Connect with us

Події

На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років

Published

on


На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому

Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.







На Одещині етнографиня Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому / Фото: Ніна Ляшонок, Укрінформ

За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах

«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.

Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.

«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.

Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.

«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.

Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.

«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.

У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.

Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.

До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.

Читайте також: П’ять хлібів єднання: на Одещині 200 років зберігають традицію спільної трапези

Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.

Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.

Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.



Джерело

Події

У Києві презентували культурно-освітній проєкт для дітей «Зелена шапочка збирає друзів»

Published

on


В Укрінформі відбулася презентація мультимедійного культурно-освітнього проєкту для дітей «Зелена шапочка збирає друзів», який поєднує музику, анімацію, караоке, нотні матеріали та живі зустрічі з дитячою й професійною аудиторією.

Ініціаторкою та амбасадоркою проєкту, реалізованого за підтримки Українського культурного фонду, стала українська співачка й громадська діячка Марія Бурмака.

Під час презентації вона зазначила, що проєкт покликаний створити сучасний український дитячий контент, який допомагатиме дітям через музику говорити про важливе, відчувати підтримку, зберігати зв’язок з українською мовою та культурою й отримувати позитивні емоції навіть під час війни.

У межах проєкту створили дитячі пісні, музичний альбом, анімаційні та караоке-відео, нотні матеріали, гітарні табулатури й співаник для дітей і педагогів. Також відбулися концерти та зустрічі з дітьми, педагогами й працівниками культури в різних містах України. Відео та інші матеріали супроводжуються перекладом жестовою мовою.

За словами Бурмаки, історія Зеленої шапочки розпочалася близько десяти років тому після появи в театрі імені Івана Франка дитячої вистави «Мама сказала “ні”» з її піснями. Тоді й виникла ідея нової героїні – дівчинки в зеленій шапочці, яку співачка колись випадково побачила на Хрещатику. Згодом дитячий репертуар Бурмаки поповнився піснями «Руханка», «Україна – серденько» та іншими композиціями, які використовують педагоги й музичні керівники.

«Насправді в моєму житті дитяча творчість почалася дуже давно. Перші пісні я написала в 2010 році, у 2011 році вийшов перший дитячий альбом, який подобається й дорослим. Наприклад, пісню «Можна бути песиком, можна бути котиком» особливо люблять військові, бо в них якраз такі позивні – «Хрущ», «Синичка». Їм слова пісні дуже подобаються», — розповіла співачка.

Музичний продюсер проєкту Вадим Лисиця зазначив, що потреба в україномовному дитячому контенті на цифрових платформах була очевидною вже давно. За його словами, коли його донька була маленькою, знайти такий контент було вкрай складно.

«Ми на той час уже плідно співпрацювали з Марією Бурмакою в різних проєктах. Вона мала великий досвід написання україномовних дитячих пісень. Спочатку хотіли запускати Ютуб-проєкт, але це складна і досить дорога справа. Тому визначилися, що я як музичний продюсер робитиму музику, а Марія – тексти, і створили кілька дитячих пісень. Зараз ця історія отримала продовження, і в українському цифровому просторі з’явився ще один дитячий україномовний проєкт, який розвиватиме наших дітей. Вони співатимуть українською, вивчатимуть мову, а наша країна матиме шанс зберегти мову, поезію, музику й культуру. Це основа всього», – сказав Лисиця.

Десять анімаційних серій для проєкту створила українська аніматорка, кліпмейкерка та AI-креаторка Світлана Бондар-Бондарчук.

«Це ніби такий маленький дитячий серіал з мультфільмів, в яких скрізь присутня Зелена Шапочка та Волохатий Павучок (персонаж однієї з дитячих пісень Марій Бурмаки)», – розповіла співачка та пообіцяла, що історія Зеленої шапочки матиме продовження, оскільки вона має багато нових ідей, пов’язаних з цією героїнею.

Читайте також: У Львові вперше відбувся масштабний Фестиваль дошкілля

Як повідомляв Укрінформ, культурний проєкт «Переможні казки» представив п’ять казок, створених на основі особистих історій українських військових і ветеранів, участь у проєкті взяли п’ятеро ветеранів і п’ятеро дітей із порушеннями слуху та мовлення.



Джерело

Continue Reading

Події

У Києві презентували кліп «Хрещені вогнем»

Published

on


У Києві презентували музичний кліп «Хрещені вогнем», який став саундтреком повнометражного документального фільму «Земля Героїв».

Музичний кліп презентувала в Укрінформі творча команда проєкту.

Авторами та виконавцями пісні «Хрещені вогнем» є засновники гурту «Брати Станіслава» з Івано-Франківська, військовослужбовці ЗСУ Сергій і Володимир Гупали. Після початку повномасштабного вторгнення вони залишили сцену й долучилися до війська. Власний бойовий досвід змінив пісню, яка з абстрактної історії про воїна перетворилася на особисту розмову з Богом від першої особи.

Для гурту ця композиція також стала способом зберегти пам’ять про побратима та барабанника Павла Дмитраша – військовослужбовця 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади, який загинув у російському полоні.

Почувши пісню «Хрещені вогнем», відомий кліп-мейкер Віктор Придувалов одразу погодився створити кліп.

«Для мене важлива енергія. Якщо в пісні є ця енергія, я готовий її донести всіма можливими способами. Ця пісня мене захопила своєю енергією та емоцією. Бо кліп – це емоційна, а не буквальна драматургія. І цією емоцією я намагався поділитися», – сказав Придувалов.

Музичний кліп «Хрещені вогнем» став головним саундтреком повнометражного документального фільму «Земля Героїв». Разом із музикантами у кліпі знялися Герої України — військовослужбовці Сухопутних військ ЗСУ, чиї історії увійшли до фільму.

Читайте також: У Києві презентували документальний фільм про повернення українок з Сирії

«Цей кліп є частиною великого проєкту, що розповідає про Героїв України, які служать у Сухопутних військах. Наше завдання – зробити цих людей відомими й дати їм відчуття вдячності, на яке вони заслуговують», – сказав начальник першого Центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ Збройних сил України Тарас Ткаченко.

Кліп «Хрещені вогнем» створено у співпраці з Сухопутними військами ЗСУ за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Сучасний музичний простір».

Режисер-постановник кліпу «Хрещені вогнем» — Віктор Придувалов, оператор-постановник — Владислав Грей, продюсерка — Галина Храпко. Виробник — кінокомпанія «Калина Фільм». Кліп є складовою мультижанрового та кросмедійного документального проєкту «Земля Героїв».

Як повідомляв Укрінформ, у грудні 2025 року в Києві відбулася презентація трейлера повнометражного документального фільму «12. Земля Героїв» про воїнів Сухопутних військ ЗСУ. Стрічка розповідає 12 історій захисників із Сухопутних військ, які отримали найвищу державну нагороду – звання Героя України та «Золоту Зірку».

Фото: Геннадій Мінченко/Укрінформ

Більше наших фото можна купити 



Джерело

Continue Reading

Події

В Ужгороді відкрили виставковий проєкт релокованого Луганського краєзнавчого музею

Published

on



Зазначається, експозиція розкриває історію музейників Луганщини, які попри втрату звичного простору, фондів та вимушене переміщення продовжують досліджувати, документувати й представляти культурну спадщину регіону в Україні та за кордоном.

“Історія проєкту розпочалася у Швейцарії. У місті Фрібур було представлено плакатну виставку «Музей на лінії вогню», під час якої директорка Луганського обласного краєзнавчого музею Олеся Мілованова репрезентувала експонат — трофейний парашут. Згодом у Женеві створили повноцінну експозицію, а нині проєкт продовжив свій шлях в Україні”, – йдеться в повідомленні.

Особливе місце в експозиції посідає «Чорнухинська мадонна» — мистецьке переосмислення половецької кам’яної скульптури XII століття у вигляді об’ємних робіт із шамоту. Ідея створення належить директорці Слов’янського краєзнавчого музею Євгенії Калугіній.

Директор Ужгородського скансену Василь Коцан зазначив, що музей — це насамперед люди, їхні знання, професійний досвід, пам’ять і готовність продовжувати свою справу навіть тоді, коли доводиться починати все спочатку.

У межах презентації відбувся круглий стіл «Музей у валізі: музей під час війни — виклики і перспективи», під час якого фахівці обговорили трансформацію ролі музеїв від збереження спадщини до фіксації подій сучасності та формування національної пам’яті. Також для гостей провели кураторську екскурсію.

Оглянути експозицію в ужгородському скансені можна до 7 листопада. Проєкт реалізовано Луганським обласним краєзнавчим музеєм спільно з ГО «CLIO HUB» за підтримки Посольства Швейцарії в Україні та Університету Фрібура.

Читайте також: До музею в Миколаєві передали два релігійні стародруки, які намагалися вивезти до Молдови

Як повідомляв Укрінформ, Луганський обласний краєзнавчий музей за свою історію зазнав подвійної релокації через російську агресію. У 2014 році після окупації Луганська музей втратив приміщення та основну колекцію й відновив діяльність у Старобільську. Після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році та повторної окупації міста команда була змушена виїхати знову, продовживши роботу в евакуації та функціонуючи на базі партнерських просторів.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.