Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
У Харкові 28-30 серпня пройде книжковий фестиваль “Літературний Ярмарок”, де відбудуться 38 подій за участю майже 100 письменників, музикантів, видавців і культурних діячів.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Читомо.
Ярмарок організований Благодійним фондом Сергія Жадана за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.
Основна програма відбуватиметься у ЄрміловЦентрі на майдані Свободи, 4. Події проходитимуть паралельно на двох сценах, які назвали Чиж і Щиглик – на честь персонажів “Байок Харківських” Григорія Сковороди.
28 серпня відбудеться відкриття фестивалю за участю гурту “Курган & Agregat” і Сергія Жадана.
Упродовж дня відбудеться розмова про відновлення книжкової галузі за участю представників влади й видавців, музичний виступ Мар’яни Садовської, дискусія про Василя Стуса із Сергієм Жаданом, Ростиславом Семківим, Вахтангом Кіпіані та Олександром Красовицьким.
Юрій Андрухович проведе авторську зустріч “Сторінками недописаної книги. Вибране з роману”, а завершить програму сцени Чиж презентація альманаху “Літературний Ярмарок”.
На другій сцені цього дня Ярина Цимбал та Олена Рибка проведуть лекцію-гру про українську класику, Кіпіані прочитає лекцію про українських письменників і Національний Пантеон, а Центральна наукова бібліотека Каразінського університету представить виставку рідкісних видань про літературний Харків 1920-1930-х років.
Також презентують антологію воєнної літератури “4.5.0.”, а Діна Чмуж і Євгеній Володченко покажуть музично-поетичний перформанс.
У суботу, 29 серпня, Олександр Савчук прочитає лекцію про український архітектурний модерн, Красовицький проведе авторську зустріч із Жаданом, а Юрій Луценко презентує дебютну книжку “Птах і Фікус. Смертельна відпустка”.
Також у програмі – друга частина “Розмов із Кумом” за участю Андрія Кокотюхи й Сергія Жадана, музично-поетичний вечір Олега Каданова та Стаса Кононова і подія Українського ПЕН “Сковорода та його друзі. Філософія, поезія, музика”. У ній візьмуть участь Володимир Єрмоленко, Вахтанґ Кебуладзе, Микола Сіома, Катерина Калитко, Дмитро Лазуткін, Світлана Поваляєва та Ярина Чорногуз.
На сцені “Щиглик” Юлія Ілюха та Марія Малєвська говоритимуть про використання російської культури як інструменту Кремля, Вікторія Белім проведе авторську зустріч, Богдан Червак презентує книжку “Андрій Мельник”, а Артур Дронь і Сергій Жадан говоритимуть про літературу, любов і Сковороду. День завершать сковородинівські поетичні читання за участю Юлії Мусаковської, Юлії Паєвської (Тайри), Людмили й Руслана Горових та Олександра Ірванця.
У неділю, 30 серпня, запланована дискусія про українсько-польські відносини за участю Едвіна Бендика, Ярослава Ґодуна, Володимира Єрмоленка й Вахтанга Кіпіані.
Мар’яна Савка і Зіновій Карач покажуть музично-поетичний перформанс, Дар’я Криж представить книжку “Подорож на Схід”, а польський репортажист Войцех Тохман зустрінеться із Жаданом.
Макс Кідрук проведе авторську зустріч про роман “Колапс”, Дар’я Бура презентує книжку “Харків, ми жили в метро”, а окрему подію присвятять пам’яті художниці й поетки Ніки Кожушко. Олександр Ірванець проведе авторську зустріч, а Сергій Жадан, Мар’яна Савка, Андрій Хаєцький та Ігор Мітров говоритимуть про те, як письменники створюють культурні середовища під час війни.
Завершить фестиваль концертна програма “Підземний ЯрмаROCK” за участю OKAZIA, Monkey Business та гурту “Жадан і Собаки”. Концерт відбудеться на безпечній локації, яку повідомлять зареєстрованим учасникам у день події. Для нього передбачена окрема реєстрація.
Упродовж усіх трьох днів у ЄрміловЦентрі також працюватиме тимчасова редакція “Радіо Хартія”. Відвідувачі зможуть спостерігати за відкритими записами розмов із письменниками, митцями та гостями фестивалю.
Вхід на основні події фестивалю вільний за попередньою реєстрацією.
Як повідомляв Укрінформ, Одеський літературний фестиваль Port-2026, який відбудеться 5-6 вересня, оприлюднив програму та фокус-тему.
Фото надане Суспільному Маргаритою Корн
Афіші в тексті: Літературний Ярмарок, Facebook
У Києві в Музеї книги і друкарства України відкрили експозицію робіт художника Єгора Толкунова «Херсон, який неможливо вкрасти».
Про це повідомила КМДА, передає Укрінформ.
Значна частина картин художника зберігалася у Херсонському художньому музеї імені Олексія Шовкуненка та була викрадена російськими загарбниками під час незаконного вивезення музейної колекції восени 2022 року.
За словами заступника голови КМДА Валентина Мондриївського, ця виставка цінна тим, що допомагає зберігати пам’ять, яку Росія намагається стерти разом із музейними колекціями, – пам’ять про Херсон і його людей, про українську культуру, яку неможливо вкрасти чи знищити.
“Кожне збережене ім’я митця, кожна робота, яку ми продовжуємо бачити та досліджувати, – це наш спосіб не дозволити окупантам переписати нашу історію. Сьогодні ми особливо гостро відчуваємо, наскільки важливо підтримувати Херсон і нагадувати про нього”, – зауважив Мондриївський.
Художник народився 18 липня 1943 року в селі Петрівка Генічеського району Херсонської області. У 1969-му закінчив Республіканське художнє училище в Кишиневі, навчався у реставраційних майстернях імені І.Грабаря у Москві, працював художником-реставратором у Бердянському художньому музеї. Від 1971 року працював у Херсонських художньо-виробничих майстернях, а з 1974-го був членом Національної спілки художників України.
Творчий доробок Толкунова охоплює різні періоди та мистецькі пошуки – від картин у “суворому” стилі радянського періоду та реалістичних і романтичних образів до конструктивних експериментів і живописної абстракції. Важливе місце у його творчості посідали тематичні полотна та портрети. Художник досліджував людину, її внутрішній світ, зв’язок минулого, сучасного і майбутнього. В останні роки життя його живопис став вільнішим за пластикою мазка та сміливішим у поєднанні кольорів.
У березні 2026 року співробітники Херсонського художнього музею ідентифікували дві роботи художника – “Автопортрет” 1987 року та “Ливарний цех” 1980 року. Їх виявили на фотографії Центрального музею Тавриди в окупованому Криму. Обидва полотна були серед експонатів, незаконно вивезених російськими загарбниками з Херсона.
У квітні 2026 року заочно повідомили про підозру незаконному директору Центрального музею Тавриди у викраденні майже 11 тисяч експонатів Херсонського художнього музею. Йому інкримінують воєнний злочин, вчинений групою осіб за попередньою змовою.
“Виставка “Херсон, який неможливо вкрасти” нагадує, що разом із музейними експонатами Росія не може викрасти пам’ять про українських митців, їхню творчість та історію українського Півдня”, – зауважили у КМДА.
Як повідомляв Укрінформ, у травні 2026 року у приміщенні Міністерства закордонних справ була представлена високоякісними артпринтами колекція Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, яку викрали російські загарбники .
Фото: Музей книги і друкарства України, Facebook, kyivcity.gov.ua
На 64-му Нью-Йоркському кінофестивалі, який триватиме з 25 вересня по 12 жовтня, відбудеться показ відреставрованого фільму Юрія Іллєнка “Криниця для спраглих”.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Національна спілка кінематографістів України.
Стрічка була створена на кіностудії імені Олександра Довженка у 1965 році.
“Це не просто кіно. Це чиста візуальна поезія, загорнута у форму притчі. Це історія про літнього чоловіка, який доглядає криницю та ділиться водою з кожним подорожнім. У вимираючому селі він стає живим містком між минулим і теперішнім. Його спогади та реальність переплітаються, перетворюючи стрічку на глибоку філософську поему про час, пам’ять та наше коріння”, – зазначили у спілці.
Для Іллєнка (оператора геніальних “Тіней забутих предків”) цей фільм став режисерським дебютом. І одразу потрапив під ніж тоталітарної цензури. Радянська влада, злякавшись українського змісту стрічки, просто заборонила її на понад 20 років. Глядачі змогли побачити її лише наприкінці 80-х років.
Компанія Fixafilm філігранно відреставрувала кожен кадр, і тепер весь світ має змогу побачити унікальний візуальний стиль українського поетичного кіно у високій якості.
Нью-Йоркський кінофестиваль (NYFF) – один із найстаріших і найпрестижніших кінофестивалів у США, який не має конкурсної програми, а фокусується на демонстрації найкращих нових досягнень світового кінематографа.
Як повідомляв Укрінформ, у Києві 26 серпня відбудеться ретроспективний показ стрічки Кіри Муратової “Астенічний синдром”.
Фото: Dovzhenko Centre
-
Усі новини1 тиждень agoСин Олександра Пономарьова – як виглядає 19-річний Сашко
-
Усі новини1 тиждень agoПомерла Крісті Новінгз – що відомо про акторку
-
Ексклюзиви1 тиждень agoНайважча зима 2026–2027: чи готова Україна і чому влада б’є на сполох,
-
Політика1 тиждень agoЧи зміниться політика США після виборів до Конгресу?
-
Події1 тиждень agoНа Вінниччині до переліку нематеріальної культурної спадщини внесли ще дев’ять елементів
-
Усі новини1 тиждень agoКеті Перрі та Джастін Трюдо
-
Суспільство1 тиждень agoНа Одещині судитимуть двох людей за шахрайство з держдотаціями на неіснуючих овець
-
Війна1 тиждень agoУ Севастополі підірвали екскомандира підводного човна «Запоріжжя», який перейшов на бік росіян