Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
У Києві відкрилася виставка картин із зображенням військової техніки ЗСУ криворізького художника Андрія Гука.
Виставку представила науково-дослідна установа ЗСУ, повідомляє кореспондент Укрінформу.
На ній подано близько 70 картин із зображенням військової техніки, яку використовують ЗСУ у російсько-українській війні, автором яких є художник із Кривого Рогу Андрій Гук.
За його словами, коли почалося повномасштабне вторгнення, його місто одразу опинилося у безпосередній близькості до бойових дій, бажання малювати в нього тоді не було. А творче натхнення з’явилося, коли українські «Нептуни» потопили російський крейсер «Москва». Згодом виникла ціла серія картин із зображенням військової техніки ЗСУ під назвою «Сталь перемоги».
«Як почалася повномасштабка, руки опустилися і нічого не міг робити, замовлення від людей не виконував. А як поклали крейсер на дно – одразу ж у майстерню, за фарби, і «Нептун» був перший, тобто зображення автомобільної установки з цією ракетою. З того і розпочався цей проєкт. Коли я вже не знав, яку ще військову техніку можна далі малювати – підказували мої друзі військові», – сказав художник.
Експертну допомогу митцю надавали у науково-дослідній установі ЗСУ, максимально достовірно й повно наповнюючи серію взірцями військової техніки, яку сьогодні використовують Сили оборони.
«Перед нами техніка різних країн, різних поколінь, різних конструкторських шкіл. Усе це Україна була змушена за надзвичайно короткий час освоїти, навчитися застосовувати, обслуговувати, ремонтувати, поєднувати й адаптувати до реальної війни. Тому ці сімдесят робіт – вже не просто колекція військової техніки, а портрет надзвичайної здатності українців вчитися й адаптуватися», – зазначив представник науково-дослідної установи ЗСУ Ігор Чепков.
Виставка «Сталь перемоги» приурочена до 35-ої річниці Незалежності України й демонструватиметься до 1 вересня.
Як повідомляв Укрінформ, у Києві на вуличній виставці на честь лідера ОУН Євгена Коновальця показали військову техніку часів УНР.
Блокбастер Крістофера Нолана «Одіссея» став найкасовішим фільмом з рейтингом R, зібравши рекордні 1,352 мільярда доларів у світовому прокаті.
Про це повідомляє Variety, передає Укрінформ.
Зазначається, що «Одіссея» перевершила попередній рекорд, встановлений у 2024 році фільмом «Дедпул і Росомаха», який зібрав у прокаті 1,338 млрд доларів, і стала найкасовішим фільмом з рейтингом R, що передбачає обмеження для глядачів молодшого віку.
Високобюджетна екранізація епічної поеми Гомера вийшла у кінопрокат 17 липня і стартувала у США з результатом 123 млн дол. Відтоді вона зібрала ще 516 мільйонів доларів у США та 835 мільйонів доларів за кордоном.
Значну частину касових зборів забезпечили кінотеатри IMAX – 354 млн дол. «Одіссея» стала найкасовішим релізом IMAX, випередивши «Аватар» 2009 року (271 мільйон доларів).
Зазначається, що це п’ятий фільм цього року та третій фільм з рейтингом R за всю історію (разом із «Джокером»), який зібрав у прокаті понад 1 мільярд доларів.
Крім того, «Одіссея» стала найкасовішим фільмом Нолана, перевершивши результат стрічки «Темний лицар: Відродження легенди» 2012 року (1,08 мільярда доларів).
«Одіссея» розповідає про тривалу й небезпечну подорож царя Ітаки Одіссея у виконанні Метта Деймона, який повертається додому після Троянської війни. У фільмі зібрався зірковий акторський склад: у ньому знялися також Том Голланд, Енн Гетевей, Роберт Паттінсон, Лупіта Ніонго, Зендая, Шарліз Терон, Елліот Пейдж, Джон Бернтал та Джон Легвізамо.
Як повідомляв Укрінформ, зйомки останнього фільму «Форсаж: Швидкий назавжди» (Fast Forever: Fast Forever) розпочнуться у грудні цього року.
У Житомирському обласному літературному музеї відкрили експозицію, присвячену письменнику, шістдесятнику, перекладачу та досліднику давньої української літератури Валерію Шевчуку.
Експозицію приурочили до дня його народження, передає Укрінформ із посиланням на допис музею у Фейсбуці.
«Родина письменника Валерія Шевчука передала музею значний комплекс матеріалів, включаючи книги, рукописи, фотографії та навіть особисті речі. Це цінне зібрання відкриває нові можливості для досліджень і знайомства відвідувачів із життям та творчістю автора. На основі цієї колекції створено нову експозицію, де відвідувачі можуть побачити книги, які Шевчук писав і читав, рукописи з примітками, фотографії з різних періодів життя та особисті речі, що були частиною його повсякденного простору. Ці елементи літературної біографії перетворилися на музейну історію», – ідеться у повідомленні.
Зазначається, що для музею ця експозиція є можливістю показати культурне обличчя міста через постать Валерія Шевчука, який є одним з творців літературної історії Житомира.
В експозиції представлено 220 музейних предметів з меморіального фонду Шевчука, які передала родина письменника.
Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 року в Житомирі. У 1961 році він дебютував оповіданням про Тараса Шевченка «Настунька» у збірнику «Вінок Кобзареві». І відтоді не полишав письменницьку працю.
Його творчий доробок – понад 170 художніх творів: романів, повістей і новел, а також близько 500 наукових та публіцистичних праць. Особливе місце у творчості письменника посідають історична, психологічна та готична проза, у яких минуле й сучасність постають як нерозривний духовний простір українського народу.
Широкому читачеві особливо відомі роман «Дім на горі», уперше опублікований 1983 року, та трилогія «Три листки за вікном», за яку письменник у 1987 році був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Валерій Шевчук здійснив величезну працю з повернення українському читачеві духовної спадщини минулих століть. Він досліджував і перекладав сучасною українською мовою твори давньої української літератури доби бароко, відкриваючи сучасникам глибину української інтелектуальної та культурної традиції.
Його літературна й наукова діяльність відзначена численними державними та міжнародними нагородами, серед яких – Національна премія України імені Тараса Шевченка, премія Фонду Антоновичів, орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, міжнародні літературні премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» та імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», літературні премії імені Євгена Маланюка, Пантелеймона Куліша, Олени Пчілки, Олександра Копиленка, Івана Огієнка та інші відзнаки.
Валерій Шевчук помер 6 травня 2025 року.
Як повідомляв Укрінформ, у Великій Британії у музеї V&A South Kensington вперше представлять сім сакральних пам’яток з Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».
-
Усі новини1 тиждень agoДженна Ортега сильно схудла – нові кадри акторки вражають
-
Одеса1 тиждень agoАквапарки Одеси та області 2026: ціни, знижки й умови
-
Політика1 тиждень agoКорецький готовий взяти радником представника від молодіжних організацій
-
Політика1 тиждень agoПрезиденти України та Коста-Рики обговорили потенціал для співпраці між країнами
-
Суспільство1 тиждень agoЗеленський запровадив проєкт підтримки дітей із прифронтових територій «Карпатська зміна»
-
Події1 тиждень agoУ Києві презентували інклюзивний культурно-мистецький проєкт «Коло незламних»
-
Усі новини1 тиждень agoПотап прокоментував скандальні слова Полякової — що сказав репер
-
Відбудова1 тиждень agoУ Костянтинівці загальна сума компенсацій за програмою «єВідновлення» перевищила 6,6 мільярда