Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
Події
У Києві завершують зйомки фільму «Вольфрам»
У Києві завершуються зйомки повнометражного фільму “Вольфрам” режисера Пилипа Іллєнка.
Як передає Укрінформ, про це Українська кіноакадемія повідомила у Фейсбуці.
Робоча назва стрічки – “Серце дитини”.
Головні ролі у фільмі виконують Богдан Бенюк та Валерія Ходос, оператором-постановником виступає Ярослав Пілунський, а продюсеркою – Анна Капустіна. Фільм створюється за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
“Вольфрам” – психологічна драма про втрату і другий шанс, складні стосунки між батьками та дітьми, цінність часу й силу людської любові.
Це фільм про війну, в якому війна не стає головним героєм. Натомість у центрі оповіді – дві родини, чиї долі назавжди поєднує одне серце. Стас молодий і спраглий життя. Гнат уже прожив своє й очікує на його завершення. Але сліпий шматок вольфрамової шрапнелі підміняє їхні долі. Донька Гната Наталка намагається віднайти у цій підміні сенс, справедливість чи бодай милосердя.
Режисер стрічки Пилип Іллєнко – український кінопродюсер, колишній голова Державного агентства України з питань кіно, член Європейської кіноакадемії та Української кіноакадемії. “Вольфрам” для нього стане повнометражним режисерським дебютом.
За словами Іллєнка, в основі цієї історії – парадокс: смерть і життя існують поруч, іноді розділені лише кількома годинами.
“Я хочу розповісти про це, не перетворюючи жодне з них на видовище. Для мене фільм у підсумку деконструює та переосмислює концепцію часу. Я хочу, щоб ця драма залишила глядача з фізичним відчуттям неперервності: що життя може закінчитися і все одно залишитися у світі – іноді буквально, всередині іншої людини”, – зауважив режисер.
За словами Бенюка, режисер звертається до цілої низки важливих тем – від любові та взаєморозуміння до гуманності й людяності.
“Мій герой дізнається, що для нього знайшовся донор, який віддасть йому своє серце, – і за цим наступає усвідомлення, наскільки складний процес за цим стоїть. Які документи необхідно оформити, як відбувається погодження, як працюють лікарі, за яких умов надається дозвіл на донорство органів… Це непроста історія, в основі якої передусім бажання жити і дарувати життя іншим. Вона потребує неабиякого дослідження, і якщо вже Пилип узяв до рук камеру, щоб розповісти її – я впевнений, що у результаті ми побачимо справді важливий фільм”, – зазначив виконавець головної ролі.
“Вольфрам – це фільм про війну, який не робить війну своїм головним героєм. Між двома його героями, які ніколи не зустрічаються – серце і дивна, майже неможлива неперервність життя в країні, де смерть стала частиною повсякденного побуту”, – підкреслила продюсерка фільму.
Після завершення знімального періоду робота над фільмом “Вольфрам” продовжиться на етапі постпродакшну. Дата прем’єри буде оголошена додатково.
Як повідомляв Укрінформ, у Києві розпочалися зйомки фільму “За двома зайцями. 90-ті” режисера Аркадія Непиталюка.
Фото: Українська кіноакадемія
Події
У Латвії відбудуться Дні українського кіно
У Ризі з 27 до 29 жовтня відбудуться Дні українського кіно.
Як передає Укрінформ, про це Державне агентство України з питань кіно повідомило у Фейсбуці.
“З 27 до 29 жовтня 2026 року в Ризі пройдуть “Дні українського кіно в ім’я життя” – культурна подія, що об’єднає кіномистецтво, міжнародну співпрацю та вшанування тих, хто щодня рятує людські життя”, – йдеться у повідомленні.

Проєкт спрямований на популяризацію українського кінематографа, посилення культурної дипломатії та зміцнення українсько-латвійських відносин.
У програмі заходу чотири українські стрічки: “Яса” режисера Сергія Маслобойщикова, “Куба&Аляска” режисера Єгора Трояновського; “Віддалені наслідки” режисерки Катерини Малокопєєвої та “Ну, мам!” режисера Олега Борщевського.
Важливою складовою події стане церемонія нагородження Орденом Святого Пантелеймона, яка відбудеться 28 жовтня. Відзнака є символом визнання професіоналізму, милосердя та самовідданості медиків і тих, хто підтримує Україну в боротьбі за свободу та незалежність.
Окрім того, у межах події заплановано зустрічі українських і латвійських кінематографістів, майстер-клас для студентів Латвійської академії культури та підписання Меморандуму про співпрацю між Національною спілкою кінематографістів України і Спілкою кінематографістів Латвії.
Покази та заходи проходитимуть у кінотеатрі Splendid Palace та Українському домі у Латвії.
У Держкіно зауважили, що українське кіно – це не лише мистецтво, а й голос країни, яка бореться за життя, свободу та майбутнє. Саме через такі міжнародні ініціативи історії українців знаходять відгук у світі, а культурні зв’язки між державами стають міцнішими.
Як повідомляв Укрінформ, фільм українського офіцера-прикордонника покажуть на кінофестивалі в Амстердамі.
Кадр із фільму “Куба&Аляска”/2Brave Productions
Події
Влітку росіяни знищили 13 мільйонів українських книжок
Цього літа ворог, завдаючи ударів по українських видавництвах, знищив 13 млн книжок.
Про це в телеефірі повідомила міністр культури Тетяна Бережна, передає кореспондент Укрінформу.
«Ми в Міністерстві культури працюємо над тим, щоби розвивати культуру, розвивати книговидавництво і допомагати українським книговидавцям відновлюватися після російських атак. Нагадаю, що 13 мільйонів книжок було знищено тільки за це літо», – розповіла Бережна.
Вона відзначила, що Міністерство культури та уряд працюють над низкою програм, які мають на меті підтримати вітчизняних книговидавців. Бережна, зокрема, підтвердила, що в ініціативі Президента України «Тисячовесна» наступного року з’явиться книжковий напрямок. За її словами, поки остаточно не вирішено, які саме видавничі проєкти зможуть брати участь у конкурсі.
«Для нас дуже важливо так побудувати підтримку, щоб вона допомагала створювати і видавати книжки і зміцнювала спроможність галузі працювати в умовах війни. Думаю, що це будуть переклади української класики, що це будуть великі видання книжок про українське мистецтво, про українську історію, про українську культуру», – сказала міністр.
Як повідомлялося, Міністерство культури України готує пакет рішень для підтримки книжкової сфери, серед яких – компенсація оренди для книгарень, відновлення івкнижки.
Крім того, Верховна Рада найближчим часом має розглянути законопроєкт, який розширить програму «єКнига» на батьків новонароджених. Цим же актом планують внести правку, що дозволить запустити субвенцію з державного бюджету на оренду приміщень для книгарень з урахуванням сучасних систем реєстраторів розрахункових операцій.
Міністерство економіки та довкілля представило інструменти політики «Зроблено в Україні»: гранти на відновлення виробництва, доступні кредити 5–7–9%, компенсацію воєнних ризиків і страхових премій. Ці механізми охоплюють основні засоби – будівлі, приміщення, обладнання, тоді як для видавництв і книгарень основним активом є книжки.
-
Одеса1 тиждень agoРосіяни атакували вантажне судно на Одещині: є жертви
-
Одеса1 тиждень agoПрацівник ТЦК уникнув ув’язнення за силову мобілізацію в Одесі
-
Відбудова1 тиждень agoбанки вже профінансували проєктів на ₴68,7 мільярда
-
Політика1 тиждень agoЗеленський підписав закон про освіту мовами нацменшин
-
Усі новини1 тиждень agoІлон Маск вирішив помститися «мертвому сину» за зміну статі (фото)
-
Війна1 тиждень agoУдар по Рошен – РФ влучила в завод у Вінниці – Фокус
-
Усі новини1 тиждень agoукраїнок силою «викинули» з готелю у Молдові (фото)
-
Війна1 тиждень agoПлетенчук сказав, як часто Росія застосовує ракетоносії морського базування проти України
