Про це йдеться у публікації Укрінформу “Сучасник Трої в Миколаєві: дослідники “Дикого Саду” змінюють уявлення про найдавнішу історію України”.

“За роки війни на “Дикому Саду” нам вдалося дослідити новий об’єкт – так зване приміщення №23, яке розташоване у ближньому передмісті. Також цього року почали вивчати ділянку між дальнім і ближнім передмістями. І тепер можемо припустити, що саме в цьому місці знаходився третій рів, який розділяв ближнє та дальнє передмістя”, – розповів відомий археолог, дослідник городища “Дикий Сад”, старший викладач кафедри історії Чорноморського національного університету імені Петра Могили Кирило Горбенко.

За його словами, хоча останнім часом було знайдено менше артефактів, водночас вдалося по-новому подивитися і переосмислити окремі знахідки та всю архітектурну структуру поселення. Саме це дало змогу зробити низку важливих висновків.

“Однією з ознак розвитку “Дикого Саду” було соціальне та майнове розшарування суспільства. Воно, зокрема, проявлялося і в тому, де саме мешкали представники різних соціальних груп. А рови городища виконували не лише оборонну функцію, а й розділяли різні прошарки його мешканців”, – наголосив Горбенко.

Він зазначив, що у цитаделі проживала еліта, частина якої була майстрами високого рівня і володіла технологіями виготовлення бронзових та рогових виробів, кераміки тощо.

У ближньому передмісті також селилися ремісники. Археологи знайшли тут будинок майстра з обробки рогу та кістки, а неподалік — будинок майстра-ливарника. На думку дослідників, саме ці фахівці становили своєрідний «середній клас».

У дальньому передмісті жили прості мешканці городища, а посад заселяв найменш заможний люд.

Як повідомлялося, одним із резонансних висновків останніх років під час дослідження стародавнього городища «Дикий Сад» у Миколаєві стало те, що його засновниками не були кіммерійці, як це припускали раніше.

Як передає Укрінформ, про це повідомила у Фейсбуці громадська організація PEN Ukraine.

Офіційне вручення відзнаки відбулося на Норвезькому літературному фестивалі в Ліллехаммері, де авторка представляла Україну.

Як зазначили в Українському ПЕН, премію Ordknappen присуджують книжкам, здатним захопити якнайширше коло читачів.

Журі відзначило те, як у збірці Ірини «ландшафти, міста, а також тваринний і рослинний світи оживають для читачів, а радість від бачення й осягання постає пліч-о-пліч із тугою за тим, що залишається позаду».

Книжка «Не маючи наміру зостатися» містить як переклади поезій норвезькою мовою, так і оригінальні тексти українською.

Над виданням працювала команда з перекладачок Марте Хюке і Ірини Сабор, а також редакторок Ханни Бовім-Бюґґе і Йоханне Фронт-Ніґрен.

В Україні поезії зі збірки «Не маючи наміру зостатися» вперше вийдуть друком у видавництві «Сафран» у книзі «Я не знаю цієї мови».

Як повідомляв Укрінформ, книжка українського письменника Артема Чапая The Ukraine у перекладі Ніколь Дзюб увійшла до шортлиста премії П’єра-Франсуа Кайє.

Фото: Iryna Shuvalova/Фейсбук