Фокус з посиланням на CNBC розповідає, що роблять щасливі пари зранку, і що більшість пар ігнорує.

Правила щасливих пар

Вони не намагаються “проскочити” повз одне одного. Навіть у напружені дні щасливі пари знаходять момент, щоб помітити партнера — подивитися в очі, сказати “доброго ранку”, випити разом каву чи чай без телефону в руках. Дослідження показують, що стосунки тримаються на дрібних знаках уваги, які дають відчуття важливості. Їхня відсутність може з самого ранку створити відчуття емоційної невидимості.

Вони “синхронізуються” ще до розмов. Ранок — не найкращий час для складних обговорень. Рівень кортизолу після пробудження підвищений, тож організм уже налаштований на стрес. Щасливі пари це відчувають інтуїтивно й перед розмовами просто побувають поруч — сидять мовчки з кавою, стоять разом під час зборів, ділять тишу. Навіть кілька хвилин такої близькості допомагають заспокоїти нервову систему.

Вони обмінюються одним чесним реченням про свій стан. Це не глибокі емоційні розмови, а коротке пояснення настрою: “Я сьогодні трохи нервую”, “Я втомлений, але налаштований”, “Я ще не зовсім прокинувся”. Такі фрази дають контекст для поведінки протягом дня і допомагають уникнути непорозумінь.

Вони мають один невеликий ранковий ритуал. Це може бути кілька хвилин обіймів, спільна прогулянка з собакою чи приготування сніданку під улюблену музику. Головне — простота й регулярність. Такі ритуали зміцнюють відчуття “ми” й нагадують про спільну ідентичність пари.

Вони використовують дотик не лише для прощання. У багатьох стосунках фізична близькість зранку зводиться до швидкого поцілунку. Щасливі пари не відмовляються від дотику — обійми, притискання одне до одного, повноцінний поцілунок. Фізичний контакт активує окситоцин і допомагає обом партнерам почуватися стабільніше перед розлукою.

Вони сприймають ранок як спільну систему, а не як індивідуальний забіг. Якщо всі ранкові справи лягають на одного партнера, це швидко породжує напруження. Щасливі пари ділять обов’язки — приготування їжі, догляд за дітьми чи тваринами — і підлаштовуються, якщо хтось перевтомлений. Ідеальної рівності щодня не потрібно, важливо лише, щоб ніхто не був перевантажений.

Вони відправляють одне одного в день з відчуттям підтримки. Перед виходом вони знаходять слова, які мають значення: “Успіху на презентації”, “Ти впораєшся”, “Напиши, якщо знадобиться підтримка”. Такі дрібниці не змінюють обставини дня, але роблять їх психологічно легшими й показують партнеру, що його переживання важливі.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:

Крім того, Фокус розповідав про 12 простих правил для кращого життя.

Українець провів невелику екскурсію поселенням для біженців, а також показав, який має вигляд типовий будиночок для родини. Які умови створені для вимушених переселенців, — читайте далі у матеріалі Фокусу.

“Виходить, що у кожному будинку мешкає одна сім’я. Влада Голландії виділила для наших біженців ось такі будиночки. Умови шикарні. На території працює супермаркет. Є окремо ресепшн. У кожного є свій невеличкий дворик. В нашому розумінні, наче база відпочинку”, — розповідає чоловік.

За його словами, кожен будинок має площу близько 50 квадратних метрів. “Для однієї сім’ї загалом непогано”, — коментує автор відео.

Містечко для біженців

На території можна побачити пляжний корт для волейболу або пляжного тенісу.

“Дивіться, як люди живуть. Велосипеди… Все цивільно, класно. Влада Голландії молодці, звісно. Влаштували для наших людей курортну базу, можна сказати”, — додає чоловік.

Цікаво, що кожен будинок облаштований сонячними панелями та інверторами.

“Просто шикарно, сучасно взагалі! Приємно, як то кажуть. Всередині будинок ось так виглядає, наче студія. Кухня, тут одна спальня, тут інша. Велика кімната. Є санвузол, туалет”, — проводить чоловік екскурсію соціальним житлом.

Дискусія у коментарях

У коментарях почалось активне обговорення.

“Не впевнений, що це правда. Живу тут біля Венло і зазвичай такі будинки з таким фасадом здаються для відпочинку”, — пише глядачка.

“Нас в гуртожитку проживає +- 450 людей, се**ть в душі, крадуть їжу з холодильників, крадуть велосипеди з парковки, чим більше українців в одному місці — тим гірше, це висновок який я бачу сам, багато людей ментально не готові жити в цивілізації, поки в них залишається радянський дух красти все, що не так лежить. А Нідерланди чудова країна, влада намагається піклуватися, але не в кожному місті, іноді змушують платити за те, чим ти не користуєшся”, — висловився інший учасник дискусії.

Ще хтось додав: “Там не все так солодко, всередині ходять боком, а ще таргани і купа зобов’язань. Прийти бухому означає бути вигнаним на вокзал… Будь-який контроль за цим станом душі, а ще й не вдома, — колонія”.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:

• Минулого року українець зважився на переїзд і придбав хату в Одеській області. Покупка обійшлася йому у $7 тисяч. Загалом стартові інвестиції разом із дрібними витратами склали близько $9 тисяч.
• Українець, який називає себе представником бойківської етнографічної групи, у своєму блозі показав старовинну українську хату. Помешкання збереглось в автентичному вигляді та вражає своєю красою.

А от Євген разом зі своєю родиною реставрує покинуту садибу посеред гір. Результатами своєї роботи він ділиться в соціальних мережах, розповідаючи про всі переваги та недоліки такого житла.

Фокус запитав в Олени про карколомні подорожі, цікаві маршрути, а також новий експериментальний сезон шоу “Орел і решка”. Чи є альтернатива Туреччині та Єгипту? Яка найкрасивіша локація в Україні? Куди краще не потикати носа? Ми дізнались!

Ви побували у близько 90 країнах світу. Назвіть країну, куди хоча б раз у житті має поїхати кожен, а куди ніколи не поїдете знову?

— Насправді важко виділити якусь одну країну, бо цікаво побувати хоча б раз у кожній, а потім вже розбиратися чи сподобалось тобі там, чи ні. Якщо говорити про великий бюджет, то це, безумовно, острів Бора-Бора у Французькій Полінезії. Це справжній рай на Землі. Якби не “Орел і решка” і наш сезон навколосвітньої подорожі, ми б туди ніколи не дісталися.

Я мріяла про Бора-Бора ще зі старту проєкту, багато років. Але щоразу, коли ми прораховували бюджет, — це було просто нереально дорого. І лише завдяки навколосвітній подорожі, коли нам у будь-якому разі потрібно було перетинати Тихий океан, ми змогли дозволити собі зробити зупинку і зйомки на Бора-Бора. Це варіант, якщо є великі гроші.

Пекло на Землі

Якщо говорити про місце, куди я б ніколи у житті не поїхала, то, думаю, більшість ваших читачів і так туди не збираються. Для мене це Бангладеш, місто Дака. Ми знімали там також у сезоні навколосвітньої подорожі. У першу чергу через те, що це дуже бідна країна з величезним перенаселенням. Людей настільки багато, що буквально нікуди подітися. Майже всі були чимось заражені — з язвами на руках, і око просто не знало, за що зачепитися.

Оскільки ми білі й дуже вирізнялися з натовпу, то кожен хотів нас торкнутися, щось запитати, сфотографуватися. Навіть вимагали гроші. Було дуже некомфортно знімати і місцями навіть страшно.

Нам там порадили пити джин — як захист від інфекцій. Оскільки це мусульманська країна і алкоголь не продається, ми купили джин у підпільному магазині і п’ять днів пили його з надією, що нас нічого не зачепить і ми нічим не заразимося.

Альтернатива Туреччині

Яку альтернативу Єгипту і Туреччині можете назвати? Ці локації дуже популярні серед українців.

Якщо чесно, я вважаю, що от прямо повноцінної альтернативи Туреччині й Єгипту на сьогоднішній день немає. Особливо, якщо ми говоримо про співвідношення ціни й якості. Після пандемії авіаквитки дуже подорожчали, і якщо реально дивитися на вартість подорожей, то сильно не розгуляєшся в пошуках якихось нових напрямків.

Туреччина і Єгипет — це досі дуже класні країни для відпочинку, а Червоне море в Єгипті, на мою думку, взагалі одне з найкращих у світі — точно для дайвінгу і снорклінгу. Якщо ж говорити про пляжний відпочинок і трохи більший бюджет, тоді вже можна дивитися ширше.

• Оман — хороший варіант для тих, хто хоче тепле море, сервіс і спокій, але без туристичної метушні.
• Південь Іспанії для тих, кому хочеться не просто лежати на пляжі, а ще й гуляти містами, їсти, відчувати країну, поєднувати море з враженнями.
• Занзібар у Танзанії підійде тому, хто готовий летіти далеко заради справжньої екзотики, білого піску, Індійського океану і зовсім іншого відчуття відпочинку.

Найдивовижніше місце в Україні

Яке маловідоме місце в Україні вас найбільше здивувало?

— Якщо говорити про “Орел і решку”, то в Україні ми знімали випуски про Київ, Львів, Одесу і Крим. У кожному було щось дивне, але особисто для мене найдивовижніше місце в Україні — Бориспільська траса на Київ. Кожного разу, коли поверталась з якоїсь подорожі, їхала в таксі і розуміла, шо за відчуттями ця моя особиста Асканія-Нова, мій тунель кохання, мій Синевир — і фортеця, і острів Хортиця разом взяті.

На Вашу думку, яке найбільше досягнення «Орла і решки» як шоу?

— Без зайвої скромності, абсолютно впевнено можу сказати, що ми повністю змінили погляд і підхід до подорожей у нашій країні. До “Орла і решки” вважалося, що для того, щоб подорожувати:

• потрібно бути багатієм;
• треба звертатись до турагенцій, бо мандрівки — це дуже складно.

Ми були і залишаємось першими, хто показав, що мандрувати можна недорого (ну, або дуже дорого). І що робити це самостійно — не страшно, а навіть офігенно цікаво! А ще саме “Орел і решка” відкрила тревел-блогінг. Це зараз уже кожен, у кого є смартфон з камерою і квиток на літак — тревел-блогер, який стримить кожну хвилину свої мандрівки. Але першими, хто показав, що так можна робити, були саме ми.

Які шоу та блоги на YouTube дивитесь? Чим надихаєтесь?

— Особисто мене надихає Антон Птушкін. Спочатку, мабуть, він надихався “Орлом і решкою”, а тепер уже я надихаюся ним. Але в цілому майже не дивлюся тревел-блоги. Коли 15 років знімаєш таке шоу і видаєш по 80 епізодів на рік, точно не будеш шукати на YouTube щось туристичне.

Скандал з Бадоєвою

“Орел і решка” вела ціла низка ведучих. Дехто наразі обрав підтримку Росії, як-от Регіна Тодоренко. Жанна Бадоєва також неодноразово потрапляла у скандали, називаючи шоу своїй дітищем, зокрема про цю несправедливість висловлювалась Нателла Крапівіна. Що думаєте про цю ситуацію?

— Коли почалася повномасштабна війна, я найменше думала саме про ведучих і не вважала за потрібне публічно коментувати їх вибір. Якщо людина з України живе, працює і підтримує агресора — для мене тут усе очевидно і без слів. З Жанною ми не спілкувалися багато років ще до війни. З Регіною були нормальні, але не близькі стосунки. Після 24 лютого жодної розмови між нами не було.

Нові експерименти в “Орлі і решці”

Ви перезапустили проєкт з використанням ШІ-технологій. Розкажіть про це детальніше. Як аудиторія реагує на відсутність ведучих? Чи не втратить шоу своє обличчя, адже великою мірою глядачам було цікаво спостерігати саме за цікавими людьми у кадрі. Чи ні?

— Я б не називала це повноцінним “перезапуском”. Просто хотіли приміряти ШІ на себе, адже ми молода прогресивна компанія, де майже всі на “ти” із сучасними технологіями. Виняток — хіба наш фінансовий директор, але ми вже всі скинулись йому на сенсорний телефон — без кнопок (сміється).

“Орел і решка. ШІ” — це швидше творчий експеримент. Нам цікаво подивитись, що буде далі. Ми чи не перший великий телевізійний формат в світі, який на таке наважився. Це стало можливим завдяки баченню нашого генерального продюсера Нателли Крапівіної та її продакшну RIZZ GROUP, які створюють масштабні ШІ-проєкти, що не мають аналогів. До речі, буквально кілька тижнів тому Google вніс їх до топ 5 найкращих ШІ-творців світу після прем’єри короткометражки “The Translator”, яка тріумфувала на найбільшому саміті контент-мейкерів у Дубаї. Це перший український фільм в історії, якому таке вдалося. Тому ми всі тут трохи першопроходьці.

Реакція глядачів на “Орел і Решка. ШІ” — дуже різна: від “поверніть живих ведучих” до “нарешті щось нормальне”. Наше шоу — насамперед про міста і країни, а не про ведучих. За допомогою ведучих ми просто доносимо до людей всю найцікавішу інформацію.

Ніколи не були в Мавританії

Чому саме такий вибір країн: Мавританія, Лапландія, Галапагоси, Перу?

— “Орел і решка” як проєкт ніколи не вирушав у Мавританію через дуже складну логістику і складнощі з отриманням дозволів на зйомку. З ШІ це стало можливим. Саме тому Мавританія перша у нашому списку. Щодо інших епізодів, то ми намагалися обирати для першого сезону найяскравіші країни, керуючись власним досвідом зйомок.

Дехто стверджує, що ШІ відбере у людей роботу. Власне, ваш проєкт це наче доводить: ведучі, оператори, монтажери, автори сценарію, ймовірно, уже не потрібні?

— Трошки не так. Можливо, для операторів тут дійсно роботи немає, але без команди не обійтись. Адже не існує кнопки із написом “згенерувати крутий випуск про Мавританію, а краще три!”. Команда ШІ-творців RIZZ GROUP ретельно працювала над кожним кадром — емоцією, мімічною зморшкою ведучих, деталями погоди, архітектури, оточення. Для нас було важливо, аби все відповідало дійсності, а нейромережа частенько “бунтує” та починає грати за своїми правилами. До того ж сценарист має написати сценарій, редактор — затвердити, прийняти, режисер монтажу — змонтувати, звукорежисер — звести звук тощо. За всім стоять люди.

Як боротися з фейками, адже перевага формату була в тому, що ведучі бачили країну і життя в ній на власні очі, а тепер це все згенерує ШІ?

— Без досвіду команди, яка їздила, знімала та працювала із ведучими на майданчику і поза ним неможливо згенерувати коректний випуск. Адже ШІ багато чого бачить по-своєму. Багато часу ми витрачали саме на те, аби “навчити” ШІ географії, біології, етнографії і навіть емоціям і відчуттям, тому без людського фактору тут не обійтись.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:

Співачка й колишня ведуча шоу “Орел і решка” Мішель Андраде розповіла, в яку країну вона б не хотіла повернутися після того, як перебувала там кілька днів разом зі знімальною командою проєкту.