Війна
Пам’яті історика, журналіста і воїна Костянтина Пономаренка (позивний «Ван Гог»)
Він мріяв долати стіни між народами, зведені на багатовікових стереотипах
Костянтин Пономаренко був одним із тих, хто пішов боронити Україну в перші ж дні повномасштабного вторгнення. Він був непересічною, успішною людиною, мріяв не воювати, а долати стіни непорозумінь між народами. Та всі його плани і прагнення зруйнувала війна.
Усе його життя було шляхом усвідомлення і осмислення себе, як українця. Костянтин народився на зламі епох – 1991 року в Запоріжжі, на тоді майже повністю зросійщеному місті. До 13 років він ріс у російськомовному середовищі. Потім родина переїхала до Вінниці. І тут хлопець захотів досконало вивчити українську. Закінчив школу, а по тому вступив до Києво-Могилянської академії. Він навчався на кафедрі історії за спеціалізацією «Юдаїка» і навіть стажувався в Єрусалимському університеті.
Однокурсники, викладачі та колеги Костянтина згадують про нього, як про дуже активну, рішучу і спраглу до нового людину. Він також вирізнявся активністю й поза «Могилянкою» – був членом Демальянсу, брав участь у Революції Гідності.
Костянтин Пономаренко був відкритим і щирим. Він любив пізнавати світ, історію та культуру інших народів. Особливо цікавився тими, які мали давні зв’язки з Україною та безпосередньо чи опосередковано впливали на її становлення та розвиток. Знав до десятка іноземних мов, з яких шістьма володів майстерно.
По завершенні магістратури він так писав про свій вибір: «Вчитися на програмі мене спонукало усвідомлення того, що впродовж століть євреї та українці живуть поруч на цих теренах, проте між ними існувала і дотепер існує стіна з байдужості, забобонів, а подекуди і ненависті. Ця ментальна і культурна стіна не подолана й досі: українці майже нічого не знають про євреїв, про їхню історію, побут, культуру, мотивацію в тих чи інших історичних ситуаціях».
Молодий магістр мріяв прислужитися країні, долаючи стіни між народами, зведені на багатовікових стереотипах та російській імперській спадщині, яка культивувала зневагу до різних націй. Вивчав і трагічні сторінки історії України.
«Костя був дуже сильною людиною. Його сила полягала у переконаннях. Він мав широкий світогляд, глибоку віру у свої ідеали та принципи, яких ніколи не зраджував. Цим захоплював усіх довкола. Власне, завдяки сину і я вивчила українську мову та захопилася історією. Саме він відкрив мені невідомі факти про геноцид українського народу, Голокост… Костя ніколи не зупинявся: багато читав, пізнавав, аналізував», – пригадує матір полеглого воїна Анжеліка.
Історія, суспільні процеси завжди були у колі його інтересів і після завершення навчання. Зокрема, коли він став журналістом. Свого часу Костянтин Пономаренко працював у столиці редактором історичного інтернет-видання. Потім – журналістом мультимедійної платформи іномовлення України UATV, КримSOS. А кілька років перед повномасштабним російським вторгненням обіймав посаду редактора у щотижневому соціально-політичному українському журналі «Фокус».
Мама Героя каже, що Костянтин розумів: війни з Росією не уникнути. А коли вона почалась, іншого шляху, аніж стати на захист країни, для себе не бачив.
«Коли йшов до війська, просив, щоб я не плакала та пишалася його вчинком. І щоб вірила, що він повернеться», – ділиться жінка.
Костянтин Пономаренко пішов до українського війська у перші ж дні повномасштабного вторгнення. Він не вважав прийнятним служити у тилових підрозділах. Тому за першої ж нагоди пішов добровольцем до бойової частини.
Костянтин воював у складі 425-го окремого штурмового батальйону «Скала», узявши собі позивний «Ван Гог». Був стрільцем-снайпером штурмового відділення взводу, виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
Пономаренко гідно захищав країну більш ніж два роки, аж поки 2 квітня 2024 року із ним не зник зв’язок. Родина і друзі майже півтора року вважали його зниклим безвісти та сподівалися на диво. Утім, восени 2025 року надійшло підтвердження його загибелі.
Земляки-вінничани провели Костянтина Пономаренка останнім земним шляхом 2 жовтня. Поховали захисника у Вінниці на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Костянтин назавжди залишився 32-річним. У нього залишилась дружина та семирічна донечка.
Вічна слава Герою!
Фото: Вінницька міська рада, соцмережі
Оператори 3-го загону 4-го полку Сил спеціальних операцій «Рейнджер» взяли в полон російського військовослужбовця, який був переодягнений у військову форму Збройних сил України.
Як передає Укрінформ, про це повідомив 3-й загін 4-го полку ССО «Рейнджер» у Телеграмі.
«Оператори 3-го загону 4-го полку ССО «Рейнджер» захопили в полон військовослужбовця РФ без жодного пострілу», – йдеться в повідомленні.
Як зазначається, на одному з найгарячіших напрямків фронту спецпризначенці виявили позицію озброєного російського солдата, який був переодягнений в українську форму. Противника видало залишене сміття – ймовірно, він готувався до виходу на бойове завдання. При собі він мав зброю, три радіостанції та рюкзак із провізією й спорядженням.
«Оператор із позивним «Машиніст» вступив із ворогом у діалог, зумівши повністю його дезорієнтувати та переконати скласти зброю без бою. Під час первинного допиту з’ясувалося, що полонений служив в армії РФ із 2023 року. Після підписання контракту він брав участь у наступі на Харківщині, а згодом виконував завдання на інших ділянках фронту», – поінформували у загоні.
Військові додали, що завдяки успішнім спеціальним діям українських воїнів обмінний фонд поповнився ще одним окупантом, а бійці 3-го загону отримали від полоненого цінну інформацію.
Як повідомляв Укрінформ, оператори 6-го полку Rangers Сил спеціальних операцій Збройних сил України здійснили наліт на позиції військ Російської Федерації на одному з операційних напрямків і взяли в полон трьох загарбників.
Фото ілюстративне: МОУ
Приватні групи протиповітряної оборони в Україні тепер мають право перехоплювати ворожі цілі не лише над власними об’єктами, а й захищати інші підприємства на договірній основі. Кабінет Міністрів України за пропозицією Міністерства оборони ухвалив рішення про розширення цього пілотного проєкту.
Уряд суттєво оновив правила діяльності приватних підрозділів ППО задля посилення захисту критичної інфраструктури в умовах активізації ворожих повітряних атак. Про це повідомляє пресслужба Кабміну.
Окрім можливості захисту об’єктів третіх сторін на договірній основі, нові положення дозволяють переміщувати засоби ППО між підприємствами (за погодженням із Повітряними силами), а також включати пілотовані літальні апарати до складу таких груп ППО. Крім того, до участі в проєкті тепер можуть долучитися резиденти “Defence City” та підприємства, визнані критично важливими. Також встановлено правила використання бойових частин та електродетонаторів для дронів-перехоплювачів, а мінімальний вік учасників таких груп ППО знижено з 21 до 18 років.
У Міністерстві оборони наголошують, що приватні підрозділи ППО діють під суворим контролем військового командування та в межах єдиної системи протиповітряної оборони Збройних Сил України. Ця ініціатива, що регулюється постановою Кабінету Міністрів № 1506 від 19 листопада 2025 року, дозволяє бізнесу убезпечити власні об’єкти, не створюючи додаткового навантаження на Сили оборони.
Експеримент уже демонструє високу ефективність: приватні групи розпочали чергування навесні 2026 року, і станом на середину жовтня майже 100 підприємств-учасників знищили понад 60 повітряних цілей, зокрема ударні БПЛА типу “Shahed” та розвідувальні дрони “Zala”.
Нагадаємо, співвласник групи компаній Nova Вячеслав Климов розповів, що “Нова пошта” реалізувала проєкт приватної протиповітряної оборони та вже має збиття російських ударних безпілотників типу Shahed.
Раніше ми повідомляли, що ЄС перерахував Україні майже 2,9 млрд євро на системи ППО та РЕБ.
Військовослужбовці інженерного підрозділу 15 окремого полку підтримки (ОПП) 30 корпусу морської піхоти ЗСУ на Херсонському напрямку укріплюють оборону за допомогою бар’єрних загороджень “Єгоза” і малопомітних перешкод (МПП).
Про це йдеться у публікації Укрінформу «Як військові інженери зміцнюють оборону Півдня».
«Загородження «Єгоза» – це спеціальна спіральна конструкція з оцинкованого дроту. Працювати з нею потрібно в рукавицях і дуже обережно. Адже якщо військовослужбовець отримає поранення, воно дуже довго загоюватиметься. Тут ми застосовуємо її разом із МПП», – розповідає командир роти другого інженерно-саперного батальйону 15 ОПП майор Олександр Філатов із позивним «Філін».
За його словами, зведений підрозділ, який він наразі очолює, облаштовує смугу невибухових загороджень на рубежах оборони на Херсонському напрямку.
«Єгоза» та МПП призначені для того, щоб зупинити просування піхоти та легкої броньованої техніки. У поєднанні з протитанковим ровом такі загородження здатні затримати ворога й виграти час, необхідний для підходу наших військ. Це один з елементів загальної системи оборони, до якої входять і фортифікаційні споруди.
«Якщо підійде диверсійно-розвідувальна група (ДРГ), яка, як правило, працює вночі, то обов’язково потрапить у пастку. Бачите, вони навіть удень майже непомітні серед рослинності. А назад людина вже самостійно не вибереться – її доведеться вирізати кусачками», – пояснює командир.
І додає, що так само зупиниться і легка техніка, адже дріт намотається на колеса.
Як повідомляв Укрінформ, Кабінет міністрів спростив процедури рубок для потреб оборони та фортифікацій у прикордонних областях; відтепер сили оборони зможуть оперативно створювати природні бар’єри та просіки без затримок на бюрократичні узгодження.
-
Війна1 тиждень agoЧим українська крилата ракета-дрон «Барс» зацікавила Німеччину
-
Суспільство7 днів agoНовини на ранок
-
Війна1 тиждень agoДемченко розповів про ситуацію в областях, що межують з Росією
-
Одеса1 тиждень agoВідеоспостереження в Одесі: 920 камер і розпізнавання облич
-
Суспільство1 тиждень ago
Новини на ранок
-
Суспільство4 дні ago
Новини на ранок
-
Суспільство1 тиждень agoВетерани у виконком: Одеську міську раду склик… — онлайн
-
Війна1 тиждень agoППО знешкодила дві балістичні ракети та 255 безпілотників, якими росіяни з вечора атакували Україну