Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
Лист українського журналіста Владислава Головіна до сина увійшов до міжнародної збірки Letters to Our Sons («Листи до наших синів»), яку впорядкували британський актор Стівен Грем і викладачка психології Орлі Кляйн.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.
Збірка вийшла у видавництві Bloomsbury. Грем і Кляйн запросили батьків з усього світу написати синам про те, що вони не могли сказати вголос, і зробити це початком відвертої розмови між батьками й дітьми.
До проєкту долучилися чоловіки з різних професій і життєвих обставин: лікарі, будівельники, актори й ув’язнені. Також у збірці є тексти батьків зі світу спорту й розваг.
«Сповнена надії, страху, сорому та гордості, Letters to Our Sons – це відвертий і надзвичайний потік подекуди хаотичних, часто радісних і завжди складних реалій сучасного батьківства», – йдеться в описі книжки.
Автори ставлять батькам запитання, які стосуються різних моментів життя синів: Яку пораду варто було дати перед першим днем у школі? Що сказати, коли син пропустив гол або забив його? Що сказати в день, коли він пішов з дому? Коли батько востаннє його обіймав? І що б він зробив інакше, якби мав шанс почати знову?
За словами Грема, після виходу його серіалу «Юнацтво» (Adolescence) він зрозумів, що батькам і синам бракує спілкування. Збірку він назвав продовженням послання серіалу та інструментом, який допоможе батькам частіше говорити із синами.
Збір листів Грем і Кляйн оголосили в жовтні 2025 року та приймали до 12 січня 2026 року, а добір остаточно ухвалювали видавництво, Грем і Кляйн. Лист Грема до власного сина теж увійшов до книжки.
Головін зазначив, що його дуже зачепила думка Грема з передмови до книжки про те, що за останні 50 років змінилося саме розуміння того, що означає бути чоловіком. За його словами, видавці отримали понад 1600 листів від батьків з усього світу.
Один із друзів Грема після написання листа дві години плакав: він усвідомив, наскільки сильно любить сина і наскільки важливими були ці стосунки.
Інший чоловік у листі вперше попросив сина пробачити за те, як залежність вплинула на дитинство хлопця. Грем також пише, що такий лист може мати майже терапевтичний ефект: допомагає краще зрозуміти себе, стосунки із сином і те, що хочеш передати далі.
Свій лист Владислав Головін писав тиждень: писав, перечитував і переписував. Поступово він зрозумів, що пише не лише для сина, а й для себе. За його словами, пояснюючи дитині власні переконання, довелося спершу відповісти собі на запитання, що для нього справді важливо, чому він зробив ті чи інші вибори, про що шкодує, чого боїться, чим пишається й заради чого живе.
«Саме тому я так відверто писав синові про те, що відчуваю. Про страх не встигнути сказати йому найважливіше. Про біль від того, що між нами понад 2000 кілометрів. Про те, чому залишився в Україні, хоча міг виїхати. Про свої помилки як батька. Про те, що мені найважче не через ракети чи обстріли, а через тишу квартири, коли після роботи не чую: “Тато прийшов!” І про те, як сильно я ним пишаюся», – зауважив Головін.
Журналіст підкреслив: «Мені здається, саме в цьому і є одна з важливих змін у сучасному розумінні мужності. Нова модель чоловіка не заперечує силу. Вона просто перестає вважати вразливість її протилежністю».
Головін сподівається, що книга Letters to Our Sons вийде українською наступного року.
Як повідомляв Укрінформ, письменник, художник, режисер і військовослужбовець Валерій Пузік удостоєний премії імені Богдана Хмельницького за книжку «З любов’ю – тато!», яку написав на війні як розмову із сином.
Перше фото: facebook.com/vladyslav.golovin
У «Дії» стартує голосування за знакову українську книжку останніх п’яти років у межах проєкту «Знакові видання Незалежності: 35 книжок, які ми обираємо разом».
Про це пресслужба держпідприємства повідомила у Телеграмі, передає Укрінформ.
Зазначається, що у межах проєкту «Знакові видання Незалежності: 35 книжок, які ми обираємо разом» до списку потрапили 15 книжок, які вийшли у 2022–2026 роках. Про українську ідентичність, пам’ять, війну, окупацію, історію, людей. Серед них «Колонія» Макса Кідрука, «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової, «Вірші з бійниці» Максима Кривцова, «Свідчення» Вікторії Амеліної, «Списки» Мирослава Лаюка та інші.
Голосування триватиме в «Дії» до 12:00 6 жовтня.
22 жовтня назвуть книжку, яка отримає відзнаку читацьких симпатій від «Дії».
Проєкт реалізують Український інститут книги та MEGOGO Books.
Як повідомляв Укрінформ, у Барселоні розпочався Міжнародний книжковий ярмарок Liber 2026, на якому представлені 17 українських видавництв.
У Музеї історії міста Києва відбулася презентація VR-виставки “Україна. Світ Трипілля”.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
“Саме такі виставки, такі глибокі речі показують, що ми, українці, давно тут. Це є тому доказом. Ми знаємо, хто ми є, і усвідомлюємо свою відповідальність — бути тут і передати цю країну, цю землю нашим дітям і внукам. І коли кожна дитина в школі побачить цю виставку, коли кожен учитель відчує відповідальність за те, щоб у цікавій, доступній, інтерактивній формі показати цей глибокий зміст, то це і є про відповідальність, яку ми всі несемо разом. Тому для мене, як для віцепрем’єрки, дуже важливо зробити так, щоб ця виставка була доступна всьому освітньому блоку нашого уряду, щоб вона набула широкого поширення в школах і була побачена якомога більшою кількістю людей”, – сказала віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України – міністерка культури України Тетяна Бережна.
Вона зазначила, що в травні 2026 року було включено археологічний культурний комплекс «Прекукутень-Аріушд-Кукутень-Трипілля» до попереднього списку ЮНЕСКО, і наразі міністерство робить все можливе, щоб у подальшому включити його до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга зауважив, що переосмислення нашої історії, відкриття її для світу та представлення фаховою мовою посилюють позиції України на міжнародній арені.
«Я радий, що створення такої виставки допоможе нам показувати велич України. Це лише один із періодів нашої історії. Так, він важливий, але в нас є дуже багато сторінок минулого, які ми ще повинні заново відкрити для світу, а десь навіть монополізувати право на їхнє представлення. Не лише суб’єктивізувати, а й монополізувати, тому що це історія, яка є виключно нашою, притаманною саме нам», – сказав Сибіга.
Третій президент України Віктор Ющенко наголосив, що ця тема в майбутньому посідатиме важливе місце в українській освіті.
“Ми будемо її вивчати. На цю тему захищатимуть кандидатські та докторські дисертації. Одним словом, коли ми говоримо для чого нам Трипілля, то це одна із частин нашої суб’єктності, національності. Так як мова, так і культура. Бо ми сьогодні живемо у великій кількості національних держав. Держава починається з нації. Нація починається з суб’єктності”, – сказав Ющенко.
У VR-просторі можна опинитися всередині реконструйованого трипільського поселення, зайти до житла, побачити господарські простори, майстерню гончара, сакральну зону, роздивитися предмети побуту та відчути, як міг виглядати світ людей, які жили тут багато тисячоліть тому.
Відвідувачі побачать, як трипільці обробляли землю й вирощували зерно, як із нього готували та випікали хліб, працювали з металом і створювали необхідні для повсякденного життя речі. Землеробство, ремесла, побут і вірування поєднуються у VR-просторі в цілісну картину життя трипільської спільноти.
На віртуальній виставці представлені оцифровані предмети з колекцій Національного музею історії України, Київського обласного археологічного музею та Музею історії міста Києва: кераміка, антропоморфна й зооморфна пластика, знаряддя праці та предмети побуту.
Виставка підготовлена за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Культурна спадщина» та у співпраці з генеральним партнером платформи – Благодійним фондом «МХП-Громаді».
У Києві презентували VR-виставку “Україна. Світ Трипілля” / Фото: Павло Багмут. Укрінформ
1 / 15
Як повідомляв Укрінформ, у Київській обласній бібліотеці для дітей відбулося відкриття імерсивного простору вивчення книги «Коло Трипілля: від глини до коду», проєкт присвячений трипільській культурі та її значенню для формування української ідентичності.
Фото: Павло Багмут / Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
-
Одеса1 тиждень agoВибухи пролунали в Одесі: РФ атакує дронами з моря
-
Усі новини1 тиждень agoДжиган влаштував стрілянину вдома, де були діти – репер поранив охоронця
-
Суспільство1 тиждень ago“Вони обрали Україну”: діти, які вирішили … — публікація
-
Одеса1 тиждень ago
Одещина залишиться без газу: де будуть відключення
-
Одеса20 години ago
Обстріл Одещини: є постраждалі, пошкоджені будинки
-
Політика1 тиждень agoу вихідні можна буде не відповідати в робочих чатах, — Стефанчук
-
Суспільство1 тиждень agoЕкссудді Львову повідомили про підозру у відмиванні майна на ₴26 мільйонів
-
Події1 тиждень agoУ США назвали офіційну причину смерті акторки Гейден Панеттьєрі