Глибоко під нашими ногами повільно обертається внутрішній механізм Землі: континенти стикаються, краї тектонічних плит зміщуються, гори піднімаються, прірви зяють, а під усім цим відбувається процес конвекції. Цей процес відбувається неймовірно повільно, а тому люди не здатні помітити це без будь-яких приладів, пише Science Alert.

Один із найбільш незвичайних регіонів планети розташований в Апеннінському гірському хребті, який утворює основу Італійського півострова. Відомо, що тут земна кора розходиться вздовж гірського хребта, одночасно стискаючись уздовж зовнішнього краю. Одні частини регіону піднімаються, а інші опускаються, а землетруси по обидва боки хребта розповідають настільки ж суперечливі історії.

У новому дослідженні команда геологів на чолі зі Стефано Тавані з Флорентійського університету дійшла висновку, що їм нарешті вдалося знайти відповідь: земна кора “розстібається” під Італією, утворюючи дивні геологічні утворення на поверхні.

Зазначимо, що цей процес відомий як деламінація, під час якої щільна нижня кора та прикріплена до неї літосфера відшаровуються від верхньої кори й занурюються в мантію. Вчені дійшли висновку, що під Апеннінами цей процес відбувається не скрізь одночасно. Передбачається, що цей процес подібний до застібки-блискавки і має єдиний фронт, відомий як шарнір, де відбувається відшарування, і цей фронт повільно переміщується під Італією у бік Адріатичного передгір’я.

Щоб зрозуміти, чому це так впливає на поверхню планети, вченим довелося звернутися до минулого. Відомо, що Апеннінські гори простягаються приблизно на 1200 кілометрів уздовж усього італійського півострова і тривалий час були геологічною загадкою.

Як і багато гірських хребтів, Апенніни утворилися в результаті зіткнення тектонічних плит, які протягом мільйонів років стискали й потовщували земну кору, створюючи величні вершини.

Однак тектонічна система під Італією не просто продовжувала рухатися таким чином. Насправді, у міру того як плита, що занурювалася в мантію, поступово відступала, кора за зростаючим гірським хребтом розривалася, відкриваючи Тірренське море. Це зробило цей регіон особливим: навіть коли зовнішній край гірського хребта продовжував стискатися, кора далі від нього розтягувалася.

Протягом мільйонів років горизонтальне стискання та розтягнення залишалися складовими однієї й тієї ж тектонічної системи. Приблизно від 10 до 2 мільйонів років тому скорочення центральної частини Апеннін на 100 кілометрів супроводжувалося аналогічним розтягуванням у Тірренському регіоні позаду них. Раніше це пояснювалося відступом плити — плита, що опускається, розтягує земну кору за гірським фронтом, тоді як скорочення тривало далі на схід.

Однак близько 2 мільйонів років тому щось змінилося: основна фаза розтягування, що утворила Тірренське море, добігла кінця, і стискання вздовж Апеннінського фронту згодом різко сповільнилося. Водночас парадоксальна деформація гірського хребта тривала — вчені дійшли висновку, що сталося ще щось.

У новому дослідженні вчені об’єднали кілька різних даних про гірський хребет — і виявили переконливу закономірність. Різні види деформацій, судячи з усього, зосереджені навколо однієї й тієї ж структури глибоко під Апеннінами.

Вчені вважають, що ця подвоєна кора є ділянкою, де нижня кора відшаровується подібно до того, як “шматочок скотчу відривається від поверхні під час відклеювання”. До речі, вчені також виявили, що землетруси також групуються в цій області.

Інші новини науки

У кілометровій смузі вздовж державного кордону України з РФ та Республікою Білорусь почне діяти особливий прикордонний режим. Про це 10 вересня повідомила пресслужба Державної прикордонної служби України.

Йдеться про виконання постанови Кабінету Міністрів №1049 від 17 серпня 2026 року, якою внесли зміни до постанови №1147 “Про прикордонний режим”. Документ уже набув чинності, а органи охорони державного кордону почали виконувати його положення.

Точне формулювання документу передбачає заборону вільного в’їзду, перебування, проживання та пересування осіб, а також проведення робіт, “не пов’язаних з відсіччю збройній агресії проти України, обороною чи охороною державного кордону”. Тобто йдеться не про повне фізичне перекриття всієї кілометрової смуги. Законодавство встановлює саме спеціальний прикордонний режим, за якого вільний доступ і діяльність у цій зоні обмежуються.

Такі заходи необхідні для посилення оборонних спроможностей країни в умовах російської агресії.

Окремо прикордонне відомство вказує на можливість використання території Білорусі для дестабілізації ситуації у прикордонних областях України, проведення розвідувально-підривної діяльності та створення загроз національним інтересам України. За словами ДПСУ, запровадження спеціального режиму також має зменшити ризики несанкціонованого перебування людей безпосередньо біля державного кордону та убезпечити цивільне населення.

Контроль за дотриманням спеціального прикордонного режиму покладено на Державну прикордонну службу України. Це прямо передбачено постановою №1147. Саме прикордонники контролюватимуть дотримання встановлених правил на відповідних земельних ділянках та вживатимуть заходів у разі їх порушення.

На кого поширюються обмеження

Нові правила поширюються на всі земельні ділянки, які входять до визначеної однокілометрової смуги вздовж державного кордону з Росією та Білоруссю.

Це важливе уточнення, оскільки раніше спеціальний режим у постанові №1147 був прив’язаний до земельних ділянок, які були надані військовим частинам Держприкордонслужби для облаштування інженерних та фортифікаційних споруд, прикордонних знаків, просік і комунікацій. Для ділянок уздовж кордону з РФ та Білоруссю там передбачалася ширина до двох кілометрів, але ця норма тепер окремо виключена для періоду воєнного стану.

Натомість на час воєнного стану встановлено нову загальну однокілометрову смугу зі спеціальним режимом.

Які роботи дозволені

Постанова прямо визначає, які види діяльності не підпадають під заборону.

У кілометровій зоні можуть проводитися роботи, пов’язані з:

• відсіччю збройній агресії проти України;
• обороною України;
• охороною державного кордону.

Інші роботи не можуть проводитися там у вільному режимі.

Таким чином, обмеження стосуються не лише пересування людей. Вони також встановлюють спеціальний порядок для господарської та іншої діяльності на землях, які потрапляють у визначену зону.

Обмеження діятимуть не назавжди

Новий режим має тимчасовий характер.

Він встановлений саме на період дії воєнного стану. Таким чином, після припинення або скасування воєнного стану ця конкретна норма про однокілометрову спеціальну зону не повинна діяти на цій підставі. Це важливо, оскільки йдеться не про постійне встановлення нового режиму вздовж кордону, а про додаткове обмеження, запроваджене на час воєнного стану.

Чи означає це повну заборону перебування біля кордону

Повідомлення про те, що “всім заборонили перебувати в кілометровій зоні”, не зовсім відповідає реальності. Правильніше говорити, що в межах цієї території запроваджено спеціальний режим, який обмежує вільний доступ і діяльність.

Отримати перепустку або дозвіл на перебування у контрольованій прикордонній смузі громадяни зможуть через відповідні органи Державної прикордонної служби, подавши необхідний пакет документів та підтвердивши наявність законних підстав (наприклад, постійне проживання або обслуговування критичної інфраструктури).

Що змінилося порівняно з попередніми правилами

Постанова Кабміну №1147 діє ще з 27 липня 1998 року і протягом наступних років до неї неодноразово вносили зміни. У грудні 2023 року уряд, зокрема, встановив спеціальний прикордонний режим для окремих земельних ділянок та поклав контроль за ним на ДПСУ.

Тепер уряд додав окрему норму, яка прямо охоплює однокілометрову смугу вздовж усього кордону з Росією та Білоруссю на період воєнного стану.

Отже, головна зміна полягає в тому, що спеціальний режим більше не обмежується лише окремими земельними ділянками, пов’язаними з інфраструктурою ДПСУ. На час воєнного стану він поширюється на визначену кілометрову смугу вздовж державного кордону з двома країнами.

Нагадаємо, у Білорусі неподалік кордону з Україною будують залізничну інфраструктуру біля нового військового полігону в Гомельській області. За даними ЗМІ, проєкт передбачає під’їзну колію для 60 вагонів та вантажний майданчик, пристосований для завантаження і розвантаження колісної та гусеничної військової техніки.

Крім того, ми писали, що у Росії 24-річному військовозобов’язаному заборонили виїзд за кордон безпосередньо під час паспортного контролю. Чоловік стверджує, що раніше не бачив інформації про обмеження, а дізнався про рішення військкомату лише в аеропорту Краснодара.

Нове дослідження дозволило встановити, звідки походили ці камені. Дослідники з Університету Кертіна та Йоркського університету з’ясували, що три збережені мегаліти були видобуті в Брімхем-Рокс, що розташовані приблизно за 18 кілометрів на захід від Бороубріджа, пише Arkeonews.

“Стріли Диявола” складаються з трьох великих стоячих каменів, вишикуваних у лінію довжиною близько 174 метрів. Найвищий з них сягає майже семи метрів, і цей пам’ятник вважається найвищим збереженим донині доісторичним кам’яним рядом у Великій Британії. Його спорудження зазвичай датують пізнім неолітом або ранньою бронзовою добою, хоча точна дата залишається невизначеною.

Упродовж багатьох років джерелом каменів вважалися скелі Пламптон-Рокс, розташовані приблизно за 13 кілометрів від пам’ятки. Інша гіпотеза припускала, що льодовики могли перенести великі блоки в район Бороубріджа, а доісторичні люди лише вибирали камені, які вже були там.

У новому дослідженні ці гіпотези перевірялися шляхом вивчення крихітних мінеральних зерен усередині каменів. Дослідники проаналізували вікові ознаки циркону та апатиту й порівняли їх із зразками з можливих джерел походження. Мінеральні профілі трьох каменів “Стріл Диявола” показали найбільшу збіжність із Брімхем-Рокс, тоді як збіг із Пламптон-Рокс виявився значно менш ймовірним.

Дослідники також перевірили, чи міг лід перенести ці блоки. Реконструкції руху льодовика в пізньому девенському періоді вказують на те, що лід загалом рухався з північного заходу на південний схід через долину Йорка, що не забезпечує прямого маршруту від Брімхем-Рокс до Бороубріджа.

Геологічна схожість усіх трьох збережених каменів також свідчить про цілеспрямований відбір з одного джерела, а не про випадковий набір льодовикових порід. Отже, докази свідчать на користь транспортування людьми.

Це створює вражаючу картину доісторичного будівництва. Громади мали добути блоки вагою понад 25 тонн, перемістити їх через важкопрохідну місцевість і вертикально встановити на місці пам’ятки.

Брімхем-Рокс, можливо, міг запропонувати не лише відповідний пісковик. У цій місцевості є природні тріщини, які могли полегшити відокремлення великих блоків. Водночас сам ландшафт насичений незвичайними скельними утвореннями. Дослідники припускають, що це могло надати Брімхему культурного чи символічного значення, тобто вибір каменю міг бути пов’язаний із місцем, звідки він походив.

Існують археологічні свідчення того, що ця територія мала важливе значення в доісторичні часи. На пісковику поблизу Брімхем-Рокс виявлено близько 21 знаків у вигляді чашок і кілець, що датуються періодом від пізнього неоліту до бронзової доби. Слабко виражені позначки поблизу “Стріл Диявола” також порівнювали з чашковими знаками, хоча прямий зв’язок між цими двома місцями залишається невизначеним.

Це дослідження також може допомогти з’ясувати, що сталося з каменями, які колись стояли біля пам’ятника, але згодом зникли. Історичні записи свідчать, що “Стріли Диявола” спочатку складалися з більшої кількості каменів.

Мінеральні дані з пам’ятника “Баттл-Крос” та “Пег-Брідж” вказують на те саме геологічне походження, що й збережені мегаліти, що дає підстави припустити: уламки зниклих каменів були повторно використані в пізніших спорудах.

“Стріли Диявола” не були просто набором великих каменів, залишених природою на місці; вони були результатом масштабного будівельного проєкту, який тисячі років тому з’єднав дві частини Йоркширу.

Інші новини науки