Connect with us

Війна

Мирні переговори — дипломат ЄС дав прогноз про війну в Україні — деталі

Published

on


За словами голови Європейської служби зовнішніх зв’язків Матті Маасікаса, Трамп демонструє достатню політичну волю, щоб завершити війну, але конкретного плану в нього немає. Україна, попри щоденні жертви, економічно, у військовому відношенні й навіть політично може продовжувати війну.

Голова Європейської служби зовнішніх зв’язків (EEAS) Матті Маасікас вважає, що економічно і у військовому відношенні, спираючись на власні ресурси, Україна перебуває в становищі, в якому може продовжувати вести оборонну війну. А закінчиться війна в Україні тоді, коли одна зі сторін не зможе більше її продовжувати. Про це повідомляє ERR.

“Цілі обох сторін — України і Росії — залишаються незмінними”, — зазначив він, додавши, що “на полі бою нічого не змінюється”.

Україна веде війну за виживання, за право існувати, тому “інтелектуальні підрахунки, де має бути прокреслено лінію припинення вогню або за яких умов миротворчі сили могли б у кінцевому підсумку бути розміщені, стають другорядними турботами”, — зазначив естонський дипломат.

За його словами, головне — утримати лінію фронту, те, що там щодня відбувається, — це дійсно важливо.

На запитання про те, що, судячи з усього, США зупиняють військову підтримку України Маасікас сказав, що варто почекати, що буде далі. Він нагадав, що кілька років тому, під час першого президентського терміну Трампа, він розмовляв у Києві з Майком Помпео, який обіймав тоді посаду держсекретаря.

“Він мені сказав, що ще бувши кандидатом у президенти Трамп опублікував 57 твітів про виведення військ з Афганістану. Але потім, коли вже обійняв посаду, він усе ж таки не довів справу до кінця. Тому все ще може змінитися”, — зазначив Маасікас.



Fullscreen

Глава EEAS Матті Маасікас вважає, що Трамп демонструє достатню політичну волю, щоб завершити війну, хоча конкретного плану в нього немає

Водночас він вважає, що Трамп демонструє достатню політичну волю, щоб завершити війну, але конкретного плану в нього немає.

“Також варто пам’ятати, що кожен американський президент протягом останніх 25 років на якомусь етапі намагався відновити відносини з Путіним. Успіху ніколи не було”, — додав дипломат.

Чи може Україна продовжувати війну

Військова допомога, підтримка України, допомога Україні


Fullscreen

Військова допомога продовжує прибувати. Оборонна промисловість України зросла неймовірно і має промисловий потенціал

Фото: NYT

“Фінансова стабільність української держави та її бюджет забезпечені. У роки повномасштабної війни в українського держбюджету був 50-відсотковий дефіцит, який покривали закордонні фонди. Фінансування гарантоване протягом цього року і, практично безумовно, далі. ЄС надає левову частку цієї підтримки. Військова допомога продовжує прибувати. Власна оборонна промисловість України зросла неймовірно і має значний промисловий потенціал”, — сказав Маасікас.

За його словами, рейтинг президента України Володимира Зеленського ще не 90%, як це було в березні 2022 року, але залишається на рівні 50-60%.

“Варто пам’ятати, що і до повномасштабної війни Зеленський уже був найпопулярнішим політиком країни, але на той час, рейтинг його схвалення був лише близько 20%”, — сказав він.

Громадяни України втомилися від війни, але громадська думка в Україні не готова йти на територіальні поступки.

“Усі сусідні з Росією країни, і Україна особливо дуже добре розуміють, що якщо вогонь припиниться зараз, якщо гармати замовкнуть, тоді для росіян уся територія, де перебувають їхні солдати, вважатиметься їхньою, — решта надалі може стати предметом переговорів. Зеленський побоюється, що якщо буде досягнуто домовленостей про зупинку вогню, ці території вважатимуться щонайменше практично, якщо не юридично, втраченими. Дивним чином — хоча і звучить жахливо, з огляду на те, що люди щодня помирають, — Україна економічно, у військовому плані й навіть політично може продовжувати війну”, — висловив дипломат свою думку.

Він припускає, що до яких би домовленостей не дійшли американці з росіянами, Україна в підсумку їх не прийме.

Нагадаємо, що в Раді розповіли, чи чекати українцям завершення війни в поточному році.

Також повідомлялося, що в Раді оцінили перспективи направлення в Україну 30 тисяч миротворців.



Джерело

Війна

На Лиманському напрямку Сили оборони дронами знищили найсучасніший танк росіян

Published

on



Оператори підрозділу “Signum” 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха знищили дронами на Лиманському напрямку найсучасніший ворожий танк Т-80БВМ.

Про це оперативно-стратегічне угруповання військ “Хортиця” повідомило в Телеграмі та оприлюднило відео бойової роботи, передає Укрінформ.

Аеророзвідка вистежила прихований в промисловій будівлі ворожий танк. Пілот діяв бездоганно. Дрон українських захисників майстерно пройшов крізь бетонні конструкції та перекриття, немов ковзаючи між перешкодами.

В результаті було знищено танк Т-80БВМ – одну з найсучасніших машин, яка є на озброєнні РФ.

Читайте також: Українські бійці показали, як знищили російський танк Т-80

Як повідомляв Укрінформ, бійці екіпажу “Асмодей” з батальйону безпілотних систем “EWOKS” за допомогою дронів знищили на Покровському напрямку ворожий бронепотяг.



Джерело

Continue Reading

Війна

Сили оборони уразили бронепотяг росіян на Покровському напрямку

Published

on



Бійці екіпажу «Асмодей» з батальйону безпілотних систем «EWOKS» за допомогою дронів знищили на Покровському напрямку ворожий бронепотяг.



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті заступника командира взводу полку «Сафарі» Владислава Купіна (позивний «Чумак»)

Published

on


“Хто, як не я?” – такий шлях відданості Батьківщині обрав поліцейський із Лисичанська 

Владислав народився у Лисичанську 1 жовтня 2001 року. Змалку хлопець вирізнявся допитливістю та щирістю, вже в ранньому віці виявляв інтерес до історії України. Навчався у ліцеї №14, де проявив себе як активний та небайдужий учень, завжди готовий допомогти. 

“Ця дитина виросла у нас на очах. Він мав активну життєву позицію, завжди був готовий допомогти. Брав участь у всіх виховних заходах, був душею навчального закладу”, – згадує вчителька Владислава Оксана Лапенкова. 

Саме в ліцеї хлопець зустрів своє кохання – Юлію. Їхня історія тривала вісім років, шість з яких вони зустрічалися, а потім створили родину.  

“Влад був дуже доброю людиною з великим серцем. Чуйним, завжди прийде на допомогу. Був душею компанії, мав багато друзів. Він у мене був навіть ближчою людиною, ніж батьки. Ставився до мене з неймовірною любов’ю та турботою. Досить неочікувано зробив пропозицію руки та серця у мої 19 років. З 2023 року ми офіційно у шлюбі, створили сімʼю, завели песика, про якого я колись мріяла у шкільні роки,” – згадує дівчина.

Владислав завжди мав чітку громадянську позицію, був відданий патріотичним ідеалам. Його цікавість до історії країни та відчуття обов’язку яскраво проявлялися вже в молоді роки. “Владислав зі шкільної парти був активістом, мріяв потрапити до Азову. У 2016 році він долучився до угрупування «Національний корпус» у нашому рідному Лисичанську — це був громадський рух «Чесні справи». З того моменту він ще більше цікавився історією України, та її минулим”, – розповідає Юлія.

Історія була не просто захопленням, а глибокою пристрастю юнака. За словами дружини, Владислав ще зі шкільних часів регулярно переглядав історичні канали на YouTube, читав книги філософів та істориків, а також захоплювався фільмами про Першу та Другу світові війни. 

Після школи він здійснив ще один крок до своєї мрії — захищати Україну. Владислав вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю “Правоохоронна діяльність”. Після навчання молодий офіцер служив у поліції Луганської області. 

Владислав не лише присвячував себе службі — однією з мрій було багато подорожувати.  

“Ми мали надію відвідати різні куточки України та світу. Влад цікавився історією, тому побачити нові місця було у наших планах. Особливо він мріяв побувати у Сполучених Штатах — це була його мрія з дитинства,” – розповідає дружина. 

З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Владислав та Юлія були змушені залишити рідну Луганщину й переїхати до Дніпра. Водночас Владислав ухвалив рішення, до якого йшов усе життя. 

“Через повномасштабне вторгнення Влад сильно хотів добровільно доєднатися до бойового підрозділу. Він обрав «Лють», оскільки був поліцейським. Звісно, як будь-яка жінка, я переживала за нього, ми багато розмовляли на цю тему, бо він єдиний, хто був зі мною поруч. Він був моєю опорою, але я прийняла його рішення. Він завжди казав «Хто як не я?». Він мріяв воювати”, – згадує Юлія. 

Коли хлопець остаточно приєднався до Окремого штурмового батальйону Національної поліції України “Лють”, сім’я переїхала на Житомирщину.

На фронті старший лейтенант Купін став заступником командира взводу полку управління поліції особливого призначення №1 штурмового полку “Сафарі” Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ «Лють». Воював у найгарячіших точках Донеччини, стикаючись з ворогом віч-на-віч. Не боявся викликів й відмінно виконував бойові завдання. 

Служба на передовій не оминула Владислава випробуваннями. Під час першого бойового виїзду він зазнав контузії. За словами дружини, попри переляк, серйозних травм тоді не було — кілька днів ротації допомогли йому відновитися та стабілізувати стан. Друге поранення, отримане в липні 2024 року, виявилося значно серйознішим та потребувало тривалішого лікування. Юлія та друзі були поруч із Владиславом у цей складний період. Попри виснаження, він наполягав на поверненні до служби, вважав, що мусить завершити розпочату справу. Навіть під час реабілітації юнак не полишав військової справи — опановував безпілотники та придбав власний дрон. 

Попри молодий вік, Владислав швидко здобув повагу серед побратимів та командирів. У вільний від бойових завдань час він часто спілкувався з дружиною.  

“Ми з ним постійно були на зв’язку, він завжди ділився ситуацією, розповідав, що відбувається, щоб він хотів змінити. Я приїздила до нього у Донецьку область декілька разів. Гуляли, часто розповідав про свої бойові задачі. У нас не було секретів одне від одного, він завжди ділився своїми переживаннями”, – розповідає дружина. 

13 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області Владислав загинув. Йому було лише 23 роки… 

“Ми неймовірно пишаємося ним – нашим чоловіком, сином, близьким другом. Владислав заплатив найдорожчу ціну за вільну Україну, за нас з вами – своє життя за територіальні кордони, державний суверенітет та народ України”, – написали його близькі у петиції до Президента про присвоєння Владиславу почесного звання «Героя України». 

“Мій чоловік був не лише військовим, а людиною з великою душею. Уважний, чуйний, справжній. Завжди допомагав іншим — і на фронті, і в житті. Завжди буду пам’ятати його усмішку. Його втрату важко описати словами, але я знаю, що його добро та любов залишилися з нами. І я завжди нестиму це в собі”, – ділиться Юлія. 

У Владислава залишились дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими. 

Герої навіки в наших серцях! 

Фото з відкритих джерел 



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.