Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
Фільм «Мавка. Справжній міф» виходить у міжнародний прокат
Романтичне фентезі «Мавка. Справжній міф» української режисерки Каті Царик з 5 березня виходить у масштабний міжнародний прокат.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Державне агентство України з питань кіно.
«Закордонна подорож розпочнеться з показів у 80 містах Німеччини та 5 містах Австрії. Мова трансляції – українська з німецькими субтитрами. Згодом географія прокату розшириться на Канаду, США, Чехію, Ізраїль, Нідерланди, Бельгію, Словаччину та Іспанію», – йдеться у повідомленні.
«Мавка. Справжній міф» – нове масштабне романтичне фентезі, що розширює всесвіт Мавка. Лісова пісня для старшої аудиторії.
Стрічка натхненна українською міфологією та легендами про мавок і русалок.
У центрі сюжету – історія кохання Мавки, містичної лісової німфи, та студента-біолога Лук’яна. Замість того щоб згубити його в таємничому лісовому озері, вона обирає почуття. Та темні сили прагнуть повернути її на свій бік.
Фільм створений компанією FILM.UA.
Розклад та квитки у Німеччині та Австрії за посиланням.
Як повідомляв Укрінформ, у національному палаці мистецтв «Україна» відбулася премʼєра романтичного фентезі «Мавка. Справжній міф».
Вихід кінокартини в широкий український прокат запланований на 1 березня.
Фото: Фейсбук / MAVKA
Події
Гендиректором Довженко-Центру став Ігор Гладун
Генеральним директором державного підприємства “Національний центр Олександра Довженка” призначили Ігоря Гладуна.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Міністерство культури України.
Як зазначили у відомстві, Ігор Гладун працює в інституції з серпня 2022 року, відколи став виконавчим директором Довженко-Центру. Тоді команда зосередилася на впорядкуванні фінансово-економічної діяльності та стабілізації роботи підприємства. 13 грудня 2024 року Міністерство культури України поклало на нього виконання обов’язків генерального директора.
У вересні 2025 року указом Президента України Довженко-Центру був наданий статус національного. Цей крок посилив позиції установи в професійній спільноті і закріпив її роль як ключової кіноархівної та культурної інституції держави, підкреслили в Мінкульті.
У відомстві наголосили, що команда Міністерства культури і Державного агентства України з питань кіно продовжує спільну роботу з керівництвом Довженко-Центру над стратегічними ініціативами з розвитку, збереження і популяризації української кінематографічної спадщини.
Як повідомляв Укрінформ, у грудні 2025 року Національний центр Олександра Довженка у результаті перерозподілу Державним агентством України з питань кіно бюджетних коштів отримав додаткове фінансування на суму 2,5 млн грн.
Перше фото: hromadske.ua
Події
На маркетплейсах заблокували продаж понад 150 найменувань книг із РФ та Білорусі
Протягом лютого Державний комітет телебачення та радіомовлення заблокував продаж на маркетплейсах понад 150 найменувань російської та білоруської видавничої продукції.
Про це повідомляє сайт Держкомтелерадіо, передає Укрінформ.
“У лютому фахівці відомства виявили факти незаконного розміщення інтернет-магазином «Модні подарунки онлайн» на маркетплейсі Prom.ua та на створеному на його платформі вебсайті, а також інтернет-магазинами RBP-Books та Oasis на маркетплейсі Rozetka.ua комерційних пропозицій щодо продажу понад 150 найменувань російської та білоруської видавничої продукції“, – йдеться у повідомленні.
У Держкомтелерадіо зазначають, що у взаємодії з адміністраціями зазначених онлайн-платформ виявлені товарні позиції оперативно видалено. Суб’єктам електронної комерції, які розмістили заборонені товари на маркетплейсах, надіслані попередження щодо неприпустимості провадження діяльності у видавничій справі з порушенням вимог українського законодавства.
Як повідомлялося, Державний комітет телебачення і радіомовлення спільно зі Службою безпеки України виявили черговий інтернет-магазин – «Книжный мир», який здійснював протиправну діяльність з реалізації видавничої продукції держави-агресора.
Фото ілюстративне: facebook.com/georgiy.kasianov
-
Суспільство6 днів agoЗеленський нагородив ще 40 військових
-
Події6 днів agoВсеукраїнський рейтинг «Книжка року-2025» оголосив переможців
-
Суспільство6 днів agoСесія Одеської обласної ради: біджетні питання та спільне майно Анонси
-
Одеса6 днів agoЧому Україні потрібні оборонні союзи з Заходом
-
Війна5 днів agoВідстрочка від мобілізації для звільнених з полону
-
Війна6 днів agoПам’яті художника-кераміста, добровольця Віталія Киркач-Антоненка (позивний «Красивий»)
-
Відбудова5 днів agoНа відбудові Трипільської ТЕС викрили розкрадання понад 50 мільйонів
-
Відбудова5 днів agoУкраїна отримала три потужних трансформатори від японського агентства JICA
