Connect with us

Суспільство

чим особливий перший в Україні Центр адопції безпритульних тварин

Published

on


Емпатія – головна риса людей, які працюють у Patron Pet Center

Незадовго до російського підриву Каховської ГЕС в 11 павільйоні київського Національного експоцентру України розпочалося будівництво Центру адопції тварин із фронту – Patron Pet Center. 6 червня 2023 року вода з гідроелектростанції почала затоплювати населені пункти, унаслідок чого дуже багато тварин опинилося в небезпеці. Саме тому було вирішено відкрити недобудований заклад трохи раніше, щоб допомогти «хвостикам», що залишилися сам на сам із бідою. 28 червня 2023 року Patron Pet Center уже приймав собак і котів із Херсонщини, яких урятували волонтери. Згодом сюди почали привозити чотирилапих з інших прифронтових територій: Харківщини, Донеччини, Запоріжжя. А вже тепер логістика евакуації тваринок налагоджена по всіх областях поблизу лінії фронту.

Журналістка Укрінформу побувала в Центрі адопції безпритульних тварин і з’ясувала, як чотирилапих готують до майбутніх прилаштувань у родини.

РОБОТА З «ПАТРОНЧИКАМИ» ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ЯК ТЕРАПІЯ

На порозі будівлі, де завзятий гавкіт чутно в кожному кутку, відвідувачів зустрічає адміністраторка пані Наталя. Вона працює тут із самого відкриття: прийшла трохи поволонтерити, але залишилася донині. Жінка з гордістю розповідає, що за неповні два роки вже зроблено і які плани на майбутнє.

– Ось тут у нас фотозона, ігрова кімната, медичка. На другому поверсі скоро закінчиться ремонт і буде ще більше боксів для котів, бібліотека та кав’ярня, де можна буде поспілкуватися з «патрончиками», – ділиться вона з усмішкою на обличчі.

За словами адміністраторки, чотирилапих скоро повністю розділять на два поверхи: у боксах на першому можна буде вмістити 200 собак, а на другому – 300 котів. Тепер тут проживає приблизно 118 собак і майже 160 котів. За увесь час роботи волонтерам вдалося урятувати тисячі тварин – і все завдяки ідейності засновників, директорки й тутешніх зоокіперів.

Ініціатива будівництва належала засновнику клініки для реабілітації військових Superhumans Андрієві Ставніцеру та власникові виробництва кормів «Кормотех» Ростилаву Вовку. Очолити центр чоловіки запросили Ірину Подвойську – власницю ветеринарної клініки SOS у Харкові, яка зі самого дитинства рятувала усіх безпритульних тварин, що зустрічала. Емпатія – головна риса людей, які працюють у Patron Pet Center. Хоч є і постійні співробітники, більшість тут саме за ідею. Наприклад, дівчина Олександра, яка опікується котами.

– Я раніше працювала з дорослими і дітьми, – розповідає кіперка. – В один момент не витримала і вирішила, що треба менше з людьми спілкуватися. Прийшла сюди через тварин, але побачила, які в «Патроні» люди класні та розуміючі. З ними спілкування на глибокі теми – це зовсім інше, а робота з чотирилапими – як терапія. Адже коли піклуєшся про когось, переживаєш, якщо він хворіє, і врешті прилаштовуєш у родину, то розумієш, що зробив щасливими двох: і людину, і тварину.

Дістаючи з бокса великого чорного кота, Олександра представляє його Сиріусом Блеком – на честь відомого персонажа з «Гаррі Поттера». За словами волонтерки, він максимально контактний. Кота досі не забрали тільки через те, що йому вже чотири роки. Таких люди не хочуть брати, бо нібито кошенята більше звикнуть до людини. Однак зоокіперка це спростовує, адже більшість тварин у центрі – покинуті домашні улюбленці, яким дуже не вистачає любові й ласки. Хоч працівники і намагаються компенсувати це, з такою кількістю вихованців більше часу приділяється соціалізації.

– Це Риська, а позаду неї – триколірна кішечка на ім’я Мама Проня, її вагітну нам приніс військовий. Думали, у нас є ще десь місяць до родів, але за три-чотири дні вона вже народила шестеро кошенят: двоє білих, двоє чорних і двоє рудих.

Олександра розповідає, що коли кошенят роздали, то кішка довго адаптовувалася, адже пережила багато стресу: була в родині, потім приїхала в центр, народила, відновлювалася на лікуванні. Вона довго жила сама й нікому не довіряла, однак терпеливість і любов зробили своє: до волонтерів Мама Проня дуже звикла, сама проситься на руки й хоче ласки. Проте, як каже зоокіперка, на превеликий жаль, багато людей не розуміють, що на це потрібен час. І коли бачать таких наляканих котиків, часто оминають їх стороною. Але завдяки центру період звикання тварини до нових умов проходить м’якше: весь удар на себе беруть працівники.

Дівчина ділиться історією кота Сільвера, який шипів і дряпав усіх навколо аж пів року після приїзду в «Патрон». Однак тепер пухнастий у люблячій родині гріється на сонечку в Барселоні, адже «патрончиків» прилаштовують і за кордоном. Кожного місяця українські коти і собаки роз’їжджаються по всьому світові: у Нідерланди, Іспанію, Францію, Швейцарію, Велику Британію, Польщу, Італію, Литву, Чехію та найбільше в Гамбург і загалом у Німеччину. Там проживають родина директорки і знайомі зооволонтери, які допомагають прилаштовувати «хвостиків» і тримати зв’язок із новими власниками. Загалом за кордоном більше тварин забирають саме українці, які виїхали, але іноземців, що хочуть прихистити вихованців, теж вистачає.

ТВАРИНКИ НАГОДОВАНІ, ОБРОБЛЕНІ, АЛЕ ЇМ НЕ ВИСТАЧАЄ СПІЛКУВАННЯ З ЛЮДИНОЮ

Потреб у центру багато. Тепер будівля працює на генераторі через борг за електроенергію, який накопичився за зиму. Найбільше не вистачає фінансів, адже вслід за ними з’являються попутні проблеми: відсутність електропостачання, наповнювачів, мийних засобів, корму, ліків для оброблення тварин та лікування від хвороб. Пані Наталя розповідає, що своїх коштів центр не має: тільки гранти або донати від небайдужих людей та міжнародних організацій. Держава ніяк не допомагає.

– Одного разу прийшли хлопець із дівчиною, які задонатили 9 тисяч, – згадує адміністраторка. – Якраз було скрутно, бо закінчувався наповнювач для котів, і ми більшу частину коштів на це витратили.

Для відвідувачів у Patron Pet Center часто проводяться цікаві заходи, які допомагають залучати кошти на утримання тваринок. Наприклад, в одній із кімнат нещодавно проводилася «Кото-мафія», під час якої гості центру грали в популярну гру разом із котиками, що блукали поміж столів. Крім того, проводилася йога зі собаками, заняття з танців і навіть відкритий урок з української мови. Але найбільше простір відомий тим, що кожного дня в певні години відвідувачі можуть вигуляти територією експоцентру тутешніх собак. У вихідні понад сто людей приходять провести час із песиками. А от у будні волонтерських рук уже не вистачає.

– Не вистачає цуценятам часу, адже щенят треба 4–5 разів на день вивести. А в нас, на жаль, таких можливостей немає, тому і довше йде процес соціалізації, – зі сумом розповідає пані Наталя, надягаючи повідець на Емілі – трохи налякане, але грайливе та енергійне цуценя, яке підкинули до центру.

За словами адміністраторки, таке часто буває. Хоч у Patron Pet Center пріоритет більше на тих тваринах, які перебувають близько до зони бойових дій. Коли місцеві залишають чотирилапих під дверима у коробках чи сумках, центр забирає і їх. Це великий ризик, адже тварини можуть принести зі собою захворювання. Але, на щастя, у підкинутих є ангел-охоронець: зазвичай їх дуже швидко прилаштовують.

– Емілі в нас грала на сцені театру Лесі Українки, – із гордістю ділиться пані Наталя. – Там є вистава «Дивний випадок із собакою вночі», де вкінці на сцену виносять цуцика в подарунок. Одного разу до нас прийшли актори на вигул, Катерина та Влад Мелешко, і запропонували брати наших щенят по черзі грати у виставі, щоб про нас був розголос. Адже що більше розголосу, то більше допомоги.

Під час вигулу волонтери центру знайомляться з багатьма людьми. Приходять відвідувачі як поодинці, так і компаніями по 15–20 чоловік. Серед них не тільки школярі та студенти, а й представники різних організацій. Але найбільше запам’ятовуються вигули, коли привозять військових із реабілітаційного центру під Києвом, каже адміністраторка. Минулого року військових багато разів привозили сюди  автобусом.

– Заходили похмурі чоловіки, кожен зі своїми думками, на милицях і з палицями. Вони, мабуть, і не дуже розуміли, нащо їх сюди привезли. Але коли військовим давали собак, щоб прогулятися, їхній вираз обличчя мінявся: ставали наче малі діти, які хотіли погратися з нашими вихованцями. Виходили вони після цієї години спілкування із зовсім іншим настроєм.

Відкриваючи інший бокс, пані Наталя показує Зару – ласкаву собачку без передніх лапок, яка так і норовить стрибнути на руки й облизати адміністраторку.

– Чи то нещасний випадок, чи хтось познущався, – ми не знаємо. Але відомо, що вона не перестала довіряти людям, – запевняє волонтерка. – Зара ласкава й ніжна, на прогулянки її на руках виносять, так і ковиляє, поки не назбирали їй на легший візочок. Тваринки в нас тут нагодовані, оброблені, але їм не вистачає одного увесь час: спілкування з людиною.

ЯКЩО БУДЕТЕ ЇХ ЛЮБИТИ, ОБІЙМАТИ І ГЛАДИТИ – ЦЕ  НАЙВИЩА ПЛАТА

Також Patron Pet Center славиться ініціативою з тимчасовим утриманням. Кожен охочий може взяти тваринку собі на деякий час: подивитися, як це – жити із чотирилапим, а якщо буде складно – повернути пухнастого. Але за увесь час роботи пані Наталі тут не було жодного випадку, щоб із тимчасового утримання тварин повертали. Усі знаходили свої люблячі сім’ї.

– Деякі люди вважають, що тимчасове утримання – платне, – розповідає адміністраторка. – Але я завжди відповідаю, що якщо вони будуть любити «патрончиків», обіймати і гладити, то це – найвища плата для нас.

Хоч із тимчасового утримання тварин і не повертали, бувало, що повертали з постійного. На думку пані Наталі, здебільшого це відбувається, коли люди не розуміють усю відповідальність, яку несе за собою рішення взяти чотирилапого додому. Але загалом із початку війни ставлення людей до безпритульних тварин дуже змінилося. Тепер набагато більше обирають метисів, а не породистих собак у розплідниках, адже безпритульні тварини менше страждають на різні захворювання, а любові від них іще більше.

– У нас прямо в договорі прописано, що тварину завжди можна повернути. Людина не повинна віддавати пухнастого сусідові чи відпускати, а ми маємо бути впевнені, що тваринка буде в безпеці, – наголошує пані Наталя.

Тепер Patron Pet Center вносить зміни у правила, що прописані в договорі на прилаштування тварин. Перед тим як узяти собаку чи кота, необхідно щонайменше тиждень витратити на обдумання зваженого рішення. У цей час можна приходити до центру, знайомитися і гуляти з тваринкою, тому що це не просто іграшка, а особистість, яка має свій характер і свої життєві установки. Має пройти певний час, щоб тварина звикла й показала свою любов і вірність.

Саме це й відрізняє центр адопції від інших місць прихистку безпритульних тварин в Україні: тут увесь комплекс заходів спрямований на те, щоб максимально підготувати тваринку до комфортного життя у родині. На жаль, державні притулки створюються за такими програмами, що більшість вихованців залишаються там до кінця життя. Це не тому, що вони не хочуть, а тому що це все просто неможливо організувати, адже потрібні додаткові зусилля, багато уваги та небайдужість співробітників. Ситуацію можна було б змінити, якби була створена зоополіція. Пані Наталі розповіла, що їхня петиція про це набрала 25 тис. підписів на сайті Президента.

– У нас тут організували цілий конференц-зал, де було багато відомих спікерів, але Кабмін сказав, що «не на часі». Хоча це над час, бо якби працювала зоополіція, не було би притулків, де тварини страждають, – каже адміністраторка.

– А які у Patron Pet Center плани на майбутнє?

– Наша мета – щоб таких центрів, як наш, було багато по Україні та Європі. Але головна наша мрія – щоб не було більше безпритульних тварин. Хочеться, щоб усі «хвостики» знайшли свої люблячі родини. А для цього необхідне свідоме ставлення усіх навколишніх.

Анастасія Зайкова, Київ

Фото авторки



Джерело

Суспільство

Українські медики випереджають світ у лікуванні бойових травм

Published

on



До 70–80% бойових поранень, яких зазнають українські військові, становлять травми кінцівок. Більшість із них спричинені ударами безпілотників. Однак важливим є не лише надання першої допомоги, а й подальше відновлення пацієнтів, ключову роль у якому відіграють пластична та мікрохірургія. Українські лікарі вже накопичили унікальний досвід, який сьогодні випереджає практику багатьох країн світу.

Про це в інтерв’ю Укрінформу розповів майор медичної служби, викладач Української військово-медичної академії Ігор Палій.

«Епідемія війни — це, по суті, епідемія травматології кінцівок. Це дуже велика частина поранених, яка потребує подальшого реконструктивного лікування. Перші етапи — стабілізація, відновлення кровопостачання — дуже важливі, але після цього залишається багато питань, які потребують подальшого вирішення», — зазначив Палій.

Як приклад можливостей сучасної реконструктивної хірургії Палій навів операцію пацієнта з масштабним ураженням плеча.

«Це була обширна рана, і було незрозуміло, що з нею робити. Ми трансплантували великий м’язово-фасціально-шкірний клапоть і одномоментно закрили практично весь дефект кінцівки. Окрім цього, у пацієнта було ампутоване передпліччя. Людина настраждалася, мала дуже багато проблем», — розповів хірург.

Він наголосив, що головне завдання реконструктивної хірургії — не лише закрити рану чи відновити тканини, а допомогти людині повернутися до повноцінного життя.

«Усе це робиться для того, щоб людина не втратила себе, могла відновлюватися і далі бути людиною», — підкреслив Палій.

Лікар зазначив, що перед провадженням таких операцій проходив стажування у Сполучених Штатах, однак війна дала українським медикам досвід, якого сьогодні практично немає в інших країнах.

«Враховуючи той досвід, де я був і що я бачив, можу сказати, що наша медицина краща. Ми не тільки у військовій майстерності, а й у лікуванні поранених — на крок попереду. Наші лікарі мають колосальний досвід. У них немає таких поранених, вони не знають, що з ними можна робити», — сказав він.

На його переконання, українські фахівці вже мають не лише переймати міжнародний досвід, а й самі навчати іноземних колег.

«Мені здається, наших колег уже мають запрошувати, щоб вони показували й розповідали, як саме лікувати такі поранення. Настав час говорити про це», — наголосив Палій.

Водночас він зауважив, що український підхід до лікування суттєво відрізняється від практики багатьох західних країн, де медичні рішення часто залежать від економічної доцільності.

«У них страхова медицина значною мірою зав’язана на грошах. Якщо лікування невигідне, то це буде ампутація. У нас ампутація — це останній крок: коли вже здався пацієнт, коли здався не один лікар, коли людина пройшла три-чотири роки лікування і зрозуміло, що кінцівка вже нефункціональна», — пояснив військовий хірург.

Читайте також: За три роки в Україні провели 111 операцій з остеоінтегративного протезування

Палій також є одним із лікарів, які у 2017 році провели унікальну операцію з вилучення гранати ВОГ-17 із ноги пораненого військового. Через ризик вибуху медики працювали разом із саперами, заходячи до операційної по одному.

«Ми розуміли, що в будь-який момент граната може вибухнути і всі могли загинути. Але ми дістали ВОГ, встановили апарат зовнішньої фіксації, а вибуховий предмет забрали розміновувачі. Після операції всі обіймалися, дякували один одному», — пригадав він.

За цю операцію Ігор Палій був нагороджений орденом «За мужність».

Дивіться повне інтерв’ю на YouTube-каналі Укрінформу.

Як повідомляв Укрінформ, В ООН заявили про різке зростання кількості жертв серед цивільних в Україні через атаки РФ.



Джерело

Continue Reading

Суспільство

У Херсоні російський дрон атакував маршрутку: постраждала жінка Анонси

Published

on



Уранці 28 липня російські військові атакували безпілотником маршрутний автобус у Дніпровському районі Херсона. Внаслідок удару постраждала 62-річна жінка, яка перебувала поруч із місцем вибуху.

Про це повідомив начальник Херсонської міської військової адміністрації Ярослав Шанько.

За його словами, атака сталася близько 06:10. Унаслідок удару жінка отримала вибухову травму та уламкове поранення склом лівого плеча. Медики надали їй необхідну допомогу на місці.

Водій та пасажири маршрутного автобуса не постраждали. Однак вибухом у транспортному засобі вибило лобове скло.

Пізніше Шанько повідоми, що що через технічні причини сьогодні не працюватиме автобусний маршрут №7. У міській військовій адміністрації закликали жителів врахувати це під час планування поїздок містом.

Нагадаємо, минулої доби внаслідок російських обстрілів і атак дронів в Херсонській області загинули троє людей, ще десятеро отримали поранення.

Раніше, директор КП “Херсонкомунтранссервіс” Вадим Мельник заявляв, що у Херсоні вікна громадських автобусів заклеять бронеплівкою, щоб зменшити ризик травмування пасажирів уламками скла під час російських атак.

Водночас у Херсоні продовжують шукати ефективніші способи захисту громадського транспорту. Зокрема, розглядають можливість встановлення на автобусах засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Спочатку такі системи планують протестувати, після чого ухвалять рішення щодо їхнього масового використання.

Крім того, у салонах автобусів планують встановити планшети та монітори, які показуватимуть інформацію про повітряну тривогу та напрямок руху російських безпілотників. Це має допомогти водіям і пасажирам швидше реагувати на загрозу.


Андрій Колісніченко



Джерело

Continue Reading

Суспільство

На Одещині через повторний удар росіян пошкоджена техніка ДСНС

Published

on



На Одещині через повторний удар росіян пошкоджена техніка ДСНС



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.