Події
«Серж із Києва. Українець до кінця»
Розповідаємо про українське коріння зірки світового балету, якого Росія донині приписує собі
Богом танцю називали киянина, який представив сотні своїх балетів на багатьох престижних сценах, – Сергія Михайловича Лифаря. 17-річним він правдами і неправдами зміг втекти від кривавої радянської влади з Києва у Париж і став для світу Сержем Лифарем. У місто дитинства та юності зміг потрапити лише через 38 років, а створити постановку на київській сцені йому так і не дозволили.
Втікача від червоного терору, який буквально за кілька років зміг зробити блискучу кар’єру у Франції, радянська влада намагалася спочатку заманити назад. А потім дискредитувала й обдаровувала обіцянками, які так ніколи і не виконала.
Мрією Сержа Лифаря було створення його музею у Києві. Тож сюди, за заповітом зірки світового балету, цивільна дружина Ліллан д’Алефельдт передала велику частину документального спадку. Музей його імені з’явився у 2019 році, щоправда й досі він без окремого власного приміщення – діє як філія Музею історії міста Києва.
Чому найвідоміший виконавець балетних Ікара і Аполлона є українським митцем, розпитуємо в очільниці Музею Сержа Лифаря, дослідниці його життя і творчості Наталії Білоус. Також завідувачка філії Музею історії міста Києва з колегами показала Укрінформу цікаві музейні артефакти з архівів танцівника найвищого класу майстерності та таланту. Із Сержем Лифарем разом творили Коко Шанель і Пабло Пікассо.
ОДИН З ДАЛЕКИХ ПРЕДКІВ ЛИФАРІВ МІГ БУТИ ВИХІДЦЕМ ІЗ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ
Багато інформації про роки життя в Україні Сергія Лифаря уважний читач знаходить у перших його спогадах, надрукованих у Франції в 1935 році. Назва французькою «Коли я був голодним». В українському перекладі – «Тяжкі роки» і «Роки жнив». Він писав ці спогади після смерті матері у Києві у 1933 році. Вона проводжала сина в Європу наприкінці 1922-го, після цього вони більше не зустрілися. Софія Василівна Лифар, знесилена складними роками і подіями, – їй було трохи за 50 – померла від висипного тифу.
Одружилися батьки у 1901 році: донька землевласника Канівського повіту Київської губернії та лісовий кондуктор (помічник лісничого) 2-го Київського лісництва (Трипільсько-Вітієвського) Михайло Якович Лихвар (1875-1947), який згодом працював у департаменті водного та лісового господарства. Відоме ефектне фото пари, на якому мати вдягнута в національне українське вбрання.
Подружжя спочатку мешкало поблизу Києва. Там з’явилися на світ четверо дітей: Євгенія (1902); Василь (1903); Сергій (1905); Леонід (1906). Усім дітям вдасться емігрувати за кордон.
Родовід Сержа Лифаря понад 10 років тому детально дослідила кандидат історичних наук Марина Курінна. Вона резюмує, що один із далеких предків Лифарів міг бути вихідцем із Запорозької Січі і з’явитися у Великій Мотовилівці на Київщині – звідки родом батько танцівника – разом із прикордонним загоном Семена Палія на рубежі ХVІІ – ХVІІІ століть.
|
«…Коли я трохи підріс й став цікавитися моїм походженням, я часто запитував про наш рід моїх батьків, але нічого не міг дізнатися, окрім смутної легенди, яка збереглася у нашій родині», – згадував Серж Лифар у Франції. І конкретизував, що родинна легенда переповідала, що рід започатковано від невідомих вершників, які осіли у Запорозькій Січі.
Про діда Василя Дмитровича Марченка внук писав, що той вирізнявся великою фізичною силою – він жартома гнув підкови та перекидав пудові гирі та був надзвичайно працьовитим. Йому належало кілька сіл. Був небідним землевласником. У книзі «Список населенных мест Киевской губернии» за 1900 рік знаходимо таку інформацію про Малий Букрин, де 193 двори і 1037 мешканців. «У селі нараховується землі 1583 десятини, з них належить поміщикові 979 десятин, церкві – 35 десятин, селянам – 569 десятин. Село належить Василю Дмитровичу Марченку. Господарство у маєтку утримує сам поміщик за трипільною системою, як і селяни. У селі є 1 православна церква, 1 церковно-приходська школа, 10 вітряків, 2 кузні та 1 казенна винна лавка…»
У Марченків у Канівському повіті внуки проводили літні канікули, Різдвяні свята і Великдень. А ще влаштовували домашні вистави, бо ще прадід мав родинний театр. «Слухаючи народні пісні і спостерігаючи за народними яскравими обрядами-святкуваннями, довго живучи в садибі пліч-о-пліч із селянами, я доторкався до чистого ключа древньої вікової культури, і сам ще того тоді не знаючи, всотував у себе древню правду, трепетно торкався живого минулого…» – згадував Серж Лифар.
Мемуари українського танцівника
Сержа Лифаря “Страдные годы”
|
ЛИФАР ВВАЖАВ, ЩО ПІЗНО ПОТРАПИВ У ТЕАТР – КОЛИ ЙОМУ ЙШОВ… 12-Й РІК
Родина Лифарів, коли Сергій був малим, за його спогадами, не бідувала. Дітей допомагала доглядати нянька. Коли хлопцеві було 4 роки, на півтора місяця мама з трьома іншими дітьми їздила на Південний берег Криму, у Сімеїз. А середній із синів лишався вдома з гувернанткою.
Дбали про освіту і розвиток дітей, і це стало однією з головних причин переїзду до Києва. Сергій був не надто старанним до гімназійних казенних предметів. Утім, напам’ять знав «Слово о полку Ігоревім» давньоруською мовою.
Коли хлопець тільки вступив на підготовчий курс гімназії, то згадував, що почав вчитися грати на скрипці, через рік почав опановувати рояль. Мав ніжний чистий альт – тож співав у хорі Софії Київської. Вважав, що пізно потрапив у театр – коли йому йшов… 12-й рік.
У Києві місцями, пов’язаними із Сержем Лифарем, є Жовтий корпус Університету Шевченка та будинок біля Театру Франка, які раніше були приміщеннями відповідно Першої та Восьмої чоловічих гімназій. Сім’я деякий час жила біля університетського ботсаду – на вулиці Тарасівській (будинок зберігся).
Незадовго до наступів московських сил в Україну із 1917 року дід Василь Марченко став власником п’ятиповерхового будинку у Києві по вул. Ірининській, 3-а (не зберігся). Родина Лифарів переїхала туди і розмістилася на другому поверсі у квартирі №7 (вікнами на Володимирську вулицю), інші здавали в найм.
Серж Лифар та його дружина
Ліліан Алефельд-Лорвіґ
|
У період, коли на початку XX століття влада в Києві 14 разів переходила з рук в руки (у спогадах фігурує цифра 18), Сергію Лифарю і родині довелося пережити чимало поневірянь і бід: від життя впроголодь до поранення і переховувань. Вимінювали на їжу дорогий посуд і меблі. Примусово 16-17-річних юнаків мобілізовували до московсько-радянської армії.
Дід Василь, ймовірно, за спогадами внука, серед інших брав участь у виборах гетьмана Скоропадського. І це стало причиною того, що його на місяць забрали у застінки чекісти. «Пішов дід сильним, кремезним, неначе дуб, а повернувся зламаним, збілілим, осліплим старцем».
Бабусю було вбито на Канівщині у маєтку, який розграбували. «Прийшли в Україну більшовики зі своїм гаслом «грабуй награбоване!» не так агітували, як самі громили…»
Не з усіма оцінками у спогадах Сергія Лифаря через 90 років погоджується сучасний читач. Утім, є розуміння, що в якихось моментах автор, якому було 15-17 років у страшні роки, не мав експертних знань. Тому з деяких сторінок зчитується «чужа рука». У чомусь 29-літній емігрант-втікач включав самоцензуру, бо в Україні залишався батько й дальні родичі.
Попри всі митарства і небезпеки, у 16 років – як багато хто, загнаний майже у глухий кут, – Сергій Лифар починає займатися… балетом. Після кількох занять із суперпрофесійною Броніславою Ніжинською 15 місяців тренувався самостійно. І ця цілеспрямованість та збіг обставин – бо раптово відмовився їхати хтось інший – переміщають юнака у культурну столицю світу Париж, який визнає його талант. Окрім того, у творчості Сержа Лифаря були десятиліття, коли знаменитий танцівник та хореограф чотири рази залишав уславлений французький театр і творив в інших країнах.
КИЇВСЬКИЙ КОНТЕКСТ МЕГАЗІРКИ, ЩО СЯЯЛА З ПАБЛО ПІКАССО І КОКО ШАНЕЛЬ
Київські музейники почали працювати над створенням академічної біографії Сержа Лифаря. Бо навіть ті праці, які написали закордонні дослідники – зокрема, французькі та швейцарські, – не дають повної картини. Діяльність теоретика і практика, який багато зробив, потребує певного вивіреного узагальнення. «Оскільки ми поки не маємо приміщення, компенсуємо це великою дослідницькою роботою, а також проводимо різноманітні заходи», – каже керівниця Музею Сержа Лифаря Наталія Білоус.
І додає: «Київський контекст Сергія Лифаря для нас дуже важливий. Бо він замовчувався у радянські часи. І донині танцівника з глибоким українським корінням собі приписує Росія».
Завідувачка філії Музею історії міста Києва – Музею Сержа Лифаря розповідає, що вони мають найбільший масив документів, тисячі, які пов’язані із життям всесвітньо відомого хореографа. Зокрема, фотографії та «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» Тараса Шевченка (1843), прижиттєве видання.
Частина колекції з 1994 року кількома траншами була передана Національному музею історії України. Там переважно предметна частина: сценічні костюми, реквізити, картини Сержа Лифаря.
Артист балету, теоретик танцю, колекціонер та бібліофіл, один із найвидатніших танцівників XX століття, засновник Академії танцю при «Гранд-Опера», ректор Інституту хореографії та Університету танцю Парижа – він постійно мріяв про Київ. Цього блакитного птаха він майже вхопив у 1958 році, коли уже в аеропорту його не пустили на борт літака – й 11 його балетів із загалом 13 представлених – в СРСР показували без нього. То були перші в історії Росії та СРСР гастролі балетної трупи Паризької опери у рамках культурного обміну, на запрошення Москви.
Врешті-решт вдалося організувати приватний приїзд у Київ на початку травня 1961 року, попутно з поїздкою на ювілейні театральні події у столиці Союзу. У місті своєї юності Сергій Лифар радісно впізнавав кожну знайому вулицю й будинок. Вклонився могилам батьків і взяв із собою з них української землі.
Відвідав Театр опери і балету імені Шевченка. Директору Віктору Гонтарю – «ефективному менеджеру» (зятю Микити Хрущова) у подарунок привіз дефіцитний тоді радіоприймач. Потім немолоді однолітки досить активно листувалися. Хоча Віктор Гонтар так і не зміг домогтися, щоб дали дозвіл на постановку вистави Сержем Лифарем у Києві. Бо московські спецслужби не змогли його ні залякати, ні приручити. А намагань було чимало.
Є листівка-вітання Лифарю від Гонтаря з 1972 роком: «Від Вашого Києва, який Ви так любите». У 1986 році тяжко хворий танцівник у Лозані до дружини написав: «Серж із Києва. Українець до кінця». На могилі зірки світового балету викарбувані слова: «Серж Лифар з Києва».
Прийде час – і відкриє двері для відвідувачів в улюбленому місті музей, гідний мегазірки з козацьким корінням.
Валентина Самченко. Київ
Фото Олександра Клименка і надані Музеєм Сержа Лифаря.
Одного з номінованих на «Оскар» сценаристів іранської драми «Це був просто нещасний випадок» (It Was Just an Accident) було заарештовано в Тегерані за кілька тижнів до церемонії вручення премії «Оскар».
Про це повідомляє AP, передає Укрінформ.
Представники знімальної групи в неділю повідомили, що Мехді Махмудяна було заарештовано в суботу. Подробиці щодо звинувачень проти Махмудяна не зазначаються.
Зауважується, що його арешт стався через кілька днів після того, як Махмудян та 16 інших осіб підписали заяву, яка засуджує лідера Ісламської Республіки аятоллу Алі Хаменеї та жорстокі репресії режиму проти демонстрантів.
Також було заарештовано двох інших підписантів – Віду Раббані та Абдуллу Момені.
Режисер фільму «Це був просто нещасний випадок» Джафар Панахі опублікував у неділю заяву, в якій засудив арешт Махмудяна, якого він назвав «не просто правозахисником в’язнем совісті», а і «рідкісною моральною особистістю». «Його присутність та відсутність одразу відчувається як у в’язниці, так і за її межами», – наголосив Панахі.
Кінострічку «Це був просто нещасний випадок» номіновано на найкращий сценарій та найкращий міжнародний фільм на церемонії вручення премії «Оскар», яка має відбутися 15 березня.
Сценарій до фільму написали Панахі, Махмудян, Надер Сайвер та Шадхмер Растін. Це таємно знята в Ірані драма про помсту, натхненна останнім перебуванням Панахі у в’язниці, де він і зустрів Махмудяна.
Стрічка вже отримала Золоту пальмову гілку на останньому Каннському кінофестивалі.
Американське агентство новин Human Rights Activists повідомляє, що в результаті нещодавніх урядових репресій в Ірані загинули понад 6713 людей, а 49 500 було затримано.
Як повідомляв Укрінформ, Американська академія кінематографічних мистецтв і наук оголосила список номінантів на 98 премію «Оскар», у категорії «Найкращий міжнародний художній фільм» серед інших представлена драма «Це був просто нещасний випадок».
Фото: imdb.com, кадр із фільму
У четвер, 5 лютого, в Національному інформаційному агентстві Укрінформ відбудеться оголошення переможців Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-Класична Музика 2025».
Про це повідомляє Укрінформ.
За словами голови оргкомітету рейтингу Любові Базів, відомі українські музикознавці та критики обрали переможців у 12 номінаціях.
Зокрема, до лонг-ліста Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-Класична Музика 2025» увійшли:
1. Номінація «Найкраща подія року у галузі класичної музики»:
- Прем’єра «Реквієму» Євгена Станковича у Києві та Львові
- Проєкт «NotaBene+» NotaBene Chamber Group та Національного будинку музики
- Запис повного циклу камерних симфоній Євгена Станковича «Dictum» (за підтримки УКФ)
- Запуск інноваційної цифрової платформи і оцифрування колекції музично-меморіального музею Соломії Крушельницької (за підтримки УКФ)
- Постановка опери «Король Артур» Генрі Перселла (проєкт Open Opera Ukraine, хор Б.А.Х.)
- Камерна опера «Аманданте» Максима Шалигіна
- Премʼєра Cantata in tempore belli (Кантата часів війни) Йорга Відманна у Національній опері України
- Постановка опери «Золотий обруч» Бориса Лятошинського у Львівська національній опері
- Міжнародний фестиваль Kyiv Baroque Fest-2025
- Українсько-данський проєкт виконання опери «Летючий Голландець»
- Постановка опери «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха в Національній опері України
- Міжнародний «Бетховен Вікенд» – виконання повного циклу фортепіанних концертів Людвіга ван Бетховена
- Концерт «Сталь. Фіалка. Лють» у Національній філармонії України
- Концерт «Симфонія Зізнання» Львівського академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії
- Гастролі опери «Діалоги кармеліток» Франсіса Пуленка Львівської національної опери на сцені Національної опери України
- Презентація «Антології української симфонічної мініатюри» Українського інституту спільно з видавництвом «Музична Україна»
- Гастрольний тур хору «Гомін»
- Започаткування фестивалю музики Бориса Лятошинського LIATOSHYNSKY SPACE у Національній філармонії України
- Присудження Міжнародної премії The Classical Next: Innovation Award 2025 – Opera Aperta
- Міжнародний проєкт «Музика чуттів», автор та композитор проєкту Євген Петриченко. Національний будинок музики
2. Номінація «Найкращий фестиваль класичної музики року»:
- Третій Міжнародний фестиваль камерної музики «Dzerkalo»
- 31-й Міжнародний фестиваль сучасної класичної музики «Контрасти», Львів
- «Київ Музик Фест-2025»
- «Liatoshynsky Space 2025»: фестиваль музики Бориса Лятошинського | Національна філармонія України, Фундація Лятошинського
- Kyiv Baroque Fest-2025 | Національна філармонія України, Open Opera Ukraine, Національний будинок музики
- Kozarenko-ФИСТ Коломийська філармонія ім. Олександра Козаренка
- Фестиваль високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage 2025
- Міжнародний фестиваль класичної музики KharkivMusicFest
3. Номінація «Найкращий реліз року»:
- «Перетинаючи темряву», українська сучасна музика для саксофона та фортепіано. Роман Фотуйма, Дар’я Шутко
- Альбом «Музика Харкова» у виконанні піаніста Максима Шадька | Ukrainian Classical Music Foundation
- Мистецький проєкт «Пісні правди» Юліана Китастого | США Smithsonian Folkways Recordings
- Альбом Limbo на лейблі Kyiv Dispatch
- Проєкт «Березовський: звукова антологія творчості»
- «Solum» українського композитора Юрія Пікуша
- Антологія української камерної музики: Борис Лятошинський. Струнні квартети (Український інститут і Фундація Лятошинського)
- Альбом «Замордовані. Подзвін перший» гурту «Пиріг і Батіг»
- Твори для фортепіано. Двотомне видання фортепіанних творів М. Лисенка, «Музична Україна»
- Kyiv Tango Orchestra, альбом Timeless
- Ukraine: A Piano Portrait SOMM Recordings (Борис Лятошинський, Левко Ревуцький, Миколаїв Лисенко, Сергій Борткевич, Валентин Сільвестров, Василь Барвінський, Віктор Косенко)
- Випуск партитур творів Бориса Лятошинського французьким видавництвом Billaudot
- Barvinsky & Kosenko: Ukrainian Piano Concertos ARS Produktion
4. Номінація «Найкращий оркестр року»:
- Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії ім. Мирослава Скорика
- Симфонічний оркестр INSO-Львів Львівської національної філармонії
- Національний симфонічний оркестр України
- Київський камерний оркестр Національної філармонії України
- Оркестр Національної опери України
- Liatoshynskyi Capella: Orchestra Національного будинку музики
- Ensemble 24
- Національний ансамбль солістів «Київська камерата»
- Національний камерний ансамбль «Київські солісти»
- Національний президентський оркестр
- Академічний симфонічний оркестр Національної філармонії України
- Симфонічний оркестр Дніпровської філармонії
5. Номінація «Найкращий хор року»:
- Вокальний ансамбль сучасної музики «Alter Ratio»
- Академічна хорова капела ім. Платона Майбороди Українського радіо
- Liatoshynskyi Capella: Choir Національного будинку музики
- Львівський муніципальний хор «Гомін» Львівського органного залу
- Ансамбль Partes
- Муніципальний камерний хор «Київ»
- Національна капела України «ДУМКА»
6. Номінація «Найкраща музична вистава року»:
- Вистава-трейлер «Гра в оперу», Львівська національна опера
- «Місяць» Карла Орфа, Київський національний академічний театр оперети
- «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха в Національній опері України
- «Пісні вугілля та сталі» проєкт Центру музики молодих
- Опера «Золотий обруч» Бориса Лятошинського (Львівська національна опера, диригент-постановник Іван Чередніченко, режисер Іван Уривський)
- Опера-кабаре «ТГШ. Подорож у часі» Золтана Алмаші в ХНАТОБ
- Балет «Соляріс» Олександра Родіна у Львівській національній опері
- Опера «Фальстаф» Дж. Верді, Київська опера
7. Номінація: «Найкращий виконавець/виконавиця року»:
- NotaBene Chamber Group Національного будинку музики
- Ансамбль сучасної музики Senza Sforzando, Одеса
- Тарас Бережанський, бас
- Дмитро Ткаченко, скрипка
- Вікторія Вітренко, сопрано
- Роман Меліш, контратенор
- Мар’яна Головко, колоратурне сопрано
- Марія Пухлянко, фортепіано
- Роман Лопатинський, фортепіано
- Андрій Павлов, скрипка
- Віоліна Петриченко, фортепіано
- Богдана Півненко, скрипка
- Антоній Кедровський, скрипка
- Ольга Рукавішнікова, скрипка
- Катерина Супрун, альт
8. Номінація «Найкращий симфонічний диригент / диригентка року»:
- Антоній Кедровський
- Наталія Стець
- Володимир Сіренко
- Наталія Пономарчук
- Іван Чередниченко
- Віктор Плоскіна
- Кері-Лінн Вілсон
- Іван Остапович
- Максим Гусак
9. Номінація «Найкращий хоровий диригент/диригентка року»:
- Ольга Приходько
- Вадим Яценко
- Микола Гобдич
- Юлія Ткач
- Наталія Хмілевська
- Олександр Тарасенко
- Костянтин Ленчик
10. Номінація «Найкращий композитор/ композиторка року»:
- Золтан Алмаші
- Алла Загайкевич
- Олег Безбородько
- Максим Іванов
- Святослав Лунєв
- Олександр Родін
- Євген Станкович
- Тетяна Хорошун
- Богдана Фроляк
- Максим Шалигін
11. Номінація «Найкращий/а продюсер/ка, менеджер/ка, куратор/ка року»:
- Ірина Буданська
- Анна Гадецька
- Микола Гречух
- Галина Григоренко
- Тарас Демко
- Ольга Дятел
- Ольга Кононенко
- Ольга Лозинська
- Юлія Ніколаєвська
- Богдана Півненко
- Іоланта Пришляк
- Богдан Сегін
- Ольга Стельмашевська
- Кармелла Цепколенко
- Олександр Чорний
12. Номінація «Найкращий/а музичний критик/иня року»:
- Поліна Кордовська
- Тетяна Новицька
- Юрій Чекан
- Тетяна Поліщук
- Віталій Вишинський
- Роксолана Гавалюк
- Марина Гордієнко
- Дзвенислава Сафʼян
- Ірина Сікорська
- Ліза Сіренко
- Ольга Голинська
- Любов Морозова
- Стас Невмержицький
- Олександра Чеботар
- The Claquers.
Рейтинг складається тільки з прем’єр, поставлених протягом 2025 календарного року (виконавець/диригент/композитор/продюсер/критик також відзначався за свої роботи у 2025 календарному році).
Зірковий гість церемонії нагородження – Струнний квартет Київського камерного оркестру Національної філармонії України.
До складу експертів Рейтингу увійшли: Юрій Чекан (музикознавець, доктор мистецтвознавства, Київ-Львів), Ірина Сухленко (перша проректорка ХНУМ ім.І.Котляревського, кандидат мистецтвознавства, Харків), Світлана Галась (музична критикиня, журналістка, Київ), Галина Бабій (музикознавиця, журналістка, Київ), Ольга Голинська (музикознавиця, Київ), Марина Гордієнко (музикознавиця, музична критикиня, Київ), Марія Кононова (музикознавиця, солістка Національної опери України, Київ), Анна Різаєва (музикознавиця, доцентка кафедри історії світової музики НМАУ, Київ), Дзвенислава Саф’ян (музикознавиця, Львів), Олександра Чеботар (музикознавиця, Київ), Віталій Вишинський (композитор, музикознавець, доцент кафедри теорії та історії культури НМАУ, Київ), Стефанія Олійник (музикознавиця, кандидатка мистецтвознавства, PR-менеджерка, Київ-Львів), Вікторія Федоріна (культурна діячка, Київ), Дмитро Єрьомін (культурний блогер, Київ), Валентина Самченко (журналістка, культурна оглядачка, Київ).
Американська кіностудія 20th Century Studios підтвердила, що фільм «Диявол носить Prada 2» (Devil Wears Prada 2) вийде у прокат 1 травня.
Як передає Укрінформ, про це йдеться у дописі до першого офіційного трейлера сиквела на каналі кіностудії в YouTube.
«Прем’єра фільму ексклюзивно в кінотеатрах відбудеться 1 травня», – розповіли у 20th Century Studios.
Variety зазначає, що Девід Франкель, режисер фільму 2006 року, та Алін Брош МакКенна, яка написала оригінальний сценарій, повернуться до роботи над сиквелом разом із продюсеркою Венді Файнерман.
Меріл Стріп, Енн Гетевей, Емілі Блант, Стенлі Туччі, Трейсі Томс та Тібор Фельдман знову зіграють головні ролі у сиквелі.
Також до акторського складу приєднаються Сімон Ешлі, Люсі Лью, Бі Джей Новак, Джастін Теру, Леді Гага, Полін Шаламе та інші.
Як повідомляв Укрінформ, у листопаді американська кіностудія 20th Century Studios опублікувала перший тизер фільму «Диявол носить Prada 2» (Devil Wears Prada 2) через 20 років після першого фільму.
Скриншот з відео
-
Одеса1 тиждень agoТарифи на воду в Одесі з 1 лютого 2026: актуальна ціна за куб
-
Усі новини1 тиждень agoХабі Ламе — блогер продав компанію Step Distinctive Limited за 975 мільйонів доларів
-
Суспільство6 днів agoСтати на військовий облік тепер можна у застосунку «Резерв+»
-
Усі новини1 тиждень agoСіамські близнючки Валерія та Каміла — що з ними не так, фото
-
Суспільство1 тиждень agoПосадовиця Одеської обладміністрації подарувала синові 700 тисяч Анонси
-
Усі новини7 днів agoв мережі з’явились фото новинки 2026 року
-
Суспільство7 днів ago
В Одессе школы возобновляют очное обучение с 12 января
-
Усі новини4 дні agoЙолка вийшла заміж – що відомо