Як передає Укрінформ, про це його колеги з Театру на Печерську повідомили у Фейсбуці.

«Вчора пішов із життя Юрій Якуша – наш колега, однокурсник і товариш, один із тих, хто стояв біля витоків Театру на Печерську. Юрій був випускником акторського курсу Миколи Миколайовича Рушковського. Цей курс під керівництвом Олександра Володимировича Крижанівського став основою нашого театру, заклавши головні ідейні та естетичні напрями його роботи», – ідеться в дописі.

Як згадують колеги, Юрій був надзвичайно талановитим, начитаним актором. А ще – людиною, яка з цілковитою серйозністю могла розповідати найсмішніші речі.

«З ним пов’язано безліч курйозних історій. Він був задіяний у знакових виставах, які назавжди лишаються частиною нашої спільної історії. Сьогодні нам боляче прощатися з людиною, яка була частиною нашого життя, нашої юності та нашої історії», – додали вони.

Прощання з актором відбудеться у приміщенні Театру на Печерську за адресою: вул. Мала Шияновська, 5. Про дату та час оголосять пізніше.

Юрій Якуша народився 6 січня 1975 року. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого в 1999 році.

У 1999-2008 роках працював у Київському академічному театрі на Печерську, де зіграв ролі у виставах «Людина з Ламанчі», «Острів нашої Любові та Надії», «Арлекіно», «Іонич».

Потім був актором Київського академічного театру юного глядача на Липках, де грав у виставах «Вишневий сад»,​​«Сон літньої ночі», «Поліанна», «Принц та Принцеса», «Ромео та Джульєтта», «Пригоди Тома Сойєра», «Дванадцять місяців» та інші.

Також із 2001 року Юрій Якуша знімався в кіно.

Як повідомляв Укрінформ, померла актриса Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, заслужена артистка України Наталія Перчевська.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Financial Times із посиланням на дані цифрової платформи Museum of Looted Antiquities (MOLA), яка є проєктом некомерційної дослідницької організації у США Achilles Research Group.

MOLA створила першу всеосяжну базу даних випадків повернення культурних цінностей — переважно музеями, арт-дилерами та приватними колекціонерами.

Згідно з отриманими даними, у період із 1950 року до кінця 2025 року було повернуто 1,06 млн стародавніх предметів країнам їхнього походження.

Їхня вартість становить щонайменше 2 млрд доларів США.

Кількість випадків репатріації творів мистецтва зростає із середини 1990-х років. При цьому з 2020 року спостерігається різке збільшення — у 2024 році (останньому повному році, за який MOLA має дані) їхня кількість сягнула майже 150.

Зазначається, що США стали лідером серед країн, що здійснювали такі повернення: 81 музей повернув загалом 101 тис. предметів.

До цієї цифри не увійшов скарб «Чорний лебідь» — колекція перуанських золотих і срібних монет, піднятих із затонулого іспанського судна XIX століття; цей скарб налічував 595 тис. одиниць із загальної кількості в 1 млн об’єктів.

У 2012 році американська компанія, яка заявила права на цей скарб, повернула його Іспанії — колишній метрополії, що свого часу колонізувала Перу.

При цьому найкращі показники у поверненні стародавніх предметів мають такі країни, як Єгипет, Італія та Саудівська Аравія — кожна з них за проаналізований період повернула понад 30 тис. об’єктів.

Як повідомляв Укрінформ, Австралія повернула Україні два археологічні предмети — скроневу підвіску, що може належати до прикрас ямної культурно-історичної спільноти III тисячоліття до нашої ери, і наконечник стріли, поширений на давньоруських пам’ятках XII-XIII століть.

Фото: Wereldmuseum Leiden/Boudewijn Bollmann

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.

Перше нагородження відбудеться 22 січня 2027 року, а прийом заявок розпочнеться у грудні 2026 рокуо. Лавреат має витратити щонайменше половину грошової винагороди на видання власної збірки та передати 10% накладу бібліотекам міста.

Рішення про заснування премії депутати Рівненської міської ради ухвалили 22 жовтня цього року. Ініціатором виступило міське управління культури та туризму.

Як зауважила очільниця руху «Ветеранка», бойова медикиня та ветеранка Катерина Приймак, яка долучилася до організації премії, створення нагороди погодили з батьками Максима Кривцова.

Премію фінансуватимуть із бюджету Рівненської міської територіальної громади. Її розмір визначатимуть щороку відповідно до затвердженого бюджету. Конкретну суму винагороди на 2027 рік поки не оголосили.

Щонайменше 50% отриманих коштів лавреат повинен буде спрямувати на видання власної поетичної збірки протягом року. Крім того, 10% надрукованого накладу автор має передати до бібліотек Рівненської громади.

За словами Приймак, підтримка видання поетичних книжок є основною метою нової нагороди. Вона пояснила, що поезія не завжди має достатній комерційний попит, щоб видавництва були зацікавлені у публікації творів молодих авторів.

Також передавання частини накладу до міських бібліотек має допомогти поширювати книжки молодих поетів і знайомити читачів із їхньою творчістю.

Виконання вимоги щодо використання частини премії на видання збірки контролюватиме Рівненська міська рада. Відповідні умови визначає положення про премію.

На здобуття нагороди зможуть претендувати поети/поетки віком до 35 років, які проживають, навчаються або працюють у Рівненській міській територіальній громаді.

Для участі потрібно подати сигнальний примірник поетичної збірки українською мовою. Допускаються також двомовні видання, якщо основною мовою є українська, а другою не російська. До конкурсних документів мають входити творча біографія, щонайменше дві фахові рецензії та кошторис видання книжки.

Кандидатів зможуть висувати творчі спілки, заклади освіти й культури, громадські організації, органи державної влади та місцевого самоврядування. Автори також матимуть можливість подаватися самостійно.

Прийом заявок триватиме із 1 до 31 грудня 2026 року. Надалі конкурс проводитимуть щороку впродовж грудня, а лауреата визначатимуть до дня народження Максима Кривцова – 22 січня.

Переможця обиратиме спеціальний комітет, до якого увійдуть письменники, літературознавці, діячі культури, представники освітніх і культурних установ та громадських організацій.

Щороку премію присуджуватимуть одному автору/авторці, які зможуть отримати її лише раз.

Водночас, за словами Приймак, якщо серед учасників не буде гідних кандидатів, комітет може ухвалити рішення не присуджувати нагороду. Лавреат або лавератка отримає диплом, нагрудний знак і грошову винагороду.

Положення також передбачає можливість посмертного присудження премії. У такому випадку відзнаку вручать членам родини, близьким або законним представникам нагородженого.

Також вона зазначила, що премію вирішили заснувати саме для молодих поетів, оскільки підтримка нових авторів була важливою для Максима Кривцова. «Нам важливо, щоб імʼя Максима підтримувало молодь у літературі, для нього завжди було важливо, щоб молодих авторів чули», – додала Приймак.

Максим Кривцов – поет і військовослужбовець (позивний «Далі»), учасник Революції Гідності. Народився 22 січня 1990 року у Рівному, в 2014 році закінчив Київський національний університет технологій та дизайну.

У 2014 році пішов до Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub-і. Після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році повернувся на фронт.

Загинув на фронті 7 січня 2024 року.

Вірші поета виходили друком у збірках «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну» (2019), «Колискова 21 століття Vol. 1: що тебе заколисує?» (2020), «Книга Love 2.0. Любов і війна» (2023), «Поміж сирен. Нові вірші війни» (2023).

Дебютну збірку «Вірші з бійниці» видав «Наш Формат» у 2023 році – того ж року вона увійшла до списку найкращих українських книжок року за версією ПЕН. У 2024 році те саме видавництво випустило ще одну книжку Максима – «На мінному полі пам’яті. Щоденники, есеї, оповідання».

22 серпня 2025 року Максиму Кривцову присвоїли звання Героя України посмертно.

Як повідомляв Укрінформ, за підсумками читацького голосування «Вірші з бійниці» Максима «Далі» Кривцова увійшли до списку 35 знакових видань Незалежності.

Фото: Любко Дереш, Facebook