Connect with us

Події

Раритет Петра Могили, плащаниця XVII сторіччя і колекційні писанки

Published

on


У Києві відкрилася масштабна виставка «Дерево життя: Великодній символ єдності»

Уперше за понад три роки повномасштабної російсько-української війни у великій залі першого поверху Національного музею декоративного мистецтва України відкрилася велика виставка «Дерево життя: Великодній символ єдності». Упродовж цього періоду в закладі було представлено чимало проєктів, проте нинішній наймасштабніший, коли залучили багатьох партнерів і зі сховищ дістали унікальні раритети: атрибут для богослужінь – антимінс митрополита Петра Могили (1596-1647) та плащаницю – ікону на полотні, якій понад 220 років – із церкви Сорока Святих міста Конотопа, пов’язаної з нащадками роду гетьмана Івана Самойловича (1630-1690).

Давній символ в українських традиціях та візуальній культурі – дерево життя – дав змогу поєднати у виставковій залі писанки, витинанки, живопис, вишивку і гончарство. Через цей символ відчувається зв’язок поколінь від найдавніших часів і тяглість сенсів, що проходять крізь століття. 

1
Співкураторки виставки Ксенія Башуцька, Анна Гудімова й Олена Брайченко та керівниця проєкту Людмила Строкова – генеральна директорка НМДМУ

Укрінформ побував на відкритті виставки «Дерево життя: Великодній символ єдності» і розповідає про експонати, які укріплюють віру в перемогу світла.

ГЕНЕТИЧНА ПАМ’ЯТЬ УКРАЇНЦІВ: У МИСТЕЦТВІ ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ ДО СУЧАСНОСТІ

«Дерево життя, з одного боку, – це образ, який ми дуже часто можемо бачити в різних виставках, різних інтерпретаціях, на рушниках. Утім, він тим і цікавий, що гнучкий, легкий, його можна по-різному використовувати», – каже співкураторка проєкту Анна Гудімова.

Співкураторка виставки Анна Гудімова
Співкураторка виставки Анна Гудімова

Починається виставка з палеоліту – кам’яної доби, найдавнішого періоду людського суспільства; із розповіді про Мізинську стоянку на Сіверщині (Чернігівська область), яка стала відома завдяки виявленим там понад сто років тому, зокрема, мистецьким творам. Один з них – браслет із бивня з орнаментом. Таке занурення в історію може когось здивувати. Утім, саме з такої глибини маємо формування української культури.

«Це диво, генетична пам’ять», – каже керівниця проєкту «Дерево життя: Великодній символ єдності» Людмила Строкова, генеральна директорка Національного музею декоративного мистецтва України. І підкреслює, що головною ідеєю виставки є показ через мистецькі трансформації символу дерева життя минулого української нації, яке сягає давніх часів, сьогодення і майбутнього. 

ла Строкова
Мистецтвознавиця Діана Клочко і генеральна директорка Національного музею декоративного мистецтва України Людмила Строкова

Дерево життя – один із найвідоміших архетипів у візуальній культурі, який уособлює зв’язок між трьома світами – підземним світом, землею та небом, а також між минулим, теперішнім і майбутнім. У нашій традиції ці смисли збережені й продовжують жити в декоративному мистецтві, обрядах і сучасних художніх творах.

«Люди не часто у повсякденному житті задумуються про мистецькі знаки, образи, семантику у святкових обрядах, про які знають і яких багато хто дотримується», – зауважує Людмила Строкова. Тож експонати виставки допоможуть подивитися на оздоблені орнаментами порохівниці, скрині, кахлі, форми для пряників та пасок як на твори мистецтва; а також зчитати закладений культурний код у предметах чи елементах, які пов’язані з богослужінням.

Українське гончарство - кахлі
Порохівниці 17-19 століть, крайня ліворуч – 1731 р

Українське гончарство - кахлі
Українське гончарство – кахлі

Форми для пряників
Форми для пряників

Побудова виставки слідує за логікою дерева: коріння – стовбур – крона. У першому розділі представлені артефакти із символами, що мають давнє походження: меандри, солярні знаки та архаїчні орнаменти.

1
Венеційське намисто, 19 ст.

1
Пояс, 19 ст.

Ці знаки простежуються як в археологічних знахідках від часів палеоліту, так і в ужиткових предметах XIX століття, якими користувалися українці. В експозиції можна роздивитися орнаментований браслет із бивня мамута (Мізинська стоянка, 19–18 тис. років тому); кубок Трипільської культури, (середина 4 тис. до н. е.), писанки XI-XII століть. А поряд дерев’яні – різьблені 200-літні форми для пряників медяників, які візуально відразу сприймаються як художні вироби.

Колекція писанок НМДМУ має понад 100-літню історію, у ній зібрано близько 5 тисяч експонатів
Колекція писанок НМДМУ має понад 100-літню історію, у ній зібрано близько 5 тисяч експонатів

ПИСАНКИ, «СОЛДАТКА» ЗАРЕЦЬКОГО І РАРИТЕТ МИТРОПОЛИТА ПЕТРА МОГИЛИ

В експозицію вкраплено живопис. Поряд із бароковою вишивкою священицьких підризників XVII століття, від яких не відірвати очей, розміщені такі ж різнокольорові квіти на картинах Ганни Собачко-Шостак (1883-1965). Просторово поєднані пасхальна «Солдатка» Віктора Зарецького, чиє 100-ліття від дня народження відзначаємо нині, та «Великодня заутреня» Микола Пимоненко – на жаль, фотокопія, бо Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка у період кількамісячної тимчасової російської окупації міста у 2022 році ворог пограбував.

Віктор Зарецький
Віктор Зарецький “Солдатка”, 1987-1988 р.

Ручна вишивка
Ручна вишивка XVIII століття, підризники (елементи одягу для богослужінь)

Які ще експонати з кількох сотень представлених на виставці не варто пропустити? Радить Ксенія Башуцька, завідувачка виставково-експозиційного відділу НМДМУ, співкураторка проєкту «Дерево життя: Великодній символ єдності». Кілька – відгороджені у глибині зали ліворуч. Там справжні раритети колекції Національного музею декоративного мистецтва України, які не часто показували навіть у період до повномасштабної війни.

Ксенія Башуцька
Ксенія Башуцька

Атрибут для богослужінь - антимінс митрополита Петра Могили (орієнтовно 1633 р.)
Атрибут для богослужінь – антимінс митрополита Петра Могили (орієнтовно 1633 р.)

Представлені два антимінси – унікальні атрибути для богослужінь: порівняно невеликого розміру зображення на тканинній основі, куди зашиті мощі святих. Один (орієнтовно 1633 р.) належав митрополиту Петру Могилі. Про інший відомо лише те, що походить з першої половини XVII століття. Загалом антимінси (у перекладі «замість престолу») з’явився тоді, коли стало потрібно правити Літургію поза храмом, у походних умовах.

Атрибут для богослужінь - антимінс, перша половина 17 століття
Атрибут для богослужінь – антимінс, перша половина 17 століття

Ще один раритет, представлений на виставці, – унікальна плащаниця з церкви Сорока Святих міста Конотопа, пов’язана з нащадками роду гетьмана Івана Самойловича (1630-1690). По суті, це ікона на полотні, якій понад 220 років.

плащаниця
Унікальна плащаниця

Плащаниця тривалий час була на реставрації, з 2014 по 2021 рік. І виставлялася після цього лише раз упродовж тижня, до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, уточняє Ксенія Башуцька.

Копія форми для приготування сирної паски, що належала родині Михайла Грушевськог
Копія форми для приготування сирної паски, що належала родині Михайла Грушевськог

Центральна частина виставки присвячена великоднім святковим традиціям, у яких Дерево життя є символом оновлення, родинної єдності та тяглості мистецьких традицій. Можна уявляти, як сирну паску робили у родині Михайла Грушевського, роздивляючись родинну відтворену дерев’яну різблену копію форми для її приготування. Поряд – фрагменти автентичної такої форми позаминулого століття з Полтавщини.

Фрагмент форми для сирної паски 19 століття із села Яреськи на Полтавщині
Фрагмент форми для сирної паски 19 століття із села Яреськи на Полтавщині

Представлені також десятки писанок з однієї з найбільших в Україні колекцій – Національного музею декоративного мистецтва України. Всього в ній майже 5 тисяч одиниць зберігання – писанки, зокрема Курщини й Кубанщини. Історія створення цієї музейної колекції розпочалася понад 100 років тому.

ПАМ’ЯТЬ ПРО ЗАХИСНИКІВ ІЗ ВИТИНАНКАМИ ДАРІЇ АЛЬОШКІНОЇ

Центром експозиції є «Дерево пам’яті» – інсталяція, створена на основі трьох витинанок Дарії Альошкіної: «Дерево життя», «Насіння» і «Молитви». Четверта сторона обрамленого білосніжними витворами простору – це стрічки, на які кожен відвідувач може повісити білосніжну пташку як подяку захисникам, які загинули в борні за Україну. Це простір тиші, вдячності всім, хто боронить країну, й глибокої спільної пам’яті про тих, хто поклав своє життя за майбутнє, підкреслюють куратори.

Дарія Альошкіна, яка не змогла приїхати у Київ на відкриття виставки «Дерево життя: Великодній символ єдності», розповідає Укрінформу: «Дерево життя – мій улюблений мотив! Це не просто красивий елемент мистецтва, а глибокий символ, що несе в собі віковічну мудрість та зв’язок поколінь. Його можна знайти майже в кожній культурі світу, адже воно уособлює безперервність життя, єдність минулого, теперішнього і майбутнього, а також гармонію між людиною та природою».

Центром витинанки «Насіння» є образ жінки – берегині, яка є основним носієм інформації, її збереження та передачі новому поколінню. Образ жінки обплетений мереживом із символами – кодами, які ми зустрічаємо на традиційних рушниках, килимах, писанках… Це витинанка про близькість природи до людини; про ресурс який допомагає і відновлює.

Витинанки
Витинанки художниці Дарії Альошкіної

«У витинанці «Молитва» зображено два скорботних ангели, що стоять біля вікна, сповнені жалю та співчуття. Їхні схилені голови й опущені крила передають глибокий смуток та біль, адже в кожний дім прийшла біда, – розповідає художниця Дарія Альошкіна. –  Ці небесні істоти ніби охороняють оселю, несучи світлу молитву за тих, хто страждає, за тих, хто втратив рідних або переживає важкі часи.

Вікно символізує межу між світом людей і вищими силами, через нього ангели передають прохання про захист, надію та спокій. Ангели уособлюють не лише сум, а й духовну підтримку, їхня присутність нагадує, що навіть у найтемніші часи молитва залишається незгасним вогником віри».

Генеральна директорка НМДМУ Людмила Строкова і заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій Анастасія Бондар
Генеральна директорка НМДМУ Людмила Строкова і заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій Анастасія Бондар

Ми наближаємося до Великодня – четвертого, який зустрічаємо в умовах повномасштабної війни. Попри втрати й виклики, знаходимо сили глибше осмислювати спадщину та з особливою відповідальністю її зберігати, бо код нації треба передати майбутнім поколінням.

Виставка «Дерево життя: Великодній символ єдності» триватиме до 25 травня.

Самченко Валентина, м.Київ

Фото Олександра Клименка



Джерело

Події

Степана Гігу поховають на Личаківському кладовищі у Львові

Published

on



Співака і композитора, заслуженого та народного артиста України Степана Гігу поховають у Львові на Личаківському кладовищі.

Як передає Укрінформ, про це міський голова Львова Андрій Садовий повідомив у Фейсбуці.

“Степан Гіга заповів бути похованим у Львові, на Личаківському кладовищі. Виконуємо його останню волю і повідомляємо про чин прощання з народним артистом України”, – зазначив Садовий.

Прощання розпочнеться у неділю, 14 грудня, о 16:00 у Гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла (Львів, вул. Театральна, 11).

О 19:00 буде звершений чин парастасу.

Триватиме прощання до 23:00.

Чин похорону відбудеться у понеділок, 15 грудня, о 14:00 у Гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла.

Читайте також: Помер співак і співзасновник гурту DZIDZO Лесик Турко

Орієнтовно о 15:00 відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.

Поховають Степана Гігу на 75-му полі Личаківського кладовища.

Як зазначив мер Львова, місто займається організацією прощання та поховання.

Як повідомляв Укрінформ, Степан Гіга пішов з життя 12 грудня внаслідок важкої хвороби.

Фото: Фейсбук / Степан Гіга



Джерело

Continue Reading

Події

На Вінниччині оголосили лауреатів Всеукраїнської премії імені Миколи Леонтовича

Published

on



У Вінницькій області оголошено лауреатів Всеукраїнської премії ім. М. Д. Леонтовича, яка присуджується щороку за визначні заслуги в розвитку музичного і хорового мистецтва, а також популяризацію творчості композитора.

Про це у Фейсбуці повідомила перша заступниця начальника Вінницької ОВА Наталя Заболотна, передає Укрінформ.

«Визначено лауреатів щорічної Всеукраїнської мистецької премії імені Миколи Леонтовича. Премія імені Миколи Леонтовича об’єднує митців і колективи, які своєю працею зберігають традицію та формують сучасну українську музичну культуру. Вони навчають дітей, розвивають колективи, досліджують і осмислюють музичну спадщину», – написала Заболотна.

За її словами, цьогоріч на здобуття премії надійшло 11 заявок у семи номінаціях. 12 грудня журі премії назвало переможців.

Так, лауреатом Всеукраїнської премії ім. М.Леонтовича у номінації «Професійні композитори» став викладач музично-теоретичних дисциплін Київської дитячої музичної школи №22, аспірант Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Юрій Пікуш.

Переможцем у номінації «Професійні хорові колективи» визначено Академічний подільський камерний хор «Леонтович-капела» Вінницької обласної філармонії імені Миколи Леонтовича.

Першість у номінації «Навчальні хорові колективи закладів вищої мистецької освіти» здобув студентський хор Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського, а серед колективів закладів фахової передвищої мистецької освіти – хор «Відродження» Криворізького обласного фахового музичного коледжу.

Читайте також: У Києві відкрили виставку, присвячену композиції Миколи Леонтовича «Щедрик»

Зразковий дитячий камерний хор «Кредо» Рівненської дитячої музичної школи №2. Став лауреатом у номінації «Навчальні хорові колективи закладів спеціалізованої мистецької освіти», а серед аматорських хорових колективів звання лауреата здобув Народний аматорський камерний хор «Євшан» Навчально-методичного центру культури і мистецтв Львівщини.

Також визначено переможця у номінації «Дослідники». Ним став член Національної спілки краєзнавців України та Національної спілки письменників України Володимир Прибила.

Як повідомлялось, Всеукраїнська премія ім. М. Д. Леонтовича заснована Вінницькою обласною радою 2017 року з нагоди 140-річчя від дня народження Миколи Дмитровича Леонтовича (1877-1921) – композитора, збирача музичного фольклору, громадського діяча.

Фото: Вінницька ОВА



Джерело

Continue Reading

Події

Публіка полюбила українське кіно

Published

on


Фаворити кінозалів та вищий пілотаж II Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025»

Оголошено переможців II Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025». Минулого року найкращих визначали лише у двох категоріях: найкращий ігровий та неігровий фільм. Тепер експерти оцінювали претендентів ще за чотирма номінаціями: «Найкращий режисер», «Найкращий актор», «Найкраща акторка» і  «Найкращий короткометражний фільм». У всіх шести категоріях Національне інформагентство назвало своїх фаворитів – «Вибір Укрінформу».

У четвертий рік повномасштабної війни маємо немалий список добротних кіноробіт. До лонгліста рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025» увійшли 24 ігрові повнометражні фільми (всі вони вийшли в український прокат нинішнього року), 36 неігрових повнометражних і 43 короткометражні фільми (у 2025-му або були у вітчизняному прокаті, або прем’єри відбулися в межах основної програми українських та міжнародних кінофестивалів). Більшість із них торкається теми війни.

«Це наша принципова позиція як Національного інформаційного агентства, підтримувати все українське мистецтво, зокрема кіно», – сказав генеральний директор Укрінформу Сергій Череватий.

АНДРІЙ ХАЛПАХЧІ: УКРАЇНСЬКЕ КІНО ЗАКЛАДАЄ НАШЕ МАЙБУТНЄ І ДОДАЄ НАСНАГИ

Нагороди II Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025». Фото Валентини Самченко.

Обирали переможців одинадцять авторитетних кінокритиків і кінознавців. Серед них, зокрема  Сергій Тримбач – дослідник кіно, голова Національної спілки кінематографістів 2009–2017 років, лауреат Державної премії України імені Олександра  Довженка, заслужений діяч мистецтв України; Андрій Халпахчі – кінознавець, генеральний директор Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», який єдиний акредитований із 1993 року в FIAPF (Міжнародній федерації асоціації кінопродюсерів); Володимир Войтенко – головний редактор сайтів «Кіно-Коло» та «Сценарна майстерня».

Національний рейтинг Укрінформу «Інфобум-кіно» минулого року започаткували задля підтримки та максимальної популяризації українського кінематографа, наголосила голова оргкомітету журналістка Любов Базів.  І цей процес триває та розширюється. Бо українське кіно, попри всі труднощі, розвивається та йде вперед.

Найпомітніший поступ за роки повномасштабної російсько-української війни відбувається в сегменті неігрового кіно. Першого переможця назвав експерт рейтингу Андрій Халпахчі.

У промові багаторічний очільник легендарного КМКФ «Молодість» відзначив важливість того,  що в Україні з’явилося більше нагород і премій для кіноіндустрії. «Вони існують скрізь, у багатьох країнах. І те, що є премія від Укрінформу – це теж дуже важливо. Сьогодні ця підтримка потрібна для українського кіно», – сказав  він.

Андрій Халпахчі
Андрій Халпахчі

Андрій Халпахчі переконаний, що створення фільмів у період повномасштабної російсько-української війни є демонстрація нашої стійкості і того, що ми віримо в наше майбутнє. Він підкреслив: «Це кіно, яке закладає наше майбутнє і додає нам справді якоїсь наснаги існувати сьогодні, працювати сьогодні».

Серед кількох десятків дуже достойних неігрових робіт експерти II Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025» найкращим обрали «2000 метрів до Андріївки» режисера Мстислава Чернова, чий попередній документальний фільм «20 днів у Маріуполі» минулого року отримав «Оскара».

Мстислав, за рішенням експертів рейтингу Укрінформу, отримав також визнання як найкращий режисер за свій другий документальний фільм,  де знято бійців Третьої окремої штурмової бригади, що здолали 2000 метрів до Андріївки на Донеччині.

Володимир Войтенко
Володимир Войтенко

Про переможця в номінації експерт Володимир Войтенко сказав: «Закономірно, що це людина, яка вміє так дивитися на те, що з нами відбувається, як мало кому вдається, як і в попередньому своєму фільмі. І, власне, не має спеціальної кінематографічної освіти. Тому що якщо тобі Бог, батьки, життя дало смак, розуміння, бажання, то ти можеш це зробити».

Алекс Бабенко
Алекс Бабенко

Ці дві нагороди  та дипломи рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025»  отримав оператор і співпродюсер фільму «2000 метрів до Андріївки» Алекс Бабенко. Він сказав: «Усі аплодисменти мають іти військовим».  

Тим часом стрічка про контрнаступ українських військових увійшла  до списків претендентів на нагороди 98-ї кінопремії Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у двох категоріях: кращий міжнародний та документальний фільм.

У номінації «Найкращий неігровий фільм. Вибір Укрінформу»  перемогла стрічка «Пісні землі, що повільно горить» режисерки Ольги Журби. В ній показано два роки великої війни:  від масової евакуації на початку вторгнення до поступового занурення в буденну воєнну реальність.

Кіноексперт Олександр Гусєв, Сергій Череватий і Дар’я Бассель.
Кіноексперт Олександр Гусєв, Сергій Череватий і Дар’я Бассель.

Продюсерка фільму Дар’я Бассель, отримуючи диплом, повідомила, що Ольга Журба перебуває в Лос-Анджелесі на церемонії нагородження IDA – International Documentary Association . Як у минулому  програмерка Міжнародного фестивалю про права людини Docudays UA Дар’я з власного досвіду знає, наскільки клопітка робота експертів: передивитися багато фільмів, щоби зробити вибір – це завжди великий труд.  

«Я дуже щаслива бачити, що було так багато документальних фільмів, – сказала Дар’я Бассель. – Ми зараз живемо у страшній ситуації війни, але є певні речі, які дають нам надію, дають світло». Продюсерка відзначила, що, попри все, це круто, бо розвивається документальне кіно і багато талановитих людей працюють в цьому жанрі.

УКРАЇНСЬКІ ФІЛЬМИ ДИВЛЯТЬСЯ СОТНІ ТИСЯЧ ГЛЯДАЧІВ У КІНОЗАЛАХ

У списку претендентів – 24 ігрові повнометражні фільми, тобто у прокат щомісяця в Україні виходили в середньому щонайменше два українські фільми. Немало  з них розповідають про російсько-українську війну і мають помітну фестивальну історію.

Скажімо, «Медовий місяць» режисерки Жанни Озірної із Романом Луцьким у головній ролі – камерна драма  про молоду пару, Тараса і Олю, яка в’їжджає в нову квартиру в київському передмісті, проте застрягає в чотирьох стінах на п’ять діб через російську окупацію,  без електрики, без води та зв’язку. Фільм узяв участь у фестивалях у 15 країнах, отримав три гран-прі.

Про події в Бучі під час російської окупації  – фільм режисера Єгора Олесова «Донька». Його світова прем’єра відбулася на Варшавському кінофестивалі. «Дві сестри» режисера Лукаша Карвовського – про непросту подорож в Україну, де почалася війна, у Харків, двох польок.

Інша тематика ігрових повнометражних фільмів-претендентів на звання найкращого –  постаті української історії. Про колишнього бійця УПА, який намагається знайти себе у світі після звільнення з радянського табору, розповідають  режисери Станіслав Гуренко та Андрій Алфьоров у фільмі «Дисидент». Найпомітнішими стрічками в цьому сегменті стали  «Малевич» Дар’ї Онищенко, де головну роль виконує Віталій Ажнов, та «МУР. Ти (Романтика) в кіно» режисера Олександра Хоменка.

До топ-10  повнометражних ігрових фільмів увійшли, окрім названих,   «Війна очима тварин», «Наш дім в огні», «Киснева станція»,  «Сірі бджоли». Переможцем стала стрічка «Ти – космос».

 «Маю честь представити переможця в цій номінації, тому що це кіно, яке, я думаю, може й мусить стати прикладом, як треба робити кіно; яким воно має бути, і як його любить глядач, – сказав експерт Ярослав Підгора-Гвяздовський,  член Спілки кінокритиків України та Української кіноакадемії. – Це особливо актуально, зважаючи на ті рейтинги, на кількість глядачів, які прийшли на цей фільм».

Ярослав Підгора-Гвяздовський.
Ярослав Підгора-Гвяздовський.

Кіноісторію «Ти – космос» режисера Павла Острікова  про Андрія Мельника з Хмельницького, який перевозив радіоактивні ядерні відходи на безлюдний супутник Юпітера Каллісто, протягом трьох тижнів у вітчизняних кінотеатрах подивилися 208 683 глядача. Фільм за цей період заробив 37,7 млн гривень.

Рік, який завершується, був щасливим для українського кінопрокату, констатувала експертка рейтингу кінознавиця Людмила Горделадзе,   ексдиректорка  (2000– 2018) культового столичного кінотеатру «Жовтень». Глядачі підтримують у прокаті і ігрові, і документальні стрічки.

«Зараз за українським кіно ганяються і директори кінотеатрів, і глядачі. І ми маємо оці дві вершини цього року: це документальна картина «Антарктида», яка взяла касу 70 млн грн – це дуже велика каса для українського кіно, тим більше для документального, –  прокоментувала експертка. – Та ігрова художня картина «Ти – космос», яка показує якісь дивовижні результати. Тому зали повні, публіка полюбила українське кіно. І тому я дивлюся на перспективу позитивно, з оптимізмом».

Володимир Кравчук
Володимир Кравчук


Виконавець головної ролі Володимир Кравчук розповів, що фантастичний фільм «Ти – космос» почали знімати ще до повномасштабного вторгнення. «Саме війна показала, якими можуть бути українці, в яких ситуаціях вони можуть діяти абсолютно безкорисливо, стрімко, із запалом. І цей фільм знову довів, що навіть останній українець може робити вчинки більші, ніж можливо», – сказав він.

Володимир Кравчук став, за оцінками експертів, найкращим актором рейтингу «Інфобум-кіно 2025» за роль у фільмі «Ти – космос». І не приховував радощів: «Усім приємно отримувати нагороди, випадково навіть.  А можливо, невипадково я потрапив у акторство, не маючи професійної освіти. Тому відзнака від людей, які в цьому розбираються, експертів – це дуже приємно», – зізнався виконавець після церемонії. 

І поділився, якими б хотів бачити кіногероїв у майбутніх фільмах: «Мені б дуже хотілося, щоб українське кіно й надалі розвивалося, децентралізувалося в героях. Щоб наші герої були чітко зрозумілі. Якщо вони із Закарпаття, то щоб говорили закарпатською говіркою. Щоб герої набували рис того регіону, де вони виросли або проживають».

ВІРУ В ПЕРЕМОГУ ДОПОМАГАЄ ТРИМАТИ УКРАЇНСЬКЕ КІНО

Людмила Горделадзе і Сергій Череватий.
Людмила Горделадзе і Сергій Череватий.

Потрійний «Вибір Укрінформ» дістався творцям фільму «Сірі бджоли», за твором Андрія Куркова: власне звання «Найкращий ігровий фільм. Вибір Укрінформ»; «Найкращий режисер. Вибір Укрінформу» – Дмитро Мойсеєв та «Найкращий актор. Вибір Укрінформу» – Володимир Ямненко за роль у фільмі про життя двох друзів у зоні проведення АТО на Донеччині. Людмила Горделадзе вважає, що цей фільм, як і багато інших, не добрав глядачів із тієї причини, що в Україні мало кінотеатрів.

Від команди фільму виконавчий продюсер Василь Білоус зауважив: «Володимир Ямненко не ходить ні на прем’єри, ні на нагородження, але він завжди вчасно приходить на знімальний майданчик». 

У номінації «Найкраща акторка»  першість виборола Марина Кошкіна за фільм «Війна очима тварин». «Вибір Укрінформу» – Ірма Вітовська за фільми «Малевич» та «Безвихідь».

Олексій Тараненко, режисер фільму «Життя починається».
Олексій Тараненко, режисер фільму «Життя починається»

Титул «Найкращий короткометражний фільм»  у рейтингу дістався стрічці «Як пройшли мої літні канікули?» режисера Антоніо Лукіча. А інформагентство-організатор виокремило як «Найкращий короткометражний фільм. Вибір Укрінформу» – «Життя починається» режисера Олексія Тараненка. Стрічка розповідає історію ветерана, який після фронту намагається повернутися до мирного життя, але спогади та травми війни не відпускають його навіть удома. Головну роль виконує Володимир Кравчук. Команда вже наступного року має намір зняти  повнометражний фільм за цим сюжетом.

Любов Базів, Сергій Череватий.
Любов Базів, Сергій Череватий.

«Ми привітні до кіно, ми фанати кіно, ми любимо кіно», – сказав на завершення церемонії генеральний директор Укрінформу Володимир Череватий, запевнивши спільноту, що інформагентство готове в будь-яких форматах координуватися з митцями. І додав: «Зараз наша країна переживає тяжкий момент, у багатьох опускаються руки, десь є зневіра. Я б хотів, щоб ми всі своєю діяльністю, журналісти і творці кіно, не давали згаснути нашій надії і вірі в нашу Перемогу».

Валентина Самченко, м. Київ

Фото Володимира Тарасова та Валентини Самченко, інфографіка – Ігор Любшин



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.