Події
Одеський музей сучасного мистецтва зібрав сотні одеситів під час відкриття в новій локації (фото)
На минулих вихідних в Одесі відбулася надважлива культурна подія – Одеський музей сучасного мистецтва нарешті відкрився в новій зручній локації на вулиці Європейській 31/33 у двоповерховій будівлі з підвалом. Нагадаємо, що з 2021 року музей закрився на вулиці Леонтовича і не мав постійного місця, яке було б зручне для відвідування. Спроби відкрити галерею музею на вулиці Грушевського виявилися не дуже вдалими.
Попри війну та постійні обстріли в людях залишається віра в культуру. На відкриття прийшло декілька сотен одеситів. Всі відвідувачі навіть не вмістилися у першу годину роботи музею. Відчуття було як в київському метро у годину пік. На першому поверсі розташувалися гардероб та камера зберігання речей. В маленькому кафе можна відпочити та обговорити мистецтво зі стаканчиком чаю або віна.
Першою виставкою МСМО за новою адресою став проєкт пам’яті художника Дмитра Дульфана «Міражі Каліпсо: Полонений глибинами Дмитро Дульфан». Він занурює глядача у внутрішній світ митця, який протягом усього свого життя перебував у пошуках неосяжного, блукав між мріями та реальністю, між творчим злетом і нездійсненими амбіціями. Частина робіт Дульфана нагадує декорації до фантастичних фільмів про прибульців минулого сторіччя.
Центральною метафорою виставки є образ Каліпсо – богині, що зачаровує та тримає у світі ілюзій, як і сам митець залишався в полоні своїх ідей. Експозиція охоплює різні періоди його життя: від мистецьких експериментів у галереї «Окно» до знакових пластичних об’єктів. Глядач побачить унікальні «темнильники» та просторові скульптури, що відображають пошук власної художньої мови. Мистецтво Дмитра Дульфана — це занурення в безодню, подорож, що не має кінцевого порту. Це ритуал, який не веде до світла, а залишає в полоні темряви, де світ тіней поглинає реальність. Магнетизм і розчинення, пастка та вихід.
В музеї також представлені роботи українських сучасних художників з приватних колекцій – Вадим Рудой, Ольга Яровая, Зоя Сокол, Колесник Наталія та інші.
На 29-му Міжнародному кінофестивалі в Софії відбудеться показ комедійно-драматичного фільму “Редакція” режисера Романа Бондарчука.
Як передає Укрінформ, про це Державне агентство з питань кіно повідомляє у Фейсбуці.
Фільм буде показаний у програмі “Двигун Правди”, яку фестиваль вперше представляє у партнерстві з Британською Радою. Програма висвітлює фільми про дезінформацію та розвиток критичного мислення.
Роман Бондарчук, член журі Балканської програми фестивалю, особисто представить покази “Редакції”.
У 2007 році Софійський міжнародний кінофестиваль увійшов до списку 50 найкращих фестивалів за версією Variety, адже представляє Болгарію світові як країну, що приймає один із найважливіших кінофестивалів Європи.
Як повідомляв Укрінформ, українська акторка Римма Зюбіна представила фільм “Редакція” у Польщі, де стрічка отримала нагороду на Фестивалі UKRAINA! Festiwal Filmowy.
Фото: Держкіно
Артист – це свято, і він завжди повинен нести позитив, щоб люди після концерту ще місяць згадували його. Тож народна артистка України Світлана Білоножко та її родина їздять на фронт до воїнів, щоб надати їм моральну підтримку.
Про це співачка, кавалерка ордена княгині Ольги III ступеня розповіла у новому випуску проєкту Укрінформу «Нація непереможних», який вийде 11 березня, о 19:00.
Вона поділилася своїми думками про важливу та складну роль артиста під час війни.
«Як артистка я їжджу в найгарячіші точки до воїнів, які потребують нашої моральної підтримки. Ви навіть не уявляєте, як вони нас зустрічають – з оплесками, з усмішками. Вони щасливі, що хоча б на одну-дві години можуть відчути інший настрій. Тому що не можна залишатися осторонь, коли всім важко, коли всі працюють на перемогу, коли кожен робить усе можливе, щоб захистити свою землю», – розповіла Білоножко.
Народна артистка України також зізналася, що після 2022 року її ставлення до росіян кардинально змінилося. За її словами, вони завжди ставилися до українців зверхньо, хоч до війни ми цього не усвідомлювали.
«Якось ми зустріли режисерку з російського драматичного театру. І Віталій (чоловік Світлани Білоножко – ред.) каже їй: “Ви корінна москвичка. Чому приїхали до Києва ставити виставу? Адже у вас нас сприймають як провінцію”. А вона відповіла, що їх спеціально направляли в Україну, у різні театри, щоби “внедрять русскую речь”», – зауважила народна артистка України.
Білоножко також зізналася, що не хоче навіть згадувати своїх давніх знайомих з Росії, бо вони просто зникли з її життя: «У мене було багато друзів серед росіян. Вони часто приїздили до Києва, ми разом організовували концерти, раділи життю. А потім вони просто щезли, ніби їх ніколи не було. Хіба це по-людськи? Хіба це по-братньому?».
Про Україну та її майбутнє співачка говорить лише з оптимізмом і вірою у краще: «Молодь підростає. Нам потрібно на неї покладатися. У нас дуже розумні, унікальні діти. Їм треба довіряти, підтримувати їх, фінансувати, щоб вони не виїжджали з країни. Якщо ми хочемо жити красиво, нам потрібно мати заможний народ. Ми – потужна аграрна країна. У нас є армія. У нас є величезні ресурси. Ми не маленька держава, ми – велика країна».
Із впевненістю у перемогу Білоножко мріє про майбутнє, якого чекає вся Україна: «Я хочу, щоб люди знову усміхалися. Щоб усі міста й села були відбудовані. Щоб люди із задоволенням приїздили в Україну. Щоб наша країна стала прикладом для світу. Хочу, щоб ворог віддав усе, що вкрав. Репарації – це обов’язково. І щоб Гаазький суд зробив свою справу. Дуже хочеться, щоб зло було покаране».
Більше про свої думки, сподівання та неймовірну жагу до життя Світлана Білоножко розповіла у новій програмі «Нація непереможних», яка вийде сьогодні на новому Ютуб-каналі Укрінформу.
Як повідомлялося, 26 лютого авторка та ведуча проєкту «Нація непереможних» Тетяна Кулик загинула разом із чоловіком, хірургом-онкологом Павлом Іванчовим, коли в їхній будинок на Київщині влучив російський «Шахед».
Колектив Укрінформу висловлює співчуття рідним і близьким загиблих.
Програма записана 11 лютого 2025 року.
Примусова депортація балкарського народу була частиною геноцидної політики сталінського режиму
8-9 березня 1944 року сталінський режим скоїв черговий злочин проти цілих народів – примусову депортацію балкарського народу з території Кабардино-Балкарської АРСР. Під приводом фальшивих звинувачень у колабораціонізмі, за наказом Лаврентія Берії, понад 37 тисяч балкарців були насильно виселені до віддалених районів Казахстану і Киргизстану.
Цей злочин, як і депортація кримськотатарського народу, був частиною геноцидної політики сталінського режиму, спрямованої на фізичне знищення, розрив поколінь і ліквідацію державності цілих етносів. Депортація балкарців призвела до масових смертей, руйнування їхнього соціального, культурного та економічного укладу, а також до глибоких травм, наслідки яких відчуваються й досі.
Кримськотатарський народ, який сам пережив подібний злочин, розділяє біль балкарців і висловлює щире співчуття всім, хто втратив рідних і був змушений пройти крізь випробування вигнання. Ми разом із вами у боротьбі за історичну правду, справедливість і право кожного народу жити на своїй землі.
Нехай пам’ять про жертв депортації стане для всіх нас застереженням, що подібні злочини не повинні повторитися.
Світла пам’ять жертвам депортації балкарського народу!
Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
-
Політика1 тиждень agoУ Лондоні розпочався саміт щодо ситуації в Україні
-
Політика7 днів agoСибіга провів першу розмову з новопризначеною главою МЗС Австрії
-
Події1 тиждень agoУ Харкові відкрилася фірмова книгарня-каварня видавництва Олександра Савчука
-
Відбудова1 тиждень agoЕксперт: Завдання – зробити житлову галузь України привабливою для інвесторів
-
Політика1 тиждень agoУсі мирні пропозиції мають бути прийнятними для України
-
Усі новини1 тиждень agoЗнайдено нескінченне, потужне джерело енергії — що це
-
Відбудова1 тиждень agoЗа програмою єВідновлення українцям вже нарахували понад ₴30 мільярдів
-
Війна7 днів agoВійська РФ ударили по центру Харкова безпілотником «Молнія»