Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
Режисер серіалу «Спіймати Кайдаша» екранізує підлітковий роман Кокотюхи
Пригодницький детектив для підлітків «Гімназист і Чорна рука» письменника Андрія Кокотюхи екранізують.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Читомо.
Режисером стрічки стане Олександр Тіменко – режисер-постановник і сценарист із досвідом роботи над ігровими та документальними проєктами. Серед його робіт – «Спіймати Кайдаша», «Катерина», «Потяг до життя» та інші. З 2023 року Олександр проходить службу в лавах ЗСУ.
Продюсерка та ініціаторка проєкту – Іванна Хіцінська, членкиня Української кіноакадемії, продюсерка документальних та ігрових проєктів і лауреатка Національної кінопремії «Золота Дзиґа».
Виробництво фільму виконуватиме компанія WAYA Profuction.
Уже також представили тизер фільму.
Головний герой стрічки тринадцятирічний Юрко Туряниця щоразу, коли бачить несправедливість, не може залишитися осторонь. Саме через це він стає дотичним до небезпечного розслідування, в якому намагаються захистити добре ім’я ветерана російсько-української війни, якого намагається дискредитувати ворожа пропаганда. Під час цього Юрко та його друзі відкривають для себе маловідомі сторінки української історії.
Майбутній фільм орієнтований на глядачів віком 12–14 років. Команда прагне говорити з підлітками не про них, а їхньою мовою – через пригоди, дружбу, гумор, перше кохання, сумніви та складні моральні вибори.
Наразі проєкт перебуває на етапі девелопменту за підтримки Українського культурного фонду.
Команда працює над повнометражним сценарієм, розрахованим орієнтовно на 90 хвилин екранного часу, режисерським і візуальним баченням фільму та міжнародним презентаційним пакетом.
Зокрема, автор книжки очолює роботу з адаптацією сценарію, що дозволить зберегти характери героїв і сюжет книжки, водночас адаптувавши їх до сучасної кіномови.
«Коли вийшов мій твір, російське вторгнення в Україну тривало вже рік, і мені було дуже важливо показати світоглядну залученість юних українців до змін у країні. Герої захищають добре ім’я ветерана АТО, яке намагається паплюжити ворожа пропаганда, і водночас відкривають для себе сторінки історії України, що розповідають про участь їхніх ровесників у протистоянні одвічному ворогу. Але все це не прозвучало б так і книга не стала б однією з улюблених, якби важливі сенси автор не загорнув у форму гостросюжетного детективу», – зауважив Кокотюха.
За його словами, читач, а тепер і глядач, стежить за перебігом подій, переживає за героїв, разом із ними припускається помилок, та все ж повертається на вірний шлях. «Фінал показує не лише притаманну жанру перемогу Добра над Злом, а й дає розуміння, для чого герої шукають істину, ризикують та яку важливу мету переслідують», – додав автор роману.
«Гімназист і Чорна рука» підготовлений за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Мистецтво в кадрі». Партнери проєкту – Одеська кіностудія та латвійська продакшн-компанія Sunday Rebel Films.
Тіменко, розповідаючи про стрічку, зазначив: «Підлітки дуже чутливі до уваги. Кіно для підлітків – один із найяскравіших проявів уваги до них із боку дорослих, батьків і суспільства загалом. Шлях дорослішання завжди тернистий, тому підліткові важливо мати можливість спілкуватися з дорослими, які щиро його поважають, співчувають його пошукам сенсів і готові ділитися власним досвідом. Ми прагнемо донести до юного глядача думку, що запорукою успіху є воля та прагнення до перемоги – передусім над собою».
«Найважливіше для нас – уникнути будь-якої штучності й фальші, адже підлітки відчувають їх дуже тонко. Водночас ми хочемо м’яко звернути увагу на обставини, які можуть свідчити про небезпеку, застерегти від необдуманого ризику й допомогти знайти правильний бік», – підкреслив режисер.
Коментує фільм і продюсерка Іванна Хіцінська: «Для мене «Гімназист і Чорна рука» – насамперед історія Юрка. Він бачить те, що дорослі вже перестали помічати. Не тому, що розумніший за них, а тому, що ще не навчився миритися з несправедливістю. Саме такими героями сьогодні захоплюються підлітки – не безстрашними й бездоганними, а справжніми. Тими, хто сумнівається, помиляється, але все одно знаходить у собі сміливість зробити правильний вибір».
«Настав час українським підліткам отримати власного героя – того, хто говорить їхньою мовою, живе в українських реаліях, дружить, помиляється, закохується, шукає правду і вчиться робити складний моральний вибір», – додала вона.
Також Хіцінська зауважила, що для неї «Гімназист і Чорна рука» – це значно більше, ніж екранізація успішної книжки. Це можливість створити українську підліткову кінофраншизу і зробити ще один крок до того, щоб українські діти дорослішали не лише зі світовими, а й із власними героями. Бо культурна самоідентифікація починається з історій, у яких люди впізнають себе .
Як повідомляв Укрінформ, у Києві завершили зйомки фільму «Місто» режисера Станіслава Битюцького – сучасної кіноадаптації роману Валер’яна Підмогильного.
Фото Укрінформу можна купити тут
Події
Netflix придбав біографічний фільм «Аведон», показ цьогоріч
Популярний стримінговий сервіс Netflix придбав біографічний фільм «Аведон» (Avedon), його показ на платформі запланований пізніше цього року.
Про це повідомив The Hollywood Reporter, передає Укрінформ.
«Аведон» – це документальний біографічний фільм кінорежисера й лавреата премії «Оскар» Рона Говарда, який розповідає про життя та творчість легендарного американського фотографа Річарда Аведона.
Його вважають одним із найвідоміших фотографів XX століття.
«Мене завжди приваблювали історії, які допомагають нам краще зрозуміти видатних людей. Річард Аведон був художником, чиї роботи продовжують резонувати не лише завдяки створеним ним надзвичайним образам, а й завдяки людяності та допитливості, що стоять за ними», – зазначив Говард.
Світова прем’єра стрічки відбулася 17 травня на Каннському кінофестивалі.
Вихід американського біографічного фільму на платформі Netflix запланований пізніше цього року.
Говард здобув дві премії «Оскар» за фільм «Ігри розуму» (2021) у категоріях «Найкращий фільм» та «Найкращий кінорежисер».
Річард Аведон помер у 2004 році, йому був 81 рік.
Як повідомляв Укрінформ, номінант на премію «Оскар» ірландський актор Колін Фаррелл («Банші Інішерина», «Александр») зніметься у трилері «Погані Бріджит» (Bad Bridgets) для стримінгової платформи Netflix.
Фото: UNSPLASH
Події
Посол Ізраїлю з дружиною представили у Києві «Посібник для майбутніх дипломатів та їхніх батьків»
Посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський і його дружина, аташе з питань культури Регіна Шафір, представили свою книгу «Як виростити дипломата в домашніх умовах: посібник для майбутніх послів та їхніх батьків» українською мовою.
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, дружина посла створила ілюстрації до книги.
«Це була ідея Регіни. Якщо не враховувати трьох дітей, це ми вперше вирішили поєднати наші зусилля і написати спільну книжку. Текст написав я, але головне – це малюнки, які зробила Регіна, вона відома художниця в Ізраїлі. Ми її почали взимку минулого року», – зазначив дипломат.
У посібнику посол наголошує, що робота дипломата розпочинається набагато раніше, ніж коли ти вдягаєш серйозний костюм. «Майбутні переговори про кордони та союзи починаються з найпростішого: хто митиме посуд? Хто обере мультик? Хто зʼїсть останню шоколадку?» – зауважує Бродський.

Він нагадав, що менш ніж за тиждень залишає посаду посла в Україні після 5 років роботи.
Як повідомляв Укрінформ, поетеса, бойова медикиня та розвідниця, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка Ярина Чорногуз анонсувала вихід своєї дебютної прозової книжки.
-
Одеса1 тиждень agoСергій Братчук про атаки РФ на Одещину та порти України
-
Суспільство7 днів agoЛипень став найнебезпечнішим місяцем для Одещини
-
Україна6 днів agoКордон з Польщею — на ПП Шегині-Медика утворилася величезна черга
-
Одеса6 днів agoУночі 20 липня 2026 року в Одесі пролунали вибухи
-
Події1 тиждень agoНа Венеційському кінофестивалі покажуть документальний фільм про Маска
-
Події1 тиждень agoВ Україні започаткували нову літературну нагороду
-
Події1 тиждень agoУ Музеї історії Києва відкрили виставку, присвячену розвитку військової медицини
-
Суспільство1 тиждень agoЛипень виявився найризикованішим місяцем для Одещини
