У фінальній сцені 3 сезону “Гри в кальмара” з’являється неочікуване камео оскароносної амеркианської акторки Кейт Бланшетт у ролі вербувальниці з Лос-Анджелеса. Режисер Хван Дон Хьок розповів в інтерв’ю The Hollywood Reporter, що цей хід не пов’язаний з чутками про створення у США спін-оффу дорами.

За словами Хван Дон Хьока, сенс фінальної сцени був у тому, що Фронтмен чув про аналогічні ігри в інших країнах, але не знав про них напевно. Тому він був шокований, коли випадково на власні очі побачив вербувальницю зі Штатів.

“Через історію Ґі Хуна я хотів передати ідеї надії та жертви, і те, що ми ніколи не повинні відпускати це, якими б важкими не були обставини. Однак в останній сцені я також хотів підкреслити, що система настільки міцна та глибоко вкорінена, що її не можна легко демонтувати, і тому вона вимагає всіх наших постійних зусиль та сильної волі”, — пояснив режисер.

Спін-офф “Гри в кальмара” у США: коментар Хван Дон Хьока

Журналісти також поцікавилися думкою творця “Гри в кальмара” щодо можливого американського спін-оффа серіалу, який за поширеними у ЗМІ чутками має зняти голлівудський режисер Девід Фінчер. Хван Дон Хьок відповів, що офіційно представники Netflix нічого йому про це не казали.

“Я завжди був великим шанувальником творчості Девіда Фінчера — відколи побачив “Сім” — і мені подобалися його фільми. Тож, якби він створив “Американську гру в кальмара”, гадаю, було б дуже цікаво це подивитися. Я б точно клікнув на неї одразу після виходу, якби це сталося”, — сказав південнокорейський режисер.

“Гра в кальмара 3” — всі серії доступні на Netflix

Прем’єра останнього сезону серіалу “Гра в кальмара” відбулася на стримінговій платформі Netflix 27 червня. Підписники платформи отримали доступ до перегляду онлайн одразу всіх 6 епізодів. 3 сезон “Гри в кальмара” продовжив історію вже знайомого глядачам гравця № 456 Сон Ґі Хуна який повернувся до смертельно небезпечних змагань, щоб покласти їм край.

В січні 2025 року ЗМІ писали, що творці серіалу “Гра в кальмара” взяли за основу історію справжнього концтабору “Притулок братів”, що функціонував у Південній Кореї протягом 30 років. Цей трудовий табір був відомий жахливими порушеннями прав людини.

Росіяни, ймовірно, проводять випробування гібридної бронемашини з метою її практичного застосування на фронті, пишуть у своєму матеріалі оглядачі The War Zone.

Гармата Bushmaster стріляє боєприпасами 25×137 мм, тоді як 2А72 використовує більший боєприпас — 30×165 мм. Фахівці зазначають, що, на перший погляд, здається, що встановлення більшої і скорострільної гармати може дати перевагу: 2А72 робить до 330 пострілів за хвилину проти 200 у M242. Однак не все так однозначно.

Річ у тім, що 2А72 демонструє низьку стабільність при стрільбі: ствол активно вібрує, що знижує купчастість. Крім того, радянська гармата поступається американській за якістю бронебійних снарядів. Наприклад, Bushmaster M242 здатний використовувати боєприпас M919 зі збідненим ураном, який показує високу пробивну здатність навіть проти важкої бронетехніки. У 2А72 таких боєприпасів немає.

На думку аналітиків Defense Express, основна причина заміни гармати може критися в логістиці. Росія не має як великих запасів 25-мм боєприпасів до M242, так і оригінальних запчастин до американської техніки. Тому навіть частково пошкоджена машина без можливості ремонту або перезарядки втрачає сенс у бойовому застосуванні. Заміна гармати на вітчизняну 2А72 спрощує постачання, але викликає масу технічних проблем.

Наприклад, щоб інтегрувати 2А72 в американську вежу, потрібно повністю переробити механізм подачі боєприпасів, а головне — модернізувати систему управління вогнем. Крім того, обидві гармати проєктувалися з різними прицілами, електронікою та архітектурою. Тому при кустарному встановленні виникає ситуація, за якої стріляти можна буде хіба що “на око”.

Західні експерти вважають, що з урахуванням складнощів переоснащення і відсутності масових постачань, найімовірніше, ці трофейні Bradley будуть використовуватися в інформаційній кампанії. Нагадаємо, в мережі вже опубліковано відео, на яких російські військові нібито проводять навчання із застосуванням захопленої БМП, виконуючи евакуацію поранених і штурм позицій.

Весною 2025 року стало помітно, що росіяни змушують “Шахеди” летіти на висоті 2-3 кілометрів, аби уникати мобільних вогневих груп. Нещодавно стало відомо про появу модернізованих БПЛА Shahed-136 із серії MS001, оснащений камерою та штучним інтелектом. Вони мають алгоритм оцінки ситуації і можуть за потреби відхилитися від програми, заданої пілотами.

В таких умовах Силам оборони доводиться збивати “Шахеди” дорогими зенітно-ракетними комплексами. Для прикладу, згідно з даними військового оглядача Defense Express Іваа Киричевського, ракети для Patriot на внутрішньому ринку США коштують 4 млн доларів, а за кордон продаються вже за ціною від 6 до 10 млн. Дрони-перехоплювачі українського виробництва при цьому коштують від кількох десятків тисяч до кількох сотень тисяч гривень.

Зенітні БПЛА можна умовно поділити на два типи: коптери та літаки. Виробники, як правило, тримають технічні характеристики своїх перехоплювачів у таємниці, однак про деякі вже є публічна інформація.

Коптери проти “Шахедів”

Хорошим прикладом стане українське підприємство “Дикі шершні”, які розробили одразу два різновиди коптерів для боротьби з “Шахедами”. Перший з них — “Перевертень”. Судячи з наявної інформації, це FPV-квадрокоптер звичної конструкції, однак він вирізняється високою швидкістю польоту — до 200 км/годину. При цьому він може літати на висоті до 5 км і підійматися на 1 км за 23 секунди.

Враховуючи, що крейсерська швидкість “Шахеда” складає 180 км/год, “Перевертень” цілком може його наздогнати. “Дикі Шершні” поки хвалилися лише ураженням БПЛА “Гербера” — це дещо спрощені версії “Шахедів”.

Досвід знищення справжніх “Шахедів” мають швидкісні дрони-перехоплювачі Sting від того ж розробника. Ці БПЛА теж мають чотири мотори, але вони розташовані перпендикулярно до видовженого корпуса, схожого на кулю, всередині якого міститься бойова частина. Нова модель з невідомою назвою, схожа на Sting, також має невеликі крила, як у літака або крилатої ракети.

За словами інженерів, ці апарати мають кращі можливості. З опублікованого кампанією відео видно, що при 50% газу безпілотник-перехоплювач зміг розігнатися до 200 км/год на висоті 1046 метрів. Виробник також показував кадри з випробування БПЛА, які розганялися до 325 км/год. Детальні технічні характеристики “Дикі Шершні” розкривають лише військовим.

Схожу конструкцію мають дрони STRILA від компанії WIY DRONES. Детальних характеристик апарата не розкривають, але відомо, що він може розвивати швидкість понад 300 км на годину і перебувати в повітрі 15-20 хвилин. Наявність денної та нічної камери дає змогу дрону працювати в будь-який час доби.

Літаки-перехоплювачі

Порівняно з коптерами дрони літакового типу завдяки своїм крилам витрачають менше енергії і можуть триматися у повітрі кілька годин, однак є й мінуси — нижча швидкість і маневровість.

Як розповів виданню DW співзасновник компанії Besomar Роман Шемечко, їх безпілотні літаки здатні чекати на ціль у повітрі до двох годин, а швидкість дозволяє наздогнати “Шахед”.

На сайті підприємства вказано, що флагманська модель Besomar 3210-N розганяється максимум до 200 км/год і нести корисне навантаження до 2 кг. Для ураження “Шахеда” не потрібно використовувати багато вибухівки, адже він сам несе бойову частину вагою в десятки кілограмів. За необхідності літак здатен очікувати ціль у повітрі понад 60 хв, здійснювати стрімкий набір висоти та підтримувати швидкість до 150 км/год протягом 15 хвилин.

“Шахеди” та ворожі безпілотники, що їх імітують, літають переважно вночі, тому Besomar 3210-N використовує тепловізійну камеру. Інтелектуальна система повітряного гальма дозволяє знизити швидкість під час заходу на ціль. Про практичне застосування цих літаків проти російських безпілотників поки нічого не відомо.

Для сил ППО корисно, щоб дрони-перехоплювачі можна було швидко запустити. Besomar пропонує катапульту, розгортання якої займає “лічені хвилини” і мінімум простору.

У квітні бельгійській делегації на чолі з прем’єр-міністром Бельгії Бартом де Вевером у Києві показали український дрон, який використовували для перехоплення “Шахедів”. Як повідомили іноземцям, такі засоби за два місяці знищили понад 20 російських безпілотників. Технічні характеристики і навіть назву зберегли у секреті, однак розробники повідомили, що максимальна швидкість дрона становить 200 км/год, а максимальна висота польоту — 5 км.

Українська компанія “Вінницькі бджоли” розробили дещо інший літак-перехоплювач під назвою VB 140 Flamingo, він пройшов міжвідомчі випробування ще восени 2024 року. Згідно із заявленими характеристиками він може нести 2 кг корисного навантаження, підійматися на висоту до 3,5 км, розвивати швидкість близько 100 км/год.

Ця версія призначена для боротьби з російськими розвідувальними БПЛА, такими як “Орлан”. Його перевагами вважають високу автономність та гнучкість, що дозволяє літати як вдень, так і вночі.

Компанія “Вінницькі бджоли” у 2024 році анонсувала розробку нового безпілотника для перехоплення “Шахедів”. Цілком імовірно, що він виявиться схожим на Flamingo, але матиме вищу швидкість.

Що заважає перехоплювати “Шахеди” дронами

22 червня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський на зустрічі з журналістами повідомив, що основною проблемою ефективного застосування дронів-перехоплювачів є недостатня кількість радіолокаційних станцій (РЛС). Саме тому ставка досі робиться на МВГ, ефективність яких оцінюють у 40%.

Український фахівець з військових технологій Сергій Бескрестнов “Флеш” пояснив, що екіпажам так званих “зенітних” дронів потрібна інформація від РЛС про те, де саме летять “Шахеди”. Перехоплювачі не можуть довго ганятися за ворожими БПЛА, адже мають обмежений запас енергії в акумуляторі. Під час масштабної атаки “Шахедів” їм потрібно швидко знайти, наздогнати і уразити цілі, а це неможливо без мережі радарів. За словами Сергія, потрібні РЛС Україна може без проблем придбати, адже вони вільно продаються багатьма виробниками по всьому світу.

Військовослужбовець Олександр Карпюк із 59 окремої штурмової бригади пише, що головна проблема полягає не у дефіциті грошей на зенітні дрони або РЛС, а у небажанні чи невмінні військового керівництва розробити нову систему. Тому що для потрібно правильно організувати закупівлі, підтримувати розробки і дослідження, швидко масштабувати навчальні заклади для випуску пілотів, прописувати програми навчання і застосування нових засобів.

Ще одну складну проблему на початку червня 2025 року висвітлив волонтер Сергій Стерненко. Він повідомив, що сили ППО не дозволяють пілотам, які пройшли навчання, застосовувати дрони перехоплювачі, натомість змушують користуватися кулеметами або просто відправляють у наряди.

Громадський діяч Владислав Смірнов припустив, що жодна батарея ППО, яка працює за принципом “виявити — знищити”, не встигне відреагувати на такі зміни без системи, яка поєднує дані, аналіз та швидкодію комп’ютера. Вона повинна включати мережу сенсорів (радарів, акустичних датчиків, тепловізорів) та штучний інтелект, який міг би аналізувати інформацію так само швидко, як і алгоритми розумного “Шахеда”.

Тим часом у Росії створили для “Шахедів” систему ухилення від перехоплювачів. Її готуються встановити, коли Сили оборони України почнуть масово застосовувати зенітні дрони.

Раніше Сергій Бескрестнов попередив, що РФ запускатиме по 800 “Шахедів” щовечора. За різними оцінками виробничі потужності росіян за останній час зросли в 5–7 разів, і вони будують ще один завод.