Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
Український інститут книги та онлайн-книгарня MEGOGO Books підбили підсумки проєкту «Знакові видання Незалежності: 35 книжок, які ми обираємо разом», присвяченого 35-річчю відновлення Незалежності. Перше місце в читацькому голосуванні посів психологічний трилер Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма».
Як передає Укрінформ, про це повідомляє УІК.
Голосування тривало з 7 вересня до 6 жовтня на сайті MEGOGO Books. Читачі обирали від 1 до 35 книжок і видавничих серій із довгого списку 100 позицій, який попередньо сформували 40 експертів зі сфер літератури, культури та медіа. Загалом читачі віддали 168 889 голосів.
Як зауважили в УІК, фінальний список об’єднав різні жанри, покоління авторів і способи осмислення нашого спільного досвіду. До нього увійшли сучасні романи, зокрема жанрова література, твори про війну, історичну пам’ять та українську ідентичність, поетичні збірки, нонфікшн і фундаментальні видання класиків.
Зазначається, що про високий запит на сучасну жанрову літературу свідчить лідерство роману Павлюка, який посів першу позицію за результатами читацького голосування. Також серед фіналістів опинилися трилогія Павла Дерев’янка «Літопис Сірого Ордену», цикл Макса Кідрука «Нові темні віки» та медичний трилер Андрія Сем’янківа «Танці з кістками».
Крім того, помітне місце у списку посідають книжки, присвячені українській історії, культурі та переосмисленню минулого. Серед них – «Справа Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані, «Брама Європи» Сергія Плохія, «Мова-меч» Євгенії Кузнєцової та «Бунт проти імперії: українські шістдесятники» Радомира Мокрика.
Вагомий акцент читачі зробили й на книжкових серіях, що відкривають українську літературну спадщину та повертають до культурного обігу важливі прозові й поетичні твори.
Так, у короткому списку опинилися зібрання творів Василя Стуса, Лесі Українки, Тараса Шевченка, а також серії української класики, які актуалізують не лише хрестоматійні, а й ті тексти, які раніше активно не видавались.
Як зауважили в інституті, одразу декілька авторів здобули більше однієї позиції у короткому списку: Сергій Жадан – три, Оксана Забужко – дві як авторка і одна – як упорядниця, Ліна Костенко і Євгенія Кузнєцова – по дві, Іван Малкович одна як автор і чотири – як упорядник книжкових серій.
Список 35 знакових видань Незалежності:
- «Я бачу, вас цікавить пітьма», Ілларіон Павлюк;
- «Гемінґвей нічого не знає», Артур Дронь;
- «За Перекопом є земля. Кримський роман», Анастасія Левкова;
- Трилогія «Літопис Сірого Ордену», Павло Дерев’янко;
- «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР», Вахтанг Кіпіані;
- Цикл «Нові темні віки» (дві книжки), Макс Кідрук;
- «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності», Сергій Плохій;
- Серія «Українська поетична антологія» (31 книжка, упорядник Іван Малкович);
- Серія «Vivat Класика» (24 книжки, упорядниця Ярина Цимбал);
- «Записки українського самашедшего», Ліна Костенко;
- «Маруся Чурай», Ліна Костенко;
- «Мова-меч. Як говорила радянська імперія», Євгенія Кузнєцова;.
- «Спитайте Мієчку», Євгенія Кузнєцова;
- «Інтернат», Сергій Жадан;
- «Абетка», автор і упорядник Іван Малкович;
- Серія «Неканонічний канон» (40 книжок, упорядниця Віра Агєєва);
- «Ukraїner: Країна зсередини», Богдан Логвиненко;
- «Жадан. Усі вірші. 1993–2023», Сергій Жадан»;
- «Солодка Даруся», Марія Матіос;
- «Василь Стус. Повне зібрання творів у 6 томах, 9 книгах», упорядники Михайлина Коцюбинська і Дмитро Стус;
- Серія «100 казок» (3 книжки, упорядник Іван Малкович);
- «Леся Українка. Повне академічне зібрання творів у 14 томах»;
- «Танці з кістками», Андрій Сем’янків;
- «Польові дослідження з українського сексу», Оксана Забужко;
- «Музей покинутих секретів», Оксана Забужко;
- «Бунт проти імперії: українські шістдесятники», Радомир Мокрик;
- «Ворошиловград», Сергій Жадан;
- Серія «Розстріляне відродження. Вибрані твори» (16 книжок, упорядники Осип Зінкевич, Володимир Панченко, Олександр Ушкалов, Надія Білик, Наталія Гавдіда, Оксана Танюк, Олеся Омельчук, Анатолій Ткаченко, Дана Ткаченко, Ростислав Мельників;
- «Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у 12 томах»;
- Серія «Улюблені вірші» (3 книжки, упорядник Іван Малкович);
- «Вірші з бійниці», Максим «Далі» Кривцов;
- «Доця», Тамара Горіха Зерня;
- «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші», Володимир Вакуленко-К.;
- «Амадока», Софія Андрухович;
- «Століття Якова», Володимир Лис.
Окремим напрямом проєкту стало опитування в застосунку «Дія», присвячене знаковим українським книжкам, виданим у 2022–2026 роках. У межах цієї номінації користувачі обирали книжку, яка, на їхню думку, заслуговує на спеціальну відзнаку читацьких симпатій, з-поміж 15 номінованих видань.
Переможцем стала «Колонія» Макса Кідрука, яка отримала 23% (14 052) голосів. Загалом у «Дії» свій голос віддали 60 596 користувачів.
Як повідомляв Укрінформ, українська поетка й перекладачка Галина Крук стала лауреаткою заохочувальної поетичної премії Горста Бінека 2026 року. Нагороду вручать 2 грудня в Баварській академії мистецтв у Мюнхені.
Український інститут національної пам’яті планує провести пошукові роботи на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» у 2026 році.
Як передає кореспондент Укрінформу, про це голова УІНП Олександр Алфьоров сказав під час наукової конференції “Биківнянський злочин: механізм убивства, виконавці, жертви, комеморіація”.
“Сподіваємось, що наші плани реалізуються, і цього року ми встигнемо ще провести пошукові роботи на території Биківнянського заповідника. Так, це складно, але ми маємо пошановувати своїх співгромадян, які знайшли там спокій, точніше, не шукаючи, знайшли його. І цього року ми запланували це, фінанси знайдемо і відкриємо за довгий час знову ті шари землі, які й досі тримають дуже багато таємниць”, – сказав Алфьоров.
Він наголосив на важливості подальшого дослідження місць поховань жертв радянських репресій, збереження історичної пам’яті та підтримки установ, які займаються вивченням злочинів тоталітарного режиму.
Алфьоров підкреслив, що дослідження радянських злочинів має значення для осмислення сучасної російської агресії проти України та інформування міжнародної спільноти про тяглість російської репресивної політики.
Як повідомляв Укрінформ, у селі Ласків Люблінського воєводства (Польща) завершилися пошукові дослідження на православному кладовищі, під час експедиції виявили останки понад 40 осіб.
Фото: Павло Багмут, Укрінформ
Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна обговорила з Послом Республіки Молдова в Україні Віктором Кіріле пріоритети нової програми культурного співробітництва.
Про це Бережна повідомила у Фейсбуці, передає Укрінформ.
За її словами, Україна і Молдова рухаються до членства в Європейському Союзі. Культурна співпраця зміцнює цей рух: через спільні проєкти, підтримку громад і захист культурної спадщини.
Один із головних напрямів співпраці – захист культурної спадщини. Молдова зацікавлена в українському досвіді захисту культурної спадщини під час війни.
“Готові поділитися з колегами практичними напрацюваннями з евакуації музейних колекцій, їх зберігання та координації дій у разі загрози. Здобутий Україною унікальний досвід має допомагати партнерам завчасно посилювати захист своєї спадщини”, – наголосила Віцепрем’єр.
Україна, Молдова і Румунія продовжать спільну роботу над номінаційним досьє комплексу Кукутень – Трипілля до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Окремо сторони обговорили співпрацю дитячих бібліотек України та Молдови й продовження спільних ініціатив. За словами міністерки культури, для українських дітей, які через війну перебувають у Молдові, книжка рідною мовою – це зв’язок із домом, та культурою.
Ще один напрям співробітництва – підтримка креативних індустрій. Бережна розповіла про українські програми підтримки культурного контенту, зокрема “Тисячовесну”, та можливості обміну досвідом із молдовськими партнерами.
Як повідомляв Укрінформ, у Кишиневі відкрили новий простір музею “Українці в культурі Молдови”.
-
Усі новини1 тиждень agoукраїнок силою «викинули» з готелю у Молдові (фото)
-
Війна1 тиждень agoРозвіддані США для України: що буде з ППО, якщо Трамп їх відключить,
-
Відбудова1 тиждень agoНа Херсонщині за тиждень погодили видачу житлових сертифікатів на майже ₴208 мільйонів
-
Одеса1 тиждень agoОпалювальний сезон на Одещині під загрозою: великі борги у мешканців
-
Війна1 тиждень agoБійці ССО перерізали один із маршрутів просочування росіян на Донецькому напрямку
-
Усі новини6 днів ago6 культових фільмів для переоцінки життя
-
Одеса4 дні ago
В Одесі перебої з інтернетом TENET після удару РФ напередодні
-
Війна1 тиждень agoСили оборони звільнили від росіян ще три населені пункти на Донеччині