Connect with us

Війна

Останнє бойове завдання полковника Дмитра Фішера

Published

on


8 березня полковнику Дмитру Фішеру виповнилося б 52 роки. Якби не війна… Дмитрові Вільгельмовичу назавжди 49-ть… 

Своє останнє бойове завдання він виконав 5 червня 2022 року, після чого його доля була невідомою. Рідні та побратими до останнього чекали на його повернення додому живим і здоровим. Проте у березні 2024 року ДНК-експертиза розвіяла ці надії, підтвердивши гірку правду: Дмитро Вільгельмович загинув. Його літак Су-27 був збитий російською ППО при виконанні складної бойової місії. Зараз же ж рідні та побратими чекають на удостоєння його званням Героя України посмертно.  

Свого часу льотчик-винищувач Дмитро Фішер одним із перших мав нагоду ознайомитися з винищувачами F-16 під час навчань “Безпечне небо-2011”. Український пілот зазначав, що винищувачі F-16 мають передові технології, які значно підвищують можливості пілотів у виконанні бойових завдань. Він підкреслив, що системи управління і озброєння на цих літаках забезпечують високу точність ураження цілей. Крім того, Фішер відзначив, що F-16 мають високу надійність та ефективність у складних бойових умовах.

Дитяча мрія – стати винищувачем

Дружина Світлана каже, що її чоловік із дитинства всім ствердно казав: “Я буду військовим льотчиком-винищувачем”. Саме льотчиком-винищувачем. Дмитро Фішер зростав в родині нафтовиків. Переглянувши одного разу стрічку “В бій йдуть одні старі”, назавжди закохався у крилатих красенів. Без вагань поступив до Київського Суворовського училища, яке закінчив на відмінно.

Дмитро був надзвичайно цілеспрямованим. Йому легко давалося навчання. Був одним із кращих курсантів льотного училища. Він міг годинами розмовляти про літаки. Авіація – це його стихія. Літаки були його життям, – пригадує Світлана Фішер.

За період служби Дмитро Фішер виріс з льотчика до командира авіаційної ескадрильї  та заступника командира бригади тактичної авіації з льотної підготовки. Він освоїв п’ять типів літаків, таких як винищувачі Су-27 та МіГ-29, бомбардувальник Су-24, винищувач-бомбардувальник Су-17, учбово-тренувальний Л-39. Був першокласним льотчиком-інструктором. Поставив на крило десятки молодих пілотів. Мав за плечима понад 1400 годин нальоту.

Не зрадив Присязі

У 2014 році Дмитро із побратимами прикривав небо під час Зимових Олімпійських ігор, які проходили з 7 по 23 лютого в Сочі. Українські пілоти дислокувалися на аеродромі в Бельбеку. Через погану погоду вони не змогла одразу повернутися та затрималися в Криму. Діма телефонував мені і розповідав про те, що місцеві натякали на військову окупацію півострова. Не пам’ятаю якого числа, але наших льотчиків таки “випускають” на велику землю. Частина льотчиків рушила на бойових літаках, решта – на військово-транспортних літаках. Тільки-но наші повернулися, як стало відомо про захоплення аеродрому в Бельбеку, – поділилася Світлана Фішер.

У 2014 році, коли бойова авіації була залучена до активних дій, Дмитро Фішер на Су-27 перехопив російський турбогвинтовий літак радіоелектронної розвідки Іл-20, що порушив повітряний простір України на південь від Донецька. Утримуючи його в межах видимості, він був готовий випустити ракету, але отримав суворий наказ не використовувати зброю, щоб росіяни не змогли скористатися цим як приводом для початку масштабної війни.

Підкорив міжнародну публіку своєю майстерністю

У далекому 2011 році Дмитро Фішер висловлював побажання бачити закордонні аналоги на озброєнні Повітряних Сил України. Переймався долею молодих курсантів-випускників, адже дуже хотів бачити їх на нових зразках бойової авіації. А допоки F-16 були лише мрією, він шліфував свою льотну майстерність на кількох типах літаків тактичної авіації. Зокрема, на винищувачі Су-27. Влітку 2016 року разом із Олександром Оксанченком повертаються на міжнародні авіаційні покази із пілотажем.

Літо 2017 року. Аеродром 831 бригади тактичної авіації. Підполковник Джонатан Ніксон, командир авіаційного крила Королівських Військово-повітряних Сил Великої Британії захоплено спостерігає за українськими авіаторами. Один за одним в небо піднімаються винищувачі Су-27, або  виконати демонстраційний пілотаж. Двоє українських учасників міжнародних авіапоказів – полковник Олександр Оксанченко та підполковник Дмитро Фішер (полковник посмертно) – почергово показують свою майстерність. Британський колега залишається у захваті, про що повідомляє організаторам “The Royal International Air Tattoo”. Бурхливими оваціями публіка зустрічає наших льотчиків на кожному міжнародному авіапоказі.

З 2016 року Дмитро Фішер разом із Олександром Оксанченком неодноразово представляв Повітряні Сили України та перемагав на міжнародних авіаційних показах в Європі, зокрема в Чехії, Румунії, Мальті, Угорщині, Польщі, Словаччині, Бельгії, Великій Британії, Данії. Свого часу обидва льотчика були учнями полковника Федора Тищука. Він був знаний за своєю тріумфальною участю у численних міжнародних авіапоказах, де демонстрував вищий пілотаж і здобував перемоги. Його майстерність була визнана на авіаційних показах у Румунії, Словаччині, Австрії та Туреччині. У 2004 році він був визнаний найкращим льотчиком на 11-му Міжнародному авіаційному фестивалі “SIAD” у Словаччині.

У 2013 та в серпні 2017 року на літаку-винищувачу Су-27 Дмитро Фішер демонстрував свою пілотажну програму в польському місті Радом на міжнародному авіаційному показі “International Airshow-2017”. Отримав подяку від президента Польщі. У 2017 році на британському авіашоу “The Royal International Air Tattoo-2017” в складі української команди отримав приз за “Найкращий показ фігур вищого пілотажу серед країн, які не є членами НАТО”.

У 2018 році пілот завершує службу у Збройних Силах України, але не залишає польоти. Він стає льотчиком-випробувачем на авіазаводі “МІГремонт”. Небезпечна, але така улюблена робота. Дмитро Вільгельмович після регламентних робіт ставив техніку на крило.

Завтра була війна

В січень 2022 року завод заключив контракт в Африці. Чоловік разом з іншими льотчиками та техніками вирушають на відновлення літаку до Африки. Після місячного відрядження Діма повернувся додому і захворів на короно вірусну хворобу. Пробув вдома до 17-го лютого. А 17-го лютого поїхав знову на роботу до Запоріжжя. Коли 24 лютого нас стали бомбити, я йому телефонувала. І розбудила, бо в них було спокійно та всі спали. Я кричала в слухавку про те, що нас бомлять, що ми із донькою ховаємося в підвалі… Домовилися здзвонитися, – розповіла Світлана Фішер.

Мобілізували Дмитра Фішера до 114 бригади тактичної авіації, за лічені дні він переходить до “своїх пацанів” у 831 бригаду тактичної авіації. Здійснюючи один за одним бойові вильоти, він успішно виконав численні бойові завдання. Брав безпосередню участь у визвольних боях за Київщину, Сумщину та Харківщину, а також у звільненні острова Зміїного.

У травні 2022 році Світлана Фішер відзначала своє 45-річчя. Привітати дружину приїхав чоловік. Дмитро був небагатослівним, спустошеним втратами побратимів. Кожен політ був великим ризиком. Здавалося, ніби минуло 10 років, і час залишив свої сліди на його обличчі.

Світлана досі пам’ятає його слова: Задарма я приїхав до вас… Я так розслабився поряд із вами… А був таким “вльотаним” …

Синочок і лапочка-донька

Дмитро був не лише відданим захисником нашої країни, але й люблячим батьком і чоловіком. Його діти з гордістю носять ім’я свого батька і прагнуть наслідувати його у всьому. Вони пам’ятають його теплі обійми і лагідний погляд, які завжди дарували їм впевненість і спокій.

Нас звела доля. Через 2 роки в нас синочок родився. Дмитро був суворим та справедливим до Єгора, привчав до порядку. Завжди повторював про те, що чоловік має бути справжньою опорою для родини. Коли мені майже 35 років, а Дмитрові виповнилося 40, у нас народилася донька Настя. Він дуже хотів доцю. Літав мов на крилах, коли народилася Настя. Діма намагався обдарувати дітей такою батьківською любов’ю, яку сам не зазнав, бо зростав сиротою, – поділилася Світлана.

У вільний час Дмитро, як і більшість льотчиків, надавав перевагу рибальству. В підвалі досі зберігаються його чисельні снасті…

Діма зник з радару…

3 червня 2022 року він здійснив обліт літака після проведення регламентних робіт. До слова, їхнє спілкування було обмеженим в часі – лише кілька разів  на добу, але кожне слово мало надзвичайне значення. Дмитро завжди телефонував коханій після польотів, його голос був для неї як подих свіжого повітря. Вона не знала точних маршрутів його польотів, але її серце було спокійне, адже вона була переконана, що він виконує надзвичайно важливу і важку місію, яка наближає нас до такої бажаної Перемоги. Його мужність і відданість залишали в її душі світло надії навіть у найтемніші дні.

5 червня 2022 року. О 14.36 Дмитро зателефонує дружині. Розпитується, як справи в родині, чи все добре. Сповістив, що зараз матиме “роботу”. Вони попрощалися, мовляв “до зв’язку”. До зв’язку, якого вже не буде…

Я навіть і не подумала, що може бути таке… Я настільки була впевненою у його майстерності, що жодної поганої думки не припускала. Він не телефонував… Я почала набирати його номер, кожен дзвінок – без відповіді. Набирала о шостій вечора, сьомій, восьмій… Пишу йому повідомлення, чи все гаразд із ним. У відповідь – тиша. О 23.20 мені зателефонували хлопці і повідомили, що літак Дмитра зник з радару, – крізь сльози розповідає Світлана. 

Експертиза ДНК підтвердила загибель

Після цього розпочалося справжнє пекло для родини. Довгі місяці очікування, поневіряння, смутку та надії. Понад усе сподівалися на диво: жили надією, що блакитноокий здивує своєю “живучістю” та катапультуванням. Його літак Су-27 був збитий російською ППО при виконанні складної бойової місії в Запорізькій області.

На початку лютого 2024 року тіло пілота було евакуйовано розвідниками спецпідрозділу ГУР з місця падіння літака. У березні того ж року експертиза ДНК підтвердила особу загиблого льотчика. 28 березня 2024 року відбулося поховання в Миргороді.

За час героїчного спротиву повномасштабному вторгненню російської федерації, підполковник Дмитро Фішер став справжнім символом мужності та відваги. Здійснив безліч бойових вильотів, кожен з яких був маленькою часткою нашої великої боротьби. З неймовірною майстерністю та професіоналізмом він вів бойові дії, завдаючи точних ударів по місцях зосередження ворожої сили та техніки. Його незламний дух і нездоланна віра в перемогу були як промінь надії для всіх нас, наближаючи той день, коли ми знову побачимо нашу землю вільною та мирною.

Довідково: Фішер Дмитро Вільгельмович (етнічний німець) народився

8 березня 1973 року в м. Янаул Башкоркостан, Росія. У 1985 році родина переїхала до смт. Велика Багачка, де Дмитро закінчив середню школу. У 1988 році вступив до Київського Суворовського військового училища, після якого був зарахований до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Після закінчення училища у 1994 році розподілений до 831 бригади тактичної авіації в Миргород пілотом винищувача Су-27. У 2011 році закінчив Національний університет оборони України. У 2011 році брав участь у навчаннях “Безпечне небо”, під час яких “випробовував” F-16 повітряними боями.

Був першокласним льотчиком-інструктором. Поставив на крило десятки молодих пілотів. Сам освоїв п’ять типів літаків та мав за плечима понад 1400 годин нальоту.

З 2014 року зробив сотні бойових вильотів. З 2016 року Дмитро Фішер разом із Олександром Оксанченком неодноразово представляв Повітряні Сили України та перемагав на міжнародних авіаційних показах в Європі, зокрема в Чехії, Румунії, Мальті, Угорщині, Польщі, Словаччині, Бельгії, Великій Британії, Данії.

Звільнився із лав Збройних Сил України у 2018 році. Працював льотчиком-випробовачем на авіазаводі “МІГремонт”.

З початком повномасштабного російського вторгнення Дмитро Фішер став на захист України та  перебував на передовій. Брав безпосередню участь у визвольних боях за Київщину, Сумщину та Харківщину, а також у звільненні острова Зміїний.

Загинув 5 червня 2022 року поблизу міста Оріхів Запорізької області: його літак Су-27 був збитий російською ППО при виконанні складної бойової місії. Півтора року вважався зниклим безвісти. На початку лютого 2024 тіло пілота евакуювали розвідники спецпідрозділу ГУР з місця падіння літака. У березні 2024 року експертиза ДНК підтвердила особу загиблого льотчика.      28 березня того ж року відбулося поховання в Миргороді.

Нагороджений: медаль “За військову службу Україні” (2013), орден “Богдана Хмельницького” III ступеня (2022).

Світлана БОРИСОВА, спеціально для Укрінформу

Фото Світлани Борисової



Джерело

Війна

безпека України – після припинення вогню… Але ракети пообіцяли!

Published

on


Зустріч продемонструвала прогрес у формуванні довгострокової підтримки України, але фінальна архітектура безпеки знову таки потребує деталізації

4 вересня у Парижі відбувся саміт «Коаліції охочих». Представники близько трьох десятків країн зібралися, аби від розмов про підтримку перейти до формування конкретної архітектури безпеки для України на роки вперед. Головний підсумок зустрічі, який вже можна вважати історичним, –гарантії безпеки для України отримали політичне схвалення. Вперше ідея про можливу присутність іноземних військ на українській території набула реальних обрисів, перетворившись на політичне рішення 26 держав. Проте за цим проривом стоїть безліч питань: на яких умовах, в якому форматі та за якої участі Сполучених Штатів діятиме цей механізм? Паризька зустріч дала рамкові відповіді, але фінальна конфігурація ще допрацьовується.

Контури майбутньої безпеки: війська, зброя та санкції

Отже, ключовим рішенням саміту стала формальна згода 26 країн-учасниць надати Україні гарантії безпеки, які можуть включати направлення військового контингенту або надання засобів для підтримки безпеки. Президент Франції Еммануель Макрон, який виступив ініціатором зустрічі, наголосив, що союзні сили можуть бути присутніми в Україні «на землі, на морі або в повітрі».

Однак є важливий нюанс: розгортання цих сил планується лише після припинення вогню або укладення мирної угоди. Війська не будуть розміщені на лінії фронту, їхня мета – запобігти повторній агресії з боку Росії та продемонструвати довгострокові безпекові зобов’язання перед Україною. За попередніми оцінками, чисельність європейської місії може становити від 25 до 30 тисяч солдатів.

Водночас внесок кожної країни буде різним. Відомо, що Туреччина може відігравати провідну роль у гарантуванні безпеки на морі, а Велика Британія та Франція – на суші. До країн, готових відправити своїх солдатів, належать також нордичні країни, держави Балтії, Нідерланди та Австралія. Інші ж, як-от Польща, можуть стати логістичним хабом для західних сил стримування. Втім, є й ті, хто зайняв обережну позицію: Німеччина ще розмірковує, а Італія відмовилася від прямого розгортання військ.

Роль Сполучених Штатів у цій конструкції залишається визначальною, але поки що не до кінця окресленою. Внесок Вашингтона у гарантії безпеки має бути визначений протягом кількох тижнів. Президент Дональд Трамп, який долучився до зустрічі по відеозв’язку, підтвердив, що не відправлятиме американських військових в Україну, але висловив готовність надати повітряну підтримку. Американські посадовці повідомили європейським колегам, що Вашингтон може надати додаткові засоби протиповітряної оборони, допомогу у створенні безполітної зони, а також розвідувальні та спостережні засоби.

Окрім військового компонента, союзники погодилися посилювати тиск на Росію. Учасники коаліції заявили про готовність поставляти Україні ракети великої дальності для зміцнення її оборонних можливостей. Президент Трамп у розмові з європейськими лідерами наполягав на необхідності припинити закупівлю російської нафти, яка фінансує війну, та чинити економічний тиск на Китай за його підтримку російських військ. Ці заходи мають доповнити 19-й пакет санкцій, який готує Євросоюз, а також санкційні кроки з боку Японії.

Київський погляд: сильна армія та юридичні запобіжники

Українська сторона вітає рішення союзників, проте наголошує на кількох принципових моментах. Президент Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що центральним елементом гарантій безпеки є і буде сильна українська армія. Відповідно, будь-які домовленості мають включати подальше посилення ЗСУ через постачання зброї, фінансування, тренування та розвиток спільного виробництва озброєнь.

Ключова вимога Києва –уникнення повторення помилок минулого, зокрема Будапештського меморандуму та Мінських угод. Тому Україна наполягає на юридично зобов’язувальних гарантіях безпеки, які мають бути ратифіковані парламентами країн-учасниць. «Всі партнери розуміють, що повторення Будапештського меморандуму ми не хочемо і не сприймаємо», – заявив Зеленський, пояснюючи необхідність парламентського голосування.

Щодо конкретних безпекових компонентів, президент розповів, що Коаліція визначає, які країни братимуть участь у тому чи іншому напрямку: «Хто на землі, хто може допомогти в небі, хто у морському просторі, хто в кіберпросторі, хто не має власних сил, але може долучитись фінансово». Окремо він повідомив про пропозицію, зроблену Дональду Трампу, щодо захисту українського неба у «новому форматі». Деталі цієї ініціативи не розголошуються, оскільки вона технічно залежить від США і потребує їхнього позитивного сигналу.

Важливим елементом гарантій, на думку української сторони, є також членство в Європейському Союзі, яке винесене в окремий пункт як обов’язкова економічна, політична та геополітична гарантія. Водночас Зеленський скептично прокоментував нещодавнє «запрошення» від Володимира Путіна до Москви, яке, за його словами, передали американські партнери. Український лідер вважає це спробою затягнути час і свідченням небажання Кремля закінчувати війну.

Голоси з-за лаштунків: «губернатор Техасу» та реальне стримування

На полях саміту прозвучало кілька важливих заяв, які доповнюють загальну картину. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте жорстко відреагував на можливі заперечення з боку Кремля щодо присутності іноземних військ в Україні. Він наголосив, що Росія не має права втручатися в рішення суверенної держави. «Чому нас має хвилювати, що Росія думає про війська в Україні? Це суверенна країна. Це не їм (Росії, – ред.) вирішувати», – заявив Рютте. Він також закликав Захід не перебільшувати вплив російського диктатора: «Ми справді повинні припинити робити Путіна занадто могутнім. Він –губернатор Техасу, не більше. Тому давайте не будемо ставитися до цього занадто серйозно».

Цю думку поділяють і лідери країн, що межують з Росією. Прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал зауважив, що «Росія не має права голосу в питанні майбутнього України – або майбутнього Європи і НАТО». А президент Литви Гітанас Науседа підкреслив, що «гарантії повинні забезпечувати реальне стримування, а не бути черговим Будапештським меморандумом».

Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер також закликав посилити тиск на Путіна, якому, за його словами, «не можна довіряти», і привітав готовність партнерів поставляти Україні ракети великої дальності.

Оцінки аналітиків: від стриманого оптимізму до плану «Б»

Експертне середовище оцінює результати саміту переважно позитивно, хоча й з певною обережністю. Аналітики відзначають перехід від хаотичних заяв до структурованого планування.

Експерт-міжнародник аналітичного центру «Українська призма» Олександр Краєв вважає результати саміту значно кращими, ніж те, що було раніше.

«Бо раніше ми бачили абсолютно не зорганізованих французів, які, хоч разом з британцями висунули цю ініціативу з контингентом, потім просто постійно відходили від питання. Ми бачили британців, які постійно нерішуче себе почувають. Бачили німців, які відразу сказали, що нічого не готові робити… А тут ми нарешті чуємо про якісь результати».

На його думку, Коаліція нарешті перейшла від розмов до чіткого плану, з яким можна працювати. Краєв також зауважує, що поточна конфігурація цілком вписується в концепцію, яку пропонував Дональд Трамп: мінімальна військова залученість США, але максимальна дипломатична роль як людини, що «всіх звів воєдино». Це, з легкою іронією зазначає експерт, ідеальний варіант «для його Нобелівської премії миру». Водночас Краєв застерігає європейців від спроб «розв’язати рівняння, яке не має розв’язки: Україна має перемогти, але Росія не має програти», оскільки це шлях до нового «Мінська» на набагато гірших умовах.

Експерт з міжнародної безпеки фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Жовтенко, зі свого боку, зазначає, що на саміті були формалізовані рішення, які стали логічним продовженням попередніх кроків.

«Тепер же прийнято остаточне політичне рішення: скільки країн реально братиме участь у розгортанні сил стримування, які ролі та зобов’язання кожна з них візьме на себе».

За його словами, тепер почнеться практична робота на рівні начальників генштабів для визначення технічних деталей: які підрозділи будуть залучені, як буде організована логістика та командування, яке, ймовірно, спиратиметься на командну структуру НАТО. Проте Жовтенко вказує на ключову проблему: поточний план передбачає розгортання сил лише після припинення вогню, чого наразі не передбачається.

«Тому Коаліції необхідно мати запасний план «Б»: можливість розгорнути сили стримування ще до досягнення припинення вогню або початку мирних переговорів… Потрібно заздалегідь передбачити максимум сценаріїв: від відновлення активних бойових дій до їхнього розширення. Важливо чітко проговорити, що повинен робити міжнародний контингент у разі загострення ситуації».

Висновок

Саміт «Коаліції охочих» у Парижі безперечно став кроком уперед. Він ознаменував перехід від декларацій до формування конкретного плану гарантування безпеки України. Рішення 26 країн про готовність надати військову підтримку, включно з можливим розгортанням контингенту, є потужним сигналом Кремлю про довгострокову рішучість Заходу. Проте попереду ще складний шлях узгодження деталей: визначення ролі США, розробка юридичної бази та військово-технічне планування. І головне –союзникам доведеться знайти відповідь на питання, що робити, якщо Росія й надалі ігноруватиме дипломатію, адже безпека потрібна Україні не колись у майбутньому, а вже сьогодні.

Мирослав Ліскович. Київ

Фото: Офіс Президента



Джерело

Continue Reading

Війна

Полк «АХІЛЛЕС» увійшов до складу Сил безпілотних систем

Published

on



До складу Сил безпілотних систем Збройних сил України увійшов 429-й окремий полк безпілотних систем «АХІЛЛЕС».

Як передає Укрінформ, про це Сили безпілотних систем повідомляють у Телеграмі.

«Це підрозділ, що ефективно застосовує широкий спектр безпілотних систем для ведення розвідки й ураження противника на ключових напрямках фронту», – зазначили в СБС.

Основу «АХІЛЛЕСу» склали добровольці, які 24 лютого 2022 року сформували стрілецьку роту у 112-й бригаді ТрО. У ході виконання завдань на Слобожанському напрямку рота почала використовувати безпілотники для аеророзвідки та коригування вогню артилерії, а згодом – для ураження сил та засобів російських загарбників.

Ключові бої підрозділу відбулися в ході звільнення від росіян Київської області, Харківського контрнаступу, на Бахмутському та Купʼянському напрямках.

«АХІЛЛЕС» стабільно входить до топ-10 найкращих підрозділів БпС у Силах оборони. У звʼязку з цим підрозділ щороку масштабується, зокрема в 2025 році на його базі розгорнули окремий полк, який зараз увійшов до складу СБС», – прокоментували у Силах безпілотних систем.

Читайте також: З початку вересня підрозділи Сил безпілотних систем знищили 2888 цілей

Командир полку – майор Юрій «Ахіллес» Федоренко.

Як повідомляв Укрінформ, оператори полку «АХІЛЛЕС» на одному з ключових напрямків фронту за допомогою FPV-дронів знищили російський танк Т-90М «Прорив».

Фото: Facebook-сторінка «Ахіллес»



Джерело

Continue Reading

Війна

На Сумщині російський дрон атакував автівку прикордонників

Published

on



У Сумській області російський FPV-дрон влучив в автомобіль Державної прикордонної служби України і не вибухнув.

Як передає Укрінформ, про це ДПСУ повідомила у Телеграмі та оприлюднила відповідне відео.

“На Сумщині ворожий FPV влучив у лобове скло автівки наших бійців – і… не вибухнув. Дрон просто відрикошетив, а хлопці продовжили шлях. Пізніше, за інших обставин, машину їм довелося залишити після сильніших ушкоджень, та цей “фартовий” момент прикордонники запам’ятають назавжди”, – ідеться у дописі.

Як повідомляв Укрінформ, 3 вересня російські війська вдарили FPV-дроном по автобусу в Костянтинівці Донецької області. Дістали поранення троє людей.

Фото: ДПСУ, ілюстративне



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.