Війна
Суспільна стигма і неприйняття: одеська делегація у Кракові вивчала питання злочинів СНПК стосовно українців
Сексуальне насилля під час конфлікту (СНПК) — страшна тема про яку говорять пошепки чи не говорять зовсім. Моніторингова група Управління Верховного комісара ООН з прав людини отримала повідомлення про 124 передбачувані акти сексуального насильства в умовах конфлікту, скоєних щодо жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків. За всі історії воєнних конфліктів відомо, що це найприховуваніший злочин і у цього дві причини: постраждалі вважають це соромом, а кількість інцидентів надто велика. Одеська делегація працювала з міжнародними експертами у Кракові, стосовно розслідування та документування злочинів сексуального характеру.
У делегації була і депутатка ОМР та голова ГО «Культура демократії» Лілія Леонідова, яка розповіла для «Дайджесту Одеси», що на тренінгах обговорювалось кілька важливих тем, а це і відносини між територіальною громадою та ВПО, кризова комунікація, кримінальні провадження. Очолювала одеську делегацію Голова ГО «Громадський рух “Віра, Надія, Любов”» Тетяна Семікоп. Їздили у складі 9 осіб, серед яких були журналістки, представниці влади, керівниці громадських організацій, соціологиня, лідерки в області. Зустріч також відвідали представниці Офісу Генерального прокурора та Мінсоцполітики, які навчалися разом з делегацією жінок-лідерок, членкинь коаліції 1325 «Жінки, мир, безпека».

Щодо воєнних злочинів, особливо СНПК, є ряд тонкощів, ось чому про них потрібно говорити та пропрацьовати механізми виявлення випадків, належного фіксування та документування без додаткового травмування постраждалих. Генпрокуратура наразі розслідує понад 100 фактів сексуального насильства проти жінок, чоловіків, дітей та людей похилого віку. І справжня статистика у рази більша. Попри той факт, що тема вразлива та болюча, російські військові — злочинці і мають бути у трибуналі міжнародного суду.
Робота з постраждалими вимагає конфіденційності і не може бути розповсюдженим. Світові медіа публікували інтерв’ю чи випадки жінок, які постраждали від знущань російських військових. Але не всі мають сили, змогу це зробити і вони не повинні. Потрібно розробляти нові механізми спілкування та розслідування, зберігаючи анонімність, приватність людини та не змушувати проживати страшні події заново. Українці не мають досвіду роботи у таких випадках, а варто розробити.
На початку квітня 2022 року в Офісі Уповноваженого ВР України з прав людини заявили, що близько 25 дівчат і жінок були зґвалтовані російськими військовими у будинку в Бучі. За їхньою інформацією, російські військові описали свій намір ґвалтувати жінок «до того, що вони не захотіли б сексуального контакту з жодним чоловіком, щоб не дати їм народити українських дітей».
«Наші люди ще бояться говорити про це відкрито та голосно. Це надто особиста та вразлива тема. Але ми не повинні мовчати. Інакше не зможемо довести воєнні злочини російської армії. Випадки насильства мають розглядатись на рівні воєнних злодіянь. І вирок має відповідати найжорсткішому покаранню», — зазначила Лілія Леонідова.

Перша ланка реагування — органи поліції, прокуратури та громадські організації. Саме від їхньої роботи залежить чи будуть надалі проводитись дії щодо притягнення винних до відповідальності. Ось чому має бути щільна координація з кризовими центрами, волонтерами, лікарями. За правильної організації дій можливо запобігти подальшому насильству. А розглядати справи мають окремі підрозділи. Щоправда, на територіях підконтрольній армії противника, постраждалі майже не мають можливості звернутись за захистом та допомогою.
«До того ж в Україні досі не внесені зміни до Кримінального кодексу щодо кваліфікації сексуального насильства як воєнного злочину. Адже у світовій юридичній практиці злочини, вчинені під час війни, вважаються більш тяжкими і відповідальність за них передбачається суворіша», — розповів громадський діяч Володимир Щербаченко для УНІАН.
Щоправда, варто враховувати, що виконання вироків щодо злочинів сексуального насильства може затягнутися на десятиліття. Тому потрібно ознайомитись із досвідом інших країн і лобіювати зміни в законодавстві та своєчасній допомозі вже зараз. За рік війни у Косово з 1998-1999 років понад 20 тисяч албанок зазнали фізичного насильства. Процеси йдуть і досі, як результат, засудили лише одного злочинця. Основною проблемою була ідентифікація зловмисників та наявність доказової бази для судів. Адже злочини не документували відразу.
Одне із завдань зустрічі у Кракові – зменшити у людей боязнь говорити. Стигма нашого суспільства також не готова сприймати ці ситуації. Тому люди не звертаються за допомогою. Наразі прийматимуть нові правила та дії, вже з урахуванням війни.
Війна
У десантників поза конкуренцією Browning M2 та Marder
Підполковник Олег Митрополітанський розповідає про підрозділ «із особливим вайбом» та улюблену зброю й техніку військовослужбовців ДШВ
27-річний Олег Митрополітанський має позивний «Шкіпер» і жартома називає себе «капітаном вінницького моря». Насправді ж обрав таке псевдо на честь героя мультфільму – пінгвіна Шкіпера, наділеного лідерськими та командирськими рисами.
Олег – командир навчального батальйону фахової підготовки 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗСУ, до якого перейшов на службу після поранення.
Про себе каже, що неговіркий. Однак про свій підрозділ комбат розповідає охоче.
“РАНО ЧИ ПІЗНО З’ЯВИТЬСЯ ЗБРОЯ, ЩО ЗНИЩУВАТИМЕ РАДІОЕЛЕКТРОННУ СКЛАДОВУ”
– Наш батальйон має свій вайб. Приходять уже навчені люди після БЗВП, а дехто – безпосередньо з військових частин із бойовим досвідом. Мені подобається його багатофункціональність, – каже Митрополітанський.
У підрозділі зокрема готують кулеметників, гранатометників, водіїв, навідників бойових машин. Нещодавно розпочали підготовку й операторів засобів радіоелектронної боротьби ближньої дії.
Тривалість фахової підготовки відрізняється в залежності від спеціальності: від 14 до 21 навчального дня.
– Попри засилля на фронті FPV-дронів та БПЛА різного типу, які змінили характер війни, не варто нівелювати важливість кулеметників та гранатометників, – зауважує командир. – Ці посади залишаються важливою складовою, яка формує боєготовність підрозділу. Я вірю, що рано чи пізно з’явиться зброя, що зможе знищувати всю радіоелектронну складову. І через неможливість застосування дронів повернемося до тактики інтенсивних стрілецьких боїв.
Він додає, що у їхньому підрозділі також займаються підготовкою операторів автоматичних станкових гранатометів, протитанкових ракетних комплексів та станкових протитанкових гранатометів.
– Це теж серйозний напрямок озброєння. Особливо за поганої погоди, коли БПЛА мають обмежену видимість, починається рух ворожої піхоти і техніки. Саме ці спеціальності дають змогу протистояти спробам штурмових дій ворога. Автоматичний гранатомет може вражати піхоту уламковими боєприпасами на відстані до 2 км. А протитанковий ракетний комплекс – техніку на 8-10 км. Це потужна зброя, яку не варто недооцінювати, і рано чи пізно вона ще скаже своє слово на полі бою, – вважає “Шкіпер”.
Його батальйон готує військовослужбовців і в межах програми «Контракт 18-24». Командир ділиться, що інструкторсько-викладацькому складу легко працювати з молодими бійцями, адже ті вмотивовані та мають гарну фізичну форму. Вони здебільшого освоюють спеціальності кулеметників і гранатометників.
ПРО ВЕЛИКОКАЛІБЕРНІ КУЛЕМЕТИ Й БОЙОВІ МАШИНИ
У батальйоні фахової підготовки є багато зразків озброєння як українського, так і закордонного виробництва. До прикладу, кулеметники за запитом бригад поглиблено вивчають конкретний вид цієї зброї.
Олег Митрополітанський зауважує, що військовослужбовці ДШВ мають улюблені типи озброєння.
– Якщо говорити про навідника великокаліберних кулеметів, то поза конкуренцію – американський Browning M2. Це потужна зброя, що дозволяє боротися з легкоброньованою технікою противника і працювати по його укриттях. За відповідного програмного забезпечення ним можна стріляти навіть із закритих вогневих позицій. Коли йдеться про кулемети калібру 7,62, то ПКМ (кулемет Калашникова модернізований, – ред.) залишається максимально актуальним та є безвідмовною зброєю, – пояснює він.
Говорячи про бойові машини, співрозмовник зауважує, що свою результативність на полі бою неабияк проявив американський бронетранспортер Stryker. Він забезпечений надійним бронюванням, може пересуватися різними типами місцевості, здатен витримувати підриви на протитанкових мінах та озброєний кулеметом Browning M2.
Улюблена броньована машина піхоти серед десантників – німецький Marder, в якого на озброєнні – потужна 20-мм автоматична гармата.

– Stryker та Marder на дві-три голови вище за бронетранспортер і БМП-2 радянського зразка – у маневреності, прохідності, забезпеченні живучості екіпажу і десанту, вогневій міці та надійності озброєння. Підрозділи, які працюють на них, дають максимально позитивні оцінки. Тому ми продовжуємо готувати військовослужбовців для цих зразків техніки, – говорить командир.
Інструктори батальйону також постійно виїжджають у райони виконання завдань, навчаючи там військових, адже через інтенсивність бойових дій немає можливості відправити їх у навчальний центр. Водночас це сприяє обміну досвідом.
У ЗСУ ПРИВЕЛО ЗАХОПЛЕННЯ “ДЕСАНТНОЮ РОМАНТИКОЮ”
Олег розповідає, що народився на Вінниччині. Каже, що його з дитинства захоплювала “десантна романтика” – тільники, блакитні берети (із 2017 року – марунові), стрибки з парашутом. Він був курсантом факультету високомобільних десантних військ військової академії м. Одеса, на вибір спеціальності вплинула АТО/ОСС.
– Я захоплювався військовими, які воювали – вони стали для мене моральним орієнтиром. Вирішив, як тільки буде можливість, теж зроблю внесок у захист нашої країни, – каже “Шкіпер”.
Після академії він за розподілом потрапив у 79 окрему десантно-штурмову Таврійську бригаду на посаду командира десантно-штурмового взводу, у 2020 році відбув на виконання завдань у Мар’їнку на Донеччині.
– Якраз був режим припинення вогню, але керівництво бригади націлювало нас, що маємо постійно готуватися, – згадує десантник. – Тож ми не втрачали часу, удосконалювали свої позиції і кожен із нас розумів, що рано чи пізно буде якщо не повномасштабна війна, то якесь загострення. Після відновлення у квітні 2021 року вибули на Херсонщину в район Олешківських пісків. Тоді було зрозуміло, що противник уже до чогось готувався, бо стягував техніку, проводив масштабні навчання.
ПІСЛЯ ПОРАНЕННЯ ПРОДОВЖИВ СЛУЖБУ В НАВЧАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ
Повномасштабну війну «Шкіпер» зустрів на Луганщині. Розповідає, що активне загострення там розпочалося 17 лютого 2022 року, коли противник почав підтягувати свою техніку до лінії бойового зіткнення, збільшив інтенсивність артобстрілів позицій ЗСУ та нагнітав істерію через ЗМІ. Ворог уже тоді провокував українських військових, на що вони не реагували, перебуваючи в повній бойовій готовності.
24 лютого підрозділ Олега потрапив під сильний артобстріл, але минулося без втрат. Після того він вирушив на відбиття штурму в місто Щастя, де бійці його батальйону підбили кілька одиниць ворожої техніки та взяли в полон їхні екіпажі. Росіяни після того бою відступили.
У перші дні повномасштабної війни Митрополітанський отримав кульове поранення правої руки.
– Мене евакуювали з позиції, відвезли в цивільну лікарню. Із того часу я почав довгий шлях лікування та реабілітації, адже був пошкоджений нерв. Відчував прикрість, що так рано вибув зі строю. До того ж, була незручність на фізичному рівні, бо довелося перевчатися писати і стріляти лівою рукою. Поранена рука відновилася не повністю. Знову навчився нею працювати, хоча іноді руки не відчуваю, – розповідає військовий.
Каже, що після реабілітації хотів і далі продовжувати службу. Наприкінці 2022 року його перевели на посаду командира навчальної роти батальйону БЗВП у 199 навчальний центр ДШВ.
Згодом вирушив на виконання завдань у зону бойових дій. Згадує, що тоді, на жаль, не минулося без втрат серед військовослужбовців навчального центру. Після повернення його призначили на посаду начальника штабу навчального батальйону фахової підготовки, а з минулого року він став його командиром.

«ЧОЛОВІКАМ ВАРТО ЗРОБИТИ ВИБІР, ПОКИ ЙОГО НЕ ЗРОБИЛИ ЗА НИХ»
– Я хотів би звернутися до всіх чоловіків: робіть вибір, поки його не зробили за вас, – говорить «Шкіпер». – Зараз прекрасний час, коли можна пройти гідну підготовку та опанувати військово-облікову спеціальність. У 2022 році такої можливості не було. На жаль, поки немає тенденції завершення бойових дій. Ми не знаємо, скільки часу триватиме ця війна. Можливо, це взагалі буде варіант на кшталт Ізраїлю або формат періодичних загострень, як між Північною та Південною Кореями. Нам потрібно бути готовими.
Він захоплюється історією та акцентує, що втративши свою державність після Визвольних змагань 1917-1921 років, українці отримали 70 років полону, репресії, Голодомор і концтабори.
– Зараз ми перебуваємо на витку національної боротьби, коли потрібно брати себе в руки і боротися за свою країну. Незалежність і так легко нам дісталася в 1991 році, тож тепер ми платимо за неї ціну. Не треба чекати і виправдовувати себе, що я візьму зброю, коли на наступній вулиці буде противник. Ні, не візьмеш. Я бачив, коли противник був на вулицях міст і сіл, то цивільні зазвичай або виїжджали, або гинули від постійних артилерійських обстрілів, – наголошує командир.
Ірина Чириця, Житомир
Фото 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗСУ
Війна
На фронті від початку доби ворог здійснив майже 70 атак, найбільше
Російська армія від початку доби 69 разів атакувала позиції Сил оборони України. Основні зусилля загарбники зосереджують на Слов’янському та Покровському напрямках.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 неділі, 12 липня, передає Укрінформ.
Росіяни обстрілювали з артилерії Кореньок, Середина-Буду, Хлібороб, Товстодубове, Нескучне, Уланове, Волфине, Рижівку, Гірки, Сопич Сумської області та Ляди Чернігівської області. Авіаударів зазнали Волфине, Вільна Слобода, Уланове.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках загарбники тричі штурмували позиції українських оборонців та здійснили 36 обстрілів, зокрема чотири з реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку загарбники п’ять разів намагалися прорвати оборону в районі Вовчанська та у бік Лиману, Графського, Малої Вовчої. Три боєзіткнення тривають.
На Куп’янському напрямку росіяни здійснили одну наступальну дію в напрямку Куп’янська.
На Лиманському напрямку українські воїни відбивали вісім спроб загарбників просунутися у бік Нового Миру, Лимана, Діброви, Ставків. Дві атаки тривають.
На Слов’янському напрямку Сили оборони відбивали 15 атак у бік Рай-Олександрівки та у районах Закітного, Кривої Луки, Різниківки. П’ять боєзіткнень тривають.
На Краматорському напрямку російські загарбники здійснили одну атаку в районі Никифорівки.
На Костянтинівському напрямку Сили оборони відбивали 13 атак у районах Костянтинівки, Іллінівки та у бік Довгої Балки, Вільного й Кучерового Яру, одна атака триває.
На Покровському напрямку загарбники 15 разів намагалися потіснити українських воїнів із займаних позицій у районах Василівки, Котлиного, Удачного, Молодецького та в бік Нового Шахового. Одне боєзіткнення триває.
На Олександрівському напрямку ворог один раз намагався просунутися в бік Вороного.
На Гуляйпільському напрямку Сили оборони відбили сім ворожих атак у бік Воздвижівки, Оленокостянтинівки, Староукраїнки та Чарівного.
На Оріхівському та Придніпровському напрямках наступальних дій загарбників не зафіксовано.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці не відбувається. Спроб ворога просунутися не зафіксовано.
Як повідомляв Укрінформ, Сили безпілотних систем за тиждень уразили 90 суден тіньового флоту РФ.
Війна
нацгвардійці показали, як знищили таємну паливну базу росіян у Новоамвросіївці
Бійці 1-го корпусу Національної гвардії України “Азов” за допомогою безпілотників уразили інфраструктуру таємної бази росіян у Новоамвросіївці Донецької області, з якої пальним забезпечували широку ділянку фронту.
Як передає Укрінформ, деталі проведеної операції “Пекло” оприлюднені у Телеграм-каналі 1-го корпусу НГУ “Азов”.
Як зауважили військові, “нафтопродукти – це кров війни. Для забезпечення окупаційного угруповання росіяни впродовж тривалого часу розбудовували мережу логістичних хабів, які вважали убезпеченими від українських атак”.
У повідомленні йдеться, що “оператори БПЛА 1-го корпусу НГУ “Азов” змінили плани противника. Провівши ретельну розвідку, вони точними ударами безпілотників Hornet уразили таємну базу в Новоамвросіївці. Було пошкоджено цистерни та інфраструктуру бази, заблоковано залізничну колію”.
У 1-му корпусі НГУ “Азов” підкреслили, що “ураження сховища наразі ускладнило життя окупантів. Та найважливіше: вони змушені покинути базу, виводити логістику з окупованих територій до РФ”.
Як повідомляв Укрінформ, підрозділи Сил оборони України завдали ураження по загальновійськовому полігону росіян “Кальміуське” у районі Докучаєвська Донецької області.
Фото ілюстративне: ДСНС
-
Суспільство1 тиждень agoАмпфутбол та візит президента: в Одесі провели щорічну зустріч Superhumans Анонси
-
Усі новини1 тиждень agoПара з різницею у віці
-
Усі новини1 тиждень agoДіана Зіброва – донька співака схудла на 23 кг
-
Відбудова1 тиждень agoУкраїнський фонд культурної спадщини виділив €30 тисяч на відновлення «Мистецького арсеналу» після атаки РФ
-
Усі новини6 днів agoСніжана Онопко – українська модель підтримала росіянку
-
Відбудова6 днів agoШмигаль розповів про умови конкурсу на будівництво нової генерації
-
Одеса1 тиждень agoОдеса частково знеструмнена: робота трамваїв і тролейбусів
-
Усі новини1 тиждень agoФастфуд в Англії — мешканці Грасміра протестують проти кебабної