Connect with us

Свій-чужий, віктимна поведінка, одеська мова: обговорили найпопулярніші маніпуляції травмованого суспільства

Знаємо, що ви втомились від мовних срачів, але поки сперечаєтесь — сили і час значить є. Ці провокації/аргументи/тези (неважливо як їх називати), точно траплялись кожному після 24 лютого. Чому?

Published

on

Гібридна війна, у якій мовне питання було основним аргументом, принесла багато трьохсотих. І варто зважати, що травмоване суспільство, може досить гостро реагувати на якісь питання. В Одесі можна почути:  «… та какая разница, я волонтерю, доначу на ЗСУ, а вы мне еще и упреки за язык предъявляете» так само часто, як і «Ви говорите мовою агресора, підтримуєте війну». Це наша реальність, яка свідчить про травмованість. Це слова Ярослави Вітко-Присяжнюк — представниці Уповноваженого із захисту державної мови в Україні, разом із якою ми і зробили цей матеріал.

Одеською — це не російською

В гуглі є сторінка «русский язык Одессы», у якій говориться, що територіально тут розмовляють російською мовою з додаванням грецької, італійської, української та їдишу. Кажуть, що ця мова навіть знайшла місце у літературі — в «Одеських розповідях» Ісаака Бабеля. Почути її, саме ту одеську мову, вже й на вулицях Молдаванки не вийде, не кажучи про великі спальні райони, бо розмовляє нею зараз досить мало людей.

«Про одеську мову складалась велика кількість казок та легенд, і це ще один, змальований російською імперією образ, причетний до Одеси. Якщо сприймати, що це та мова, яка зображена у російському серіалі «Ліквідація» або щось на неї схоже, то де вона зараз реально лунає? Чи є в Одесі люди, які досі говорять їдишем? Величезна кількість одеситів, які пам’ятають та спілкуються цією мовою, вже відійшли або здебільшого є тими самим мігрантами до Ізраїлю чи Америки. Так говорили на початку ХХ століття. Але не зараз. А вимова російських слів на український манер, додаючи «шо» та «ге» — це не одеська мова, а просто безграмотна російська», — додала представниця Уповноваженого.

Зараз ця тенденція відходить від публічного простору і залишається десь в приватних бесідах, бо апелювання до того, що це діалект — вже не працює. Як і «у нас все життя були рублі», бо викреслювати 30 гривневих років при середній продовжуваності життя: 63 роки у чоловіків та 73 роки у жінок, як мінімум незрозуміло. Так, це саме той приклад з початку березня, коли відвідувачка готелю влаштувала шоу щодо немодної української, вічних рублів та своєї матері у селі, якої вона стидається. І саме та, яка потім вибачалась

Як додала Ярослава, ми насправді побачили надзвичайно яскравий приклад людини, зараженої російською пропагандою. Так дається взнаки російська музика, фільми та культура. Ти говоритимеш рублі, якщо щодня цю мову всотуєш не скільки від оточення, а від продукту, який споживаєш.

«Ми, українці, все ж є народом постколоніальним, як не крути, і минуло хоч вже 30 років, одужання поступово відбувається, але відбиток на світогляді та ментальності залишився. Для постколоніальних народів характерне явище культурного плазування – колонізований народ сприймає мову та культуру свого колонізатора як щось краще. Наративи Радянського союзу говорили про українську, яка не годиться ні для чого серйозного. Наприклад, Григорій Квітка-Основ’яненко написав “Марусю” – повість, яка стала першим твором сентименталізму, посперечавшись зі своїм другом, що зможе українською створити якийсь серйозний твір. І це був початок XIX століття. Пізніше були Тарапунька и Штепсель, а потім і сітком про няню Віку. Це приклади меншовартості, що всі тут неосвічені, дурні і недалекі, які приїжджають до великої москви. Така собі російська адаптація американської мрії”, — коментує експертка.

Віктимна поведінка україномовних

Питання мовного булінгу досить відносне, бо одна справа, коли йде порушення мовного законодавства, а інша — побутове життя. Створилась певна субкультура бідкання у соціальних мережах на важку долю україномовних у таких містах як Одеса.

«Подібним світоглядом і ставленням вони несвідомо заганяють себе в мовне гетто, постійно «потерпаючи» за свою позицію спілкуватися українською. І як наслідок повторюють цим самим пропагандистську тезу про те, що українській мові не місце в Одесі, несуть в маси ідею того, що українськомовним тут важко і страшно, тому свою мову краще залишити при собі, гостям міста і тим, хто хоче перейти на українську», — відзначила співрозмовниця.

Чи можна стверджувати, спираючись на одну-дві історії, що це типова ситуація у місті? Напевно, що ні, бо так само можна знайти одну-дві історії підтримки оточення та легкого переходу на мову у побутовому житті. Проте це бідкання створює певний образ, здебільшого у мережі, той самий — про ватну Одесу. Після того, як російська мова не вберегла одеситів від ракет, позиція містян, навіть радикальних, сильно змінилась. 

«В Одесі ситуація далека від ідеальної, але порівнюючи з тим, що було тут 10 років тому — небо і земля. А що таке 10 років для розвитку суспільства і формування суспільного світогляду? Місто, якому десятками років насаджувалася роль “сталіци Наваросіі” із супутнім втягуванням в парадигму російської мови і культури, не може за одним махом чарівної палички защебетати українською. Одеситів, яким роками у вуха п’ятою колоною кремля нашіптувалося “какаяразніцанакакомязикє” і страшні бабайки про “ущємлєніє рускагаварящіх”, ще якийсь час буде тригерити від мовного питання. Але ми працюємо над цим і багато роботи пророблено вже», — написала Ярослава у Facebook. 

Маніпулювання російськомовними військовими

Мова — надпростий метод відокремлення свій-чужий. Згадати ту саму паляницю чи інші популярні слова із «паролів». Або щось страшніше: коли українські військові звільнили окуповані території, а люди у підвалах просто не знали, хто до них звертається: свої чи чужі? Таке ж питання до українців за кордоном, розмовляючи російською на вулицях, наприклад Польщі, чи враховуєте, що вас можуть прийняти за росіянина?

«Мова — головна ознака нації і це не пусті слова. Вчені, лінгвісти, філософи довели цю тезу, але яскраво вона проявилась після 24 лютого. 23 лютого деякі засинали, як населення України, а прокидались вже громадянами. Відбулось загострення самосвідомості, національної свідомості», — наголосила Ярослава.

Не здається, що людям, які знаходяться у відносно спокійних областях, використовувати задля своїх маніпуляцій хлопців, що в окопах моляться російською, щонайменше дивно? Бо ті, хто побував на деокупованих територіях, яскраво бачать контраст і окупанти звільнили їх від бажання спілкуватись російською. Проте поки ви не військовий в окопі, навряд чи маєте моральне право апелювати до їхньої поведінки задля свого прикриття.  Ярослава поділилась з нами історією: «Питанням дерусифікації я займаюсь з кінця 2016 року. За цей час жодного разу не чула від військових, що я займаюсь маячнею.  Тому дратує ситуація, коли до цього вдаються люди, які жодного стосунку до фронту не мають. Тому особисто я вже стала розповідати, що мій чоловік воює вже понад 6 років і підтримує як мої переконання, так і мовний закон… У нас з чоловіком є друг із Дніпра. 24 лютого він був у складі 36 бригади, яка стояла у Маріуполі. Потім був серед тих морпіхів, які проривались у квітні на Азовсталь, отримав кілька поранень. Тоді багато людей загинуло, а він і його побратими потрапили у полон. Його змогли повернути десь за сім місяців. Зазвичай говорить російською, але коли дзвонив моєму чоловіку, то почав мнутись так: «я плохо разговариваю, но я навчусь, я стараюсь». Скажіть цьому хлопцю, що ми займаємось фігнею? Таких прикладів чимало. Військові справді стараються».

Що треба пам’ятати, ми з військовими зростали разом в однакових умовах, навчальних закладах, в тому ж культурному полі. Всі однаковою мірою зросійщені, але тенденція у ЗСУ все ж берегти свою національну ідентичність. Тому, якщо наші службовці стараються, чому ми не можемо?

На противагу російськомовним військовим йдуть україномовні злочинці. Для прикладу ми взяли пост колишнього ексрадника ОП Олексія Арестовича стосовно скандалу із «криптанами із Франика», які влаштовували у Києві секс-вечірки: «Якщо ґвалтівник розмовляв з жертвою українською, чи повинна ця дівчина вважати, що українська – мова агресора і в ній, цій мові, здавна закладені глибокі ідеологічні ґвалтівні патерни». Взагалі потреба пояснювати цю думку, те ж саме, що і роз’яснювати ознаки расизму. Не кожен темношкірий — вбивця, не кожна білявка — тупа, не кожен україномовний — святий. Бо мова — елемент людини, проте вона ніяк не впливає на її виховання, моральні принципи, бажання порушувати правила ПДР, робити дурні чи небезпечні вчинки. До чого тут питання мови, і чому у випадку злочинів на цьому акцентують увагу?

За останні роки українська ожила, більше немає сухого офіціозу та виключно лексикону, яким послуговувався Шевченко. З’явилось багато контенту, який допомагає зайняти мові свою нішу у побутовому житті. Чому ми наголошуємо саме на побутовому житті, бо мова часто опиняється у декоративній позиції, ніби вона експонат у музеї. Українською можна сваритись, торгуватись, доводити теорії, кохати, а також бити, стріляти, вбивати.

«Вона може бути тошнотно-ніжною, а може бути наскільки твердою і міцною, як останній цвях у домовині ворога», — написали у Демократичній сокирі. 

Так чому ж ми так навчались і звикли? Чому мова міжетнічного спілкування у болгарів, гагаузів та молдаван у Одеській області — російська? Це все результати політики зросійщення і бажання створити надлюдину під назвою хомосоветікус. 

Зросійщення саме у Радянському союзі відбувалось не під соусом, що російська мова краща — її називали мовою міжетнічного спілкування. Тому з часом, коли ця думка огортала наш побут, навчання, роботу — з’явився вираз: «разговаривай на нормальном языке». Зневага до свого — результат системної політики, яка починалась зі шкіл, бо вчителі російської отримували надбавку, більше годин викладання, тобто привілеї. І далі за схемою, у ВНЗ і на виході ми мали «русскоговорящего товарища». Розвиток та зростання було неможливим без російської мови. А наразі кожен, хто хоче у вільній Україні розвивати свою культуру, затаврований, як неонацист. 

Мова зазнавала тривалого лінгвоциду через репресії, «Розстріляне Відродження», навчання у ВНЗ винятково російською, формування «гармонійних» правописів і це було, як за часів Петра І, Олександра III, Миколи ІІ так і за чинного їхнього президента. Щоб не бути голослівною, рандомно наведемо кілька історичних подій.

У 1677 році Патріарх московський Іоаким наказав видерти з українських книжок ар­куші «не подібні до книг московських». Наступного століття у 1729 році Петро ІІ наказав переписати з української на російську всі державні постанови і розпорядження. Вже у 1847 відбувся розгром Кирило-Мефодіївського товариства й посилення переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. Для прикладу у 1903 — на відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві заборонено промови українською мовою. 2022 рік — перше, що вчинили окупанти у Маріуполі — змінили таблички з назвою міста на російськомовні. Бо для росії мовне питання на часі завжди. То чому для нас це не зараз?

P.S: У цій рубриці немає редакційних статей і матеріал відображає виключно точку зору автора.

Continue Reading
Click to comment

Події

У Києві відбудеться ретроспективний показ фільму учня Олександра Довженка

Published

on



У Києві 20 жовтня відбудеться ретроспективний показ стрічки Роллана Сергієнка “Освідчення в любові” (1966).

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Національна спілка кінематографістів України.

Показ відбудеться в межах проєкту “Ретроспектива фільмів української кінооператорської школи”.

“Документальний фільм земляка й учня Олександра Довженка режисера Роллана Сергієнка “Освідчення в любові” (1966) – абсолютний шедевр, який офіційно входить до топ-100 найкращих українських фільмів усіх часів”, – зауважили у НСКУ.

Камера оператора Тімліна не просто фіксує реальність, вона створює справжній візуальний кіберпанк свого часу. Замість радянського глянцю і фальшивих посмішок, оператор показує естетику абсолютно іншого рівня. У стрічці є:

1. “Довженківський вайб”: кожен кадр із землею, небом та колоссям – готовий постер, який хочеться заскринити й повісити на стіну.

2. “Макро зйомка душі”: камера настільки близько вглядається в обличчя героїнь, що ти буквально бачиш кожну емоцію, зморшку й живий, непідробний біль без жодного гриму чи ретуші.

3. “Геометрія та світло”: те, як Тімлін працює з тінями, контрастами та індустріальними пейзажами, сьогодні копіюють топові артхаусні режисери.

“Це унікальний шанс побачити справжнє, вільне мистецтво епохи “відлиги”, яке радянська цензура намагалася стерти. Фільм дає потужний деколоніальний погляд на нашу історію. Це чесна, драматична і дуже сильна історія про українських жінок, знята так, що перехоплює подих”, – зазначили у НСКУ.

Читайте також: Фільм «Довженко. Перший погляд» за тиждень прокату зібрав понад ₴1,6 мільйона

Після показу відбудеться спілкування з оператором Тімліним, а також з Головою Спілки кінематографістів України відомим оператором, членом Європейської асоціації кінооператорів “Imago” Сергієм Борденюком та кінознавцем Сергієм Тримбачем.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві 23 жовтня відбудеться ретроспективний показ стрічки Сергія Маслобойщикова “Шум вітру” (2002).

Кадр із фільму: Національна спілка кінематографістів України, Facebook



Джерело

Continue Reading

Політика

Семінар «Україна – НАТО»: Корнієнко у Варшаві закликав союзників посилити підтримку засобами ППО

Published

on


Україна потребує посилення протиповітряної оборони на тлі російських ракетних і дронових атак, а її бойовий досвід та оборонні інновації можуть бути корисними союзникам по НАТО.

Про це заявив перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко під час семінару Міжпарламентської ради «Україна – НАТО» у Варшаві, передає кореспондент Укрінформу.

«Для нас ключовим, надзвичайно важливим питанням залишається підтримка України, зокрема підтримка у сфері протиповітряної оборони», – наголосив Корнієнко, коментуючи сьогоднішню чергову російську атаку на Україну.

За його словами, під час нічного удару по Києву Росія випустила 16 балістичних ракет, під вогнем опинилися медичні центри, житлові будинки та інші цивільні об’єкти. Корнієнко також звернув увагу на загрозу для західних регіонів України. Він підкреслив, що значна частина безпілотників рухалася в бік західного кордону, зокрема на Луцьк, що розташований неподалік кордону з Польщею.

Читайте також: Зеленський закликав Євросоюз посилити санкції проти Росії та надати Україні €70 мільярдів на оборону

Він зауважив, що населення Києва, Харкова та Дніпра живе під постійною загрозою вже тривалий час, тоді як для жителів західних областей країни інтенсивні російські атаки останнім часом стали новим важким досвідом.

Корнієнко наголосив, що Росія завдає ударів по цивільних і військових об’єктах, а недостатня точність ракет різко посилює небезпеку для мирного населення. Він закликав партнерів враховувати ці обставини, наголошуючи на потребі швидкого забезпечення підтримки української протиповітряної оборони.

Водночас перший віцеспікер наголосив на значних успіхах українських сил на полі бою. За його словами, українські війська проводять успішні наземні операції, звільняючи чергові території. Корнієнко підкреслив, що саме невдачі росіян на полі бою штовхають їх на інтенсивні обстріли мирних міст у тилу.

Окрему увагу він приділив оборонним інноваціям, передусім використанню безпілотників у повітрі, на землі та на морі. Український досвід, зазначив Корнієнко, може допомогти союзникам ефективніше протистояти противнику, який переважає за ресурсами, і водночас зменшувати витрати на оборону.

Читайте також: На гібридні атаки Росії треба відповідати збільшенням допомоги Україні – топкомандувач НАТО

Перший заступник голови Верховної Ради України також попередив про гібридні загрози з боку Росії, зокрема поширення пропаганди й дезінформації через соціальні мережі та медіа. За його словами, російські наративи можуть сприяти суспільній поляризації, провокувати напруженість і насильство, що вже зараз відбувається на вулицях європейських міст. Він запропонував активніше залучати українських парламентарів до панельних дискусій, щоб вони могли ділитися практичним досвідом протидії таким загрозам.

Своєю чергою президент Парламентської асамблеї НАТО Маркос Перестрелло, заявив, що Росія становить пряму стратегічну загрозу євроатлантичній безпеці, а Китай, Іран і Північна Корея активно підтримують російську агресію проти України. За його словами, ці держави також випробовують готовність союзників реагувати на загрози як усередині власних країн, так і на міжнародному рівні.

Перестрелло звернув увагу на гібридну війну, дезінформацію та іноземне втручання, з якими стикаються суспільства країн НАТО. Водночас він наголосив, що союзників об’єднують спільна мета колективної оборони та цінності, засновані на верховенстві права й демократичних інституціях.

«Настав час перетворити наші спільні цілі та цінності на конкретні дії й зобов’язання», — заявив президент ПА НАТО.

За його словами, підтримка вільної та суверенної України, а також розвиток партнерства в євроатлантичному регіоні є пріоритетами Парламентської асамблеї НАТО в 2026 році та залишатимуться такими у подальші роки.

Він підкреслив, що учасники ПА НАТО проаналізують різні моделі спільного виробництва та ініціативи зі спільної розробки озброєнь і технологій, які союзники вже започаткували разом з Україною.

«Ми заохочуватимемо до розширення можливостей для співпраці та координації задля підтримки колективної оборони. Розвиток додаткових державно-приватних партнерств і транскордонної співпраці є особливо актуальним зараз, коли ми прагнемо глибше інтегрувати Україну в європейські ланцюги постачання оборонної продукції. Тісніша інтеграція оборонно-промислових комплексів вигідна і Україні, і європейським союзникам — особливо тепер, коли ми прагнемо побудувати сильнішу Європу в межах сильнішого НАТО»,- наголосив президент Парламентської асамблеї НАТО

Читайте також: Росія продовжить випробовувати НАТО діями нижче порога відкритої війни – Остін

Як відомо, програма семінару у Варшаві охоплює обговорення українських оборонних інновацій з висновками для союзницьких парламентів, а також протидію гібридній війні і когнітивним діям Росії в євроатлантичному просторі.

Семінар Міжпарламентської ради Україна —НАТО (UNIC) проходить у Варшаві 19–20 жовтня 2026 року за участю парламентарів України та країн Альянсу.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві внаслідок нічної атаки РФ одна людина загинула. Пошкоджень зазнали 8 багатоповерхових будинків, фітнес-клуб, медичний заклад, супермаркет, дві АЗС, школа, спорткомплекс, станція метрополітену, медичний заклад, складські приміщення.

Перше фото: president.gov.ua



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Понад 60% українців проти виведення військ із Донбасу в обмін на гарантії безпеки

Published

on


Понад 60% українців вважають категорично неприйнятним передати під контроль Росії весь Донбас в обмін на гарантії безпеки.

Як передає Укрінформ, про це свідчать результати опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) 8-16 жовтня 2026 року.

«61% респондентів вважають категорично неприйнятним передати під контроль Росії весь Донбас в обмін на гарантії безпеки. Водночас готові на таку поступку – 35% (хоча з них більшість визнають, що це є складною умовою). Ще 4% не змогли визначитися із своєю думкою», – йдеться у пресрелізі.

Як додають соціологи, порівняно з кінцем липня-початком серпня статистично значущих змін не було.

«При цьому … серед респондентів, опитаних 8-9 жовтня, до оголошення “дизельної угоди” і подальшого тиску на Україну, 57% були категорично проти. А серед респондентів, опитаних 10-16 жовтня, – 62%. Формально різниця в межах похибки, проте ми бачимо, що принаймні наразі кампанія тиску на Україну не призвела до вищої готовності прийняти цю пропозицію», – підкреслили у КМІС.

За результатами опитування, у всіх регіонах половина чи більшість відкидають пропозицію виведення українських військ в обмін на гарантії безпеки. Відносно найбільше тих, хто готовий схвалити такий варіант, – серед мешканців сходу (переважно мова про Харківську область), серед яких 45% у цілому допускають схвалення. Утім, 51% категорично проти. В інших регіонах (включно із півднем та нижнім Подніпров’ям) 60-66% категорично відкидають таку пропозицію.

При цьому, за даними КМІС, попри нещадну кампанію бомбардувань Києва балістичними ракетами та реактивними дронами, більшість мешканців столиці (66%) категорично проти такої пропозиції. «Серед усіх регіонів формально у м. Києві найбільше тих, хто категорично проти», – зауважили соціологи.

Під час опитування КМІС також досліджував, чи вважають українці владу України занадто непоступливою, і це шкодить досягненню миру, чи вважають, що це амбіції Росії знищити Україну стоять на перешкоді миру.

У цьому випадку соціологи розділили вибірку на дві підвибірки. В кожній підвибірці зачитували два твердження. В обох випадках одне із тверджень передбачало, що українська влада є занадто непоступливою. Друге твердження – що проблема саме в Росії. Але зачитували їх по-різному: у вибірці 1 зачитували спочатку одне твердження і просили сказати, чи респонденти з ним погоджуються. Потім ми зачитували друге твердження, і теж запитували, чи респонденти з ним погоджуються. У вибірці 2 зачитували обидва твердження, і просили обрати, з яким із тверджень вони згодні більшою мірою.

При опитуванні за вибіркою № 1 доволі багато українців (20%), але все ж меншість, вважають (скоріше чи цілком згодні), що «українська влада має бути більш поступливою у мирних переговорах, щоб домовитися з Росією». Проте переважна більшість – 73% – не згодні, що українська влада має бути поступливішою.

Натомість абсолютна більшість – 84% – скоріше чи повністю згодні, що «Росія хоче підкорити Україну, тому не готова на мир, при якому Україна буде суверенною державою з сильною армією». Лише 12% не згодні з цим.

«Загалом 64% респондентів займають послідовну проукраїнську позицію, що проблема в Росії і не згодні, що українська влада має бути поступливішою. Послідовну проросійську позицію – Росія не є проблемою, і саме українська влада має бути поступливішою – займають 4%. Ще 7% не згодні з жодних твердженням. Водночас 14% респондентів згодні з обома твердженнями», – навели дані у КМІС.

У випадку другої вибірки 78% респондентів обрали відповідь, що саме «Росія хоче підкорити Україну, тому не готова на мир, при якому Україна буде суверенною державою з сильною армією». Більшою мірою вважають, що це «українська влада занадто непоступлива, і це заважає можливості домовитися з Росією» – лише 12%.

Київський міжнародний інститут соціології провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання щодо війни і миру. Методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів у всіх регіонах України (підконтрольна уряду України територія) було опитано 1031 респондента.

Опитування проводилося з дорослими (18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яку контролював уряд України. До вибірки не включали жителів територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Читайте також: Перемовини з РФ для завершення війни допускають 75% українців

За звичайних обставин формальна статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,0% для показників, близьких до 50%; 3,4% для показників, близьких до 25%; 2,4% – для показників, близьких до 10%; 1,7% – для показників, близьких до 5%.

Водночас у випадку дослідницького питання, хто перешкоджає миру, проводився експеримент із розщепленою вибіркою (split-sampleexperiment). Одній половині респондентів (близько 500) запитання ставили в одному формулюванні, другій – в іншому. Формальна статистична похибка вибірки обсягом близько 500 респондентів (з імовірністю 0,95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 5,7%.

Крім цього, в окремих місцях КМІС порівнює результати, отримані 8-9 жовтня 2026 року (до «дизельної угоди» і подальшого тиску на Україну), і 10-16 жовтня 2026 року (тобто після цих подій). Протягом 8-9 жовтня було опитано 274 респонденти (похибка 7,7%), протягом 10-16 жовтня – 757 респондентів (похибка 4,6%).

За умов війни, крім зазначеної формальної похибки, додається певне систематичне відхилення. Загалом у КМІС вважають, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої.

Фото: 22 ОМБр



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.