Connect with us

Суспільство

Чи існує «осіння закономірність» Майданів?

Published

on


Як конспірологічні теорії дегуманізують волевиявлення, перетворюючи протест на «роботу за гроші», або Правда і міфи про українські революції, які варто знати в День Гідності

У цьому матеріалі ми спробували підійти до Дня Гідності та Свободи (у 2025 році він припадає на п’ятницю, 21 листопада – ред.) нестандартно, зібравши типові конспірологічні тези, які циркулюють і ще будуть циркулювати стосовно масових акцій протесту в Україні – від Революції на граніті до Революції Гідності. Більшість із них – схожі на «вкиди» із боку ворога.

Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті та радіо «Байрактар» запустив мультимедійний проєкт «Правда чи міф?». Відстежувати проєкт можна на сайті Укрінформу та Інституту національної пам’яті, слухати в етері радіо «Байрактар», у соцмережах та на Spotify.

Однак саме такі тези, які поширюють умовні знайомі, таксисти чи консьєржки, роблять одну важливу річ – перетворюють волевиявлення людей, спонтанні акції непокори чи протесту на роботу «за гроші» чи просто підтверджують «особливості характеру». Фактично вони дегуманізують тих, хто виходить на боротьбу, бо захищає свої цінності та свободу. Мовляв, в українців немає вибору, – вони роблять це з чужої руки, під тиском грошей, бо так «історично складається»…

Насправді ж українці вчилися відстоювати свободу, крок за кроком з більшими силами, затятістю і, на жаль, з більшими втратами. Від Революції на граніті в жовтні 1990-го – до Помаранчевого Майдану і Революції Гідності 2013-2014 рр., які обидва почалися майже синхронно з різницею у 10 років – це приклади громадянської сили та гідності. І, здається, саме завдяки всім нам, тим, хто стояв тоді, сьогодні ми маємо об’єднану, незламну армію, у складі якої також і колишні майданівці.

Проте Майдани завжди обростали міфами, чутками та змовницькими історіями, частину з яких інспірували російські органи інформаційно-психологічної боротьби, аби зруйнувати єдність. Розбираємо найпоширеніші конспірологічні сюжети разом з Українським інститутом національної пам’яті (УІНП).

Українські революції завжди починаються восени – після збирання врожаю

Одна із найпопулярніших тез твердить, що українські революції завжди починаються восени. Мовляв, закінчується сільськогосподарський сезон, картопля вибрана, помідори у банках, люди вільніші, настає політичне «потепління» – і саме час виходити на вулиці. Правда чи міф, що і Помаранчева революція, і Революція Гідності збіглися не просто так, а саме після збору врожаю?

Коментар від  УІНП: На сьогодні невідомо про комплексне наукове дослідження, яке б спиралося на питання впливу пір року на активізацію революційних і протестних настроїв у суспільстві. 

Зрештою українське суспільство піднімалося на захист своїх прав і гідності у різні пори року. Так, Українська революція 1917 року розпочалась у березні. А масові протести Акції «Україна без Кучми» – у грудні. А такі протестні акції, як Мовний майдан чи нещодавні «картонкові» протести, відбувалися влітку. Причинами виходу українців, як зрештою і будь-кого іншого, на протестні акції є необхідність відстоювати свої права, а не та чи інша пора року.

Майдани планували західні спецслужби (так звані проплачені Майдани)

Ще один популярний конспірологічний сюжет: українські революції нібито планували західні спецслужби. Такі собі «помаранчеві технології», створені, аби послабити вплив Росії. То правда чи міф, що Майдани мали зовнішніх режисерів?

Більше деталей знайдете у подкасті «Правда чи міф» на Спотіфай, новий епізод вже готовий для прослуховування:

Ось що пояснили в УІНП: Це міф. 

Протести виникли через внутрішні політичні кризи: у 2004-му – через масштабні фальсифікації виборів, у 2013–2014-му – через розворот від євроінтеграції та державне насильство проти мирних демонстрантів. Фактично єдиною зовнішньою причиною протестів ставали намагання саме Росії перешкоджати демократичному розвитку України.

Українці щодесять років виходять на новий Майдан – це, мовляв, національний характер

І досі можна почути тези, що в Україні революції відбуваються приблизно раз на десятиліття – це нібито закономірність, закладена у національному характері українців, яка пов’язана з історичною потребою періодично оновлювати державу через протести. Тож правда чи міф, що українці щодесять років виходять на новий Майдан?

Коментар УІНП: Міф. В Україні немає «десятирічного» таймера на революції: люди виходять не за графіком, а коли сходяться криза легітимності, відчуття великої несправедливості та тригерні події – від фальсифікацій виборів до відкритого насильства.

Хронологія теж не підтягується під легенду: між Революцією на граніті 1990 року та Помаранчевою революцією 2004-го – 14 років, а між Помаранчевою революцією і Революцією Гідності 2013-го – 9 років. До того ж, українське суспільство має досвід й інших масових акцій протесту, як-от Акція «Україна без Кучми» 2000-2001-го чи «Мовний майдан» 2012-го. 

Навіть сама постановка питання нівелює відмінності між подіями різної природи та масштабу, підміняючи причинно-наслідковий зв’язок міфом про «циклічність».

Втім, якщо щось і працює досить активно, то це практика інформаційних впливів. Такі тези множаться, конкурують між собою – і виживають найсильніші. Ті, що влучають у страх, образу чи недовіру. Саме на це і розраховані подібні міфи.

Але є те, що працює ще краще – наш здоровий глузд і почуття гумору. Згадайте, як весело реагували на «наколоті апельсини» 2004 року майданівці і ті, хто їх підтримував, різними мемами та жартами, як 2013 року з’явилася ціла вервечка пісень про «тітушок» чи висловлювання Януковича (знаменита «Йолка» стала апогеєм, здається). Зрештою, навіть «диктаторські закони», якими заборонялося носити каски, протестувальники перетворили на хвилю челенджів «прийди на Майдан у каструлі чи друшляку». Так, ми вміємо посміятися навіть із фейку. І, головне, не забуваємо, за що стояли. 

Наша сила не в міфах, а в здатності захищати свої цінності, гідність та свободу.

ЩО почитати і переглянути 

 I. Революція на граніті (Жовтень 1990)

– фільм «16 днів. Революція на граніті». Документальний короткометражний фільм (2011), який розповідає про перше велике студентське голодування та протест 1990 року.

– видання «Студентська революція на граніті: альбом» (упорядник Олесь Доній). Альбом (1995) зі світлинами та хронікою подій, стрижнем яких стало студентське голодування.

– книга  «Великий злам. Хроніка «Революції на граніті» 2–17 жовтня 1990 року» (Островський І., Черненко С.). Детальна хроніка подій та аналіз першого масового студентського протесту.

II. Помаранчева революція (Листопад-грудень 2004)

– фільм «Помаранчеве небо» (режисер Саша Кірієнко). Художній фільм (2006), сюжет якого розгортається на тлі подій Помаранчевої революції.

– фільм «Оранжлав» (OrangeLove, режисер Алан Бадоєв). Художній фільм (2007), який також входить до «помаранчевої хвилі» кіно про події 2004 року.

– видання «Нам пора для України жить! (Помаранчева революція)» (фотоальбом Василя Пилип’юка). Художній фотоальбом, що фіксує ключові моменти та обличчя протесту.

III. Революція Гідності (Листопад 2013 – Лютий 2014)

– фільм «Зима у вогні: Боротьба України за свободу» (Winter on Fire: Ukraine’s Fight for Freedom, режисер Євген Афінеєвський). Документальний фільм (2015), номінований на «Оскар», що охоплює 93 дні протистояння.

– кіноцикл «Зима, що нас змінила» («Вавилон’13»). Цикл короткометражних документальних фільмів (2014), що знімалися безпосередньо під час подій.

– видання «Майдан від першої особи. 45 історій Революції Гідності». Збірка оповідань учасників і очевидців подій, що передає їхні особисті переживання та почуття.

Текст: Ярина Скуратівська, Київ

Наукова консультація: Віталій Бака, УІНП

Ілюстрації: Катерина Березовець, Укрінформ.

У серії «Правда чи міф» читайте, слухайте і дивіться матеріали:

Покрова без міфів: що ми знаємо про це свято

Олена Степанів: правда і міфи про першу жінку-офіцерку у світі

Радіо «Афродіта»: правда і міфи про підпільну радіостанцію УПА

Вбивство Петлюри: як злочинець став «жертвою»

Таємний український університет: як у Львові діяв підпільний виш?

Олена Теліга: Як гестапо вирішило долю поетки?



Джерело

Суспільство

Корецький анонсував цифрову платформу, де можна повідомляти про відсутність базових послуг

Published

on



Мінцифри разом із Мінрегіоном готуються запустити єдину цифрову платформу, де кожен  зможе повідомляти про відсутність світла, тепла, води.

Як передає Укрінформ, про це Прем’єр-міністр Сергій Корецький повідомив у Фейсбуці за результатами наради з профільними міністрами, колегами з Офісу Президента, керівниками обласних і міських адміністрацій та енергетиками.

“Ми не маємо права допустити, щоб повторювалися ситуації, коли в деяких локальних випадках світла не було по декілька днів без належної реакції. Ці дані потрібні, щоб ми бачили реальну картину і реагували у режимі 24/7”, – заявив він.

Зараз тривають відновлювальні роботи після російських ударів по критичній інфраструктурі в Києві, Одесі та інших містах, зазначив Корецький.

“Передусім — Одеса. Більша частина міста з водою, з теплом ситуація складніша. Без опалення досі близько 240 тисяч людей, триває підключення котелень. До кінця доби більшість одеситів мають отримати тепло. Росіяни методично вибивають лінії електропередач в регіоні й постійні атаки не дають бригадам повноцінно працювати”, – поінформував Корецький.

Що стосується Києва, зазначив Прем’єр-міністр, на правобережній частині міста мережу поступово наповнюють водою.

“Наступного тижня на рівні уряду підготуємо декілька рішень потрібних окремо для столиці, а також щодо пріоритизації водопостачання в разі подальших ворожих обстрілів і руйнувань інфраструктури. Алгоритм для критичних ситуацій буде єдиним для всієї країни з урахуванням регіональних особливостей”, – заявив Корецький.

Як поінформував Прем’єр-міністр, “окремо, за дорученням Президента, опрацювали залучення до ремонтних робіт Державної спеціальної служби транспорту, що підпорядкована Міноборони. Цивільні комунальники не мають змоги так же швидко працювати в бойових умовах і не мають спеціальної техніки, як це вже ефективно роблять ДССТ, особливо в прифронтових регіонах”.

“Також Міноборони разом із ЗСУ мають визначити серед військовослужбовців фахових інженерів та електриків, актуалізувати списки і за регіональним принципом направити цих людей у резерв ДССТ. Розцінюємо це як додаткову допомогу в разі необхідності”, – пояснив Корецький.

Читайте також: В Одесі працює 291 пункт незламності

Як повідомляв Укрінформ, уранці 21 листопада в Голосіївському, Святошинському, Солом’янському, Шевченківському, Подільському районах та на лівобережній частині столиці спостерігалися зниження тиску у водопровідних мережах або тимчасова відсутність водопостачання.



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Миколаївський науковець здобув державну іменну стипендію

Published

on



Молодий науковець Одеської військової академії Михайло Богуш здобув державну іменну стипендію імені Героїв Небесної Сотні. Загалом цього року визначили 25 переможців.

Відповідний наказ оприлюднило Міністерство освіти і науки України.

Розмір щомісячної стипендії становитиме два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені на початок 2027 року. Фінансову підтримку призначили на підставі рішення конкурсної комісії, яка відібрала найкращих дослідників наприкінці жовтня.

Переможців визначили у п’яти номінаціях: імені Дмитра Максимова, Назарія Войтовича, Романа Гурика, Устима Голоднюка та Юрія Поправки. У кожній із них обрали по п’ять молодих науковців.

Читайте також: Президент призначив стипендію трьом діячкам культури з Одещини

Державні іменні стипендії молодим вченим для увічнення подій Революції Гідності та вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні заснували в Україні у 2018 році. Їхня головна мета — підтримати талановитих дослідників, які активно розвивають вітчизняну науку та роблять вагомий внесок у зміцнення держави.

Претендувати на нагороду можуть науковці віком до 35 років (або до 40 років, якщо вони мають науковий ступінь доктора наук), які працюють чи навчаються в українських закладах вищої освіти або наукових установах.

Відбір кандидатів відбувається на конкурсній основі. Спочатку претендентів висувають вчені ради їхніх університетів чи інститутів, після чого документи розглядає спеціальна конкурсна комісія при Міністерстві освіти і науки України. Під час оцінювання враховують наукові здобутки кандидатів, наявність публікацій у провідних виданнях, патентів, участь у міжнародних проєктах, а також їхню активну громадянську позицію.


Юлія Калабайда



Джерело

Continue Reading

Суспільство

В Ізмаїлі п’яний водій влетів у припарковані авто та відбувся подряпинами

Published

on




Читайте оперативні новини першими. Підпишіться на офіційний Telegram-канал «Бессарабія INFORM».


Підписатися

Вчора ввечері, 8 листопада, на території ЖК “Асоль” міста Ізмаїл сталася ДТП за участю трьох автомобілів. Попередньо встановлено, що аварію допустив 46-річний житель Ларжанки, який мав ознаки алкогольного сп’яніння. На щастя, ніхто з людей не постраждав, а сам винуватець ДТП меддопомоги не потребував. Про це із посиланням на власні джерела повідомляє “Бессарабія INFORM”.

ДТП виявили правоохоронці під час несення служби з охорони громадського порядку на вулиці Поперечній.

Попередньо, водій Volkswagen Passat не впорався с керуванням та врізався у два припарковані автомобіля.

На чоловіка було складено адміністративні матеріали за статтями 130 ч.1 КУпАП та ст. 124 ч.1 КУпАП. Згідно санкцій статтей водієві загрожує штраф у розмірі 17 тисяч гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Раніше ми повідомляли: Кілійські депутати підтримали угоду про транскордонну співпрацю з румунською комуною Кілія-Веке



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.