Американські крилаті ракети Tomahawk мають “банк цілей” і можуть змінювати точку удару по каналу зв’язку, пояснив авіаексперт та директор з розвитку оборонного підприємства Анатолій Храпчинський в інтерв’ю медіа “24 канал”. Модифіковані “Шахеди” отримали мобільний зв’язок та mesh-мережі й віднедавна також “навчились” змінювати курс та ціль, отримавши команду по каналу зв’язку. У 2026 році росіяни нададуть дронам нові можливості і вони працюватимуть роєм з “поділом праці” між окремими БпЛА та за допомогою ШІ.

Храпчинський у розмові з журналістами розповів, як можуть змінитись засоби ураження ЗС РФ і, серед іншого, у якому напрямку відбуватиметься еволюція “Шахедів”. Сьогоднішні російські ударні дрони стійкі до РЕБ, збирають інформацію, передають відео, координати (GPS, SIM-карти) і дані про роботу ППО, коли з мережі “випадають” пристрої у тій чи іншій точці. На думку експерта, у новому році ударні дрони-камікадзе стануть “керованими, мережевими й багатофункціональними”.

“Шахеди” РФ — нові можливості 2026 року

Авіаексперт описав можливу еволюцію “Шахеда” у 2026 році.

1. Росіяни допрацюють ідею про озброєння дрона ракетою “повітря-повітря” і таким чином деякі БпЛА зможуть охороняти інших. Ракета стане додатковою зброєю, захищатиме від вертольотів та дронів-перехоплювачів, атакуватиме мобільні вогневі групи.
2. Група “Шахедів” перетвориться у рій, який розпізнаватиме загрози (“бачитимуть”, чи це літак, чи вертоліт, чи перехоплювач), маневруватимуть залежно від загрози або атакуватимуть її.
3. “Шахеди” можуть стати платформами, з яких злітатимуть FPV-дрони. На думку Храпчинського, це “вже реалістичний сценарій”.

Храпчинський підсумував, чого очікувати у новому році: росіяни запускатимуть у серію “Шахеди” з “комбінованими рішеннями”. Щоб впоратись з такою загрозою, Україні слід запровадити системи боротьби з mesh-мережами, “відсікати” роботу підозрілих SIM-карток (якщо вони за певних умов раптом несуться на швидкості 100 км/год), шукати разом з європейцями цілісне та дешеве рішення ППО.

Зазначимо, у серпні фахівці пояснили, чому небезпечні реактивні “Шахеди”, які з’явились в небі України. Під час однієї з атаки безпілотники цього типу атакували, наприклад, Київ, підлітаючи відразу з кількох напрямків. Військово-політичний огляда Олександр Коваленко зауважив, що такого типу безпілотники можуть рухатись зі швидкістю 500 км/год, і росіяни намагаються зрозуміти, чи впораються з ними українські дрони-перехоплювачі.

Нагадуємо, 18 грудня український військовий повідомив про додаткові загрози від “Шахедів”, скільки росіяни почали їх наповнювати “начинкою”, яка смертельно небезпечна для цивільних.

Артем народився 2 листопада 1995 року в Харкові. Навчався у Мереф’янській школі, а потім у ліцеї. Підлітком почав займатися боксом. Мав другий юнацький розряд з цього виду спорту. Планував стати кандидатом в майстри спорту. Отримував призи чемпіонатів Харківщини і здобував перемоги у регіональних турнірах. 

Проте на першому місці в Артема завжди було мистецтво. У 2014-2018 роках він навчався у Харківському державному художньому училищі за спеціальністю «Живопис». Відразу вступив у Харківську державну академію дизайну та мистецтв. Коли розпочалося повномасштабне  вторгнення РФ, навчався на 4 курсі. 

Із 2013 року юнак активно долучався до патріотичних заходів. Вже наступного року разом із побратимами протистояв «руській весні» в рідному місті. 

У 2017 році Артем стає одним із засновників організації та добровольчого підрозділу «Фрайкор». До широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну він мав шість ротацій в АТО/ООС, під час останньої — як командир взводу в зоні проведення бойових дій на сході країни.  

Зокрема, Артем відповідав за фізичну підготовку особового складу підрозділу. Разом з побратимами обороняв території в напрямку Донецька. 

«Ти маєш розуміти, що я військовий, що я їжджу на ротації, я можу загинути, ти маєш це розуміти. Якщо ти це приймаєш, то я хочу бути з тобою разом», – так відповідально запропонував зустрічатися Артем своїй дівчині Ользі.

Вони разом навчалися в Академії дизайну та мистецтв. Про Артема Ольга розповідає: «Коли він знаходив свою тему, то ставав наче одержимий: день і ніч він малював, малював. Щось не виходило – починав спочатку, багато переробляв, поки не буде той результат, який йому хоча б трішки сподобається».   

Темою дипломної роботи хлопця стали події 1674 року, коли поблизу річки Інгул пролягав шлях Івана Мазепи, який прямував з дипломатичною місією від гетьмана Дорошенка до Криму й Османської імперії. Картина має назву «Вирішальна розмова». 

Артем розумів неминучість великої війни. З перших годин великої російської навали разом із побратимами він обороняв рідний Харків, допомагав евакуювати мирне населення.  

Артем Азаров на псевдо «Художник» загинув у бою з окупантами 5 березня 2022 року. Це сталося на околиці Харкова з боку селища Кулиничі. 

«Він був людиною надзвичайно відповідальною у всіх проявах. Тобто, поставивши будь-яке завдання, можна було бути впевненим, що він виконає його на всі сто», - так характеризує захисника побратим Богдан Войцеховський. 

Про побратима розповів: «…Він мав великі претензії на аристократичність. Від інших його відрізняла манерна поведінка, правильність в судженнях — він ніколи не допускав в своєму оточенні низьких жартів. Він був людиною, яка не любила гаяти часу. Нібито відчував, що на цьому світі йому відведено не так багато — у вільний від служби час багато читав та вчив, займався спортом або малював». 

Артем весь час був на зв’язку із коханою: листувався, надсилав голосові повідомлення та фото. «А 5 березня 2022 року мені подзвонив його командир. Повідомив, що Артема більше немає. Я пам’ятаю, що я просто… Я стояла – і я просто впала», – розповіла Ольга.

Талановитий художник, справжній аристократ духу, що вмів мріяти та творити, він одночасно був хоробрим воїном, який до останнього захищав свою країну та вірив у перемогу. У вересні 2022 року планував презентувати персональну виставку, працював над дипломним проєктом —  створив картину із зображенням канатохідця. Але так і не встиг захистити свою мистецьку роботу, бо захищав усіх українців від країни-агресора. 

Артема Азарова поховали на Шевченківському цвинтарі в місті Мерефа на Харківщині. 

Після загибелі захисника відбулося багато показів його картин. У 2023 році, зокрема,  в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого пройшла відкрита виставка картин загиблого героя.  

Роботи Артема експонувалися в Падуї на виставці «Українське мистецтво в Італії», в Утені в Литві та у Вільнюсі в Латвії. Відбулася персональна виставка в Мюнхені (Німеччина).  

Автопортрет, 2020

STILL – LIFE, 2020

На Дарвіна, 2020

Про художника-добровольця Артема Азарова створили документальний фільм «Небезпека як ремесло».

Вічна слава Захисникові! 

Фото з сайту arteme.art, Фейсбук-сторінка Артем Азаров

За матеріалами АрміяInform, Платформа пам’яті Меморіал

Темпи акумулювання коштів через механізм PURL відстають від реальних фінансових потреб України для системних закупівель озброєння.