Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
Події
В Одеській опері відбудеться прем’єра балету «Натхненні. Art inspired»
В Одеському національному академічному театрі опери та балету 17 січня відбудеться вечір одноактних балетних перформансів, у межах якого презентують програму «Дивертисмент» та прем’єру балетного перформансу «Натхненні. Art inspired».
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури України.
Зазначається, що глядачів очікує різноманітна за стилем і настроєм добірка класичних та сучасних хореографічних номерів на музику Йоганна Штрауса, Адольфа Адана, Вольфганга Амадея Моцарта, Людвіга Мінкуса та сучасних композиторів.
Як зазначили у міністерстві, особливим акцентом вечора стане прем’єрний балетний перформанс «Натхненні. Art inspired», створений за мотивами філософсько-поетичного твору Лесі Костенко «Катехізис», що поєднує сучасну хореографію з глибоким філософським змістом та художнім осмисленням теми свободи, гідності, відповідальності, історичної пам’яті та незламності духу.
Як повідомляв Укрінформ, у Києві з 9 січня по 18 січня вже другий рік поспіль відбудеться фестиваль музики Бориса Лятошинського «LiatoshynskySpace 2026. Перевідкриття», заснований Національною філармонією України та Фундацією Лятошинського.
Події
Бріжит Бардо мала онкологічне захворювання
Французька акторка та співачка Бріжит Бардо, яка померла наприкінці грудня минулого року, мала онкологічне захворювання.
Як повідомляє People, про це розповів чоловік акторки Бернар д’Ормаль французьким ЗМІ, передає Укрінформ.
За словами д’Ормаля, Бардо перенесла дві операції, пов’язані з лікуванням онкології. Вона страждала від сильного болю в спині.
Водночас він не уточнив, який саме тип раку був діагностований у 91-річної акторки.
Д’Ормаль, який одружився з Бардо у 1992 році, також розповів про її останні хвилини.
«Я був напівсонний поруч із нею. Я сів, коли почув, як вона сказала «Піупіу» — це прізвисько, яке ми використовували одне для одного наодинці, — і все скінчилося», – сказав удівець.
Як повідомляв Укрінформ, французька акторка та співачка Бріжит Бардо, яка була міжнародним секс-символом у 1950-1960-х роках, померла 28 грудня.
Скриншот з Brigitte Bardot Full New Interview 2025
Події
Вікторія Амеліна посмертно отримала Премію Мура за найкращу книгу про права людини 2025
Українська письменниця Вікторія Амеліна, яка загинула внаслідок російського ракетного удару по Краматорську, посмертно отримала Премію Мура за літературні твори на тему прав людини за 2025 рік.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне Культура.
Книга Амеліної “Дивлячись на жінок, які дивляться на війну” (“Looking at Women Looking at War: A War and Justice Diary”), визнана найкращою книгою про права людини, яка була опублікована між липнем 2024-го та червнем 2025 року.
Премію вручає Фонд Крістофера Мура за твори нехудожньої літератури, що досліджують теми гідності, свободи та прав людини. До складу журі цього року увійшли журналістка Клер Гаммонд, директорка Human Rights Watch Asia Елейн Пірсон і професор Вільнюського університету Дайнюс Пурас.
Журі відзначило книгу Амеліної як “проникливе вираження серця, душі та жертви” людей, які переживають війну. Вони назвали її роботу “свідченням мужності та яскравим описом ролі жінок у воєнний час”.
“Амеліна розкрила весь досвід війни зсередини, при цьому зберігаючи позитивний фокус на рішеннях як частині історії. Це проникливе вираження серця, душі та жертви, людей, які беруть владу у свої руки, що стає ще більш гострим через те, що сама Амеліна загинула під час дослідження для книги”, – написала Маргарет Етвуд у передмові до книжки, яка вийшла у 2025 році у видавництві William Collins.. Це незавершена книга Амеліної, яка поєднує щоденникові записи, інтерв’ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію.
Книга присвячена не лише війні, а й жінкам, які її документують та переживають. Серед жінок про яких розповідає Амеліна, – правозахисниця Олександра Матвійчук, адвокатка Євгенія Закревська, журналістка Євгенія Подобна, бібліотекарка Юлія Какуля-Данилюк, дослідниця з позивним Казанова.
Амеліна померла внаслідок важких поранень після ракетного обстрілу Краматорська у червні 2023 року. Її книжка залишилася незавершеною. Друзі, колеги та родина Вікторії — Тетяна Терен, Ярина Груша, Саша Довжик та Олександр Амелін — доклали зусиль, щоб вона вийшла друком. Видання уклали з рукописів, аудіозаписів та нотаток.
Засновник премії Крістофер Мур зазначив, що “опис Вікторією Амеліною російських воєнних злочинів є гострим нагадуванням про її мужність і прагнення показати правду про життя, зруйноване війною”.
Як повідомляв Укрінформ, українську письменницю Вікторію Амеліну оголосили серед фіналістів премії Джорджа Орвелла у категорії Political Writing (політичний нонфікшн).
Фото: Суспільне, надане родиною Амеліної
-
Війна5 днів agoЗахоплення Ніколаса Мадуро — найкращі меми про операцію США у Венесуелі
-
Одеса1 тиждень agoСоціальні автобуси в Одесі: нові маршрути та розклад
-
Війна5 днів agoСША вторглися до Венесуели: атаковано всі військові бази, на вулицях з’явилися танки (відео)
-
Україна3 дні agoу мережі захейтили доньку мовної омбудсменки (фото)
-
Війна1 тиждень agoМобілізація в Україні — в ТЦК годуватимуть громадян державним коштом
-
Світ7 днів agoПутін звернувся до росіян у чорній краватці
-
Політика1 тиждень agoУкраїна підтримує територіальну цілісність Сомалі і застерігає від небезпечних прецедентів
-
Війна1 тиждень agoВоєнні підсумки 2025 року та обриси викликів 2026-го
