Connect with us

Війна

Щоб компенсувати американську допомогу, Україна має посилити свій ВПК

Published

on



Щоб позбутись тотальної залежності від міжнародної допомоги на полі бою, особливо від американської, Україні потрібно здійснити три кроки для розвитку власного ВПК.

Про це в колонці для Укрінформу повідомив керівник Центру підготовки операторів БПЛА «Крук» Віктор Таран.

«Необхідно передивитися видатки з державним бюджетом у пошуках цих коштів. Для цього достатньо зробити три прості речі: cкоротити непріоритетні видатки та збільшити військовий компонент; залучити приватний бізнес, створюючи нові виробництва через інструмент державно-приватного партнерства; отримати технології від союзників (Британія, Франція, Німеччина тощо), що дозволить не просто купувати зброю, а локалізувати її виробництво в Україні», – наголосив Таран.

Читайте також: Виробничі спроможності вітчизняної оборонної промисловості цьогоріч можуть сягнути $35 мільярдівСметанін

Крім того, на його думку, у виробництві треба рухатись швидкими темпами за наступними напрямками: створювати роботизовані бойові платформи, які здатні здійснювати задачі на землі, на морі, в повітрі, космосі та під землею; розробляти лазерну зброю; нарощувати потенціал у кіберпросторі та впроваджувати штучний інтелект у військових операціях.

«Якщо Україна хоче стати військовою державою нового покоління, потрібно вже зараз вкладатися в ці напрями», – наголосив Таран.

Також він зауважив, що наразі деякі речі залишаються поза межами технологічних можливостей України. Передусім йдеться про далекобійні ракети ATACMS, системи ПРО, аналогічні Patriot та стратегічні БПЛА типу MQ-9 Reaper.

Читайте також: Здобутки українського ОПК за час Великої війни (Інфографіка)

Це означає, що без підтримки союзників у цих сферах обійтися важко.

Водночас Таран нагадав, що Україна довела свою спроможність виробляти сучасне озброєння. Зокрема, РСЗВ “Вільха-М” – український аналог HIMARS, який здатен вражати цілі на відстані до 110 км. Дрони-камікадзе першого та другого класу (загалом близкько 100 різних модифікацій) – ефективні уражальні безпілотники, здатні знищувати цілі противника на відстані від одного до 1000 кілометрів. САУ “Богдана” – українська самохідна артилерійська установка калібру 155 мм, яка вже довела свою ефективність на полі бою. ЗРК “Кільчень” – перспективний проєкт української ППО, який може стати відповідником NASAMS.

Крім того, системи РЕБ та РЕР Україна вже самостійно виробляє та успішно застосовує на полі. Зокрема, комплекси “Буковель”, “Анклав” та “Nota” дозволяють ефективно протидіяти ворожим дронам, засобам зв’язку та навігації.

Окремо він виділив РЕБ “Аль Петрі” – сучасну українську систему радіоелектронної боротьби батальйонного рівня, яка здатна придушувати сигнали зв’язку та GPS-координат противника, що значно ускладнює керування дронами та ракетами.

Також, за словами експерта, Україна вже розпочала виробництво 155-мм снарядів, хоча обсяги ще недостатні.

Читайте також: Розпочала роботу Українська рада зброярів

«Щоб компенсувати американські поставки, потрібно наростити виробництво в кілька разів та створювати спільні підприємства з європейськими виробниками. Уявімо ситуацію: якщо держава спрямує більше коштів на масштабування цих виробництв, то вже у 2025 році ми зможемо виготовляти в рази більше боєприпасів та техніки, зменшуючи залежність від поставок із-за кордону», – підсумував Таран.

Як повідомляв Укрінформ, 24 лютого Президент Володимир Зеленський наголосив на необхідності нарощувати темпи і обсяги виробництва зброї в Україні та Європі, зокрема, шляхом інвестування в невеликі приватні українські компанії.

Фото: Укроборонпром



Джерело

Війна

Сили оборони уразили бронепотяг росіян на Покровському напрямку

Published

on



Бійці екіпажу «Асмодей» з батальйону безпілотних систем «EWOKS» за допомогою дронів знищили на Покровському напрямку ворожий бронепотяг.



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті заступника командира взводу полку «Сафарі» Владислава Купіна (позивний «Чумак»)

Published

on


“Хто, як не я?” – такий шлях відданості Батьківщині обрав поліцейський із Лисичанська 

Владислав народився у Лисичанську 1 жовтня 2001 року. Змалку хлопець вирізнявся допитливістю та щирістю, вже в ранньому віці виявляв інтерес до історії України. Навчався у ліцеї №14, де проявив себе як активний та небайдужий учень, завжди готовий допомогти. 

“Ця дитина виросла у нас на очах. Він мав активну життєву позицію, завжди був готовий допомогти. Брав участь у всіх виховних заходах, був душею навчального закладу”, – згадує вчителька Владислава Оксана Лапенкова. 

Саме в ліцеї хлопець зустрів своє кохання – Юлію. Їхня історія тривала вісім років, шість з яких вони зустрічалися, а потім створили родину.  

“Влад був дуже доброю людиною з великим серцем. Чуйним, завжди прийде на допомогу. Був душею компанії, мав багато друзів. Він у мене був навіть ближчою людиною, ніж батьки. Ставився до мене з неймовірною любов’ю та турботою. Досить неочікувано зробив пропозицію руки та серця у мої 19 років. З 2023 року ми офіційно у шлюбі, створили сімʼю, завели песика, про якого я колись мріяла у шкільні роки,” – згадує дівчина.

Владислав завжди мав чітку громадянську позицію, був відданий патріотичним ідеалам. Його цікавість до історії країни та відчуття обов’язку яскраво проявлялися вже в молоді роки. “Владислав зі шкільної парти був активістом, мріяв потрапити до Азову. У 2016 році він долучився до угрупування «Національний корпус» у нашому рідному Лисичанську — це був громадський рух «Чесні справи». З того моменту він ще більше цікавився історією України, та її минулим”, – розповідає Юлія.

Історія була не просто захопленням, а глибокою пристрастю юнака. За словами дружини, Владислав ще зі шкільних часів регулярно переглядав історичні канали на YouTube, читав книги філософів та істориків, а також захоплювався фільмами про Першу та Другу світові війни. 

Після школи він здійснив ще один крок до своєї мрії — захищати Україну. Владислав вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю “Правоохоронна діяльність”. Після навчання молодий офіцер служив у поліції Луганської області. 

Владислав не лише присвячував себе службі — однією з мрій було багато подорожувати.  

“Ми мали надію відвідати різні куточки України та світу. Влад цікавився історією, тому побачити нові місця було у наших планах. Особливо він мріяв побувати у Сполучених Штатах — це була його мрія з дитинства,” – розповідає дружина. 

З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Владислав та Юлія були змушені залишити рідну Луганщину й переїхати до Дніпра. Водночас Владислав ухвалив рішення, до якого йшов усе життя. 

“Через повномасштабне вторгнення Влад сильно хотів добровільно доєднатися до бойового підрозділу. Він обрав «Лють», оскільки був поліцейським. Звісно, як будь-яка жінка, я переживала за нього, ми багато розмовляли на цю тему, бо він єдиний, хто був зі мною поруч. Він був моєю опорою, але я прийняла його рішення. Він завжди казав «Хто як не я?». Він мріяв воювати”, – згадує Юлія. 

Коли хлопець остаточно приєднався до Окремого штурмового батальйону Національної поліції України “Лють”, сім’я переїхала на Житомирщину.

На фронті старший лейтенант Купін став заступником командира взводу полку управління поліції особливого призначення №1 штурмового полку “Сафарі” Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ «Лють». Воював у найгарячіших точках Донеччини, стикаючись з ворогом віч-на-віч. Не боявся викликів й відмінно виконував бойові завдання. 

Служба на передовій не оминула Владислава випробуваннями. Під час першого бойового виїзду він зазнав контузії. За словами дружини, попри переляк, серйозних травм тоді не було — кілька днів ротації допомогли йому відновитися та стабілізувати стан. Друге поранення, отримане в липні 2024 року, виявилося значно серйознішим та потребувало тривалішого лікування. Юлія та друзі були поруч із Владиславом у цей складний період. Попри виснаження, він наполягав на поверненні до служби, вважав, що мусить завершити розпочату справу. Навіть під час реабілітації юнак не полишав військової справи — опановував безпілотники та придбав власний дрон. 

Попри молодий вік, Владислав швидко здобув повагу серед побратимів та командирів. У вільний від бойових завдань час він часто спілкувався з дружиною.  

“Ми з ним постійно були на зв’язку, він завжди ділився ситуацією, розповідав, що відбувається, щоб він хотів змінити. Я приїздила до нього у Донецьку область декілька разів. Гуляли, часто розповідав про свої бойові задачі. У нас не було секретів одне від одного, він завжди ділився своїми переживаннями”, – розповідає дружина. 

13 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області Владислав загинув. Йому було лише 23 роки… 

“Ми неймовірно пишаємося ним – нашим чоловіком, сином, близьким другом. Владислав заплатив найдорожчу ціну за вільну Україну, за нас з вами – своє життя за територіальні кордони, державний суверенітет та народ України”, – написали його близькі у петиції до Президента про присвоєння Владиславу почесного звання «Героя України». 

“Мій чоловік був не лише військовим, а людиною з великою душею. Уважний, чуйний, справжній. Завжди допомагав іншим — і на фронті, і в житті. Завжди буду пам’ятати його усмішку. Його втрату важко описати словами, але я знаю, що його добро та любов залишилися з нами. І я завжди нестиму це в собі”, – ділиться Юлія. 

У Владислава залишились дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими. 

Герої навіки в наших серцях! 

Фото з відкритих джерел 



Джерело

Continue Reading

Війна

Сили оборони вночі збили 33 російські дрони, ще 36

Published

on


Сили оборони України в ніч на 19 квітня збили 33 із 87 російських дронів, ще 36 – локаційно втрачені.

Як передає Укрінформ, про це Командування Повітряних Сил Збройних сил України повідомило у Фейсбуці.

У ніч на 19 квітня 2025 року із (21.00 18 квітня) російські загарбники здійснили удар по Україні ракетами наземного, повітряного базування та ударними БпЛА.

За попередніми даними, радіотехнічними військами Повітряних Сил було виявлено та здійснено супровід 95 засобів повітряного нападу ворога – вісім ракет різних типів та 87 ударних БпЛА та безпілотників-імітаторів інших типів.

Зокрема, Росія застосувала: три балістичні ракети “Іскандер-М” (район пуску – Крим); дві протикорабельні ракети “Онікс” (район пуску – Крим); три протирадіолокаційні ракети Х-31П; 87 ударних БпЛА типу Shahed та дронів-імітаторів інших типів (райони пусків – Міллєрово, Курськ, Приморсько-Ахтарськ – РФ, Гвардійське – Крим).

Повітряний напад відбивали авіація, зенітні ракетні підрозділи, засоби РЕБ та мобільні вогневі групи Сил оборони України.

Станом на 09.00 підтверджене збиття 33 ударних БпЛА типу Shahed (безпілотників інших типів) на сході, півночі, півдні та країни.

Читайте також: Зеленський закликав США допомогти з ППО після обстрілу Харкова Росією: Треба бути сволотою, щоб так вдарити

36 ворожих безпілотників-імітаторів – локаційно втрачені (без негативних наслідків).

Внаслідок ворожої атаки постраждали Одещина, Харківщина, Сумщина, Донеччина та Запоріжжя.

Як повідомляв Укрінформ, загальні бойові втрати російських військ від початку повномасштабного вторгнення в Україну, з 24 лютого 2022 року по 19 квітня 2025 року становлять близько 940 тисяч 150 осіб, зокрема за останню добу – 1180 осіб.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.