Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
Чорна комедія з елементами трилера «Одна битва за іншою» (One Battle After Another) з Леонардо Дікапріо у головній ролі отримала нагороду на 38-й церемонії USC Libraries Scripter Awards.
Про це повідомляє Deadline, передає Укрінформ.
Ця премія вручається Колегією радників бібліотеки Університету Південної Каліфорнії одночасно авторам оригінального твору та адаптованого сценарію фільму чи серіалу.
У кінономінації режисер Пол Томас Андерсон разом з письменником Томасом Пінчоном отримали премію за фільм «Одна битва за іншою», знятий за романом Пінчона 1990 року.
На нагороду також претендували «Фракенштейн», «Гамнет», «День Пітера Гуджара» та «Потяг у снах».
У 2014 році Андерсон і Пінчон також були номіновані на USC Libraries Scripter Awards за фільм «Вроджена вада» (Inherent Vice).
Сценарій стрічки «Одна битва за іншою» раніше переміг на преміях «Золотий глобус» і Critics Choice.
Як повідомляв Укрінформ, Американська академія кінематографічних мистецтв і наук оголосила список номінантів на 98-му премію «Оскар». Фільм “Одна битва за іншою” боротиметься за нагороду у 13 номінаціях.
Фото: imdb.com
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Назва виставки відсилає до цитати філософа Сенеки: “Хто щодня викінчує своє життя, як митець – малюнок, тому час не потрібен”.
“Дуже близька мені людина подарувала книгу листів Сенеки й дала пораду. Запитала: “Як ти починаєш ранок?”. Я сказав, що п’ю каву, палю. І вона сказала: “І читаєш одну главу”. І я так робив цілий рік – і це було фантастично. Сенека паралельно йшов зі мною і впливав на мої думки. Під кінець року я знайшов цитату, яку використав у концепції. Дуже щасливі ті люди, в котрих є своє, коли вони відчувають, що на своєму місці – це дуже важливо, що все, що ти робиш, це не дарма, це має сенс”, – в ексклюзивному коментарі агентству сказав Гамлет.
У Харкові відкрилася виставка Гамлета Зіньківського з проєкту «365» / Фото: В’ячеслав Мадієвський
Минулого року художник кілька брав участь у заходах за кордоном, зокрема, виступав на культурній конференції-фестивалі Ukraine Vision у Стокгольм (Швеція), презентував документальний фільм у Лондоні (Великобританія), та найбільше часу провів у рідному Харкові.
Вночі перед відкриття виставки місто зазнало масованої російської атаки.
“Для мене це була якась така фантастична ніч, тому що було настільки байдуже! Я просто знав: навіть якщо я до ранку не доживу – виставка вже висить, і люди прийдуть. Все. Для мене це дуже важливий момент: зробити – і показати. Харків – найголовніше для мене”, – сказав Гамлет.
Виставка триватиме до середини березня. Потім її експонуватимуть у Києві і пізніше, можливо, у Львові, каже художник.
Свій графічний щоденник він сподівається продовжити, планує з обмовкою на ризики, в яких живуть усі українці через російську агресію: “Наступний проєкт почну з 2027 року. По-перше, дожити. По-друге, дожити до кінця проєкту і виставити його”.
Як повідомлялося, Гамлет Зіньківський – стріт-арт художник, графік, роботи якого стали візитівкою його рідного Харкова. Твори митця мають свою впізнавану графічну манеру та характерні підписи, які доповнюють чи розкривають суть зображеного. Після повномасштабного вторгнення РФ художник створив кілька десятків нових робіт у Харкові, а також працював у інших населених пунктах, які зазнали руйнувань внаслідок обстрілів. Художник надає свої роботи волонтерам, які проводять збори на підтримку Сил оборони. Проєкт Зіньківського “365” триває 12 років (2013 рік – “Щоденник. 2013”, 2015 – “Полароїди”, 2017 – “7-ме правило”, 2019 – “365”), 2021 – “⅔”, 2023 – “Незавершений 2023-й”. Виставки відкриваються на початку наступного року в Харкові.
Одеська фотографічна асоціація та Міський клуб фотографів «Фотон-2» запрошують на виставку “Знімок року – 2025”, яка триває у приміщенні Всеукраїнського центру Болгарської культури (пров. Івана Луценка, 9). «Знімок року» – традиційна щорічна виставка, яка проводиться вже двадцять третій рік поспіль.
Організатори виставки-конкурсу «Знімок року» запросили до участі не тільки тих фотографів, які постійно проживають на Одещині, а й одеситів, які через війну опинилися за кордоном, і тих, хто був змушений залишити свої домівки на окупованій території чи в зруйнованих містах нашої країни і нині долучився до нашої спільноти, перебуваючи у нашому регіоні.
Загалом для участі у XXIІI виставці-конкурсі «Знімок року – 2025» надійшло 244 фотографій від 63 авторів. Для експозиції журі відібрало 90 робіт 63 авторів. На виставці представлені фотографії різних жанрів.
РІШЕННЯМ ЖУРІ БУЛИ ВИЗНАЧЕНІ ТАКІ ПЕРЕМОЖЦІ:
ГРАН-ПРІ – Вдовенко Миколай за фото «Воїн світла»;
I МІСЦЕ – Кавєріна Лариса за фото «Ескіз дощу»;
II МІСЦЕ – Сінельніков Олександр за фото «Профіль літньої дами»;
III МІСЦЕ – Ксенофонтова Олена за фото «Зимове побачення».
ДИПЛОМИ КОНКУРСУ:
Білодід Анжела – «Відпочинок»;
Владимирський Олег – «Поминальна молитва»;
Захарченко Юлія – «Те, що тримає»;
Ком Євгеній – «Спасіння»;
Онишко Сергій – «Геометрія».
Призи переможцям надає багаторічний партнер конкурсу «Знімок року» – магазин фототехніки «Paparazzi».
У конкурсі беруть участь автори-професіонали та фотографи-початківці. «Знімок року» – це можливість уже відомим фотографам представити глядачам свої нові роботи, а для нових авторів може стати стартом і стимулом для подальшого розвитку у світі фотомистецтва. Різноманітність індивідуальних стилів та напрямків дозволить кожному фотографу знайти своїх шанувальників.
Дякуємо всім учасникам, які у цей важкий час займаються фотомистецтвом і знайшли можливість надіслати заявку для участі у конкурсі «Знімок року – 2025». Бажаємо всім любителям фотомистецтва творчих успіхів!
Журі конкурсу:
Алекян Степан – (НСФХУ, ОФА),
Бойко Юрій – (НСФХУ),
Бухман Борис – (НСФХУ, ОФА, ФК «Фотон-2»),
Владимирська Галина – (головний редактор журналу «Фаворит удачі», ФК «Фотон-2»).
Фото: Олександр Синельников.
-
Події1 тиждень agoУ Києві відбудеться прем’єра документального фільму «Капітан. Історії танкістів «Азову»
-
Події1 тиждень agoJamala увійшла до журі Нацвідбору Молдови на Євробачення
-
Усі новини1 тиждень agoВід Землі залишиться лише одна смуга із заліза: новий страх розблоковано (фото)
-
Події1 тиждень agoЄвробачення вирушає у перше за всю історію турне
-
Події1 тиждень agoНайвизначніші події та постаті української історії: рік за роком
-
Події1 тиждень agoSpotify підніме вартість місячної передплати у трьох країнах
-
Економіка1 тиждень agoУдари по підстанціях АЕС – Безугла попереджає про тотальний блекаут в Україні
-
Відбудова4 дні agoЗа виділені урядом кошти закуплять генератори для семи областей