Connect with us

Війна

Не вся бюрократія — зло: про наших дітей у Польщі, евакуацію, усиновлення та цінності. Інтерв’ю з Юлією Нікандровою

Published

on

Близько 400 одеських вихованців із Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, ліцею спортивного напрямку «Олімпієць» та дитячого будинку «Перлинка» евакуйовані через повномасштабну війну. Як евакуйовують державних дітей, що означає легальність їхнього перебування за кордоном, навіщо стільки бюрократичних процедур і ще багато цікавих питань про складні, але необхідні процедури розповіла керівниця Служби у справах дітей Одеської міської ради Юлія Нікандрова.

Чи актуальна евакуація на десятому місяці війни? 

Насправді так. Саме для  Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, тому що туди потрапляють дітлахи, яких ми рятуємо від неблагополучних сімей. Станом на сьогодні їх 20, адже ми не можемо організовувати евакуацію по одній людині. Наразі ми створили максимум умов для нормального перебування дітей у центрі в Одесі за відключень електроенергії. 

90% установ Одеської області живуть у Польщі в одному готельному комплексі, який розрахований на 1500 осіб. Ми є найбільшою групою дітей, евакуйованих з однієї області, які за місцем прибуття за кордон проживають разом.

Як реагує зараз сторона, яка приймає? Вони розуміють скільки ще готові надавати умови для перебування українських дітей?

Мені дуже складно розписатися за іноземців, які очманіли просто від усього, що побачили. Не знаю, наскільки вони згодні нас терпіти, але вже майже десять місяців діти там сидять, нагодовані, в теплі, всім забезпечені. Як на мене — там утворилась одна маленька держава. Організація, що нас прийняла — поважні люди у Польщі, мають чудову базу і створили усі необхідні умови. За цей час туди приїжджали численні перевіряльні українські організації: Міністерство соціальної політики, Уповноважений з прав людини, заступники та міністри і єдине, що викликало питання — кількість. На їхню думку, нас забагато для однієї території. Воно ніби так, а з іншого боку — ніби й ні. Діти стали більш соціалізовані, вільніші. Тут 31 установа, їхнє життя вирує: познайомились та звикли жити разом. Коли заходить мова за розділення, для них це страх. А перевіряльні компанії цього не розуміють. 

У Європі дитбудинок на 50 осіб — не прийнято. Розповідають, що майже не мають ні інтернатів, ні дитбудинків, але лукавлять. Є навіть заклади закритого типу. Спробуйте в Україні знайти щось із назвою “закритий тип”. 

Діти запитують чи повернуться взагалі, але ми їх підбадьорюємо. Звичайно, повернемось і майже всі, хто залишився зараз в Україні, роблять внесок, аби це сталось якнайскоріше. Я говорю, що ми просто повинні вірити. 

Діти знаходяться за кордоном легально: що це означає і які для них переваги?

Нелегально — це якби ми їх просто зібрали та вивезли, а потім всі дружно посиділи б у СІЗО. Легально означає, що процедура відбувалась законним шляхом. Наприклад, під час першої евакуації, 3 березня, ми отримали розпорядження Голови Одеської обласної військової адміністрації, мали запрошення, зробили наказ від установи, яка евакуюється. У цих документах вказані всі хто їде, на якій підставі, з ким і куди. Весь процес узгоджується, а потім починається практична частина: на чому, звідки, скільки та як ми їдемо. Це важливо для перетину кордону, аби не виникало питань, наприклад, через торгівлю людьми. 

Є, звичайно, ті, хто кричать: “ у вас все бюрократизовано, невже не можна просто сісти в автобус?”. Ні, не можна. Якщо будь-що трапиться із дорослим у дорозі, діти потраплять до установи тієї країни, до якої перетнули кордон. А далі що? У такому разі дітей вивезли з потенційного ракетного обстрілу, але створили іншу загрозу. 

На той час не було нормативного документа щодо евакуації дітей. Наразі працює Постанова Кабміну №385. Тобто від дати ухвалення, 27 березня, виїзд регулюється законом. І це добре. Для прикладу, до постанови не потрібно було отримувати погодження Національної соціальної сервісної служби України, а нині — воно є. За таких умов, навіть вище керівництво країни повідомлене про нас, знає умови евакуації та подальше розміщення.

Всі папери згодились. Коли я проживала з дітьми у Польщі, до нас завітали представники міграційної служби і запитували, на якій підставі ми тут знаходимось. І мені достатньо було лише дістати документ. Знати законодавство чужої країни у такому разі — дуже важливе питання, але головне — не боятися питати.

В евакуації вихователь вказаний як уповноважена особа за життя дітей, тобто є опікуном, законним представником. Тому прикритися фразою “я простий педагог”не вийде. Потрібно бути наполегливим, питати, домагатись відповідей. Насправді для нас там створені всі умови. Ми зіштовхнулись з тим, що слід зробити опіку на дітей за рішенням польського суду, тому що наші документи там не розуміють. Ми пішли до суду, а там бланк двома мовами: польською та українською.

Ми своєю чергою зробили максимум, щоб приймальна сторона не мала до нас питань і претензій. Але бувало, що й ми не погоджуємося на їхні умови. Як приклад, польські школи, до яких хотіли відправити наших дітей. Ми пояснювали, що вони навчатимуться онлайн в українських закладах. Це принципово. І ми відстояли це рішення. 

Які умови надання медичної допомоги: чи потрібне страхування, які послуги українські державні діти можуть отримувати у Польщі?

У нас був цікавий досвід стосовно медицини. Це було одне із базових питань, які ми обговорювали з адміністрацією польського готелю. Я одразу зазначила, що нам потрібен цілодобовий пункт. Адже є діти з особливостями чи хворобами, та і загалом, це ж малеча: вони падають, дряпаються, б’ються… Пункт організували відповідно до наших вимог, там навіть є склад з ліками про всяк випадок. Тут не потрібна страховка, тому що у нас є песель — документ, який є підставою для отримання безкоштовних послуг, у тому числі медицини.

Песель оформлявся окремо на кожного. Спершу ми близько дня вивчали, як його виписувати і що потрібно вказувати, а далі як сіли за писанину на 700 осіб (Одеська та Кіровоградська область). Ну, це реальна бюрократія і хоч це був треш, але веселий.

У Польщі є медичне розгалуження, яке стосується прав захисту дитини на глобальному рівні. Наведу приклад, який трапився у нас: є 12-річна дівчинка з кривими зубами, мама у свій час не займалась цією проблемою. Одного дня в Польщі дівчина випадково вибила собі зуб. Лікар у медпункті розповів, що його можна наростити, але задля цього потрібно поїхати на швидкій до сусіднього міста. Звичайно, ми викликали та опинились за 90 кілометрів від нашого готелю у великій стоматологічній клініці. Лікарка, заглянувши до рота малечі, стала лютою та обуреною. Вихователь українською мовою за допомогою жестикуляції абияк намагається пояснити, що діти з притулку, ми з України і дівчинка потрапила до нас не так давно. Пацієнтці нарощують зуб, але попереджають, що інформацію передадуть до соціальних служб, щоб дивитись, як ми надалі вирішуватимемо питання зубів дитини. Ми зацікавлені цей армагедон закінчити, виконати всі вимоги, просто нам потрібна інформація, адже ми в евакуації.

Друга історія з дівчинкою, у якої почався розлад поведінки.  Вона потрапила до нас перед самим вторгненням, тому ми не мали достатньо інформації стосовно її стану здоров’я. Протягом півтора місяця вона щоночі прокидалась і навмисно псувала одяг іншим: бруднила та розрізала. Вихователька вже не знала, яким чином тут діяти, тому звернулась до медпункту, щоб обстежити, дізнатися, чому у неї така поведінка і допомогти. Дитину відвезли на обстеження до дитячого відділення психіатричної лікарні та залишили на стаціонарі. Психолог ставить абсолютно точний діагноз “здорова” і повідомляє до соціальної служби, адже привезли здорову дитину. Ті своєю чергою залучають поліцію, прокуратуру та суд і вихователю в готель приходить повістка. 

Вихователька звернулася по допомогу, а іноземці дивляться на це так: не можеш допомогти дитині, то ми зробимо це за тебе. Це не варіант — забирати зараз українських дітей у вихователів. Звичайно, істериці тут немає місця і потрібно повідомляти своє керівництво і діяти за процедурою. Буде суд, отже туди прийдуть і представники консульства. Багатьох такі ситуації лякають і вони вже не певні, що мають змогу звернутися за підтримкою. 

Випадки усиновлення дитини в Україні, щоб ухилитись від мобілізації чи виїхати за кордон: як це зрозуміти вчасно?

Коли почалася війна, стільки охочих з’явилось на усиновлення. Все просто: вони розуміли, як відкосити від мобілізації, адже вони не криві, не косі, не хворі та без білого квитка. Раптом вирішили усиновити сирітку. Ми дуже швидко розуміємо хто ким є. У такому випадку вони влаштовують скандали та виставляють себе рятівниками. А коли ніби серйозно кажеш, що наступної зустрічі поруч сидітиме співробітник військкомату, то вони і не приходять.

Процес усиновлення — не похід до супермаркету. Коли люди приходять і кажуть: “ми хочемо усиновити дитину”, то я згодна, що ініціатива чудова, але потрібно стати офіційно кандидатами в усиновлення. Для цього збирають перелік документів, проходять 7-денні курси, потрапляють до бази, як перевірена особа. Лише потім почнуть ознайомлюватися з інформацією про дітей та отримувати направлення на особисте знайомство. На що вони відповідають: “Боже, який жах, та ніколи в Україні усиновлення не відбудеться за такого порядку”. А насправді процедура усиновлення в Україні — одна із найпростіших у світі. Всі документи за переліком робляться близько двох тижнів, а курси я рекомендую усім, щоби приземлити рожеві фантазії. З адекватними ми знаходимо спільну мову, з іншими — розходимось. 

Фото: з особистого архіву Юлії Нікандрової

Мій улюблений вираз: “У кандидата в усиновлювачі є можливість усиновити, а у дитини — є право бути усиновленим”. Право вище за можливості. Дорослі бачать фото в інтернеті, або уявляють немовля в рожевій пелюшці з бантиком і крильцями. Але це історія не про картинку, а про реальних людей, які опинилися у різній життєвій ситуації. Дитина не обирала таке життя на відміну від дорослого. Якщо не знаходиться їй сім’я, то держава зобов’язана її вести та виконувати функцію опікуна. 

Коли люди говорять, що в сім’ї буде краще, ніж в інтернаті, вони не ставлять собі питання “у якій сім’ї”. Дитину забирають, тому що є загроза, яку і створила її родина. Тому ми не можемо надавати усиновлення будь-кому і поставили малечу в таке ж становище знов. Слів, що ви гарна людина недостатньо. Діти — не коти та не собаки і навіть забрати під опіку — це вже складна робота і не лише фінансове капіталовкладення. Перед вами особистість, яка потребує індивідуального підходу, має свою думку, знаходиться під впливом дорослого. Те, що ви в нього вкладете, те й пожинатимете. Це катастрофа як важко.

Війна

Росіяни атакують Зміїний з метою терору морських шляхів, — Гуменюк

Published

on

Останніми днями почастішали атаки росіян на острів Зміїний. Удари керованими авіабомбами провокують небезпеку для пересування суден акваторією Чорного моря.

«Вони намагаються бомбити саме навігаційні шляхи. Тому що сам острів  географічно і ландшафтно міцна скеля. Розбомбити його не так просто, якщо розраховувати, що там щось хотілось б розмістити. Біля самих газовидобувних платформ їм немає що робити. Їм підходу до вишок Бойка немає. Тому вони просто тероризують морські транспортні шляхи», — розповіла речниця ОК «Південь» Наталія Гуменюк в етері телемарофону.

За її словами, росіяни скидають керовані авіабомби для того, щоб привести в дію морські міни, яких ще доволі багато в морі, і щоб ускладнити навігаційний шлях.

Речниця також підкреслила, що останніми днями працює тимчасовий коридор.

«Нам довіряють судновласники і йдуть на те, щоб судна йшли тим коридором, який ми запропонували. Безпековий компонент нами дотримується, ми повністю забезпечуємо безпеку для суден», — зазначила Наталія Гуменюк.

Continue Reading

Війна

В Україні вже працює Е-реєстр військовозобов’язаних

Published

on

Єдиний електронний реєстр військовозобов’язаних Оберіг вже функціонує та постійно наповнюється інформацією. Про це в коментарі Еспресо повідомив віцепрем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій — міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

За його словами, Мінцифри очікує бачення нової команди Міністерства оборони України.

«Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту — ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації», — розповів Федоров.

Федоров зазначив, що електронний реєстр військовозобов’язаних Оберіг вже наповнений на понад 90%. Однак, є питання сервісів на базі Оберігу та якими вони будуть.

Нагадаємо, 18 вересня до Верховної Ради було подано законопроєкт №10062 про створення електронного реєстру військовозобов’язаних.

Законопроєкт передбачає передачу Міністерству оборони даних про громадян віком від 17 до 60 років, які містяться у різних державних реєстрах.

Continue Reading

Війна

ЗСУ отримали гвинтокрил, який намагалися приховати екскерівники запорізького підприємства

Published

on

Співробітники Державного бюро розслідувань (ДБР) передали ЗСУ раніше арештований гвинтокрил Мі-2, який намагалися приховати колишні керівники «Мотор Січі».

Як повідомили у пресгрупі ДБР, арешт гелікоптера Мі-2 стався у червні 2023 року у межах розслідування кримінального провадження щодо перешкоджання законній діяльності ЗСУ та пособництва державі-агресору. Під час розслідування з’ясувалось, що у травні 2022 року гелікоптер, за вказівкою колишнього керівництва «Мотор Січ» перегнали спочатку в одну з європейських країн, а потім на Близький Схід. Все це робилось з метою перешкодити його передачі ЗСУ. Наразі повітряне судно вже повернули в Україну й відтепер вертоліт буде виконувати завдання в одній з бойових частин ЗСУ.

Нагадаємо, у розпал великої війни колишній посадовець, якого звинувачують у державній зраді, блокував передачу Мі-2 українським розвідникам. Давав вказівки розібрати гелікоптер на запчастини та приховати документи, які необхідні для експлуатації.

Щодо ймовірного вилучення Мі-2, українськими розвідниками доведено, що В’ячеслав Богуслаєв часто спілкувався з директором маркетингу та торгівлі АТ “Мотор Січ” та керівником дочірньої компанії цієї корпорації “Вертольоти МСБ” Павлом Касаєм.

Як вже писав «Форпост», 22 жовтня минулого року стало відомо, що СБУ затримала почесного президента компанії «Мотор Січ», екснардепа В’ячеслава Богуслаєва. Йому оголошено підозру в колаборації та пособництві державі агресору.

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.