Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
Довженко-Центр цьогоріч отримає додаткове фінансування
Національний центр Олександра Довженка у результаті перерозподілу Державним агентством України з питань кіно бюджетних коштів отримає у 2025 році додаткове фінансування на суму 2,5 млн грн.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Міністерство культури.
“Міністерство культури України спільно з Державним агентством України з питань кіно оперативно врегулювали фінансові питання Національного центру Олександра Довженка, що виникли у 2025 році”, – зазначили у відомстві.
Необхідні кошти були перерозподілені Держкіно в межах бюджетної програми, що дало змогу забезпечити роботу Довженко-Центру, зокрема своєчасну виплату заробітної плати працівникам та оплату комунальних послуг.
“Рішення про перерозподіл бюджетних коштів на суму озвученої потреби у 2,5 млн грн дозволило вирішити поточні питання з виплатами в Довженко-Центрі, а також гарантувати виконання його статутних завдань із збереження та популяризації українського кіномистецтва”, – підкреслили в Мінкульті.
Інституція стабільно виконуватиме статутні завдання із збереження та популяризації українського кіномистецтва, наголосили в міністерстві.
Як головний розпорядник коштів Мінкульт очікує від Держкіно фінального звіту про вжиті заходи й повне погашення зобов’язань перед працівниками Довженко-Центру.
Довженко-Центр є ключовою інституцією у сфері збереження й осмислення української кіноспадщини – архівом, дослідницьким та культурним простором, який формує сучасний погляд на історію українського кіно і працює з ним у міжнародному контексті, наголосили в Мінкульті.
“Одна зі стратегічних цілей команди Мінкульту – посилення інституційної спроможності культурних інституцій. Щоб вони мали фінансову стабільність, можливості для розвитку, масштабування та стратегічного планування своєї діяльності”, – зазначила віцепрем’єр-міністерка з питань гуманітарної політики — міністерка культури України Тетяна Бережна.
Як ідеться у дописі, зараз Мінкульт спільно з Держкіно та командою Довженко-Центру напрацьовує рішення щодо посилення фінансової автономії установи у 2026 році. Йдеться про створення умов для сталої роботи Довженко-Центру, захисту трудових прав його працівників і безперервного виконання місії зі збереження, дослідження й популяризації українського кіномистецтва.
Як повідомляв Укрінформ, у вересні 2025 року Президент Володимир Зеленський офіційно надав державному підприємству “Національний центр Олександра Довженка” статусу національного.
Фото: hromadske.ua
Події
Український ансамбль Partes виступив у Нідерландах і Німеччині
Український ансамбль Partes під орудою Наталії Хмілевської завершив концертний тур Нідерландами та Німеччиною, присвячений популяризації української духовної музики та традиції багатоголосся.
Як повідомляє Укрінформ з посиланням на Open Opera Ukraine, тур розпочався в Амстердамі (Muziekgebouw aan ’t IJ) і охопив Утрехт, Маастрихт, Алмере та Кельн.
Концерти пройшли в різдвяну пору і зібрали повні зали. Нідерландські критики відзначали, що звучання ранньої української музики водночас знайоме і унікальне, підкреслюючи її самобутню культурну основу, розповіли в Open Opera Ukraine.
Перед одним із концертів учасниця ансамблю, музикознавиця та кураторка Анна Гадецька нагадала про складні умови роботи українських музикантів під час війни: «Організація цього концерту була складною, адже в нашій країні електрика доступна лише кілька годин на день».
У програмах звучала українська духовна музика XVII–XVIII століть – твори Максима Березовського, Миколи Дилецького, Андрія Рачинського та інших авторів, зокрема і тих, чиї імена не збереглися в рукописах. Репертуар Partes – це partesny спів, українська барокова багатоголосність a cappella, яка може розгортатися до 12 голосів. Кожен твір супроводжується ретельним дослідженням архівів і історичного контексту, увагою до текстів і вимови.
Український ансамбль Partes виступив у Нідерландах і Німеччині / Фото: Arkady Mitnik
Концерт у Німеччині відбувся в межах виставки вітражів «Світло в темні часи. Середньовічні вітражі з Музею Ханенків у Києві» та серії :unlimited центру старовинної музики zamus, що поєднує ранню музику з сучасними мистецькими практиками. Концерт завершився солдаутом, організатори додавали стільці, щоб розмістити всіх охочих.
25 грудня відбудеться різдвяна трансляція запису кельнського концерту на каналі WDR 3 німецького суспільного мовника, що зробить українську барокову спадщину доступною ширшій аудиторії.
Як повідомляв Укрінформ, у Берліні відбувся великий концерт української різдвяної пісні.
Події
«Театральний інфобум» назвав найкращих драматургів і режисерів 2025 року
Експерти ІІ Київського рейтингу Укрінформу «Театральний інфобум-2025» визначили найкращих театральних драматургів та режисерів 2025 року.
Про це повідомляє Укрінформ.
За результатами експертного голосування до топу кращих українських драматургів увійшли:
- Андрій Бондаренко (за інсценізацію «Brecht.Cabarett» Київський академічний театр «Золоті ворота»);
- Володимир Тука (за «П’єса 22 або Шлях героя», Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки);
- Аліна Сарнацька (за п’єсу «Баланс», Театр Ветеранів);
- Сергій Кулибишев (за п’єсу «Поліандрія», Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка);
- Оксана Гриценко (за п’єсу «Я повернусь», Київський академічний театр «Золоті ворота»);
- Максим Курочкін (за п’єсу «Три швидкі та модні у цьому сезоні перукарки» Київський національний академічний Молодий театр);
- Тамара Трунова (за виставу «Робота з Тінню», Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра);
Переможцем у номінації «Найкращий драматург/драматургиня» стала Аліна Сарнацька.
У спеціальний номінації «Найкращий драматург/драматургиня. Вибір Укрінформу» переміг Андрій Бондаренко.
Кращими театральними режисерами 2025 року, за оцінкою експертів, стали:
- Тамара Трунова за виставу «Робота з Тінню» (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра);
- Євген Лавренчук за виставу «Реквієм» (Національний будинок музики / Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка);
- Дмитро Захоженко за виставу «Король Лір» (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра);
- Іван Уривський за виставу «Макбет» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка);
- Оксана Дмітрієва за виставу «Brecht.Cabarett» (Київський академічний театр «Золоті ворота»);
- Давид Петросян за виставу «Гедда Ґаблер» (Київський академічний драматичний театр на Подолі);
- Андрій Жолдак за виставу «Дім» (Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки);
- Артем Вусик за виставу «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» (Малий театр);
- Дмитро Весельський за виставу «Патетична соната» (Київський національний академічний Молодий театр);
- Слава Жила за виставу «Сойка» (Київський академічний театр «Актор»);
- Дмитро Леончик за виставу «Ковзанка» (Київський академічний театр «Золоті ворота»).
Переможницею у номінації «Найкращий режисер/режисерка» стала Тамара Трунова.
У спеціальній номінації «Найкращий режисер/режисерка. Вибір Укрінформу» переміг Дмитро Захоженко.

В номінаціях «Найкращий драматург/драматургиня», «Найкращий режисер/режисерка» номінувалися митці за роботи, прем’єри яких відбулися у театрах Києва в період з 1 грудня 2024 року по 1 грудня 2025 року. Голосування рейтингове, 1 голос експерта – 1 бал.
Експертами Київського рейтингу Укрінформу «Театральний інфобум – 2025» є: Ольга Байбак, культурна менеджерка, начальниця відділу зовнішніх комунікацій Національної спілки театральних діячів; Ганна Веселовська, театрознавиця, театральна критикиня, доктор мистецтвознавства; Ірина Зубченко, театрознавиця і театральна критикиня, завідувачка відділу історії театру Музею театрального, музичного та кіномистецтва; Людмила Олтаржевська, театрознавиця, експертка театральних фестивалів; Ольга Стельмашевська, театрознавиця, театральна критикиня; Ганна Шерман, театрознавиця, старша викладачка кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого; Віра Доленко, фахівець редакції радіотеатру головної редакції літературних передач і радіотеатру творчого об’єднання “Радіо “Культура” дирекції “Українське радіо”; Сергій Винниченко, театральний аналітик, засновник проєкту «Театральна риболовля»; Дмитро Єрьомін, театральний блогер; Яна Ягніченко, театральна блогерка; Людмила Семенюк, артблогерка; Любов Базів, культурна оглядачка Укрінформу.
Як повідомлялося, Київський рейтинг Укрінформу «Театральний інфобум» було започатковано Укрінформом у 2024 році з метою популяризації здобутків вітчизняного театру під час повномасштабної війни, висвітлення українського театрального процесу та інформаційної підтримки митців.
Це щорічний рейтинг найкращих київських вистав, акторів, режисерів, драматургів, де переможців визначають експерти (критики, театрознавці) шляхом голосування.
-
Одеса1 тиждень agoЗатори біля Паланки — ситуація на кордоні з Молдовою
-
Події1 тиждень agoУ Львові й Дніпрі закриваються книгарні «Ноти» і «Ніша»
-
Одеса1 тиждень agoБлекаут в Одесі 2025 р— як люди справляються з відключеннями світла
-
Усі новини1 тиждень agoПохорон Степана Гіги — що сказав його друг на церемонії прощання
-
Суспільство1 тиждень agoСвириденко взяла участь у церемонії запаленні Ханукії у приміщені українського уряду
-
Усі новини1 тиждень agoІдеї чаю — що додати в напій, щоб він був ще смачнішим
-
Усі новини1 тиждень agoМаша Полякова чоловік – Еден Пассареллі їде до України
-
Відбудова1 тиждень agoУряд оновив розрахунок вартості ремонту за програмою єВідновлення
