За його словами, реакція на скандал до ухвалення судового рішення “розглядатиметься як пряме втручання у правоохоронний процес”. Про це радник керівника ОП заявив в ефірі телемарафону, повідомляє РБК-Україна

Журналісти спитали у Михайла Подоляка, чи втрати свою посаду секретаря Ради нацбезпеки і оборони України Рустем Умєров, який фігурує на “плівках Міндіча”.

“Якщо ми будемо ухвалювати фундаментальне рішення на підставі публікації “транскрипцій”, як ви кажете, ну це трохи буде дивно для системи управління, це перше. І друге, Умєров дав розгорнуту відповідь на ті закиди, які є. Він хоче з’ясувати автентичність цього транскрипта тощо”, — підкреслив радник керівника ОП.

Також Подоляк заявив, що й сам Умєров хоче з’ясувати, як записи з “плівок Міндіча” опинилися у відкритому доступі, наскільки вони автентичні та чи не вирвані слова з контексту.

На думку радника ОП, Умєров є ефективним перемовником із країнами Близького Сходу та США. А сам скандал не впливає на позицію Рустема Умєрова під час переговорів.

Коментуючи запитання про те, чому союзники України не реагують на продовження скандалу так активно, як раніше. Подоляк нагадав про різницю між політичними подіями і кримінальним процесом, де триває розслідування справи.

“З’явилася певна інформація в рамках розслідування, яке поки що не призвело до винесення судових вироків, і ми маємо дати тут якусь політичну оцінку. А як це тоді буде, знаєте, розглядатися? Це буде тоді розглядатися як безумовне… пряме втручання в правоохоронний процес”, — заявив він.

Публікація “плівок Міндіча” у ЗМІ: що відомо

29 квітня журналісти “Української правди” оприлюднили частину записів прослуховування з квартири бізнесмена Тимура Міндіча, у яких згадуються розмови про діяльність оборонної компанії Fire Point, державні контракти та можливе фінансування ракетних програм. У цих матеріалах також фігурує інформація про можливі зв’язки Міндіча з компанією Fire Point. У записах обговорювалися питання фінансування оборонних проєктів, співпраці з державними структурами та розподілу коштів на розробки озброєння.

Після чого компанія Fire Point звернулася до Національного антикорупційного бюро України з проханням перевірити автентичність “плівок Міндіча”, у яких згадується підприємство.

1 травня народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив нову частину так званих “плівок Міндіча”, де, за його словами, зафіксовано розмову бізнесмена Тімура Міндіча та чинного секретаря РНБО Рустема Умєрова. На цьому запису йдеться, зокрема, про загадковий “проєкт 23”.

Також 1 травня “Українська правда” оприлюднила другу серію розшифровок “плівок Міндіча”, у яких, за даними видання, фігуранти справи “Мідас” ще до офіційного рішення Кабміну обговорювали склад наглядової ради державного “Сенс Банку”. У матеріалі також ідеться про можливий вплив приватних осіб на завод “Карпатнафтохім”.

Після чого адвокат Міндіча Андрій Костенок озвучив позицію свого клієнта. За його словами, сторона захисту не може підтвердити достовірність розмов, оприлюднених у матеріалах журналістів та народних депутатів, оскільки такі аудіозаписи та їхні стенограми не надавалися захистом ані офіційно, ані неофіційно в рамках кримінального провадження. Відповідно ми були позбавлені можливості їх дослідити чи перевірити.

8 травня вийшла третя частина “плівок Міндіча” на “Українській правді”. У ній йдеться про втечу двох головних фігурантів справи — Тимура Міндіча та Олександра Цукермана — з України. У цьому їм міг допомагати колишній заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андрій Синюк.

Адже Росія пообіцяла нібито завдати масованого удару по Києву лише в разі спроби зірвати День перемоги. Про це російський силовик розповів виданню НСН.

“Москва пообіцяла завдати удару по Києву у відповідь на масований удар 9 травня по Москві, якщо раптом Київ наважиться на таку атаку з метою зірвати наше велике свято. Тоді ми завдамо масованого удару по центру Києва. Потрібно розуміти, що президент Росії поставив чітке завдання, мова йде про жорстку відповідь на атаку Москви в період свят. А порушення перемир’я під цю відповідь не підходять”, — генерал-лейтенант Віктор Соболєв.

Атака українських дронів на РФ: деталі подій 8 травня

Нагадаємо, що після атаки дронів Російська Федерація призупинила роботу 13 аеропортів у південних областях. Серед об’єктів, які атакували безпілотники, були підприємства військово-промислового комплексу та нафтової галузі РФ. Вибухало під Москвою, у Грозному, Ярославлі, Пермі.

Раніше Фокус писав про наліт дронів на Ростов-на-Дону, який стався в ніч на 8 травня. Зранку з’ясувалось, що, окрім решти об’єктів, пошкодили навігаційне устаткування.

Також близько 8 год 8 травня у мережі з’явилась інформація про вибухи та стрілянину у Грозному. На відео з місця подій показали дрон, який летів посеред міста і момент влучання з яскравим спалахом вогню.

Крім того повідомлення про вибухи у Ярославлі опублікували о 3 год 8 травня. На відео показали спалахи вогню на території промислового підприємства.

Також новий приліт стався на підприємства нафтової галузі у Пермській області. На відео знов фігурують пожежа і дим на території місцевого нафтопереробного заводу.

Новий Цивільний кодекс України мав стати однією з ключових юридичних реформ на шляху до ЄС. Натомість законопроєкт №15150 вже на етапі першого читання перетворився на джерело гучного скандалу: юристи попереджають про ризики для права власності, правозахисники — про загрози для жінок, дітей та ЛГБТ, а критики документу кажуть, що під виглядом “оновлення” держава фактично переписує правила приватного життя українців. Фокус розбирався, чому навколо нового кодексу почався такий конфлікт і які норми викликали найбільше запитань.

Розлучення, дівоче прізвище та тонкощі аліментів

Одразу після того, як у ВР було зареєстровано законопроєкт 15150, найбільше запитань виникло до зміненого сімейного кодексу. Перше, що впало в око і викликало обурення, — це зниження віку вступу в шлюб для дівчат. Замість граничних 16 років (і то за певних обставин) зібралися дозволити шлюб із 14 років. Інші зміни не викликали такого великого резонансу, і до другого читання вік вступу в шлюб вирішили залишити колишнім. Але крім цього пункту там з’явилися ще більш несподівані норми.

Суд зможе примусово “мирити” подружжя, якщо це відповідатиме принципу “добросовісності”, пише народний депутат Інна Совсун. Під цим автори проєкту розуміють “сукупність моральних норм і уявлень про належну поведінку”. Іншими словами, якщо суддя визнає розлучення “неетичним” або таким, що суперечить цим уявленням, подружжя можуть направити на примирення. А це — додаткові місяці судових засідань і витрати на юристів. При цьому для сімей з дітьми процедура примирення стає обов’язковою.

Чоловік зможе через суд вимагати від дружини повернути дівоче прізвище, якщо її поведінку визнають “негідною” — наприклад, у разі зради.

По-новому пропонується виплачувати й аліменти. Якщо дохід платника виявиться нижчим, ніж у одержувача, суд зможе повністю звільнити його від виплат.

За словами Совсун, така норма створює ризик зловживань: батько може офіційно оформити мінімальну зарплату, а решту доходу отримувати неофіційно. У результаті мати, на якій залишається дитина і всі витрати на її утримання, може взагалі позбутися аліментів.

Чинний Сімейний кодекс дозволяє стягнути аліменти за минулий час, якщо позивач доведе, що намагався отримати їх, але не зміг через ухилення відповідача. Суд може присудити їх не більше ніж за десять років. Новий Цивільний кодекс скорочує цей строк з десяти років до одного року.

Захопив — значить володієш: як новий кодекс змінює право власності

Новий кодекс фактично розмиває саме поняття права власності. За їхніми словами, це може створити ризики для власників квартир, землі чи бізнесу, оскільки в окремих випадках майно буде простіше оскаржити або навіть втратити.

При цьому в самому проєкті статті 400 і 401 закріплюють класичне право власності: власник може вільно розпоряджатися своїм майном, робити з ним усе, що не заборонено законом, і захищати його від посягань інших осіб.

Згідно з новими положеннями, для того щоб вважатися власником майна, в окремих випадках уже недостатньо лише документів, договору чи виписки з реєстру. У проєкті йдеться про те, що достатньо встановити “ефективний контроль” над річчю і користуватися нею як своєю. Для нерухомості таким підтвердженням можуть вважатися зайняття ділянки, її огородження або використання, а для рухомого майна — фактичне володіння річчю.

Критики проєкту побоюються, що на практиці це може призвести до ситуацій, коли право володіння намагатимуться підтверджувати не документами, а фактичним контролем над майном.

“Новий кодекс розмиває право власності, дозволяє відбирати майно за розмитими причинами і легалізує захоплення чужого. Це створює ризики для кожного власника квартири, землі або бізнесу”, — зазначає в коментарі Фокусу адвокат Валентин Сєрков.

Однією з найбільш спірних норм стала так звана набувальна давність. Згідно з проєктом, людина, яка “сумлінно заволоділа чужим майном” і відкрито користується ним як своїм, з часом може отримати право власності на це майно.

Простіше кажучи, якщо хтось роками фактично володіє будинком, землею або навіть автомобілем і це не було оскаржено, через 10 років він зможе претендувати на статус законного власника.

У справжнього власника є лише один рік, щоб подати до суду і повернути майно. Якщо він зволікатиме — загарбник отримає право власності.

“Це створює дві паралельні системи: можна володіти майном за документами, а можна — просто за фактом захоплення. Таким чином, можна легко і безкарно узаконити незаконно захоплену ділянку в заповідній або прибережній зоні, приміщення, та що завгодно, наприклад, чужу машину, лише тому, що 10 років на ній їздиш”, — зазначає адвокат.

При цьому за новим проєктом пріоритет у праві володіння віддається не документам, а факту володіння. На початковому етапі суд дивиться тільки на те, хто реально контролював річ і втратив її проти волі. Якщо це підтверджується — володіння відновлюють. А ось питання, хто справжній власник, вирішують окремо.

Для нерухомості враховують дані держреєстрів, але грань між захистом володіння і правом власності залишається розмитою.

Щоб протистояти рейдерському захопленню, вписано норму про те, що захист не працює у випадках насильницького, прихованого або самовільного захоплення. А загарбник не може захищатися проти власника. Але є проблема: власнику все одно доведеться доводити в суді, що захоплення було саме самовільним. А рейдери можуть посилатися на усні домовленості або “згоду” колишнього власника, щоб затягнути процес.

І в новій редакції Цивільного кодексу хочуть закріпити норму про те, що майно не може бути витребуване від добросовісного набувача:

• якщо з моменту проведення державної реєстрації права власності минуло більше 10 років (наразі строк становить 3 роки);
• або якщо з дати передання майна першому власнику в приватну власність минуло понад 10 років (зараз 3 роки), якщо законодавством на той час не було встановлено необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності.

Закон має зворотну силу: він застосовується до справ, де суд ще не виніс рішення про витребування майна. Це дає змогу добросовісним набувачам завершити спір на свою користь.

Якщо суд забирає майно у добросовісного покупця, він зобов’язаний одночасно вирішити питання про компенсацію його вартості. Держава або місцева влада має внести на депозит суду ринкову вартість майна. Однак є ризик суперечок через оцінку.

Будь-яку інформацію про людину можуть стерти

Не менший резонанс викликає стаття 328, яка закріплює так зване “право на забуття”, зазначають юристи. Згідно з нею, фізична особа може вимагати видалити інформацію про себе з пошукових систем і баз даних не тільки якщо вона недостовірна, а й якщо вона просто “втратила суспільний інтерес”.

Тобто колишній фігурант скандалу зможе через суд змусити медіа видалити дані про себе. Це зруйнує прозорість і унеможливить перевірку контрагентів. При цьому право на видалення або знеособлення інформації із загальнодоступних джерел має застосовуватися винятково якщо така інформація обробляється незаконно або є недостовірною (аналогічно до статті 8 Закону України “Про захист персональних даних”).

“Мертві норми” і роки хаосу: що не так із новим кодексом

Проєкт нового кодексу викликав у юристів величезну кількість зауважень. Його автор і одночасно спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук визнав, що перше читання — лише початок великої дискусії, а парламент готовий обговорювати зміни до другого читання. Утім, голосування планують уже на 19 травня, і критики сумніваються, що за цей час документ встигнуть якісно доопрацювати.

У ЄС також розкритикували окремі положення проєкту, угледівши в них ризики для прав ЛГБТ, жінок і дітей. А суддя Сергій Бондаренко вважає, що новий кодекс узагалі не варто ухвалювати, оскільки нинішній Цивільний кодекс, на його думку, вже досить ефективний.

“Існує різниця між законодавством і законністю. Закон можна написати як завгодно, але на практиці частина норм може виявитися “мертвою” — тобто такою, яку неможливо повноцінно застосувати або довести в суді. Формально вона існує, але ефективно використовувати її не виходить”, — пояснює Фокусу Сергій Бондаренко.

Перше, на що варто звернути увагу, — якість самого закону. Нині навіть за наявності однієї й тієї самої норми суди можуть ухвалювати протилежні рішення: в одному випадку позов задовольняють, в іншому — відмовляють за практично однакових обставин.

Як зазначає Бондаренко, жоден законодавець не здатний передбачити всі життєві ситуації, тому ключову роль відіграє судова практика, яка з часом “відшліфовує” застосування норм. Однак на формування єдиного підходу у судів йдуть роки, а іноді й десятиліття.

“Нинішній Цивільний кодекс ухвалили ще 2003 року, але навіть для окремих його норм єдина судова практика формувалася майже десятиліття. Наприклад, за статтею про самовільне будівництво Верховному суду знадобилося близько восьми років, щоб виробити єдиний підхід до її застосування. При цьому за деякими статтями досі немає стабільної практики: сьогодні суд трактує норму одним чином, завтра — іншим. У підсумку люди з однаковими ситуаціями можуть отримувати протилежні рішення. А це вже проблема юридичної визначеності та справедливого суду”, — пояснює Бондаренко.

На думку екссудді, нинішній Цивільний кодекс уже має більш-менш сформовану судову практику, тоді як нові норми і поняття різні суди можуть почати трактувати по-своєму.

Він попереджає, що це створить правову невизначеність у питаннях, які стосуються практично кожного — від квартир і землі до побутових і майнових спорів.

Нагадаємо, новий Цивільний кодекс України може заборонити реєстрацію торгових марок на кшталт “Буча Комбуча”, “Бахмут” або “Привид Києва”. Автори проєкту пояснюють це боротьбою з комерціалізацією трагедій і війни.

Окрім цього, новий проєкт Цивільного кодексу нібито передбачає, що шлюб може вважатися недійсним, якщо один із подружжя змінює стать. Загалом, відповідне розпорядження набуває чинності з дня реєстрації зміни статі та не потребує звернення до суду.