На Водохрещі завжди своя особлива атмосфера — люди цілими сім’ями йдуть на пляж, щоб поринути в море. Традиційно перед цим проводиться святкова молитва та висвітлюється вода. Якщо раніше ця процедура проводилася лише раз на рік, то з переходом України на Новоюліанський календар очиститься від гріхів у морі можна двічі.

Журналісти Новини.LIVE запитали одеситів, коли вони святкують Водохреща?

Реклама

Традиція 19 січня

Оксана говорить про Водохреща без пафосу й ритуальності. За її словами, війна й постійна напруга змінили ставлення до свят взагалі: тепер вони не завжди асоціюються з урочистістю. Жінка зізнається, що цього року не планує святкувати, адже не має ні настрою, ні внутрішньої потреби. Водночас вона зазначає, що частіше орієнтується саме на 19 січня, як на більш близьку для себе дату.

“Дев’ятнадцятого, мабуть, все ж таки підемо купатися в морі”, — каже Оксана.

Дмитро коротко формулює свою позицію. Для нього Водохреща — це 19 січня, як було заведено в родині з дитинства. Він не бачить потреби щось змінювати, адже саме в цій даті для нього закладений звичний сенс свята. Такий вибір Дмитро називає не впертістю, а вірністю власній традиції.

“Святкуємо дев’ятнадцятого. Ми — консерватори старих поглядів”, — каже Дмитро.

Водохреще в Україні 

Олександра родом не з Одеси, тож її уявлення про водохреще сформовані зовсім в іншому середовищі. Вона розповідає, що в її рідному місті головною традицією було купання саме в річці. Там це сприймалося як щось звичне і природне, без масових заходів та ажіотажу. В Одесі ж, вона не відчуває такого зв’язку зі святом через море, тому й не прив’язує зимове купання саме до Водохреща.

“Я цього року не святкувала, але переважно шостого. Я не з Одеси, але там, де ми родом, то ми купаємося в річці, а в Одесі на Водохрещі не купалися”, — розповідає Олександра.

Для Андрія дата Водохреща — не просто релігійне питання, а позиція. Він каже, що свідомо обирає 6 січня. Такий вибір для нього — частина ширшого процесу самоідентифікації. Цього року Андрій не купався, адже наразі живе не в Одесі, однак досвід занурення в крижану воду у нього вже був — ще до повномасштабної війни.

“Шостого січня. Цього року не купався, бо ми не в Одесі. Але я колись пірнав у Святогірській лаврі на Донеччині”, — згадує Андрій.

Безпека на Водохреща 

Віталій дивиться на водохресні купання насамперед з точки зору безпеки. Він вважає, що занурення в холодну воду може бути корисним лише тоді, коли людина робить це свідомо і поступово. Масові пірнання, каже він, часто стають більше шоу, ніж реальною практикою загартування. Сам Віталій Водохреща не святкує, а замість цього обирає більш спокійні зимові заняття на природі.

“Я взагалі не святкую. Звісно, добре, але це небезпечно. Плюс у тому, що загартовуєшся, але не всі вміють це робити правильно. Я більше люблю зимову рибалку, ніж просто пірнати у воду”, — пояснює Віталій.

Для когось Водохреща — це питання календаря, для когось — безпеки, для когось — принципової позиції. Купання в морі сприймається або як духовний жест, або як ризик, від якого краще утриматися. Але попри різні відповіді, всіх об’єднує спільне прагнення зберегти себе, свою гідність і своє місто навіть у найскладніші часи.

Раніше ми писали, що Одесу накриє морозна погода, варто одягатися тепліше. А також, про те що ворог не відступає навіть у свята, наслідки нічного удару, де є постраждалі. 

Як передає Укрінформ, про це повідомило Міноборони України.

Україна гарантує рівний доступ до отримання статусу УБД для всіх військовослужбовців, незалежно від їхнього громадянства.

Законодавство України не розрізняє захисників за громадянством у питанні надання статусу УБД. Якщо іноземець або особа без громадянства проходить військову службу за контрактом у Збройних силах України, Державній спеціальній службі транспорту або інших законних військових формуваннях і брав (брала) безпосередню участь у бойових діях, він/вона має повне право на статус учасника бойових дій та відповідні соціальні гарантії.

Отже, статус УБД надається іноземцям та особам без громадянства, які:

• офіційно проходять військову службу в складі військових підрозділів (за контрактом);
• виконували бойові (службові) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією РФ.

Правова база для іноземців аналогічна тій, що діє для громадян України, з урахуванням норм про проходження служби іноземцями:

• Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (визначає рівне право на статус для всіх учасників бойових дій);
• Закон України “Про військовий обов’язок і військову службу” (регулює питання служби іноземців за контрактом);
• постанова Кабінету Міністрів від 18 червня 2025 року № 719 (основний документ, що затверджує Порядок надання статусу учасника бойових дій іноземцям та особам без громадянства).

Алгоритм отримання статусу УБД для іноземців-військовослужбовців такий самий, як і для громадян України. Головна умова – наявність документів, що підтверджують факт виконання бойових завдань.

Наразі існують два шляхи оформлення УБД: автоматичний та через спеціальні комісії.

У першому випадку уповноважена особа військової частини вносить дані про виконання бойових завдань до Єдиного державного реєстру ветеранів війни у п’ятиденний термін після початку виконання завдання. Статус надається автоматично.

Інший шлях: у разі неможливості надання статусу в автоматичному режимі із застосуванням Єдиного державного реєстру ветеранів війни командир військової частини подає пакет необхідних документів на розгляд Міжвідомчої комісії (через Мінветеранів). Міжвідомча комісія розглядає документи протягом 30 днів та приймає відповідне рішення.

Іноземець також має право самостійно зібрати документи та надіслати їх до Міжвідомчої комісії (через Мінветеранів) або через ЦНАП (для окремих категорій).

Якщо документи подаються на розгляд Міжвідомчої комісії військовою частиною, пакет має включати:

• копію паспорта з перекладом українською мовою;
• копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;
• довідку (оригінал) форми №6 згідно з Порядком затвердженим постановою №413.

Якщо документи подаються на розгляд Міжвідомчої комісії самостійно, пакет має включати:

• копію паспорта з перекладом українською мовою;
• копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;
• довідку (оригінал) форми №6 згідно з Порядком затвердженим постановою №413;
• повний витяг з інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості”, сформований засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Важливо, що при подачі заяви та оформленні посвідчення використовуються дані паспортного документа іноземця (або документа, що посвідчує особу без громадянства) та військового квитка. Важливо, щоб транслітерація імені та прізвища у військових документах відповідала написаному у паспорті (або його офіційному перекладу).

Отримання статусу УБД є вагомою підставою для подальшого оформлення дозволу на імміграцію в Україну або набуття громадянства України за спрощеною процедурою після завершення контракту.

Якщо військовий подає документи самостійно і додає матеріали іноземною мовою (наприклад, особисті документи), вони повинні мати засвідчений переклад українською мовою. Однак більшість службових документів (накази, довідки) вже створюються українською мовою у частинах.

“Процедура отримання УБД для іноземного добровольця в лавах ЗСУ нічим не відрізняється від процедури для українця. Ваша служба та бойовий досвід – єдиний критерій для надання статусу”, – зауважили у міністерстві.

Як повідомляв Укрінформ, за підсумками 2025 року статус учасника бойових дій у системі Міністерства оборони та ЗСУ отримала 250 781 особа, при цьому майже половина рішень була ухвалена автоматично – поза роботою відповідних комісій.

Фото: mil.gov.ua

25 січня 2026 р. 09:17

0