Як передає Укрінформ, про це повідомляє Мінкульт.

Рішення закріплює охоронний статус однієї з найвідоміших фортифікаційних споруд України другої половини XIX століття.

Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна зауважила, що Тараканівський форт – унікальна пам’ятка фортифікаційної архітектури та важлива частина історії Рівненщини й України. Внесення таких об’єктів до реєстру формує належну правову основу для їх охорони та збереження.

Завданням Міністерства культури є фіксувати цінність культурної спадщини та створювати умови, за яких історичні об’єкти отримують належний захист.

У Мінкульті нагадали, що форт, відомий також як Дубенський, розташований неподалік села Тараканів Рівненської області, від якого й походить його сучасна назва. Споруду звели на вершині пагорба у лісистій місцевості в долині річки Іква.

Тараканівський форт збудували за проєктом військового інженера Едуарда Тотлебена. Він є характерним зразком розвитку фортифікаційної архітектури другої половини XIX століття та відображає тогочасні принципи організації оборонних споруд.

Форт використовували під час бойових дій Першої світової війни. Згодом він втратив своє оборонне значення. Нині Тараканівський форт перебуває в аварійному стані та закритий для відвідувачів. Навесні 2026 року частина споруди обвалилася: великі фрагменти цегляної кладки перекрили один із входів до форту.

Споруда перебуває у сфері управління Міністерства оборони України. Її технічний стан потребує особливої уваги з огляду на історичну та архітектурну цінність об’єкта.

Тараканівський форт також має значний туристичний потенціал. Він розташований неподалік міжнародної автомобільної дороги “Київ – Чоп” та є одним із відомих історичних об’єктів Рівненщини.

Як повідомляв Укрінформ, у вересні Дубенський та Острозький замки, що розташовані у Рівненській області, отримали тактильні моделі історичних інтер’єрів.

Це перший в Україні інклюзивний проєкт для людей із порушеннями зору “Via Regia зсередини: тактильні інтер’єри історичних споруд”. Відвідувачі можуть на дотик пізнавати архітектурні деталі й предмети інтер’єру.

Фото: Bo&Ko, flickr

Як передає Укрінформ, про це повідомив Полтавський краєзнавчий музей у Фейсбуці.

Композиція складається з триптиха та п’яти декоративних тарелей із зображеннями Посейдона та морського світу. Під час ремонту басейну панно списали з балансу лікарні та демонтували. Після звернення громадської організації «Двіж Лаб» медзаклад дозволив забрати мистецький твір.

Колектив «Двіж Лаб» публікував в Інстаграмі інформацію, що панно знайшли серед будівельного сміття.

Авторство композиції вдалося встановити завдяки підказкам художниці-керамістки, доцентки Інни Гуржій та народного художника України, професора Олександра Левадного. Вони визначили, що її створив полтавський художник-кераміст Василь Мельник.

Василь Мельник (1928-2015) був членом Національної спілки художників України. Він працював у галузі монументальної кераміки, фарфору та декоративного мистецтва. Його твори експонувалися на міжнародних виставках у Франції, Болгарії та Польщі, а нині зберігаються в музеях Києва, Полтави та інших міст.

Як повідомляв Укрінформ, мозаїчне панно «Птаха» роботи Алли Горської і Віктора Зарецького в селі Гельмязів Черкаської області внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення.

Фото: Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського

Про це вона сказала в інтерв’ю Укрінформу.

“У Нідерландах досі складно позбутися наративу про Росію як “старшого брата” України. Також у старих книгах про Радянський Союз багато різних народів і країн помилково описані саме як “Росія”, – сказала вона.

За її словами, у Нідерландах багато говорять про власне колоніальне минуле, але майже не розглядають Росію через призму колоніалізму. Водночас історія свідчить про тривалу політику захоплення територій, зміни назв міст, переписування історії та придушення національних еліт, зокрема в Україні.

“Також, попри санкції, через різні країни й обхідні схеми до Росії і далі надходять гроші, які, окрім іншого, допомагають фінансувати її пропаганду. У Нідерландах досі недостатньо розуміють, як працює російська пропаганда, і надто часто сприймають Росію як “незбагненну” країну з особливою “російською душею”. Саме такі міфи заважають краще розуміти Україну й інші країни, які після розпаду СРСР отримали можливість самостійно розповідати правду про свою історію та свою ідентичність”, – сказала вона.

Вона також наголосила, що “є величезна нестача знань, тож разом із Франкою Гуммельс (нідерландською історикинею, журналісткою-фрилансеркою, редакторкою та письменницею, – ред.) ми тепер готуємо до виходу книгу. Вона матиме назву “За фасадом”, тому що Росія здебільшого – це красивий фасад”.

Письменниця зазначила, що “зовні в них досі є Ермітаж, усе це “Лебедине озеро” тощо. Дотепер залишається відчуття, ніби між Нідерландами та Росією існує якийсь повітряний міст. А насправді між ними – глибока прірва. Ми не знаємо України. Люди казали: “Це відстала країна. Там усі варвари”. Ні, це не так. У Києві ще у 2016 році на автобусних зупинках були точки доступу до інтернету та Wi-Fi. Це було неймовірно. У нас тоді нічого схожого не було”.

Як повідомляв Укрінформ, у Гаазі прем’єр Нідерландів та президентка Європарламенту обговорили підтримку України.