Свій-чужий, віктимна поведінка, одеська мова: обговорили найпопулярніші маніпуляції травмованого суспільства
Знаємо, що ви втомились від мовних срачів, але поки сперечаєтесь — сили і час значить є. Ці провокації/аргументи/тези (неважливо як їх називати), точно траплялись кожному після 24 лютого. Чому?
Гібридна війна, у якій мовне питання було основним аргументом, принесла багато трьохсотих. І варто зважати, що травмоване суспільство, може досить гостро реагувати на якісь питання. В Одесі можна почути: «… та какая разница, я волонтерю, доначу на ЗСУ, а вы мне еще и упреки за язык предъявляете» так само часто, як і «Ви говорите мовою агресора, підтримуєте війну». Це наша реальність, яка свідчить про травмованість. Це слова Ярослави Вітко-Присяжнюк — представниці Уповноваженого із захисту державної мови в Україні, разом із якою ми і зробили цей матеріал.

Одеською — це не російською
В гуглі є сторінка «русский язык Одессы», у якій говориться, що територіально тут розмовляють російською мовою з додаванням грецької, італійської, української та їдишу. Кажуть, що ця мова навіть знайшла місце у літературі — в «Одеських розповідях» Ісаака Бабеля. Почути її, саме ту одеську мову, вже й на вулицях Молдаванки не вийде, не кажучи про великі спальні райони, бо розмовляє нею зараз досить мало людей.

«Про одеську мову складалась велика кількість казок та легенд, і це ще один, змальований російською імперією образ, причетний до Одеси. Якщо сприймати, що це та мова, яка зображена у російському серіалі «Ліквідація» або щось на неї схоже, то де вона зараз реально лунає? Чи є в Одесі люди, які досі говорять їдишем? Величезна кількість одеситів, які пам’ятають та спілкуються цією мовою, вже відійшли або здебільшого є тими самим мігрантами до Ізраїлю чи Америки. Так говорили на початку ХХ століття. Але не зараз. А вимова російських слів на український манер, додаючи «шо» та «ге» — це не одеська мова, а просто безграмотна російська», — додала представниця Уповноваженого.
Зараз ця тенденція відходить від публічного простору і залишається десь в приватних бесідах, бо апелювання до того, що це діалект — вже не працює. Як і «у нас все життя були рублі», бо викреслювати 30 гривневих років при середній продовжуваності життя: 63 роки у чоловіків та 73 роки у жінок, як мінімум незрозуміло. Так, це саме той приклад з початку березня, коли відвідувачка готелю влаштувала шоу щодо немодної української, вічних рублів та своєї матері у селі, якої вона стидається. І саме та, яка потім вибачалась
Як додала Ярослава, ми насправді побачили надзвичайно яскравий приклад людини, зараженої російською пропагандою. Так дається взнаки російська музика, фільми та культура. Ти говоритимеш рублі, якщо щодня цю мову всотуєш не скільки від оточення, а від продукту, який споживаєш.
«Ми, українці, все ж є народом постколоніальним, як не крути, і минуло хоч вже 30 років, одужання поступово відбувається, але відбиток на світогляді та ментальності залишився. Для постколоніальних народів характерне явище культурного плазування – колонізований народ сприймає мову та культуру свого колонізатора як щось краще. Наративи Радянського союзу говорили про українську, яка не годиться ні для чого серйозного. Наприклад, Григорій Квітка-Основ’яненко написав “Марусю” – повість, яка стала першим твором сентименталізму, посперечавшись зі своїм другом, що зможе українською створити якийсь серйозний твір. І це був початок XIX століття. Пізніше були Тарапунька и Штепсель, а потім і сітком про няню Віку. Це приклади меншовартості, що всі тут неосвічені, дурні і недалекі, які приїжджають до великої москви. Така собі російська адаптація американської мрії”, — коментує експертка.
Віктимна поведінка україномовних
Питання мовного булінгу досить відносне, бо одна справа, коли йде порушення мовного законодавства, а інша — побутове життя. Створилась певна субкультура бідкання у соціальних мережах на важку долю україномовних у таких містах як Одеса.
«Подібним світоглядом і ставленням вони несвідомо заганяють себе в мовне гетто, постійно «потерпаючи» за свою позицію спілкуватися українською. І як наслідок повторюють цим самим пропагандистську тезу про те, що українській мові не місце в Одесі, несуть в маси ідею того, що українськомовним тут важко і страшно, тому свою мову краще залишити при собі, гостям міста і тим, хто хоче перейти на українську», — відзначила співрозмовниця.
Чи можна стверджувати, спираючись на одну-дві історії, що це типова ситуація у місті? Напевно, що ні, бо так само можна знайти одну-дві історії підтримки оточення та легкого переходу на мову у побутовому житті. Проте це бідкання створює певний образ, здебільшого у мережі, той самий — про ватну Одесу. Після того, як російська мова не вберегла одеситів від ракет, позиція містян, навіть радикальних, сильно змінилась.
«В Одесі ситуація далека від ідеальної, але порівнюючи з тим, що було тут 10 років тому — небо і земля. А що таке 10 років для розвитку суспільства і формування суспільного світогляду? Місто, якому десятками років насаджувалася роль “сталіци Наваросіі” із супутнім втягуванням в парадигму російської мови і культури, не може за одним махом чарівної палички защебетати українською. Одеситів, яким роками у вуха п’ятою колоною кремля нашіптувалося “какаяразніцанакакомязикє” і страшні бабайки про “ущємлєніє рускагаварящіх”, ще якийсь час буде тригерити від мовного питання. Але ми працюємо над цим і багато роботи пророблено вже», — написала Ярослава у Facebook.
Маніпулювання російськомовними військовими
Мова — надпростий метод відокремлення свій-чужий. Згадати ту саму паляницю чи інші популярні слова із «паролів». Або щось страшніше: коли українські військові звільнили окуповані території, а люди у підвалах просто не знали, хто до них звертається: свої чи чужі? Таке ж питання до українців за кордоном, розмовляючи російською на вулицях, наприклад Польщі, чи враховуєте, що вас можуть прийняти за росіянина?
«Мова — головна ознака нації і це не пусті слова. Вчені, лінгвісти, філософи довели цю тезу, але яскраво вона проявилась після 24 лютого. 23 лютого деякі засинали, як населення України, а прокидались вже громадянами. Відбулось загострення самосвідомості, національної свідомості», — наголосила Ярослава.
Не здається, що людям, які знаходяться у відносно спокійних областях, використовувати задля своїх маніпуляцій хлопців, що в окопах моляться російською, щонайменше дивно? Бо ті, хто побував на деокупованих територіях, яскраво бачать контраст і окупанти звільнили їх від бажання спілкуватись російською. Проте поки ви не військовий в окопі, навряд чи маєте моральне право апелювати до їхньої поведінки задля свого прикриття. Ярослава поділилась з нами історією: «Питанням дерусифікації я займаюсь з кінця 2016 року. За цей час жодного разу не чула від військових, що я займаюсь маячнею. Тому дратує ситуація, коли до цього вдаються люди, які жодного стосунку до фронту не мають. Тому особисто я вже стала розповідати, що мій чоловік воює вже понад 6 років і підтримує як мої переконання, так і мовний закон… У нас з чоловіком є друг із Дніпра. 24 лютого він був у складі 36 бригади, яка стояла у Маріуполі. Потім був серед тих морпіхів, які проривались у квітні на Азовсталь, отримав кілька поранень. Тоді багато людей загинуло, а він і його побратими потрапили у полон. Його змогли повернути десь за сім місяців. Зазвичай говорить російською, але коли дзвонив моєму чоловіку, то почав мнутись так: «я плохо разговариваю, но я навчусь, я стараюсь». Скажіть цьому хлопцю, що ми займаємось фігнею? Таких прикладів чимало. Військові справді стараються».
Що треба пам’ятати, ми з військовими зростали разом в однакових умовах, навчальних закладах, в тому ж культурному полі. Всі однаковою мірою зросійщені, але тенденція у ЗСУ все ж берегти свою національну ідентичність. Тому, якщо наші службовці стараються, чому ми не можемо?

На противагу російськомовним військовим йдуть україномовні злочинці. Для прикладу ми взяли пост колишнього ексрадника ОП Олексія Арестовича стосовно скандалу із «криптанами із Франика», які влаштовували у Києві секс-вечірки: «Якщо ґвалтівник розмовляв з жертвою українською, чи повинна ця дівчина вважати, що українська – мова агресора і в ній, цій мові, здавна закладені глибокі ідеологічні ґвалтівні патерни». Взагалі потреба пояснювати цю думку, те ж саме, що і роз’яснювати ознаки расизму. Не кожен темношкірий — вбивця, не кожна білявка — тупа, не кожен україномовний — святий. Бо мова — елемент людини, проте вона ніяк не впливає на її виховання, моральні принципи, бажання порушувати правила ПДР, робити дурні чи небезпечні вчинки. До чого тут питання мови, і чому у випадку злочинів на цьому акцентують увагу?
За останні роки українська ожила, більше немає сухого офіціозу та виключно лексикону, яким послуговувався Шевченко. З’явилось багато контенту, який допомагає зайняти мові свою нішу у побутовому житті. Чому ми наголошуємо саме на побутовому житті, бо мова часто опиняється у декоративній позиції, ніби вона експонат у музеї. Українською можна сваритись, торгуватись, доводити теорії, кохати, а також бити, стріляти, вбивати.
«Вона може бути тошнотно-ніжною, а може бути наскільки твердою і міцною, як останній цвях у домовині ворога», — написали у Демократичній сокирі.
Так чому ж ми так навчались і звикли? Чому мова міжетнічного спілкування у болгарів, гагаузів та молдаван у Одеській області — російська? Це все результати політики зросійщення і бажання створити надлюдину під назвою хомосоветікус.
Зросійщення саме у Радянському союзі відбувалось не під соусом, що російська мова краща — її називали мовою міжетнічного спілкування. Тому з часом, коли ця думка огортала наш побут, навчання, роботу — з’явився вираз: «разговаривай на нормальном языке». Зневага до свого — результат системної політики, яка починалась зі шкіл, бо вчителі російської отримували надбавку, більше годин викладання, тобто привілеї. І далі за схемою, у ВНЗ і на виході ми мали «русскоговорящего товарища». Розвиток та зростання було неможливим без російської мови. А наразі кожен, хто хоче у вільній Україні розвивати свою культуру, затаврований, як неонацист.
Мова зазнавала тривалого лінгвоциду через репресії, «Розстріляне Відродження», навчання у ВНЗ винятково російською, формування «гармонійних» правописів і це було, як за часів Петра І, Олександра III, Миколи ІІ так і за чинного їхнього президента. Щоб не бути голослівною, рандомно наведемо кілька історичних подій.
У 1677 році Патріарх московський Іоаким наказав видерти з українських книжок аркуші «не подібні до книг московських». Наступного століття у 1729 році Петро ІІ наказав переписати з української на російську всі державні постанови і розпорядження. Вже у 1847 відбувся розгром Кирило-Мефодіївського товариства й посилення переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. Для прикладу у 1903 — на відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві заборонено промови українською мовою. 2022 рік — перше, що вчинили окупанти у Маріуполі — змінили таблички з назвою міста на російськомовні. Бо для росії мовне питання на часі завжди. То чому для нас це не зараз?
P.S: У цій рубриці немає редакційних статей і матеріал відображає виключно точку зору автора.
Одеса
Вартість валюти в Україні 2026 — що очікувати
Людина кладе гроші до гаманця. Фото: Новини.LIVE
Після складного й суперечливого 2025 року економічні очікування українців залишаються стриманими. Прогнозований раніше ріст ВВП на рівні 5% так і не став реальністю, адже війна продовжила визначати як політичні, так і фінансові процеси. Водночас сам факт економічної стабільності в умовах повномасштабної агресії експерти називають ключовим досягненням року. Україна не лише втримала макрофінансову рівновагу, а й адаптувалася до життя в умовах затяжної війни.
Про досвід української економіки у період повномасштабного вторгнення, ризик інфляції та який прогнозують курс долара у 2026 році журналісти Новини.LIVE поговорили з економістом Олегом Рубелем.
Реклама
Читайте також:
Економічна перспектива України
Український досвід, за оцінками експертів, уже має значення не лише для нас, а й для всього європейського континенту. Саме тому міжнародна підтримка не лише зберігається, а й набуває системного характеру. Фінансування поступово переходить від екстреного режиму до стратегічного планування. Україна дедалі частіше розглядається партнерами як довгостроковий проєкт трансформації. І 2026 рік у цьому процесі може стати переломним.
“На сьогодні економічна ситуація складається так, що Європейський Союз погоджується напряму фінансувати бюджетні витрати України. Ті близько 90 мільярдів євро, лягли до бюджету на цей рік, — це вже не бюджет виживання. Це бюджет укріплення та глибокої трансформації, яка припаде саме на 2026–2027 роки”, — наголошує економіст Олег Рубель.
Окремим напрямком цієї трансформації стає інвестиція в людський капітал. Вперше за роки незалежності освіта й наука розглядаються не як другорядні статті витрат, а як стратегічний ресурс. Держава декларує готовність змінювати структуру економіки, роблячи ставку на інтелектуальний потенціал. Підтримка західних партнерів у цьому питанні вже має конкретні фінансові механізми. Це створює підґрунтя для довгострокового розвитку навіть у воєнних умовах.
“Міністерство освіти й науки заявило, що до 2027 року частка освіти й науки у ВВП може зрости до 1%. Це серйозний стрибок із нинішніх 0,37%. Для цього є і фінансування, і політична воля партнерів, адже Україна сьогодні — не лише військовий, а й інтелектуальний фронтир Європи”, — пояснює експерт.
Паралельно з державною політикою активну роль відіграє приватний сектор. Український бізнес та інноваційне середовище поступово переорієнтовуються на воєнні та післявоєнні потреби. Залучення внутрішніх ресурсів і зовнішнього капіталу розглядається як ключ до економічної стійкості.
“Ми працюємо з кількома сценаріями — прогноз А, прогноз Б і прогноз С. Найбільш імовірний передбачає відносну політичну стабільність, навіть якщо відбудуться вибори. За наявності стабілізаційних фондів це дозволить утримувати курс долара в межах 45–50 гривень і збалансувати витрати на оборону та соціальну сферу”, — зазначає економіст.
У базовому сценарії 2026 рік може принести мінімальне, але позитивне економічне зростання. Навіть за умови продовження бойових дій фахівці говорять про зростання ВВП щонайменше на 2%. У разі призупинення активної фази війни потенціал економіки суттєво зростає. Відновлення логістики та збуту продукції здатне дати подвоєння темпів розвитку. Саме ці фактори й визначатимуть реальний економічний результат року.
Інфляція в Україні
Одним із ключових викликів для України у 2026 році залишається інфляція. Вона тісно пов’язана не лише з грошово-кредитною політикою, а й зі структурними проблемами ринку праці. Питання зайнятості, міграції та податкового регулювання дедалі сильніше впливають на внутрішній попит. Значна частина українців працює за кордоном, але водночас залишається економічно пов’язаною з Україною. Саме тому держава має адаптувати інституційні механізми до нових реалій.
“Перше ключове питання — це інфляція. Друге — це робочі місця. Ми маємо лібералізувати можливості, які дозволяли б українцям працювати на економіку України, навіть перебуваючи за кордоном. Для цього потрібні технічні й технологічні рішення, а також врегулювання питання подвійного оподаткування, щоб люди могли заощаджувати і не втрачати мотивацію співпрацювати з державою”, — наголошує економіст Олег Рубель.
Фундаментальним чинником, що продовжує тиснути на ціни, залишається логістика. Попри часткову адаптацію економіки, транспортні та торгівельні обмеження створюють додаткові витрати для бізнесу. Україна опинилася в проміжному стані між внутрішнім ринком і європейськими правилами гри. Втрата частини пільг і водночас жорсткі вимоги ЄС формують нові бар’єри для експорту та виробництва. Усе це безпосередньо відбивається на собівартості товарів і кінцевих цінах для споживача.
“Головний виклик на сьогодні — це логістика. Ми ще не є членами ЄС, але ті пільги, які діяли раніше для промислового та транспортного бізнесу, поступово згортаються. Водночас екологічні та “зелені” вимоги Європейського Союзу частково закривають нам ринки. Це серйозний ризик і системний виклик для української економіки”, — зазначає експерт.
Попри це, держава наразі має інструменти для стримування інфляційних процесів. Резервні фонди, сформовані завдяки валютним надходженням і міжнародній допомозі, залишаються важливим стабілізаційним фактором. Водночас експерт застерігає: повністю уникнути зростання цін не вдасться. Продовольча інфляція вже стала глобальним явищем і не оминає навіть економічно стабільні країни Європи. Українська ситуація тут значною мірою залежить не від внутрішніх рішень, а від зовнішніх логістичних ланцюгів.
Курс долара у 2026 році
Що стосується валютного питання, яке традиційно хвилює українців. За прогнозами фахівця, у 2026 році курс долара коливатиметься в межах запланованих показників. Можливі сезонні коливання, пов’язані з імпортом, святами та загальною динамікою світової економіки. Водночас перспективи відбудови України вже формують інтерес з боку іноземних інвесторів. Це може стати додатковим фактором стабілізації.
“Навіть за прогнозу 45 гривень за долар можливі коливання до 50, але вони матимуть сезонний і тимчасовий характер. За умов навіть часткового поліпшення безпекової ситуації Україна буде дуже активно відбудовуватися, і європейські інвестори першими заходять у ці проєкти”, — зазначає економіст.
У довгостроковій перспективі важливу роль відіграватиме трансформація логістичної інфраструктури, зокрема на півдні України. Порти, лимани та транспортні вузли можуть стати драйверами економічного зростання після війни. За умови грамотного управління ці об’єкти здатні перетворитися не лише на логістичні центри, а й на джерело стабільних доходів для регіонів. Саме таке стратегічне мислення, на думку експерта, має визначати економічну політику найближчих років.
Раніше ми писали, чому Росія обстрілює Одеські порти та як це вплине на подальшу економічну ситуацію в Україні. А також, про те куди найкраще вкладатися у 2026 році.
Авто
Топ вживаних авто — найдешевші моделі з високими характеристиками
Іноді невелика ціна автомобіля з пробігом може наштовхнути на думку про його ненадійність і низьку якість. Однак бувають випадки, коли невиправдано дешево можна придбати продуктивні та ефектні автівки, які витримають іще багато кілометрів.
Перелік кращих вживаних авто з на диво низькими цінниками склав в алфавітному порядку сайт GoBankingRates із посиланням на автомобільного експерта, засновника платформи онлайн-аукціонів Cars & Bids Дага Де Муро. Він назвав 6 моделей, які вважає вигідною пропозицією.
Alfa Romeo Giulia Quadrifoglio
Високопродуктивну версію спортивного седана Alfa Romeo Де Муро назвав італійським конкурентом BMW M3 і Mercedes C63. Це авто оснащене 2,9-літровим двигуном V6 із подвійним турбонаддувом потужністю 505 кінських сил, що забезпечує високу продуктивність із чудовим відчуттям керма та динамікою керування.
“Це гострі автомобілі. Це швидкі автомобілі. Це веселі автомобілі”, — сказав автоексперт.
Він зазначив, що попри репутацію сумнівної надійності на аукціоні регулярно продаються моделі з пробігом від 80 до 120 тисяч км, що свідчить про те, що вони можуть служити довго. При цьому вживані Alfa Romeo Giulia Quadrifoglio коштують значно дешевше за менш потужні BMW M3 та Mercedes C63.
Вживані Alfa Romeo Giulia Quadrifoglio дають високу продуктивність за невелику ціну
Фото: Topcars UA
Ford Mustang GT (покоління S550)
Ford Mustang шостого покоління, випущений у 2015-2016 роках, за словами Де Муро лишається одним із найкращих варіантів на ринку вживаних авто. Особливо експерт виділив моделі з двигунами Coyote та V-8, який дає 435 кінських сил.
“Це досить надійні вживані автомобілі, і вони просто приносять задоволення”, — пояснив він і додав, що на відміну від Alfa Romeo ця модель Ford не має репутації ненадійної.
Він також зазначив, що Mustang GT покоління S550 має кращу ціну, ніж аналогічні Camaro та Challenger тих же років, та при цьому забезпечує більш динамічне керування та кращий досвід водіння.
Експерт назвав Ford Mustang GT S550 одним із кращих на ринку вживаних авто
Фото: Wikipedia
Jaguar F-Type
Де Муро назвав ціни на вживані ранні моделі Jaguar F-Type із двигунами V-6 з наддувом “неймовірними”. За його словами, наддувні силові агрегати показали високу надійність, і ці автомобілі дійсно можуть слугувати довго. При цьому сучасний спортивний стиль F-Type привертає увагу та модель не має вигляду “вживаного авто”.
Версії з двигунами V-8 потужністю 550 кінських сил також лишаються доступними.
“Це був гарний спортивний автомобіль”, — сказав Де Муро.
При цьому він визнав, що у F-Type є звичайні для Jaguar проблеми з надійністю, проте зазначив, що Cars & Bids регулярно отримує цю модель із пробігом близько 120 000 км, що є пристойними цифрами для спортивного двомісного авто.
Спортивний Jaguar F-Type не матиме вигляд вживаного автомобіля
Фото: Jaguar
Mercedes-Benz S63 AMG (W222)
Де Муро розповів, що нещодавно на його платформі продали за 45 тисяч доларів S63 AMG 2018 року випуску, який сім років тому продавався за 160 тисяч.
S-клас покоління W222 зійшли з конвеєра приблизно у 2014 році. Ця модель була оснащена 600-сильним двигуном V-8 із подвійним турбонаддувом.
“Вони швидкі. Вони мають добрий вигляд. Вони комфортні. Вони наповнені технологіями”, — сказав експерт.
Він додав, що S63 AMG 2018 року виявилися надійнішими за попередні покоління та мали менше проблем, які потребують дорого ремонту.
Моделі AMG від Mercedes-Benz відрізняються надійністю
Фото: Wikipedia
Porsche Panamera (перше покоління)
За словами Де Муро, ранні моделі Panamera шокували його низькою ціною: базові моделі V-6 з пробігом продаються на аукціонах за приблизно 10 000 доларів.
Експерт зазначив, що перше покоління цих моделей Porsche критикували за “недолугий стиль”, проте конфігурація хетчбека насправді забезпечує практичні переваги. Над головами пасажирів на задніх сидіннях лишається достатньо простору, а також у вантажний відсік можна вмістити більші предмети, ніж у типових седанах.
“Ними насправді приємно керувати”, – сказав Де Муро про моделі S, 4S та Turbo з двигуном V-8.
Ранні моделі Porsche Panamera мають невиправдано низьку ціну
Фото: Porsche
Rivian R1T та R1S
Де Муро зауважив, що електромобілі Rivian були вигідними навіть у рік випуску. Зараз вони також лишаються оптимальним варіантом з огляду на баланс ціни та характеристик.
Ранні моделі R1T мали 835 кінських сил, розкішний інтер’єр, спортивне прискорення, неймовірну прохідність та пневматичну підвіску, яка забезпечує дорожній просвіт до 45 сантиметрів.
Rivian R1S коштують дорожче через дещо менший вік, однак мають додаткову перевагу у вигляді практичності позашляховика.
За словами Де Муро, він чув деякі занепокоєння щодо надійності цих автомобілів, проте на них скаржаться значно менше, ніж очікувалося.
Пікап Rivian R1T можна купити за вигідною ціною
Фото: Rivian
Нагадаємо, 16 січня Фокус із посиланням на сайт Jalopnik писав про найнадійніші Toyota сучасності, які можуть проїхати понад 300 000 км.
Спеціалісти організації EuroNCAP назвали найбезпечніші нові автомобілі різних класів, які успішно проходять краш-тести.
Події
Національна спілка кінематографістів оголосила прийом робіт на здобуття премії Параджанова
Національна спілка кінематографістів України оголошує прийом робіт кандидатів на здобуття щорічної премії НСКУ імені Сергія Параджанова.
Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на НСКУ.
Премію було запроваджено до 100-річчя від дня народження митця з метою творчої підтримки молодих кінематографістів та популяризації кращих творів нового покоління українського кіно.
Як зазначили у Національній спілці кінематографістів України, цьогорічна премія вручатиметься за професійні повнометражні дебюти, створені у 2025 році.
Кінцевий термін подання фільмів та кандидатур у номінаціях — до 30 січня 2026 року включно.
До складу журі щорічної Премії НСКУ імені Сергія Параджанова ввійшли члени Секретаріату НСКУ та:
- Войтенко Володимир, кінокритик, кінознавець;
- Волошенюк Оксана, голова правління СКУ, кінознавець;
- Гусєв Олександр, заступник голови правління СКУ, кінокритик;
- Куликов Андрій, радіожурналіст, голова Комісії з журналістської етики;
- Морозов Юрій, кінознавець, дослідник творчості С.Параджанова;
- Новікова Людмила, кінознавець, кандидат мистецтвознавства;
- Санін Олесь, кінорежисер, віцепрезидент НАМ України;
- Сотниченко Філіп, кінорежисер, співзасновник ГО “СУК” (Сучасне Українське Кіно);
- Халпахчі Андрій, директор Київського Міжнародного кінофестивалю “Молодість”;
- Череватий Сергій, генеральний директор національного ІА “Укрінформ”, полковник ЗСУ;
- Ульянов Микола, керівник Бюро програми ЄС “Креативна Європа” в Україні.
Лауреати премії НСКУ імені Сергія Параджанова отримають бронзову копію знаменитого «талера Параджанова», виконану за мотивами унікальних «монет», які режисер створював у тюремних умовах із кришок від молочних пляшок, перетворюючи буденний матеріал на мистецький символ свободи та творчості.
Вручення Премії відбудеться у березні 2026 року (дату буде уточнено додатково).
З умовами участі можна ознайомитися тут.
Як повідомляв Укрінформ, столичний парк «Юність» перейменували на честь Сергія Параджанова.
Фото: НСКУ
-
Усі новини7 днів agoНаречена Клопотенка – що відомо про обраницю відомого шеф-кухаря
-
Суспільство5 днів agoПонад 30 тисяч родин в Одеському районі залишились без світла через нічний обстріл
-
Війна1 тиждень agoТанкер Марінера — захопленим США судном РФ володіє бізнесмен з Криму
-
Війна1 тиждень agoАтака на Одеську область — ЗС РФ вдарили по портах, є загиблий — фото
-
Політика1 тиждень agoексперт про намір Туреччини долучитися до гарантій безпеки для України
-
Усі новини1 тиждень agoна небі можна буде побачити рідкісне явище
-
Суспільство1 тиждень agoНаціональну велику мовну модель планують вивести для тестування навесні
-
Події1 тиждень agoВікторія Амеліна посмертно отримала Премію Мура за найкращу книгу про права людини 2025