Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
Події
В Одесі створили волонтерську групу для реагування на пошкодження культурної спадщини після атак
В Одесі на базі Художнього музею провели тренінги «Вартові спадщини: волонтерські дії після ракетних ударів», на яких розповіли про алгоритм першочергових дій у разі руйнування об’єктів культурної спадщини через російські обстріли.
Про це Укрінформу розповіли у пресслужбі Одеського художнього музею.
Учасниками програми стали 160 людей, 90 з яких дійшли до практичної частини. Саме ця група волонтерів тепер формує перше в місті ядро спільноти, готової діяти у випадку нових ударів по культурних об’єктах.
Учасники прослухали шість онлайн-лекцій від експертів з кризового реагування, реставраторів, музейників та фахівців з безпеки. Також волонтери мали два дні практичної підготовки, де відпрацьовували дії в умовах, наближених до реальних. Учасники навчилися фіксувати руйнування, проводити первинну стабілізацію пошкоджених експонатів, сортувати фрагменти тощо.
Організувала тренінги ГО Museum for Change у партнерстві з ГО ACURE та НеМо: Ukrainian Heritage Monitoring Lab за підтримки міжнародної організації Cultural Emergency Response (Нідерланди) в межах проєкту Black Sea Regional Hub.
«Для Одеси це важливо: ми маємо фахово підготовлених людей, які знають, як діяти і як врятувати цінні об’єкти. Це суттєво збільшує шанси зберегти нашу спадщину», – зазначають організатори.
Як повідомляв Укрінформ, у будівлі Одеського національного художнього музею (ОХМ), яка зазнала значних пошкоджень унаслідок влучання російської ракети 5 листопада 2023 року, завершені стабілізаційні роботи за кошти благодійників. Роботи виконали за кошти міжнародного фонду ALIPH у співфінансуванні з Європейським Союзом. Оператор допомоги – громадська організація Museum for Change.
Фото Івана Страхова
“Культурні сили” представили третій епізод музичного мілітарного проєкту “Фронтова студія”, у якому військові підрозділи відчиняють двері для музикантів, щоб народжувалися бойові пісні.
Цього разу репер Міша Правильний приїхав до 92-ї ОШБр, поспілкувався з бійцями та написав для них пісню. Він провів кілька днів з операторами НРК, розвідниками, штурмовиками та командирами бригади, відвідав посвяту воїнів бригади — все, аби краще передати бойовий дух бригади.
Результатом цих зустрічей та роботи у підрозділах стала пісня “92-ге життя”, створена Мішею Правильним у творчій співпраці з Сашею Чемеровим, музичним продюсером “Фронтової Студії”.
92-га бригада — одна з найславетніших у Збройних силах України. У 2014 році вона наступала під Іловайськом, а в 2015 році боронила Дебальцеве та Щастя. Саме воїни 92-ї бригади першими взяли в полон диверсантів російської розвідки. У 2022 році бригада захистила Харків і перейшла у контратаку, визволивши Куп’янськ. Надалі тримала оборону Бахмута, зірвала нове вторгнення росіян на Харківщину та здійснила рейд в Курську область РФ.
На шевроні бригади — козацькі мушкети, захисний частокіл та число “92” латинськими цифрами. Гасло бригади: “Собі — честь, Україні — славу!”.
“Я відвідав дуже багато підрозділів, бачив, як діють піхота і розвідка, як мобільна вогнева група працює по “шахедах”, — не все можна розповідати з безпекових міркувань. Але я вражений. Втомлений, але вражений. Попри те що тут важко, ніхто не скаржився. Дуже багато молоді, професійної молоді, у всіх є бойовий досвід», — поділився враженнями музикант.
“Тут дихати важко — часто так влаштовані війни, Тут дихати важко — це для того, щоб всі інші дихали вільно”, — співає він у пісні “92-ге життя”.
Третій епізод нового сезону “Фронтової студії” можна подивитись на каналі CulturalForcesMusic
Як повідомлялось, у межах нового сезону “Фронтової студії” вже вийшли два епізоди:
Саша Чемеров із треком “Божою милістю” для 30-ї окремої механізованої бригади ім. Князя Острозького;
Павло Гоц з піснею “Ніколи назад” для 93-ї бригади “Холодний Яр”.
“Фронтова студія” — музичний мілітарний проєкт платформи “Культурні сили”. У ньому взяли участь 17 відомих артистів. Серед них — Саша Чемеров, MONATIK, Павло Гоц (NAZVA), NORD DIVISION, Kozak Siromaha, Юля Юріна, Міша Правильний, Lely45, PROBASS ∆ HARDI, ДК “Енергетик” та інші.
Загалом у межах проєкту вийдуть 16 епізодів шоу, 16 релізів пісень і 16 музичних відео.
“Культурні сили” об’єднують військовослужбовців творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. Платформа розвиває воїнську культуру, посилює морально-психологічну підтримку військових і родин загиблих, впроваджує культурну дипломатію та інформаційний спротив через інструменти культури. До платформи входять проєкти “Культурний десант”, “Книга на фронт”, “Фронтова студія”, “Оркестр 59” та інші.
Фото: 92 бригада
В Одеському Літературному музеї відкрилася виставка “Покликання” художників, які служать в лавах ЗСУ. Експозиція досліджує перетин мистецької і військової ідентичностей, вибудовуючи простір, де творчість стає формою самоартикуляції в умовах крайньої екзистенційної напруги.
Проєкт порушує питання візуальних стратегій виживання, трансформації художньої мови та збереження суб’єктності у стані війни. Представлені роботи фіксують внутрішні зміни митців — від емпатичного занурення у власний досвід до його контемплятивного переосмислення через художній жест. У кожному творі проступає індивідуальна оптика, голос митця, що не втрачається навіть у режимі радикальної реальності.
Важливою складовою експозиції є дефрамінг війни — спроба розглядати її не лише як деструкцію, а як чинник внутрішньої реконфігурації, що відкриває нові горизонти для мистецьких практик «Покликання» актуалізує тему духовної стійкості, внутрішнього світла як ресурсу суб’єктивності, що не згасає у темряві травматичного досвіду.
Це проєкт про те, як художник продовжує творити — не всупереч, а всередені війни. Це про вибір, який здійснює не розум, а глибинна інтенція — те, що й визначає справжнє покликання.
Учасники: Татаренко Ігор, Сімаченко Олександр, Erm Wohol, Танасюк Олександр, Недолуженко Денис, Луговцов Вадим, Буланий Єгор, Бреттер Павло, Кудрявцев Серж, Степанов Клим, Петро Нагуляк.
Фото: Сергій Коняхін.
-
Суспільство5 днів agoВіце-мер Одеси Позднякова звільнилася і пішла в енергетику
-
Усі новини1 тиждень agoМагнітні бурі в грудні 2025 — які дні найнебезпечніші
-
Усі новини1 тиждень agoАмериканка клонувала померлого пса за 50 000 доларів: чому вона шкодує
-
Події1 тиждень agoКиївський театр ляльок готує премʼєру вистави «Лускунчик і Мишачий король»
-
Усі новини1 тиждень ago5 фільмів, які отримали найбільше Оскарів в історії кіно
-
Політика1 тиждень agoОрбан після зустрічі з Путіним заявив, що Україна має стати «буферною державою»
-
Політика1 тиждень agoІрландія під час головування в Раді ЄС максимально просуватиме переговори про вступ України
-
Суспільство4 дні agoВбивцями сина харківського посадовця виявились ексмитник з Одеси та син бізнесмена з Буковини Анонси