Як повідомляє телеграм-канал “Пул Первого”, відповідну заяву Лукашенко зробив у відповідь на запитання журналіста щодо можливих наслідків атаки на резиденцію Путіна — як для війни проти України, так і для перспектив політичних домовленостей.

Коментуючи ситуацію, Лукашенко наголосив, що добре обізнаний із маршрутами та місцями перебування російського президента, тому не схильний драматизувати сам факт атаки. Водночас він заявив, що якщо події дійсно відбувалися так, як їх подають офіційні джерела, то йдеться про “тероризм на найвищому державному рівні”. Однак, за його словами, значно важливішим є інше питання — кому це було вигідно і з якою метою.

“Звісно, якщо все було саме так, як це нині подається, то йдеться про “дикий” тероризм на найвищому державному рівні. Це тероризм. Але я думаю не про сам факт, а про те, кому це було потрібно і до яких наслідків могло призвести”, — зауважив посадовець.

Говорячи про можливу причетність України, Лукашенко висловив припущення, що Володимир Зеленський, навіть якщо формально фігурує в цій історії, міг не усвідомлювати наслідків таких дій. При цьому він натякнув на наявність “інших сил”, які, на його думку, можуть стояти за рішеннями українського керівництва, і заявив, що ситуація нібито свідчить про втрату повного контролю над процесами.

“Чи причетний до цього Володимир Олександрович, чи ні — питання відкрите. Думаю, що якщо й причетний, то мінімально. Якщо ж він за цим не стоїть, це свідчить про серйозну небезпеку, адже Україна в такому разі виглядає вже малокерованою. І головне — навіщо це було потрібно? Це дикість, глупота, справжнє безумство. Робити цього не було жодної потреби, бо це ні до чого не призведе. Це факт. Саме так я оцінюю цю ситуацію. А час, зрештою, покаже, що насправді відбулося і що за цим стоїть”, — відповів політик на питання журналіста.

Також Лукашенко заявив, що Росія, за його словами, неодноразово мала можливість завдати ударів по місцях перебування вищого керівництва України, але цього не робила. Він згадав розмови з Путіним, під час яких, як стверджує, обговорювалися радикальні сценарії у відповідь на атаки, однак російський президент нібито категорично відкидав ідеї ударів по “центрах ухвалення рішень”.

“Я вам більше скажу. Коли застосували вперше “Орешник”, деякі гарячі голови (мені Путін розповідав, ми обговорювали) пропонували йому: ось по цих терористах і так далі треба завдати другого удару, а то й по центрах прийняття рішень. Путін категорично з порога відкинув цю ідею”, — додав Лукашенко.

Окрему увагу білоруський лідер звернув на сам об’єкт атаки. За його словами, йдеться про заміську резиденцію, де Путін фактично не мешкає і яка раніше використовувалася для приймання іноземних делегацій у період “нормальних відносин” із Заходом.

Нагадаємо, що у Міноборони РФ показали, як рухалися БпЛА під час “атаки”. За словами військових РФ, підрозділи протиповітряної оборони знищили всі 91 дрони.

Крім того, депутат Держдуми РФ Андрій Колесник пригрозив Україні “жорсткою та неминучою” відповіддю через атаку по маєтку Путіна.

Як передає Укрінформ, про це Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими повідомляє в Телеграмі.

Зазначається, що кількість росіян, які здаються в полон, щороку зростає.

Так, за неповний 2025 рік у полон потрапили більше російських військових, ніж за 2022 і 2023 роки разом узяті.

У середньому щотижня здаються від 60 до 90 військовослужбовців Збройних сил РФ, а в серпні 2024 року цей показник сягав 350 осіб на тиждень.

Із червня 2023 року російські солдати потрапляють у полон частіше, ніж українські в російський.

Зокрема, найбільше полонених взяли в Покровському та Бахмутському районах Донецької області, Курській області та Пологівському районі Запорізької області.

Кількість іноземних найманців у полоні різко зросла в 2025 році. Так, щотижня 2–3 полонених виявляються завербованими громадянами третіх країн. Загалом майже 7% усіх російських військовополонених в Україні — це іноземці з 40 країн світу.

За статистикою, яку вперше публікує проєкт «Хочу жити», типовий російський військовополонений це:

83% – рядовий склад;

13% – сержанти;

майже 3% – офіцери;

вік – від 18 до 65 років;

близько 76% – контрактники (включно з завербованими в тюрмах і ПВК);

19% – мобілізовані;

майже 5% – строковики.

Як зазначається, про примус або обман заявили 24% полонених. Судимості мають 40%, найчастіше – за крадіжки, наркотики, грабіж і розбій, тяжкі тілесні ушкодження та вбивства.

За даними проєкту, лише 7% мають вищу освіту, тоді як 30% не закінчили навіть школу. До війни 38% були безробітними. Майже половина має дітей, зокрема 8% – трьох і більше.

Крім того, у полон потрапили сотні осіб із тяжкими хронічними захворюваннями, зокрема ВІЛ/СНІДом, туберкульозом, діабетом і психічними розладами.

За даними статистики, у межах обмінів на українських захисників до Росії повернули трохи більше ніж 6 тисяч військовополонених, понад половину з них – у 2025 році.

Так, відомо щонайменше про 237 колишніх російських полонених, які після обміну загинули або зникли безвісти, будучи повторно відправленими на фронт. Четверо російських солдатів нині перебувають у полоні вже вдруге.

Наголошується також, що Росія в першу чергу забирає з полону етнічних росіян без тяжких поранень і з коротким терміном перебування в полоні. Іноземних найманців РФ для обміну не запитує.

«Тисячі військовополонених армії РФ, зокрема поранені, хворі та строковики, досі залишаються в Україні. Росія вже четвертий рік відмовляється від обміну за принципом «всіх на всіх», – акцентували у Коордштабі.

Як повідомляв Укрінформ, Україна в межах мирного процесу та гуманітарного треку наполягає на поверненні всіх своїх громадян – військовополонених, цивільних заручників і депортованих дітей за принципом «всіх на всіх».

Фото: ГУР

Родинське Донецької області перебуває під контролем Сил оборони України.