Про це повідомило Міністерство культури, передає Укрінформ.

“Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка відзначив 115 років української професійної сцени. З цієї нагоди театр відвідала віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна”, – йдеться в повідомленні.

Бережна наголосила, що історія цього театру є дуже символічною.

“У 2025 році він повернув собі справжню дату заснування, яку свого часу намагалася стерти радянська влада. Так само і Україна сьогодні відновлює правдиву історію. Ще в статуті 1910 року було чітко записано — “плекання та розвиток драматичного мистецтва українською мовою”. І через 115 років театр продовжує цю справу», – сказала вона.

115 років Івано-Франківському драмтеатру: Бережна вручила відзнаки та нагороди / Фото: Івано-Франківський драмтеатр

1 / 10

Зазначається, що указом Президента Володимира Зеленського за значний особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність присвоєні почесні звання.

Зокрема, звання «Народний артист України» отримали артисти драми Олексій Гнатковський і Роман Луцький, а також артистка драми Надія Левченко.

Звання «Заслужений артист України» отримали артисти драми Іван Бліндар, Любомир Валівоць, Юрій Вихованець, Андрій Мельник, Олег Панас, а також артистки драми – Ірина Онищук та Інна Смолій.

Окрім цього, головному балетмейстерові Дмитру Леці присвоїли звання «Заслужений діяч мистецтв України».

Директор – розпорядник Андрій Катрич та режисер – постановник Назарій Панів отримали звання «Заслужений працівник культури України».

У день вручення нагород у театрі показали виставу «Гуцульське весілє» – постановку, що відтворює гуцульський весільний обряд XIX століття. У ній задіяний увесь творчий склад театру, а для підготовки команда їздила в експедиції на Гуцульщину.

Як повідомляв Укрінформ, у Міністерстві культури України готують зміни до наказу №745, які дозволять підвищувати заробітну плату працівникам культури.

У лютому у Національній філармонії України встановили навігаційні елементи, виконані шрифтом Брайля. Нові тактильні вказівники визначають шляхи від входу до Колонного залу та Музичного салону філармонії, гардероб і допоміжні приміщення.

Про це інформує пресслужба Міністерства культури, передає Укрінформ.

“Національна філармонія України стає доступнішою для людей з порушеннями зору — в лютому 2026 року у будівлі встановили навігаційні елементи, виконані шрифтом Брайля. Це є продовженням втілення програми інклюзивності та створення безбар’єрного простору”, — йдеться в повідомленні.

Зазначається, що нові тактильні вказівники розташовані на перилах і стінах. Вони визначають шляхи від входу до Колонного залу та Музичного салону філармонії, гардероб і допоміжні приміщення. Рельєфні плани (мнемосхеми) на кожному з поверхів відображають плани екстреної евакуації з будівлі.

У відомстві нагадують, що будівля Національної філармонії оснащена окремими пандусами для підйому на перший і другий поверхи, та має спеціальні місця для людей, які пересуваються в кріслах колісних.

Читайте також: У Львові встановили перший в Україні підйомник на сцену філармонії

Як повідомлялося, Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні реалізується за ініціативи першої леді України Олени Зеленської. Це — комплексний план до 2030 року, спрямований на створення рівних умов у фізичному просторі, цифровій, освітній, економічній та громадській сферах для всіх груп населення.

Мінкульт забезпечує реалізацію Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року та має власні пріоритетні проєкти, як-от «Інформація без бар’єрів» та «Культура без бар’єрів».

Фото: Мінкульт

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.

“Потяг прибуває за розкладом. Історії людей і залізниці” вийшла у литовському бутиковому видавництві Lapas – це стало першим іноземним перекладом книжки. У Литві у перекладі Вітаса Декшніса вона отримала назву Traukinys atvyksta laiku. Ukrainos žmonių ir geležinkelių istorijos (“Потяг прибуває за розкладом. Історія людей та залізниці України”).

“Видавництво має дуже схожий підхід до створення читацького продукту як і The Ukrainians Media, тож я рада цьому співтворенню ще більше”, – написала письменниця, редакторка та журналістка Марічка Паплаускайте.

“24 лютого 2022 року українські залізничні станції стали одночасно прикриттям і головною мішенню для ворога, а залізничники – захисниками держави, відповідальними за евакуацію населення країни. Пунктуальність рейсів перевершила графіки європейських країн: залізничники негайно ремонтували зруйновані страйками колії, відкривали нові залізничні колії, розповсюджували ліки та продукти харчування у вагонах. Залізничники допомогли евакуювати з України понад чотири мільйони людей, а також 115 тисяч собак, котів та інших домашніх тварин. Хроніка розкриває не лише талант письменниці, а й автентичну мову мешканців, чорний гумор часів війни та дух опору – історії українців твердо говорять: залізниці досі працюють за графіком”, – йдеться в анотації до литовського видання.

В Україні книжка “Потяг прибуває за розкладом” вийшла у видавництві “Лабораторія” у 2024 році. Автором передмови став британський актор, письменник і режисер Стівен Фрай. Дизайн обкладинки створив Вадим Блонський.

Книжка філософського репортажу “Життя на межі: Україна, культура та війна” вийшла у найбільшому незалежному видавництві Франції Gallimard. У перекладі Луїзи Анрі вона отримала назву La vie à la lisière. Être ukrainien aujourd’hui (“Життя на межі. Бути українцем сьогодні”).

“Ми з юності читали книжки цього видавництва, в якому публікувалися і публікуються ключові фігури французької літератури та гуманітарних наук. Честь для нас бути серед них”, – написав філософ, есеїст та перекладач Володимир Єрмоленко у Фейсбуку.

Світлину на обкладинці видання зробила українська фотокореспондентка та журналістка Юлія Кочетова.

“Війна змінює найбазовіші виміри людського існування: сприйняття часу й простору, уявлення про красу й любов, про дім і смерть. Вона також породжує нові поняття – як-от “післяжиття”: стан людини, яка вже все втратила. Чому ж період руйнування й крайньої індивідуальної та колективної вразливості водночас висвітлює силу довіри до ближнього й потребу в поезії? Спираючись на свої поїздки в спустошені зони бойових дій, почуті там історії, власні спостереження та зустрічі, автори творили цей пронизливий філософський свідчий текст. Це водночас вікно в реальність і ода літературі – спроба осмислити й передати уроки життя на межі, “у тому місці, де життя вперто бореться за себе і за кожен належний йому міліметр”, – йдеться в анотації до французького видання.

В Україні книжка вийшла у 2025 році у видавництві “Дух і літера”.

Збірка короткої прози “Мої жінки” письменниці, журналістки та волонтерки Юлії Ілюхи вийшла у британському видавництві The Indigo Press. Англійською мовою книжку переклала Ганна Левів. Це вже 14 переклад видання.

Обкладинку створив графічний дизайнер і арт-директор Люк Берд. Ілюстрація на обкладинці – з українського видання, створена Ольгою Ротаєнко.

“Це вражаючий і рідкісний роман, що складається з серії гострих новел про жінок, які зіткнулися з незліченними жорстокостями війни. Він передає голоси і руйнівні переживання тих, кого змусили замовкнути, тих, хто втратив близьких, тих, хто боровся і витримав, і тих, хто зламався. Завдяки оригінальному стилю та поетичній повторюваності безіменні героїні розповідають лаконічні та емоційно заряджені історії, що відтворюють життя під час війни в Україні з болісною інтенсивністю, яка водночас глибоко зворушує”, – написали у анотації до видання.

В Україні книжка-білінгва (українською та англійською мовами) “Мої жінки” вийшла у 2024 році у видавництві “Білка”. Того ж року видання відзначили нагородою Книга року ВВС.

Як повідомляв Укрінформ, роман Вікторії Амеліної “Дім для Дома” отримав грант для виходу на англомовний ринок.

Фото: Читомо