Connect with us

Війна

Примусова видача російський паспортів: позиція України та умови поновлення документів

Published

on

Видача російських паспортів на тимчасово окупованій території — практика не нова, ця системна політика вже проводилась у Криму з 2014 року. 27 квітня 2023 року путін підписав указ, згідно з яким громадян України, що не отримують російські паспорти на окупованих територіях до 1 липня 2024 року, можуть депортувати. І це стосується також і мешканців окупованої частини Луганської та Донецької областей, які раніше отримували документи “ЛНР”, “ДНР”.

Примусова видача паспортів та українська дискусія 

Перші дні травня українці спостерігали за дискусією уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця та віцепрем’єр-міністерки — міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Іриною Верещук. Суть суперечок полягала в тому, що за можливості російський паспорт не треба брати, проте заради виживання — не треба відмовлятись. 

Як для “Дайджесту Одеси” розповіла Олена Погребняк, керівниця Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, кожна ситуація має розглядатись окремо. “Ситуація, в якій під дулом автомата кажуть паспорт або життя — не про рішення. І тут здебільшого мова не про військових, які помирають зі словами “Слава Україні”. Там цивільні із вразливих категорій населення: літні люди, які опинились без пенсії; без дітей, які їх прогодують; без запасів. Для людей це питання життя. До нас звертались особи без громадянства, які змогли виїхати з окупованої території близько Мелітополя. Чоловік та жінка, які пройшли жах. Я вважаю, що ми не можемо їм казати, що це через те, що вони взяли паспорт”.

На ТОТ вже йде сувора політика погроз та обмежень для громадян з українським паспортом.

“Окупанти цілеспрямовано та навмисно обшукують транспортні засоби, фіксують усі особисті дані громадян, які не мають російських документів, погрожують забороною в’їзду в місто”, — розповіли в Генштабі, передає УНІАН.

За його даними, також ворог примушує листонош роздавати місцевому населенню бланки, в яких потрібно вказати відомості про наявність російського паспорта. А батькам школярів-випускників ворог погрожує відмовою в отримані дітьми свідоцтва про базову середню освіту. Також загарбники примушують змінювати з українського на російські зразки свідоцтво про шлюб та свідоцтво про реєстрацію технічних засобів.

У захоплених районах Донецької та Луганської областей особливу увагу проявляють до пенсіонерів. “Фактично, це елемент тиску на соціально незахищені верстви населення, які залежать від окупаційної адміністрації. Для обходу пенсіонерів з Росії прибуло 300 “волонтерів”, які утворили “мобільні групи”, — сказано в повідомленні Центру національного опору.

Як повідомляється, окупанти провалюють позначені темпи паспортизації і вдаються до нових методів примусу. За даними ЦНС, в Донецькій області облаштовані пункти видачі паспортів при лікарнях, оскільки без російського паспорта людям відмовляють у медичному обслуговуванні. “Таким чином, окупанти порушують Женевську конвенцію”, —  підкреслюють експерти.

“Місцеве населення тимчасово окупованих територій продовжує чинити спротив примусовій паспортизації. Темпи видачі російських паспортів занадто низькі й окупаційні адміністрації отримують системні догани від кремлівських кураторів. Відтак, в населених пунктах на тимчасово окупованих районах Херсонщині росіяни знущаються з цивільного населення”, — повідомляють в Центрі національного спротиву.

Зазначається, що за відмову від російського паспорта людям на окупованій території погрожують “ямою”. Зафіксовані випадки тортур та знущань. 

Україна не визнає російське громадянство набуте в окупації

Держава займає позицію не визнавати громадянство набуте в окупації ще від подій 2014 року у Криму. За це не передбачено кримінальної чи іншої відповідальності. Проте російський паспорт несе з собою теж негативні наслідки: мобілізація до армії рф, переселення на іншу територію, збір персональних даних. Росія може використовувати паспортизацію і, створюючи примітивну картинки “громадянської війни” для країн Заходу; наративів про кількість людей, яка тікає з України; заміна населення у випадку виборів. Все це ми бачили за радянських часів, наприклад депортація кримських татар до Сибіру у 1944 році. Наразі вже є факти евакуації жителів лівобережної Херсонщини фактично у полон, де у них забрали паспорта і вручили прописку у мурманську. До того ж, якщо росія визнає нашу територію своєю, то фактично їм потрібно документувати цих людей за конституційним принципом. Вони втілюють норму, яку самі ж прийняли незаконно в свою конституцію. 

Однак, треба зауважити, що за дев’ять років агресії стає ясно, що не всі перебувають на ТОТ не з власної волі. Безумовно, є ті, хто чекав на визволителів”, але для багатьох інших рішення залишитися в окупації носить зовсім інший неполітичний характер. Тому важливо розмежовувати ситуації, коли людина бере російський паспорт під примусом та коли через прихильність до політики окупанта. Населення Криму, протягом 2014-2022 років виїжджали до України, аби оформити документи своїм дітям. Попри те, що самі мали російський паспорт і повертались назад. 

Російський паспорт — ризик для життя наших громадян, проте якщо виїхати з окупованої території неможливо, переслідування за це не буде. У майбутньому важливою буде не наявність паспорта, а дії. Досі знаходять людей, які здають позиції ЗСУ, колаборанти. Тому неможливо надати рекомендації, які будуть використовуватись, як загальна практика.

“У перші тижні вторгнення до нас (в міграційну службу, -ред.) приходили громадяни рф, які вимагали отримання документів, наприклад, термінового паспорта, щоб виїхати до Європи. І коли ми відмовляли, бо процедура отримання громадянства не передбачає термінової видачі, чули проросійські наративи про “нічого, зараз наші дійдуть”. Ми повідомляли СБУ про це. На території Одеської області проживає 13 тисяч громадян рф з посвідками на проживання. Так склалось історично, більшість з них народились в Україні, потім виїжджали туди працювати, а зараз вже пенсіонери. Чи всі з них визнають війну? Здебільшого, на щастя, так, але поодинокі випадки зустрічаються”, — розповідає Олена Погребняк.

Поновлення українського громадянства

На думку чиновниці, після Перемоги, кожну ситуацію розглядатимуть окремо. Можливо особа писатиме пояснення за яких обставин отримала паспорт, відбуватиметься перевірка контактів. Міграційна служба — не слідчий орган і не має права вивчати ці ситуації, можливо, це буде зона відповідальності СБУ.

Зараз вже є випадки, коли люди виїжджають з окупованих територій без документів. Зі звільненням Херсону їх було значно більше. Олена розповідає: “Ті, хто потрапляли до нас казали, що втратили громадянський паспорт, а виїхали по закордонному чи пенсійному посвідченню. Ми бачили велику кількість пенсіонерів, які приїхали, щоб перезимувати, бо не мали ні опалення, ні світла. До того ж ми не маємо права допитувати людину. Хтось з них казав, що змушений був взяти російський документ, хтось говорив про втрату. З цих питань спілкуємось з СБУ, декому треба пройти процедуру перевірки. Але ж тут мова йде про те, що люди не виїхали до території рф, а всіма силами намагались потрапити на вільну Україну. Вони свій вибір зробили. Тому поновлюють паспорти громадян”. 

Чинною є і програма повернення людини, яку примусово вивезли. Нею вже скористались і в Одеській області. Родичі оформляють повернення без присутності вивезеної людини, бо на території рф поновити українські документи неможливо. “Якщо особа після 24 лютого 2022 року була насильно переселена на територію рф, то ми робимо без неї документи на повернення. Є шляхи передачі, відпрацьована процедура і вже випадки повернення. Людину під дулом автомата посадили в автобус, забрали паспорт і вивезли на територію рф, але через родичів чи знайомих намагається повернутись. В такому випадку, звичайно, відновлюємо документи  громадянина Україна, бо дійсно ця ситуація не про рішення, а про примус”, — зазначила керівниця Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Самим українцям здебільшого непотрібно сперечатись через питання брати чи не брати російський паспорт. Згідно з результатами соціологічного дослідження, яке ініціював Харківський інститут соціальних досліджень, ставлення українців до російського паспорта, який росія з різних причин видавала жителям ТОТ, є досить толерантним (понад 75%). Значна частина опитаних взагалі не визнає це громадянством і відповідно пропонує ігнорувати ці “папірці”. Багато хто готовий виправдовувати отримання російських паспортів, якщо це було зроблено вимушено, заради виживання в умовах окупації.

Війна

Наступ ЗС РФ — ЗМІ розповіли про ризики для Дніпра — подробиці

Published

on

Місто Дніпро може стати однією з цілей ЗС РФ у випадку нового наступу. Попри те, що окупаційні війська змогли просунутися вглиб Днпропетровської області в 2025, сам мільйонник має ключове значення в війні Росії проти України.

Мер Дніпра Борис Філатов говорить, що у разі нового наступу захоплення міста РФ стане справжнім переломним моментом у війні. Про це йдеться в матеріалі французького видання Le Monde.

У тексті говориться, що Дніпро є військовийм, логістичним і гуманітарним перехрестям. Після багатомісячного наступу на Покровськ, яке ЗС РФ досі не вдалося захопити, російська армія з літа 2025 року просувається до Дніпропетровської області, де захопила кілька сіл.

“Ми знали, що це станеться, але це неприємно. Для Москви це символічна віха”, — зізнається мер.

Журналісти пишуть, що російській армії доведеться пройди дуже багато, аби дістатися Дніпра. Водночас міська влада та військові не приховують того, що промислове місто України може стати головною ціллю росіян у наступній наступалньій кампанії

Схожі настрої про наближення фронту переповідають різні співрозмовники видання — політики, військові спеціалісти та місцеві мешканці. Керівник військових хірургів східного регіону, полковник Олег Тимчук зазначає, що точки стабілізації бригад наближаються до Дніпра.

“Це скорочує час евакуації до лікарні, але також означає, що фронт наближається. Ми звикаємо до війни… Можливо, це найгірше», — каже військовий з гумором.

Попри це, в самому місті наразі присутня майже та ж кількість населення, що й до початку повномасштабного вторгнення РФ. Наразі до Дніпра прибувають переселенці з Донбасу, які використовують місто для тимчасового притулку або однією з локацій маршруту переїжджати в безпечніше місце.

“Усі згадують найпопулярніший міський жарт: “Дніпро — не перше місто в Україні, але й не друге також”. Натяк у тому, що Київ може бути столицею, але Дніпро набагато важливіший. “Серце України”, кажуть усі. Серце України, яке сьогодні перебуває під загрозою фронту, що насувається”, — підсумовують журналісти.

Раніше головком ЗСУ прокоментував наступ росіян протягом зими. На думку генерала Сирського, українським військовим удалося відвоювати більше територій, аніж РФ змогла захопити за лютий 2026.

Згодом Зеленський розповів про провал наступу РФ. Водночас президент України заявив, що нова ескалація на Близькому Сході може створити для Києва додаткові безпекові виклики.



Джерело

Continue Reading

Війна

Кібербезпека Шредінгера, або Як кіт нарешті вибрався з коробки

Published

on


Наскільки дорого агресору обійдеться продовження кібервійни

Кіт Шредінгера – класичний мисленнєвий експеримент, який ілюструє абсурдність квантової суперпозиції для макросвіту. У закритій коробці кіт, отрута та радіоактивний атом: 50% шанс, що атом розпадеться, отрута вихлюпнеться і кіт загине. За правилами квантової механіки, доки коробку не відкрито, кіт одночасно живий і мертвий. Щойно ми зазирнемо – реальність «колапсує» в один чіткий стан.

Шредінгер вигадав цей парадокс, щоб показати: наївно переносити квантові правила на котів, людей і реальний світ. Але в кіберпросторі ми десятиліттями жили з власним «котом Шредінгера» – кібервійною, яка начебто й існує, але для більшості людей залишалася невидимою, абстрактною, «десь там у цифровому просторі».

«Краще один раз побачити, ніж сто разів почути» – ця приказка працює і тут. Уряди проводили переговори, експерти скликали круглі столи, але доки суспільство не бачило реальних жертв і руйнувань – кібератака залишалася в суперпозиції: начебто загроза, але на практиці її можна було ігнорувати.

Ситуація змінюється. Атаки на критичну інфраструктуру – лікарні, електромережі, системи водопостачання – вивели кібервійну з теоретичної площини в реальну. Колапс суперпозиції стався: ми нарешті побачили кота.

Дані Munich Security Index 2026 фіксують цей зсув досить чітко: у країнах G7 кібератаки вийшли на перше місце серед загроз національній безпеці – вище економічної кризи та дезінформаційних кампаній. У Великій Британії ризик оцінили в 74 бали, у Німеччині – в 75. Це вже не абстрактна «цифрова небезпека», а системна загроза, яку суспільство сприймає як пріоритетну.

Опитування The POLITICO Poll (США, Канада, Франція, Німеччина, Великобританія) підтверджує: абсолютна більшість вважає кібератаки, що виводять з ладу лікарні чи електромережі, актом війни. У Канаді цей показник сягає 73%. Багато респондентів ставлять на один рівень і руйнування підводних кабелів чи енергокомунікацій – інцидентів, які часто асоціюють з Росією. Це суттєво суперечить досі стриманій реакції НАТО.

Суспільний запит на жорстку відповідь сформувався – і демократичні лідери змушені реагувати, інакше втратять підтримку.

І уряди вже змінюють підхід. Німеччина, яка довгі роки уникала активних дій у кіберпросторі, готує два законопроєкти: один розширює повноваження зовнішньої розвідки (BND) для проведення наступальних кібероперацій за кордоном, другий дає силовикам інструменти активної протидії новим загрозам. Причина – хвиля атак: від дронів над аеропортами до зривів систем управління повітряним рухом і гучних російських хакерських кампаній.

Франція у Національній стратегії кібербезпеки 2026–2030 прямо посилається на війну Росії проти України й робить акцент на стримуванні агресії в кіберпросторі: посиленні наступальних можливостей (в межах міжнародного права), розвідки, санкцій. Ключове – підвищити ціну для агресора. Франція більше не хоче бути спостерігачем.

Навіть Італія, яка традиційно уникала конфронтації, цього разу пішла на публічну атрибуцію: офіційно заявила, що успішно відбила російські кібератаки на посольства, готелі та інфраструктуру Зимової Олімпіади в Мілані й Кортіні. Це не просто технічний успіх – це фіксація відповідальності держави-агресора на найвищому рівні.

Наше сприйняття реальності її й формує. Доки кіт Шредінгера сидів у коробці – кібервійна могла бути «трохи реальною». Але коробку відкрили. А кіт живий і злий. Тепер питання не в тому, чи існує кібервійна. Питання в тому, наскільки дорого агресору обійдеться її продовження. З повагою до кота, який нарешті перестав бути квантовим.

Ілона Хмельова, докторка філософії (PhD) за спеціальністю міжнародне право, секретар Ради економічної безпеки України (РЕБ)

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства



Джерело

Continue Reading

Війна

США та Ізраїль атакували ядерний центр — відео

Published

on


Зранку 3 березня у району Тегерану на півночі Ірану пролунали повторні вибухи через нову хвилю повітряних ударів Ізраїлю та Сполучених Штатів Америки. На відео з місця подій показали стовпи диму, які здіймаються, орієнтовно, у районі технологічних центрів з розробки ракет та зброї. Які нові об’єкти могли атакувати в Ірані?

Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) повідомила про відновлення повітряних атак на Іран та Ліван, ідеться у серії дописів командування в соцмережі X зранку 3 березня. Аналогічну заяву опублікувало центральне командування Збройних сил США (U.S. Central Command, CENTCOM). Після повітряних ударів з’явились відео з місця подій, при чому у кадр потрапили літаки, які летіли на низькій висоті, та стовпи диму над околицями Тегерану. Є ймовірність, що вибухало у дослідницько-виробничих технопарків в районі Пардіс, які займаються ракетною програмою та іншим іранським озброєнням.

Попередження ЦАХАЛ та CENTCOM з’явились близько 7 год 3 березня. Ізраїльтяни написали, що завдаються “одночасних та цілеспрямованих” ударів по Тегерану та Бейруту. Крім того, військові проінформували, що атакують південь Лівану та неподалік від кордону, щоб знищити терористичну інфраструктуру проксі Ірану організації “Хезболли”.

“Хезболла” вирішила напасти на Ізраїль від імені іранського режиму, і вона нестиме відповідальність за свої дії”, — ідеться у дописі ЦАХАЛ.

Тим часом американське командування повідомило, що протягом минулих ударів знищило командні пункти управління Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), засоби ППО, пускові установки ракет та дронів, військові аеродроми. Також уточнили, що повітряні атаки продовжаться.

“Ми продовжуватимемо вживати рішучих заходів проти безпосередніх загроз, що виходять з боку іранського режиму”, — попередили у CENTCOM.

Американське та ізраїльське військове командування не писало, які саме регіони Ірану атакували 3 березня. У OSINT-акаунті з ніком NOELreports встановили, що може іти мова про стовпи диму у Пардісі та звуки вибухів у Ісфахані та Тебрізі.

Війна в Ірані — деталі

На моніторинговому порталі liveuamap позначені орієнтовні точки повітряних атак Ізраїлю та США по військових об’єктах Ірану. Серед іншого, вибухало у районі Пардіс на схід від Тегерану.



Фото: liveuamap

Пардіс (Pardis) — місто східніше Тегерану, в якому розташовано кілька стратегічних об’єктів Ірану. Зокрема, саме тут працює Пардіський технологічний парк (35°43’43” N 51°49’33” E), який займається збройними технологіями, розробкою дронів та електроніки, яка має подвійне призначення. Крім того, там же розташований один з ключових центрів іранської ракетної програми Ходжир (Khojir, 35°39’52” N 51°43’45” E). Серед іншого, центр займається розробкою твердопаливних та рідкопаливних ракет, компонентів для балістики.

Напередодні медіа Ірану повідомили про удар по ядерному об’єкту Натанз (Natanz, 33°43′30″N 51°43′30″E), написало агентство Reuters. Цей об’єкт, а також центр Фордо (Fordow, 34°53′04″N 50°59′53″E), потрапили під попередні атаки Ізраїлю та США під час 12-денної війни у червні 2025 року.

Зазначимо, Фокус писав про війну в Ірані, яка почалась 28 лютого. США та Ізраїль вдарили по військових об’єктах та зуміли дістатись до бункера, в якому перебував лідер Ірану Алі Хаменеї: той загинув. Тим часом КВІР почали бомбардувати військові бази та табори США, крім того, ударили по НПЗ навколишніх країн Близького Сходу та по кораблях в Ормузькій протоці.

Нагадуємо, 2 березня у CENTCOM повідомили про кількість військовослужбовців, які загинули протягом перших трьох діб війни в Ірані.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.