Connect with us

Суспільство

чому КГБ боялось легендарної “козацької мами” українських дисидентів?

Published

on


Легенда і символ дисидентського руху, її батько був розстріляний більшовиками, а син ув’язнений у брежнєвську епоху. Розбираємо міфи про «зубний біль КГБ» – Оксану Мешко

«Не зізналася я і після 21 доби слідства без сну. Нічні допити починалися через 30-40 хвилин після “отбою”, кінчалися за годину перед “підйомом”… Вдень пильнував “вовчок”, щоб бодрствувала і не дрімала. За “клювання носом” саджали до карцеру в холодний підвал і забирали верхній теплий одяг. Пайок – 300 грамів хліба і двічі окріп. Часом за дрімання саджали в бокс, де швидко бракло повітря, і я непритомніла». – Так описувала радянські тортури легендарна дисидентка Оксана Мешко. Жінка, яка стала символом незламності українського духу в найтемніші часи застою.

Ці спогади ілюструють природу радянської каральної системи, методи якої сьогодні фактично під копірку наслідує сучасна Росія. Тоді, як і зараз, імперія кидала надзусилля та колосальні ресурси на відстеження і фізичну ліквідацію українського руху за незалежність. У цій викривленій системі координат, прошитій страхом і ненавистю до свободи, не існувало жодних запобіжників чи моральних бар’єрів. Ні поважний вік, ні стать, ні соціальне становище не могли стати захистом: кожен, хто відмовлявся втиснутися у вузькі рамки дозволеної ідеології, мусив бути покараний і зламаний. Але парадокс полягав у тому, що саме цей тиск гартував людей зі сталевою волею, і особливу роль у цьому протистоянні відіграли жінки. Одна з них, – легендарна Оксана Мешко.

Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті та радіо «Байрактар» пропонує мультимедійний проєкт «Правда чи міф?». Відстежувати нові епізоди можна на сайтах Укрінформу та Інституту національної пам’яті, слухати в етері радіо «Байрактар», у соцмережах та на Spotify.

На відміну від підпілля 40–50-х років, у дисидентському русі другої половини XX століття жінки відігравали ключові ролі. Але навіть серед них постать Оксани Мешко стоїть осібно. У колі однодумців її з повагою називали «козацькою матір’ю», а ще, знаючи як чекістів дратувала ця нескорена жінка, охрестили її «зубним болем КДБ».

Уявіть собі ситуацію: 72-річна жінка стає на чолі Української Гельсінської групи — організації, яку радянська машина намагалася стерти в порошок арештами та шантажем. У 1980 році, коли СРСР намагався пустити пил “спорт поза політикою” та “ми за мир” в очі світу московською Олімпіадою, цю літню жінку знову кинули за ґрати. Імперія, що вже доживала свої останні десятиліття, панічно боялася її слова і діла. До речі, в той самий 80й в СРСР було повторно ув’язнено і Василя Стуса.

Разом з істориками Українського інституту національної пам’яті (УІНП) розбираємося, що було правдою, а що міфом у біографії цієї унікальної жінки.

Перший термін Оксана Мешко отримала як «терористка» за замах на Хрущова

Повоєнний СРСР ніби виглядає досить привабливим, “переможців не судять”, а частину “ворогів народу” відпускають на свободу. Передокс історії Оксани Мешко в тому, що свій перший радянський в’язничний досвід вона отримує у повоєнний час. То ж чи правда, що звинуватили Оксану у “тероризмі”, та ще й у замаху на Хрущова?

Ось відповідь Інституту нацпам’яті: Оксану Мешко було заарештовано 19 лютого 1947 року. Зрозуміло, що це вже не період “великого терору”, але репресивна машина працювала дуже впевнено, доносництво ніхто не відміняв.

Донесли на Віру Худенко, сестру Оксани, яка мешкала разом із нею, а Оксана вже згодом пішла “по справі”, як то кажуть. Дійсно, її та сестру органами НКВС УРСР було звинувачено у намірах вчинити терористичний замах на першого секретаря ЦК КПУ(б) Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправних таборів. Покарання відбувала в Іркутській області. 1956 року реабілітована.

Це класичний приклад радянського насильницького абсурду, коли гучне звинувачення у «замаху» було лише приводом для розправи над неугодними. Подальша реабілітація через 10 років лише підтвердила штучність цієї справи навіть для самих організаторів.

Головна мішень для КГБ

Оксана Мешко за фахом була хіміком, але її життєвим покликанням завжди був захист українства та дисидентів. Кажуть, що ідею створення Української Гельсінської групи вона зустріла словами: «Оце я вам буду друга». Не дивно, що лише за перші два роки діяльності групи у неї спецоргани СРСР провели 9 обшуків. Існує така теза, що Оксана Мешко змушена була у 1977 році очолити УГГ, оскільки всю “верхівку” групи КГБ заарештували і вона єдина з вцілілих координувала і очолювала аж до арешту?

Інститут національної пам’яті коментує: «Син Оксани Мешко Олесь Сергієнко пізніше згадував: “Залишившись на свободі одна після арештів 5 лютого 1977 року голови УГГ Миколи Руденка та члена-засновника Олекси Тихого, а невдовзі й усього первинного складу групи, відважна 72-річна жінка змушена була через перманентний характер репресій, застосованих КГБ до членів групи, постійно відтворювати УГГ і самовіддано скеровувати її діяльність, щоб не допустити згасання цього останнього вогнища опору колоніальному режиму, останнього вогника надії багатьох сотень українських політв’язнів, серед яких був і я, її син”».

Оксана Мешко жила буквально між обшуками, стеженням і викликами до КДБ, але продовжувала тримати зв’язки й допомагати політв’язням, ставши фактично останнім рубежем оборони українського правозахисного руху.

Родина Мешко під «радянським прокляттям» репресій

Насправді “найсправедливіша” система у світі, – СРСР –  тісно та жорстко  “оточила” репресіями Оксану Мешко, її родину, дітей, чоловіка, батьків, братів і сестер. каральні органи СРСР стежили за всім родинним колом Оксани Мешко. Батька розстріляли «червоні» за невиконання продподатку . Раніше загинув її брат Євген,боєць повстанського загону. Хату конфіскували. Сестра Віра, брат Іван і мати розбрелися по світу.  Існує ще одна теза про «прокляття репресіями», коли під ударом тоталітарної машини опинялася не лише сама активістка, а й увесь її рід протягом десятиліть.

Для тих, кого цікавить аудіоверсія епізоду і дещо більше за текст, шукайте відповіді  у подкасті «Правда чи міф» на Спотіфай, новий епізод вже готовий для прослуховування:

Ось пояснення Інституту нацпам’яті: «Переслідувань комуністичного тоталітарного режиму зазнала уся родина Оксани Яківни. Її батька більшовики розстріляли у 1920 або 1921 році. Чоловік Федір Сергієнко у 1930-их роках ув’язнювався двічі. Син, Олесь Сергієнко, був арештований у 1972 році та засуджений до 7-ми річного ув’язнення. Саму Оксану Мешко режим двічі запроторював за ґрати. Вперше у 1947 році, а вдруге, у 1980-му, коли їй було уже 76 років».

Історія Оксани Мешко — це більше, ніж біографія однієї людини. Це історія про феноменальну стійкість, яка не дала згаснути українському опору. Вона пережила розстріли «червоних» у 20-х, сталінський терор, хрущовські табори та брежнєвський застій. І в кожен із цих періодів у неї знаходилися сили для боротьби, навіть коли в інших опускалися руки.

Наша сьогоднішня стійкість має глибоке коріння. І коріння незламності у вчинках та діях таких людей, як «козацька матір» дисидентів  Оксана Мешко.

За кадром історії: 5 фактів про Оксану Мешко

  • Козацьке коріння. Оксана Мешко народилася 1905 року в старовинному козацькому містечку Старі Санжари на Полтавщині. Вона походила з родини, яка ніколи не знала кріпацтва, зберегла козацький дух і заможність, за що і була жорстоко знищена більшовиками під час розкуркулення та терору. Цей генетичний код свободи вона несла все життя.
  • Материнський подвиг. Під час Другої світової війни, у 1941 році, коли Київ бомбили, Оксана Мешко здійснила неймовірне: вона пішки пройшла сотні кілометрів від Дніпропетровська (де її застала війна) до Києва, щоб знайти і врятувати свого сина Євгена.
  • 75 днів у «психушці». У 1980 році, перед тим як відправити 75-річну жінку на заслання, КДБ намагався оголосити її божевільною. Її примусово утримували 75 діб у психіатричній лікарні ім. Павлова в Києві поруч із буйними хворими. Лікарі, попри тиск спецслужб, не наважилися поставити фальшивий діагноз, визнавши її психічно здоровою.
  • «Покаральна зона». Вирок у 1981 році — 5 років заслання — вона відбувала в селищі Аян у Хабаровському краї, на березі Охотського моря. Це місце називали «краєм географії», куди продукти завозили лише раз на рік. Уявіть: майже 76-річна жінка була змушена виживати в суворих кліматичних умовах, фактично в повній ізоляції.
  • Голос у Конгресі США. Наприкінці життя, у 1989 році, Оксані Мешко дозволили виїхати на лікування очей до Австралії та США. Там, у віці 85 років, вона виступила в парламенті Австралії та Конгресі США, розповідаючи світу правду про радянські репресії. Але попри можливість залишитися на Заході, вона повернулася в Україну, щоб зустріти незалежність на рідній землі.

Текст: Ярина Скуратівська, Київ

Наукова консультація: Ігор Каретніков та Володимир Тиліщак, УІНП

Ілюстрації: Катерина Березовець, Укрінформ.

У серії “Правди чи міф” читайте, слухайте і дивіться матеріали:

Покрова без міфів: що ми знаємо про це свято

Олена Степанів: правда і міфи про першу жінку-офіцерку у світі

Радіо «Афродіта»: правда і міфи про підпільну радіостанцію УПА

Вбивство Петлюри: як злочинець став «жертвою»

Таємний український університет: як у Львові діяв підпільний виш?

Олена Теліга: Як гестапо вирішило долю поетки?

Міфи проти Гідності: Чи існує «осіння закономірність» Майданів?

Як народилася “Свічка пам’яті”?

Між миром і війною: як українці та киримли творили історію



Джерело

Суспільство

Як українці сплачують добровільні пенсійні внески

Published

on


До системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за січень – травень 2026 року надійшло 47,9 млн грн добровільних внесків.

Про це повідомив Пенсійний фонд України у Фейсбуці, передає Укрінформ.

Так, із початку 2026 року, станом на 1 червня 2026 року, у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснено 20 192 добровільні платежі на загальну суму 47,9 млн грн.

Зокрема, 17 535 добровільних внесків були зроблені для набуття власного страхового стажу. Ще 2 657 платників переказали кошти на користь інших осіб.

Зазначається, що 11 763, або 57% платежів зроблені в розмірі мінімального страхового внеску, який із 1 січня 2026 року становить 1 902,34 грн.

Загалом від часу запуску сервісу, з березня 2023 року, через портал електронних послуг ПФУ було здійснено близько 87,2 тис. платежів на загальну суму 199,9 млн грн.

Читайте також: Зеленський підписав закон про підтвердження трудового стажу для пенсій – що зміниться

Як повідомляв Укрінформ, Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності пропонує змінити підхід до фінансування спеціальних пенсій, щоб забезпечити справедливі умови для всіх, хто захищав країну, та підготувати систему до збільшення кількості військових пенсій після демобілізації.

Більше наших фото можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Понад 150 мільйонів заощаджень й дарунки від родичів: що задекларували голови судів Одещини Анонси

Published

on


Декларації голів судів Одеської області за 2025 рік відкривають доволі строкату картину: у когось – десятки мільйонів готівки та мільйонні портфелі облігацій, у когось – гектари землі чи тисячі квадратів бізнес-нерухомості, а дехто звітує лише про суддівську зарплату й не має у власності навіть житла.

Центр публічних розслідувань разом з Інтент проаналізували фінансові звіти 36 голів місцевих та апеляційних судів регіону: скільки вони заробили торік, що накопичили та яким майном володіють – і як ці показники змінилися порівняно з 2024 роком. Окремо у рейтингу доходів опинився голова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Олександр Боярський. Десять місяців 2025 року він отримував суддівську зарплату, перебуваючи під відстороненням через справу про схеми для призовників, – і ця зарплата виявилася вищою, ніж у виконувача обов’язків голови суду. Але про все по черзі.
 

Доходи: облігації та підприємницький бізнес дружин

Найбільше торік заробила родина голови Київського районного суду м. Одеси Сергія Чванкіна – 23,06 мільйона гривень, що на 14 відсотків більше, ніж у 2024 році (20,31 млн). Сам суддя задекларував 6,79 мільйона гривень: зарплата 1,92 мільйона та ще 4,84 мільйона від погашення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) і відсотків за ними. Але левова частка надходжень – у дружини Неллі Голубєвої (16,27 млн): погашення ОВДП, відсотки від них, підприємницька діяльність та 2,28 мільйона від продажу нерухомості. Тобто родина живе переважно на цінні папери.

ЗОБРАЖЕННЯ: ЦПР/ Інтент/ ШІ

Менше за Чванкіна, але теж з мільйонами – голова П’ятого апеляційного адміністративного суду Олександр Джабурія: 9,73 мільйона гривень, на 8 відсотків більше торішнього (9,02 млн). Власний дохід судді – 3,32 мільйона гривень зарплати, а ще 6,41 мільйона приніс бізнес дружини Олени (5,76 млн від підприємницької діяльності).

Третім у рейтингу доходів – голова Апеляційного суду Одеської області Ігор Артеменко: 5,23 мільйона гривень, на 27 відсотків більше, ніж роком раніше (4,12 млн). Сам суддя отримав 3,63 мільйона зарплати, 386 тисяч пенсії та 92 тисячі відсотків від вкладів, а дружина Ірина – ще 1,05 мільйона від підприємницької діяльності.

А ось дохід голови Тарутинського районного суду Наталі Тончевої, навпаки, просів – на 36 відсотків, з 4,67 до 2,98 мільйона гривень. Власна зарплата судді склала 1,27 мільйона, решту дала родина: чоловік Віталій заробив 1,5 мільйона від підприємницької діяльності та отримав 216 тисяч страхових виплат.

Замикає п’ятірку голова Одеського окружного адміністративного суду Анатолій Радчук – 2,94 мільйона гривень, на 26 відсотків менше торішнього (3,97 млн): власна зарплата 1,84 мільйона та 1,1 мільйона підприємницького доходу дружини Марини.

Окрема цікавинка цьогорічних декларацій – подарунки. Голова Ананьївського районного суду Ліма Надєр задекларувала 750 тисяч гривень, подаровані чоловіком Дмитром Заболотним (її сукупний дохід склав 2,84 млн, +17%). А голова Суворовського районного суду м. Одеси Віктор Позняк отримав подарунок у негрошовій формі на 830 тисяч гривень. Донька Анастасія подарувала батькові автомобіль Toyota Camry 2018 року. Загальний дохід родини склав 2,77 млн гривень.

На іншому кінці рейтингу – ті, хто живе на одну зарплату. Найскромніший дохід у голови Татарбунарського районного суду Кирила Олійника: 1,07 мільйона гривень. Поряд із ним – голова Ширяївського районного суду Максим Тарасенко (1,08 млн) та голова Савранського районного суду Олег Брюховецький (1,12 млн). У всіх трьох родинного доходу майже немає.

Заощадження: понад 150 мільйонів, 74% – готівка

Сукупні заощадження 36 голів судів склали 150,49 мільйона гривень, з яких 111,59 мільйона гривень (74 відсотки) – готівка. Валютні заощадження ми перерахували за офіційним курсом НБУ на 31 грудня 2025 року.

Найбільше заощадив усе той же Олександр Джабурія – 43,39 мільйона гривень, на 15 відсотків більше, ніж торік (37,74 млн). Майже все це – готівка (36,86 млн): 450 000 євро (22,44 млн грн), 100 000 та 105 000 доларів США (8,70 млн грн разом), ще 80 000 євро та інша валюта. На банківських рахунках родина зберігає порівняно скромні 1,79 мільйона.

ЗОБРАЖЕННЯ: ЦПР/ Інтент/ ШІ

На другій сходинці – голова Південно-західного апеляційного господарського суду Наталія Богацька: 28,21 мільйона гривень. Це єдина з п’ятірки, у кого накопичення за рік зменшилися – на 7 відсотків (було 30,49 млн). Майже вся сума знову готівкою: 496 500 та 57 600 доларів США (23,50 млн грн) і 51 900 євро (2,59 млн грн), ще 2,61 мільйона – на рахунках.

Третім іде Сергій Чванкін – 21,58 мільйона гривень, на 21 відсоток більше торішнього (17,89 млн). На відміну від попередників, більшість його коштів – на банківських рахунках (18,83 млн): євро, долари та гривня; готівкою – лише 2,75 мільйона.

Голова Господарського суду Одеської області Володимир Петров за рік майже не змінив накопичень – 8,55 мільйона гривень (торік 8,58 млн): 60 000 доларів США (2,54 млн грн), 45 000 євро (2,24 млн грн) та 3,77 мільйона готівкою.

Замикає п’ятірку цього рейтингу Олександр Боярський – 7,43 мільйона гривень (+4% до торішніх 7,13 млн), усе виключно на банківських рахунках: 30 000 та 20 000 USD, 45 000 EUR і ще 3 960 USD. Відсотки від цих вкладів принесли йому 294 тисячі гривень доходу.

Найдинамічніше зростання ми помітили у голови Приморського районного суду м. Одеси Вадима Коваленка: його заощадження зросли майже вдвічі (+99%), до 4,65 мільйона гривень.

Натомість восьмеро голів судів узагалі не задекларували заощаджень: Ліма Надєр (Ананьївський), голова Біляївського районного суду Сергій Драніков, голова Болградського районного суду Алла Кравцова, голова Доброславського районного суду Наталія Вінська, голова Любашівського районного суду Олег Вужиловський, Галина Павловська (Подільський), Наталя Тончева (Тарутинський) та голова Хаджибейського районного суду м. Одеси Володимир Гуревський. Найменші ненульові заощадження – у голови Саратського районного суду Катерини Рязанової (218 тисяч гривень) та голови Овідіопольського районного суду Євгена Козирського (254 тисячі гривень).

Від комірок до маєтків

Найбільшу житлову площу задекларувала родина Ігоря Артеменка – 993 квадратних метри (за рік показник не змінився). Сам суддя володіє будинком 222,4 кв.м в Одесі. Решта оформлена на дружину Ірину: квартири 52,6 кв.м в Одесі та 53,3 кв.м у Києві, будинки 50,5 кв.м в Одесі і 215,2 кв.м у Новій Дофінівці (частка). Найбільше – два жилих приміщення літнього типу в Одесі: 1 709,5 та 530,3 кв.м, у яких дружині належить по 25% (решта 75% – у Валентина Павлова). Саме вони й дають основну площу.

ЗОБРАЖЕННЯ: ЦПР/ Інтент/ ШІ

На другій сходинці – дружина Олександра Джабурії, Олена, яка має садовий будинок площею 650,4 кв.м в Одесі. Суддя натомість особистого житла не має.

Третім за житлом іде Володимир Петров. Очільник суду, як і торік, задекларував 428 квадратних метрів житлової нерухомості: квартира 61 кв.м в Одесі у частковій власності та дача 115,3 кв.м у Затоці у власності самого судді, а також будинок 282,4 кв.м в Одесі – у власності дружини. Будинком декларант користується на праві спільного проживання.

А ось в Анатолія Радчука житлова площа за рік зросла – з 96 до 378 квадратних метрів. Причина – придбання у лютому 2025 року будинку 282,2 кв.м у Лиманці (детальніше – у розділі про купівлі). Окрім нього, суддя має квартиру 77,4 кв.м у власності та частку (1/2) у квартирі 36,9 кв.м в Одесі у родини, а також користується двома чужими будинками в Одесі (546,7 та 534,1 кв.м).

Наталія Вінська замикає п’ятірку очільників суду, які мають найбільше квадратів житла з 249 квадратними метрами (без змін за рік): житловий будинок 206,7 кв.м у Доброславі у власності декларантки та частка (2/3) у квартирі 62,9 кв.м у тимчасово окупованій Макіївці (детальніше – у розділі про ТОТ).

Власного житла не задекларували восьмеро голів судів: Олександр Боярський (Білгород-Дністровський), Віктор Позняк (Суворовський), Наталія Богацька (Південно-західний апеляційний господарський), Кирило Олійник (Татарбунарський), Максим Тарасенко (Ширяївський), голова Іванівського районного суду Ігор Погорєлов, голова Чорноморського міського суду Дмитро Пушкарський та Віталій Горобець (Миколаївський). Більшість із них користуються чужим житлом – детальніше у розділі про право користування. Найменшу власну площу мають Олександр Бурнусус (Ізмаїльський) – частка у квартирі 13,3 кв.м, та голова Красноокнянського районного суду Олена Бурдинюк – 16,4 кв.м.

Нежитлові активи керівників судів

Безперечний лідер за бізнес-нерухомістю – знову родина Артеменків. Ірині Артеменко належить близько 5 250 квадратних метрів нежитлової площі (за рік без змін): чотири офіси в Одесі (157, 207, 179,2 та 205,1 кв.м) у повній власності, а також частки (переважно по 25%) у низці великих об’єктів – нежитлове приміщення 1 721,6 кв.м, нежитлові будівлі, будівлі кафе, будівля водної станції тощо – у спільній частковій власності з Валентином Павловим.

Друга за обсягом, хоча й з відривом у багато разів, – Наталя Тончева: її родині належить частка (35%) у нежитловому приміщенні 860,3 кв.м у Сараті, тобто 301 квадратний метр ефективної площі.

Третім іде Анатолій Радчук – 198 квадратних метрів у власності: гараж 162,7 кв.м та два нежитлові приміщення (19,4 та 15,6 кв.м) у Лиманці.

На четвертій сходинці – Олександр Джабурія: його дружина Олена володіє двома нежитловими приміщеннями в Одесі (86,7 та 30,4 кв.м), разом 117 квадратних метрів.

І замикає п’ятірку Володимир Петров – гараж 49 кв.м та офіс 47,7 кв.м в Одесі, разом 97 квадратних метрів. У всіх п’ятьох суддів цього рейтингу обсяг бізнес-нерухомості за рік не змінився.

Загалом же нежитлової нерухомості у власності не мають 28 із 36 голів судів – переважна більшість.

Земельний банк керівників судів

Найбільший земельний банк – у голови Роздільнянського районного суду Жанни Теренчук: 9,89 гектара (за рік без змін). Обидві ділянки оформлені на її чоловіка: 610 кв.м у Роздільній та 9,83 гектара у Буялику Одеської області.

На другому місці – голова Кодимського районного суду Денис Вороненко: 7,26 гектара (4 ділянки в Оленівці) у власності судді. За рік його земельний банк трохи зменшився (з 7,6 гектара): у декларації стало на один житловий будинок та дві ділянки менше. Крім того, у дружини Яни Баздиревої – нерухомість і земля у Херсоні; родина перебуває у статусі вимушено переміщених осіб.

Третім іде Володимир Петров – 4,75 гектара (5 ділянок у Главані та Арцизі), показник стабільний.

А ось у Вадима Коваленка земля з’явилася лише цьогоріч: торік ділянок не було взагалі, а тепер задекларовано 4,71 гектара – ділянка в Осинівці, оформлена на члена родини (про цей новий масив активів – у розділі про зміни).

Замикає п’ятірку голова Балтського районного суду Ірина Мясківська – 4,3 гектара (без змін за рік): три ділянки по 1,4 га у Сінному та ділянка під житловим будинком у Балті – у власності або спільній власності з чоловіком.

Земельних ділянок узагалі не задекларували 17 із 36 голів судів, серед них – Ліма Надєр, Олександр Боярський, Сергій Драніков (Біляївський), Олександр Бурнусус (Ізмаїльський), Сергій Чванкін (Київський) та Наталія Богацька.

Tesla, BMW і сторічний Hudson

Найбільший автопарк – у Наталії Вінської: п’ять одиниць (без змін порівняно з минулим роком). Щоправда, два з них – причепи КРД 050100 та ЛІДЕР. Реальних авто три: Volkswagen Golf Plus 2009 (50 тис. грн) у власності декларантки, а також Mercedes-Benz Vito 2007 (80 тис. грн) і Mercedes-Benz ML250 Bluetec 2014 (570 тис. грн) у родини.

На другому місці – Вадим Коваленко: торік він декларував два засоби, а тепер чотири. Це ВАЗ 21063 1985 та велосипед Specialized Rockhopper у власності судді, а також BMW X5 2,5d 2016 (540 тис. грн) і Volkswagen Caddy 2013 у родини. Решта учасників топу мають по три транспортні засоби.

Найдорожчий – і повністю електричний – парк у дружини Олександра Джабурії: Tesla Model X 2019 (1,09 млн грн) та два Lixiang L7 2024 (по 1,82 млн грн кожен), разом майже на 4,7 мільйона гривень. Торік у родини було чотири авто, цьогоріч – три. Особистого транспорту суддя не має.

Три авто і в Ліми Надєр (торік було чотири): сама суддя володіє Ford Mustang Mach-E 2021 (750 тис. грн), а чоловік Дмитро Заболотний – Volkswagen Tiguan 2018 (279 тис. грн) і Honda Clarity 2018 (700 тис. грн).

Наталія Чернецька (Великомихайлівський) за рік наростила парк з одного авто до трьох: власний Lexus RX 350 2009 (566 тис. грн), а також Toyota Camry 2007 (42 тис. грн) і Skoda Fabia 2009 (165 тис. грн) у родини.

Ще три засоби у власності – в Ігоря Артеменка: Toyota Fortuner 2006 і ВАЗ 2107 1992 (на самого суддю) та Hyundai Grand Starex 2018 (642 тис. грн) у дружини. Окремо варто згадати, що дружина судді користується ще вісьмома вантажівками й мікроавтобусами (МАЗ, ГАЗ, Iveco, Toyota Prado тощо), але на праві користування, а не у власності, тож у підсумок вони не входять.

Особлива екзотика – у Володимира Петрова, який поряд із мотоциклом Honda CBF1000 (499 тис. грн) та Seat Ateca 2018 дружини (626 тис. грн) задекларував Hudson 1 1927 року – найстаріший автомобіль серед усіх 36 голів судів.

Натомість жодного транспортного засобу – ані власного, ані в родини – не задекларували п’ятеро голів судів: Олександр Боярський, Олександр Бурнусус, Анатолій Радчук, Наталія Богацька та Олег Брюховецький (Савранський).

Без власного даху

Кілька голів судів не мають власного житла або користуються чужим майном. Наприклад, Віктор Позняк та дружина Юлія мешкають у квартирі 117,2 кв.м в Одесі, яка належить доньці Анастасії. Власної нерухомості декларант не має.

Олександр Боярський декларує право користування двома квартирами: 85,6 кв.м у Білгород-Дністровському (власність Зої Боярської) та 253,8 кв.м в Одесі (власність Ганни Боярської). Ймовірно, це родички судді, але жодного члена родини він не декларує. 

Ліма Надєр вказала, що має право користуватись двома квартирами: 63,9 кв.м в Одесі та 55,9 кв.м в Ананьєві, які належать чоловіку Дмитру Заболотному та синам Олександру і Тимуру Заболотним.

Олександр Бурнусус має право проживати у квартирі 76,2 кв.м в Ізмаїлі. А Кирило Олійник декларує квартиру 55,2 кв.м у Києві та 71,8 кв.м у Білгород-Дністровському – обидві у праві користування від батьків.

Ігор Артеменко декларує право безоплатного користування житловим будинком 397,1 кв.м в Одесі (власність Одеської міської ради, незавершене будівництво) та квартирою 58,4 кв.м в Одесі, яка знаходиться у власності Віри Агопян.

Сергій Чванкін та дружина Нелля Голубєва декларують право користування двома квартирами (49,6 та 46,3 кв.м) та нежитловим приміщенням (105,4 кв.м) в Одесі – усі об’єкти є незавершеним будівництвом, право набуто за договорами асоційованого членства у споживчих товариствах “Будова-Титан” та “Грандбуд”; власником є Одеська міська рада.

Олена Джабурія має право безоплатного користування двома квартирами (80,3 та 76 кв.м) та двома машиномісцями в Одесі – також незавершене будівництво, орендовані у споживчого товариства “Будова-Титан”, власник – Одеська міська рада.

Нерухомість на окупованих територіях та за кордоном

Наталія Вінська декларує квартиру 62,9 кв.м у Макіївці Донецької області у частковій власності з чоловіком Юрієм та його батьком.

Голова Теплодарського міського суду Інна Под’ячева декларує три квартири у Каховці Херсонської області (67,6; 12,4 та 67,7 кв.м).

Максим Тарасенко декларує квартиру 72,87 кв.м в Німеччині у праві користування дружини та сина.

Квартира у Франції фігурує у декларації Олександра Джабурії – у праві користування сина Мартіна.

Купівлі та продажі

Порівняння декларацій 2024 і 2025 років показує кілька помітних операцій з майном.

Придбання. Анатолій Радчук у лютому 2025 року придбав житловий будинок 282,2 кв.м у Лиманці за 3,9 мільйона гривень. А Ірина Мясківська у липні 2025 року придбала квартиру 35,7 кв.м в Одесі за 1,28 мільйона гривень – це її єдине житло (раніше у власності були лише комерційні приміщення та земля в Балті).

Продажі. Найбільший дохід від продажу нерухомості – у родини Сергія Чванкіна: дружина вторгувала майже 2,3 мільйона гривень, а задекларована житлова площа родини зменшилася зі 169 до 124 квадратних метрів. Голова Кодимського районного суду Денис Вороненко продав нерухомість на 228 тисяч гривень – у його декларації стало на один житловий будинок та дві земельні ділянки менше. Ліма Надєр (точніше, її чоловік Дмитро Заболотний) отримав 697 тисяч гривень від продажу автівки – кількість автомобілів родини скоротилася з чотирьох до трьох. Так само дохід від продажу авто отримав Дмитро Пушкарський – 270 тисяч гривень, що зменшило автопарк родини з двох машин до однієї.

Поява нових активів у деклараціях. У звіті голови Приморського районного суду Вадима Коваленка вперше з’явився великий масив родинного майна: чотири квартири в Одесі та Авангарді, машиномісце, земельна ділянка 4,71 гектара в Осинівці та два автомобілі (BMW X5 і Volkswagen Caddy). Водночас його заощадження зросли майже вдвічі. У декларації голови Великомихайлівського районного суду Наталії Чернецької додалися земельна ділянка – 2 гектари в Тростянці та два автомобілі (Toyota Camry 2007 та Skoda Fabia 2009).

Тож тридцять шість голів судів Одеської області задекларували 98,34 мільйона гривень сукупного доходу та 150,49 мільйона гривень заощаджень. Три чверті заощаджень – готівка, значна частина у доларах та євро. Рекордні суми – у Олександра Джабурії (43,4 млн грн) і Наталії Богацької (28,2 млн грн). Найбільший родинний дохід – у Чванкіна (23 млн) – переважно від облігацій дружини. Найбільший земельний банк – у Теренчук (9,89 га, оформлено на чоловіка). Найбільший масив нежитлової нерухомості – у дружини Артеменка: близько 5 250 кв.м ефективної площі, переважно у спільній частковій власності (по 25%) з Валентином Павловим. Окремою темою залишається нерухомість на тимчасово окупованих територіях та за кордоном у деяких декларантів, а також схема незавершеного будівництва через споживчі товариства, якою скористалися кілька суддівських родин.

Що ж, декларації голів судів Одещини відкривають доволі різну картину: в одних – мільйони в цінних паперах і валюті, гектари землі та тисячі квадратів бізнес-нерухомості, в інших – лише суддівська зарплата й чуже житло над головою. А ми спостерігаємо далі.


Олеся Ланцман



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Після комбінованої атаки рф на Одесу є жертва та руйнування

Published

on


Будьте в курсі головних подій регіону. Додайте «Бессарабія ІНФОРМ» в обране в Google News.

Ввечері 25 травня армія рф завдала комбінованого ракетно-дронового удару по одеському регіону. На жаль, одна людина загинула, ще троє – отримали поранення. Про це повідомляє “Бессарабія INFORM”, посилаючись на очільників Одеської обласної та міської військових адміністрацій та ДСНС Одещини.

За  наявною інформацією, станом на 7:00 у п’яти житлових будинках Одеси, де вибуховою хвилею вибило близько 50 вікон, вже завершили аварійно-відновлювальні роботи.

Наразі фахівці продовжують працювати у школі, де пошкоджено 47 вікон. Через складність робіт на місці залучили спецтехніку.

Внаслідок атаки також зазнав пошкоджень один з об’єктів інфраструктури міста. Після удару там виникла пожежа, яку рятувальники оперативно ліквідували.

За даними ДСНС, попри зусилля медиків та рятувальників, врятувати чоловіка, який отримав тяжкі травми, не вдалося. Ще троє людей дістали поранення, їм надають необхідну медичну допомогу. Один із постраждалих перебуває у важкому стані.

До ліквідації наслідків атаки залучали 21 рятувальника та шість одиниць техніки.

Фото: Олег Кіпер, Сергій Лисак, ДСНС Одещини

Раніше ми повідомляли: Легкі гроші обернулися злочином “без зарплати”: на Одещині затримали паліїв фури



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.