Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
У Києві 24 квітня відбудеться показ та обговорення фільму режисера Тараса Томенка “Будинок “Слово”. Нескінчений роман”.
Як передає Укрінформ, про це Державне агентство з питань кіно повідомило у Фейсбуці.
Фільм демонструватимуть у Кіноклубі О. Довженка.
За словами організаторів показу, про будинок “Слово” та “розстріляне відродження” ще років 15 тому знало злочинно мало українців, і українське кіно наполегливо намагається виправити цю ситуацію. Ще в 2017 році вийшов однойменний документальний фільм Тараса Томенка, який мав непоганий розголос. Втім, цей же режисер ще 10 років тому почав працювати над повнометражним ігровим фільмом – “Будинок Слово. Нескінчений роман”. Ця стрічка настільки довго йшла на великі екрани, що про неї вже потроху почали забувати. В 2021 році відбулася світова прем’єра на Варшавському кінофестивалі, в 2022 році – українська фестивальна на Mykolaychuk Open Fest, і ось нарешті масовий глядач має змогу побачити цей довгобуд в кінотеатрах своїх міст.
Події стрічки розгортаються в Харкові на початку 30-х років минулого століття.
“Євген Ламах, Роман Ясіновський, Андрій Ісаєнко, Геннадій Попенко, В’ячеслав Довженко, Костянтин Темляк та багато інших грали, а точніше перевтілювалися у своїх героїв, таких різних, справжніх, експресивних, замкнених, високомірних, буремних, трагічних поетів і письменників настільки природньо, що їм віриш, їм співереживаєш, про їхню долю тривожно здогадуєшся”, – написали організатори показу у анонсі.
Важко не захоплюватись роботою художників-постановників під керівництвом легендарного Шевкета Сейдаметова. Вражаюче достовірний будинок, увага до найдрібніших деталей інтер’єрів і їх цілковита відповідність зображуваній епосі, автентичні предмети побуту, яких начебто перенесли машиною часу із 30-х років в декорації фільму. Це все дозволяє ще більше зануритись в події “Будинку “Слова”” і не просто дивитися, а відчути цю картину.
“Будинок “Слово”. Нескінчений роман” – фільм, який вимагає від аудиторії і знання історичного контексту, і уваги до деталей. Саме тому після перегляду на всі питання, які можуть виникнути, відповість відомий культуролог, професор Михайло Красіков.
Як повідомляв Укрінформ, світова прем’єра стрічки відбулася у 2021 році на Варшавському кінофестивалі в межах міжнародної конкурсної програми.
Фільм переносить глядачів у драматичне життя українських письменників часів “Розстріляного Відродження”. Під виглядом комфортного проживання у будинку “Слово” в Харкові митців непомітно змушували узгоджувати свою художню творчість з радянською ідеологією. Фільм ілюструє перетворення ідеалістичного бачення на реальність інтелектуальних та особистісних репресій.
У Харкові у 1927 році був зведений будинок “Слово” для розміщення провідних письменників країни. Ця ініціатива, організована Йосипом Сталіним, мала на меті виховувати нове покоління радянських письменників та встановлювати абсолютний контроль над творчим процесом, закріплюючи художню доктрину соціалістичного реалізму. Однак не всі мешканці були готові погодитися з прославлянням образу Сталіна. Несподіваний приїзд молодого загадкового письменника Володимира Акімова порушує встановлений порядок у будинку.
Фото: usfa.gov.ua
У Києві відбулася церемонія відкриття четвертого фестивалю квір-кіно Sunny Bunny.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Державне агентство України з питань кіно.
Вечір розпочався із подяки Силам оборони України. Із промовою виступив ветеран, захисник Маріуполя, голова об’єднання ЛҐБТ-військові і амбасадор фестивалю Олександр Деменко. Він оголосив хвилину мовчання за полеглими захисниками та цивільними жертвами російської агресії.
“Коли я повернувся з полону, був щасливим що в Україні проводяться фестивалі, люди святкують дні народження, проводяться класні заходи. І те, що проведення подібних подій зараз не на часі, це не правда. Але не можна забувати й людей, завдяки яким ми можемо проводити подібні події”, – зауважив Деменко.
Цього року SUNNY BUNNY святкує свій 25-річний ювілей.
У 2001 році на КМКФ “Молодість” з’явилась програма “Кохаючи інакше”. У 2007 році вона перетворилась на конкурс ЛҐБТКІА+-фільмів “Сонячний зайчик”. І вже у 2023 році SUNNY BUNNY переріс у повноцінний кінофестиваль.
“Мені здається, що це дуже символічно що фестиваль виокремився з окремої секції фестивалю “Молодість”, під час повномасштабного вторгнення. Тобто в той час, коли ми виборюємо своє право бути собою, на свою ідентичність, говорити світу про те, ким ми є, ким ми були, відділяти себе від агресора. Для мене хороше кіно, це кіно яке говорить чесно на непрості теми. Мені здається що SUNNY BUNNY створює такий простір, де можна досліджувати певні теми, які раніше замовчувались, приховувались”, – зазначила заступниця Міністра культури з питань європейської інтеграції Наталія Мовшович.
Із вітальною промовою виступив також голова Державного агентства України з питань кіно Андрій Осіпов
Як починався SUNNY BUNNY розповів директор КМКФ “Молодість” Андрій Халпахчі
“Ви побачите ретроспективу фільмів 90-х років. Саме тоді тема стала не просто актуальною, а справжнім кіномистецтвом. Фестиваль “Молодість” завжди демонстрував фільми цієї тематики. А потім у Берліні виникла ідея створити окремий фестиваль. Berlinale був першим серед великих фестивалів, який зробив офіційну програму “Teddy Bear” і вони цьогоріч святкували 40-річчя Teddy Award. І саме тоді, в 90-ті роки, виникло бажання і ідея, зробити таку програму в Україні. Для мене було дуже важливо відокремити секцію кінофестивалю “Молодість” в окремий фестиваль”, — зазначив Халпахчі.
Відкрився фестиваль фільмом учасника “Молодості” попередніх років Фараза Шаріата “Під захистом держави”. Стрічка отримала Audience Award у секції Panorama на Berlinale, а також була номінована цього року на Teddy Award. Фільм надано KyivMusicFilm, показ підтримано Goethe-Institut в Україні.
“Це історія про те, щоб дивитись в очі страху, не боятися, діяти всупереч та не замикатися в собі та називати речі своїми іменами”, — зазначив зі сцени директор фестивалю квір-кіно SUNNY BUNNY Богдан Жук.
Фестиваль проходить за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Посольства Королівства Нідерландів в Україні, Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні, Міжнародної організації Outright International.
Як повідомляв Укрінформ, Sunny Bunny – міжнародний кінофестиваль, присвячений фільмам ЛГБТКІА+-тематики. Він був започаткований у 2022 році як незалежний фестиваль, що виріс із багаторічної однойменної програми Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість”.
Цьогорічна айдентика фестивалю фокусується на образі “Сонячного зайчика” – символі відкритості, руху та присутності, що не потребує дозволу.
На Дерибасівській знову відкривається виставка антивоєнного мистецтва просто неба у вітринах колишнього ресторану “Стейк-Хаус”. Куратор проєкту “Воля не смерть” одеський художник Володимир Уманенко відкрив виставку у 2022 році і пауза наступила тільки під час 2026 Нового Року, коли Одеська військова адміністрація розмістила новорічні банери замість робіт художників.
За час існування проєкту в ньому взяли участь більше сотні художників. Спочатку вулична галерея була на ринку “Книжка”, а потім перемістилася на Дерибасівську.
-
Події4 дні agoПосольство Японії в Україні оголосило про початок конкурсу манґи
-
Відбудова1 тиждень agoКомпенсації в межах «єВідновлення» отримали вже понад 188 тисяч родин
-
Усі новини1 тиждень agoстав мемом через непорозуміння — відео
-
Одеса1 тиждень agoДоходи одеської депутатки Большедворової: мільйонів немає
-
Події1 тиждень agoУ Львові проведуть дитячий книжковий форум
-
Відбудова4 дні agoУкраїна та Німеччина посилять співпрацю у межах «Промислового Рамштайну»
-
Відбудова1 тиждень agoУряд спростив правила публічних закупівель для захисту критичної інфраструктури
-
Усі новини1 тиждень ago5 смартфонів, які можна купити замість нового Samsung Galaxy A57 (фото)