За свідченнями Олдріна, він помітив три дивні явища під час польоту до Місяця, про що повідомив під час післяпольотного брифінгу. Про це повідомляє таблоїд Daily Star.

“Перша незвична річ, яку ми побачили, з’явилася приблизно через день польоту або вже ближче до Місяця. Вона мала доволі великий розмір, тому ми почали розглядати її через монокуляр”, — сказав астронавт у своїх свідченнях, які нещодавно розсекретив Пентагон.

Олдрін також описав загадкові спалахи світла всередині капсули, які екіпаж помічав у темряві, коли намагався заснути. Також команда Аполлона-11 бачила окреме яскраве джерело світла, якому намагалися знайти пояснення.

“Ще одне спостереження накопичувалося поступово. Не знаю, чи бачив це в першу ніч, але точно помічав у другу. Я намагався заснути з вимкненим світлом і помітив щось схоже на маленькі спалахи всередині кабіни, які повторювалися кожні кілька хвилин. Я побачив доволі яскраве світло, яке ми припустили могло бути якимось лазером”, — додав астронавт.

ЗМІ повідомляє, що астронавти НАСА під час місій Аполлон неодноразово повідомляли про “яскраві об’єкти”, які пролітали повз їхні кораблі. У документах містяться сотні фотографій, відео та стенограм, пов’язаних із так званими UAP — невстановленими аномальними явищами.

“Особливу увагу привернули записи місій Аполлон-12 та Аполлон-17, де астронавти також описували дивні об’єкти біля своїх кораблів. Під час польоту астронавти сімнадцятого “Аполлона” повідомили центру управління польотами, що бачить “кілька дуже яскравих частинок або уламків, які дрейфують повз нас під час маневру”. Згодом астронавти заявили, що навколо модуля почало з’являтися ще більше загадкових об’єктів”, — йдеться в статті.

Інший член екіпажу описав побачене, наче перед ним була ціла купа “великих яскравих об’єктів”. Весь ефект сяяння змусив астронавта думати, що “за вікном святкують День незалежності”.

Раніше Фокус розповідав про зізнання Обами щодо існування НЛО. Колишній президент США заявив, що прибульці справді існують, однак особисто він “жодного з них не бачив”, а також розкрив деякі дані про легендарну Зону 51.

Згодом стало відомо, що Пентагон оприлюднив першу партію секретних матеріалів про НЛО. Департамент війни США опублікував 161 файл з матеріалами про неідентифіковані аномальні явища, які мають стосунок до невідомих чи аномальних явищ або об’єктів.

Поліція штату Нью-Йорк у співпраці з Департаментом транспорту провела чотири дні на автомагістралі, розмістивши одразу 12 загонів в зонах активних робіт в округах Вестчестер та Рокленд. Про це повідомляє видання New York Post.

Деякі поліцейські одягли помаранчеві шоломи та захисні жилети, які носять працівники ремонтних дорожніх служб. Така хитрість принесла свої плоди — патрульним вдалося виписати 967 штрафів.

Серед них був 401 штраф за перевищення швидкості, 138 штрафів за керування транспортним засобом у стані, що знижує увагу та швидкість реакції та 160 порушень Закону про переїзд, згідно з яким водії зобов’язані безпечно змінювати смугу руху або значно зменшувати швидкість перед будь-яким зупиненим транспортним засобом. Цей закон був прийнятий у 2024 році для захисту дорожніх працівників та співробітників екстрених служб у зоні активних робіт.

За даними поліції, кількість штрафів збільшилася на 35% у порівнянні з минулим роком. У поліції штату Нью-Йорк також наголосили, що ця “пастка” для водіїв мала на меті привернути увагу до проблем безпеки в зонах підвищеної уваги.

Нагадаємо, у вересні 2023 року патрульні штату Джорджія зупинили водія, який їхав зі швидкістю 145 км/год у зоні зі швидкісним обмеженням 88 км/год. За це порушення кермувальник отримав штраф у 1,48 млн доларів.

Також Фокус писав, що жінка, яку у США переїхав власний автомобіль, отримала штраф.

1 грудня 1991 року понад 90% українців підтримали Акт проголошення незалежності. За вихід із СРСР голосували навіть регіони, які Росія згодом роками намагалася називати “проросійськими” або “неукраїнськими”. Того ж дня Леоніда Кравчука обрали першим президентом України — держави, яка фактично лише починала створювати власні інституції, армію та систему влади.

Ще кілька місяців до цього Кравчук залишався одним із керівників радянської системи, але саме йому довелося приймати рішення в момент, коли Радянський Союз стрімко руйнувався. Пізніше він неодноразово визнавав: у ті дні в Києві серйозно побоювалися реакції Москви та можливого силового сценарію.

Переплетення історії та людського — голос першого президента

Того ж 1 грудня були не лише голосування, а й перші президентські вибори. На них люди обрали Леоніда Кравчука, чинного на той момент очільника Верховної Ради, першим президентом незалежної України.

Леонід Кравчук у 2019 році розповідав, що ідея запровадження президентської посади в Україні спочатку зовсім не мала очевидної підтримки — навіть з його боку.

“Моя первісна позиція була проти — не вводити в структуру української влади посаду президента. Я хотів бачити Україну парламентською державою“, — згадував він.

За словами Кравчука, після обрання Бориса Єльцина президентом Росії українські депутати швидко “поглянули на Москву” й почали вимагати аналогічних змін у Києві. Рішуче це просувала група депутатів із Харківської області, яка й ініціювала закон про президента та призначення виборів.

Водночас Кравчук наполягав, що в тогочасній системі влади повноваження президента не були зрозумілими:

“У Конституції були прем’єри, але не було президентів. І що він має робити — було незрозуміло“.

Після кількох днів дискусій парламент все ж підтримав створення посади, а робота над законом стала терміновою: документ писали менш ніж місяць, щоб встигнути оголосити вибори.

“Поки не визначили, хто такий президент і з якими повноваженнями, — нікого обирати було неможливо”, — пояснював Кравчук.

“Зайшов у порожній кабінет і розгубився”: Кравчук про перший день на посаді президента

Перший президент України зізнавався, що момент, коли країна стала незалежною, не супроводжувався урочистими відчуттями чи тріумфом. Навпаки — був шок і повна невизначеність.

“Прийшов на роботу, сів у крісло й думаю: який документ першим підписувати? Розгубився. Я зайшов в абсолютно порожній кабінет. Навколо — нікого“, — згадував він.

Кравчук наголошував: у 1991-му не існувало ані адміністрації, ані налагоджених процедур, ані досвіду попередників.

“Це сьогодні Зеленський приходить, а там уже все — підлеглі, напрацьовані практики, архіви. А в мене — нічого“, — казав він.

Першим рішенням стало формування структури влади:

“Покликав колег і ми почали думати, з чого починати. Першими указами створили Апарат президента“.

Перемога на виборах не стала приводом до святкувань і вдома.

“Ніякого шампанського. Всі були ошелешені. Сіли за стіл, взялися за голови й думали, як тепер жити й що на нас звалилося”, — пригадував перший президент.

Не було й часу для емоцій: між виборами, інавгурацією та першими дипломатичними візитами минули лічені дні.

Уже наступного дня після інавгурації Кравчук вирушив до Білорусі на підписання Біловезької угоди — документа, який юридично припинив існування СРСР.

Кравчук не приховував — йому було страшно. Але це був не страх за себе.

“Дуже! Залишалося нерозуміння, що станеться завтра. Це не страх за життя — це страх величезної відповідальності. Мільйони сподіваються на тебе, і ти маєш зробити так, щоб вони зажили гідно“.

Що було вирішено у 1991-му і що відгукується зараз у 2025-му

Рішення 1991 року не стало приватною справою політичної еліти — воно належало кожному, хто прийшов на виборчу дільницю.

Однак разом із тріумфом приходили й проблеми, які тоді важко було розгледіти. Держава народжувалася в умовах надзвичайної невизначеності. Інституцій не існувало, система безпеки лишалася радянською, а російська присутність у Криму та на флоті — занадто глибокою, щоб її можна було швидко демонтувати. Україна формально отримала незалежність, але інструменти для її захисту довелося створювати майже з нуля.

1991 рік був часом великих надій і таких само великих компромісів. Швидкість подій — серпневий путч, проголошення незалежності, референдум, Біловезька угода — не дозволяла тодішній політичній еліті зупинитися й продумати довгострокову архітектуру держави. Те, що було ухвалено в ті місяці, часто було вимушеним, ситуативним, інколи — занадто м’яким щодо Москви. Саме тоді залишилися відкритими ті питання, які пізніше стали вразливими точками: статус Криму, присутність російського флоту, економічна залежність, слабкість армії, невизначеність у виборі зовнішньополітичного курсу.

Ці рішення не можна назвати прямими причинами нинішньої війни, але вони стали ґрунтом, на якому Росія десятиліттями будувала свої сценарії впливу. Україна входила в 90-ті без чіткої стратегії безпеки, з економікою, прив’язаною до Росії, та політичною системою, яка ще не встигла відокремитися від радянських практик. Кремль бачив це і працював по цих слабких місцях — інформаційно, політично, фінансово, культурно.

І попри це, саме 1 грудня дало Україні те, що виявилося сильнішим за будь-які прорахунки. Референдум заклав основу, яка не піддалася жодним атакам — основу національної волі. Навіть сьогодні, коли Росія намагається силою переписати кордони й історію, цифра 90% залишається найгучнішим аргументом. Це документ, який не можна скасувати танками. Це воля, яку неможливо стерти пропагандою.

Помилки 1991 року можна аналізувати, коригувати, робити висновки — і це важливо. Але вибір 1991 року не був помилкою. Тоді Україна отримала шанс, який сьогодні виборює в найважчій війні своєї історії. Тридцять чотири роки тому українці проголосували за свободу — і сьогодні вони доводять, що ця свобода була не декларацією, а глибинним рішенням нації.