Марсохід NASA Perseverance виявив на Марсі незвичайний камінь, який міг утворитися в умовах, де існували мікроорганізми. Марсохід взяв зразок гірської породи, але він може так і не потрапити на нашу планету, принаймні, у найближчому майбутньому, пише CNN.

Марсохід Perseverance під час дослідження дельти давно висохлої річки на Марсі виявив дивний камінь. На Землі такі гірські породи утворюються в ґрунтах і донних відкладах у результаті життєдіяльності мікроорганізмів.

Perseverance взяв зразок гірської породи, і зараз він зберігається в титановій трубці всередині колісного дослідника Марса. Вчені з команди місії Perseverance вважають, що вони вперше знайшли на Марсі об’єкт, який можна класифікувати як потенційну біосигнатуру, тобто об’єкт, що містить ознаки того, що на Червоній планеті в минулому було життя. Але цей зразок гірської породи може так і не потрапити на нашу планету.

Щоб з’ясувати, чи існувало на Марсі позаземне життя, необхідно дослідити зразки місцевих гірських порід на Землі. Інструменти “Perseverance” не дають змоги цього зробити.

NASA розробила програму Mars Sample Return, в рамках якої спеціальні космічні апарати мали забрати цей та інші зразки гірських порід, зібрані Perseverance на Марсі, а потім доставити їх на Землю. Однак у 2024 році NASA призупинило розробку цієї програми, і на даний момент вона вважається закритою.

Спочатку планувалося, що в рамках програми Mars Sample Return цінні зразки з Марса прибудуть на Землю у 2031 році. Потім цей термін перенесли на 2033 рік. Програму було призупинено, а потім закрито через те, що її вартість перевищила 11 мільярдів доларів.

І все ж глава NASA Джаред Айзекман сподівається, що одного дня зразки з Марса будуть доставлені на Землю, і ми дізнаємося, чи жили на Червоній планеті інопланетяни, чи ні. Але коли це станеться, він не може сказати.

Вчені все ще сподіваються, що зразки, зібрані марсоходом Perseverance, так чи інакше будуть доставлені на Землю. Наприклад, у цьому можуть допомогти приватні компанії, які можуть стати підрядниками NASA, а вартість їхніх місій може бути у кілька разів меншою, ніж 11 мільярдів доларів.

А поки що зразки гірських порід перебувають на Марсі й зберігають свою таємницю. Можливо, на Марсі було життя, а можливо, його й не було. Невідомо, коли ми отримаємо відповідь на одне з найінтригуючих питань.

Інші новини науки

Велика пожежа спалахнула 13 жовтня в Аксаї під Ростовом-на-Дону. Вогонь охопив територію машинобудівного заводу “Аксайкардандеталь”. За російськими даними, попередня площа загорання становить близько 3000 квадратних метрів, а над промзоною піднявся густий чорний дим. Про це повідомляє InformNapalm.

Підприємство працює з 1955 року й випускає карданні вали, шарніри, вузли трансмісій та інші механічні компоненти для сільськогосподарської і спеціальної техніки. Проте, як передає джерело, його можливості ширші: тут є потужності для гарячого штампування, високоточної металообробки, лазерного різання та роботи на верстатах із числовим програмним керуванням.

У вересні 2025 року директор заводу В’ячеслав Покровський розповідав про модернізацію виробництва та закупівлю південнокорейських і китайських верстатів. Він також підтверджував, що підприємство розширює напрям механічної обробки й може виготовляти компоненти для інших галузей.

Саме це робить об’єкт цікавим у контексті російського ВПК. Карданні передачі та шарніри використовують не лише в цивільних машинах, а й у військовій автомобільній та спеціальній техніці. Тобто наявні технології дозволяють заводу потенційно виконувати замовлення подвійного призначення.

Вогонь, за попередніми повідомленнями, охопив складські приміщення з пластиковою продукцією. На заводі є окрема дільниця, де роблять пластикові захисні кожухи для карданних валів. Масштаби пошкоджень основних цехів і причина пожежі поки невідомі.

Раніше повідомлялося, що магістральний газопровід, яким центральноазійський газ іде до Росії, вибухнув у Пензенській області. Аварійну ділянку відключили, у трубі догорає паливо, постраждалих немає.

Також великий нафтопаливний термінал Новошахтинського заводу нафтопродуктів у Ростовській області догорів після атаки дронів 10 жовтня. Об’єкт палав дві доби, а після пожежі там зафіксували серйозні руйнування.

П’ять балістичних ракет і жодного попередження від партнерів. Так президент Володимир Зеленський описав російський удар по Києву ввечері 12 жовтня. Повітряні сили повідомили, що виявили ракети радарами вже під час атаки: інформація про їхні пуски з території РФ не надходила. За словами міського голови Віталія Кличка, у Дніпровському районі ракета влучила в об’єкт транспортної інфраструктури, а в Деснянському — у складську будівлю.

Цей удар стався на тлі нових погроз Вашингтона припинити обмін розвідданими з Україною. За інформацією Financial Times, під час переговорів у Маямі представники Дональда Трампа попередили українську делегацію про можливе відключення, якщо Київ не зупинить атаки на російські НПЗ. Водночас президент США оголосив про домовленість із Москвою щодо постачання російського дизельного пального на світовий ринок.

Проте відсутність попередження про конкретну атаку ще не доводить, що США реалізували свою погрозу. Причини з’ясовуються. Зеленський, зі свого боку, наголосив: протягом двох діб після оголошення Трампом “енергетичного перемир’я” Україна не атакувала російські НПЗ та інші енергетичні об’єкти, тоді як Росія продовжувала удари.

Вашингтон уже використовував розвіддані як важіль тиску на Київ. У березні 2025 року, після конфлікту Трампа й Зеленського в Овальному кабінеті 28 лютого, США призупинили обмін розвідувальною інформацією. Його відновили 11 березня після переговорів української та американської делегацій у Джидді.

Фокус за допомогою експертів з’ясував, що втратить українська ППО без американських розвідданих, як це може вплинути на попередження населення про ракетні удари та чи здатні власні системи України, європейські союзники й комерційні супутники замінити допомогу США.

Україна без розвідданих США: що зміниться для ППО та захисту від “Іскандерів”

Припинення передачі американських розвідданих не означатиме, що українська ППО перестане бачити російські ракети. Однак вона може втратити критично важливий час для підготовки до перехоплення, а цивільні — для переходу в укриття. Найбільше це позначиться на попередженні про балістичні загрози, пояснює директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський.

За його словами, для раннього виявлення ракетних пусків Україні важливі дані американської орбітальної системи попередження SBIRS. Її інфрачервоні сенсори фіксують теплове випромінювання від працюючих ракетних двигунів. Інформація про пуск і напрямок загрози допомагає завчасно оголосити тривогу та підготувати розрахунки ППО до відбиття атаки.

“Якщо ці дані перекриють, Україна втратить вирішальні хвилини запасу: час на реакцію для систем ППО та перехід цивільних в укриття скоротиться до критичного мінімуму (доки ціль не засічуть наземні радари над горизонтом), що різко збільшить ризик гуманітарних катастроф і масштабних жертв серед мирного населення”, — наголосив Фокусу Храпчинський.

Наслідки втрати американських даних відрізнятимуться залежно від типу ракет. Крилаті “Калібри” та Х-101 українська ППО може виявляти власними наземними радарами. За оцінкою Храпчинського, у цьому випадку залежність від супутникового попередження менша, ніж під час атак балістикою. Водночас здатність самостійно виявити ракету не означає, що додаткова інформація про підготовку та початок удару не має значення.

Для протидії балістичним “Іскандерам-М” та аеробалістичним “Кинджалам” раннє попередження особливо важливе. За словами експерта, американські супутникові дані можуть давати кілька додаткових хвилин для оголошення тривоги та реакції розрахунків. Без них загрозу доведеться виявляти наземними радарами вже під час польоту.

“Запас часу на оголошення тривоги та реакцію розрахунків ППО скоротиться з 4-5 хвилин до критичних 60-90 секунд — фактично до моменту, коли ракета фізично вирине над радіогоризонтом наших РЛС”, — каже експерт.

Протягом повномасштабної війни Україна вдосконалювала систему ППО та способи виявлення повітряних загроз. Для боротьби з крилатими ракетами й ударними безпілотниками Сили оборони використовують власну мережу радарів та різні засоби перехоплення. Виявляти дрони також допомагають акустичні датчики, а знищувати їх — мобільні вогневі групи. Проте, наголошує Храпчинський, наявні можливості не дозволяють повністю компенсувати втрату американських розвідданих.

Одна з головних проблем — обмежений радіогоризонт наземних радарів: вони не можуть забезпечити таке саме раннє виявлення пусків, як космічні системи. За оцінкою експерта, без зовнішнього попередження зросте навантаження на українські РЛС та їхні розрахунки. Необхідність довше тримати радари ввімкненими також підвищуватиме ризик їх виявлення противником.

“Це неминуче демаскує позиції наших дивізіонів, перетворюючи їх на пріоритетні мішені для російських протирадіолокаційних ракет і баражуючих боєприпасів, а розрахунки ППО змушені будуть перебувати в стані безперервної бойової готовності та постійної зміни точок дислокації для елементарного виживання техніки”, — наголосив Храпчинський.

Супутникова розвідка та попередження про пуски: чим Україна може замінити допомогу США

Незалежний експерт з питань вивчення космосу та позаштатний радник голови Державного космічного агентства України Андрій Колесник нагадав Фокусу про ситуацію 2025 року, коли США вже припиняли передавати Україні розвіддані. За його словами, на той час Сили оборони отримували 90% даних зі США і 10% — з Європи, Японії та Південної Кореї. Після цього Україна та партнери почали діяти, щоб закрити прогалини, які виникають через рішення Вашингтона. Тож чи здатні європейські союзники й комерційні супутникові компанії у 2026 році замінити США — і де залишаться прогалини?

США розбудовували систему супутникової розвідки протягом багатьох років через протистояння із СРСР, розповів фахівець. Важливо було вчасно дізнаватися про пуски ракет із ядерними боєзарядами — малої, середньої та міжконтинентальної дальності, зокрема зі стаціонарних позицій. Для цього створили систему раннього попередження з надчутливими інфрачервоними датчиками, які фіксують тепловий слід у місцях пуску. Дані передаються до центрів обробки, після чого надходять команди на протидію. Україна отримувала ці дані й могла завчасно сповіщати людей та приводити в бойову готовність системи Patriot й інші компоненти ППО.

Ще один напрямок космічної розвідки — виявлення мобільних пускових установок. У цьому випадку використовують оптичну розвідку, яка виявляє зміни на місцевості шляхом порівняння знімків, та радіолокаційну розвідку, яка дозволяє виявляти об’єкти незалежно від часу доби та хмарності. Також є система радіоелектронної розвідки, яка фіксує сигнали та радіовипромінювання в пасивному режимі — наприклад, коли десь увімкнули РЛС або інші джерела сигналу. Це теж допомагає виявляти мобільні установки.

Після дій США у 2025 році європейці почали активніше розвивати власні спроможності, оскільки раніше покладалися на американців, хоча Британія та Франція, як ядерні держави, і до цього працювали над цим напрямком. Наприклад, Польща отримала власні супутники, а Європейський Союз виділив додаткові кошти, тож частка європейських розвідданих зростає. За словами Колесника, проблема полягає в тому, що європейські системи можуть виявляти пуски зі стаціонарних позицій, але не забезпечують постійного покриття російської території. Тому для спостереження за ОТРК “Іскандер” американські дані залишаються критично важливими.

“Щодо “Іскандерів” ми на сьогодні практично повністю залежні від американських даних. Я не кажу, що французи чи британці зовсім не можуть дати нам дані по “Іскадерах”, але їхні можливості на порядок гірші або менші, ніж американські”, — сказав Колесник.

Експерт додав, що на липневому саміті НАТО оголосили про багатонаціональну космічну програму восьми країн. Вона називається HALO (Hybrid Alliance Layered Operations in Space), і до неї приєдналися Данія, Канада, Фінляндія, Німеччина, Норвегія, Нідерланди, Швеція та Туреччина. Головне завдання програми — покращити зв’язок та інтегрувати військові супутники, які перебувають у власності й під контролем окремих держав, у спільну мережу.

У перші роки повномасштабної війни Україна почала використовувати власний “народний супутник” ICEYE. За словами Колесника, на сьогодні саме цей апарат уже завершив роботу та згорів в атмосфері. Водночас Сили оборони мають доступ до інших супутників цієї компанії, які спостерігають за Землею в радіолокаційному діапазоні. Ці та інші апарати можуть помітити зміну розташування мобільної установки “Іскандер”, але не забезпечують постійного спостереження за нею та раннього попередження про пуск. Для такого попередження США використовують, зокрема, геостаціонарні супутники, які перебувають на висоті близько 36 тис. км.

“За допомогою комерційних супутників можна порівнянням знімків побачити зміни в розташуванні об’єктів (наприклад, якщо “Іскандери” переставили), але зафіксувати сам момент пуску в реальному часі вони не можуть. Самі ракети в неактивному стані зазвичай ховають у схованках чи ангарах, і виявити їх випадково під час виїзду на позицію — це швидше збіг обставин, а не постійне спостереження”, — наголосив Фокусу експерт.

Створення альтернативної системи раннього попередження потребуватиме значних коштів і років роботи. Канада та європейські країни активно нарощують виробництво супутників, а компанії розгортають заводи в різних країнах, щоб налагодити серійний випуск. За оцінкою Колесника, супутник може коштувати сотні мільйонів доларів, а розгортання системи — мільярди чи трильйони. Експерт вважає, що Європа “зможе вийти на достатній рівень безпеки не раніше 2030 року”. Він підсумував, що в разі втрати американських розвідданих Україна “фактично” втратить систему раннього попередження.

“Оптична і радарна розвідка все одно частково працюватимуть — не в тому обсязі, що від США, але Європа дещо дасть. Крім того, у нас є контракти з європейськими та американськими комерційними компаніями, оплачені європейськими країнами (наприклад, Німеччиною). Я не думаю, що США заборонять своїм комерційним компаніям давати дані Німеччині, а Німеччині — нам”, — наголосив він.

Раніше Фокус розбирався, чому президент США стає на бік агресора, чим може примусити Київ до поступок і як Україні відповісти, не втративши американської підтримки.