Події
У березні в межах туру «Кіно заради Перемоги!» відбулися 83 покази
У березні в межах Національного туру “Кіно заради Перемоги!” відбулися 83 покази 36 українських фільмів.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомило Державне агентство України з питань кіно.
У Запоріжжі та області внутрішньо переміщені особи могли переглянути фільми “Поводир”, “Чужа молитва”, “Брати. Остання сповідь”, “Снайпер. Білий ворон”, “Земля блакитна, ніби апельсин”, “Сусідка”, “Толока”, “Козаки. Навколо світу”, “Іван Сила”, “Кіборги”, “Щедрик”, “Вулкан”, “Мій карпатський дідусь”, “Мавка. Лісова пісня”, “Фортеця Хаджибей”, “Микита Кожум’яка”, “Безславні кріпаки”, “Максим Оса”.
На Київщині були організовані 13 показів фільмів “Буча”, “Поводир”, “Снайпер. Білий ворон” та “Люксембург. Люксембург” для особового складу Національної гвардії України.
У Миронівці Київської області проходили покази стрічок: “Потяг у 31 грудня”, “Казка старого мельника”, “Мої думки тихі” та “Іван Сила”.
У Волинській, Рівненській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Київській, Львівській та Житомирській областях відбулися 10 кінопоказів для військовослужбовців Національної гвардії України. Демонстрували фільми: “Конотопська відьма”, “Люксембург. Люксембург”, “Нескорений”, “Мої думки тихі”, “Буча”, “Кіборги” та “Скажені сусіди”.
У реабілітаційному центрі Вінницької області для військовослужбовців демонстрували фільм “Найкращі вихідні”.
У Вінницькому обласному молодіжному центрі “Квадрат” відбулися кінопокази стрічок: “Люксембург. Люксембург”, “Пропала грамота” та “Гуцулка Ксеня”.
У військовому госпіталі на Київщині показали фільми “Віддана”, “Кіборги”, “Буча” та “Люксембург. Люксембург”.
У Черкаській області родинам військовослужбовців і внутрішньо переміщеним особам демонстрували фільми “Королі репу”, “Клондайк”, “Козаки. Навколо світу” та “Егрегор”.
У Центрі культури і дозвілля у Київській області було організовано показ кінокартини “Мої думки тихі” для громади та внутрішньо переміщених осіб.
В Одеській області для нацгвардійців провели вісім кінопоказів фільмів “Атлантида”, “Довбуш”, “11 дітей з Моршина”, “Кіборги”, “Безславні кріпаки”, “Королі репу”, “Нескорений “Кіборги”, “Безславні кріпаки”, “Королі репу”, “Нескорений” та “Мої думки тихі”.
В одному з медичних закладів Вінницької області для військових, які проходять реабілітацію та лікування, демонстрували фільми “Довбуш”, “Люксембург. Люксембург” та “Скажені сусіди”.
У Запоріжжі відбувся цикл заходів за участю представників Кобзарського цеху – Миколи Товкайла, Віталія Кобзаря та Ждана Безвербного. Кобзарі виступили з творчими програмами та показами фільмів проєкту “Культура vs війна” для внутрішньо переміщених осіб, військових на реабілітації та студентів.
У Хмельницькій області провели три події в обласному госпіталі ветеранів війни, кадетському корпусі та військовій частині з показами фільму “Мій карпатський дідусь”. На заходи завітав актор і амбасадор туру Богдан Бенюк та голова правління асоціації “Дивись українське!” Андрій Різоль.
У військовому госпіталі Запорізької області демонстрували фільми “Казка старого мельника” та “Люксембург. Люксембург”.
В обласному госпіталі ветеранів війни провели показ фільму “Потяг у 31 грудня”. Також для військових на реабілітації відбувся показ стрічки “Скажені сусіди” на Полтавщині.
У медичному центрі Полтавської області відбулося відкриття кінопростору з показом фільму “Довбуш” та зустріччю з амбасадором туру Олесем Саніним і Андрієм Різолем.
В Інституті Національної гвардії України на Київщині організовано показ фільму “Буча”. Стрічку представили та поспілкувалися з курсантами актор В’ячеслав Довженко, автор сценарію і продюсер Олександр Щур та Андрій Різоль.
Загалом із початку реалізації Туру організовано 2231 кінопоказ 90 українських повнометражних стрічок у 436 населених пунктах та військових частинах 23 областей України, а саме у Вінницькій, Київській, Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Закарпатській, Тернопільській, Рівненській, Чернівецькій, Львівській, Запорізькій, Волинській, Харківській, Одеській, Дніпропетровській, Чернігівській, Івано-Франківській, Полтавській, Сумській, Кіровоградській, Миколаївській, Донецькій, Херсонській та в місті Києві.
Як повідомляв Укрінформ, в Україні відкрили шостий кінопростір для поранених військових.
Фото: Держкіно
Лавреаткою премії імені Леся Курбаса у 2026 році стала режисерка Ніна Хижна за танцювальну виставу «Тут буде сад» із використанням жестової мови за мотивами текстів Олівії Ленґ.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Державне агентство з питань мистецтв та мистецької освіти за результатами засідання Комітету з присудження премії.
«Цьогоріч члени Комітету ретельно розглянули 19 заявок, які надійшли до Держмистецтв від театрів державної, комунальної сфери та приватного сектору, і шляхом відкритого голосування визначили переможця. У творчому змаганні зійшлися митці з дуже різними, подекуди навіть полярними художніми рішеннями», – ідеться в повідомленні.
Ніна Хижна – режисерка та акторка альтернативного незалежного театру «Нафта», заснованого у Харкові у 2018 році. Працює з такими темами, як політичне тіло, війна, безпека, екологія та дбайливість.
Також члени комітету серед претендентів відзначили високий рівень професійної майстерності Дмитра Некрасова «Тіні забутих предків» (Сумський національний академічний театр драми та музичної комедії ім. М.С. Щепкіна) та Станіслава Іванова «Наш клас» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка), які, на жаль, не набрали необхідної кількості голосів.
У Держмистецтв принагідно нагадали, що цього року українська театральна спільнота відзначає 30-річчя з моменту першого вручення премії імені Леся Курбаса, яка стала одним із ключових знаків професійного визнання у сфері театрального мистецтва, символом сміливого мислення та художнього пошуку.
Ця державна нагорода була заснована для вшанування митців, які успадковують традиції українського авангарду та впроваджують новітні естетичні форми в сучасному театрі.
Як повідомляв Укрінформ, у 2025 році лавреатом премії імені Леся Курбаса став режисер Дмитро Захоженко за виставу «Птахи».
Фото: Олександр Осіпов, зі сторінки Театр «Нафта»
Як передає Укрінформ, про це повідомляє неурядова організація PEN Ukraine.
“Основний акцент робіт — шлях від цивільного фотографа, який фіксує наслідки війни, до мобілізації та погляду на війну вже як військового”, – зазначили в Українському ПЕН.
“Перехідний стан” — це серія фоторобіт, яку Костянтин відзняв за період повномасштабного вторгнення. Спершу в експедиціях деокупованою Сіверщиною, Слобожанщиною та Донеччиною. Згодом у ролі штаб-сержанта морської піхоти, де Гузенко фіксував службу морпіхів на різних напрямках: від Миколаївської до Херсонської і Донецької областей.
Виставка є продовженням авторського фотопроєкту Гузенка “Як ми готуємося до війни”, яку фотограф почав ще на початку повномасштабного російського вторгнення.
Проєкт мав розповісти про трансформацію, яку проживає людина від моменту ухвалення рішення про мобілізацію до вступу у військо.
Першим героєм проєкту став український художник Богдан Бунчак.
Як зауважили в ПЕН, Гузенко не встиг закінчити власний проєкт, виставка “Перехідний стан” має на меті зібрати ці роботи в цілісну історію.
“У своїх роботах Костянтин фіксував вплив російсько-української війни на природу, український ландшафт, міста та спільноти. Особливий акцент робив на історіях героїв: від харківських волонтерів до мешканців деокупованих територій та побратимів з морської піхоти”, – зазначили в ПЕН.
“Для того, щоби війна не була сприйнята якось легковажно. Та щоби нащадки, родичі, близькі бачили своїх людей під час виконання, після виконання бойових завдань”, — відповідав Костянтин в інтерв’ю для UAPP про мотивацію та цінність знімати військових.
Виконавчий директор Українського ПЕН Максим Ситніков та заступниця директора Ганна Устинова підкреслили, що для спільноти громадської організації є дуже цінним стати майданчиком для робіт Гузенка.
“Костя — наш добрий друг, він фотографував багато заходів у просторі ПЕН. А ще разом із нашою командою у 2023 році Костя документував перебування в Україні перших делегацій іноземних авторів у межах ініціативи In Solidarity with Ukraine. Під час тих візитів ми щодня проводили разом не менше десяти годин, переїжджаючи з місця на місце у ПЕН-бусі. Тоді у групи — багато в чому завдяки Кості — формувалось тепле відчуття своєї зграї. Дякуємо, друже, за твій талант, почуття гумору та чуйність”, – зазначили керівники Українського ПЕН.
Відкриття виставки відбудеться під час літературно-музичного квартирника ПЕН.
Вхід за попередньою реєстрацією.
Адреса простору PEN Ukraine: метро “Контрактова площа”, вул. Лук’янівська, 14а.
Виставка експонуватиметься протягом березня-квітня під час подій у просторі PEN Ukraine.
Як повідомляв Укрінформ, фотограф, медіапродюсер, учасник проєкту Ukraїner Костянтин Гузенко загинув на фронті 2 листопада 2025 року.
У Миколаєві відкрилася ексклюзивна фотовиставка “Війна в об’єктиві”, присвячена військовим кореспондентам. На виставці представлені 40 фоторобіт 12 авторів, серед яких офіцери відділень комунікацій різних військових підрозділів. Один із них – Костянтин Гузенко.
Фото: Фейсбук-сторінка Bogdan Logvynenko
З нагоди четвертої річниці від початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну в посольстві Франції в Анкарі відбулася панельна дискусія щодо української культури під час війни, як одного з важливих елементів національної стійкості.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
“На окупованих територіях російські війська насильно позбавляють мешканців їхньої ідентичності та культури. Тих, хто чинить опір, знищують. Дітей забирають із сімей, щоб їх усиновили російські сім’ї, а молодих чоловіків насильно залучають до війни проти власних громадян. Все це ретельно задокументовано, але ця реальність менш помітна, ніж шквал ракет, що летять на Київ”, – наголосила у вступному слові колишня посолка Франції в Україні, нині – посолка Франції в Туреччині Ізабель Дюмон.
Присутні наголосили на тому, що українські митці є невід’ємною складовою національної стійкості, а також міжнародної безпеки, бо прийняття знищення культури веде до прийняття знищення держав. У той час, як Росія на тимчасово окупованих територіях намагається знищити ідентичність і переписати історію, діячі української культури фіксують правду, зберігають пам’ять про загиблих, сприяють моральній стійкості у найскладніші часи та історичній тяглості поколінь.
“Імперії завжди більше бояться культури, ніж армій. Армія захищає територію, але культура захищає зміст. Українські митці стали голосом опору. Коли театри руйнувалися, актори виступали в бомбосховищах. Коли ворог намагався переписати нашу історію, письменники писали її заново – чесно, болісно та правдиво. У найпохмуріші моменти музика рятувала українців”, – підкреслив на початку заходу посол України в Туреччині Наріман Джелялов.
Дипломат наголосив, що українська культура витримає всі випробування, бо вона народилася з боротьби та свободи.
Присутні вшанували загиблих внаслідок російської агресії за свободу на незалежність України хвилиною мовчання.
У панельній дискусії “Українські митці перед обличчям війни” взяли участь українські митці і військовослужбовці ЗСУ, зокрема, поетеса Ярина Чорногуз та кобзар Тарас Компаніченко.
“Поезія для мене – це спосіб бути свідком і говорити про найважливіше, говорити правду, говорити про життя. Поезія – це спосіб зберегти пам’ять передусім про тих, хто загинув у боях. На війні мова моїх віршів стала прямішою, менш метафоричною, більш болючою. Бути воїном і митцем – для України природно, але ми ніколи цього не хотіли”, – зазначила під час дискусії поетеса, активістка, бойова медикиня, розвідниця, лавреатка Національної премії України Тараса Шевченка Ярина Чорногуз.
За її словами, поезія допомагає їй зберігати зв’язок із цивільним суспільством, доносити правду про війну як українській авдиторії, так і міжнародній спільноті.
“Війна змінила мене, вона загострила почуття відповідальності та справедливості. Коли пішов у військо, мені не хотіли давати зброю, говорячи, що моя зброя – це бандура, і я заплакав. Тоді й виникло питання: чи має право співати героїчних пісень, закликати когось до боротьби, до жертви своїм життям за Україну той, хто не є військовим і не має зброї в руках”, – підкреслив на панелі композитор, кобзар, бандурист, лідер музичного гурту “Хорея козацька” Тарас Компаніченко.
За його словами, виконання ним історичних пісень – це акт тяглості поколінь й свідчення давньої історії України, бо стародавні, лицарські, літургійні та історичні пісні працюють як «артефакти нашого буття», носії моральних і етичних смислів.
Лідер музичного гурту “Хорея козацька” Тарас Компаніченко та посолка Франції в Туреччині Ізабель Дюмон виконали спільно ліричну пісню “Забудь мене”. Поетка Ярина Чорногуз продекламувала власну поезію в перекладі англійською мовою. Також було продемонстровано фільм «Культура vs війна. Антитіла».
Як повідомляв Укрінформ, у столиці Туреччини на мітингу до четвертих роковин початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну розгорнули 170-метровий прапор України із зображеннями облич захисників, які перебувають у російському полоні або зникли безвісти.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Усі новини1 тиждень agoХристина Соловій про концерт в честь Степана Гіги — чому співачка не виступала
-
Усі новини1 тиждень agoПокинута мамою мавпочка Панч знайшла друга — відео завірусилося в мережі
-
Війна1 тиждень agoВійна в Україні — на фронті загинули молоді захисниці Кара і Лайза
-
Усі новини1 тиждень agoТренди ТікТок — жінка розриває мережу відео з села
-
Одеса1 тиждень agoВибух авто в Одесі — затримали підозрюваного
-
Політика1 тиждень agoЯкщо Росія не припиняє вторгнення, то обсяг допомоги мав би тільки зростати
-
Події7 днів agoУ Львові відкрили виставку художніх робіт Тараса Шевченка
-
Усі новини1 тиждень agoексперт назвав прості дії (фото)