Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
Чеське телебачення не братиме участі в міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення» наступного року.
Про це мовник заявив на своєму сайті, передає Укрінформ.
«Ми не побачимо чеського прапора на сцені у 2027 році. Але ми будемо разом вболівати за інших і віримо, що колись знову зустрінемося на Євробаченні», – заявило ČT.
Причиною вказано «поточні коригування бюджету». Водночас зауважується, що Чеське телебачення не виключає повернення до конкурсу в майбутні роки.
Телебачення зазначило, що Євробачення – це масштабний проєкт із великими програмними, виробничими та організаційними вимогами.
«Через поточні коригування бюджету Чеське телебачення вирішило не брати участі у виданні 2027 року», – заявили представники ČT.
У повідомленні додається, що урядова коаліція хоче скасувати збори, які люди та компанії зараз сплачують за Чеське телебачення та Чеське радіо, та замінити їх фінансуванням обох медіа з державного бюджету. Ця зміна, яка означатиме падіння доходів для Чеського телебачення приблизно на 1 мільярд крон, ймовірно, не буде схвалена цього року. Чеське телебачення підготувало низку заходів у зв’язку з майбутніми змінами у фінансуванні, включаючи скасування деяких програм, обмеження інвестицій або звільнення.
Рішення ČT не брати участі в Євробаченні стосується наразі лише наступного року. Планів на подальші роки поки немає.
Як повідомляв Укрінформ, цьогорічне «Євробачення» відбулося у Відні, перемогу на конкурсі здобула Болгарія, таким чином наступний пісенний конкурс відбудеться у травні 2027 року в Бургасі.
Сокиру, якою Джек Торренс – герой Джека Ніколсона у фільмі жахів «Сяйво» 1980 року – прорубував двері у знаменитій сцені, виставлять на аукціон.
Про це повідомляє The Guardian, передає Укрінформ.
Зазначається, що цією сокирою герой Ніколсона прорубує отвір у зачинених дверях, за якими ховається його дружина Венді, роль якої виконала Шеллі Дювалл. Саме в цій знаменитій сцені він вигукує «Here’s Johnny!» («А ось і Джонні!»). Пізніше сокира стає знаряддям убивства Діка Галлорана, якого зіграв Скетмен Крозерс. Культовий кінореквізит оцінюють у 30–50 тис. фунтів стерлінгів (від 40 тис. до 66 тис. дол.).
Сокира є одним із сотень лотів першого аукціону особистого архіву режисера «Сяйва» Стенлі Кубрика, який помер у 1999 році, зазначає видання.
Серед інших предметів із фільму – дві блакитні сукні, які носили сестри-близнючки Алекса та Алексі Грейді. У них вони з’являються в одній із найвідоміших сцен стрічки, запрошуючи сина героя Ніколсона, Денні, «погратися з ними», коли хлопчик їде на триколісному велосипеді коридорами готелю «Оверлук».
За даними видання, сам триколісний велосипед на аукціон не виставлятимуть. Водночас серед лотів є кінематографічна хлопавка, використана у «Сяйві». Він стане одним із чотирьох подібних предметів із фільмів Кубрика. Інші походять зі стрічок «2001: Космічна одіссея», «Баррі Ліндон» та «Із широко заплющеними очима».
Найдорожчим лотом, як очікується, стане модель космічного ембріона з фінальної сцени «2001: Космічна одіссея». Реквізит, також відомий як «Зоряна дитина», оцінюють у 800 тис. фунтів стерлінгів (1,06 млн дол.).
Керівниця відділу популярної культури аукціонного дому Bonhams Клер Тоул-Мойр назвала модель одним із найбільш загадкових образів в історії наукової фантастики. За її словами, вона символізує еволюцію, нові початки, наївність і неоднозначність.
Аукціон відбудеться 3 лютого в лондонському аукціонному домі Bonhams. Перед ним предмети виставлять у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Парижі та Лондоні.
Тоул-Мойр зазначила, що аукціон дасть шанувальникам, колекціонерам та історикам можливість придбати предмети з особистого архіву одного з найвпливовіших режисерів в історії кіно.
Як повідомляв Укрінформ, аукціон особистих речей французької кінозірки та захисниці тварин Бріжит Бардо в Парижі приніс майже 1 млн євро (1,15 млн дол.), що майже у 20 разів перевищило попередню оцінку вартості лотів.
Фото: Maximum Film/Alamy
У Харкові у Державній академії дизайну і мистецтв 5 жовтня відкрилася виставка “(Не)згасле світло (не)народжених для війни”, що поєднує роботи чотирьох загиблих авторів: скульптора Антона Дербілова (мініатюра), скульптора Руслана Мовчана, художниці й поетеси Вероніки Кожушко та кінооператора Юрія Красюка.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
“Ми всі знаємо, що таке жахи війни. Вже понад 11 років Україна, на яку ганебно та цинічно напала Російська Федерація, відстоює своє право на свободу та незалежність. Ми всі усвідомили, що, на жаль, війна забирає найкращих. Найкращих за своїм єством, найкращих по життю, які народилися не для війни, для того, щоб творити, аби нести красу у світ”, – сказав голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський.
Простір виставки об’єднує різні формати візуального та документального висловлювання: малюнки, скульптуру, фотографії, відео, а також цитати зі спогадами близьких та роздумами самих митців.
На відкриття прийшли рідні загиблих, їхні колишні викладачі, друзі, військові побратими.
“Цей проєкт дуже важливий. Дуже важливо, щоби суспільство в різних країнах світу знало про те, що молоді митці кожного дня віддають життя за свободу нашої держави. Серед цих молодих облич я бачу Юрія Красюка, про якого не можу говорити в минулому часі… Я навчала його, він був дуже талановитий і є – в моєму серці… Дуже хочеться, щоб ми нарешті повернулися до мирного життя, дочекалися Перемоги і щоб цих фотографій не ставало більше. Я бажаю цій виставці успіху – промовляти, говорити з глядачем”, – зазначила декан факультету аудіовізуального мистецтва та медіатехнологій академії Ганна Курінна.
Художниця Катерина Дербілова розповіла, що для неї не стало несподіванкою те, що її чоловік пішов на фронт.
“Ми про це говорили, ми бачили, що буде більш масштабна війна. Він говорив, що піде. До повномасштабної війни його ще тримало те, що наші діти були дуже малі”, – поділилася дружина.
“Разом ми заснували творчу студію. Він ліпив фігурки, а я розписувала. Найголовніше, що він хотів показати, які були козаки – без шароварщини, без оцього нальоту радянської, скажімо так, культури, що це були воїни, сильна армія в Європі”, – наголосила Катерина.
Спогадами про скульптора поділився нацгвардієць на позивний “Крава”.
“Ми познайомилися на війни. Це людина з великої літери, це справжній побратим, воїн. Він найкращий з усіх людей, яких я знав… Якось – це було під Балаклією у 2022 році, перед великим контрнаступом – в одного з побратимів був день народження, ми не мали нічого для привітання. Знайшли аркуш А4 – і Антон за кілька хвилин намалював його, один в один…”, – розповів “Крава”.
Скульптор Руслан Мовчан у перші дні вторгнення боронив свою рідну Сумщину. Разом з іншими цивільними шукали зброю, облаштовували блокпости та їздили на патрулювання. Першого березня 2022 року Руслан і ще четверо добровольців вступили в бій.
“На старих “Жигулях” вони робили засади на колони, зупинили декілька проходів танків, але, на жаль, не встигли від’їхати – їх підбили. Всі п’ятеро загинули… Добровольці, що Руслан, що Антон Дербілов. Талановиті хлопці, “сталеві”, яких ми добре знаємо… Скульпторів багато загинуло. Чому я говорю багато – бо мало в нас цієї професії. В нас маленька спільнота, в рік випускається всього 3-4 студенти”, – зауважив заслужений діяч мистецтв України, викладач Олександр Рідний.
Виставку “(Не)згасле світло (не)народжених для війни” підготували у межах проєкту “Місце присутності: пам’ять, творчість, життя” за підтримки Українського культурного фонду.
Як розповів ректор Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олександр Соболєв, експозиція протягом місяця була представлена у Варшаві. Польські колеги адаптували виставку для відвідувачів з порушеннями зору – створили 5 аудіодескрипцій представлених експонатів, а також польськомовні версії аудіогідів з біографіями митців.
У межах гранту УКФ наприкінці жовтня чи початку листопада біля будівлі академії встановлять пам’ятний знак на честь загиблих митців.
“Фундамент уже підготували. Це буде абстрактна композиція, яка символізує зламані долі. Ми запрошували на круглий стіл рідних, військових, ветеранів – отримали схвальні відгуки, підтримку. Вирішили присвятити цей знак не лише нашим загиблим випускникам і студентам, а всім загиблим митцям”, – зазначив Соболєв.
Як повідомлялося, у Харкові 19 травня, у день народження вбитої художниці та поетеси Вероніки Кожушко, оголосили переможців другої щорічної Премії “Генерація Ніка”.
-
Одеса4 дні agoОбстріл Одещини: є постраждалі, пошкоджені будинки
-
Суспільство4 дні agoЧиновниці окупаційної соцслужби Херсона посилили вирок
-
Одеса6 днів ago
Атака Росії на Одещину: 8 людей постраждали, є руйнування
-
Суспільство4 дні agoВійськові та їхні родини отримають усі виплати за жовтень
-
Суспільство1 тиждень agoНа Одещині поліцейський збив жінку: вона померла в ліка…
-
Війна1 тиждень agoНа Одещині росіяни атакували судно під прапором Палау
-
Політика1 тиждень agoКНДР вчиться на російсько-українській війні й озброюється
-
Усі новини1 тиждень agoексперт порівняв топові смартгодинники 2026 року (фото)