Connect with us

Події

На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років

Published

on


На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому

Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.







На Одещині етнографиня Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому / Фото: Ніна Ляшонок, Укрінформ

За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах

«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.

Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.

«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.

Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.

«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.

Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.

«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.

У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.

Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.

До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.

Читайте також: П’ять хлібів єднання: на Одещині 200 років зберігають традицію спільної трапези

Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.

Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.

Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.



Джерело

Події

У межах туру «Кіно заради Перемоги!» в лютому відбулися 58 кінопоказів

Published

on


У межах національного туру «Кіно заради Перемоги!» в дев’яти областях України в лютому відбулися 58 показів вітчизняних фільмів.

Про це повідомило Державне агентство з питань кіно, передає Укрінформ.







У межах туру «Кіно заради Перемоги!» в лютому відбулися 58 кінопоказів / Фото: Держкіно

1 / 11

Зокрема, 1-22 лютого у військових частинах Національної гвардії України в Житомирській області показані стрічки «Черкаси» та «Кіборги».

3-25 лютого у Хмельницькому в госпіталі ветеранів війни організовані покази фільмів «Фортеця Хаджибей», «Песики», «Віддана», «Екс» та «Лишайся онлайн».

4-25 лютого для військових, які проходять реабілітацію, у медичному закладі міста Трускавець Львівської області показували кінокартини «Атлантида», «Східняк», «Мій карпатський дідусь» та «Яремчук. Незрівнянний світ краси».

4-28 лютого в запорізькому кінотеатрі імені Олександра Довженка організовані 12 показів стрічок «Збори ОСББ», «Сусідка», «Атлантида», «Східняк», «2000 метрів до Андріївки», «Спадок брехні» та «Кіборги».

4-27 лютого в одному з реабілітаційних центрів Запоріжжя показували «Фортецю Хаджибей», «Шляхетні волоцюги» та «Лишайся онлайн».

5-19 лютого в медичному центрі Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області організовані покази фільмів «Іван Сила», «Сусідка» та «Відпустка наосліп».

7-28 лютого в Миронівці для місцевої громади в Будинку культури показані стрічки «Атлантида», «Гуцулка Ксеня», «Віддана» та «Вартові Різдва».

8-20 лютого в черкаському кінотеатрі «Україна» для військових відбулися покази фільму «2000 метрів до Андріївки». Заходи проходили за участю кінознавця Ярослава Підгори-Гвяздовського та директора кінотеатру Артура Акопяна.

8-19 лютого в одному з реабілітаційних центрів Нацгвардії в Полтавській області показували стрічки «Пекельна хоругва, або Різдво Козацьке», «Відпустка наосліп» та «Черкаси».

15 лютого у Київському центральному будинку офіцерів для військовослужбовців та їхніх родин організували показ «Вартових Різдва». Представляли фільм режисер Олександр Кірієнко, продюсерка та авторка сценарію Тетяна Шуліка, співавторка сценарію Тамара Грантовська й очільник асоціації «Дивись українське!» Андрій Різоль.

18 лютого у Київському інституті Нацгвардії відбувся показ фільму «Мамай». Презентували цю стрічку амбасадор туру, режисер Олесь Санін та Андрій Різоль.

19 лютого у військовому інституті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка показали «2000 метрів до Андріївки». Представив стрічку кінознавець Ярослав Підгора-Гвяздовський.

19 лютого у Київській національній академії Служби безпеки України теж відбувся показ «2000 метрів до Андріївки» за участю оператора Алекса Бабенка та Андрія Різоля.

23-27 лютого у Вінниці та області для місцевої громади і внутрішньо переміщених осіб за сприяння ВОЦК «Щедрик» організовані покази фільмів «Східняк», «Черкаси», «Мати Апостолів» та «Кіборги».

24 лютого в одному з реабілітаційних центрів Київської області для ветеранів показали стрічку «Поводир» за участю режисера Олеся Саніна. Цього ж дня в міській бібліотеці Одеси для громади був показаний фільм «Мирні люди».

26 лютого у Київській національній дитячій бібліотеці відбувся показ кінокартини «Вартові Різдва». Представляли цю стрічку продюсерка та авторка сценарію Тетяна Шуліка, співавторка сценарію Тамара Грантовська та Андрій Різоль. Цього ж дня в Боярці Київської області для курсантів ліцею ім. Івана Богуна показали «2000 метрів до Андріївки», представив стрічку кінознавець Ярослав Підгора-Гвяздовський.

Також 26 лютого в медичному реабілітаційному центрі Одеси організували показ фільму «Лишайся онлайн».

Від початку реалізації туру «Кіно заради Перемоги!» організовані загалом 3125 кінопоказів у 526 населених пунктах та військових частинах 23 областей України.

Організатором цих кінопоказів є асоціація «Дивись українське!» у співпраці з Головним управлінням комунікацій Збройних сил України.

Читайте також: Українська кінокомпанія екранізує книгу про «Братів Гадюкіних»

Як повідомлялося, національний тур «Кіно заради Перемоги!» реалізується із 6 серпня 2022 року. Його мета – морально-психологічна підтримка та мотивація військовослужбовців, майбутніх офіцерів, внутрішньо-переміщених осіб і громад.

Ініціаторами проєкту є Офіс Президента, Державне агентство з питань кіно й асоціація «Дивись українське!». Підтримку надає фонд «МХП-Громаді».

Тур реалізується у співпраці з Генеральним штабом ЗСУ, за сприяння Міністерства оборони, обласних військових адміністрацій, Національної гвардії та Національної поліції.



Джерело

Continue Reading

Події

Театр Лесі Українки готує прем’єру вистави «Ляльковий дім»

Published

on


У Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки 12 березня відбудеться прем’єра вистави Юлії Лобановської «Ляльковий дім» за соціально-психологічною драмою норвезького драматурга Генріка Ібсена.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури України.

««Ляльковий дім» – це класика світової драматургії та вистава-дзеркало, у якому кожен може впізнати момент, коли перестає бути собою, аби відповідати вимогам інших. Це історія про ілюзію, що живе всередині головної героїні, та прозріння, що звільнює її. Людина прагне лишатися людиною, а не іграшкою у чужих руках, і прагне вийти за рамки «можливого», аби нарешті побачити реальність”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що у виставі порушуються тема любові без свободи, права жінки бути собою у світі нав’язаних ролей та межі між обов’язком і правом на власне життя.

Творча команда: режисерка – Юлія Лобановська; сценографія – Олексій Вакарчук; костюми – Катерина Корнійчук; пластичне рішення – Наталія Бурлака; музичне оформлення та звукорежисерське рішення – Владислав Тененбаум; асистент режисерки – Олег Савкін; помічники режисерки – Михайло Гейкрайтер, Ярослав Куровський.

Читайте також: Лавреаткою премії імені Леся Курбаса стала режисерка Ніна Хижна

Прем’єра вистави «Ляльковий дім» відбудеться 12 березня о 18:30.

Як повідомлялося, 4 березня о 18:00 у Чернівецькому музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської покажуть виставу “Енеїда” від Театру ветеранів.

Фото: lesyatheatre.com.ua



Джерело

Continue Reading

Події

Нідерландський Рейксмузей підтвердив автентичність картини Рембрандта

Published

on



Дослідники з нідерландського Рейксмузею підтвердили автентичність картини Рембрандта «Видіння Захарія у храмі», у середу полотно буде представлено публіці вперше за кілька десятиліть.

Про це повідомляє Reuters, передає Укрінформ.

Картина «Видіння Захарія у храмі» до середини ХХ століття вважалася роботою Рембрандта ван Рейна, але у 1960 році її вилучили з корпусу його робіт. За словами мистецтвознавців, це рішення грунтувалося на менш передових техніках дослідження, ніж доступні зараз.

Під час дворічних досліджень експерти порівняли картину з іншими роботами Рембрандта того ж періоду і дійшли висновку, що саме він написав її у 1633 році у віці близько двадцяти років.

Картина зображує біблійний сюжет про первосвященника Захарію, який дізнається від архангела Гавриїла, що у них з дружиною, незважаючи на їхній похилий вік, народиться син, майбутній Іван Хреститель. Сам Гавриїл на картині не зображений: його присутність передано світлом у правій верхній частині композиції.

Реставраторка Петрія Нобл зазначила, що зображення світла за допомогою товстих шарів фарби (техніка імпасто) було характерним для Рембрандта.

Зазначається, що картину передав музею у довгострокову оренду анонімний приватний колекціонер. Нинішній власник успадкував полотно від свого батька, який купив твір у 1961 році, і відтоді картина зникла з публічного доступу.

«Чудово, що люди тепер можуть дізнатися більше про молодого Рембрандта – він створив цю дуже зворушливу роботу невдовзі після переїзду з Лейдена в Амстердам. Це прекрасний приклад унікального способу, яким Рембрандт зображує історії», – сказав директор Рейксмузею Тако Діббітс.

Читайте також: У США картину Рембрандта продали на аукціоні за понад $1,4 мільйона

Як повідомляв Укрінформ, за підсумками дослідження встановлено, що два твори з колекції музею Mauritshuis в Гаазі – “Портрет Рембрандта з горжетом” і “Етюд старого чоловіка” – не є роботами Рембрандта, а щодо третьої картини сумніви залишаються.

Фото: Koen van Weel/Х



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.