«Підсумкова виставка художніх виробів проєкту «Пори року» запрошує в мандри живописними мистецькими стежками всесезоння. Сьогодні є можливість потрапити до будь-якої окремої пори року або насолодитися красою всіх місяців одночасно. Адже глядачів гостинно зустрічатимуть «Стриманий лютий», «Тендітний березень», «Ірисовий травень», «Рум’яний червень», «Теплий липень», «Сонячний серпень», «Щедрий вересень» та «Примхливий листопад»», – зазначила Кривцова.

У Миколаєві відкрилася підсумкова виставка художніх виробів у межах мистецького проєкту “Пори року” / Фото надані Валентиною Кривцовою

За її словами, метою проєкту є ознайомлення глядачів з творчістю талановитих особистостей Миколаєва та області, в роботах яких яскраво відображено красу краю у різні пори року.

Проєкт тривав протягом року, за цей час організатори познайомили миколаївців із понад 140 витворами мистецтва різних напрямків. Глядачі мали змогу насолодитися творчістю 20 митців, серед яких були і початківці, і провідні художники та заслужені майстри народної творчості.

Проєкт вдало поєднав різні види мистецтва, розмаїття технік і матеріалів, стилі й напрями.

До експозиції підсумкової виставки увійшли 35 художніх виробів 8 митців Миколаєва, Врадіївської та Баштанської громад: Віктора Хізниченка, Світлани Бойкової-Калюжної, Тетяни Веремієнко, заслуженої майстрині народної творчості України Тетяни Ульянкіної, Любові Паранюк, Олександра Рассолова, Василя Нікітіна та Алли Бондарєвої.

«Кожен сезон зачаровує своєю індивідуальністю. Одні художники захоплюються стриманою монохромією зимового періоду, і це відображається у графічних малюнках та виробах із теплої валяної вовни. Інших митців надихає тендітність весняних місяців – тому народжуються декоративні панно з філігранного квілінгу, витонченої вишивки, писанкарства та батика», – зауважила Кривцова.

Вона додала, що квіткове буяння барвистого літа майстри часто зображують у розписних мальовках, декоративних орнаментах рушників, тканих гобеленах та авторських ляльках. А щедрій осені присвячують колоритні натюрморти, мальовничі пейзажі та різьблені панно з багатою колірною гамою золотавих відтінків дерева.

Як повідомлялося, у Миколаєві відкрилася підсумкова виставка культурно-мистецького проєкту “Берегині України”, головною метою якого є розповісти про важливу роль жінки-Берегині під час війни.

Фото надані Валентиною Кривцовою

У норвезькому Осло у Cinemateket Oslo з 15 по 23 січня 2026 року відбудуться Дні українського кіно, які поєднають кіномистецтво, культуру та відкритий діалог з міжнародною авдиторією.

У пам’ятній церемонії взяли участь представники наукової та науково-педагогічної спільноти України, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Виконувач обов’язків декана історичного факультету КНУ, доктор історичних наук Тарас Пшеничний, виступаючи на відкритті, наголосив, що історія — це передусім історія людей.

«Борис Курц зробив величезний внесок в українську науку, але, на жаль, для багатьох він залишається маловідомим, бо ми говоримо про надзвичайно складний період — кінець 1920-х – 1930-ті роки, коли політична система нищила людей незалежно від їхніх заслуг, талантів чи досягнень. Курц, на превеликий жаль, потрапив під цей маховик репресій», – зазначив він.

За словами Пшеничного, тоталітарні режими бояться мислячих людей, а трагічність долі вченого підкреслює й те, що досі точно не встановлено рік його смерті — 1939-й на портреті фігурує із знаком питання. Невідоме й місце поховання науковця.

«Наш обов’язок — вшанувати світлу пам’ять людини, яка поклала своє життя на вівтар української й світової науки», – додав він.

Директор Інституту сходознавства НАН України, доктор філософських наук Віктор Кіктенко нагадав, що 5 серпня виповнилося 140 років з дня народження Бориса Курца.

«Символічно, що саме в ювілейний рік його портрет з’являється в стінах університету. Це подарунок від Інституту сходознавства імені Агатангела Кримського», – сказав він.

Науковець розповів, що ще у середині 1990-х років, досліджуючи історію китаєзнавства в Україні, натрапив у архівах на справу студента Бориса Курца з університету Святого Володимира. Згодом вдалося не лише з’ясувати долю вченого, а й відновити його наукову спадщину та довести, що Курц стояв біля витоків цілої школи практичного китаєзнавства та сходознавства.

За словами Кіктенка, радянські репресії знищували не лише людей, а й їхні архіви. Водночас із нотаток Курца відомо, що невиданими залишилися п’ять його монографій з економічної історії, які стосувалися України, Російської імперії та міжнародної торгівлі.

Науковець підкреслив, що ще студентом Борис Курц написав наукову працю, за яку отримав золоту медаль. Вона була видана у 1929 році в Харкові й присвячена торговельним відносинам Росії та Китаю.

«Ця робота й сьогодні залишається актуальною, важливою і багато в чому неперевершеною», – наголосив він.

У коментарі Укрінформу директор Інституту сходознавства повідомив, що кримінальна справа Бориса Курца досі зберігається в Москві. Після кількох років листування у 2002 році вдалося отримати лише сім сторінок матеріалів, серед яких була одна маленька чорно-біла фотографія. Саме вона стала основою для відновлення портрета за допомогою сучасних технологій та штучного інтелекту.

«Ми не можемо гарантувати повну документальну точність, але це максимально наближене зображення. Для мене було принципово важливо “повернути” професора Бориса Курца до його університету», – зазначив Кіктенко.

Він також підкреслив, що праця Курца про російсько-китайські торговельно-економічні відносини XVI–XVIII століть є базовою не лише для української науки, а й для світового китаєзнавства.

«Борис Курц бачив тодішню радянську Україну, говорячи сучасною мовою, інтегрованою у глобальні торгівельні процеси. Тому ми можемо розрахувати на те, що його відкриття, його бачення повернеться в сучасний контекст і принесе користь Україні. Я впевнений, що його наукова спадщина надзвичайно важлива, оскільки дає можливість переосмислити досвід минулого і використати з нього те, що буде корисним сьогодні », – резюмував Кіктенко.

Урочиста церемонія вшанування пам’яті видатного українського сходознавця завершилася хвилиною мовчання.

Борис Григорович Курц народився 5 серпня 1885 року в Києві в чеській родині. Його науковий шлях розпочався в Київському університеті Св. Володимира, де він здобув історико-філологічну освіту та отримав золоту медаль за дипломну працю «Історія російсько-китайської торгівлі в XVII–XVIII століттях».

З 1914 року Борис Курц працював доцентом та професором Київського університету Св. Володимира, де викладав широке коло дисциплін.

Професор Курц був засновником київської школи практичного китаєзнавства та активним учасником науково-освітнього життя України.

У 1930–1933 роках Борис Курц брав активну участь у Комісії для дослідів з історії Близького Сходу та Візантії при Всеукраїнській академії наук, яку очолював академік А. Ю. Кримський. Його діяльність у цій Комісії сприяла розвитку міжнародних наукових звʼязків України з країнами Сходу та збагаченню джерельної бази для досліджень економічної історії східних країн.

Життєвий шлях ученого був трагічно перерваний сталінськими репресіями. 23 жовтня 1938 року Борис Григорович Курц був заарештований за звинуваченням в антирадянській діяльності та засуджений до 8 років виправно-трудових таборів. Подальша його доля залишається невідомою – ймовірно, він загинув на засланні. Значна частина його наукової спадщини була знищена або забута внаслідок репресій.