Мобілізований з Одещини віддавав свою зарплату командуванню частини, аби не служити. Однак схему викрили, фігурант ледь не потрапив до в’язниці. Справу розглядали у Приморському райсуді.

Про це Новини.LIVE дізналися з Єдиного реєстру судових рішень.

Реклама

Подробиці справи

Уродженець села Красне Тарутинського району був призваний на службу за мобілізацією. Однак, не бажаючи служити, чоловік надав реквізати своєї картки посадовцю з командуванню частини. Той перераховував собі його заробітну платню та допомагав фігуранту ухилятися від несення служби. Загалом з рахунку було знято  404 390 гривень. Однак схему викрили та притягнули жителя Одещини до відповідальності.

Що вирішив суд

Фігуранта визнали винним за ч.4 ст.409, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України (зловживання владою, пособництво у вчиненні злочину та ухиленння від несення служби). Однак суд звільнив його від 1 року та 6 місяців ув’язнення. Замість цього військовий отримав службове обмеження на аналогічний термін із відрахуванням 10% від зарплати.

Нагадаємо, нещодавно ми писали про військового, що обікрав будинок та привласнив авто. А також про службовця ЗСУ, котрий підробив документи про свою непридатність і хотів виїхати за кордон.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне.

У Михайлівському соборі о 12:00 почнеться поминальна служба.

Потім на Майдані Незалежності о 13:00 відбудеться коротка цивільна церемонія. Поховання на Байковому кладовищі заплановане на 14:00.

Прощання організовують колеги загиблої журналістки з кількох редакцій, з якими вона співпрацювала. Родина журналістки просить не звертатися до них за коментарями під час прощання.

Рощина перебувала на фронті від початку повномасштабного вторгнення. 16 березня 2022 року стало відомо про перше затримання журналістки. Її утримували представники Федеральної служби безпеки РФ (ФСБ). Тоді вона перебувала в тимчасово захопленому Бердянську.

22 березня того ж року російські військові звільнили Рощину з полону, змусивши записати відео, де вона каже, що не має претензій до спецслужб РФ.

Міжнародний фонд підтримки жінок у ЗМІ повідомив, що журналістка зникла 3 серпня на окупованій території, звідки вела репортаж. Родина Рощиної боялася, що її утримують росіяни.

За словами її батька, 27 липня Рощина вирушила з України до Польщі й мала дістатися окупованих територій на сході України (через Росію) за три дні. Коли рідні розмовляли з нею 3 серпня, журналістка повідомила, що кілька днів проходила перевірки на кордоні, але не сказала, де саме перебуває.

Спершу заяву про її зникнення подали українським правоохоронним органам 12 серпня. Родина також зареєструвала офіційну справу про зникнення в СБУ, Міністерстві реінтеграції та в Офісі омбудсмена 21 вересня.

Про смерть журналістки стало відомо 10 жовтня 2024 року. Представник ГУР Андрій Юсов повідомив, що Вікторія Рощина була у списках на обмін і найближчим часом мала повернутися додому. 11 жовтня в Офісі генпрокурора повідомили, що у звʼязку з інформацією про смерть української журналістки Вікторії Рощиної у РФ, кримінальне провадження, відкрите за фактом її зникнення, докваліфіковано. Тепер йдеться про воєнний злочин, поєднаний з умисним вбивством.

Як повідомляв Укрінформ, тіло загиблої у російському полоні української журналістки Вікторії Рощиної повернули без деяких внутрішніх органів, а у документах вона була вказана як “невстановлена особа чоловічої статі”.

Проведена в липні судово-медична експертиза тіла виявила низку тілесних ушкоджень, про які раніше не повідомлялося.

Невідомі знищили пам’ятну дошку присвячену брату російського поета Олександра Пушкіна – Леву.

Про це повідомив голова громадської організації “Деколонізація України” Вадим Поздняков у Facebook.

“В Одесі вітер зніс дошку брату Пушкіна. Вітер все ближче підбирається до його погруддя”, – повідомив він.

Лев Пушкін — молодший брат поета і його літературний секретар, бойовий офіцер, учасник перських воєн і кавалер російських орденів, помер в Одесі 19 липня 1852 року. від водянки та був похований на Першому Християнському кладовищі Одеси. Книгою біографії старшого брата.

Тим часом на початку липня у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України розглянули звернення активістів ГО “Деколонізація.Україна” щодо демонтажу пам’ятників Пушкіну, розташованих в Болграді та Татарбунарах на Одещині й повідомили, що готують проєкт наказу виключення пам’ятника Пушкіну, що розташований у місті Болград, з Реєстру об’єктів культурної спадщини Одеської області.

В Одесі для того, щоб розібратись, чи можна демонтувати пам’ятник Пушкіну на Думській площі, залучили ЮНЕСКО. У своїй відповіді, ЮНЕСКО підтверджує що, відповідно до міжнародних нормативних актів, організація “віддана сприянню діалогу та участі всіх зацікавлених сторін як найважливішому засобу прийняття рішень у галузі культури”, а також обіцяє увійти до діалогу з відповідними органами в Україні з цього приводу.

Тим часом 115 представників культури, мистецтва та науки Одеси просили відкласти вирішення питання про знесення одеських пам’яток до кінця повномасштабної війни. Деякі городяни навіть влаштували мітинг на проспекті Шевченка.

У травні у Пересипському районі знесення меморіальної дошки переросло у дводенне протистояння. Активісти намагалися зняти пам’ятну дошку героям-прикордонникам НКВС СРСР в Одесі на однойменній вулиці. Цій спробі завадив агресивний місцевий житель, якого активісти зупинили за допомогою газового балончика.

Кирило Бойко