Таку заяву глава Білого дому зробив, коментуючи можливі удари по енергетичній інфраструктурі Ірану та порівнюючи їх з атаками Росії по українських об’єктах 23 березня. Його слова цитує Clash Report.

Журналіст запитав американського президента, чим ймовірні удари США по іранських електростанціях відрізнятимуться від того, що Росія робить в Україні, знищуючи енергетичну інфраструктуру.

У відповідь Трамп заявив, що вважає такі ситуації різними.

“Я думаю, це велика різниця. І якщо ви подивитеся на ядерну зброю, яку вони хотіли мати, якою вони хотіли володіти — багато чого відрізняється. Я також не в захваті від того, що робить Росія, щоб ви розуміли, добре? Але це зовсім інше. Ви говорите про країну, яка була втіленням зла протягом 47 років; вони були жахливі. Смерть по всьому світу, а не тільки у нас. Подивіться, як вони несподівано атакували всі ці країни навколо них. Цього не мало статися… ніхто навіть не думав про це, але вони хотіли захопити Близький Схід і хотіли остаточно знищити Ізраїль. Якби у них була ядерна зброя, вони змогли б це зробити”,- сказав Трамп.

Нагадаємо, що 23 березня Дональд Трамп заявив, що США припиняють удари по Ірану на п’ять днів після “успішних” переговорів. Він наказав військовим зупинитися у зв’язку з початком переговорів.

Натомість іранські ЗМІ, пов’язані з Корпусом вартових ісламської революції, пишуть, що жодних переговорів із Дональдом Трампом не було. У Тегарані стверджують, що президент США відступив через побоювання іранського удару у відповідь на його погрози.

Світові ціни на нафту різко знизилися після заяви президента США Дональда Трампа про відтермінування можливих військових ударів по енергетичній інфраструктурі Ірану. Ринок миттєво відреагував на зниження геополітичної напруги, передає Reuters.

Станом на день 23 березня ф’ючерси на нафту Brent впали приблизно на 17 доларів (близько 15%) — до рівня близько 96 доларів за барель. Американська нафта WTI також подешевшала — на 13 доларів (приблизно 13,5%), до 85,28 доларів за барель.

Рішення Вашингтона зменшило побоювання щодо можливих перебоїв у постачанні енергоносіїв із Близького Сходу, що і спричинило різке коригування цін.

А що з російською нафтою?

На тлі коливань цін активізувалися дискусії щодо доходів Росії від експорту енергоносіїв. Втім, енергетичний експерт, cпівзасновник Фонду енергетичних стратегій Юрій Корольчук, зокрема, закликає не переоцінювати ці показники.

Він зазначає, що попри гучні заяви про “надприбутки” РФ, реальна ситуація складніша. За його словами, навіть якщо котирування тимчасово зростають до 100+ доларів за барель, це не означає автоматичного різкого збільшення доходів.

Важливо

“Розмови про те, що Росія вже зараз заробляє сотні мільйонів доларів щодня — значною мірою перебільшені. Реальні контракти укладаються із затримкою, а ціни, за якими купують нафту, часто нижчі за біржові”, — пояснює експерт.

Зокрема, значні обсяги російської нафти закуповує Індія, однак ціни там не відповідають піковим біржовим значенням і можуть відставати на кілька місяців.

Високі ціни можуть обвалити попит

Фахівці також застерігають: надто високі ціни на нафту можуть мати зворотний ефект для ринку. Якщо барель суттєво дорожчає, це робить кінцеву продукцію — пальне, добрива, нафтохімію — занадто дорогою для споживачів.

Важливо

У такому випадку підприємства починають скорочувати виробництво або зупинятися, що зрештою знижує попит і тисне на ціни вниз.

“Нафта по 150-200 доларів за барель може існувати лише короткий час на біржі. У реальній економіці такі ціни просто не витримує попит”, — зазначає експерт.

Ринок залишається нестабільним

Аналітики наголошують, що ситуація на нафтовому ринку залишається вкрай волатильною. Короткі періоди різких злетів і падінь створюють можливості для спекулятивного заробітку, але водночас підвищують ризики для глобальної економіки.

У разі нового витка ескалації на Близькому Сході ціни можуть знову піти вгору. Водночас зниження попиту або економічні проблеми у світі здатні швидко обвалити ринок.

Нагадаємо, загострення війни на Близькому Сході та блокування Ормузької протоки спричинили різке зростання цін на енергоносії й добрива, і це вже позначається на світовому аграрному ринку.

23 березня 2020 року українська Вікіпедія подолала символічну межу — один мільйон статей. Тоді це сприймалося як ще один крок у розвитку української мови в цифровому просторі. Але вже за два роки онлайн-енциклопедія стала не просто базою знань, а важливим джерелом інформації в умовах повномасштабної війни.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії інтерес до української Вікіпедії різко зріс. У 2022 році вона вперше перетнула позначку в мільярд переглядів за рік. Люди масово шукали пояснення подій, біографії військових, історію міст і перевірену інформацію — на тлі потоку новин і фейків.

Втім, разом із читацькою активністю зросло і навантаження на спільноту редакторів — і тут війна вдарила вже безпосередньо.

“Редакторська активність спочатку просіла — бо спільнота Вікіпедії волонтерська: хтось пішов у ЗСУ, когось мобілізували, хтось опинився в окупації чи виїхав”, — розповідає Фокусу адміністратор української Вікіпедії та координатор програм ГО “Вікімедіа Україна” Антон Процюк.

З часом активність частково відновилась, однак війна продовжує впливати на спільноту. Відключення світла, постійний стрес і нестабільність не сприяють роботі над енциклопедією. Попри це, кількість матеріалів, пов’язаних із війною, суттєво зросла — і це закономірно.

Вікіпедія як ціль: боти, піар і спроби впливу

Говорячи про можливі спроби втручання, Процюк зазначає, що шкідливі редагування у Вікіпедії були завжди й залишаються невід’ємною частиною відкритої платформи. Втім, вона значно стійкіша до ботів і маніпуляцій, ніж соціальні мережі на кшталт Телеграму чи ТікТоку. Це пояснюється вищим порогом входу: користувачам необхідно знати правила, працювати з джерелами, а кожне редагування перевіряється іншими учасниками спільноти. У результаті масштабні бот-атаки зазвичай виявляються неефективними.

Водночас спроби організованого впливу все ж трапляються, але здебільшого на рівні окремих людей чи організацій. Йдеться, зокрема, про піарників політиків або компаній, які намагаються “причесати” статті про себе — прибрати критику чи додати позитивні формулювання. За словами Процюка, такі дії оперативно виявляються, скасовуються, а порушників можуть блокувати.

Окремо він підкреслює, що в Україні не було системного державного тиску на Вікіпедію. Водночас окремі політики чи їхні представники іноді намагаються впливати на зміст статей, однак спільнота уважно стежить за дотриманням правил.

Як Вікіпедія захищається від дезінформації

“Система захисту від дезінформації у Вікіпедії багаторівнева. Насамперед це чіткі вимоги до контенту: нейтральна точка зору, перевірність інформації та обов’язкова опора на надійні джерела. Крім того, важливу роль відіграє велика спільнота волонтерів — адміністратори та патрульні, які перевіряють нові статті й редагування”, — розповідає Процюк.

Також використовуються автоматичні інструменти, зокрема фільтри редагувань і алгоритми на основі штучного інтелекту, що допомагають виявляти вандалізм і підозрілі зміни ще до того, як їх побачать читачі. Поєднання людського контролю та технологій, за словами Процюка, робить систему доволі ефективною.

Найбільше суперечок у Вікіпедії виникає навколо тем, які є дискусійними й в самому суспільстві. Це передусім політика, окремі питання історії, а також гострі соціальні та культурні теми.

Хто вирішує, що є правдою

Окремий виклик — визначення достовірності джерел. У Вікіпедії до них відносять авторитетні наукові публікації, матеріали якісних медіа, енциклопедії, довідники та книги авторитетних видавництв.

“Щодо медіа, оцінюється їхня репутація: дотримання журналістських стандартів, наявність редакційної політики, фактчекінг. Орієнтиром можуть слугувати, зокрема, галузеві оцінки — наприклад, білий список Інституту масової інформації”, — продовжує адміністратор Вікіпедії.

Курйози й помилки: як працює людський чинник

Попри серйозність процесів і чіткі правила, Вікіпедія залишається живою системою, яку створюють люди — зі своїми емоціями, гумором і, звісно, помилками. Іноді це проявляється у вигляді відвертих курйозів.

“Один із таких випадків — поява так званої “сталої Дубілета”. У часи, коли тодішнього міністра Кабміну Дмитра Дубілета активно критикували за ідеї альтернативного перепису населення, в українському інфопросторі з’явився відповідний мем. Хтось із користувачів вирішив піти далі — і додав “сталу Дубілета” до списку фундаментальних фізичних констант у Вікіпедії. Правку швидко виявили й скасували, але спільноті Вікіпедії запам’яталося”, — розповідає Процюк.

Втім, не всі помилки мають жартівливий характер. В умовах великого потоку інформації й постійних редагувань навіть досвідчені адміністратори можуть ухвалювати суперечливі рішення — наприклад, видаляти статті, які згодом виявляються такими, що відповідають правилам.

Утім, на відміну від закритих платформ, у Вікіпедії діє система самокорекції. Кожне рішення можна оскаржити, а сам процес — переглянути публічно. Якщо видалення було помилковим, статтю легко відновити разом з історією редагувань.

Це одна з ключових особливостей Вікіпедії: вона не гарантує відсутності помилок, але створює механізми, які дають змогу їх швидко виправляти. І саме це — поєднання відкритості та контролю — робить її стійкішою навіть у часи війни.

Глобальна співпраця: як Україна присутня у світі

Окремим напрямом розвитку залишається міжнародна співпраця. Вікіпедія функціонує за мовними розділами, і користувачі можуть редагувати будь-який із них, якщо володіють мовою. Українські редактори активно працюють із матеріалами іншими мовами, а також залучають міжнародну спільноту.

Зокрема, ГО “Вікімедіа Україна” щороку проводить “Місяць культурної дипломатії України” — кампанію з написання та покращення статей про українську культуру різними мовами світу у співпраці з Українським інститутом та Міністерством закордонних справ. За словами Процюка, у 2025 році учасники з десятків країн створили та покращили понад 1600 статей 70 мовами. Загалом за час існування кампанії з’явилося понад 7000 матеріалів — від тагальської до гуджараті. Це приклад того, як волонтери з різних країн допомагають поширювати знання про Україну у світі.

Не просто енциклопедія

Сьогодні українська Вікіпедія — це вже не просто довідник. Це середовище, де формується знання про війну, країну і суспільство — і водночас один із майданчиків, де триває боротьба за правду.

І якщо ще у 2020 році мільйон статей був показником розвитку, то після 2022-го головним показником стала стійкість — до пропаганди, маніпуляцій і самої війни.

Раніше Фокус уже писав про історію та феномен Вікіпедії — онлайн-енциклопедії, яка за 25 років перетворилася на один із найвідвідуваніших сайтів світу з десятками мільйонів статей і мільярдами переглядів щомісяця.