Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
У Києві завершили зйомки фільму «Місто» режисера Станіслава Битюцького – сучасної кіноадаптації роману Валер’яна Підмогильного.
Як передає Укрінформ, про це Українська кіноакадемія повідомила у Фейсбуці.
«Стрічку фільмували 20 днів на центральних вулицях Києва, на фестивалях електронної музики та кіностудії ім. Олександра Довженка», – йдеться у повідомленні.
Події роману перенесені у фільмі на 100 років уперед – у сьогодення. Російсько-українська війна триває вже четвертий рік. Київ далекий від святковості. Тут немає феєрверків, немає радісних натовпів – це місто, де кожен носить у собі власну травму і намагається по-своєму зцілитися. Молодь шукає у цьому себе.
«Місто» стане повнометражним дебютом для режисера й кінознавця Битюцького, який є володарем премії за кращий фільм на фестивалі короткометражних фільмів (KISFF) та переможцем премії «Кіноколо» за найкращий короткометражний фільм 2020 року. Він учасник однієї з найбільш престижних європейських сценарних майстерень LIM|Less is More (Франція), де серед його наставників були співсценаристи Ларса фон Трієра та Паоло Соррентіно.
Головну роль Степана Радченка зіграв молодий актор Театру на Лівому Березі Дніпра Максим Рягін («Кохання та полум’я»). Жіночі ролі втілила молода генерація акторок: Зосю зіграла Марія Ковальова (вистава «Троянство»), Надійку – Яна Колодійчук, а Риту – Анастасія Малахова.
Премʼєра «Міста» запланована на 2027 рік.
Як повідомляв Укрінформ, фільм «Демони» режисерки Наталки Ворожбит, у якому свою останню роль зіграла Руслана Писанка, покажуть на 79-у кінофестивалі в Локарно.
Фото: Українська кіноакадемія
Вистави із шести міст змагатимуться у фіналі VIII Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА».
Про це повідомили організатори у пресрелізі, наданому Укрінформу.
У шортліст потрапили 14 вистав від 13 театрів, серед яких 11 державних та 3 незалежні. Це постановки з Києва, Львова, Івано-Франківська, Вінниці, Рівного та Хмельницького.
Серед фіналістів фестивалю-премії «ГРА», як і в попередні роки, – Національний театр ім. Марії Заньковецької, Львівський театр ім. Лесі Українки, Національна оперета України, Національний театр ім. Івана Франка, Київський театр «Золоті ворота» та Івано-Франківський національний театр ім. Івана Франка.
Директор фестивалю-премії «ГРА» Богдан Струтинський зазначив, що цього року потрапили в шортліст п’ять нових колективів: Хмельницький театр ім. М. Старицького, Львівський театр «Лава», INSHA Dance Company з Києва, Національний будинок музики та Вінницький театр ім. М. К. Садовського.
«Це означає, що український театр не лише зберігає своїх лідерів, а й постійно оновлюється, відкриває нові творчі команди й нові імена на театральній мапі України», – заявив Струтинський.
У листопаді вистави з шортліста наживо переглянуть члени міжнародного журі та визначать лауреатів у семи загальних та восьми індивідуальних номінаціях.
Загалом на участь у VIII Фестивалі-премії «ГРА» було подано 92 заявки від театрів із 22 міст України. У лонгліст увійшли 34 вистави від колективів із 10 міст. Щоб визначити фіналістів, експертна рада переглядала постановки наживо впродовж трьох місяців.
Шортліст Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА – 2026»:
За найкращу драматичну виставу великої сцени:
1. «Кассандра» (Вінницький обласний український академічний музично-драматичний театр ім. М. К. Садовського);
2. «Я бачу, вас цікавить пітьма» (Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької).
За найкращу драматичну виставу камерної сцени (до 150 глядачів):
1. «Brecht.Cabarett» (Київський академічний театр «Золоті ворота»);
2. «Медея» (Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка).
За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу:
1. «Місяць» (Київський національний академічний театр оперети);
2. «Реквієм» (Національний будинок музики в копродукції з Національним академічним драматичним театром ім. Івана Франка).
За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру:
1. «Біла тінь» (Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка);
2. «ЕскапістіКо» (INSHA Dance Company, м. Київ).
За найкращу виставу на перетині мистецького синтезу і жанрів та перформативних форм:
1. «LOVE IS» (Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр);
2. «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» (Український малий драматичний театр).
За найкращу виставу для дітей, підлітків та сімейного перегляду:
1. «Sex education. Дівоча версія» (Незалежний театр «Лава», м. Львів);
2. «Перший урок» (Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Старицького).
За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни:
1. «Енеїда» (Театр Ветеранів, м. Київ);
2. «Пенелопея» (Львівський академічний драматичний театр ім. Лесі Українки).
Як повідомлялося, у Чернівцях наприкінці червня вперше провели фестиваль вуличного театру TRALKA FEST.
Фото надали організатори, НСТДУ
У деяких музейних установах Харківської області залишаються цінні експонати, оскільки вони можуть бути пошкоджені під час евакуації.
Про це йдеться в репортажі Укрінформу про початок консерваційних робіт на будівлі художнього музею, який у червні зазнав удару “Шахеда”.
“Є ті об’єкти культурної спадщини, навіть першої черги, які навіть чіпати не можна. Тому що при транспортуванні є дуже великі ризики їх пошкодження. Вони у нас зберігаються – не буду вказувати, де. Якби в тих будівлях, де вони зберігаються, були передбачені повноцінні бомбосховища, звичайно, ми би їх спустили. Але їх немає”, – розповів начальник Харківської обласної військової адміністрації Синєгубов.
За його словами, область має проєкт сховища саме для музейних предметів – на базі Харківського фахового вищого художнього коледжу. Однак немає певності, що цей проєкт профінансує держава чи країни-партнери.
“Сховище дозволить зберегти музейні предмети, евакуація яких поки неможлива. Для реалізації проєкту розраховуємо на виділення державної субвенції. Попередня кошторисна вартість – 250 мільйонів гривень. Ми вже направили листи до уряду з такою пропозицією. Звичайно, обмежене фінансування – ми все розуміємо. Далі, можливо, будемо долучати міжнародних партнерів до реалізації цього проєкту. Однак на першому місці у нас діти – підземні школи, дитячі садочки”, – зазначив керівник ОВА.
Відновлювати будівлю художнього музею в умовах, коли Харків майже щодня зазнає обстрілів, не будуть.
“Дуже важке питання. Ми зараз не говоримо про відновлення – потрібно зберегти те, що є. Далі будемо розробляти проєкт, розуміти, скільки буде коштувати повне відновлення цієї будівлі, чи можна її відновити у тому вигляді, в якому вона перебувала до ворожого ураження. Після цього будемо дивитися, де шукати гроші. Звичайно, на першому етапі це державний і місцевий бюджети, далі – можливо, міжнародних партнерів залучимо, але це вже після завершення бойових дій або війни”, – сказав Синєгубов.
На запитання, чи шукатимуть тимчасове приміщення для роботи музею в якомусь хоча б обмеженому форматі, керівник обладміністрації відповів: “Залишається ще більше 10 тисяч об’єктів (з колекції, які вивезли з будівлі, але ще не евакуювали з Харкова, – ред.). І кожен із них представляє культурну спадщину – Харківщини перш за все. Будемо думати, яким чином забезпечити навіть в умовах війни функціонування, щоби наші люди мали доступ до цих об’єктів”.
Як повідомлялося, 14 червня російські загарбники вдарили дронами по двох районах Харкова. Постраждали шестеро людей, зокрема немовля.
У будівлі художнього музею в центрі міста внаслідок влучання БпЛА сталася пожежа на площі 1200 квадратних метрів. Допомагали рятувати картини не тільки працівники екстрених служб, а й журналісти, перехожі та міський голова.
Внаслідок пожежі були пошкоджені близько тисячі картин, переважно радянського періоду, повідомляли в обласній адміністрації та Міністерстві культури. Однак станом на 11 липня йдеться про пошкодження близько 200 об’єктів культурної спадщини, з них можуть бути втрачені 30-50 предметів.
Будівля музею, яка була зведена у 1912-1914 рр. і є пам’яткою архітектури місцевого значення, зазнала значних пошкоджень.
10 липня на об’єкті розпочали протиаварійні та консерваційні роботи. Їх виконують співробітники ДСНС.
-
Одеса1 тиждень agoЦіни на овочі та фрукти на Привозі в Одесі у липні 2026
-
Відбудова1 тиждень agoШмигаль розповів про умови конкурсу на будівництво нової генерації
-
Усі новини1 тиждень agoСніжана Онопко – українська модель підтримала росіянку
-
Усі новини1 тиждень agoРозлучення Діани та Чарльза – чому вона почувалася третьою
-
Події1 тиждень agoЩе один херсонський музей отримав міжнародний захисний знак «Блакитний щит»
-
Суспільство1 тиждень agoХерсонський художній музей отримав Блакитний щит Анонси
-
Суспільство1 тиждень agoУряд розподілив додаткові ₴7,4 мільярда для безоплатного харчування школярів
-
Одеса5 днів ago
Атака дронів на Одесу 6 липня: наслідки та пошкодження