Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
Події
Все буде добре, але не одразу
Театральна майстерня Третього армійського корпусу презентувала другу виставу, яку покажуть у п’ятнадцяти містах
Оптиміст має надію, що завтра буде краще; песиміст вважає, що гірше; а боєць ЗСУ сподівається, що завтрашній день таки настане. А далі – за ситуацією.
Це одна з ремарок, яка звучить у новій виставі «Все буде добре, але не одразу», яку в Києві представила Театральна майстерня Трійки – Третього армійського корпусу. Проєкт є спільною роботою з відомим театром-студією «Чорний квадрат». Показ відбувся в театрі «Сузір’я».
За сюжетом, це діалоги військового Назара (Євген Авдєєнко) з дружиною Олею (Анна Яновіцька). Назар приходить у відпустки, починаючи з 2022 року. Він же – не «якийсь Покімон», щоби ничками ходити в магазини, а чоловік, тому й пішов захищати Україну. Хоча дружина не змогла не дорікнути напівсерйозно-напівжартома, що її обранець постійно хотів вислизнути з дому: чи ремонтувати машину, чи на рибалку.
Нова вистава присвячена четвертій річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, на жаль, – каже продюсер постановки, ветеран Третього армійського корпусу, друг із позивним Космос. Деталізує: «Це вистава про війну, в ній будуть горе і радість, кохання. Це те, що переживає кожна українська родина. В цій виставі будуть смішні моменти і трагічні».
Бойові історії в постановці – не вигадані, а з реального життя бійців Трійки. «Ми переглядали записи із камер на шоломах бійців, відео з ютуба, інтерв’ю – і вирішували, як побачене, почуте і прочитане перенести на сцену, – каже Укрінформу режисер вистави директор театру-студії «Чорний квадрат» Анатолій Нєйолов. – А сцени про взаємини подружжя – це вже наша робота».
Режисер розповів, що було завдання зробити виставу про звичайні стосунки подружжя, контекстом яких став чотирирічний марафон повномасштабної російсько-української війни. «Щоби створити виставу ʺВсе буде добре, але не одразуʺ, ми працювали з психологами; знайомилися з історіями поранених захисників та їхніми проблемами, – уточняє Анатолій Нейолов. – Це бійці розповідали, чому не можуть заснути вночі й що соромляться сліз, коли хочеться плакати. А потім ми створили діалоги про це для вистави».
Тобто постановники не вигадували абичого, а прописували моменти, які проживають захисники на фронті і тоді, коли приходять у відпустку чи лікуються у шпиталях. «Ми брали справжні проблеми, які є у справжніх живих людей; робили це вже за допомогою мистецтва, зв’язували в єдиний сюжет», – каже режисер.
Роль Назара виконує чинний військовослужбовець Третьої штурмової бригади, заслужений артист України Євген Авдєєнко, який став на захист країни 24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабної російсько-української війни. Тому ненаграними є розповіді про те, скажімо, що саме треба враховувати під час переміщення в БТРі і на такій бойовій машині.
Або діалог про номери телефонів побратимів.
– Там Бодя з’явився в Телеграмі. Помахай йому, – каже дружина.
– Вже помахав, – дуже стримано відповів чоловік-захисник, що прийшов у відпустку в жовтні 2022-го.
– Ви що, посварилися?
– Нема Боді. Нема, нема. Загинув у перші дні війни. Мабуть, оператор продав його номер і тепер інша людина ним користується.
– Скільки таких номерів?
– Вісім чи десять…
– Виходить, кожен раз, коли блимає той телефон, – тобі боляче? Чому не видаляєш?
– Оль, я ж не ідіот. Розумію, що треба, треба, треба видалити. Але якщо так, то ніби вони десь у парку Шевченка каву п’ють, в кінотеатрі сидять. А ми просто з ними не зідзвонюємося. Якщо стерти номери, то буде як якась маленька зрада. А ці пацани ніколи нікого не зрадили. То хай будуть тут, у телефоні, у моєму серці назавжди. А росіянам я цього ніколи не пробачу.
Ще один із найщемливіших моментів – діалог про фірмову картоплю, «лєгендарну», яку готував Назар. За його словами, про це постійно згадує побратим Вульф.
– Іншому, Аналітику, не зайшло? – перепитує дружина.
– Зайшло… Аналітику назавжди 19…
Виконавець ролі Назара у виставі «Все буде добре, але не одразу» Євген Авдєєнко 2005 року завершив навчання в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працював у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки та Театрі драми і комедії на лівому березі. Знімався в серіалах: «Ворожка», «Біля причалу», «Звонар», «Шлях поколінь» і повнометражному фільмі «Черкаси». Із 2018 року принципово відмовився працювати в російськомовних проєктах.
Євген воював на Запорізькому, Авдіївському та Бахмутському напрямках. Півтора року служив в артилерії. У кінці листопада 2023-го після травми перевівся у відділ інформаційно-гуманітарної підтримки особового складу.
Одним із завдань майже відразу стало – створення моновистави. Це була перша постановка театральної майстерні Третього армійського корпусу і «Чорного квадрата» – «Ненароджені для війни» із реальними історіями добровольців.
Із 2024 року її в різних містах подивилися 8 тисяч глядачів, відбулися 65 показів. Загалом у межах проєкту було зібрано понад 3 мільйони гривень, які спрямовані на закриття актуальних потреб військових Третьої штурмової бригади.
Весною минулого року виставу Трійки представляли у США. Відбулося 10 показів у різних містах, зокрема у Нью-Йорку, Вашингтоні, Бостоні й Філадельфії. Тур став можливим завдяки запрошенню та підтримці української діаспори. А створена радіовистава «Ненароджені для війни» здобула відзнаку міжнародної премії Prix Europa 2025.
Другу виставу Театральної майстерні Третього армійського корпусу «Все буде добре, але не одразу» в березні–квітні планують показати у 15 українських містах. У постановці згадують «сталеві яйця», звучить поезія Ліни Костенко і сучасні українські пісні.
Валентина Самченко, м. Київ
Фото Павла Багмута
Події
У США, Канаді та Європі відкрили виставку про енергетичну кризу в Україні
У Вашингтоні, Сан-Франциско, Левісі та Берліні відкрилася виставка “Shadow of the Night”, яка розповідає про життя під час найскладнішої зими для енергетичної системи України.
Про це повідомило Міністерство культури України, передає Укрінформ.
«Ця виставка – спосіб перетворити увагу на дію. Коли мільйони людей залишаються без світла, тепла й води, міжнародна солідарність може дати дуже практичний результат – підтримати енергетичну стійкість там, де вона рятує життя», – зазначила директорка та засновниця Energy Act for Ukraine Foundation Уляна Оніщук.
Зазначається, що ініціатива допомагає авдиторіям у різних країнах побачити, як «інфраструктурне насильство» перетворюється на повсякденну реальність: темряву, холод, перерваний медичний догляд, зупинку роботи та постійне переналаштування життя.
Виставка створена у форматі Ready-to-Print, що дозволяє партнерським організаціям друкувати й експонувати її локально – без перевезення оригіналів, складної логістики чи значних бюджетів. Виставка може існувати в різних масштабах: від одного зображення як публічного акту свідчення до повноцінної інсталяції з освітніми та дискусійними програмами.
Проєкт розроблено у співпраці з Artists Support Ukraine, започаткованою Port of Culture за підтримки Міністерства культури України.
Як повідомляв Укрінформ, в укритті Київського столичного університету імені Бориса Грінченка відкрилася виставка «Незламні обличчя війни», у межах якої представлені портрети полеглих захисників України.
Фото ілюстративне
Фото Укрінформу можна купити тут
Події
Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2025» оголосив переможців
Визначили переможців всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2025».
Про це повідомляється на сайті конкурсу, передає Укрінформ.
Номінація «Хрестоматія»
«Художня класика»:
- Іван Багряний. Тигролови. Ілюстратор Денис Темний; Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім’я. Ілюстраторка Валерія Ляшенко; Валер’ян Підмогильний. Місто. Ілюстратор Максим Павлюк; Леся Українка. Лісова пісня. Ілюстраторка Поліна Дорошенко; Тарас Шевченко. Катерина. Ілюстратор Микола Толмачов. – К.: Основи, 264+176+272+152+40 с. (о+п);
- Галина Журба. Доктор Качіоні; Іван Нечуй-Левицький. Над Чорним морем; Михайло Грушевський. Під зоряним небом; Олена Пчілка. Маскарад. – Х.: Віват, 320+352+336+528 с.
«Життєписи»:
- В’ячеслав Брюховецький. Віктор Петров у двобої з Левіафаном: біографічні розвідки й літературознавчі констатації. – К.: Дух і Літера, 592 с.
«Літературознавство / критика»:
- Історія української літератури у 12 томах. Т.9. Література кінця ХІХ – початку ХХ століття (1890–1910-ті роки). У 2 книгах; Т.12. Література після 1991 року. – К.: Інститут літератури НАНУ; Наукова думка, 763+774+1008 с.
Номінація «Красне письменство»
«Сучасна українська проза / есеїстика / драматургія»:
- Марія Матіос. Жінці можна довіряти. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 640 с.
«Жанрова література»:
- Василь Шкляр. Рік Шершня. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 496 с.
«Сучасна зарубіжна проза / есеїстика / драматургія»:
- Ласло Красногоркаї. Меланхолія опору. – К.: Комора, 416 с.
«Поезія / афористика»:
- Ярина Чорногуз. Нічийний шафран. – Чернівці: Meridian Czernowitz, 96 с.
Номінація «Софія»
«Філософія / антропологія / психологія»:
- Маркус Вілашек. Кант. Революція мислення. – К.: Темпора, 464 с.
«Політологія / соціологія / культурологія»:
- Юрґен Бравер, Губерт ван Тейлл. Замки, битви й авіабомби. Як економічна теорія тлумачить військову історію. – К: Ніка-Центр, 456 с.
Номінація «Минувшина»
«Популярні видання / історична публіцистика»:
- Сергій Плохій. Чорнобильська рулетка. Війна в ядерній зоні. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 224 с;
- Пітер Померанцев. Як виграти інформаційну війну. Пропагандист, який перехитрив Гітлера. – Чернівці: Meridian Czernowitz, 400 с.
«Дослідження / документи»:
- Радомир Мокрик. Культурна колонізація. Страх, приниження та опір України в радянській імперії. – Л.: Локальна історія, 432 с.
«Біографії / мемуари»:
- Володимир В’ятрович. Генерал Кук. Біографія покоління УПА. – Х.: Віват, 944 с.
Номінація «Обрії»
«Науково-популярна література»:
- Джим Голт. Чому існує світ? Екзистенційний детектив. – Л.: Контур, 382 с;
- Анна Євгенія Янченко. 29 століть. Віднайдена історія вина в Україні. – Х.: Віват, 272 с.
«Бізнес / економіка / успіх»:
- Ендрю Шонфілд. Повоєнна економіка: історія європейських економічних див. –К.: Наш Формат, 528 с.
«Публіцистика / сучасні мемуари»:
- Валерій Залужний. Моя війна. – Івано-Франківськ: Вавилонська бібліотека, 248 с.
«Спеціальна й адаптаційна література / стиль життя»:
- Олег Однороженко, Валерій Поцелуйко, Олексій Руденко, Олексій Шереметьєв. Inhocsignovinces.Історія підрозділів сухопутних військ Збройних сил України в знаках і символах. – Х.: Фоліо, 397 с.
Номінація «Дитяче свято»
«Книжки для малечі»:
- Романа Романішин, Андрій Лесів. З півслова. Про спілкування та розуміння одне одного. – Л.: Видавництво Старого Лева, 128 с.
«Література для молодших школярів»:
- Френк Баум / Іван Сулима. Чарівник країни Оз. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 120 с.
«Література для школярів середніх класів та підлітків»:
- Катя Штанко. Вершники дощу. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 416 с.
«Нонфікшн»:
- Наталія Савчук. Тато мій Петлюра. – Тернопіль: Богдан, 56 с.
Номінація «Візитівка»
«Малярство / фотографія / пластика»:
- Френсіс Архипенко-Ґрей. Моє життя з Олександром Архипенком. – К.: Дух і Літера, 216 с.
- Марчела Можина. Ніл Хасевич. – К.: Projector Publishing, 280 с.
«Архітектура / місто / дизайн»:
- Андрій Пучков. Український архітектурний стиль. Візії, модуси, століття. – К.: Родовід, 276 с.
- Михайло Бокотей. Студійне скло в Україні. – К.: ArtHuss, 360 с.
«Кіно / театр / музика / мистецька культурологія»:
- Аль Пачіно. Сонні-бой. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 362 с.
- Станіслав Цалик. Коли кролик з’їв сценарій та інші епізоди з історії українського кіно. – Х.: Фоліо, 416 с.
«Етнографія / історія повсякдення / мандри»:
- Єва Райська. Бахтало. Історії українських ромів. – Брустури: Дискурсус, 192 с.
Як повідомляв Укрінформ, премія книжкових блогерів від фестивалю «Книжкова країна» оголосила короткі списки.
Фото: pixabay.com
-
Усі новини1 тиждень agoХристина Соловій про концерт в честь Степана Гіги — чому співачка не виступала
-
Усі новини1 тиждень agoПокинута мамою мавпочка Панч знайшла друга — відео завірусилося в мережі
-
Війна5 днів agoАтака ЗС РФ 22 лютого — кількість постраждалих у Києві та області зросла до 17
-
Суспільство4 дні agoПомер одеський письменник Сергій Стеблиненко Анонси
-
Події1 тиждень agoУ Львові відкрили виставку художніх робіт Тараса Шевченка
-
Відбудова5 днів agoГотові провести одну з наступних Конференцій із відновлення України у Відні
-
Події1 тиждень agoВийшов трейлер першого за сім років фільму із франшизи «Зоряні війни»
-
Одеса1 тиждень agoЗеленський розповів про обстріл Одеси — місто без води, світла та тепла
