Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
Після початку повномасштабної війни французькі читачі відкрили для себе українську поезію як короткий жанр, здатний передати досвід війни.
Водночас із великою прозою видавці Франції залишаються обережнішими, очікуючи на твори, які житимуть поза воєнним контекстом. Про це в інтерв’ю Укрінформу розповіла професорка та перекладачка української літератури Ірина Дмитришин.
«Україна змусила французів читати українську поезію. Саме поезія під час війни стала тим коротким, чуттєвим жанром, який дає змогу випустити емоції. Французи відкривають для себе поезію і починають згадувати, що у них теж поезія була важливою під час Першої світової», – зазначила Дмитришин.
За її словами, для багатьох французьких видавців публікація збірок української поезії стала також способом солідарності і підтримки України.
Натомість із великою прозою ситуація, на думку Дмитришин, складніша, оскільки переклад і підготовка роману тривають місяцями, а видавці не завжди впевнені, чи утримається інтерес публіки до моменту виходу книги.
«Французькі видавництва дуже дорожать своєю репутацією. Вони не хочуть бути видавцями “одноденки” і ризикувати своїм ім’ям. Вони хочуть те, що називають “вічною книжкою”, яка через десять років буде читатися поза контекстом війни», – пояснила вона.
Паралельно, за її словами, у Франції починає «пробиватися» перекладна українська дитяча література. Зокрема, кілька успішних проєктів на французькому ринку вже реалізувала творча майстерня «Аґрафка» у співпраці із «Видавництвом Старого Лева».
«І це книжки про сенси. Наприклад, «Майя, яка любить цифри», а ще чудовий проєкт «Війна, яка змінила Рондо». Бо важко говорити дітям про війну, але вони знайшли цей спосіб промовляти до дітей, які не живуть під бомбами, але чиї батьки хочуть донести, що означає війна. Отже, у дитячій літературі сьогодні є трохи успіху, і важливо його зафіксувати», – додала Дмитришин.
Як повідомляв Укрінформ, близько 300 міст та громад Франції на знак солідарності з Україною долучились до національної кампанїі з хештегом DesPagesJaunesEtBleues («Жовто-блакитні сторінки»).
Фото Укрінформу можна купити тут
У Дубенському замку на Рівненщині відкрили банерну виставку «Палац великих князів литовських у Вільнюсі: історичне поєднання Литви і України».
Як передає Укрінформ, про це повідомила Рівненська ОВА у Фейсбуці.
Експозиція знайомить відвідувачів із важливою сторінкою спільної європейської історії українських і литовських земель у складі Великого князівства Литовського.
Як зазначається, саме в Палаці великих князів литовських формувалися політичні, культурні та правові традиції, які суттєво вплинули на розвиток українських земель. Виставка включає понад 20 банерів, що розкривають спільну історичну спадщину двох народів та демонструють тісні зв’язки між Україною і Литвою.
Участь у відкритті виставки взяла делегація з Литви на чолі з гендиректором Національного музею «Палац великих князів литовських» Відасом Долінскасом. Також до заходу долучилися музейники Рівненщини, Львівщини та Тернопільщини.
«Ця експозиція не лише презентує історію Палацу великих князів литовських, а й сприяє розвитку співпраці між музеями задля збереження спільної культурної спадщини. Такі виставки популяризують наше історичне надбання та зміцнюють культурні зв’язки між Україною й європейськими країнами», – зазначив заступник голови Рівненської ОВА з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO) Олександр Терещенко.
Експозицію організували у співпраці з Національним музеєм «Палац великих князів литовських», який активно співпрацює з українськими музеями.
Як наголошується, від початку повномасштабного вторгнення Росії у Вільнюському палаці діє виставка державних нагород України початку ХХ століття, а на будівлі музею майорить український прапор як символ підтримки України.
Як повідомляв Укрінформ, віртуальний музей середньовічної фортеці Тягинь часів Великого князівства Литовського презентували у Каунасі.
Фото: Рівненська ОВА
Україна на Конференції з відновлення України у Гданську закликатиме партнерів інвестувати в українську культуру та культурну спадщину, які під час війни є важливими елементами національної безпеки та суспільної стійкості.
Про це віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції – міністерка культури Тетяна Бережна заявила у коментарі власному кореспондентові Укрінформу в Польщі.
Віцепрем’єр-міністерка зазначила, що гуманітарний вимір є надзвичайно важливою складовою цьогорічної Конференції з відновлення України, на якій значну увагу приділено розвитку та зміцненню людського капіталу. За словами Бережної, той факт, що гуманітарний блок розпочинається з панелі, присвяченої культурі, підкреслює її значення під час війни – як для культурної дипломатії, так і для стійкості суспільства.
«Один із наших головних меседжів на цій конференції – інвестуйте в українських людей, інвестуйте в українську культуру. Ми розуміємо, що зараз Україна перебуває у складній ситуації, але попри це маємо надзвичайно сильну експертизу щодо того, як зміцнювати культуру під час війни і яким чином вона може бути елементом та запорукою національної безпеки», – наголосила Бережна.
Вона додала, що Україна, спираючись на власний досвід, закликатиме країни-партнери приділяти більше уваги розвитку культури у своїх державах, «тому що культура інколи відіграє вирішальну роль в опорі та стійкості населення».
Щодо того, на яку підтримку партнерів у сфері культури розраховує українська сторона під час конференції, віцепрем’єрка зазначила, що є конкретні запити.
«Ми працюємо над розвитком Українського фонду культурної спадщини. Це фонд, який створено за законодавством Бельгії (УФКС зареєстрований у листопаді 2025 року в Брюсселі – ред.). Наразі в ньому вже акумульовані майже €5 мільйонів, і ми закликатимемо інші країни долучатися до його фінансування. На конференції ми презентуватимемо кілька проєктів, які реалізуватимуться за кошти цього фонду», – поінформувала Бережна.
За її словами, частину коштів УФКС буде спрямовано на подолання наслідків російських атак на культурну спадщину, «які ми спостерігали останнім часом».
«Ми кажемо нашим партнерам: підтримуйте нас під час війни, але водночас розглядайте Україну як партнера. Ми маємо унікальну експертизу і готові нею ділитися. Ті країни, які реалістично дивляться на світ і розуміють, що Росія нікуди не зникає та становить загрозу для всього світу, усвідомлюють цінність нашого досвіду», – зазначила Бережна.
Як повідомляв Укрінформ, у польському Гданську в четвер розпочалася дводенна Міжнародна конференція з відновлення України (Ukraine Recovery Conference, URС 2026).
Програму цьогорічної конференції поділено на п’ять тематичних напрямів: бізнес, безпека й оборона, інтеграція до Європейського Союзу, регіональний розвиток та людський капітал.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Відбудова1 тиждень agoТуск очікує на участь Зеленського у конференції з відбудови України у Гданську
-
Політика1 тиждень agoТрамп про ліцензію для України на виробництво ракет: Ми розглянемо це питання
-
Війна1 тиждень agoСили оборони вразили танкер тіньового флоту РФ і міст через Північно-Кримський канал
-
Події1 тиждень agoУ Реєстрі музейного фонду України вже понад 122 тисячі експонатів
-
Події1 тиждень agoУ Раді пропонують доповнити склад злочину геноциду культурною складовою
-
Суспільство1 тиждень agoСудді Херсонщини задекларували мільйонні доходи та нульові заощадження Анонси
-
Одеса1 тиждень agoОдеська блогерка пережила нічний обстріл Києва: враження
-
Політика1 тиждень agoНе бачу готовності Китаю тиснути на Путіна