Війна
Гуманітарна допомога жителям одеської Чорноморки до Дня людей похилого віку
В Одесі зареєстровано понад 21 тисячу внутрішньо переміщених осіб. Ці люди, як і категорія соціально незахищеного населення потребують хоча б базової допомоги. Сьогодні “Дайджест Одеси” побував на проспекті Свободи, де потрапив на видачу гуманітарної допомоги, яка присвячена Міжнародному Дню літніх людей..
На трамвайній зупинці, біля супермаркету Точки, близько до 12:00 зібралась група людей. Як ми дізнались у них, щобудня у цей час їм привозять хліб. Допомогу проводить громадська організація “Центр ініціатив Чорноморки” разом з Церквою Адвентистів сьомого дня. Процес передачі хліба виглядає механізовано налагодженим. Як ми дізнались, ця допомога проходить вже давно і роздано близько 5 тисяч батонів.
Тут ми познайомились з Валентином з міста Попасна, що в Луганській області. “Ми зареєстровані у пансіонаті, там і живемо. Нам допомогу дає ще сьома школа. А тут беремо хліб. Ми вдвох, тому я приходжу раз у два-три дні та нам вистачає”, — розповів чоловік.
В цьому ж пансіонаті проживає близько 70 людей, серед них є молодь і діти. За хлібом прийшов ще один чоловік. В Одесі він з березня, адже домівку біля Миколаєва розбомбили і вертатись йому немає куди.
Місцеві жителі, здебільшого пенсіонери, теж приходять по хліб. Для найініціативніших від “Центру ініціатив Чорноморки” сьогодні також були приготовлені “подарунки” від магазину Точка. Нам розповіли, що ці жителі разом з волонтерами займаються доброустрієм району. Безпосередньо ці пакунки давали тим, хто допомагав прибирати на клумбі. Її називають маленькою, але гордістю. Така ініціатива спонукає місцевих жителів брати участь у житті району та зробити його кращим. Для них важливі аспекти як покращення, так і заохочення.
У жителів Чорноморки немає комунальників, на яких можна скинути прибирання. Мешканці вважають, що без ініціативи та співпраці з волонтерами, район би загубився. Вони вже зробили великий крок, але не бажають зупинятись.
Нещодавно, тут виникли транспортні проблеми, пов’язані із закриттям маршруту №3. Щоб дібратись до центра міста або у зворотному напрямку, залишився доступним лише трамвай №27, який рухався з інтервалом в 30 хвилин. Волонтери звернулись із запитом до Одеської міської ради. Близько двох тижнів питання вирішували і 28 вересня кількість вагонів збільшили. “Дайджест Одеси” перевірив, інтервал між вагонами тепер становить 15 хвилин.
Оператори 412-ї окремої бригади безпілотних систем Nemesis уразили дронопорт російських загарбників в Донецькому аеропорту засобами middle strike.
Як передає Укрінформ, про це бригада повідомила у Телеграмі та оприлюднила відповідне відео.
«Ворожих дронів над українськими містами має ставати менше. Тому ми не лише перехоплюємо вже запущені безпілотники, а й знищуємо інфраструктуру, з якої їх запускають», – ідеться у повідомленні.
Як повідомляв Укрінформ, оператори 413-го полку Сил безпілотних систем Збройних сил України «Рейд» уразили важку вогнеметну систему російських загарбників ТОС-1А «Сонцепьок» на тимчасово окупованій території Донеччини.
Російські війська розширили зону контролю на схід від населеного пункту Гранів Харківської області, однак відтоді ситуація на цій ділянці фронту суттєво не змінилася.
Як передає кореспондент Укрінформу, про це в телеефірі повідомив речник Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов.
«На жаль, росіяни розширили свою зону контролю на схід від Граніва, а воно ж на північ від Козачої Лопані. З того часу ситуація там, в принципі, залишається такою, як вона була», – сказав він.
За словами речника, російські війська створили доволі протяжну, але неглибоку зону контролю вздовж державного кордону.
«Якщо вони там просто в лісопосадках, то це неприємно, але суто з військової точки зору – це не смертельно», – зазначив Трегубов.
Водночас він наголошує, що важливо не допустити подальшого просування росіян на південь, ближче до Харкова, щоб не створювати додаткових загроз для міста.
Як повідомляв Укрінформ, минулої доби, 9 листопада, на Південно-Слобожанському напрямку українські підрозділи відбили шість ворожих атак у бік Охрімівки, Хрипунів, Малої Вовчої та в районах Стариці і Чугунівки.
Фото: скриншот із відео
1 жовтня 2026 року Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Герой України (посмертно) Ользі Таран, яка загинула в Маріуполі.
Старший сержант Ольга Таран – перша жінка-військовослужбовиця Військово-Морських Сил, удостоєна найвищої державної нагороди. Для 36-ї окремої бригади морської піхоти – це честь та біль одночасно. Ольга сім років служила медиком у танковому батальйоні. Загинула 12 квітня 2022 року, коли надавала допомогу пораненому.
Можна говорити багато офіційних слів. Але найкраще про Ольгу, або як її називали танкісти, Олександрівну, розкажуть її побратими та посестри.
«Там, де була Оля, завжди лунав сміх. Без настрою я бачила її кілька разів, і то недовго. І на все в неї була відповідь: «Зате я красива». Оля дійсно була дуже красивою. Дуже добра, завжди усіх старалася підтримати. Якщо у хлопців справді щось боліло, Оля робила все можливе, щоб допомогти – давала направлення до лікаря, йшла з ними в медроту. Іноді хлопці «косили». Підходили до неї: «Олександрівно, тут болить, там болить, що робити?» Оля підходила і гладила по плечу зі словами: «У котика хай болить, у собачки хай болить, а в тебе не болить… Все, минулося? Я й досі переслуховую її голосові, перечитую повідомлення, дуже за нею скучаю», – говорить Оксана Вознюк.
«В кінці 2020-го отримав поранення, була дуже висока травматична ампутація лівої ноги з великою крововтратою, тому що навіть турнікет не було як накласти. Оля все ж наклала турнікет, перетиснула артерію, мене швидко доправили на шпиталь. Увесь час вона була поряд, не давала мені заснути, заспокоювала, тримала за руку. Після того я пообіцяв, що доньку назву на її честь», – ділиться спогадами Сергій Скоробогатько.
«Я завжди знав: раптом щось станеться зі мною чи з моїм екіпажем, Ольга точно найпершою прибіжить на допомогу. Летіла, не замислюючись про власну безпеку. Це Людина з великої літери, без перебільшення, героїня. Для мене честю було служити разом. Коли з побратимами були в полоні, ми до останнього сподівалися, що Оля вижила. На превеликий жаль, ні», – розповідає Олексій Коваль.
Пам’ятаємо подвиг посестри. Назавжди в наших серцях. Честь!
Аліна Логвиненко
Фото: 36 окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Суспільство5 днів ago
Новини на ранок
-
Усі новини1 тиждень agoколи вийде Motorola Signature 27 (фото)
-
Суспільство4 дні ago
Новини на ранок
-
Війна1 тиждень agoТехнології БПЛА та засоби протидії їм найближчим часом розвиватимуться паралельно
-
Події1 тиждень agoПолітики не зруйнують відносин між українцями та поляками
-
Політика1 тиждень agoПутін виходить з міжнародної ізоляції завдяки Трампу, — NYT
-
Усі новини1 тиждень agoВідома українська співачка Skylerr одружилася з адвокатом (фото)