Свій-чужий, віктимна поведінка, одеська мова: обговорили найпопулярніші маніпуляції травмованого суспільства
Знаємо, що ви втомились від мовних срачів, але поки сперечаєтесь — сили і час значить є. Ці провокації/аргументи/тези (неважливо як їх називати), точно траплялись кожному після 24 лютого. Чому?
Гібридна війна, у якій мовне питання було основним аргументом, принесла багато трьохсотих. І варто зважати, що травмоване суспільство, може досить гостро реагувати на якісь питання. В Одесі можна почути: «… та какая разница, я волонтерю, доначу на ЗСУ, а вы мне еще и упреки за язык предъявляете» так само часто, як і «Ви говорите мовою агресора, підтримуєте війну». Це наша реальність, яка свідчить про травмованість. Це слова Ярослави Вітко-Присяжнюк — представниці Уповноваженого із захисту державної мови в Україні, разом із якою ми і зробили цей матеріал.
Одеською — це не російською
В гуглі є сторінка «русский язык Одессы», у якій говориться, що територіально тут розмовляють російською мовою з додаванням грецької, італійської, української та їдишу. Кажуть, що ця мова навіть знайшла місце у літературі — в «Одеських розповідях» Ісаака Бабеля. Почути її, саме ту одеську мову, вже й на вулицях Молдаванки не вийде, не кажучи про великі спальні райони, бо розмовляє нею зараз досить мало людей.
«Про одеську мову складалась велика кількість казок та легенд, і це ще один, змальований російською імперією образ, причетний до Одеси. Якщо сприймати, що це та мова, яка зображена у російському серіалі «Ліквідація» або щось на неї схоже, то де вона зараз реально лунає? Чи є в Одесі люди, які досі говорять їдишем? Величезна кількість одеситів, які пам’ятають та спілкуються цією мовою, вже відійшли або здебільшого є тими самим мігрантами до Ізраїлю чи Америки. Так говорили на початку ХХ століття. Але не зараз. А вимова російських слів на український манер, додаючи «шо» та «ге» — це не одеська мова, а просто безграмотна російська», — додала представниця Уповноваженого.
Зараз ця тенденція відходить від публічного простору і залишається десь в приватних бесідах, бо апелювання до того, що це діалект — вже не працює. Як і «у нас все життя були рублі», бо викреслювати 30 гривневих років при середній продовжуваності життя: 63 роки у чоловіків та 73 роки у жінок, як мінімум незрозуміло. Так, це саме той приклад з початку березня, коли відвідувачка готелю влаштувала шоу щодо немодної української, вічних рублів та своєї матері у селі, якої вона стидається. І саме та, яка потім вибачалась
Як додала Ярослава, ми насправді побачили надзвичайно яскравий приклад людини, зараженої російською пропагандою. Так дається взнаки російська музика, фільми та культура. Ти говоритимеш рублі, якщо щодня цю мову всотуєш не скільки від оточення, а від продукту, який споживаєш.
«Ми, українці, все ж є народом постколоніальним, як не крути, і минуло хоч вже 30 років, одужання поступово відбувається, але відбиток на світогляді та ментальності залишився. Для постколоніальних народів характерне явище культурного плазування – колонізований народ сприймає мову та культуру свого колонізатора як щось краще. Наративи Радянського союзу говорили про українську, яка не годиться ні для чого серйозного. Наприклад, Григорій Квітка-Основ’яненко написав “Марусю” – повість, яка стала першим твором сентименталізму, посперечавшись зі своїм другом, що зможе українською створити якийсь серйозний твір. І це був початок XIX століття. Пізніше були Тарапунька и Штепсель, а потім і сітком про няню Віку. Це приклади меншовартості, що всі тут неосвічені, дурні і недалекі, які приїжджають до великої москви. Така собі російська адаптація американської мрії”, — коментує експертка.
Віктимна поведінка україномовних
Питання мовного булінгу досить відносне, бо одна справа, коли йде порушення мовного законодавства, а інша — побутове життя. Створилась певна субкультура бідкання у соціальних мережах на важку долю україномовних у таких містах як Одеса.
«Подібним світоглядом і ставленням вони несвідомо заганяють себе в мовне гетто, постійно «потерпаючи» за свою позицію спілкуватися українською. І як наслідок повторюють цим самим пропагандистську тезу про те, що українській мові не місце в Одесі, несуть в маси ідею того, що українськомовним тут важко і страшно, тому свою мову краще залишити при собі, гостям міста і тим, хто хоче перейти на українську», — відзначила співрозмовниця.
Чи можна стверджувати, спираючись на одну-дві історії, що це типова ситуація у місті? Напевно, що ні, бо так само можна знайти одну-дві історії підтримки оточення та легкого переходу на мову у побутовому житті. Проте це бідкання створює певний образ, здебільшого у мережі, той самий — про ватну Одесу. Після того, як російська мова не вберегла одеситів від ракет, позиція містян, навіть радикальних, сильно змінилась.
«В Одесі ситуація далека від ідеальної, але порівнюючи з тим, що було тут 10 років тому — небо і земля. А що таке 10 років для розвитку суспільства і формування суспільного світогляду? Місто, якому десятками років насаджувалася роль “сталіци Наваросіі” із супутнім втягуванням в парадигму російської мови і культури, не може за одним махом чарівної палички защебетати українською. Одеситів, яким роками у вуха п’ятою колоною кремля нашіптувалося “какаяразніцанакакомязикє” і страшні бабайки про “ущємлєніє рускагаварящіх”, ще якийсь час буде тригерити від мовного питання. Але ми працюємо над цим і багато роботи пророблено вже», — написала Ярослава у Facebook.
Маніпулювання російськомовними військовими
Мова — надпростий метод відокремлення свій-чужий. Згадати ту саму паляницю чи інші популярні слова із «паролів». Або щось страшніше: коли українські військові звільнили окуповані території, а люди у підвалах просто не знали, хто до них звертається: свої чи чужі? Таке ж питання до українців за кордоном, розмовляючи російською на вулицях, наприклад Польщі, чи враховуєте, що вас можуть прийняти за росіянина?
«Мова — головна ознака нації і це не пусті слова. Вчені, лінгвісти, філософи довели цю тезу, але яскраво вона проявилась після 24 лютого. 23 лютого деякі засинали, як населення України, а прокидались вже громадянами. Відбулось загострення самосвідомості, національної свідомості», — наголосила Ярослава.
Не здається, що людям, які знаходяться у відносно спокійних областях, використовувати задля своїх маніпуляцій хлопців, що в окопах моляться російською, щонайменше дивно? Бо ті, хто побував на деокупованих територіях, яскраво бачать контраст і окупанти звільнили їх від бажання спілкуватись російською. Проте поки ви не військовий в окопі, навряд чи маєте моральне право апелювати до їхньої поведінки задля свого прикриття. Ярослава поділилась з нами історією: «Питанням дерусифікації я займаюсь з кінця 2016 року. За цей час жодного разу не чула від військових, що я займаюсь маячнею. Тому дратує ситуація, коли до цього вдаються люди, які жодного стосунку до фронту не мають. Тому особисто я вже стала розповідати, що мій чоловік воює вже понад 6 років і підтримує як мої переконання, так і мовний закон… У нас з чоловіком є друг із Дніпра. 24 лютого він був у складі 36 бригади, яка стояла у Маріуполі. Потім був серед тих морпіхів, які проривались у квітні на Азовсталь, отримав кілька поранень. Тоді багато людей загинуло, а він і його побратими потрапили у полон. Його змогли повернути десь за сім місяців. Зазвичай говорить російською, але коли дзвонив моєму чоловіку, то почав мнутись так: «я плохо разговариваю, но я навчусь, я стараюсь». Скажіть цьому хлопцю, що ми займаємось фігнею? Таких прикладів чимало. Військові справді стараються».
Що треба пам’ятати, ми з військовими зростали разом в однакових умовах, навчальних закладах, в тому ж культурному полі. Всі однаковою мірою зросійщені, але тенденція у ЗСУ все ж берегти свою національну ідентичність. Тому, якщо наші службовці стараються, чому ми не можемо?
На противагу російськомовним військовим йдуть україномовні злочинці. Для прикладу ми взяли пост колишнього ексрадника ОП Олексія Арестовича стосовно скандалу із «криптанами із Франика», які влаштовували у Києві секс-вечірки: «Якщо ґвалтівник розмовляв з жертвою українською, чи повинна ця дівчина вважати, що українська – мова агресора і в ній, цій мові, здавна закладені глибокі ідеологічні ґвалтівні патерни». Взагалі потреба пояснювати цю думку, те ж саме, що і роз’яснювати ознаки расизму. Не кожен темношкірий — вбивця, не кожна білявка — тупа, не кожен україномовний — святий. Бо мова — елемент людини, проте вона ніяк не впливає на її виховання, моральні принципи, бажання порушувати правила ПДР, робити дурні чи небезпечні вчинки. До чого тут питання мови, і чому у випадку злочинів на цьому акцентують увагу?
За останні роки українська ожила, більше немає сухого офіціозу та виключно лексикону, яким послуговувався Шевченко. З’явилось багато контенту, який допомагає зайняти мові свою нішу у побутовому житті. Чому ми наголошуємо саме на побутовому житті, бо мова часто опиняється у декоративній позиції, ніби вона експонат у музеї. Українською можна сваритись, торгуватись, доводити теорії, кохати, а також бити, стріляти, вбивати.
«Вона може бути тошнотно-ніжною, а може бути наскільки твердою і міцною, як останній цвях у домовині ворога», — написали у Демократичній сокирі.
Так чому ж ми так навчались і звикли? Чому мова міжетнічного спілкування у болгарів, гагаузів та молдаван у Одеській області — російська? Це все результати політики зросійщення і бажання створити надлюдину під назвою хомосоветікус.
Зросійщення саме у Радянському союзі відбувалось не під соусом, що російська мова краща — її називали мовою міжетнічного спілкування. Тому з часом, коли ця думка огортала наш побут, навчання, роботу — з’явився вираз: «разговаривай на нормальном языке». Зневага до свого — результат системної політики, яка починалась зі шкіл, бо вчителі російської отримували надбавку, більше годин викладання, тобто привілеї. І далі за схемою, у ВНЗ і на виході ми мали «русскоговорящего товарища». Розвиток та зростання було неможливим без російської мови. А наразі кожен, хто хоче у вільній Україні розвивати свою культуру, затаврований, як неонацист.
Мова зазнавала тривалого лінгвоциду через репресії, «Розстріляне Відродження», навчання у ВНЗ винятково російською, формування «гармонійних» правописів і це було, як за часів Петра І, Олександра III, Миколи ІІ так і за чинного їхнього президента. Щоб не бути голослівною, рандомно наведемо кілька історичних подій.
У 1677 році Патріарх московський Іоаким наказав видерти з українських книжок аркуші «не подібні до книг московських». Наступного століття у 1729 році Петро ІІ наказав переписати з української на російську всі державні постанови і розпорядження. Вже у 1847 відбувся розгром Кирило-Мефодіївського товариства й посилення переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. Для прикладу у 1903 — на відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві заборонено промови українською мовою. 2022 рік — перше, що вчинили окупанти у Маріуполі — змінили таблички з назвою міста на російськомовні. Бо для росії мовне питання на часі завжди. То чому для нас це не зараз?
P.S: У цій рубриці немає редакційних статей і матеріал відображає виключно точку зору автора.
В Одеському музеї західного та східного мистецтва триває масштабна виставка «ПАСТЕЛЬНА СИМФОНІЯ 2026». Музей вже третій рік поспіль приймає благодійний міжнародний мистецький проєкт, спрямований на підтримку України та постраждалих від російської агресії. Цьогорічна експозиція об’єднала художників з різних країн світу, яких поєднала любов до пастелі, творчості та мистецтва без кордонів. На вас чекає неймовірна виставка, сповнена кольору, світла, емоцій та натхнення.
Кураторка виставки — Юлія Шарапова.
Фото: Діана Добош Брода.
Запрошуємо відчути справжню пастельну симфонію мистецтва, виставка триває до 21 червня.
📆 Щоденно
(окрім середи)
⏳з 12:00 до 18:00
(Каса до 17:30)
🎟 Квиток: 100/50 грн
*Для людей, які були тимчасово вимушені полишити свої домівки вхід безкоштовний
📍Італійська, 9.
Понад 80 мільйонів заощаджень, грецька нерухомість, мільйонні подарунки та доходи без вказаних роботодавців — декларації керівників одеських вишів за 2025 рік показали разючий фінансовий розрив між посадовцями. Майже три чверті всіх накопичень зосереджені в одній родині, тоді як частина ректорів узагалі не задекларувала жодних заощаджень.
Центр публічних розслідувань та Інтент проаналізували декларації 16 керівників державних і комунальних закладів вищої освіти Одеської області за 2025 рік.
Разом вони задекларували 37,57 мільйона гривень доходів і 82 мільйони гривень заощаджень – переважно готівкою. До вибірки не потрапив ректор Одеського держуніверситету внутрішніх справ В`ячеслав Давиденко, оскільки його декларації в реєстрі не знайдено.
При цьому в рейтингу є два керівники Одеського Національного університету ім. Мечникова, Вячеслав Труба та Майя Ніколаєва, й Одеського національного медичного університету – Станіслав Шнайдер та Валерій Запорожан.
Вячеслав Труба виграв вибори ректора, проте у реєстрі ЄДЕБО виконувачкою обов’язків ректора значиться Майя Ніколаєва. В ОНМУ в лютому 2026-го суд призупинив вибори ректора, а в березні стало відомо про нового в.о. ректора – Станіслава Шнайдера. Хоча обидва призначення відбулися у 2026 році, Шнайдер і Ніколаєва увійшли до вибірки за 2025-й – на той час Шнайдер очолював кафедру загальної стоматології медуніверситету і керував Інститутом стоматології та щелепно-лицевої хірургії при НАМНУ, а Ніколаєва була першою проректоркою ОНУ.
Подарунки, спадщина і зарплати
Найвищі доходи задекларувала виконувачка обов’язків проректора Одеського національного морського університету Ірина Савельєва. Її особистий дохід склав 3,23 мільйона гривень. Основну частину становили зарплата, прибуток від підприємницької діяльності та понад 1,6 мільйона гривень, отриманих від продажу нерухомості.
Основний фінансовий внесок у сімейний бюджет забезпечив чоловік — Андрій Кузьменко, який задекларував майже 11 мільйонів гривень зарплати. Водночас у декларації не вказано, де саме він працює і яку посаду обіймає. Загальний дохід родини за рік зріс на 26%.
Друге місце посів Станіслав Шнайдер із сімейним доходом понад 6,3 мільйона гривень. Його власні надходження були значно скромнішими — зарплати з кількох місць роботи, пенсія, компенсація за пошкоджене майно та благодійна допомога разом дали менш як 700 тисяч гривень.
Головним джерелом доходу в родині стала підприємницька діяльність дружини Світлани Левіної, яка принесла понад 5 мільйонів гривень. Ще понад пів мільйона вона отримала від здачі майна в оренду. Попри це, загальний сімейний дохід за рік скоротився майже на 70%.
Третю позицію зайняв ректор Державного університету інтелектуальних технологій і зв’язку Олександр Назаренко. Його доходи зросли більш ніж у чотири рази — майже до 2,9 мільйона гривень. Головною причиною став грошовий подарунок у понад 2 мільйони гривень від родички. Решту суми сформували зарплата та пенсія.
Четвертим у списку став виконувач обов’язків ректора НУ “Одеська морська академія” Вадим Захарченко із доходом 2,34 мільйона гривень. У декларації вказані зарплата, пенсія та спадщина. Його дружина також задекларувала понад мільйон гривень доходів, серед яких окремо зазначені “інші доходи” від Смелянського без уточнення джерела виплат.
П’яту сходинку посіла Майя Ніколаєва із сімейним доходом 1,61 мільйона гривень. Основними джерелами надходжень стали зарплати подружжя та пенсія чоловіка.
Менше мільйона гривень доходу за рік задекларували керівники ще чотирьох закладів вищої освіти — Ярослав Кічук, Олена Хіль, Геннадій Оборський та Анатолій Ковальов.
Родинні мільйони та подарунки
У рейтингу університетських керівників за обсягом заощаджень беззаперечним лідером став Станіслав Шнайдер. Його родина задекларувала 59,15 мільйона гривень — це майже 72% усіх накопичень, які разом мають 16 ректорів. Хоча порівняно з минулим роком сума зменшилася більш ніж на 11 мільйонів гривень, більша частина нинішніх активів — 46,63 мільйона — оформлена на дружину Світлану Левіну.
Друге місце посів виконувач обов’язків ректора Одеського національного медичного університету Валерій Запорожан із 5,56 мільйона гривень заощаджень, які він зберігає особисто. Далі йде ректор Національного університету “Одеська юридична академія” Олег Тодощак — у його декларації 3,36 мільйона гривень, з яких майже половина належить дружині.
Серед тих, хто накопичив понад три мільйони гривень, також Олександр Назаренко. Його заощадження за рік суттєво зросли — на 60%, зокрема через отриманий подарунок. Загальна сума становить 3,04 мільйона гривень, переважно це особисті кошти. П’ятірку найбагатших за обсягом накопичень завершує Ірина Савельєва з 2,79 мільйона гривень, частина яких задекларована на її чоловіка.
Загалом 16 керівників вишів задекларували близько 82 мільйонів гривень заощаджень. Водночас четверо ректорів — Ярослав Кічук, Геннадій Оборський, Олена Хіль та Анатолій Ковальов — у деклараціях не вказали жодних накопичень, хоча доходи у них є.
Одеські метри, грецькі квартири та сімейні маєтки
Станіслав Шнайдер разом із родиною задекларував п’ять житлових об’єктів загальною площею понад 1,2 тисячі квадратних метрів. Найбільший актив — простора квартира в Одесі площею 657 квадратних метрів, оформлена безпосередньо на нього. Також у жовтні 2025 року він придбав квартиру в Греції площею 52 квадратні метри. Його дружина Світлана Левіна володіє ще трьома квартирами: двома в Одесі — на 309 та 100 квадратних метрів — і ще однією у Греції площею майже 84 квадратні метри, придбаною наприкінці 2022 року. Загальна орієнтовна вартість усіх задекларованих грецьких активів родини, включно з нежитловим приміщенням і машиномісцем, становить приблизно 16,7 мільйона гривень.
Валерій Запорожан задекларував два великі житлові об’єкти. Йому належить квартира в Одесі площею 265 квадратних метрів, а також дачний будинок у Крижанівці площею 345 квадратних метрів.
Ірина Савельєва має у декларації п’ять житлових об’єктів. Основна частина нерухомості розташована в Одесі: велика квартира на 232 квадратні метри та ще три квартири площею 69, 67 і 66 квадратних метрів. Крім того, родина володіє квартирою в Чорноморську площею 59 квадратних метрів, де частка, оформлена на дружину чоловіка, становить 29 квадратних метрів.
У Майї Ніколаєвої житлова нерухомість записана не на неї особисто, а на чоловіка — Олександра Ніколаєва. Йому належать три будинки в селі Олександрівка Одеського району: один житловий будинок площею 184 квадратних метри та ще два будинки по 57 квадратних метрів кожен.
Родина Назаренків володіє п’ятьма квартирами в Одесі. Їхня площа – від 43 до 97 квадратних метрів. Самому Назаренку повністю належить лише одна квартира – на 87 квадратних метрів. У найбільшій квартирі площею 97 квадратних метрів він має лише частку – 32 квадратні метри. Інші три квартири оформлені на його дружину Корольову-Назаренко.
Від Одеси до Греції: географія нежитлової нерухомості
Серед ректорів за обсягами нежитлової нерухомості перше місце посідає Савельєва. У її декларації вказаний один об’єкт в Одесі — нежитлове приміщення площею 202 квадратні метри.
У родини Захарченків перелік майна значно ширший. Разом вони задекларували п’ять нежитлових об’єктів загальною площею 163 квадратні метри. Серед них — три гаражі в Одесі та Крижанівці площею 18, 19,5 і 33 квадратні метри. Крім цього, дружині належить приміщення в Овідіополі площею 42,7 квадратного метра, а сам декларант має ще один об’єкт у Прибужанах на Вознесенщині — майже 50 квадратних метрів.
Шнайдер задекларував кілька невеликих нежитлових об’єктів. В Одесі у власності родини є три приміщення по 15 квадратних метрів: два оформлені на нього, ще одне — на дружину. Також у декларації вказані об’єкти у Греції — невелике нежитлове приміщення та машиномісце.
Запорожан зазначив у декларації два машиномісця в Одесі, кожне площею по 17 квадратних метрів.
Земельний банк ректорів
За обсягом земельних активів лідирує Андрій Красножон, ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. У декларації його родини вказано два гектари землі в селі Соше-Острівське Роздільнянського району. Водночас безпосередньо на самого декларанта земельні ділянки не оформлені — усе майно записане на члена родини.
Друге місце за площею земельного банку посідає Захарченко із загальним показником 0,38 гектара. Основна частина землі належить його дружині Лоліті: вона володіє двома ділянками в Овідіополі площею 900 та 1 500 квадратних метрів. Сам декларант має у власності ще 0,13 гектара в Прибужанах.
Серед інших керівників помітні земельні активи задекларував Запорожан — чотири ділянки у Крижанівці, усі оформлені особисто на нього: три по тисячі квадратних метрів та ще одна площею 453 квадратні метри.
Олег Тодощак задекларував три земельні ділянки в Лиманці. Одна з них, площею 1 257 квадратних метрів, належить йому особисто, ще дві — на 1 000 і 971 квадратний метр — записані на дружину.
Ректор Одеського державного аграрного університету Михайло Брошков володіє двома земельними ділянками в області: 909 квадратних метрів у селі Кубей Болградського району та 569 квадратних метрів у Новій Долині Одеського району.
Позашляховики, преміум і сімейні автопарки
Найбільший автопарк задекларував Назаренко. У його родині — одразу три автомобілі: пікап Mitsubishi L200 2008 року, позашляховик Mitsubishi Outlander 2011 року та компактний Smart MC 01 1999 року. При цьому дві машини записані на дружину.
Олег Тодощак також має три автомобілі, і всі вони марки Toyota. У декларації вказані RAV4 2014 року, Land Cruiser Prado 150 2013 року та Land Cruiser 200 2016 року. Два останні — дорогі позашляховики преміумкласу. Як і в інших випадках, частина автопарку оформлена на дружину — їй належать дві машини.
У Станіслава Шнайдера транспорт скромніший за кількістю, але дорожчий за класом. Родина користується Toyota Land Cruiser Prado 150 2014 року та дизельним Lexus LX 450D 2018 року. Один з автомобілів записаний на дружину Левіну.
Ірина Савельєва задекларувала два сучасні автомобілі — BMW X3 2020 року та Mazda 6 2023 року. Натомість у Ніколаєвої з чоловіком — дві Skoda 2022 року: седан Octavia та кросовер Kodiaq.
Аномалії, подарунки, родичі й приховані роботодавці
72% усіх заощаджень серед керівників зосереджені в руках однієї людини — Станіслава Шнайдера. Його родина зберігає 59 мільйонів гривень при річному доході 6,4 мільйона. Майже три чверті накопичень оформлені на дружину Світлану Левіну. За рік доходи родини впали на 69%, однак заощадження скоротилися лише на 16%.
У жовтні 2025 року родина Шнайдера придбала одразу три об’єкти нерухомості в Греції — квартиру площею 52 квадратні метри, нежитлове приміщення та машиномісце. Усі покупки датовані 24 жовтня, а адреси в декларації приховані. Ще одна квартира в Греції площею 83,7 квадратного метра перебуває у власності дружини з 2022 року.
В Ірини Савельєвої інша ситуація: із загального сімейного доходу 14,18 мільйона гривень особисто вона заробила лише 3,23 мільйона. Решта 10,95 мільйона — це зарплата її чоловіка Андрія Кузьменка. При цьому місце його роботи в декларації не вказане.
Олександр Назаренко різко збільшив свої доходи — з 650 тисяч до 2,89 мільйона гривень. Основну роль у цьому відіграв грошовий подарунок на 2,07 мільйона від родички. Без цих коштів його доходи складалися б лише із зарплати та пенсії.
Частина майна керівників оформлена не на них особисто, а на членів родини. Андрій Красножон декларує два гектари землі в Роздільнянському районі, але вся земля записана на родича. Аналогічна ситуація у Майї Ніколаєвої — три житлові будинки в селі Олександрівка оформлені на чоловіка.
Окремо вирізняється ситуація в Одеському національному медичному університеті: у списку фігурують одразу два керівники — Станіслав Шнайдер та Валерій Запорожан. У 2025 році Запорожан виконував обов’язки ректора, а Шнайдер очолив університет у березні 2026-го. Разом вони задекларували 64,71 мільйона гривень заощаджень — це майже три чверті всіх накопичень у вибірці.
Підсумки
Декларації 16 керівників державних і комунальних вишів Одеси за 2025 рік показують значні фінансові розриви: із загальних 82 мільйонів гривень заощаджень майже 59 мільйонів зосереджені в одній родині. Найбільші накопичення задекларував ректор Одеського національного морського університету Станіслав Шнайдер разом із дружиною Світланою Левіною. Попри те, що річний дохід родини скоротився майже вдвічі порівняно з попереднім роком, у жовтні 2025 року подружжя придбало три об’єкти нерухомості у Греції.
Найвищі доходи серед керівників задекларувала Ірина Савельєва. Сукупний дохід її родини перевищив 14 мільйонів гривень, однак близько трьох чвертей цієї суми заробив чоловік — Андрій Кузьменко. У декларації джерело його доходу вказане без зазначення роботодавця.
Помітне зростання доходів зафіксував Олександр Назаренко: за рік його прибутки збільшилися у чотири рази. Основною причиною став грошовий подарунок, отриманий від людини з таким самим прізвищем.
У декларації Вадима Захарченка з’явився дохід від спадщини — 123 тисячі гривень. Водночас його дружина задекларувала ще 784 тисячі гривень “інших доходів”, отриманих від Смелянського.
Водночас не всі керівники оприлюднили свої статки: ректор Одеського державного університету внутрішніх справ В’ячеслав Давиденко декларацію за 2025 рік не подав.
В Одесі на добу відключать воду в трьох районах: коли й де
Джерело
-
Відбудова1 тиждень agoміж порятунком для економіки та ризиками для суспільства
-
Відбудова1 тиждень agoФермери Миколаївщини зможуть отримати фінансову підтримку на відновлення господарств
-
Події1 тиждень agoСтрічка «Останній Прометей Донбасу» представить Україну на фестивалі документального кіно у Белграді
-
Відбудова1 тиждень agoВ Одесі відремонтували корпус Єврейської лікарні
-
Події1 тиждень agoУ Чернівецькому університеті зіграли для ветеранів виставу «Ромео і Джульєтта»
-
Відбудова1 тиждень agoРозсилка: Відбудова України-2026
-
Події1 тиждень agoНацбанк випустив дві пам’ятні монети на честь митців Розстріляного відродження
-
Усі новини1 тиждень agoУлюблені фільми і серіали мільярдерів: 16 стрічок, які варто побачити