Вишита сорочка нині вже не щось прадавнє й сакральне, а жива традиція, мастхев на свята та урочистості українців. До того ж у кожному регіоні ці сорочки неповторні й самобутні. Власне, вишивані ексклюзиви є навіть в окремих громадах і селах.

Укрінформ розповідав про клембівську квітку – унікальну сорочку, яку вишивальниці створюють тільки в одному місці на землі. Виявляється, це не єдиний такий культурний феномен: у Дашківцях Якушинецької громади Вінниччини побутує традиція виготовлення жіночої крутяної сорочки.

Її відшивають одним із найдавніших декоративних швів, і місцеві майстрині «закрутили» у ньому свої, подільські, мистецькі уподобання.

ПРАДАВНІЙ ШОВ І ПОДІЛЬСЬКИЙ ХАРАКТЕР

Завідувачка структурного підрозділу КЗ «Центр культури та дозвілля» Якушинецької сільської ради Вінницької області Дашковецького сільського клубу Надія Вісіцька каже, що важко визначити, хто перший і коли розпочав вишивати дашковецьку крутяну сорочку. Утім, у колекції їхнього клубу є вироби, створені такою технікою ще на початку минулого століття.

– А є такі, що й раніше вишивали, ще наші прапрапрапрабабусі! Наприклад, сорочка 1870 року. Це місцева традиція так оздоблювати, так у нас жіночки собі придумали. Причому чоловічих крутяних сорочок немає, тільки жіночі. Чоловічі в нас вишивали переважно квітковим орнаментом або ж геометричним. А з отаким, з крутяним, тільки під жіночий характер робилися, – сміється Вісіцька.

Каже, особливістю цієї сорочки є те, що її вишивають тамбурним швом. Це один із найдавніших декоративних швів, що утворює на лицьовому боці виробу безперервний ряд петельок. Вони виходять одна з одної, нагадуючи ланцюжок. Тамбурним швом оздоблюють контури, орнаменти та заповнюють площини.

У країнах Близького Сходу, Стародавній Греції та Римі цей шов був відомий ще до нашої ери. Ним вишивали килими й покривала на спеціальних п’яльцях, схожих на великий барабан – тамбур. Звідси й походить назва.

Із часом мистецтво тамбурної вишивки поширилося в інших країнах світу, зокрема в Україні. Найчастіше тамбурним швом вишивали рушники на Харківщині, Сумщині, Полтавщині та Чернігівщині. А на Вінниччині – саме в Дашківцях – майстрині узяли його за основу, щоб створити свій самобутній орнамент.

– У нас можна подивитися на п’ять сорочок, може здатися, що усі однаково вишиті. Але насправді візерунок ніде не повторюється. Тому що кожна жінка створювала собі власний узор. Одна в одної сорочки не «перешивали», кожна робила свої закручені завитки. Через них сорочку й називають крутяною, – так це звучить на місцевій говірці, – розповідає Вісіцька.

Пояснює, що усі контури робили чорним, а «серединки» закручених завитків зашивали нитками різних кольорів, найчастіше – червоними, синіми або зеленими. Ці елементи майстрині «збирали» у різноманітні орнаменти, кому і як підказували смаки та уміння.

Утім, мало було вишити сорочку, слід було ще правильно зібрати деталі, зшити і знати, як її носити.

– Рукав цієї сорочки неодмінно був призбираний біля манжета, а також комір. Ще особливістю нашої вишиванки є те, що на комірі завжди робили дві петельки, у які вставляли й потім зав’язували на бант стрічку (по-нашому, бинду). Такої моди на бинди немає ніде, тільки в Дашківцях, – запевняє Надія Михайлівна.

Розповідає, що крутяні сорочки були святковими й буденними. На останній вишивали тільки комір і нарукавники – «полики». Тому що в ній і біля печі, і по господарству поралися, ходили в поле жати й виконували іншу роботу. Таку сорочку жінки носили зі спідницею.

– А коли вже йшли до церкви, то була обов’язковою багато вишита святкова сорочка, або, як вона тут у нас називається, святна крутяна. У ній дівчата одружувалися й на весілля просили, одягали на Великдень або просто ходили одна до одної в гості, – пригадує Вісіцька.

Щоб односельці та гості громади про крутяну сорочку знали й бачили, яка вона унікальна, їй відвели значне місце у світлиці Дашковецького сільського клубу. Тут також зібрані зразки традиційного старовинного одягу, а ще посуд, хустки й обереги.

– Ця світлиця зібрана завдяки зусиллям завклубу, старости Тетяни Третяк, а також наших учасниць художньої самодіяльності та небайдужих жителів села. Працювали над нею гуртом. Наші «сільські» елементи нематеріальної культурної спадщини відомі, і все це на такому рівні й завдяки колишній інспекторці з питань культури відділу освіти, культури та спорту Якушинецької громади Віті Степановій, – наголошує Надія Михайлівна.

Отже, каже вона, завдяки спільним зусиллям крутяні сорочки знову повернулися в моду в селі. А їхній народний аматорський фольклорний етнографічний ансамбль «Мальви» у таких вишиванках на концертах виступає.

СОРОЧКА З АВТОРСЬКИМИ ПРАВАМИ

– Це не просто сорочки, які лежать у скринях. Насправді й жителі громади, і працівники культури їх одягають на свята. І художня вартість цих виробів із часом не стала меншою, а навпаки – зростає. Тому у травні 2022 року провели засідання експертної ради, на якому елемент «Крутяна сорочка» села Дашківців внесли до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, – каже провідна методистка Вінницького обласного центру народної творчості Марія Моторна.

Згадує, що знайомство з дашковецьким ексклюзивом почалося саме зі світлин самодіяльних артисток, одягнених у крутяні сорочки, які фахівцям Центру показала Віта Степанова.

– Ми подивилися і зрозуміли, що таких сорочок і справді ніде немає в інших наших територіальних громадах! Відповідно, почалася робота з вивчення цього феномену. Спілкувалися з жителями села, з людьми у віці, щоб дослідити питання крутяної сорочки. Організували зустріч і продемонстрували ці сорочки одній із наших відомих вишивальниць, щоб вона подивилася, що це за шов, як його відшивають, і ще раз перевірили, чи є такі сорочки десь ще на Вінниччині. Виявилося, таки більше ніде їх немає, – каже науковиця.

Відтоді крутяна сорочка стала візитівкою села Дашківці та всієї Якушинецької громади разом із кашею «Зозуля», яку теж готують лише тут.

– Громада також оформила авторське право на цю техніку вишивки, тому що коли почали демонструвати ці елементи на різних заходах, підходили люди, які хотіли собі таку сорочку відшити. Але ж це – нематеріальна культурна спадщина, це те, що побутує в громаді й має приносити їй якусь користь! А якщо крутяні сорочки будуть «штампувати», вони утратять свою ексклюзивність. А це надбання громади, і саме вона має розпоряджатися своєю спадщиною, – упевнена Моторна.

Тобто коли хтось захоче вишити крутяну сорочку, то має узгодити це з громадою та носіями традиції, щоб було вказано, що це дашковецька, якушинецька сорочка.

ОРНАМЕНТ ІЗ СОРОЧКИ – НА ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ ТА ФУТБОЛКИ

Моторна пригадує, що спочатку у громади була ідея за грантові кошти закупити обладнання й відшивати крутяні сорочки машинною вишивкою. Але вони вже не мали б такої цінності, як ті, що відшили майстрині.

– Тепер у нас досить багато молодих вишивальниць, які відшивають вручну, так, як і має виготовлятися крутяна сорочка. Це, наприклад, Олена Бухарова, Жанна Паренюк, Віта Степанова. Вони, до слова, уже використовують орнаменти з крутяної сорочки на шоперах і футболках. А майстриня Олена Клепа, яка перейняла вишивку від жительки Дашківців Марії Ковбасюк, відшиває цей візерунок ще й на одязі ляльок-мотанок. Тобто цей ексклюзивний автентичний орнамент живе, побутує й використовується у громаді. А це і є головною метою визнання нематеріальною культурною спадщиною: щоб елемент був живий і продовжуваний, – пояснює методистка ОЦНТ.

Вона каже, що тепер науковці Центру не тільки не бачать загроз для побутування цього елемента НКС у громаді, а й спостерігають його популяризацію.

– Наприклад, у вересні минулого року крутяну сорочку разом із кашею «Зозуля» демонстрували на всеукраїнському рівні – на фестивалі «Жива культура, живий світ» у Києві. Громаду розвивають за допомогою цих елементів нематеріальної спадщини, бо це важіль впливу та рушійна сила. Коли на основі цього проводять фестивалі й інші заходи, громада врешті отримує економічну вигоду. Тому що майстри мають змогу продавати свої вироби, заробляти чи навіть збирати кошти для ЗСУ, – упевнена Моторна.

Тим часом у Дашківцях таємницю та знання техніки вишивки «крутяна сорочка» передають із покоління в покоління. Задля цього працівники закладів культури провели в селі навчальні заняття для місцевих майстринь.

Довідково. Укрінформ веде власне дослідження нашого спільного надбання – об’єктів Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Першими, ще у 2012 році, до нього були внесені такі традиційні ремесла, як створення косівської мальованої кераміки, кролевецьке переборне ткацтво, опішнянська кераміка та петриківський розпис. Відтоді до них додалися притаманні різним регіонам нашої країни обряди, пісні й танці, музичні інструменти, страви й напої, звичаї святкувань і поминань… Національний перелік постійно поповнюється.

Збереження культурної спадщини дуже важливе, особливо тепер, коли території її поширення подекуди тимчасово окупували російські війська, а носії змушені шукати прихистку в інших регіонах чи за кордоном.

Антоніна Мніх

Світлини авторки, Надії Вісіцької та Вінницького обласного центру народної творчості

Підписання угоди керівниками будівельних компаній відбулося, зокрема, за участі міністра державних активів Польщі Войцєха Бальчуна та урядового уповноваженого РП з відбудови України Павела Коваля, повідомляє Міністерство держактивів РП.

«Польські будівельні компанії хочуть говорити одним голосом у питанні майбутньої відбудови України. Три провідні компанії галузі підписали угоду про співпрацю у сфері інфраструктурних проєктів, які можуть реалізовуватися в межах відбудови країни після завершення бойових дій. Метою угоди є об’єднання компетенцій, ресурсів і досвіду. Ініціатива розвиватиметься за підтримки Міністерства державних активів Польщі та вписується у ширші дії Польщі щодо участі польського бізнесу у відбудові України», – повідомили у міністерстві.

Як зазначається, сторонами угоди є будівельні компанії Budimex, Polimex Mostostal й AMW SINEVIA. Документ визначає рамки спільної діяльності з виявлення та підготовки до реалізації інфраструктурних проєктів шляхом обміну знаннями та досвідом на території України. Співпраця стосуватиметься насамперед проєктів із відбудови та модернізації інфраструктури, що фінансуватимуться, зокрема, коштами ЄС через Банк національної економіки (BGK) Польщі та з інших міжнародних джерел.

Міністр державних активів Войцех Бальчун підкреслив, що сьогоднішня угода є прикладом відповідального та перспективного залучення польських компаній до процесу відбудови України.

«Передбачаючи наступні кроки, які стоять перед нами, ми готуємо інструменти та рішення, що мають посилити польську участь у процесах відбудови України і зміцнити роль польського бізнесу у цих масштабних проєктах у різних сферах. Йдеться про інфраструктуру, логістику, порти, енергетику. Практично кожна сфера функціонування держави буде охоплена цими діями», – заявив Бальчун.

Міністр також зазначив, що співпраця трьох компаній створює партнерство, яке дозволить ефективно реалізовувати масштабні та складні проєкти. За його словами, компанії, які щодня є конкурентами на польському ринку та змагаються між собою в тендерах, дійшли висновку, що у випадку такого великого проєкту, як відбудова України, де буде залучення польських фінансових інституцій та роль BGK, варто об’єднати сили.

«Це дуже позитивна й безпрецедентна ситуація», – наголосив польський міністр.

Як наголошують у польському міністерстві, завершення війни в Україні відкриє один із найбільших процесів інфраструктурної відбудови в Європі. Однак це буде не один великий тендер, а багаторічний поетапний процес, пов’язаний із реформами та зближенням України з ЄС. За даними Світового банку, орієнтовна вартість відбудови становить майже 588 мільярдів доларів США протягом десяти років. Такий масштаб вимагатиме не лише фінансування й політичних рішень, а й ефективної організації, логістики та досвідчених виконавців.

«Польща має шанс стати головним тилом цієї відбудови — як сусідня держава, що володіє відповідною інфраструктурою, будівельними компаніями та фінансовими інституціями. Однак для цього необхідна завчасна співпраця між державою, бізнесом і фінансовими установами. Саме цьому й служить угода польських будівельних компаній», – резюмувало польське міністерство.

Як повідомляв Укрінформ, Міжнародна конференція з відновлення України, яка цьогоріч проходитиме 25-26 червня у Гданську, зосередиться на п’яти головних тематичних напрямках. Участь у заході мають узяти делегації зі 100 країн, зокрема 40 – на урядовому рівні.

Фото: Міністерство держактивів РП

Про це Андрій Сибіга сказав у телеефірі, передає кореспондент Укрінформу.

Він повідомив, що розширену часткову угоду про Керівний комітет Спецтрибуналу підтримали 36 країн і ЄС та висловив сподівання, що географію буде розширено.

“Ми маємо певні політичні сигнали. Нам потрібно, щоб цей трибунал мав глобальний характер. І на сьогодні він вже не обмежується лише Європою. Це дуже важливо для справедливості, для невідворотності покарання”, – заявив глава МЗС.

Сибіга нагадав, що політичний старт створення Спецтрибуналу було дано 9 травня минулого року у Львові, куди приїхали міністри закордонних справ Європейського Союзу.

“Щодо таймінгу – я вважаю, що це своєрідний юридичний рекорд – (у такий – ред.) короткий термін створити трибунал з можливістю притягнення до відповідальності саме російських злочинців”, – сказав він.

За словами міністра, у п’ятницю було отримане чітке підтвердження, що місцем знаходження Спецтрибуналу буде Гаага: “Нідерландська сторона нам це підтвердила. Це свідчить, що створення трибуналу – це вже не абстрактна ідея, а конкретна річ, і злочинці неминуче будуть притягнуті за злочин агресії”.

Відповідаючи на запитання, коли можна буде побачити суддів, які розпочнуть справи, глава МЗС пояснив, що після таких важливих епохальних рішень завжди йдуть процедури.

“Іде рутинна, щоденна, кропітка робота. Вона не буде завершена завтра і післязавтра. Це процес. Але ми очікуємо, що буде проведено засідання першого комітету, що будуть створені відповідні умови для функціонування – я маю на увазі логістично-матеріальні і самого трибуналу, і суддів. Тобто зараз ми переходимо в етап імплементаційний та етап наповнення діяльності створеного Спецтрибуналу”, – пояснив Сибіга.

Він наголосив, що юридичне створення Спецтрибуналу – історична подія: “Це – про моральний фундамент Європи. І ми зараз будемо дуже швидко рухатися далі”.

Міністр звернув увагу на те, що під час останнього масованого обстрілу в Києві перебувало кілька іноземних делегацій, які пережили цей удар на власному досвіді.

“І це стало найбільшим аргументом для посилення їхньої підтримки. Президент доручив вжити заходів у відповідь. На дипломатичному фронті ми негайно скликали засідання Радбезу (ООН – ред.), воно відбудеться 19-го числа”, – поінформував очільник МЗС.

Водночас, нагадав він, у Херсоні було атаковано гуманітарний конвой ООН, і українська сторона це теж буде виносити цей інцидент на засідання Радбезу.

“Звичайно, ми будемо говорити і про повернення наших військовополонених та наших дітей. Тобто, це найпрестижніший, найглобальніший дипломатичний майданчик, який дає змогу довести до світової спільноти і наслідки російського ракетного терору, і ті кроки, які нам необхідно здійснити, аби наблизити справедливий мир”, – пояснив Сибіга.

На його думку, ще потрібно зрозуміти, що Росія цим ударом хоче показати світові.

“Це, безумовно, черговий ляпас на всі мирні зусилля. Це – насміхання над американськими пропозиціями, тому що також очікується приїзд американської делегації – і в цей час завдається удар. Паралельно відбувається зустріч в Китаї”, – вказав глава МЗС.

При цьому він висловив упевненість, будь-які удари росіян не можуть залякати український народ: “Навпаки – відбувається ще більше консолідації, як в Україні, так і серед наших партнерів. Оце наша відповідь. І наша відповідь має бути твердою у всіх її проявах”.

Як повідомляв Укрінформ, 15 травня Європейська комісія від імені ЄС приєдналася до розширеної часткової угоди Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України – документа, що визначає інституційні, фінансові та адміністративні умови діяльності майбутнього органу судочинства.

Фото Укрінформу можна купити тут