Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
Сучасний український композитор, піаніст і аранжувальник кримськотатарського походження, триразовий номінант на премію «Греммі» Усеін Бекіров здійснив студійний аудіозапис циклу «Пори року».
Про це Укрінформу повідомила продюсерка проєкту Світлана Євдокименко.
«Музикант переосмислює традицію музичних творів про пори року, поєднуючи академічну традицію, джаз та кримськотатарський фольклор. Кожна з 12 частин має власний характер і відображає сезонні ритми, природні явища та внутрішні переживання людини», – зазначила Євдокименко.
Сам Усеін Бекіров зауважив, що «Пори року» – це музика про безперервний рух життя. Після кожної зими неодмінно приходить весна, після кожного випробування – надія, а разом із нею народжується новий початок.
Майже годинний твір для скрипки та камерного оркестру всключає 12 частин. Його прем’єра відбулася у 2025 році на фестивалі «Контрасти» у Львові. «Пори року» виконали скрипаль Назарій Пилатюк і Львівський камерний оркестр «Академія» під орудою Ігоря Пилатюка. Керівник і концертмейстер оркестру Артур Микитка.
Той самий склад музикантів долучився і до студійного запису, який здійснено за підтримки Українського культурного фонду.
Традиція звернення до теми пір року має велику історію в європейській музиці – від Антоніо Вівальді до Астора П’яццолли. Сучасні українські композитори звертаються до цієї теми не вперше. Наприклад, Золтан Алмаші написав Concerto grosso №4 «Пори року» для скрипки й камерного оркестру, Олександр Гоноболін – однойменний цикл із чотирьох концертів для скрипки з оркестром. Також є українські хорові цикли з такою назвою у Мирослава Скорика, Лесі Дичко, Людмили Шукайло та інших. У Бекірова ця тема отримує інше прочитання: українські та кримськотатарські традиції, джазова свобода і сучасна композиторська мова формують нове звучання цієї універсальної теми.
«Цей цикл я присвячую видатному українському скрипалеві Назарію Пилатюку – музиканту, чия майстерність, глибина інтерпретації та щира відданість мистецтву стали для мене джерелом натхнення. Саме його виконавська культура й особистість спонукали мене створити цей твір», – розповів Бекіров.
За словами Назарія Пилатюка, професійний студійний запис дасть змогу представити музику міжнародній авдиторії. «Як змінюються пори року, так змінюються епохи. Але є речі, які залишаються незмінними – людська гідність, пам’ять і культура. Саме про це, на мою думку, «Пори року» Усеіна Бекірова», – зазначив скрипаль.
Наступним етапом проєкту стане створення відеоверсії циклу та відеокліпу на композицію «Вересень».
Невдовзі цикл «Пори року» стане доступним для слухачів на Spotify, YouTube та інших цифрових платформах.
Як повідомлялося, у Миколаєві створили стінопис на честь співачки Квітки Цісик.
Фото: Анна Салій
На Закарпатті завершився 15-й Міжнародний скульптурний симпозіум у межах проєкту «Карпатський скульптурний шлях».
Про це повідомив у Фейсбуці Департамент культури Закарпатської ОВА, передає Укрінформ.
Зазначається, що упродовж двох тижнів вересня на базі санаторію «Квітка полонини» у селі Солочин працювали митці із семи країн – України, Угорщини, Румунії, Франції, Португалії, Мексики й Аргентини.
“Майстри створювали монументальні роботи на теми, що осмислюють культурну спадщину краю, зв’язок між народами й поколіннями, а також утверджують цінність миру. Відвідувачі ж мали змогу безпосередньо спостерігати за творчим процесом, спілкуватися зі скульпторами та побачити, як народжуються нові мистецькі об’єкти”, – йдеться у повідомленні.
Як повідомляється, підсумки творчої роботи учасників презентували під час урочистого закриття симпозіуму.
Як повідомляв Укрінформ, «Карпатський скульптурний шлях» започаткувала у 2013 році ГО «Про Арте – Мункач» на чолі із закарпатським скульптором Петром Матлом, котрий має світове ім’я.
За задумом Матла, створені під час симпозіумів роботи митці дарують громадам на Закарпатті. Там скульптури стають частиною культурного простору та формують унікальний мистецько-туристичний маршрут, що нині простягається більш ніж на 250 кілометрів.
Фото: Департамент культури Закарпатської ОДА
У Барселоні розпочався Міжнародний книжковий ярмарок Liber 2026, на якому представлені 17 українських видавництв.
Як передає Укрінформ, про це Український інститут книги повідомляє у Фейсбуці.
“29 вересня у Барселоні розпочався Міжнародний книжковий ярмарок Liber 2026. Цього року Україна втретє долучилася до події”, – ідеться в повідомленні.
На національному стенді свої книжки представляють 17 видавництв: “Родовід”, “Фоліо”, “Літературна брама”, Mountain Mill, “Крокус”, “Антивидавництво”, “Час Змін Інформ”, “Видавництво Старого Лева”, Creative Publishing, “Мала академія наук України”, “Вільний вітер”, “Жорж”, “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, “Ранок”, “Каламар”, Kovyla Publishing та “Рада”.
Український стенд під час першого дня ярмарку відвідали представники професійної та культурної спільноти. У межах ознайомчої екскурсії під час відкриття заходу до стенду завітали голова організаційного комітету LIBER’26 Мануель Гонсалес, директор ярмарку Liber Жозеп Алькарас, генеральний секретар FGEE Фернандо Бенсо, генеральний консул України в Барселоні Олена Троніна та консул з економічних питань Олег Грабовецький.
Троніна відзначила важливість міжнародної присутності українського книговидання.
“Раді вітати Україну у Барселоні на найбільшому іспаномовному книжковому ярмарку Європи Liber-2026. Зараз, коли наша видавнича галузь зазнає неймовірного тиску, важливо бути активним на міжнародній арені та доносити свої сенси і на інші континенти. Саме тому за підтримки Українського культурного центру ми братимемо участь в панельних дискусіях на форумі і представляємо вже видані переклади. Бажаємо всім учасникам і особливо 17 нашим видавництвам та Українському інституту книги успішного ярмаркування”, – зауважила вона.
В межах Liber 30 вересня відбудуться дві професійні події, присвячені українській літературі, її присутності в Іспанії та перспективам міжнародної співпраці. Заходи організовані за підтримки Centro Cultural Ucraniano.
Ярмарок Liber 2026 триватиме до 1 жовтня. Український національний стенд D176 працює у павільйоні 1 виставкового центру Fira Barcelona Gran Via.
Національний стенд України на Liber 2026 організовує Український інститут книги за підтримки Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, посольства України в Королівстві Іспанія, генерального консульства України в Барселоні та Centro Cultural Ucraniano.
Як повідомляв Укрінформ, Україна цьогоріч візьме участь у Франкфуртському книжковому ярмарку – одному з наймасштабніших та найвпливовіших книжкових заходів світу. Цьогоріч захід триватиме з 7 до 11 жовтня.
-
Одеса1 тиждень agoВибухи пролунали в Одесі: РФ атакує дронами з моря
-
Усі новини1 тиждень agoДжиган влаштував стрілянину вдома, де були діти – репер поранив охоронця
-
Суспільство1 тиждень ago“Вони обрали Україну”: діти, які вирішили … — публікація
-
Суспільство1 тиждень agoМінкульт та Укрінформ збирають пропозиції для експертного обрання проєктів «Мовна ініціатива-2026»
-
Події1 тиждень agoУкраїнська режисерка Таню Муіньо зняла рекламний ролик iPhone 18 Pro
-
Політика1 тиждень agoСтефанчук назвав малоперспективним запровадження е-виборів найближчим часом
-
Усі новини1 тиждень agoякі моделі порадували під час тестування (фото)
-
Усі новини1 тиждень agoDJI випустила зарядну станцію ємністю 2 кВт·год (фото)