Війна
Суспільна стигма і неприйняття: одеська делегація у Кракові вивчала питання злочинів СНПК стосовно українців
Сексуальне насилля під час конфлікту (СНПК) — страшна тема про яку говорять пошепки чи не говорять зовсім. Моніторингова група Управління Верховного комісара ООН з прав людини отримала повідомлення про 124 передбачувані акти сексуального насильства в умовах конфлікту, скоєних щодо жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків. За всі історії воєнних конфліктів відомо, що це найприховуваніший злочин і у цього дві причини: постраждалі вважають це соромом, а кількість інцидентів надто велика. Одеська делегація працювала з міжнародними експертами у Кракові, стосовно розслідування та документування злочинів сексуального характеру.
У делегації була і депутатка ОМР та голова ГО «Культура демократії» Лілія Леонідова, яка розповіла для «Дайджесту Одеси», що на тренінгах обговорювалось кілька важливих тем, а це і відносини між територіальною громадою та ВПО, кризова комунікація, кримінальні провадження. Очолювала одеську делегацію Голова ГО «Громадський рух “Віра, Надія, Любов”» Тетяна Семікоп. Їздили у складі 9 осіб, серед яких були журналістки, представниці влади, керівниці громадських організацій, соціологиня, лідерки в області. Зустріч також відвідали представниці Офісу Генерального прокурора та Мінсоцполітики, які навчалися разом з делегацією жінок-лідерок, членкинь коаліції 1325 «Жінки, мир, безпека».

Щодо воєнних злочинів, особливо СНПК, є ряд тонкощів, ось чому про них потрібно говорити та пропрацьовати механізми виявлення випадків, належного фіксування та документування без додаткового травмування постраждалих. Генпрокуратура наразі розслідує понад 100 фактів сексуального насильства проти жінок, чоловіків, дітей та людей похилого віку. І справжня статистика у рази більша. Попри той факт, що тема вразлива та болюча, російські військові — злочинці і мають бути у трибуналі міжнародного суду.
Робота з постраждалими вимагає конфіденційності і не може бути розповсюдженим. Світові медіа публікували інтерв’ю чи випадки жінок, які постраждали від знущань російських військових. Але не всі мають сили, змогу це зробити і вони не повинні. Потрібно розробляти нові механізми спілкування та розслідування, зберігаючи анонімність, приватність людини та не змушувати проживати страшні події заново. Українці не мають досвіду роботи у таких випадках, а варто розробити.
На початку квітня 2022 року в Офісі Уповноваженого ВР України з прав людини заявили, що близько 25 дівчат і жінок були зґвалтовані російськими військовими у будинку в Бучі. За їхньою інформацією, російські військові описали свій намір ґвалтувати жінок «до того, що вони не захотіли б сексуального контакту з жодним чоловіком, щоб не дати їм народити українських дітей».
«Наші люди ще бояться говорити про це відкрито та голосно. Це надто особиста та вразлива тема. Але ми не повинні мовчати. Інакше не зможемо довести воєнні злочини російської армії. Випадки насильства мають розглядатись на рівні воєнних злодіянь. І вирок має відповідати найжорсткішому покаранню», — зазначила Лілія Леонідова.

Перша ланка реагування — органи поліції, прокуратури та громадські організації. Саме від їхньої роботи залежить чи будуть надалі проводитись дії щодо притягнення винних до відповідальності. Ось чому має бути щільна координація з кризовими центрами, волонтерами, лікарями. За правильної організації дій можливо запобігти подальшому насильству. А розглядати справи мають окремі підрозділи. Щоправда, на територіях підконтрольній армії противника, постраждалі майже не мають можливості звернутись за захистом та допомогою.
«До того ж в Україні досі не внесені зміни до Кримінального кодексу щодо кваліфікації сексуального насильства як воєнного злочину. Адже у світовій юридичній практиці злочини, вчинені під час війни, вважаються більш тяжкими і відповідальність за них передбачається суворіша», — розповів громадський діяч Володимир Щербаченко для УНІАН.
Щоправда, варто враховувати, що виконання вироків щодо злочинів сексуального насильства може затягнутися на десятиліття. Тому потрібно ознайомитись із досвідом інших країн і лобіювати зміни в законодавстві та своєчасній допомозі вже зараз. За рік війни у Косово з 1998-1999 років понад 20 тисяч албанок зазнали фізичного насильства. Процеси йдуть і досі, як результат, засудили лише одного злочинця. Основною проблемою була ідентифікація зловмисників та наявність доказової бази для судів. Адже злочини не документували відразу.
Одне із завдань зустрічі у Кракові – зменшити у людей боязнь говорити. Стигма нашого суспільства також не готова сприймати ці ситуації. Тому люди не звертаються за допомогою. Наразі прийматимуть нові правила та дії, вже з урахуванням війни.
Війна
За останні місяці Сили оборони звільнили більше територій, ніж росіяни захопили
Чотири роки тому, 11 листопада 2022 року, Сили оборони України звільнили Херсон від російських загарбників. Нині українські військові продовжують наступальні дії, і за останні місяці звільнили більше територій, ніж захопив ворог.
Як передає Укрінформ, про це повідомило МОУ в Фейсбуці із посиланням на міністра оборони Євгенія Хмару.
«Чотири роки тому Сили оборони звільнили Херсон. Чотири роки тому зі словами «ми знали, що ви повернетесь», люди тримали синьо-жовті стяги, що були місяцями заховані від окупантів. Тоді, на площі Свободи було багато сліз радості і вдячності українським захисникам», – зазначив Хмара.
Він нагадав, що звільнення міста стало можливим завдяки мужності та професійності українських військових, злагодженій роботі підрозділів сил безпеки й оборони, героїзму захисників, які відтісняли ворога, а також підтримці та опору місцевих жителів.
«Сьогодні Україна продовжує відвойовувати своє. Наші військові ведуть наступальні дії: за останні місяці ми звільнили більше територій, ніж ворог захопив», – наголосив міністр.
Хмара підкреслив, що Україна пам’ятає кожне місто, яке чекає на повернення додому, а кожна тимчасово окупована територія зберігає український статус і чекає на своїх – так само, як свого часу цього чекав Херсон.
Як повідомляв Укрінформ, визволення Херсона відбулося 11 листопада 2022 року. Крім Херсона, були звільнені інші райони Херсонської області та частина Миколаївської на правому березі Дніпра.
Як повідомляв Укрінформ, оператори 412-ї окремої бригади безпілотних систем Nemesis уразили дронопорт російських загарбників в Донецькому аеропорту засобами middle strike.
Фото: ЗСУ
Війна
Пам’яті морського піхотинця, митця Сергія Тєтєріна (позивний «Музикант»)
Сергій Тєтєрін був митцем, якому довелося взяти до рук зброю, щоб захищати Україну після повномасштабного вторгнення РФ: музикант, скульптор-мініатюрист став морським піхотинцем.
Сергій народився у Жмеринці на Вінниччині. Рідні пригадують, що він був допитливою дитиною, дуже любив музику.
«Це й визначило його подальший професійний шлях. Отримавши шкільний атестат, Сергій вступив до Вінницького музичного училища культури та мистецтв імені Миколи Леонтовича, де опанував гру на трубі. Свого часу працював в оркестрах міського Палацу мистецтв, Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил ЗСУ та ансамблю «Подоляни», беручи активну участь у культурному житті Вінниці», – розповіли у Вінницький міській раді.
Окрім того, Сергія знали як відомого скульптора-мініатюриста, який успадкував хист від свого дідуся, всесвітньо відомого майстра Михайла Маслюка. Він жалкував, що не зацікавився цією справою за його життя, коли дідусь міг передати свій досвід і секрети з рук у руки.
«Коли гостювали в діда зі старшим братом, чомусь не виникало бажання попросити показати, як він працює. Знали, що про нього пишуть в газетах, розповідають по радіо, знімають на телебаченні. Тільки й того», – розповідав він журналістам.
І лише коли дідуся не стало, Сергій побачив примірник відомого видання з великою статтею про нього. На полях Михайло Малюк залишив адресований своїм нащадкам напис: «Моїм майбутнім винахідникам Павлу і Сергію». Це був свого роду творчий заповіт, який тоді ще зовсім юний Сергій сприйняв як заклик до дії. Він продовжив дідусеву справу і першу свою мініатюру створив ще у 17 років. На жаль, уже через чотири роки після смерті дідуся. Ця робота й донині прикрашає музей його рідного училища.

Загалом колекція робіт Сергія Тєтєріна налічує понад 50 рідкісних експонатів. Серед них – мініатюрний напис «Слава Україні» на людській волосині, класична підкована блоха, а також караван верблюдів. Серед його робіт, виконаних під мікроскопом, – неймовірно деталізовані золота риба-меч, а також золоте яйце, вставлене у макову зернинку, розрізану навпіл.

Роботи Сергія експонувалися в Україні та за кордоном, зокрема в США та Португалії. Частину його мініатюр можуть побачити відвідувачі міського історичного музею у Жмеринці. Найбільшою ж мрією майстра було створення музею мініатюр його дідуся Михайла Малюка у Вінниці. Аби популяризувати це мистецтво, він навіть виходив у середмістя з мікроскопом і спілкувався з городянами. Намагався достукатися і до влади, щоб під експозицію виділили приміщення в одному з наявних у місті музеїв. На жаль, він не встиг реалізувати свої задуми.


Сергію було 43 роки, коли влітку 2025-го він став до лав захисників. Служив у складі 503-го окремого батальйону 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного. Замість мікроскопа та музичного інструмента, йому довелося взяти до рук гранатомет. За позивний обрав собі таки «Музиканта».

На долю Сергія та його побратимів випали найзапекліші зіткнення з ворогом на Покровському напрямку. Бригада на своїй ділянці фронту воювала в умовах тотальної переваги росіян в артилерії та авіації, під КАБами та постійними атаками штурмових груп. В одному з таких боїв Сергій Тєтєрін загинув. Це сталося 16 жовтня 2025 року поблизу Мирнограда на Донеччині.
Рідні Сергія все ж чекали на його повернення майже рік: мама, брат, дві донечки і дружина. На жаль, дива не сталося.
Вінниця попрощалася із захисником 19 жовтня 2026 року.

«Сергій був із тих людей, які ніколи не схиблять у важку хвилину й не пройдуть повз чужу біду. Його не потрібно було просити: Сергій умів створити навколо нас – для нашої родини, своєї мами та брата – атмосферу неймовірного тепла, радості та затишку. Для донечок він тепер янгол-охоронець на небесах. А в пам’яті друзів, колег і всіх, кому пощастило зустріти його в житті, він назавжди залишиться людиною з великим серцем, доброю душею та талановитим майстром своєї справи», – поділилася спогадами дружина Олександра.
Вічна пам’ять Герою!
Антоніна Мніх
Фото: 20 хвилин, з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
Сили безпілотних систем уразили російський дронопорт в Донецькому аеропорту
Оператори 412-ї окремої бригади безпілотних систем Nemesis уразили дронопорт російських загарбників в Донецькому аеропорту засобами middle strike.
Як передає Укрінформ, про це бригада повідомила у Телеграмі та оприлюднила відповідне відео.
«Ворожих дронів над українськими містами має ставати менше. Тому ми не лише перехоплюємо вже запущені безпілотники, а й знищуємо інфраструктуру, з якої їх запускають», – ідеться у повідомленні.
Як повідомляв Укрінформ, оператори 413-го полку Сил безпілотних систем Збройних сил України «Рейд» уразили важку вогнеметну систему російських загарбників ТОС-1А «Сонцепьок» на тимчасово окупованій території Донеччини.
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Суспільство7 днів agoНовини на ранок
-
Суспільство6 днів agoНовини на ранок
-
Усі новини1 тиждень agoВідома українська співачка Skylerr одружилася з адвокатом (фото)
-
Відбудова1 тиждень agoКалашник у Туреччині представив можливості для участі місцевого бізнесу у відновленні інфраструктури України
-
Відбудова4 дні agoВ Україні повністю відновили 759 об’єктів медичної інфраструктури
-
Усі новини1 тиждень agoКейт Міддлтон розповіла про роботу мрії принца Луї: але є нюанс
-
Одеса1 тиждень agoАтака на Одесу 2 листопада: п’ятеро поранених і руйнування