У першому читанні законопроєкт було проголосовано 4 листопада 2025 року. Про це йдеться на сайті Ради.

У пояснювальній записці йдеться про те, що цей законопроєкт потрібен, аби після звільнення з військової служби такі громадяни втрачають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до досягнення ними 25-річного віку та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації наступного ж дня після взяття їх на військовий облік військовозобов’язаного або резервіста.

Контракт 18-24 — що відомо

У січні 2025 року в Україні стартував проєкт “Контракт 18-24”, спрямований на залучення до лав ЗСУ молодих українців віком від 18 до 24 років. За умовами програми, контракти — добровільні, і укладаються на один рік.

У ньому також обіцяли, що коли закінчиться контракт, військовослужбовець зможе звільнитись або укласти новий. “При цьому громадяни, які відслужили за однорічним контрактом, не можуть бути призвані до війська по мобілізації впродовж 12 місяців”, — обіцяли в Міноборони.

Вже у вересні стало відомо, що українська влада міркує над модернізацією програми “Контракт 18-24” і розширити її на військовослужбовців цієї ж вікової категорії, які стали добровольцями до нових умов. Крім того, можливі зміни для бійців старшого віку та бійців з піхотних підрозділів.

У січні Верховна Рада провалила голосування за запровадження відстрочки для тих, хто пройшов службу за “Контратом 18-24”. Нардеп фракції “Голос” Роман Костенко пояснив, що після завершення контракту юнаки автоматично стають військовозобов’язаними, тобто можуть отримати повістку у будь-який момент.

10 лютого Михайло Федоров повідомив про оновлений законопроєкт, у якому ідеться про відстрочку за “Контракт 18-24”. До законопроєкту було внесено низку змін.

На думку вчених, 1976 року космічний апарат NASA “Вікінг-1”, можливо, все-таки виявили докази існування життя на Марсі. Дослідження опубліковано в журналі Astrobiology, пише Space.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

“Вікінг-1” увійшов в історію, як перший космічний апарат, що здійснив посадку на поверхню Марса. Це сталося 1976 року. Прилади для виявлення життя показали, що воно може існувати на Марсі. Але з іншого боку, органічні молекули, необхідні для життя, не були виявлені. Тому вчені дійшли висновку, що життя на Марсі немає.

Але автори нового дослідження кажуть, що насправді “Вікінг-1” виявив органічні молекули на Марсі, а це означає, що результати цієї місії були інтерпретовані неправильно.

Прилад для виявлення органічних молекул апарату “Вікінг-1” нагрівав зразки марсіанського ґрунту спочатку до 120 градусів Цельсія, щоб видалити надлишок вуглекислого газу з атмосфери Марса, а потім до 630 градусів Цельсія, щоб випарувати будь-які органічні речовини, присутні в ґрунті, і потім проаналізувати їх за допомогою мас-спектрометра.

Дивно, але мас-спектрометр виявив викид кисню, вуглекислого газу і невелику кількість метилхлориду і метиленхлориду, тоді як замість цього мали бути присутніми органічні молекули, нехай навіть із метеоритів.

Для повної відсутності органічних речовин, як стверджувала команда “Вікінг-1”, був потрібен невідомий окислювач. Тим часом, передбачалося, що вуглекислий газ залишився після спостереження в контейнері зі зразком, а метилхлорид вважали земним забрудненням від мийних розчинників, що надходили з чистої кімнати на Землі, де було зібрано прилад.

Проблема з цією інтерпретацією, за словами авторів дослідження, полягає в тому, що метилхлорид — це не мийний розчинник, це газ, який кипить за мінус 24 градусів Цельсія.

Проте команда “Вікінг-1” стверджувала, що окислювач не тільки зруйнував органічні сполуки, а й міг пояснити результати інших нібито позитивних тестів на виявлення життя. Тоді вчені дійшли висновку, що цим загадковим окислювачем був якийсь пероксид, хоча пероксиди ніколи не були виявлені на Марсі.

Але якщо на Марсі є мікробне життя, де ж органічні молекули? Хоча органічні молекули були виявлені на Марсі марсоходами Curiosity і Perseverance, вважається, що більшість із них мають небіологічне походження, наприклад, із метеоритів.

І хоча в апарата “Вікінг-1” був менш чутливий мас-спектрометр, ніж у сучасних марсоходів, це все одно не пояснює, чому він взагалі не виявив органічних речовин. Автори нового дослідження вважають, що відповідь було отримано 2008 року, коли посадковий модуль NASA Phoenix виявив перхлорат на поверхні Марса. Перхлорат також є окислювачем, досить сильним, щоб руйнувати органічні речовини з метеоритів протягом тисячоліть, але недостатньо сильним, щоб бути тим окислювачем, який шукала команда “Вікінг-1” для пояснення результатів дослідження.

Зараз відомо, що органічні сполуки плюс перхлорат утворюють метилхлорид і діоксид вуглецю. Унаслідок реакції утворюється 99% діоксиду вуглецю і 1% метилхлориду, що пояснює викид вуглекислого газу і очищувальний розчинник, який спостерігається під час нагрівання марсіанського зразка до 630 градусів Цельсія. Тому вчені дійшли висновку, що прилад “Вікінг-1” насправді виявив на Марсі органічні молекули, необхідні для життя, через продукти їхнього розкладання.

Учені кажуть, що це означає, що, можливо, апарат NASA 50 років тому все ж таки виявив життя на Червоній планеті. Передбачуване життя на Марсі може бути у вигляді автотрофних бактерій. Вони вдень використовують фотосинтез для виробництва власної їжі, а вночі впадають у сплячку, запасаючи вироблений кисень для використання після пробудження. Це пояснює виділення кисню, виявлене апаратом “Вікінг-1”.

Вчені кажуть, що неправильна інтерпретація результатів дослідження “Вікінг-1” призвела до появи офіційної позиції, що 1976 року жодних доказів існування життя на Марсі виявлено не було.

Також Фокус писав про те, що згідно з іншим дослідженням, апарат “Вікінг-1” знищив виявлене життя на Марсі .

Як пише німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung, мюнхенський стартап Hypersonica провів перший успішний випробувальний політ прототипу гіперзвукової ракети з норвезького космодрому Андейя.

У статті зазначається, що хоч компанія була заснована лише у 2024 році, за дев’ять місяців вона змогла пройти шлях від перших креслень до повноцінного льотного тесту. Ба більше, під час випробування ракета розігналася до швидкості понад 7 400 кілометрів на годину та подолала дистанцію більш як 300 кілометрів.

У Hypersonica зазначають, що ключові параметри системи були перевірені в реальних гіперзвукових умовах — аж до рівня окремих компонентів. Зокрема, це дозволило підтвердити працездатність основних технологічних рішень і вийти на наступний етап розробки.

За твердженнями FAZ, Досягнутий результат робить Hypersonica першою приватно фінансованою компанією в Європі, яка змогла продемонструвати гіперзвуковий політ такого рівня. Засновник і генеральний директор стартапу Філіп Керт у коментарі виданню назвав це значним проривом для галузі, де створення подібних систем зазвичай займає роки.

“Нам знадобилося лише дев’ять місяців від першого креслення до готового прототипу. Це великий успіх”, – сказав він

Успіх компанії підтверджується й фінансовою підтримкою, оскільки під час інвестиційного раунду серії A Hypersonica залучила 23,3 мільйона євро від фондів General Catalyst та Plural, а також Федерального агентства Німеччини з проривних інновацій SPRIND. За словами Керта, мета компанії — до 2029 року забезпечити європейські країни відносно недорогими та маневреними гіперзвуковими ракетами як елементом стримування.

Також Керт розповів FAZ, що класичні оборонні програми вимагають мільярдних витрат і надто багато часу, чого Європа нині не має, тому Hypersonica робить ставку на альтернативні підходи, які здатні суттєво зменшити вартість розробки без втрати бойових характеристик.

Ключовою перевагою розробки стартапу він називає поєднання гіперзвукової швидкості з високою маневреністю. За його словами, самі по собі швидкості понад 6 000 кілометрів на годину не є новими, однак можливість точно керувати ракетою на таких режимах значно ускладнює її перехоплення системами протиповітряної оборони.

Для порівняння Керт згадує російські ракети “Іскандер” і “Кинжал”, які досягають гіперзвукових швидкостей, але мають обмежену маневреність. Натомість американська система LRHW (“Темний орел”), яку планують розмістити в Німеччині, є значно ефективнішою, однак, за оцінками експертів, вартість одного її запуску сягає близько 40 мільйонів доларів.

На цьому тлі Європа поки не має власних порівнянних рішень. Саме тому Hypersonica робить акцент на європейському суверенітеті — незалежності у виробництві та ланцюгах постачання. Крім того, компанія має німецько-британську структуру та бере участь у британській гіперзвуковій програмі з бюджетом близько одного мільярда фунтів стерлінгів.

За словами керівника стартапу, попит на гіперзвукові системи вже формується серед європейських країн, а вимоги до таких можливостей визначені й у межах НАТО.

“Наші технології надають цим країнам доступ до гіперзвукових систем. Саме тому ми застосовуємо загальноєвропейський підхід”, – каже Керт.

Нагадаємо, що французькі політики вже протягом 2025 року говорять про створення аналога російського ракетного комплексу “Орешник”. Однак, наразі подібні заяви залишаються радше на рівні політичних декларацій, ніж реальних технологічних рішень.

Також Фокус писав, що росіяни почали випробовувати експериментальну протидронову систему, яка замість традиційних лопатей використовує обертові троси. Загалом, на цю дивну розробку від FPV-дронів росіяни витратили більше ніж 2 роки.