Події
На Одещині етнографка збирає унікальні болгарські рушники, яким понад 100 років
На Одещині у селі Криничне етнографка Тетяна Дукова збирає старовинні болгарські рушники, одяг та прикраси, які носили місцеві жителі понад 100 років тому
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, Дукова займається вивченням історії рідного краю протягом всього життя. В її колекції представлені понад 300 екземплярів рушників, елементів одягу та прикрас, які носили болгари виключно у селі Криничне.
За словами етнографки, у Криничному елементи одягу відрізнялися від вбрання болгар в інших селах
«Це старовинні болгарські атласні сукні. Але є й штабельні. Тут представлені сукні 50-х років, вони пошиті після голоду. Під сукні надягали сорочки з вишивкою, довші за самі сукні. Сорочки з широким рукавом-колоколом носили старші жінки, вони називалися “сорочка свекрухи”. Сорочки з вузьким рукавом носили молоді дівчати, в такому вбранні було легше працювати. В елементах нашого одягу дуже відчувається румунський вплив. Також він відчувається і в елементах вишивки на рушниках», – зазначила Дукова.
Окрім суконь, в колекції Дукової є й хустки. У Криничному взимку молоді дівчата зав’язували чорну, коричневу або темно-зелену хустки. Під неї на щоку вони клали листя м’яти замість парфумів. Окрім того, дівчата прикрашали хустки квіткою з бісеру та намистин.
«На білому лиці чорна хустка виглядала дуже ефектно. Окрім того, на різдвяне хоро вони виготовляли квітку з намистин та бісеру. В літературі можна зустріти думку, що такі хустини із квітками – елементи одягу молодят, але це не так. Якщо хлопець хотів познайомитися з дівчиною, він відправляв до неї свого друга. Дівчина, якщо також мала симпатію, віддавала другові квітку. Ввечері, коли хлопець вже йшов на побачення до дівчини, вертав їй цю квітку і вона кріпила її на хустку. В моїй колекції є оригінальні квітки 50-х років, а також ті, які ми відтворили з донькою», – зазначила Дукова.
Також у колекції Дукової представлені рушники 20-х років минулого століття.
«Білі рушники – це раритет. Ця нитка продавалася до 1930-х років, вона була дуже тонкою, і з неї було важко ткати. У 60-ті роки люди придумали фарбувати нитки і думали, що це замінить мистецтво вишивки, яке було раніше. Все, що було виготовлено до 40-х років, – це ексклюзив», – зауважила Дукова.
Що виріб старший, тим більше уваги приділено естетиці.
«Дивовижний сюжет вишитий на цій скатертині з конопляної нитки. Цей рушник – самий початок 20-го ст. Такі рушники вишивала наречена для майбутнього чоловіка. На ньому зображена наречена в червоній сукні – так вбиралися в Болгарії. Поруч із нею – наречений та дитина. Просто живий експонат», – говорить Дукова.
У її колекції налічується близько двох десятків таких рушників, але всі вони сховані у шафах, адже у кімнаті можуть забруднитися, а прати їх не можна через вік.
Дукова додала, що інколи люди не знають цінності та унікальності старовинних речей. Так, один зі старовинних рушників, представлений в її колекції, в місцеву школу принесли як ганчірку для миття підлоги.
До домашнього музею Тетяни Дукової експонати здебільшого передають люди, яким вони дісталися від родичів. Також є речі з «незвичною» історією. «Жінка мені подарувала цю дитячу шапочку, прикрашену бісером. Такі виготовлялися до 1930-х років. Якщо вони зберігалися, передавалися наступній дитині в родині. Через 10 років інша жінка подарували ще кілька таких шапочок. При їх вивченні я зрозуміла, що всі шапочки шила одна майстриня», – розповіла Дукова.
Ще один експонат етнографка отримала в подарунок від незнайомої жінки у Запоріжжі. «Коли я була у Запоріжжі на виставці народного мистецтва, де презентувала наші рушники, до мене підійшла жінка та протягнула зав’язані у хустинку буси. Такі прикраси носили заручені дівчата. Жінка сказала, що прикраси дісталися їй від прапрабабусі, і їй нікому більше їх передати. Ймовірно, її родичка вийшла заміж за когось в іншому місці і вивезла прикраси. Через стільки років вони повернулися додому», – каже сказала Дукова.
Зазначимо, що Тетяна Дукова була однією з ініціаторок внесення традиції випікання обрядових хлібів до свята Святого Георгія у селі Криничне до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Зараз жінка розглядає можливість проведення своєї персональної виставки в Одеському обласному центрі української культури.
Як повідомляв Укрінформ, в Одеській області у селі Котловина Ренійського району працює краєзнавчий музей, в якому діти проводять екскурсії гагаузькою, українською та англійською мовами.
У Південній Африці знайшли унікальні 60 000-річні наконечники стріл кам’яної доби, які стали найдавнішим відомим використанням мисливцями зброї з отрутою.
Про це повідомляє Independent із посиланням на археологічне дослідження, передає Укрінформ.
Досі доказів отруєних мисливських знарядь було мало, вони здебільшого датувалися останнім льодовиковим періодом – близько 10 000 років тому.
У новому дослідженні вчені виявили сліди отрути південноафриканської рослини гіфбол на наконечниках стріл, що датуються приблизно 60 000 років тому і робить їх найдавнішою знайденою зброєю з отрутою у світі на сьогоднішній день.
Знайдені у Південній Африці старі кварцові наконечники стріл виявили хімічні залишки отрути з рослини, яка досі використовується традиційними мисливцями в цьому регіоні.
Довгий час дослідники намагалися простежити траєкторію інновацій доісторичних людей, щоб краще зрозуміти еволюцію технологій полювання.
Одним із таких нововведень є використання отруєної зброї, яка вважається ознакою передових технологій мисливців-збирачів.
«Це показує, що наші предки на півдні Африки не тільки винайшли лук і стріли набагато раніше, ніж вважалося раніше, але й зрозуміли, як використовувати хімію природи для підвищення ефективності полювання», – каже автор дослідження доктор Марліз Ломбард.
Після хімічного аналізу дослідники виявили подібні речовини на 250-річних наконечниках стріл у шведських колекціях, які були зібрані в цьому регіоні мандрівниками протягом 18 століття. Це свідчить про тривалу безперервність передачі знань про отруйну рослину.
«Використання отрути для стріл вимагає планування, терпіння та розуміння причин та наслідків. Це явна ознака передового мислення у ранніх людей», – підкреслив ще один автор дослідження Андерс Хьоґберг.
Як повідомляв Укрінформ, в Африці було виявлено погребальне вогнище, зведене близько 9,5 тисячі років тому, яке вважається найстарішим у світі з останками дорослих і містить рідкісну інформацію про ритуали давніх африканських груп мисливців-збирачів.
Фото: Marlize Lombard
Події
На Тернопільщині розповіли про два елементи лемківської культури, які увійшли до переліку нематеріальної спадщини
“Відповідно до наказу Міністерства культури до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини ввійшли традиція приготування та споживання киселиці в лемківській спільноті та орнаментальні традиції і технологія виготовлення лемківської жіночої нагрудної прикраси кривулька”, – зазначила Байталюк.
Киселиця – це королева лемківської кухні. Перші згадки про страву датують часами Київської Русі. Головний інгредієнт цієї страви – овес, культура, яка добре родила на Лемківщині.
“Кривулька — це широкий заокруглений комір з бісеру, який прикриває шию, плечі і груди жінки. Ця прикраса є жіночим оберегом, кожен орнамент несе у собі певний символізм, як і у вишиванці. Ми щиро вдячні музейному комплексу “Лемківське село”, які організували збір матеріалів, подання і листи-згоди носіїв, обласному товариству “Лемківщина” за ефективну співпрацю, адже дуже важливо зібрати спогади носіїв і показати тяглість цих традицій, – додала Байталюк.
За її словами, внесення цих елементів лемківської культури до переліку нематеріальної спадщини дуже важливе саме зараз, адже у ці роки Україна вшановує скорботну дату – 80-ліття з часу депортації лемків з їх етнічних територій.
“За цей час вже пройшла активна асиміляція і вже десь почалася втрата традицій і обрядів. Тому внесення цих елементів у перелік нематеріальної спадщини приверне увагу до них і допоможе їх зберегти”, – наголосила посадовиця.
Як повідомляв Укрінформ, бувальщини про конотопську відьму внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини.
Перше фото: Світлана Байталюк у лемківській кривулі, Суспільне Тернопіль
Організатори книжкової премії KBU Awards, якою відзначають українські нонфікшн-книжки, оприлюднили короткі списки 2025 року.
Як передає Укрінформ, про це повідомив kniga.biz.ua, власник якого – Дмитро Лаппо, входить до оргкомітету премії.
Книжкова премія KBU Awards була заснована у 2020 році для популяризації українських авторів, їх книг та ідей.
У 2025 році премія має п’ять номінацій: бізнес, особистий розвиток, історія, ідентичність та війна.
У номінації “Бізнес” до короткого списку увійшли:
- “Більше ніж команда” Артура Лупашка (Punkt publishing);
- “Твій AI-маркетолог” Антона Воронюка (ArtHuss);
- “Солодкий несолодкий бізнес” Анни Завертайло (Stretovych);
- “Люди купують у людей” Юлії Колесник (Stretovych);
- “Storytelling наше все” Еліни Слободянюк (Артіль).
У номінації “Ідентичність” до короткого списку потрапили:
- “Шляхетна традиція” Ольги Петренко-Цеунової (Стилет і стилос);
- “Культурна колонізація” Радомира Мокрика (Локальна історія);
- “Суперсила Різдва” Богдани Неборак та колективу авторів (Stretovych);
- “Як вдихнути вільно?” Маріам Найєм (Лабораторія);
- “Проти культурної амнезії” Віри Агеєвої (Віхола).
У номінації “Війна” у короткому списку:
- “Життя на межі” Тетяни Огаркової та Володимира Єрмоленка (Дух і Літера);
- “Перша енергетична” Віталія Крижевського та Євгена Мочалова (Віхола);
- “Книга обіймів” Ірини Білоцерківської (Білка);
- “Володар гніву” Галини Тютюнник (Білка);
- “Чорнобильська рулетка” Сергія Плохія (КСД).
У номінації “Історія” до переліку найкращих увійшли:
- “Агентура НКВС–МДБ–КДБ у православному єпископаті України” Романа Скакуна (Видавництво УКУ);
- “Мазепа. Тисячоликий герой української історії” Віктора Горобця (Віхола);
- “Генерал Кук” Володимира В’ятровича (Vivat);
- “Жінки свободи” Марини “Мамайки” Мірзаєвої (Vivat);
- “29 століть” Анни Євгенії Янченко (Vivat);
- “Українське радіо. Історія буремного століття” Вадима Міського та Тамари Гусейнової (Лабораторія).
У номінації “Саморозвиток” у короткому списку:
- “Відріж себе ніжно” Максима Роменського (СІМІО);
- “Любов не минає” Тетяни Трощинської (Yakaboo Publishing);
- “Що зі мною?” Софії Терлез та Марка Лівіна (Vivat);
- “Як написати книгу” колективу авторів (Stretovych);
- “Soft skills: Бути собою” Володимира Станчишина та Олени Жильцової (Віхола);
- “Прийняття” Ганни Крицької (Книголав).
KBU Awards – спеціалізована премія, що відзначає українських авторів за найкращі нонфікшн-книжки, зокрема відзначаючи літературу про розвиток бізнесу і особистісне зростання. Її заснували у 2021 році. Оргкомітет премії: власник інтернет-магазину бізнес-літератури kniga.biz.ua Дмитро Лаппо, очільниця Українського інституту книги Олександра Коваль, ресторатор Максим Храмов (є співзасновниками премії), секретарка премії Наталія Кучер.
До складу журі входять Юлія Тичківська, Георгій Коваленко, Олена Ластівка Мокренчук, Ганна Скоріна, Тетяна Пилипець, Тетяна Лукинюк, Владислав Рашкован, Катерина Глазкова, Андрій Длігач, Лариса Мудрак, Богдан Тихолоз, Андрій Миронюк, Дмитро Джеджула, Михайло Крикунов, Лала Тарапакіна, Остап Українець, Екатерина Ясько, Тамара Сухенко, Олена Джеджора, Оксана Кісь, Роман Кабачій, Андрій Любка, Тетяна Кіпіані, Олена Юзькова, Ірина Тихомірова, Олена Нікольська.
Як повідомлялося, Премія Читомо визначила короткі списки претендентів на перемогу за видатні досягнення дієвців українського книговидання та літературної сфери у 2025 році.
Фото: KBU Awards
-
Війна6 днів agoЗахоплення Ніколаса Мадуро — найкращі меми про операцію США у Венесуелі
-
Війна6 днів agoСША вторглися до Венесуели: атаковано всі військові бази, на вулицях з’явилися танки (відео)
-
Україна4 дні agoу мережі захейтили доньку мовної омбудсменки (фото)
-
Світ1 тиждень agoПутін звернувся до росіян у чорній краватці
-
Війна1 тиждень agoВоєнні підсумки 2025 року та обриси викликів 2026-го
-
Усі новини5 днів agoІсаак Ньютон – 11 фактів про науковця, що відкрив закон всесвітнього тяжіння
-
Усі новини1 тиждень agoвчені знайшли причину, але не порятунок
-
Політика1 тиждень agoВійна закінчиться не скоро – Чубаров