Знаєте звідки у слів є сила? Бо вона є у людей. Раніше значення слова “герой” було таким далеким і більше стосувалось літературних персонажів чи ролей у будь-якому фантастичному всесвіті, а зараз – має реальні обличчя, обриси, стежки та будівлі. Минулого березня ЗСУ звільнили понад 1000 населених пунктів у різних областях України. Це дало нам сили рухатись далі, розуміти ясніше, боротись сильніше, вірити дужче, цінити своє – невідворотно. 

Щоб вшанувати подвиг наших захисників і жителів українських міст, в Офісі Президента започаткували кампанію «Міста героїв». І постери, які презентувало Міністерство культури та інформаційної політики – наше вчора, хоч реальність цих подій лякає та вражає одночасно. 

«Вигравши битву за Київ, ми виграли битву за Україну стратегічно – як за незалежну суверенну державу. Коли була захищена столиця, було захищене і державне життя України. Звільнивши північ, ми побачили, що окупанта можна вигнати. Продовживши цей рух на півдні України – звільнивши Зміїний і Херсонщину, а також на сході України – звільнивши Харківщину, ми впевнені, що можемо звільнити всю нашу землю. Але початок цієї впевненості – саме у битвах за Мощун, Гостомель, Ірпінь, Бучу, Охтирку, Чернігів та інші міста і села наших північних областей, саме у тому першому досвіді наших людей, які побачили, що російська армія біжить з української землі», – зазначили в Офісі Президента.

У рамках кампанії відзначаємо не лише конкретні міста, які відіграли ключове значення, а й людей, які стали основою опору у всіх куточках звільненої України. Важливо зазначити, що це було можливо завдяки наполегливості та мужності тисяч військових та добровольців, які боролися проти окупантів, та завдяки підтримці всіх українців, які виражали свою підтримку та відданість державі. Звільнення цих територій – це тільки початок, і Україна продовжує працювати над тим, щоб повернути відчуття безпеки та стабільності своїм громадянам та забезпечити належний розвиток країни.

Піддаючись людській природі, ми звикаємо, знаходячись вже в умовно спокійних містах, життя стає рутинним, зі звичними радощами, режимом сну, робочими проблемами й іншими маленькими турботами. А ще рік тому, прокинувшись, ми не знали, що нас чекає. Але треба пам’ятати, не для того, щоб жити у страху. А, щоб жити у свободі, берегти та знати ціну спокою, виховувати своїх дітей із моральними цінностями та повагою до вибореного. Нагадаємо, що з населення України, ми стали громадянами, відбулось загострення національної свідомості. Росіяни думали, що ми не боротимемось, а українці на рівні ДНК завжди знають за що. Треба не дати цій свідомості знов заснути, бо впоратись минулого березня ми змогли завдяки великому об’єднанню, а ще багато міст чекають на своїх героїв. І там буває страшно, гучно та боляче досі.

Північні регіони України надовго та глибоко зранені війною. Втрачено сотні людських життів, героїв, які були добрими татами, усміхненими мамами, найбільш зацілованими дітьми, щирими бабусями та дідусями. І саме з тієї причини, що багатьом не дали можливості прокинутись наступного ранку ми маємо берегти цю пам’ять. Росіяни назавжди перетворили весь шум своєї “величної” культури та “великої” нації на свідомість вбивць, крадіїв та голодної босоти. І їм не відмитись від такого клейма на самому лобі. Але наша історія вже зовсім інша – вона про неймовірну силу, стійкість, сміливість та витривалість. Втомлюючись сьогодні ми здобуваємо свободу завтра за себе і того, хто не може цього зробити.

#МістаГероїв – це міста конкретних людей, які проявили свою сміливість, не залишили близьких та вірили в Україну, а тому змогли перемагати.