Віталій народився 7 листопада 1965 року у селі Капустинці на Київщині. Після школи проходив строкову службу в армії. Згодом створив сімʼю та оселився у Переяславі на Київщині. 

Працював спочатку водієм на місцеві швейній фабриці, а після розпаду СРСР – на різних приватних підприємствах. За спогадами дружини Лідії, дуже любив працювати на землі. 

“Вітя без землі не міг, скільки його пам’ятаю, довбався на грядках. Приїжджав до матері в село, і все на світі їй робив: треба яблук на варення накришити – сідав і кришив. Город посадити, посапати – ішов і сапав. Із нього навіть сміялися: що то за мужик, що часник садить, а він не зважав. У нього все в руках горіло – роботящим був”, – розповіла жінка.

У 2014 році Віталій пішов добровольцем в АТО. Півтора роки служив снайпером, отримав медалі «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «Захиснику Вітчизни», відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» та нагрудний знак «Знак пошани» від Міністерства оборони. 

Із початком повномасштабної війни знову пішов добровольцем 26 лютого 2022 року. Хотів повернутися до побратимів із 95-ї десантно-штурмової бригади, але його не взяли за віком. Тоді чоловік влаштувався до іншої бригади на посаду механіка-водія інженерно-саперної роти. 

“Батько був фізично підготовленим, витривалим, мав залізне здоров’я. Під час військової підготовки він давав фору молодим”, – згадують сини Олексій та Ярослав. 

Під час служби Віталій постійно підтримував зв’язок із сім’єю. За спогадами дружини, любив влаштовувати сюрпризи: не попереджав, що їде у відпустку.  

17 березня 2024 року дружина зібрала Віталію посилку. Жінка згадує, що напередодні він зателефонував кілька разів, просив пробачення за прикрощі, яких міг їй завдати. 

“18 березня я так чекала на його дзвінок, на вітання. Як мені було млосно на душі, Боже, не передати, що зі мною коїлося”, – згадує пані Лідія. 

Саме того дня Віталій Шеліх загинув. Це сталося під час виконання бойового завдання поблизу села Терни на Донеччині  – підрозділ потрапив під обстріл із РСЗВ “Град”. Поранення були несумісні з життям – побратими потім розповідали рідним, що Віталій загинув миттєво. 

“Відтоді що б я не робила, всі думки про нього, в нашій родині всі розмови про нього”, – каже дружина воїна. 

Віталія Шеліха поховали у Переяславі.

Вічна пам’ять Захисникові! 

Фото з сімейного архіву

За матеріалами Переяславської міської ради, Переяслав.City, петиції про присвоєння звання Героя України 

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Як зазначають аналітики у звіті Інституту вивчення війни (ISW) за 30 березня, українська влада й надалі декларує відкритість до переговорного процесу з Росією, пропонуючи варіанти деескалації навіть на тлі небажання Москви визнавати будь-які переговорні позиції, що не передбачають поступок з боку Києва. Зокрема, 30 березня президент України Володимир Зеленський заявив про готовність погодитися на тимчасове припинення вогню на період Великодня — незалежно від формату, чи йдеться про повне перемир’я, чи про обмеження ударів по енергетичній інфраструктурі.

У відповідь голова комітету Ради Федерації РФ із закордонних справ Григорій Карасін заявив, що такі ініціативи не варто сприймати серйозно. В ISW нагадують, що раніше президент Росії Володимир Путін уже оголошував односторонні “перемир’я”, зокрема на Великдень і День перемоги у 2025 році. Водночас тоді обидві сторони неодноразово звинувачували одна одну у порушенні режиму припинення вогню на різних ділянках фронту.

Експерти інституту наголошують, що Кремль неодноразово використовував короткострокові домовленості про припинення вогню як інструмент інформаційного впливу, намагаючись створити враження конструктивної позиції. При цьому російська сторона, за оцінками аналітиків, відкидала ініціативи щодо більш тривалого або повного припинення вогню, зокрема пропозиції України та США щодо запровадження мораторію на удари по цивільній інфраструктурі.

Крім того, у звіті зазначається, що російські війська могли використовувати такі паузи для перегрупування сил і накопичення озброєння, зокрема ракет, аби посилити інтенсивність атак після завершення тимчасових “перемир’їв”.

У підсумку в ISW констатують, що Україна послідовно демонструє готовність до дипломатичного діалогу та компромісів, включно з безумовним припиненням вогню, тоді як Росія, за оцінкою аналітиків, не виявляє реальної зацікавленості у добросовісних переговорах щодо завершення війни.

Крім того, в інтерв’ю виданню Axios президент Володимир Зеленський заявив, що затяжна війна в Ірані вигідна для Росії, зокрема через зростання нафтових доходів, і водночас завдає серйозної шкоди Україні через нестачу озброєння. Він також висловив занепокоєння можливим послабленням санкцій проти Москви та припустив, що після завершення іранського конфлікту адміністрація Дональд Трамп може тиснути на Україну щодо територіальних поступок, тоді як попередні переговори з американськими посланцями не дали результатів.

Раніше Фокус писав, що українська сторона серйозна ставиться до переговорів. Однак важливо, аби діалог вівся на рівні лідерів країни. Ба більше, сам Зеленський готовий зустрітися з кремлівським диктатором Володимиром Путіним.

В Україні зараз серйозний парк наземних роботизованих комплексів. Російські окупанти використовують НРК значно менше і загалом стараються все робити людьми.