Три маршрути не доїжджатимуть до історичного центру Києва, а звернуть у певній точці маршруту на вулиці Січових Стрільців, ідеться у повідомленні КМДА, яке з’явилось зранку 23 серпня. Вказано, що тролейбус № 6, 16 та 18 звернуть у бік Повітрофлотського шляхопроводу, розвернуться та поїдуть у зворотному напрямку.

Міська влада інформувала, що причина зміна маршруту, — заходи у центрі Києва. У матеріалі наводиться оновлена схема руху тролейбусів. Бачимо, що громадський транспорт рід час руху вулицею Січових Стрільців доходитиме до перехрестя з вулицею Глибочицькою і не їхатиме далі, а розвернеться на Глибочицьку. Далі — рух до Повітрофлотського шляхопроводу, розворот на кільці та рух на кінцеву — залежно від номера маршруту, до Мінського масиву, вулиці Мрії чи вулиці Сошенка.

КМДА повідомила, як довго триватиме зміна маршруту тролейбусів №6,16, 18. З’ясувалось, що новий маршрут діятиме з початку роботи тролейбусів до кінця урочистих заходів у центрі Києва: орієнтовно, до 21 год 24 серпня. Киян попередили, що слід враховувати ці зміни, плануючи пересування містом у День Незалежності. На порталі столичної влади немає розкладу святкових заходів, але нагадали про попередження СБУ про небезпеку ударів РФ 24 серпня.

День Незалежності — деталі

Фокус опублікував низку матеріалів з нагоди святкування Дня Незалежності України 24 серпня 2026 року. Серед іншого, є матеріал про найбільші досягнення України у цифровій сфері: редакція виділила п’ять найвизначніших проєктів за 35 років. Крім того, розглянули зміни у Збройних силах України, які стались з 1991 року по сьогодні. У матеріалі ідеться про зменшення армії у шість разів протягом перших десятиліть, про роззброєння та втрату ядерної зброї. Далі — історія трансформації організаційної, збройної, технологічної, яка сталась з 2014 року. До Дня Незалежності також опублікували список п’яти хітів, які найбільше сподобались українцям протягом 35 років.

Нагадуємо, 19 серпня медіа розповіли про виплати українця з нагоди Дня Незалежності: деякі категорії людей можуть отримати 3 100 грн. Тим часом Фокус зібрав інформацію про можливий удар РФ по Україні на 24 серпня та про те, скільки “Іскандерів” та “Бандеролей” може зібрати Москва.

Компанія DB Ventures, яка займається комерційними інтересами колишнього капітана збірної Англії з футболу Девіда Бекхема, звернулася до Відомства інтелектуальної власності з проханням зареєструвати товарний знак для кущової троянди. Про це пише видання Daily Mail.

Як зазначається, заявка була подана на початку серпня, і наразі триває офіційна процедура реєстрації товарного знака.

Білу троянду вивели селекціонери елітних квітів компанії David Austin Roses на прохання 15-річної Харпер Бекхем як “щось вічне” на честь 50-річчя її батька, яке Девід відзначав у травні минулого року.

Девід отримав ліцензію на продаж цієї троянди від виробника через компанію DB Ventures. Кущ сорту “Сер Девід Бекхем” надійшов у продаж у садових центрах по всій країні і коштує 38,50 фунтів стерлінгів, тобто близько 2300 гривень.

При цьому минулого року Бекхем виграв судовий процес проти китайських фальсифікаторів, які підробляють його дизайнерський одяг. У США він припинив діяльність онлайн-продавців, які торгують товарами із зображенням Девіда Бекхема на Amazon, eBay, Etsy та Temu.

На сайті David Austin кущ троянди сорту “Бекхем” описується як прямостоячий, міцний кущ із відкритою, збалансованою формою. Квітки середнього розміру, глибоко чашоподібні, пелюстки злегка підняті, розкриваються від ніжно-білого з жовтуватим відтінком до чистого, свіжого білого кольору. Має ніжний аромат зеленого банана, який переходить у медово-мускусний запах з нотками нуги та гвоздики у міру розкриття квітки.

Раніше Фокус повідомляв, що:

До речі, у 2025 році компанія британського футболіста Девіда Бекхема DB Ventures зареєструвала товарний знак David Beckham у російському Роспатенті.

День Державного прапора України щорічно відзначається 23 серпня. Сучасний державний прапор України — це двоколірне полотно з синіх і жовтих горизонтальних смуг. Однак шлях цього символу до офіційного статусу був непростим і скандальним, оскільки його кольори та порядок розташування не раз ставали предметом суперечок.

Український жовто-блакитний прапор має давню історію. Вперше поєднання синього та жовтого кольорів з’явилося на гербі Львова: Данило Галицький подарував місту, заснованому в 1256 році, герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі.

Жовто-синій прапор згадується в історії як герб Львівської землі. Під ним у Грюнвальдській битві 1410 року об’єднані сили слов’ян і прибалтійських народів розгромили німецьких лицарів. Польський історик Ян Длугош писав, що хоругва Львівської землі “мала на прапорі жовтого лева, який піднімався на скелю на блакитному тлі”.

У героїчну козацьку епоху широкого застосування набули саме хоругви. У “Історії запорізьких козаків” Дмитро Яворницький пише, що “прапором або стягом називався шовковий прапор червоного кольору із зображеним у центрі білим орлом, коли запорожці були на боці польського короля, або двоголовим орлом, коли запорожці перейшли на бік московського царя”. А починаючи з XVIII століття прапори козаків Запорізької Січі часто мали поєднання синьо-жовтого кольорів. Як правило, на прапорі був зображений козак у одязі золотого або червоного кольорів.

З ліквідацією Запорізької Січі зникають військові, територіальні та інші прапори. На українських землях, що входили до складу царської Росії, можна було використовувати лише біло-синьо-червоні прапори імперії. Тому поява українського національного прапора тісно пов’язана з революційними подіями 1848 року в Австро-Угорщині, коли в Галичині активізувався український національний рух. 16 травня 1848 року створена у Львові Головна Руська Рада — орган національного самоврядування — отримала листа з питанням: що слід вважати “руською кокардою, кольорами та гербом”?

Для вирішення цього питання було створено комісію, яка вирішила взяти за основу герб Львівської землі та Руського воєводства у складі Польщі. Уже 18 травня було ухвалено історичне рішення: вважати “прапором руської землі — лева, а кольорами — жовтий і синій”.

Того ж року почали формуватися загони Російської Національної гвардії. Їхні прапори мали мати складне зображення: з одного боку — золотого лева на синьому тлі, з іншого — покровителя міської церкви. Однак через складність дизайну та велику кількість замовлень широкого поширення набули прості прапори з двох горизонтальних смуг — синьої та жовтої. При цьому порядок розміщення смуг спочатку не регламентувався.

Синьо-жовтий чи жовто-синій?

До кінця 1848 року синій і жовтий кольори вже активно використовувалися як національні. Відомо, наприклад, що 19 жовтня 1848 року на засіданні Собору російських вчених зал був прикрашений синьо-жовтими прапорами. А в травні 1849 року Головна Руська Рада офіційно звернулася до австрійської влади з проханням дозволити вивісити над львівською ратушею український прапор поряд з австрійським.

Примітно, що австрійські та німецькі енциклопедії того часу, наводячи офіційні “земельні кольори” Королівства Галиції та Лодомерії (синьо-червоні, червоно-сині або синьо-червоно-жовті), робили застереження: русини неофіційно використовують синьо-жовті прапори.

Існують також інші, менш достовірні версії походження українського прапора. Одна з них пов’язує синій та жовтий кольори зі шведським прапором, який нібито був подарований козакам шведським королем за перехід на його бік. Інша гіпотеза намагається пов’язати ці кольори з часами Київської Русі й зводиться до того, що ці поєднання кольорів виникли завдяки татарам. Жодна з цих версій не має документальних підтверджень.

Жовто-блакитний колір було офіційно затверджено на початку 20 століття

Офіційне затвердження кольорів прапора на загальноукраїнському рівні відбулося після Лютневої революції 1917 року. Перший законодавчий акт, який закріпив синьо-жовті кольори прапора, був ухвалений 27 (14 за старим стилем) січня 1918 року. Тоді Центральна Рада на засіданні під головуванням Михайла Грушевського ухвалила тимчасовий закон про флот УНР, у якому визначалися прапори для торгового та військового флотів.

Гетьман Петро Скоропадський, за правління якого в обігу залишалися банкноти з написом “Українська Народна Республіка” та герб, затверджений Центральною Радою, не вносив жодних “кардинальних змін” щодо прапора. Такий самий порядок кольорів на прапорі зберігся і за правління Директорії, ЗУНР, і в проектах Конституції України 1920 року.

За радянських часів прапор Української РСР був червоним, із серпом, молотом і зіркою, а також із блакитною смугою вздовж нижнього краю. Ця блакитна смуга, за офіційною версією, символізувала “колір прапорів Богдана Хмельницького”.

Справжнє відродження національного прапора розпочалося наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Спочатку в націоналістичних колах, а потім і повсюдно, почав поширюватися жовто-блакитний прапор. Однак офіційно Україна не поспішала змінювати символіку, і лише 4 вересня 1991 року над будівлею Верховної Ради було піднято синьо-жовтий прапор. Державний прапор України в його нинішньому вигляді був офіційно затверджений постановою Верховної Ради 28 січня 1992 року.

Офіційного пояснення кольорів прапора, як і в багатьох інших країнах, немає. Однак традиційно синій колір символізує чисте небо, а жовтий — безкрайні пшеничні поля України.

А що тут до цього має фен-шуй і що показують чорно-білі фотографії

Під час дискусій щодо державних символів України у 1989–1991 роках питання про порядок кольорів на прапорі взагалі не порушувалося; його завжди визначали як синьо-жовтий. Про це писав доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Андрій Гречило.

“Що стосується законів геральдики, то справді існує правило, згідно з яким кольори прапора визначаються за гербом, починаючи з гербової фігури й закінчуючи полем. Наприклад, національний прапор Польщі — біло-червоний — нібито вказує на те, що на державному гербі срібний орел лежить на червоному полі. Але де сказано, що це правило має перевагу над традицією чи державними актами? Наприклад, символіка українських територій під габсбурзькою короною (ми ж не збираємося звинувачувати герольдів імператорів Священної Римської імперії в незнанні правил?): у гербах є і чорний, і золотий, і порядок інший, а “територіальні кольори” на прапорах суперечать “правилам геральдики”! Хіба мало цих порушень?”, — зазначав історик.

Саме Гречило розвінчував міф про те, що синьо-жовтий прапор України нібито “неправильний” з точки зору фен-шуй, а якщо поміняти кольори місцями, вийде сприятлива китайська гексаграма. Суть наступного міфу: синьо-жовтий прапор не відповідає фен-шуй. Згідно з книгою “І-цзин”, воно утворює гексаграму “Пі”, на якій “вода заливає вогонь” і уособлює занепад. У зворотному вигляді це буде гексаграма “Тай”, що означає розквіт. Фахівець з геральдики та вексилології стверджує, що фен-шуй взагалі не має жодного стосунку до створення прапорів, оскільки це система китайських вірувань у цілісність Всесвіту.

По-перше, підкреслює Гречило, ані китайські вірування, ані конфуціанство не мають жодного стосунку до українських традицій. По-друге, фен-шуй не має жодного стосунку до вексилології та принципів створення прапорів. Зрештою, навіть китайський прапор створено не за принципами фен-шуй, а на ідеологічній комуністичній основі, — такий висновок робить фахівець з геральдики та вексилології.

І все ж суперечки щодо того, яким має бути прапор — жовто-синім чи синьо-жовтим — час від часу виникають, підкреслює Андрій Гречило. При цьому активно використовувалися різні чорно-білі кінохроніки та фотодокументи, на підставі яких намагалися знайти додаткові “аргументи”. Однак, як видно з окремих публікацій та різних “наукоподібних” дискусій, реальні кольори на чорно-білих зображеннях початку ХХ століття не завжди визначаються правильно.

А саме, чорно-білі фотографії початку XX століття не можна використовувати як однозначний доказ розташування синьої та жовтої смуг прапора. Через особливості тогочасних фотоматеріалів синій колір часто передавався світлим, а жовтий — темним. Тому для достовірного визначення колірної гами необхідно зіставляти фотографії зі збереженими оригіналами, кольоровими зображеннями, документами та іншими історичними джерелами.