Про це повідомляє Міністерство культури, передає Укрінформ.

Як зазначається, про запуск нової програми під час міжнародного саміту Lumière у Франції оголосили Міжнародний альянс для захисту культурної спадщини в зонах конфліктів та Національний центр кінематографії та анімаційного зображення Франції (CNC).

Програма спрямована на збереження та відновлення кіноколекцій, покращення умов їхнього зберігання, розвиток професійної експертизи та забезпечення доступу до культурної спадщини. ALIPH вже оголосив про виділення перших 500 тисяч доларів США на фінансування невідкладних проєктів у межах програми.

Окрему увагу в програмі приділено Україні та Сирії. Зокрема, передбачена підтримка зусиль відповідних інституцій зі збереження кінематографічних колекцій.

“Україна стала однією з перших країн, які одержать підтримку. Фінансування спрямують Національному центру Олександра Довженка – найбільшому кіноархіву країни, який зберігає близько 62 тисяч кіноплівок”, – повідомила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури Тетяна Бережна у Фейсбуці.

Ініціатива покликана реагувати на зростаючі загрози для кінематографічних колекцій у різних країнах світу, зокрема через збройні конфлікти, наслідки зміни клімату та фізичне старіння плівкових носіїв. Водночас спеціалізоване обладнання та професійні навички, необхідні для роботи з плівковими матеріалами, стають дедалі менш доступними.

У межах програми передбачається фінансування оцінки стану та захисту колекцій, роботи з вразливими носіями, оцифрування матеріалів застарілих форматів, модернізації технічного обладнання, підготовки фахівців та ініціатив, спрямованих на розширення доступу громадськості до творів.

Франція оголосила про намір спрямовувати на програму 1 мільйон доларів США щорічно протягом п’яти років. Загалом у 2027–2032 роках планується залучити 15 мільйонів доларів США для реалізації ініціативи.

Міністерка культури наголосила, що для України захист кінематографічної спадщини — це збереження пам’яті, культурної ідентичності та свідчень про час, у якому ми живемо.

“Через російську агресію українські колекції перебувають під постійною загрозою, тому ця програма дає нам важливі практичні інструменти для їх збереження та відновлення. Вдячна партнерам, що Україна стала одним із перших учасників ініціативи”, – цитує Бережну Мінкульт.

Запуск програми є продовженням майже десятирічного досвіду ALIPH у захисті культурної спадщини, що опинилася під загрозою через війни та кліматичні ризики. Організація вже підтримувала проєкти зі стабілізації архівів, документування та оцифрування вразливих колекцій, оснащення культурних установ і підготовки фахівців.

Як повідомляв Укрінформ, у червні Кабмін ухвалив зміни до постанови, які дозволяють Довженко-Центру на період воєнного стану та протягом чотирьох місяців після його завершення спрямовувати всі кошти, отримані від оренди майна, на виконання власних статутних завдань.

7 вересня Міністерство культури України та Національний центр кінематографії та анімаційного зображення Франції (CNC) підписали меморандум про взаєморозуміння, спрямований на поглиблення двосторонньої співпраці у кінематографічному та аудіовізуальному секторах.

Фото: hromadske.ua

Презентація проєкту відбулася в Укрінформі.

“Ми хочемо розповісти про наш проєкт, який зараз завершується в Харкові. Ідуть його останні дні. Це мистецький проєкт – “Внутрішній такт: Музика серця”. Це проєкт, який об’єднав дітей з порушеннями зору, професійних музикантів, педагогів, митців, культурних менеджерів навколо такої спільної мети і створення відкритого культурного простору, у якому кожна людина має можливість реалізувати себе”, – сказала керівниця проєкту, завідувачка літературно-драматургічної частини Харків Опера Інга Лобанова.

За її словами, проєкт мав кілька етапів. Першим і одним із найскладніших став інклюзивний концерт, під час якого діти з порушеннями зору виступили разом із симфонічним оркестром Харківського національного академічного театру опери та балету імені Лисенка.

Концерт відбувся на сцені Харківської опери та зібрав близько 400 глядачів. До участі долучилися не лише діти, які перебувають у Харкові, а й ті, хто через війну перебуває в інших містах. Зокрема, частина хору приєдналася до виступу онлайн.

Лобанова зазначила, що другим напрямом проєкту стало створення документальних фільмів. Організатори проводили зйомки під час репетицій, які проходили, зокрема, у підземній школі, артхабі та на безпечній сцені Харківської опери. На основі цих матеріалів створять два фільми, які розповідатимуть про проєкт та його учасників.

“І нарешті, третя частина теж, як на мене, дуже важлива. Це науково-практична лабораторія. Там зібралися і практики – викладачі музичної школи, і представники школи імені Короленка, і наші гості з Києва та інших міст. Вони представили різні погляди на інклюзію”, – сказала керівниця проєкту.

За її словами, за результатами лабораторії організатори готують збірку матеріалів та рекомендації для театрів та інших культурних інституцій щодо створення комфортних та доступних просторів для людей із порушеннями зору.

Проєкт реалізує громадське об’єднання «Агентство міжнародного співробітництва» у співпраці з Харківським національним академічним театром опери та балету ім. М. В. Лисенка, Харківською дитячою музичною школою № 13 імені М. Т. Коляди та Харківською спеціальною школою ім. В. Г. Короленка.

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Як повідомлялося, у Києві відбулася презентація інклюзивного культурно-мистецького проєкту «Коло незламних» – цикл арттерапевтичних телепередач з ментального відновлення українських воїнів і дітей.

Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.

«Довженко у моєму романі постає людиною надзвичайно різною – вразливою, складною, нервовою, геніальною, щасливою і нещасливою, істеричною, але такою, яка завжди любила Україну. Вона для нього у будь-яких ситуаціях була понад усім, хоча він мав перед нею й гріхи, і про це я намагаюсь писати в цьому романі. Немає такого, що я б обминув у цьому романі», – зізнається Степан Процюк.

Він зауважив, що «складний, поліфонічний і багаторівневий» образ Довженка він виніс у назву свого роману.

«Це четверо іпостасей Олександра Довженка, його чотири обличчя, зовсім різні, які, зрештою, зливають в одне…Довженко з-поміж усіх героїв моїх книг був мені найбільш близьким. У мене завжди була до нього велика симпатія. Він із сім’ї чернігівських селян, в якій померли 12 хлопчиків та дівчаток, його братиків та сестричок. Він залишився живим із сестрою Поліною. Викарабкувався, намагався вижити… Я у своєму романі намагаюсь дуже близько підійти до Довженка, щоб відкрити не романтичний образ, а його життя із радощами, муками, падіннями і боротьбою», – додає Степан Процюк.

Автор зізнається, що під час написання цього роману йому пощастило прочитати книгу про донесення на Довженка. І це теж увійшло у новий роман.

Зазначалось, що наклад книги «Четверо надвечірніх сердець» сягає 2 тисячі примірників. Окрім того, Український інститут книги закупив для бібліотек ще 1,5 тис. примірників цього роману.

Степан Процюк — сучасний український письменник, прозаїк та есеїст. Автор понад 30 книг, лауреат низки літературних нагород, зокрема володар відзнаки «Золотий письменник України». Член Українського ПЕН, заслужений діяч мистецтв України.

Серед найбільш відомих книг Степана Процюка є його перший роман «Інфекція», написаний у 2002 році. У кінці 2022 року вийшли його романи «Руки і сльози» про Івана Франка та «Місяцю, місяцю» про Григора Тютюнника. Вони були номіновані на Шевченківську премію 2024 року та увійшли у короткий список номінантів.

Як повідомляв Укрінформ, художній фільм “Довженко. Перший погляд” українського режисера та сценариста Костянтина Коновалова вийде у прокат 1 жовтня.