Авіабаза “Інджирлік”, на якій дислокуються військові США, Іспанії, Польщі та інших держав, опинилась під ударом балістики Ірану в ніч на 13 березня, ідеться у статті медіа Karar. На відео у соцмережах чути гудіння сигналу повітряної тривоги, ймовірно, у місті Адана, розташованому за 400 км від Антальї та за 300 км — від бази Британії на Кіпрі, на березі Середземного моря. Турецька влада офіційно не коментувала інцидент, але напівдержавне медіа Anadolu підтвердило, що було дві ракети і їх збили засобами ППО.

Подія у небі над базою “Інджирлік” сталась близько 3:25 за місцевим часом, повідомило медіа. Жителі Адани почули гучний вибух за секунду після сигналу тривоги й побачили яскравий літаючий об’єкт, який, ймовірно, падав на землю. При цьому громадянам досі не пояснили, чи справді працювали засоби ППО, чи сталось влучання. На порталі Anadolu у закритій розсилці підписникам написали, що базі справді вмикали сигнал тривоги й що “дві балістичні ракети, раніше спрямовані на Туреччину, були перехоплені системами протиповітряної оборони НАТО”. Крім того, медіа нагадало, що під час попередньої загрози ракети також збили і їхні уламки упали в районі міста Ґазіантеп (за 170 східніше Адани).

“Інджирлік” — авіабаза на заході Туреччини, на якій перебувають війська НАТО та інших країн Близького Сходу відповідно до двосторонніх угод, укладених з Анкарою. На території бази справді можуть перебувати від 20 до 50 ядерних бомб США. Щоб дістатись до “Інджирлік”, іранські балістичні ракети (наприклад, Qiam-1 або Shahab-3) мали пролетіти 800 км від спільного кордону на сході або пройти через повітряний простір Іраку та Сирії.

Міноборони Туреччини поки не коментувало інцидент на базі “Інджирлік” 13 березня.

Війна в Ірані — деталі

Зазначимо, Фокус писав про інциденти з балістичними ракетами над Туреччиною під час війни в Ірані. Один з таких випадків стався 4 березня. Як стверджували місцеві медіа, відпрацювали засоби ППО і ракета упала у районі Дертьол провінції Хатай. Ще один такий випадок стався 9 березня. Міноборони Туреччини підтвердило атаку Ірану і запевнило, що знешкодило балістику біля міста Ґазіантеп.

Нагадуємо, медіа The New York Times опублікувало супутникові фото більш як 17 об’єктів США, які потрапили під удари ракет та дронів Ірану у перші дні війни з 28 лютого.

Крім того, забруднення поширилося вниз за течією річки, зокрема у районі села Наславча Республіки Молдова. Про це повідомили в Мінекономіки.

У відомстві повідомили, що наразі були проведені консультації з усіма відповідальними інституціями. Зокрема, у Вінницькій та Одеській області пройшли засідання комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

При цьому заходи з локалізації та усунення плям технічного мастила потребують узгодження з Молдавською стороною.

Наскільки серйозним є забруднення

10 березня була відібрана проба води з Дністра біля населених пунктів, що перебувають в зоні потенційного впливу. При цьому на поверхні води у Могилів-Подільському та ще в низці сіл фіксували характерні маслянисті плями.

За результатами вимірювань у районі села Нагоряни зафіксовано перевищення нормативу у 2,5 раза — 0,127 мг/дм³ при допустимій нормі 0,05 мг/дм³.

“Мінекономіки розглядає цей інцидент як черговий прояв екологічної агресії рф, що створює загрозу транскордонній водній безпеці та потребує належної міжнародної правової оцінки. росія вкотре підтверджує, що є державою-терористом, яка веде війну не лише проти України, а й проти довкілля. Ураження енергетичної інфраструктури спричинило витік технічних масел у Дністер, що створило транскордонну екологічну загрозу. Україна діє швидко та скоординовано, як на національному рівні, так і у взаємодії з Молдовою, щоб локалізувати забруднення та мінімізувати його наслідки. Водночас такі дії рф мають отримати належну міжнародну правову оцінку”, — наголосила заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко.

Раніше в Молдові заявили, що близько 1,5 тонни трансформаторної оливи вилилося в річку Дністер після ракетного обстрілу української гідроелектростанції в Новодністровську 7 березня, повідомило “Радіо Свобода”.

Після цього молдавське видання Newsmaker повідомило, що два населені пункти в Молдові залишилися без водопостачання, а лікарні готуються до погіршення ситуації. Зокрема, мер Кишинева з посиланням на МОЗ доручив лікарням підготувати запаси питної води на 48-72 години.

Наприкінці 2025 року в Одеській затоці зафіксували масштабне забруднення води рослинною олією, яке вже дісталося міського узбережжя. Тоді наголошувалося, що російські удари дедалі частіше припадають на об’єкти, пошкодження яких неминуче спричиняє серйозні екологічні наслідки — портові термінали, резервуари з паливом або рослинною олією, промислові склади.

Раніше Фоку розповідав, чи можлива екологічна катастрофа, якщо РФ вдарить по Бортницькій станції аерації.

Про виснаження офіційних Києва та Москви та настання «переломного моменту» щодо мирного врегулювання спецпосланець президента Сполучених Штатів, 68-річний Стів Віткофф заявив у середу, 11 березня в інтерв’ю CNBC.

«Це предметні переговори… Українці самі кажуть, що ми дійсно досягли більшого прогресу від часу зустрічей у Женеві, ніж за попередні чотири роки. Ми налаштовані позитивно. Це війна, яка має завершитися, і ми зберігатимемо й надалі дуже позитивний настрій», — зауважив Віткофф.

Окрім того, він також висловив сподівання, що сторони можуть наблизитися до мирного врегулювання вже цього року: «Знаєте, я логічна людина і знаю, що президент Дональд Трамп загалом успішно досягає врегулювання таких питань. У цьому випадку він сам казав, що це займає більше часу, ніж він думав, але ми починаємо бачити ознаки того, що обидві сторони виснажені й дуже втомлені, і, можливо, це справді початок переломного моменту».

Як відомо, через події довкола Ірану тристоронні перемовини делегацій України, США та Росії, які мали відбутися цього тижня, відклалися за ініціативою американської сторони. Між тим у ніч проти 12 березня Віткофф повідомив про зустріч у Флориді з російською делегацією на чолі з путінським посланцем Дмитрієвим. Він не розкрив жодних деталей перемовин, зазначивши лише, що сторони обговорили низку питань і домовилися залишатися на зв’язку.

Водночас, у свіжому інтерв’ю виданням Welt та Politico президент Володимир Зеленський висловив сподівання, що Сполучені Штати можуть допомогти закінчити війну, «однак для цього слід більше тиснути на Російську Федерацію, а не на нього». У даному контексті глава держави також зазначив, що офіційний Київ підтримує мирні перемовини, і вплив президента США Дональда Трампа є у них ключовим.

Як європейці впливають на позицію Трампа в питанні мирного врегулювання

Переломний момент у російсько-українській війні настане тоді, коли Росія буде готовою говорити про повне і безумовне припинення вогню. Таку думку у розмові з Фокусом висловив виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов.

«Станом на зараз дійсно можна говорити про наявність у росіян серйозних проблем економічного плану, але очевидно, що РФ, користаючись іранським моментом, отримуватиме нафтові «вершки» і продовжуватиме війну проти України. Однак, якщо говорити глобально, то війну такої ж інтенсивності Москва довго не зможе вести. Багато хто говорить про термін півтора-два роки. До речі, можливо саме тому допомога європейців Україні чітко розрахована на 2026-2027 роки. Якщо тиснути на Росію далі в плані санкційного посилення, то цей період скорочуватиметься. Втім, на жаль, ми знаходимося в ситуації, коли Дональд Трамп не готовий посилювати цей тиск», — акцентує експерт.

При цьому політолог вважає, що в плані мирних перемовин переламний момент дійсно відбувся: «Але цей переламний момент зовсім не такий, на який розраховував Віткофф. Нещодавно канцлер Німеччини Фрідріх Мерц побував з візитом в Китаї, де його приймали дуже добре, а потім він зустрівся з Трампом, якому чітко артикулював ультиматум Європи, зазначивши, що єврогравці не приймуть будь-яку мирну угоду, якщо вони будуть відсутні за перемовним столом. Таким чином, якщо оцінювати ситуацію під цим фокусом, то переговорний процес радше зайшов у тупик, оскільки Європа може дійсно переламати американську гру».

Між тим Олександр Леонов вважає, що очільник Кремля «проґавив той час, коли він міг закінчити війну проти України з максимальною вигодою для себе, опираючись на президента США».

«Не слід забувати про те, що наразі Росія по факту втратила Іран, як союзника. І як би не завершилося близькосхідне загострення, в Ірані буде знищено військово-промисловий комплекс і Тегеран ще довгі роки не зможе допомагати росіянам. Власне тому, якщо говорити загалом, мені здається, що час зрештою зараз гратиме на користь України», — підсумовує експерт.

Який фактор і коли змусить Путіна сісти за стіл перемовин щодо припинення війни

Водночас політолог Ігор Рейтерович у розмові з Фокусом робить наступний акцент: «Я думаю, логіка Віткоффа, який говорить про переломний момент у російсько-українській війні, обумовлена тим, що ситуація на фронті відчутно не рухається, ні в один, ні в інший бік. Ймовірно, в баченні американців, ані Україна, ані Росія не мають можливості кардинальним чином змінити ситуацію, тому потрібно сідати і домовлятися. За великим рахунком, це співпадає з нашим баченням, позаяк Україна не проти говорити про припинення війни за принципом «стоїмо, де стоїмо». Але ключовий момент полягає в тому, чи готова до цього реально, а не декоративно Російська Федерація».

Наразі Росія, констатує політолог, «виснажена і не має ніякого потенціалу для широкомасштабних операцій». Поряд з тим, зазначає Ігор Рейтерович, країна-агресорка намагатиметься й надалі «закидати тілами путінських «визволителів» українську землю і рухатися на фронті по пів кілометра».

Важливо

«Для росіян це поки що цілком прийнятна ціна, тому щодо людського ресурсу виснаження у росіян не проглядається. Якщо подивитися на те, якими темпами утилізуються російські найманці, кілька місяців у них ще є. Це – до широкомасштабної мобілізації, якої Путін страшенно боїться, бо це дуже і дуже непопулярна тема. Непопулярна, серед іншого, тому, що ті, кого мобілізують за 20 тисяч рублів на місяць не розумітимуть, чому інші йшли воювати за 2-3 мільйони», — каже політолог. Він також переконаний, що переломний момент не на користь Росії може настати найближчими місяцями.

«Кіт Келлог, який дещо випав із медійного поля є досвідченим військовим, а він, нагадаю, казав, що якщо Україна вистоїть зиму, то починаючи з весни, ситуація змінюватиметься на її користь. Це дійсно може мати місце. Так, Росія може пробувати проводити якісь наступи, але допоки не має ознак підготовки до чогось масованого, бо в них просто відсутні відповідні сили для цього. Одним словом, нам потрібно превентивно готуватися, щоб у разі ймовірного наступу, дати росіянам по зубах. І ось тоді ситуація остаточно стане патовою і Путіну доведеться сідати за перемовний стіл. Плюс за кілька місяців у Трампа піджиматимуть проміжні вибори до Конгресу і що може бути для нього найкращим результатом на цьому тлі, окрім як закінчення російсько-української війни. Тому, гадаю, Білий дім поступово буде активізуватися», — підсумовує політолог.

Чи буде Трамп тиснути на Путіна в плані завершення війни проти України

Натомість провідний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус переконаний, що оптимістична риторика Віткоффа та й загалом американської влади щодо перспектив мирного врегулювання по Україні «радше схожа на мантру, ніж на реальну готовність США дотискати цю історію». Зокрема, у розмові з Фокусом аналітик висловив думку, що американці автоматично вмикають позитивну платівку по російсько-українській війні, щоб підтримувати «своє геополітичне обличчя».

«Але якщо говорити конкретно про свіжу заяву Віткоффа, то можна констатувати, що так, у росіян дійсно присутнє економічне виснаження. В американців ці дані на столі, поза всяким сумнівом, є. Інше питання, що піку цього виснаження ще не досягнуто. Втім, не сумнівайтеся — цей пік не буде колись у довгій перспективі – він може настати навіть о другій половині поточного, 2026 року», — прогнозує аналітик.

На переконання Івана Уса, росіяни «довго не виїдуть за рахунок підвищення цін на нафту» і зрештою повернуться щонайменше до активних імітаційних рухів відносно завершення повномасштабної війни проти України.