Превенція зловживанню: як працюватиме антикоррада при Міноборони
14 квітня міністр оборони Олексій Резніков затвердив склад Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України (далі – МОУ). Її утворили після серії корупційних скандалів, пов’язаних із закупівлею продуктів для Збройних сил України. «Дайджест Одеси» поцікавився, яке місце рада займе, враховуючи наявність профільних антикорупційних органів. Розповідає Артак Григорян — одеський активіст і член Громадської антикорупційної ради.
Хто складає антикорраду?
21 січня видання «Дзеркало тижня» опублікувало матеріал журналіста із проєкту «Наші гроші» Юрія Ніколова, у якому стверджується, що за участі МОУ розкрадаються кошти на закупівлі харчів для ЗСУ. Зокрема, за словами журналіста, відомство нібито законтрактувало яйця по 17 грн за штуку, тоді як роздрібна ціна в магазині Києва близько 7 грн за штуку, а картоплю замовили по 22 грн за кілограм, за роздрібної ціни 8–9 грн. Після цього міністр оборони України Олексій Резніков заявив про “перезавантаження” антикорупційного управління та запровадження механізму громадського контролю.
Українці мали змогу самостійно обирати склад ради, який потім затвердив міністр. Онлайн-голосуванням, в якому взяли участь 41 684 громадян, пройшли 15 учасників від восьми ГО. Строк їхніх повноважень — один рік.
Під час установчого засідання члени Громадської антикорупційної ради обрали головою Євгена Грушовця, його заступницею стала Анастасія Шуба, а секретарем Ради обрано Віктора Прудковських. Команду складають юристи, фінансисти, аудитори, журналісти, підприємці. Більшість з них вже займались антикорупційною діяльністю.
Вибори загалом пройшли тихо. МОУ опублікувало список 15 кандидатів 31 березня, а склад був затверджений 10 квітня.
Як розповів Артак Григорян, той факт, що до ради не пройшла Наталья Чорногуб — комунікаційна помилка. Адже вона гарний спеціаліст по роботі з відкритими даними, безпосередньо із системою YouControl і ці знання були б значною допомогою. Вона все ж згодна долучатись за потреби.
Чинна команда має бажання вплинути та призвести до змін, проте потрібно знайти та закріпити сферу відповідальності. І хоч це і дорадчий орган, учасники не готові мовчати, надаватимуть свої рекомендації, а чи реагуватиме на них міністерство?
Які функції нової ради?
Насправді зараз ще тривають організаційні моменти стосовно роботи ради. Установче засідання проведено, за планом збиратимуться раз на тиждень. Вже створили профільні комітети із забезпечення та закупівель, з моніторингу законодавства та нормотворчої діяльності і з питань комунікації, кадрової роботи та експертних обговорень.
«Ми повинні зрозуміти, що існує багато антикорупційних органів, які мають цим займатись. Департамент з питань запобігання та виявлення корупції МОУ, ті ж НАБУ, САП. Всі хочуть розібратись з цими яйцями по 17 гривень, проте для цього існує цілий департамент. Нас 15 людей на противагу 150. Тому наша (ради – ред.) задача – зрозуміти чим можемо бути корисними, знайти непокриту нішу та не дублювати функції, які виконують люди на зарплатні”», — зазначає Григорян.
За словами Артака, якщо приходить запит, наприклад, що людину повз ВЛК відправили на лінію фронту чи кудись, то з одного боку, рада створена при МО, а ТЦК — зона відповідальності Генштабу. Але рада має повноваження викликати представника Генштабу, він своєю чергою може не прийти і не матиме ніякої відповідальності за це. Немає механізму впливу.
«Тут складно комунікувати, бо це антикорупційна рада і громадська одночасно. Щоб бути антикорупційним потрібно мати інструмент, важіль впливу, тому це департамент. Я бачу ціль в тому, що ми представлятимемо думку суспільства. Але не так, що у фейсбук хтось пише, а перевіряти ці факти, чи правда, що ГУР закуповує умовну капусту вдвічі дешевше», – зазначає спікер.
Проте налагодження антикоррадою співпраці із іншими органами, як з НАБУ — превенції можливих зловживань.
З 23 квітня, набрали чинності зміни до закону про оборонні закупівлі, які зобов’язують Міністерство оборони відкрити ціни за незбройними закупівлями, тобто у Prozorro. Чи є потреба перевіряти тендери, при тому, що існує Державна аудиторська служба і агенція із закупівель МО ще вирішиться. За потреби МО надасть доступ до держтаємниці, яка корисна вже при закупівлі зброї. А щоб не робити подвійну роботу налаштована комунікація з іншими департаментами, які ділитимуться інформацією через офіційні запити. За словами члена ради, дружня підтримка відчувається зі сторони інших структур і спротиву від міністра не відмічено.
«Суспільство абсолютно справедливо має право вимагати прозорості і контролювати, як використовуються публічні фінанси, тому що всі сплачують податки. З цих податків формується бюджет. З цього бюджету кошти заходять в Міноборони і ми їх використовуємо з метою забезпечення ЗСУ. Громадська антикоррада та Офіс із підтримки змін будуть дуже потужними незалежними органами, акселераторами бачення та ідей, допомагатимуть через прийняття політичних рішень, політичну волю і адміністративний вплив змінювати систему на краще”», — такими словами презентував міністр оборони раду.
Проте ефективність роботи ради все ж залежатиме від реакції МО на пропозиції. «Міністерство хоче, щоб ми допомогли, але наскільки воно в це вірить — не знаю. Маючи цілі департаменти та органи, після створення групи з 15 людей, навряд чи можна сказати: “тепер все точно буде добре”», — розповів активіст.
З іншого боку, рада все ж має публічний вплив і сильну підтримку про що свідчить кількість проголосувавших. Тому, якщо раптом вийде, що вона працює для видимості, це вдарить лише по репутації самого Міністерства. Бо учасники антикорради не є держслужбовцями, не підписували з МО контракт, не мають доступу до їхніх грошей та не отримують їх.
Український гурт «ДахаБраха» 5 травня – під час європейського туру – завітав до Брюсселя. Фронтмен і вокаліст гурту Марко Галаневич поспілкувався з Укрінформом про культурну дипломатію, вплив їхньої музичної творчості на сприйняття України за кордоном та значення виступів для вимушено переміщених осіб і ветеранів.
МИ ХОЧЕМО, ЩОБ В УКРАЇНИ БУЛО ЯКОМОГА БІЛЬШЕ ДРУЗІВ ПО ВСЬОМУ СВІТУ
– Чергова зупинка у вашому європейському турне – Брюссель. Сьогодні на концерт прийшли сотні людей, досить інтернаціональна аудиторія, далеко не тільки українці, а й місцеві та іноземці, які приїхали працювати в Бельгію. Я бачив вас із українським прапором на сцені, бачив реакцію зали, як люди не хотіли вас відпускати… Це може прозвучати як кліше, але це один із прикладів культурної дипломатії, принаймні в одному з вимірів. У мене просте питання: як би ви схарактеризували – що саме ви робите?
– Усе просто. Ми гурт «ДахаБраха», і ми граємо концерти по всьому світу. Від Нової Зеландії до Канади. І для нас важливо не просто представляти свою музику. Для нас зараз супер важливо доносити певні меседжі. Про те, що війна триває. Про те, що підтримка України надзвичайно важлива.
Як нам багато хто каже, в нас виходить достукатися до глядачів через емоції. Не стільки інформаційно, адже ми не розповідаємо, скільки людей загинуло або куди рухається фронт… Але емоційно люди реагують, і вони підтримують нас. Це дійсно відчувається зі сцени.
І ми сподіваємося, що потім, коли вони повернуться додому, на роботу, спілкуватимуться з друзями, слово про Україну буде пливти далі. Ми хочемо, щоб в України було якомога більше друзів у світі.
Також ми збираємо гроші для наших захисників. Продаємо наш мерч, а також влаштовуємо після кожного концерту аукціони, де я пропоную глядачам позмагатися за придбання моїх картин. Як я кажу зі сцени, я «молодий і талановитий художник… може не дуже й молодий, але дуже відомий».
Буває, вдається зібрати 4000 євро за вечір, а бувало й 11000 євро, що, звичайно, дуже приємно.
НАШІ ВИСТУПИ – НАЧЕ МІСТОК ДО БАТЬКІВЩИНИ ДЛЯ ПЕРЕМІЩЕНИХ УКРАЇНЦІВ
– Ваш попередній тур Європою відбувся достатньо давно. Чи відчувається якась різниця у сприйнятті?
– Нам дуже важко це зрозуміти, чи змінилася Європа у ставленні до України, тому що у нас немає прямого контакту та глибокого спілкування. Але емоційно ми відчуваємо таку саму солідарність, таку саму підтримку, таку саму віддачу від людей. Як завжди, до нас приходить багато місцевих.
Але так само важливо, мені здається, бачити на концертах наших рідних українців. Багато хто приходить і бачить нас уперше. Навіть не чули про нас раніше.
Можливо, наші виступи можна описати як такий собі місточок для цих людей до Батьківщини. Важливо, щоб вони відчували душевний зв’язок з Україною. І дійсно, більшість хочуть жити в Україні, й сподіваюся, ці люди свого часу туди повернуться.
ЗАРАЗ ВАЖЛИВО СИСТЕМНО РОЗПОВІДАТИ ПРО УКРАЇНУ ЗА КОРДОНОМ
– Ваша робота помітна, ви відомі за кордоном і не припиняєте гастролювати, роблячи свій внесок у просування України. А як, за вашими відчуттями, українська культура в цілому представлена за кордоном? Наскільки іноземці обізнані про нашу країну, нашу історію, наші цінності? Як сказав в інтерв’ю Укрінформу ваш художній керівник Влад Троїцький минулого року, важливо системно сіяти українські зерна…
– Я, можливо, скажу дещо дуже схоже на те, що казав Влад, адже ми з ним часто говоримо на цю тему. Ми розуміємо, що один із варіантів інтеграції української культури в європейську – це колаборації, взаємодія з різними культурними інститутами, які тут існують.
Помітно, що наша державна культурна політика ще не опрацьовує всі існуючі можливості. Ті меседжі, які ми доносимо – це в основному те, що ми самі інтуїтивно відчуваємо. Але ми, умовно кажучи, не бачимо якогось системного, серйозного тилу з боку саме державного культурного блоку. Ми б хотіли більше працювати на державу, робити більший внесок, аніж ми робимо зараз.
Я, буває, звертаюся до чиновників за нагоди, кожного разу повторюючи, що зараз важливо говорити, розповідати про Україну за кордоном, і робити це системно.
Натомість у Росії є величезний фінансовий ресурс, щоби системно просувати через культуру свій контекст агресії проти України. У них культура – це якісний інструмент пропаганди, і, на жаль, він працює.
– Але, як і в питаннях оборони, коли недостатньо матеріальних ресурсів, українці славляться своєю винахідливістю і чудовими креативними ідеями.
– Так все і є, але водночас все ж треба якась підтримка з боку державного апарату.
Цього нам поки не вистачає. Наразі все, що ми робимо в цій культурній дипломатії, це по суті аматорство. Можливо, ось ця анархія і заряд перших місяців або років великої війни й допомагали раніше, але зараз хочеться якоїсь структурованості.
– А було у вас колись таке, що до вас зверталися глядачі за кордоном та розповідали про якісь аналогії між тим, що відбувається в Україні, та тим, що було колись в їхній історії?
– Було якось у Мексиці, де до нас підійшли люди та висловили підтримку в нашій боротьбі з імперіалізмом. Звичайно, в них там своя історія, але вони сприймають нас як силу, яка протидіє саме імперським амбіціям Кремля. Визнаю, коли ми їхали в цю країну, ми не очікували такого прийому… Там вони ще й українські пісні вивчили, щоб нам заспівати. Можливо це тому, що в нас був певний контакт з організаторами концерту. Але ось такі прояви хотілось би масштабувати.
У НАС НА СЦЕНІ ЗАВЖДИ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР
– Часто бачите на своїх концертах українських військових?
– Дуже часто. Це ті, хто проходять лікування та реабілітацію за кордоном. Вони часто просто не можуть знайти слів, по-доброму навіть трохи шоковані. Мало хто висловлює свої емоції словами, але пам’ятаю, буквально нещодавно до нас підійшов ветеран і дуже серйозно сказав мені: «Чуєш, не зупиняйтеся! Наші хлопці там не зупиняються, і вам не можна».
– Бували колись випадки, коли вам якось заважали за кордоном із проведенням концертів, влаштовували провокації або встановлювали якісь обмеження?
– Мабуть, рік тому нам подекуди забороняли писати на сцені окремі слова чи фрази – як “Russia is a terrorist state”. Це було у Швейцарії та Британії. А якихось провокацій не було. І ми продовжуємо говорити зі сцени про підтримку України та засудження Росії. Завжди на сцені український прапор. Я чув, що на громадських заходах, акціях і протестах таке трапляється, але у нас ні. Можливо та сторона, агресори, просто не сприймають серйозно…
МИ ВКЛАДАЄМО НОВІ СЕНСИ В НАРОДНІ ПІСНІ
– До речі, у ваших піснях ніколи прямо не йдеться про війну. Це може бути лише на рівні відчуттів, не прямим текстом. Це ж ви умисно обрали такий формат?
– Дуже багато людей пише про війну. І це не завжди якісно. Мені здається, що для нас ще зарано про це писати.
Тобто в нас є пісні, присвячені українським героям. В нас є пісні, присвячені всім, хто загинув. В нас є пісні, присвячені темі викрадення українських дітей.
У більшості пісень слова народні, написані багато років тому.
Але ми все одно їх переосмислюємо і вкладаємо часто сенси, які в тексті прямо не озвучуються.
У нас, наприклад, є відеоряд на сцені, де показані обличчя українських героїв, військових. Ми кажемо: «Ось ця пісня присвячена всім українським героям. Ми бачимо, як ми цим надихаємо як українців, так й іноземців. Люди встають зі своїх місць, коли ми таке співаємо. Вони разом із нами, разом з Україною. Не знаю, що було до концерту, і не знаю, що буде після, але там, у моменті – вони разом із нами.
– У вас завжди концерти – це такі собі американські гірки. Глядачі проходять крізь увесь спектр емоцій.
– Так, ми робимо це свідомо. Дуже довго вибудовуємо плейлист, часто сперечаємося з цього приводу. Зрештою, наша мета і є в тому, щоби викликати емоції. Українцям – давати надію, іноземцям – розповідати про нас і приводити їх до тями.
Іноді здається, що багато хто перебуває у прострації та не розуміє до кінця, що таке агресія, виглядають розгублено. Вони до такого не готові. Абсолютно не готові.
– Окрім основної мрії про перемогу, є щось, про що мріється вам особисто?
– У творчому плані особливо мрій немає, бо все вже розписано на весь 2027 рік. Головне, щоб на все вистачило здоров’я. Це й є, напевно, моя особиста мрія.
Євген Матюшенко, Брюссель
Фото автора
Про це йшлося під час спільної пресконференції Туска і Мелоні в Римі, передає кореспондент Укрінформу.
Глава польського уряду підкреслив, що настав час розпочати серйозні переговори між Польщею й Італією про підписання нового договору між країнами про співпрацю на «найвищому можливому рівні».
За його словами, Варшава і Рим також мають спільні позиції з усіх ключових питань, що стосуються Європи, зокрема щодо війни в Україні, системи торгівлі викидами ЄС та європейських фондів.
Туск підкреслив, що співпраця Польщі та Італії заради миру в Україні має «дуже практичний вимір».
«Наші компанії й інституції працюватимуть разом, щоб допомога Україні розширювалася вже зараз. Ми не можемо чекати завершення війни, бо не знаємо, коли вона закінчиться. Тому Конференція з відновлення України (в червні у Гданську – ред.) буде також конференцією на підтримку безпеки України»,- наголосив глава польського уряду.
Як передавав Укрінформ, Міжнародна конференція з відновлення України (URC 2026), яка цьогоріч відбудеться 25-26 червня у Гданську, зосередиться на п’яти головних тематичних напрямках. Участь у цьогорічному заході мають взяти делегації зі 100 країн, зокрема 40 – на урядовому рівні.
Фото: European Union
Позиції Євросоюзу, Китаю та України у питанні завершення війни наразі дуже схожі, кожна сторона виступає за негайне припинення вогню та початок реальних переговорів для досягнення справедливого і сталого миру на основі принципів Статуту ООН.
Про це заявив посол Євросоюзу в Китаї Хорхе Толедо у промові в Пекіні з нагоди Дня Європи, передає кореспондент Укрінформу.
«Попри наші розбіжності, Європейський Союз та Китай зараз мають одну спільну позицію. Ми, і Україна також, виступаємо за негайне та безумовне припинення вогню і початок реальних переговорів для забезпечення справедливого та сталого миру на основі принципів Статуту ООН, а саме поваги до територіальної цілісності й суверенітету країн та невтручання в їхні внутрішні справи», – зазначив Толедо.
За його словами, війна Росії проти України має руйнівні людські та економічні наслідки далеко за межами Європейського континенту.
«Її вплив поширюється далеко за межі Європи, впливаючи на енергетичну безпеку, постачання продовольства та економічну стабільність у всьому світі», – наголосив посол ЄС.
Він також запевнив у продовженні підтримки України Європою, нагадавши слова високої представниці ЄС із закордонних справ та політики безпеки Каї Каллас про готовність Європейського Союзу надавати Україні необхідну допомогу для утримання своїх позицій, доки Росія не зрозуміє, що ця війна нікуди не веде.
Китай офіційно декларує нейтралітет щодо російсько-української війни, уникає визначення агресора і жертви та повністю відсторонився від активних міжнародних зусиль, спрямованих на припинення бойових дій.
Китайські офіційні особи і дипломати лише виступають із абстрактними закликами до деескалації, припинення вогню та діалогу для врегулювання конфлікту на основі принципів ООН. Проте Росія, найближчий союзник КНР, не звертає жодної уваги на подібні заклики з Пекіна і продовжує збільшувати масштаби агресії, а китайська сторона «не помічає» такого відвертого ігнорування себе з боку Москви.
Як повідомляв Укрінформ, Китай підтримує всі зусилля, спрямовані на припинення бойових дій в Україні та створення умов для політичного врегулювання конфлікту між Росією та Україною.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Відбудова6 днів agoна форумі у Нью-Йорку: Україна має багато тузів у рукаві
-
Події1 тиждень agoФільм «Летять хмари з великою швидкістю» отримав головну нагороду фестивалю goEast у Вісбадені
-
Усі новини1 тиждень agoде розташований інкубатор «інопланетних яєць» і як він утворився
-
Події1 тиждень agoФільм «Останній Прометей Донбасу» представить Україну на кінофестивалі Crossing Europe
-
Політика1 тиждень agoНовим послом Німеччини в Україні буде Борис Руґе
-
Політика1 тиждень agoУкраїна добиватиметься покарання археолога Бутягіна попри його повернення до Росії
-
Політика1 тиждень agoСвириденко зустрілася з міністром енергетики США
-
Україна1 тиждень agoВійна в Україні — Елла Лібанова про кількість населення в Україні у 2025 році