Connect with us

Події

На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років

Published

on


На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому

Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.







На Одещині етнографиня Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому / Фото: Ніна Ляшонок, Укрінформ

За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах

«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.

Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.

«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.

Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.

«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.

Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.

«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.

У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.

Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.

До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.

Читайте також: П’ять хлібів єднання: на Одещині 200 років зберігають традицію спільної трапези

Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.

Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.

Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.



Джерело

Події

Український фільм «Тиша» першим отримав нову відзнаку на Венеційській бієнале

Published

on



Короткометражний фільм «Тиша» українського режисера Павла Шпегуна отримав на Венеційській бієнале відзнаку Airone della Laguna – International Collateral Award.

Про це Український інститут повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.

«Цьогоріч нагороду вручили вперше – і її першим володарем став український фільм», – ідеться в повідомленні.

Як зазначається, Airone della Laguna – International Collateral Award є новою міжнародною нагородою, заснованою для підтримки режисерів нового покоління, інноваційних кінематографічних підходів і нових голосів національних кінематографій. Її запровадили, щоб відзначати оригінальність ідей, новаторський сторітелінг, сміливу візуальну мову та роботу із сучасними темами.

Переможців Airone della Laguna обирали серед фільмів конкурсної секції Orizzonti Венеційського кінофестивалю. До конкурсу короткометражок увійшли 13 стрічок з різних країн світу.

«Тиша» є дебютною режисерською роботою Павла Шпегуна. Це камерна психологічна історія про близькість, втрату та мовчання, здатне говорити більше за слова.

Головний герой – молодий стендап-комік на ім’я Лука. Після невдалого виступу хлопець знайомиться в барі із загадковою дівчиною. Вони проводять разом ніч, говорять про самотність, біль і власні втрати, намагаючись водночас зберігати емоційну дистанцію. Коли всі необхідні слова закінчуються, настає тиша.

Читайте також: Глава МЗС Італії назвав непродуманим рішення запросити РФ на Венеційську бієнале

До створення «Тиші» долучився український кінопродакшен ForeFilms. Стрічку представили в міжнародному конкурсі Orizzonti Short Films 83-го Венеційського міжнародного кінофестивалю.

Як повідомляв Укрінформ, головну нагороду Венеційського кінофестивалю цьогоріч отримала данська режисерка Мей ель-Тухі.



Джерело

Continue Reading

Події

У фіналі Нацвідбору на Дитяче Євробачення виступлять шестеро учасників

Published

on



У фіналі національного відбору на дитячий пісенний конкурс “Євробачення-2026” виступлять шестеро учасників.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне Культура.

Фінальне шоу нацвідбору відбудеться 26 вересня замість запланованого 13 вересня. Конкурс перенесений через погіршення безпекової ситуації.

Як інформувало Суспільне, формат фіналу адаптували з урахуванням посилених заходів безпеки для учасників та команди, яка працює над виробництвом шоу. Водночас правила голосування не змінюються: переможця чи переможницю визначать за результатами голосування журі та глядачів.

Трансляція розпочнеться о 19.00.

Суспільне Мовлення транслюватиме національний відбір:

  • на телеканалі та сайті Суспільне Культура;
  • сайті junior.eurovision.ua;
  • на ютуб-каналі Євробачення Україна.

За можливість представляти Україну на Мальті змагатимуться шестеро учасників — Анастасія Пошедіна, Роман Дорошенко, Еріка Колесніченко, Дмитро Карабет, Марко Сердинський та Злата Солоненко.

Їх обрали з рекордних 642 заявок. Вони пройшли “Зіркову школу” в Буковелі.

Пісні для фіналу їм створили музична продюсерка нацвідбору, співачка та сонграйтерка Світлана Тарабарова й одна з представниць України на “Євробаченні-2024”, членкиня журі нацвідбору на “Дитяче Євробачення 2023”, реперка Alyona Alyona.

За результатами жеребкування учасники змагатимуться у такому порядку:

1. Анастасія Пошедіна — “Крила”

Дев’ятирічна співачка народилася в Харкові, але нині проживає у Києві. Музикою займається із семи років і щодня вдосконалює свою майстерність.

Анастасія також співає у дитячому вокальному квінтеті, захоплюється грою на фортепіано, самостійно підбираючи улюблені мелодії на слух.

Дівчинка щиро вірить, що українська пісня здатна торкатися сердець усього світу.

Пісню для нацвідбору, “Крила”, написала для Анастасії Alyona Alyona — вона присвячена талановитим дітям, які прагнуть відкривати світ. Це пісня про дитину, яка має крила та голос і мільйон питань до цього світу, але при цьому не забуває, де її рідний дім.

2. Роман Дорошенко – Say Hello

Дванадцятирічний співак родом із Києва, який нині проживає в місті Яготин. Хлопець співає з п’яти років, опановує гру на фортепіано та захоплюється хіп-хопом.

Роман — володар гран-прі міжнародних фестивалів у Болгарії та Чехії, а також активний учасник і призер всеукраїнських проєктів, зокрема Dity.Help Music, “Талановита країна” та “Сонце за нас”. Також він бере активну участь у культурному житті свого міста та регулярно виступає на благодійних заходах і концертах.

Найбільша мрія Романа — створювати якісну сучасну українську музику та надихати людей своєю творчістю.

Авторкою його пісні для нацвідбору стала Світлана Тарабарова. Це пісня-маніфест і підтримка всім підліткам проти булінгу, з яким вони стикаються. Це пісня про віру в себе, сміливість бути собою, навіть коли навколо ти не знаходиш розуміння.

3. Еріка Колесніченко – “НЕ колискова”

Одинадцятирічна виконавиця з міста Біла Церква. Дівчина займається вокалом із шести років. Також вона захоплюється театральним мистецтво і вже встигла зіграти ролі Круелли, Малефісенти, Мері Поппінс і Ваяни. Також юна артистка любить верхову їзду та має власного коня на ім’я Оскі.

Еріка — лауреатка першої премії міжнародного вокального конкурсу в Литві та володарка багатьох призових місць на всеукраїнських фестивалях.

Пісню “НЕ колискова” для Еріки написала Світлана Тарабарова. Це гучний маніфест — звернення до аудиторії про пробудження, сміливість і віру в себе. Пісня розповідає, що життя часто буває не сном і не казкою, і якщо ти хочеш досягти своїх мрій — важливо діяти, не боятися й вірити у власні сили.

4. Дмитро Карабет – “Мамо”

Десятирічний виконавець із Києва. Професійно займається вокалом, опановує гру на гітарі в музичній школі, а також захоплюється танцями й має досвід занять карате.

Юний артист — півфіналіст цьогорічного конкурсу Dity.Help Music та володар багатьох гран-прі на всеукраїнських і міжнародних фестивалях.

Дмитро мріє і надалі розвиватися у музичній сфері та створювати власні пісні.

Світлана Тараборова написала для нього пісню “Мамо”, що присвячена українським матерям, бо саме мами у найважчі часи щодня захищають своїх дітей, дарують їм відчуття любові, безпеки й надії.

5. Марко Сердинський – “Гори”

Дванадцятирічний співак з Івано-Франківська. З дитинства професійно займається вокалом та опановує гру на фортепіано.

Марко — фіналіст конкурсу Dity.Help Music 2026 і переможець багатьох вокальних фестивалів. У соцмережах його кавери збирають мільйонні перегляди. Він також має досвід виступів на великій сцені разом із такими артистами, як Fiїnka та Mélovin.

Окрім музики, хлопець захоплюється футболом і мріє одного дня виконати гімн України перед матчем національної збірної.

Його пісню для фіналу нацвідбору, “Гори”, написала Alyona Alyonа. Це пісня про те, як кожна дитина шукає захисту в часи, коли життя стало таким крихким і кожен день може бути останнім.

6. Злата Солоненко – Who Am I

Одинадцятирічна співачка з Вінницької області. Вокалом юна артистка займається з трьох років. Також вона навчається у музичній школі, де вивчає гру на гітарі, і виступає на підтримку військових у реабілітаційних центрах та на благодійних концертах.

Злата — учасниця всеукраїнських і міжнародних вокальних конкурсів, фестивалів, а також телепроєкту “Україна неймовірних людей”.

Who am I — пісня для Злати від Alyona Alyona про пошук себе у світі, де час швидкоплинний, а люди жорстокі. Лірична героїня постає перед вибором: бути самотньою чи летіти до полум’я? Або ж як зробити, щоб тебе побачили й запам’ятали, адже тобі є що сказати й показати всім навколо?

Читайте також: Організатори Євробачення пропонують суттєво змінити правила голосування

Як повідомляв Укрінформ, цьогорічне Дитяче Євробачення відбудеться 24 жовтня на Мальті.

У 2025 році переможницею Дитячого Євробачення стала Лу Дельоз із піснею Ce Monde. Ця перемога стала для Франції четвертою в історії конкурсу.

Софія Нерсесян, яка торік представляла Україну з піснею “Мотанка”, посіла друге місце.

Фото: Суспільне



Джерело

Continue Reading

Події

Стали відомі переможці Венеційського кінофестивалю

Published

on



Данська режисерка Мей ель-Тухі отримала “Золотого лева” – головну нагороду Венеційського кінофестивалю – за фільм Woman Unknown (“Невідома жінка”).

Переможницю оголосило 12 вересня журі конкурсу, передає Укрінформ із посиланням на DW.

“49-річна Мей ель-Тухі стала лише восьмою жінкою в історії кінофестивалю, яка отримала “Золотого лева”. А загалом у цьогорічному конкурсі з 21 стрічки лише дві були зняті жінками, що голова журі Меґі Джилленгол назвала структурною проблемою” – йдеться в повідомленні.

Як зазначається, драма Woman Unknown розповідає про молоду данку Марі, яка невдовзі після Другої світової війни готується до весілля зі своїм заможним працедавцем. Але під час нацистської окупації вона мала роман з німецьким солдатом, тож ставить на кін усе, щоб захистити від викриття здобуте неймовірними зусиллями становище.

Читайте також: На Венеціанському кінофестивалі прозвучать записи зі щоденника загиблої жительки Маріуполя

Матільда Арсель, яка зіграла Марі, отримала приз за найкращу жіночу роль.

Другу за значущістю нагороду фестивалю – Гран-прі журі – здобула стрічка Possible Love Лі Чхан Дона. А документальний фільм NAZA Юваля Авраама та Рейчел Сор про ізраїльські авіаудари по Сектору Гази отримав спеціальний приз журі.

Американець Джон Малкович визнаний найкращим актором за роль у фільмі Wild Horse Nine.

Уродженець Росії Ілля Хржановський, який нині живе і в Берліні, отримав приз за найкращу режисуру за фільм Dau.

Читайте також: На Венеційському кінофестивалі відбулася прем’єра документалки про гурт Oasis

Як повідомляв Укрінформ, Україна висловила занепокоєння через включення фільму Хржановського Dau до основного конкурсу 83-го Венеційського кінофестивалю. Відповідну заяву оприлюднили МЗС та Міністерство культури України.

Фото: La Biennale di Venezia



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.