Події
Христос воскрес – надія України і світу
Пасхальна колонка Блаженнішого Святослава для Укрінформу: Роздуми в час випробувань
Христос воскрес!
Цими словами ми сьогодні вітаємо одне одного – вдома й на фронті, у лікарнях і на блокпостах, у храмах, на площах, у підвалах, у тимчасовому притулку чи на чужині. Цими словами ми стверджуємо, що навіть у пітьмі війни і людського горя світло життя все ж пробивається крізь камінь гробу.
Пасха – це не лише подія минулого. Це живе «сьогодні». Це наш досвід. Це рана, яка перетворюється на славу. Це перемога, яка народжується з любові. Саме тому Христове Воскресіння є нашою найбільшою надією. А сьогодні – надією України.
Уже понад три роки ми щодня йдемо своєю Голгофою. Ми бачимо хрест не лише на іконах, але й у реальному житті: на обличчях наших воїнів, у сльозах матерів, у тиші сирітських кімнат, у зруйнованих церквах і школах. Але разом із жінками-мироносицями, які прийшли до гробу з миром у руках, ми сьогодні чуємо: «Його нема тут – Він воскрес!» (Лк. 24, 6).
Мене часто запитують: де сьогодні Христос? І я відповідаю: Він у тілі України. Це в Ньому ми сьогодні терпимо і воскресаємо. Це Його обличчя бачимо у захисниках на передовій, які, стоячи між життям і смертю, вибирають любов до ближнього. Це Його ран ми торкаємося у наших поранених і полонених.
Саме Його голос звучить у криках дітей, яких викрадають і вивозять у чужу неволю. Це Він обіймає нас у кожному жесті солідарності, кожному прояві милосердя. Його присутність відчуваємо в молитві тих, хто не втратив віри навіть у найтемніші години випробувань.
Наша Пасха – це не втеча від реальності. Це свідчення, що життя сильніше за смерть, любов перемагає ненависть, а правда розбиває темряву брехні. Цьогоріч ми знову переконуємося, що світло воскреслого Христа пробивається навіть крізь найтовщі бетонні перекриття укриттів і тривоги нічного неба.
А ще – Пасха Христова показує, що ми не самотні. У стражданні і в радості з нами Сам Господь. Він не лише страждає разом із нами – Він воскресає у нас. Він зодягає нашу смертність у красу нетління. І ця краса – у наших людях.
Краса нетління – в очах тих, хто на фронті несе службу з гідністю. Краса воскресіння – в руках медиків, які після чергового обстрілу рятують життя. Краса надії – у серцях вчителів і волонтерів, які вірять у майбутнє. Вона – в усмішках дітей, які, попри все, мріють, грають, співають. Вона – у невтомних жінках, які плетуть маскувальні сітки, готують їжу для воїнів, виховують дітей і підтримують своїх чоловіків. Вона – у літніх людях, які, перетерпівши не одну війну, діляться своєю мудрістю й молитвою. Пасхальна краса нетління – у вірі нашого народу, який не дозволяє злу викрасти в нього людяність.
Цього року, коли вся Церква переживає Ювілейний 2025 рік, Папа Франциск закликає нас бути паломниками надії. Україна вже стала паломницею. Сьогодні ми несемо надію, яку не можна зруйнувати ракетами. Надію, виплекану в горнилі болю. Надію, яка не соромиться сліз, але не дозволяє собі впасти в розпач. Надію, якої світ потребує.
Нас уважно слухають. За нами спостерігають. Наш досвід – став прикладом. Ми вже не лише просимо про солідарність, ми самі стаємо джерелом надії для інших. Саме тому не замовчуймо правду про те, що відбувається. Не ховаймо свою віру. Не стидаймося надії, яка не засоромить. Бо Христос воскрес – і в Ньому воскресає Україна.
Слова особливої вдячності хочу сьогодні скерувати до кожного, хто у ці важкі дні зберігає в серці світло. Ви – промінь надії для нашого народу. Ви – місце зустрічі з воскреслим Христом.
Я вітаю з Великоднем наших воїнів, наших захисників і захисниць. Дякую вам за вашу жертовність. Вітаю поранених і тих, хто в полоні чи окупації. Ми про вас пам’ятаємо. Вітаю волонтерів, медиків, капеланів, усіх, хто тримає Україну на своїх плечах. Вітаю дітей і молодь – нашу надію. Вітаю всіх, хто втратив рідних – ми розділяємо ваш біль і обіймаємо вас любов’ю воскреслого Христа.
Окремо вітаю українців, які через війну опинилися далеко від рідної землі. Ви – наша діаспора надії. Ваші молитви і підтримка єднають нас попри відстані. Ви – наші посли і свідки правди у світі. Ви – частина нашого воскресіння.
Дорогі українці! Христос воскрес – і з Ним воскресає наше майбутнє. Нехай ця Пасха принесе у ваш дім радість, у серце – мир, а в життя – силу. Попереду нас чекає оновлена Україна – країна, де панує справедливість, де загоюються рани, де відбудовуються зруйновані міста, де повертаються додому всі, хто змушений був покинути рідний дім. Будьмо сміливими у надії! Бо ми – народ Воскресіння. І в Христі воскреслому – ми непереможні.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
† СВЯТОСЛАВ
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Події
Leléka провела першу репетицію на головній сцені Євробачення
Представниця України на Євробаченні-2026 Leléka провела першу репетицію на головній сцені конкурсу у Відні.
Як повідомляє Суспільне.Культура, фотографії співачки опублікували в офіційних соцмережах конкурсу та Суспільного Мовлення, передає Укрінформ.
Раніше деталями репетиції організатори поділилися на вебфорумі Reddit: на сцені Leléka з’явилася разом із музикантом Ярославом Джусем, який зіграв на бандурі. Народний інструмент, за повідомленням, є відсиланням до української культури та символізує відчуття дому.

Образ для співачки створювала дизайнерка Лілія Літковська. До роботи над ним також долучилася команда стилістки Маргарити Шекель.

Номер для Євробачення цьогоріч створює команда на чолі з режисером Іллею Дуциком.
«Постанова починається з появи білого подіуму, яким співачка рухається назустріч музиканту Ярославу Джусю. Після першого приспіву сцена занурюється в темряву, зосереджуючи всю увагу на виконавиці. Згодом світло та кольори повертаються, і артистка виходить на кульмінаційну ноту», – зазначає Суспільне.Культура.
Як повідомляв Укрінформ, півфінали і фінал пісенного конкурсу Євробачення-2026 разом із Тімуром Мірошниченком коментуватимуть Василь Байдак, Світлана Тарабарова і Аlyona Аlyona.
Фото: Corinne Cumming, Alma-Bengtsson/EBU
Події
У Києві відбудеться служба в річницю смерті письменника Валерія Шевчука
У Костелі св. Миколая в Києві відбудеться служба в річницю смерті письменника Валерія Шевчука.
Про це у Фейсбуці написала донька письменника Юліана Шевчук, передає Укрінформ.
“Згадайте сьогодні мого тата, хто його знав. Служба Божа у річницю смерті письменника Валерія Шевчука відбудеться сьогодні, 6 травня, у костелі святого Миколая у м. Києві (тато був римо-католиком), вул. Велика Васильківська, 75, о 18.30. Вічне спочивання. Спочивай у мирі, тату”, – написала Юліана Шевчук.
Донька письменника зазначила, що, згадуючи письменника, зазвичай говорять лише про його книги.
“Моя мрія – не стільки перевидання татових книг, яких вже видано дуже багато, а дати його творам «друге життя» чи навіть «безсмертя» – щоб його творчість сприймало і молоде покоління, а барокові мотиви його творів «ожили» б у паралелях із сучасною епохою”, – написала Юліана Шевчук.
Як зазначила вона, спадщина письменника має потенціал для сучасних екранізацій і театральних постановок із новими, сміливими художніми рішеннями, що поєднують минуле й сучасність.
Зокрема, на її думку, такі твори, як «Око прірви», «Вертеп» і «Привид мертвого дому» залишаються актуальними, адже відображають боротьбу добра і зла, суспільні процеси та виклики, близькі й сьогоднішній Україні.
Як повідомляв Укрінформ, письменник Валерій Шевчук помер 6 травня 2025 року.
Народився він 20 серпня 1939 р. у Житомирі.
У 1961 р. Шевчук дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Відтоді він не полишав письменницьку працю.
Валерій Шевчук вважається одним з фундаторів Житомирської прозової школи.
Крім того, Валерій Шевчук є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Також він працював над актуалізацією старокиївської літературної тематики та літератури середньої доби: роман «На полі смиренному» (1982), роман-есей «Мисленне дерево» (1986), упорядкування в перекладах на сучасну літературну мову збірки любовної лірики 16-19 століть «Пісні Купідона» (1984), «Літопис Самійла Величка» у журналі «Київ» 1986—1987 рр. та інше.
Валерій Шевчук став лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001).
29 листопада 2011 року була започаткована в Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка премія Валерія Шевчука (Премія Шевчука) — українська літературна премія, творча відзнака за кращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік.
Події
У Тернополі визначили переможців премії імені Івана Марчука
У тернопільському музеї визначили переможців обласної премії імені Івана Марчука.
Про це у Фейсбуці повідомляє Тернопільський художній музей, передає Укрінформ.
«Щорічна відзнака, започаткована у 2016 році, спрямована на підтримку юних талантів у сфері образотворчого мистецтва. Участь у ній беруть діти віком від 7 до 15 років, які змагаються в номінаціях «живопис» і «графіка», – йдеться у повідомленні.
Цьогоріч журі розглянуло 22 творчі роботи та визначило найкращих. Перемогу в категорії «Живопис» здобула Анастасія Карпій за роботу «Кобзарева пісня». Вона навчається у Козівській початковій спеціалізованій школі мистецтв під керівництвом викладачки Ніни Рибіцької.
У номінації «Графіка» відзначили Христину Чорнобай із твором «Іван Марчук. Пльонтаний всесвіт». Дівчина є студенткою Тернопільського мистецького коледжу імені Соломії Крушельницької, де займається під наставництвом Богдана Федоріва.
Учасники продемонстрували високий рівень майстерності, нестандартне мислення та серйозне ставлення до творчості.
Вручення нагород заплановане на 12 травня та приурочене до 90-річчя від дня народження Івана Марчука. Після завершення виставки роботи лауреатів поповнять музейну колекцію.
“Цей рік надає події особливого змісту, адже конкурс відбувається напередодні ювілею Івана Марчука, чиє ім’я він носить”, – зазначили в музеї.
Як повідомляв Укрінформ, український художник Іван Марчук, який після початку повномасштабного вторгнення РФ був змушений виїхати до Відня, створив за час перебування в австрійській столиці вже близько 200 картин.
Фото: Тернопільський обласний художній музей
-
Політика1 тиждень agoУ Жешуві стартує безпекова конференція за участю Свириденко і Туска
-
Відбудова4 дні agoна форумі у Нью-Йорку: Україна має багато тузів у рукаві
-
Події1 тиждень agoФільм «Летять хмари з великою швидкістю» отримав головну нагороду фестивалю goEast у Вісбадені
-
Усі новини1 тиждень agoде розташований інкубатор «інопланетних яєць» і як він утворився
-
Політика1 тиждень agoНовим послом Німеччини в Україні буде Борис Руґе
-
Події7 днів agoФільм «Останній Прометей Донбасу» представить Україну на кінофестивалі Crossing Europe
-
Усі новини1 тиждень agoзнайдено найбільшу скарбницю міді, золота і срібла
-
Усі новини1 тиждень agoДженніфер Лопес фігура – співачка показала прес
