгеній Осієвський, Кіровоградська МАН, Книга пам’яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні, Україна-Центр, CBN, Dostup Media
За матеріалами: Книга пам’яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні, Україна-Центр, CBN, Dostup Media, Кіровоградська МАН
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Суспільство1 тиждень agoВ Україні щороку фіксують десятки випадків хантавірусу
-
Політика7 днів agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Події1 тиждень agoМер Парижа опановував петриківський розпис на українському стенді до Дня Європи
-
Усі новини1 тиждень agoЄвробачення 2026 – хто може перемогти в конкурсі
-
Усі новини1 тиждень agoЗнайдено місце на Землі, де розташоване Пекло Данте: воно виявилося реальним (фото)
-
Одеса7 днів agoНебезпечне море: одесити про майбутній курортний сезон
-
Події1 тиждень agoФестиваль «Книжковий Арсенал» оголосив цьогорічну програму
-
Усі новини1 тиждень agoМастерШеф Професіонали – хто новий суддя