Відомий американський актор Шон Пенн прибув до Києва та зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським. Про це повідомив глава держави.

“Завдяки тобі, Шоне, ми знаємо, що таке справжній друг України. Ти з Україною з першого дня повномасштабної війни. І сьогодні. І знаємо, що й будеш надалі з нашою країною і нашим народом”, — написав Володимир Зеленський.

Раніше стало відомо, що кінорежисер, сценарист і продюсер Шон Пенн не з’явився на 98-й церемонії вручення “Оскара”, де йому мали віддати нагороду. Він натомість обрав поїздку в Україну, писало видання The New York Times.

Джерела ЗМІ не стали уточнювати, з якою конкретно метою Шон Пенн приїхав до України або куди саме він планував вирушити. Представник актора відмовився від коментарів щодо цього питання.

Нагадаємо, що Фокус розповідав, що Шон Пен може робити в Україні. Український телеведучий Юрій Горбунов, який зустрів зірку на вокзалі, натякнув, що актор міг приїхати до України для участі у зйомках.

Також Фокус писав, що Леонардо Ді Капріо на “Оскарі” знову став героєм мемів. Це сталося завдяки його реакції на репліку, проголошену ведучим церемонії.

Загострення на Близькому Сході вже виходить далеко за межі регіонального конфлікту. Дональд Трамп жорстко висловився щодо союзників США, фактично поставивши питання про їхню готовність підтримати Вашингтон у протистоянні з Іраном. Його риторика викликала напруження всередині західного табору і водночас підняла питання — як нова криза може вплинути на війну Росії проти України.

Фокус розбирався, чому союзники не поспішають підтримувати Вашингтон і які наслідки це може мати для Києва.

Трамп переходить до погроз НАТО

Дональд Трамп різко розкритикував партнерів США за недостатню підтримку у конфлікті з Іраном. За його словами, союзники повинні брати на себе більшу відповідальність і активніше підтримувати американську політику.

У своїх заявах він натякнув, що країни, які не демонструють достатньої лояльності до Вашингтона, можуть зіткнутися з жорсткішою позицією США у питаннях безпеки та військової підтримки.

Трамп також згадав Україну, фактично пов’язавши питання допомоги Києву з поведінкою союзників у інших міжнародних кризах. Така риторика сприймається експертами як спроба змусити партнерів діяти більш активно у підтримці американської стратегії на Близькому Сході.

Попри жорсткі заяви з Вашингтона, реакція союзників виявилася доволі обережною. У багатьох європейських столицях побоюються, що ескалація конфлікту з Іраном може втягнути НАТО у масштабну війну на Близькому Сході.

Деякі країни прямо сигналізують про небажання брати участь у нових військових операціях. Наприклад, Велика Британія вже дала зрозуміти, що не планує відправляти військові кораблі до Ормузької протоки — ключового маршруту світових поставок нафти.

Європейські уряди також усвідомлюють, що значна частина їхніх ресурсів уже спрямована на підтримку України.

Політолог Ігор Рейтерович зазначає, що стримана реакція союзників на заяви Дональда Трампа цілком прогнозована. Йдеться не лише про Велику Британію — подібні сигнали вже пролунали й від інших європейських партнерів. Наприклад, міністр закордонних справ Нідерландів також заявив, що його країна наразі не планує брати участь у подібній операції.

За словами експерта, важливо розуміти, що Трамп фактично не вимагає від союзників прямого вступу у війну з Іраном. Йдеться радше про обмежену військову операцію, пов’язану з контролем безпеки в Ормузькій протоці — одному з ключових маршрутів світової торгівлі нафтою.

“Теоретично участь європейських країн у такій операції можлива. Але лише тоді, коли ризики для їхніх кораблів будуть мінімальними й коли Іран поводитиметься менш агресивно, ніж зараз”, — пояснює Фокусу Рейтерович.

Водночас він звертає увагу на парадоксальність ситуації. Раніше Дональд Трамп неодноразово заявляв Україні, що вона нібито “не має карт на руках” у міжнародній політиці. Однак зараз, за словами політолога, подібна проблема виникла вже у самого Трампа.

“Фактично він втягнувся у війну, яка з військової точки зору виглядає досить успішною. Але з політичної точки зору абсолютно незрозуміло, чим вона закінчиться”, — зазначає експерт.

Саме тому, на його думку, Трамп намагається розширити коло учасників конфлікту і перекласти частину політичної відповідальності на союзників. Оскільки США є членом НАТО, він намагається втягнути у цю історію інші країни Альянсу.

Однак тут виникає ключова проблема. Коли конфлікт з Іраном лише починався, Трамп фактично визнав, що це війна Сполучених Штатів як держави, а не операція НАТО.

“Тому європейці зараз можуть дозволити собі спостерігати за ситуацією збоку. Вони, звичайно, можуть критикувати Трампа за наслідки для нафтових ринків чи економіки, але поспішати вступати у цю історію не будуть”, — каже Рейтерович.

На думку експерта, у Трампа фактично немає реальних механізмів змусити союзників діяти. Його інструменти обмежуються політичними заявами й погрозами.

Зокрема, американський політик натякає, що якщо союзники не допоможуть зараз, то США можуть змінити свою позицію щодо їхньої безпеки у майбутньому. Проте, за словами політолога, ці заяви мають радше політичний характер.

“Європейські країни не збираються виходити з НАТО, і ніхто не планує руйнувати систему колективної безпеки. Для Трампа це радше політична лякалка, яка існує переважно у заявах і соціальних мережах”, — зазначає він.

Розкол у НАТО: майбутні ризики погроз Трампа

Політолог Олег Постернак вважає, що нинішня риторика Дональда Трампа щодо союзників може мати довготривалі наслідки для трансатлантичної єдності. За його словами, навіть якщо зараз ситуація не виглядає критичною, у майбутньому вона може стати серйозним фактором напруження всередині НАТО.

“Сам по собі цей конфлікт і вся риторика навколо нього залишать певний шлейф подразнення у трансатлантичних відносинах. І Трамп, швидше за все, використає цей фактор як аргумент у майбутньому”, — пояснює Фокусу експерт.

Йдеться, зокрема, про питання допомоги союзникам у разі можливого нападу. Постернак припускає, що Трамп може використовувати нинішню ситуацію як підставу для більш стриманої позиції США у випадку потенційної російської агресії проти країн НАТО, наприклад держав Балтії.

“На перший погляд, може здатися, що нічого особливо серйозного не відбувається. Багато хто вже звик до риторики Трампа, до його стилю політичного тиску, який часто виглядає як шантаж або бравада. Але ця ситуація може мати значно серйозніші наслідки у перспективі”, — каже політолог.

За його словами, подібні заяви створюють для Трампа політичний простір, щоб у майбутньому аргументувати небажання допомагати тим європейським країнам, які можуть опинитися під загрозою російської агресії.

“Це дає йому додаткові аргументи, щоб пояснювати, чому Сполучені Штати не повинні автоматично втручатися у конфлікти на європейському континенті. Наприклад, якщо об’єктом російського тиску стануть країни Балтії”, — зазначає експерт.

Крім того, у відносинах між союзниками вже з’являються нові суперечності. Постернак звертає увагу на напруження між США та Великою Британією, зокрема через небажання Лондона надавати свою військову базу для американських операцій.

“Це ще одна лінія суперечностей, яка також не сприяє єдності всередині Альянсу”, — додає він.

На думку політолога, така ситуація не додає Україні впевненості у стабільності західної підтримки.

“Усе це, звісно, не створює відчуття міцної трансатлантичної солідарності у протистоянні з Російською Федерацією”, — говорить Постернак.

Чим може завершитися війна для Трампа

Говорячи про політичні наслідки конфлікту з Іраном для самого Дональда Трампа, експерт зазначає, що жоден сценарій розвитку подій наразі не виглядає для нього однозначною перемогою.

“У Трампа будь-який варіант завершення цієї історії вже не виглядає стовідсотково переможним, як він хотів би це подати”, — пояснює політолог.

Ключова проблема, на його думку, полягає у тому, що без падіння іранського режиму будь-яке оголошення завершення війни виглядатиме як неповна перемога.

Це створює серйозний простір для критики Трампа як всередині США, так і на міжнародній арені.

Крім того, невиконання максималістських цілей США щодо Ірану може мати глобальні наслідки.

“Фактично це може виглядати як демонстрація того, що американці вже не здатні повністю досягати своїх стратегічних цілей навіть у військових кампаніях”, — говорить Постернак.

На його думку, у разі такого розвитку подій Іран може стати для США серйозною репутаційною проблемою — приблизно такою ж, як свого часу виведення американських військ з Афганістану.

“Саме подібні події раніше створили відчуття слабкості США у так званих країнах осі, що підштовхнуло їх до більш активних дій”, — пояснює експерт.

Зокрема, це може вплинути на поведінку Китаю.

“Пекін дуже уважно спостерігає за результатами цієї війни. Якщо США не досягнуть своїх цілей, це може підштовхнути Китай до більш рішучих кроків, наприклад у питанні Тайваню”, — каже Постернак.

Своєю чергою Рейтерович не виключає, що у певний момент Трамп може просто дистанціюватися від цього конфлікту. Він може заявити, що Сполучені Штати досягли перемоги й виконали свої завдання. Але політичний осад від цієї історії все одно залишиться.

За словами політолога, військово США продемонстрували високу ефективність, однак з політичної точки зору операція виглядає недостатньо підготовленою.

“Не до кінця зрозумілі цілі, не прораховані економічні наслідки й немає чіткої стратегії завершення”, — зазначає він.

Це, на думку експерта, може зробити позицію Трампа слабшою на міжнародній арені.

Саме тому від європейських союзників дедалі частіше звучатимуть стримані заяви. Вони менше боятимуться різкої риторики з Вашингтона і не поспішатимуть реагувати на політичні погрози щодо НАТО.

“Сьогодні Трамп говорить одне, а через кілька днів може сказати зовсім інше”, — додає Рейтерович.

Водночас він не виключає, що у майбутньому європейські військові кораблі все ж можуть з’явитися у регіоні. Але станеться це, ймовірно, лише на пізнішому етапі, коли ситуація стане більш стабільною.

“Зараз виглядає дивно вимагати від європейців активної участі, коли самі США не заводять свої кораблі в Ормузьку протоку через ризики атак”, — пояснює експерт.

Американські військові, за його словами, також визнають наявність високих ризиків у регіоні.

Тому, коли ситуація стабілізується, європейці можуть поступово долучитися до операції. А історія про “серйозну кризу всередині НАТО” може зрештою залишитися лише гучною політичною заявою.

РФ — союзник Ірану: чому на це не реагує Трамп

Тим часом Іран заявив про військову співпрацю з Росією та Китаєм на тлі загострення війни з США та Ізраїлем. За словами міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі, Москва і Пекін залишаються стратегічними партнерами Тегерана та підтримують його у різних сферах, зокрема у військовій.

Ігор Рейтерович звертає увагу на позицію Трампа щодо Росії. Американський політик, на його думку, недооцінює роль Москви у підтримці Ірану.

“Трамп вважає, що внесок Росії у підтримку Ірану не є суттєвим і не впливає на здатність Тегерана вести війну. Тому він не хоче реагувати на ці факти”, — говорить експерт.

Причина, на його думку, полягає у бажанні Трампа зберегти можливість майбутніх переговорів із Росією та потенційних спільних проєктів.

“Він вважає, що зараз не той момент, коли потрібно тиснути на Росію або звинувачувати її у підтримці режиму Ірану”, — пояснює Рейтерович.

Саме тому європейські союзники отримують додатковий аргумент у дискусії з Вашингтоном. Вони можуть вказувати на те, що США ігнорують певні факти, але водночас вимагають від партнерів активніших дій. У такій ситуації, за словами експерта, позиція Трампа виглядає не дуже сильною. І з часом вона може ще більше послабитися.

На думку Олега Постернака, відсутність жорсткої реакції Трампа на підтримку Ірану з боку Москви пояснюється його власною геополітичною логікою.

“Для Трампа Росія залишається потенційним партнером, якого він хотів би використовувати для стримування Китаю”, — пояснює експерт.

Саме тому американський політик не поспішає відкрито конфліктувати з Кремлем.

“Йому Росія потрібна як партнер на певній дистанції — як країна, яка може бути економічно пов’язана зі Сполученими Штатами й потенційно залучена до реалізації його геополітичних планів”, — вважає Постернак.

Війна Трампа з Іраном: чому у центрі дискусії опинилася Україна

Заяви Трампа, в яких він згадав Україну, викликали окрему дискусію серед дипломатів та експертів. Фактично йдеться про можливість використання теми допомоги Києву як інструменту тиску на союзників.

Ідея проста: якщо партнери не демонструють достатньої підтримки у конфлікті з Іраном, США можуть переглянути власну участь в інших міжнародних питаннях.

Для України це створює дві протилежні тенденції.

З одного боку, загострення на Близькому Сході може відволікати увагу Заходу від війни в Європі. Частина ресурсів і політичної уваги може бути спрямована на нову кризу.

З іншого — війна Росії проти України залишається ключовим питанням безпеки для Європи, і багато союзників США не готові послаблювати підтримку Києва.

На думку Рейтеровича, конфлікт на Близькому Сході вже має певний вплив на Україну.

По-перше, зараз увага Дональда Трампа значною мірою переключилася на Близький Схід. Водночас американський політик періодично повертається до теми можливих мирних переговорів і знову говорить про “угоду, яка вже лежить на столі”.

Для України ця ситуація може розвиватися як у позитивному, так і у негативному сценарії.

Позитивний варіант полягає у тому, що після завершення конфлікту на Близькому Сході Трамп може шукати велику дипломатичну перемогу.

“Найгучнішою такою перемогою могло б стати завершення російсько-української війни. Тоді він може активніше включитися у переговорний процес і навіть визнати, що саме Росія блокує домовленості”, — пояснює Рейтерович.

Однак існує і протилежний сценарій.

Якщо Трамп активно повернеться до теми переговорів, він може почати тиснути саме на Україну.

“У його уявленні Україна є слабшою стороною, а на переговорах, на його думку, потрібно тиснути саме на слабших”, — зазначає експерт.

Саме тому, на думку Рейтеровича, Києву потрібно бути готовим до обох варіантів розвитку подій.

“Коли Трамп знову почне говорити про переговори, Україні важливо показати, що ситуація вже змінилася і що у Києва тепер є значно більше карт, ніж він вважав раніше”, — підсумовує політолог.

Нагадаємо, 14 березня Дональд Трамп раптово опублікував одразу два пости у своїй соцмережі, вимагаючи від низки країн допомоги в Ормузькій протоці. Причому в списку також опинився Китай, який президент США раніше постійно критикував.

Нагадаємо, раніше міністр війни США Піт Гегсет заявив, що насправді Ормузьку протоку не перекрито, просто Іран її бомбить.

NASA має намір здійснити дві посадки астронавтів на поверхню Місяця у 2028 році в рамках місій “Артеміда-4” і “Артеміда-5”. На 1 квітня заплановано запуск місії “Артеміда-2”, у рамках якої астронавти облетять Місяць. У 2027 році в межах місії “Аретміда-3” NASA має намір провести випробування на навколомісячній орбіті двох місячних посадкових модулів, які створюють компанії SpaceX і Blue Origin. Новий звіт генерального інспектора NASA, присвячений, зокрема, місячним посадковим модулям, показує, що пілотовані місії на Місяць піддаватимуться серйозним ризикам, пише Futurism.

У Фокус. Технології з’явився свійTelegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Згідно зі звітом, хоча NASA вживає заходів для запобігання катастрофічним подіям, у космічного агентства немає можливості врятувати застряглий на Місяці екіпаж, якщо астронавти зіткнуться з небезпечною для життя надзвичайною ситуацією.

Загалом, незважаючи на зусилля NASA щодо пом’якшення і запобігання небезпекам, пов’язаним із посадковими модулями, ідеться у звіті, у методології зниження ризиків космічного агентства все ще існують прогалини.

У звіті також ідеться, що залишаються невирішені питання щодо конструкції системи ручного управління посадковими модулями SpaceX і Blue Origin, яка дає змогу членам екіпажу брати керування на себе в разі надзвичайної ситуації.

У 2028 році NASA планує використовувати для посадки астронавтів на Місяць один або одразу два посадкових модулі, які створюють SpaceX і Blue Origin. Усе залежить від того, який із цих модулів буде готовий раніше і пройде випробування на орбіті.

Посадковий модуль SpaceX є варіантом космічного корабля Starship, який служить другою сходинкою гігантської ракети Starship. Цей модуль має висоту 52 метри і перед тим, як він вирушить до Місяця, його потрібно заправити на навколоземній орбіті. Після заправки модуль має полетіти до Місяця, де в нього пересядуть астронавти з космічного корабля “Оріон”, і опустяться на поверхню Місяця. Але SpaceX поки ще жодного разу не вдалося повністю успішно запустити Starship у космос і здійснити посадку, не кажучи вже про вихід на стабільну орбіту або заправку в космосі.

Компанія Blue Origin створює посадковий модуль Blue Moon заввишки 16 метрів, який також потрібно заправити на навколоземній орбіті, а потім він вирушить до Місяця і забере астронавтів, щоб доставити їх на поверхню супутника Землі.

Який із модулів буде використаний у 2028 році покажуть випробування на навколомісячній орбіті 2027 року.

Посадка астронавтів програми “Артеміда” поблизу Південного полюса Місяця являє собою більш серйозні проблеми, ніж посадка поблизу місячного екватора в рамках програми “Аполлон”, йдеться у звіті. Круті схили до 20 градусів на Південному полюсі Місяця створюють проблеми для навігації та посадки. З огляду на висоту Starship існує ризик того, що його інерція збережеться після посадки, що призведе до падіння місячного модуля. Хоча посадковий модуль Blue Moon менший, він також може зіткнутися з ризиками під час посадки. Для порівняння, найвищий місячний посадковий модуль із програми “Аполлон” мав висоту всього 7 метрів.

Нарешті, місячний модуль Starship потрібно буде оснастити ліфтом для спуску екіпажу на поверхню, що може створити вкрай небезпечну ситуацію, якщо ліфт відмовить, ідеться у звіті.

Як уже писав Фокус, через діяльність людини Земля уповільнює своє обертання і доба збільшується. Вчені вказують на зростаючу проблему.

Також Фокус писав про те, що нові дата-центри працюватимуть на основі клітин людського мозку.