Те, що зима 2026-2027 буде нелегкою, говорить не лише медіапростір, експерти та аналітики. Про це говорять перехожі у магазинах, обговорюють у чергах та на зупинках громадського транспорту під час довгих очікувань відбою тривоги.  

У типових розмовах воєнного часу йдеться не стільки про погоду, скільки про наслідки прильотів та ситуацію з підготовкою до нової зими. Історія Києва дивовижно циклічна. Циклічна у своїх трагічних та сильних сторінках. Наприкінці листопада 1941 року в окупованому німцями місті Олена Теліга, українська письменниця і ОУНівка, яка повернулась у Київ для допомоги націоналістичному підпіллю мешкала в будинку на Караваєвській (нині це ріг Скоропадського і Паньківської). Її соратник Олег Штуль-Жданович так описував той листопад: «Будинок не мав печей – був пристосований до центрального огрівання. За тиждень чи два виключили ТЕЦ, почали тріскатися рури (труби опалення, – ред.) і огрівання виключили. Вода замерзала, світло виключили… Але трималась вона знаменито».

Сьогодні кияни так само, здається, «тримаються знаменито», готуючись до чергової випробувальної зими.

Укрінформ поставив однакові запитання двом киянам та двом експертам із міського життя. Наші співрозмовники: айтівець Олександр Тетеря, який самотужки доглядає батька, вчителька початкових класів, мама учня старшої школи Валерія К., ветеран російсько-української війни, правозахисник, міський активіст, член команди Protez Foundation Олег Симороз, а також кандидат фізико-математичних наук, юрист, директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.

ПЕРСОНАЛЬНИЙ ДОСВІД: ЯК КИЯНИ ГОТУЮТЬСЯ ДО ХОЛОДІВ І БЛЕКАУТІВ?

Олександр Тетеря: Я потроху скуповую тушонку, закупив сухпаї на два тижні та галети. І обов’язково ліки. Я діабетик, і на початку повномасштабного вторгнення не мав запасів – це було дуже стрьомно, тому зараз ліків тримаю щонайменше на три тижні. Все решта в мене є: запас води на тиждень, спальник, пальник, газ і Екофлоу. Я колишній гірський турист, тому таке спорядження маю завжди. Зарядна станція в мене вже кілька років, тож чогось особливого купувати цього року не планував. Хіба що хочу на дачу завезти кілька пачок брикетів, щоб за потреби можна було розтопити пічку і зігріти кухню.

Валерія: У мене минулого року в будинку на вулиці Табірній у лютому зникло і опалення, і світло. Це була особлива «епопея» на півтора місяця. Світло за кілька тижнів повернули, а опалення запускали щотижня, труби постійно рвалися, підтоплювало квартири. Потім виявилося, що дах просто з дірками і всі труби там замерзли намертво, аж поки не прийшла весна. Моя квартира відбулася відносно легко: затопленою ванною, однією кімнатою та частково кухнею. За літо я сама зробила ремонт і зараз планую замінити труби опалення, бо думаю, що цієї зими нас чекає випробування з самого початку сезону. Знайшла готельку, де зможу перебути перші тижні, домовилася з подругами про можливість переїхати, а також є родичі в селі – вже сказала їм, що я перша в черзі, якщо що. Запасів не роблю, бо якщо все знову заллє і буде холодно, то нічого не допоможе.

Олег Симороз: Минулої зими моя квартира постраждала від прильоту в сусідній під’їзд – згоріла машина, були вибиті вікна. Тоді я не встиг їх полагодити і ті морози переживав із пошкодженими вікнами. Це було не дуже окей, тепловтрата була шалена, а опалювати приміщення вдавалося хіба що кондиціонерами. За літо через інтенсивність обстрілів руки не дійшли, тож зараз підходжу до зими так, щоб відремонтувати пошкоджені вікна та переробити відкоси. Це перший план. Щодо енергонезалежності – у мене немає Екофлоу чи додаткових батарей. Придивляюся, як і всі, але розумію, що ціни будуть зростати. Вони й зараз кусаються, а гроші є на що витрачати. Можливо, ще подумаю про не дуже потужну станцію середньої цінової категорії, але чогось грандіозного не планую. З Києва їхати не збираюся, живу як усі.

Олександр Сергієнко: Потроху закуповуємо консерви – рибні, горошок, усе, що не дуже дорого коштує. Я дружину тримаю за руки, щоб вона не накупляла зайвого, бо кілька тижнів тому довелося викинути два кілограми зіпсованого борошна. Тому закликаю всіх бути ощадними. Тим паче, що цього року врожай в Україні дуже добрий. Продукти точно будуть. Незважаючи на те, що великим торговельним мережам росіяни розбивають склади, у нас приблизно половину продовольчого сектору займають невеликі виробники, які швидко адаптуються. А ще на всяк випадок на дачі я заготував дрова, щоб вистачило на всю зиму, бо маємо там пічне опалення. Сподіваюся, вони не знадобляться, але хай будуть.

ІНФРАСТРУКТУРА ТА УКРИТТЯ: ЯК МІСТО ГОТУЄТЬСЯ ДО НОВОГО ОПАЛЮВАЛЬНОГО СЕЗОНУ?

Олександр Тетеря: Ні, нічого не бачу. У нас у будинку вивісили оголошення, що місто готується, роботи йдуть. Ну й усе. Ремонтів жодних не було, що і де робиться, я не знаю.

Валерія: У нашому будинку мали провести ремонт і заміну труб. Сантехнік казав, що може встигнуть цього сезону, але поки нічого не робили. У школі на п’ятому році війни почали рити нове укриття – розрили величезний котлован. Зараз під час тривалих тривог діти сидять у старому сховищі, а поруч гуде екскаватор, ідуть вихлопи, вентиляція погана, дихати важко. До нового року обіцяють зробити, побачимо.

Олег Симороз: Оцінюю це негативно, бо реальної підготовки не видно. Міська влада нормально укриттями не займається, постійно звучать якісь виправдання. Люди на Троєщині чи в інших районах досі змушені ходити в підвали звичайних дев’ятиповерхівок, які взагалі для цього не призначені. Проєкти будівництва укриттів на стадіонах та при школах провалені. По мобільних укриттях – повна тиша. Попри щоденні обстріли, місто так і не спромоглося встановити захисні конструкції на зупинках громадського транспорту, де люди під час тривог стоять фактично під склом і під дронами. По енергетиці та енергоефективності Київ теж суттєво відстає. 

Спілкуючись із фахівцями, розумієш, що місто неефективно використовує свій колосальний бюджет у сто мільярдів гривень, який є другим в країні після державного. Замість пріоритетної підготовки критичної інфраструктури, енергетики та допомоги мешканцям, ми далі бачимо видатки на реконструкції парків. Те саме стосується вразливих груп – поранених ветеранів чи людей з інвалідністю. Їм для галочки пропонують якісь неадаптовані приміщення у вигляді санаторіїв чи будинків для літніх людей без належних умов, що абсолютно не відповідає можливостям столиці.

Олександр Сергієнко: Я не лише відчуваю, а знаю, бо писав про це та особисто спілкувався і з першим заступником мера Петром Пантелеєвим, і з головою Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергієм Сухомлином. Робота йде дуже велика, відповідальна і складна, але не вистачає часу та фінансових ресурсів. 

Якщо говорити про ключові системи, то щодо Київводоканалу – ще минулої зими всі основні насосні станції водовідведення та водопостачання були забезпечені резервними генераторами, які автоматично вмикаються при відключенні електрики. Окрім трьох стандартних джерел – Деснянської, Дніпровської та артезіанської води – створено додаткове резервне джерело. 

Щодо Бортницької станції аерації: не слухайте тих доморощених політологів чи «генералів», які лякають катастрофою. Навіть якщо ця станція припинить роботу, хоча там три незалежні дільниці та тисячі цехів, де для очищення вистачить роботи й двох, місто скидатиме у Дніпро не більше одного мільйона кубометрів на добу. А повз Київ Дніпро проносить сто вісімнадцять мільйонів. Тобто домішок стічних вод становитиме менше одного відсотка, а далі в Канівському водосховищі відбуватиметься природне очищення. 

З теплом ситуація наступна: на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 тривають відновлювальні роботи, вони виходять на потрібний рівень потужності саме по теплу, оскільки електрогенерацію відновлювати надто ризиковано. Там виконання оцінюють приблизно у 65-70%. По Дарницькій ТЕЦ, яка є зоною відповідальності Держагентства відновлення, створюються резервні джерела теплопостачання, щоб при найгіршому розкладі забезпечити температуру мінімум 12-14 градусів. На Теремках прокладають теплотрасу на випадок, якщо ТЕЦ-5 не зможе подавати тепло, то працюватиме резервна станція. 

Правий берег загалом краще захищений, бо там збереглося понад півтори сотні котелень малої та середньої потужності ще з минулих часів. На Лівому березі ситуація складніша.Також вважаю, що замість витрачання коштів ДСНС на намети й генератори для тимчасових пунктів, варто робити стаціонарні пункти незламності на базі порожніх шкіл та дитсадків, де люди дійсно зможуть ночувати в теплі.

«МОМЕНТ Х»: ЗА ЯКИХ УМОВ ДОВЕДЕТЬСЯ ВИЇЖДЖАТИ ОСОБИСТО ТА ЧИ МАЄ БУТИ ПЛАН ЕВАКУАЦІЇ МІСТА?

Минулого року, коли виникли серйозні проблеми з опаленням та світлом, міський голова Віталій Кличко публічно закликав киян за можливості тимчасово виїхати в передмістя чи села, де є пічне опалення. Готуючись до нової зими, ми запитали співрозмовників: що для них стане тим самим «моментом Х», коли слід залишати місто, і чи повинна столиця мати офіційний план дій на випадок найгіршого сценарію? 

Олександр Тетеря: Я думаю, що точкою неповернення стане відсутність води та зупинка каналізації. Без світла ми ще зможемо якийсь час протягти, хоча в нас електроплита, а батькові потрібен особливий раціон і гарячі страви. Але без води та каналізації буде дуже важко. Поки що про виїзд не думаю, але маю родича в селі, тому, сподіваюсь, у разі чого дістатися туди зможу. Що стосується плану дій, то Київ важко евакуювати. Думаю, що у влади мають бути прописані правила та шляхи виходу, але чи варто їх масово оприлюднювати – не впевнений. Це може викликати таку ж паніку, яку ми зараз бачимо в магазинах.

Валерія: Минулого року моя мама переїхала із села до Києва на зиму. І поки ми із сином були в школі та на роботі, вона сама сиділа у темній і холодній квартирі, дуже мерзла. Тому цього року такого варіанту ми навіть не розглядаємо. За потреби ми можемо переїхати в село, де є газове опалення. Пічку ми свого часу розвалили, про що зараз шкодую, але принаймні є дах над головою. Питання в іншому – чи відпустять мене з роботи? Мені б хотілося, щоб дитину можна було вивезти у відносно спокійне село, щоб він там ходив до школи, а я працювала дистанційно. На жаль, такої можливості для вчителів не передбачено. Я не відчуваю, що місто дбає про матерів із дітьми у цьому плані. А взагалі я б хотіла знати найгірші сценарії, розуміти, що є реальні, а не паперові плани дій. Щоб було чітко зрозуміло, як працювати, де підзарядитися чи провести урок. Деякі виші зараз скорочують семестри і готуються до дистанційного навчання наперед – це обдумано, і хотілося б бачити такий підхід усюди.

Олег Симороз: Як учасник оборони Києва в двадцять другому році на Гостомельському напрямку, я можу розглядати евакуацію своєї родини у випадку активних бойових дій в області або повної непридатності міста до життя через енергетику. Я можу вивезти їх на власному авто, але сам стовідсотково залишуся в Києві.

У місті треба буде забезпечувати гуманітарні та військові питання, і навіть з урахуванням мого поранення я розумію, що матиму сили організувати допомогу людям. Враховуючи неготовність міської влади та запізнілі реакції центральних органів, людям доведеться брати це на себе. Що стосується заяв влади у стилі «збирайте манатки і валіть» – це не евакуація і не влада, це самоусунення. Тоді бракувало дорослої розмови. З людьми треба говорити по-дорослому і грати на упередження, щоб не сіяти паніку. 

Потрібно показувати чіткі сценарії: часткові проблеми, серйозні пошкодження та повна тимчасова непридатність міста. Під це мають бути розроблені конкретні плани. Що робити з лікарнями, де є стаціонарні хворі, як функціонуватиме онкологія чи найбільша дитяча лікарня «Охматдит», як евакуйовувати маломобільні групи населення. Коли люди бачать, що влада глибоко вникає в деталі і має прораховані плани, це не викликає паніки, а навпаки заспокоює. Ми у своїй організації, де працює близько сотні людей і розробляється протезування, вже зараз маємо три-чотири сценарії дій, щоб не втрачати дорогоцінний час у разі кризи. Місто мало б діяти так само стратегічно.

Олександр Сергієнко: Заяви про те, що мер закликав усіх виїжджати – це придумки журналістів та політологів. Мер сказав набагато акуратніше: бути готовими до виїзду, якщо повністю припиниться теплопостачання. 

Я взагалі не розглядаю сценарій, що в Києві настане повний капець і треба буде виїжджати. Повний капець не настане. Ми витримали минулу дуже складну зиму з руйнуваннями, витримаємо й цю. Недолугі політологи роздмухують тему, ніби нас чекає найстрашніша зима, але це не так. Перебої з електрикою можливі, ми до них звикли, але перебоїв з водою не буде, а з опаленням якщо й будуть, то тимчасові. 

Місто реалізує масштабний проєкт для забезпечення критичної інфраструктури автономним живленням. Це близько двісті мегаватів електроенергії для комунальних служб та транспорту. Я особисто був на одному з таких об’єктів і бачив газопоршневі та газотурбінні когенераційні установки, які працюють на газу й одночасно видають і тепло, і світло. Вони мають другий рівень захисту від шахедів – і бетонні шелтери, і антидронові сітки. Якщо не буде прямих влучань надпотужних ракет, критична інфраструктура працюватиме. 

Щодо планів загальної евакуації, то я багато прожив за совка і пам’ятаю, як у Феофанії цивільна оборона відпрацьовувала евакуацію: прийшла величезна колона людей пішки за місто, і що далі з нею робити? Вивезти з Києва три мільйони мешканців централізовано просто нікуди. Ми знаємо з прифронтових історій, що люди навіть під обстрілами не хочуть залишати домівки, їх не примусиш. Якщо сім’я вирішить виїхати в село чи до родичів – вона виїде сама. Це персональне чи сімейне рішення кожної родини, і влада за це не відповідає й відповідати не може.

МЕЖА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ЩО МАЄ ЗРОБИТИ ВЛАДА, А ЩО – САМІ МЕШКАНЦІ 

Останнє і найважливіше питання стосується чіткого розмежування меж відповідальності міста й держави та особистої відповідальності. Хто і як має готуватися до важкої зими, що повинно бути на відповідальності держави, а що  – самої людини?

Олександр Тетеря: Я покладаюся лише на себе. А хто ще може допомогти? Лікую батька за власні кошти, сам піднімав його на поверх без ліфтів минулої зими. Наперед щось запланувати важко: не знаєш, куди може прилетіти і як зміняться ворожі плани. Тоді всі твої заощадження просто згорять, а може, й ти разом із ними. Думаю, що держава все ж мала б допомагати тим, хто не може сам себе забезпечити. Тільки якось по-людськи, аби це була не просто реакція на виклик, а продуманий план. Десь так.

Валерія: Я більше думаю про те, як вижити в таких умовах. Те, що сталося з нашим будинком взимку, довело: ми можемо підтримку знайти лише разом. Ми організували чат, спілкувалися, повідомляли про нові запуски, про комісії, можливості зігрітися, проблеми. У нашому будинку частина людей виїхала в інші райони міста, а маломобільні сиділи вдома. Хто міг виходив у Пункти незламності, комусь ми додому носили гарячі обіди. Але запустити систему взимку в холод із дірками в дахах – це нереально, а зараз тим паче щось змінити важко: щодня прильоти й руйнування. Куди таким людям їхати? У пансіонати без кухонь і чайників, де ще й заборонено з тваринами? Покладаюся лише на себе і на везіння».

Олег Симороз: Самоорганізація людей – дуже класна штука. Пам’ятаю це по 22-му року: скільки волонтери всього привозили! У нас під Гостомелем на бойовій позиції люди, яких не взяли в армію, приїздили копати окопи. На вулицях працювали польові кухні, люди готували місто до оборони. Але це пориви людської свідомості, це не може тривати вічність. Цим хтось має управляти й направляти.

Саме тут лідерство має взяти на себе влада: і центральна, і міська. Вони мають розробити сценарії, зокрема й той, коли знадобиться допомога людей. Якщо розглядаєте евакуацію, скажіть прямо: нам може не вистачити транспорту, ми будемо потребувати таких машин і таких водіїв. Ті ж пункти обігріву не будуть ключовими, коли ситуація наблизиться до критичної. Люди не можуть про це здогадуватися.

Це велика роз’яснювальна робота, яку Кличко проводити не вміє. Уся його комунікація зводиться до того, щоб на комунальному каналі прозвітувати, як він відкрив нову чергу парку «Наталка». Коли влада мовчить або розповідає, що все ідеально, у людей виникає паніка, вони йдуть скуповувати тоннами крупи, бо пам’ятають досвід 90-х і перестають розраховувати на державу.

Посадовці бояться ухвалювати непопулярні, але необхідні державницькі рішення, бо думають про вибори. Вони просто сподіваються, що інтенсивність обстрілів зменшиться, а зима не буде такою холодною. Мовляв, пропетляємо. Якби у нас так планувалися військові операції, я боюсь сказати, де зараз був би фронт.

Олександр Сергієнко: Кожен киянин особисто має зробити те, що в його силах. Якщо люди об’єднаються і куплять собі резервний генератор, щоб працювала подача води вище 10-го поверху то прапор їм в руки, вони молодці. У міста є програма «30/70»: спочатку стільці, потім гроші: тобто люди купують генератор чи зарядні пристрої, а місто компенсує 70% вартості. І тоді ці гроші можна або забрати, або спрямувати у фонд для подальшого поліпшення будинку.

Що робить влада? У Законі про місцеве самоврядування чітко визначені повноваження міської ради та виконавчого органу – там десятки пунктів. Вода, транспорт, опалення – це місто має забезпечити. Вище голови місцева влада стрибнути не може. Зараз є інформація, що готуються запаси води та продуктів першої необхідності. Але люди й самі не дурні: роблять запаси води й їжі на кілька діб. Не варто чекати, що з мерії прийдуть чиновники і принесуть у квартиру пакунки.

Звісно, працює й система соціального захисту. Одинокі люди, в яких немає родичів, перебувають під патронатом, до них ходить соціальний працівник. До мого батька приходив – я був далеко, а він один, і до нього приходили за нормативними актами, він був під контролем. Люди повинні зробити максимум з того, що вони можуть зробити сами, а місто забезпечує базові речі.

То ж, як бачите, відповіді киян, звісно, різняться. Спектр думок і оцінок так само великий, як і має бути у демократичному суспільстві. Навіть під час війни. Але нинішні клопоти киян, які вони називають: про дрова, павербанки, труби й автономні котельні, це спільна тривога, але не паніка. Це виглядає на побутову зібраність і глибоку внутрішню впевненість у тому, що місто вистоїть.

Повертаючись до початку історії з циклічністю життя міста у воєнні випробування, знову про одну із найхолодніших зим ХХ століття, 1942 року, крокуючи засніженим Києвом від промерзлого приміщення до промерзлого дому, Олена Теліга писала у своєму листі: «…Але за цим снігом і вітрами відчувається вже яскраве сонце і зелена весна». Олена Теліга, на жаль, не дочекалась. Але Київ обов’язково дочекається своєї зеленої весни 2027 року

Ярина Скуратівська, Київ 

Перше фото: Євген Котенко, Укрінформ.

У Миколаєві начальнику міського полігону твердих побутових відходів повідомили про підозру після тривалого горіння сміття, яке спричинило наднормативний викид забруднюючих речовин у повітря. Збитки довкіллю, за висновком експертизи, перевищили 700 тисяч гривень.

Про це повідомили у поліції Миколаївської області.

За даними слідства, 49-річний керівник полігону одного з комунальних підприємств мав забезпечувати належну роботу об’єкта, а також його екологічний, санітарний та протипожежний стан.

У вересні 2023 року на території полігону площею близько 3 тисяч квадратних метрів виникла пожежа. Тривале горіння знищило сміття та тверді побутові відходи, через що в атмосферне повітря потрапила наднормативна кількість забруднюючих речовин. Рятувальники ліквідовували займання протягом кількох годин.

Фахівці Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу оцінили завдану довкіллю шкоду у понад 700 тисяч гривень. Цю суму також підтвердив висновок інженерно-екологічної експертизи, яку призначили слідчі.

Правоохоронці повідомили посадовцю про підозру за частиною 1 статті 241 Кримінального кодексу України — забруднення атмосферного повітря шкідливими для довкілля речовинами — та частиною 2 статті 367 ККУ — службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.

За цими статтями йому загрожує до п’яти років позбавлення волі, а також позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та штраф.

Досудове розслідування триває. Водночас відповідно до Конституції України чоловік вважається невинуватим, доки його вину не буде доведено в суді.

Андрій Колісніченко

17:53, 10 вересня

Надійне джерело

На Одещині частина споживачів залишиться без газопостачання через планові роботи на газорозподільчих мережах.

За даними АТ «Одесагаз», обмеження торкнуться мешканців населених пунктів і садових товариств Одеського району. Газопостачання споживачам припинять 14 вересня 2026 року, а його відновлення розпочнуть із 21 вересня.

Газопостачання припинять через планові роботи

В одному з випадків причиною відключення стане припинення роботи ГРС Новоградківка та проведення робіт на розподільчому газопроводі високого тиску. Через це без газу тимчасово залишаться споживачі в таких населених пунктах і садових товариствах:

• с. Доброолександрівка;
• с. Новоградківка;
• с. Мар’янівка;
• с. Йосипівка;
• с. Лібенталь;
• с. Петродолінське;
• с/т Вишенька;
• с/т Флора.

Окремо газопостачання припинять через роботи на розподільному газопроводі високого тиску. Це стосуватиметься ще кількох населених пунктів та садових товариств Одеського району.

• сщ. Великодолиньське;
• с/т Механізатор;
• с/т Західне;
• с/т Агронавт;
• с/т 47-й Масив.

Повернення газопостачання відбуватиметься лише за умови присутності всіх абонентів. Газовики наголошують, що під час відновлювальних робіт необхідно буде дотримуватися вимог Правил безпеки систем газопостачання.

За самовільне підключення передбачена відповідальність відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Тому споживачам радять дочекатися завершення робіт та офіційного відновлення подачі газу.

Читайте також:

Центр Одеси 10 вересня залишився без світла: що сталося