Connect with us

Події

У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»

Published

on


У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.

Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.

“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.

Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.

“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.

“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.

Читайте також: Братчики кобзарського цеху – майстри невтрачених традицій

У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.

“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.

“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.

Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.

Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.



Джерело

Події

До міжнародного каталогу дитячої літератури «Білі круки-2026» увійшли три українські книжки

Published

on


Три українські книжки увійшли до міжнародного щорічного каталогу книжкових рекомендацій дитячої та юнацької літератури «Білі круки-2026» (The White Ravens 2026).

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.

Каталог, який укладають експерти Міжнародної молодіжної бібліотеки у Мюнхені, оприлюднили напередодні Франкфуртського книжкового фестивалю.

До каталогу потрапила книжка Олексія Коваленка «Хто такі хижі рослини?» з ілюстраціями Дарії Філіппової, надрукована Видавництвом Старого Лева. Її зарахували до пізнавальної літератури та рекомендують читачам від 9 років.

«Рослини довкола такі звичні, аж часто непомітні. Але є і такі, що дійсно можуть здивувати! Адже хижі рослини – справжні зелені мисливці! Вони не вміють бігати чи стрибати, та полюють напрочуд спритно. Деякі з них можуть з’їсти не лише дрібну комашину, а й пуголовка чи личинку комара. Ловлять вони найрізноманітнішими способами, деякі навіть навчилися полювати під землею! У книжці зібрано найцікавіше про цих дивовижних хижаків. Тож приготуйтеся до неймовірної подорожі у світ рослин!» – ідеться в анотації до книжки.

Експерти The White Ravens звернули увагу на поєднання тексту та зображень у книжці й велику кількість фактів про різноманіття рослин, які живляться іншими живими організмами. Окремі розділи присвячені конкретним видам. Серед них – росички, венерина мухоловка, пухирники, які ловлять здобич у ставках і річках, та непентеси, або тропічні глечикові рослини, які заманюють жертв у трубчасті пастки. Розповіді про рослини доповнюють короткі екскурси в історію дослідників і природознавців, зокрема Чарльза Дарвіна. Укладачі назвали книжку водночас дещо моторошною, захопливою і насиченою фактами.

Читайте також: Жадан і Світоліна написали книжку для дітей і підлітків «Перша ракетка»

Також до каталогу увійшла книжка Анни Повх «Це дівчача справа! 36 історій, які звільнять тебе від стереотипів» з ілюстраціями Ольги Гайдуш, що вийшла друком у видавництві «Ранок». Видання рекомендують читачам від 11 років.

«Увага: ця книжка потрібна кожній дівчинці-підлітці! Адже рано чи пізно кожна зустрінеться з гендерними стереотипами: “Ти ж дівчинка! Зроби макіяж”, “Будь приязною”, “Ця справа не для дівчат”… Але точно наша справа – нарешті здолати всі упередження й міфи! У книжці зібрано 36 розповідей сучасниць про те, як стереотипи вплинули на їхнє життя. Після кожної історії авторка на друзочки руйнує стереотип і навчає цього читачок. Зовнішність, характер, стосунки, галузь діяльності, фемінізм – простір для боротьби широчезний. А ця книжка кожній читачці додасть упевненості й наснаги до цього!» – зазначається в анотації.

Укладачі The White Ravens також відзначили яскраві ілюстрації та підтримувальний характер видання. На їхню думку, книжка має допомогти підліткам зміцнювати впевненість у собі й не виростати з переконанням, що з ними «щось не так» лише тому, що вони не відповідають поширеним стереотипам. У каталозі зазначають, що книжка може бути корисною не лише дівчатам, а й хлопцям та небінарним підліткам.

В Україні книжку також відзначили у добірці «Топ БараБуки» за 2025 рік як одне з найкращих пізнавальних видань.

Крім того, до каталогу потрапила книга Саші Войцехівської «Святкове бінго» з ілюстраціями Ольги Ребдело, яку випустило видавництво «Муркіт». Видання рекомендують дітям від 5 років.

«Вікторія понад усе чекає на Святого Миколая. Вона завчасно написала йому листа, спекла пригощення й навіть придумала помінятися подушками з дідусем – під його величезну, певно, вміститься ще більше подарунків. Та хто ж знав, що саме напередодні зустрічі з Миколаєм у дівчинки випаде перший зуб і в гості завітає ще й Зубна фея? У затишній кімнаті починається справжнє змагання: хто з чарівних гостей устигне першим покласти свій подарунок під подушку і чиє свято виявиться важливішим? “Святкове бінго” – дотепна історія для родинного читання, яка не лише розсмішить і дітей, і батьків, а й розповість, звідки пішла традиція ховати подарунки на Миколая та хто й навіщо придумав Зубну фею», – ідеться в анотації.

Експерти The White Ravens відзначили ситуаційний гумор та дещо іронічний тон книжки.

Цьогорічний каталог «Білі круки» містить 216 книжок для дітей і підлітків, виданих 46 мовами у 62 країнах і територіях.

Над добіркою працювали близько 20 експертів із дитячої та юнацької літератури. Під час відбору вони враховують універсальність порушених тем, літературну та візуальну якість книжок, а також новаторський підхід або дизайн.

Обкладинку цьогорічного каталогу створила хорватська художниця Венді Верніч.

Уперше до «Білих круків» українська книжка потрапила у 2001 році. Це була «Рукавичка» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», яку проілюстрував Володимир Голозубів.

Як повідомляв Укрінформ, українська тенісистка Еліна Світоліна та письменник Сергій Жадан разом написали книжку для дітей та підлітків «Перша ракетка».

Перше фото ілюстративне: Дія



Джерело

Continue Reading

Події

У Києві відкриється виставка «Свідок вічності», присвячена пам’яті жертв Бабиного Яру

Published

on


Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури України.

Виставка відбудеться до 85-х роковин розстрілів у Бабиному Яру.

Ініціаторка проєкту – заступниця голови Національної спілки художників України Ганна Ярова.

У виставці візьмуть участь 60 художників, які представлять близько 80 творів. Частину робіт митці створили спеціально для проєкту під час літньої артрезиденції.

Проєкт порушує питання, що є особливо важливим сьогодні, коли відходить покоління безпосередніх свідків трагедії: як зберегти живу пам’ять, коли останній голос очевидця поступово стає архівом.

Читайте також: У Бабиному Яру вшанували пам’ять жертв геноциду ромів

Відкриття відбудеться 25 вересня о 15:00.

Виставка триватиме до 4 жовтня.

Як повідомлялось, в Україні 29 вересня вшановують пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру, що стала одним із найжахливіших символів Голокосту.

Перше фото ілюстративне: ОП



Джерело

Continue Reading

Події

Уряд підтримав пропозицію Мінкульту про встановлення у Києві пам’ятника Мазепі

Published

on



Кабінет міністрів підтримав пропозицію Міністерства культури про встановлення у Києві пам’ятника гетьману Івану Мазепі.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури України.

“Кабінет міністрів України підтримав пропозицію Міністерства культури України щодо встановлення у Києві пам’ятника гетьману України Івану Мазепі. Його пропонують розмістити на бульварі Тараса Шевченка – на місці демонтованого пам’ятника Володимиру Леніну,” – ідеться в повідомленні.

Встановлення пам’ятника – це ініціатива Президента Володимира Зеленського, озвучена 28 червня під час відзначення 30-річчя Конституції України на території Києво-Печерської лаври.

Її реалізацію передбачає Указ Президента від 21 серпня № 781 “Питання вшанування пам’яті гетьмана України Івана Мазепи”.

Віцепрем’єр-міністерка з питань гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна зауважила, що Мазепа – одна із ключових постатей української історії, державотворець, який послідовно відстоював політичну суб’єктність України та підтримував розвиток української культури й освіти, тому Київ має гідно вшанувати його пам’ять у публічному просторі.

Читайте також: Зеленський підписав указ про встановлення пам’ятника Івану Мазепі в Києві

Для визначення вигляду майбутнього пам’ятника проведуть відкритий конкурс на найкращий ескізний проєкт. Його організацію забезпечать Мінкульт разом із Державним агентством з питань мистецтв та мистецької освіти і Київською міською державною адміністрацією.

Міністерство культури також стане замовником проєктування та виготовлення пам’ятника.

Встановлення пам’ятника та благоустрій прилеглої території фінансуватимуть із бюджету Києва. Для проєктування й виготовлення пам’ятника також можуть залучати кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.

Остаточну вартість визначать після проведення конкурсу та затвердження проєктно-кошторисної документації.

Як повідомляв Укрінформ, у вересні Міністерство культури, благодійний фонд Київської школи економіки KSE Foundation, Український інститут книги та міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал” оголоcили старт збору коштів на нову грантову програму, спрямовану на підтримку малих видавництв.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.