Connect with us

Події

У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»

Published

on


У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.

Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.

“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.

Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.

“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.

“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.

Читайте також: Братчики кобзарського цеху – майстри невтрачених традицій

У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.

“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.

“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.

Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.

Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.



Джерело

Події

В Анкарі відбулася панельна дискусія «Українські митці перед обличчям війни»

Published

on


З нагоди четвертої річниці від початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну в посольстві Франції в Анкарі відбулася панельна дискусія щодо української культури під час війни, як одного з важливих елементів національної стійкості.

Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.






В Анкарі відбулася панельна дискусія «Українські митці перед обличчям війни» / Фото: Ольга Будник, Укрінформ

1 / 11

“На окупованих територіях російські війська насильно позбавляють мешканців їхньої ідентичності та культури. Тих, хто чинить опір, знищують. Дітей забирають із сімей, щоб їх усиновили російські сім’ї, а молодих чоловіків насильно залучають до війни проти власних громадян. Все це ретельно задокументовано, але ця реальність менш помітна, ніж шквал ракет, що летять на Київ”, – наголосила у вступному слові колишня посолка Франції в Україні, нині – посолка Франції в Туреччині Ізабель Дюмон.

Присутні наголосили на тому, що українські митці є невід’ємною складовою національної стійкості, а також міжнародної безпеки, бо прийняття знищення культури веде до прийняття знищення держав. У той час, як Росія на тимчасово окупованих територіях намагається знищити ідентичність і переписати історію, діячі української культури фіксують правду, зберігають пам’ять про загиблих, сприяють моральній стійкості у найскладніші часи та історичній тяглості поколінь.

“Імперії завжди більше бояться культури, ніж армій. Армія захищає територію, але культура захищає зміст. Українські митці стали голосом опору. Коли театри руйнувалися, актори виступали в бомбосховищах. Коли ворог намагався переписати нашу історію, письменники писали її заново – чесно, болісно та правдиво. У найпохмуріші моменти музика рятувала українців”, – підкреслив на початку заходу посол України в Туреччині Наріман Джелялов.

Дипломат наголосив, що українська культура витримає всі випробування, бо вона народилася з боротьби та свободи.

Присутні вшанували загиблих внаслідок російської агресії за свободу на незалежність України хвилиною мовчання.

У панельній дискусії “Українські митці перед обличчям війни” взяли участь українські митці і військовослужбовці ЗСУ, зокрема, поетеса Ярина Чорногуз та кобзар Тарас Компаніченко.

“Поезія для мене – це спосіб бути свідком і говорити про найважливіше, говорити правду, говорити про життя. Поезія – це спосіб зберегти пам’ять передусім про тих, хто загинув у боях. На війні мова моїх віршів стала прямішою, менш метафоричною, більш болючою. Бути воїном і митцем – для України природно, але ми ніколи цього не хотіли”, – зазначила під час дискусії поетеса, активістка, бойова медикиня, розвідниця, лавреатка Національної премії України Тараса Шевченка Ярина Чорногуз.

За її словами, поезія допомагає їй зберігати зв’язок із цивільним суспільством, доносити правду про війну як українській авдиторії, так і міжнародній спільноті.

“Війна змінила мене, вона загострила почуття відповідальності та справедливості. Коли пішов у військо, мені не хотіли давати зброю, говорячи, що моя зброя – це бандура, і я заплакав. Тоді й виникло питання: чи має право співати героїчних пісень, закликати когось до боротьби, до жертви своїм життям за Україну той, хто не є військовим і не має зброї в руках”, – підкреслив на панелі композитор, кобзар, бандурист, лідер музичного гурту “Хорея козацька” Тарас Компаніченко.

За його словами, виконання ним історичних пісень – це акт тяглості поколінь й свідчення давньої історії України, бо стародавні, лицарські, літургійні та історичні пісні працюють як «артефакти нашого буття», носії моральних і етичних смислів.

Лідер музичного гурту “Хорея козацька” Тарас Компаніченко та посолка Франції в Туреччині Ізабель Дюмон виконали спільно ліричну пісню “Забудь мене”. Поетка Ярина Чорногуз продекламувала власну поезію в перекладі англійською мовою. Також було продемонстровано фільм «Культура vs війна. Антитіла».

Як повідомляв Укрінформ, у столиці Туреччини на мітингу до четвертих роковин початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну розгорнули 170-метровий прапор України із зображеннями облич захисників, які перебувають у російському полоні або зникли безвісти.

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Події

У Страсбурзі відбувся благодійний концерт «Київської камерати»

Published

on


У Страсбурзі до четвертої річниці великої війни відбувся благодійний концерт «Світло крізь тінь: музика спротиву» Національного ансамблю солістів «Київська камерата» під диригуванням Кері-Лінн Вілсон.

Твори класичних та сучасних українських композиторів, а також гімн-реквієм «Місто Марії» Золтана Алмаші виконали солісти – скрипалька Богдана Півненко, піаніст Дмитро Таванець та флейтист Дмитро Кузьмін, передає кореспондент Укрінформу.

«Чотири роки розбитих міст, зруйнованих сіл, роз’єднаних родин, смертей. Але також чотири роки людського, культурного, духовного спротиву – виняткової сили», – зазначив постійний представник України в Раді Європи Микола Точицький, закликавши вшанувати хвилиною мовчання пам’ять жертв цієї війни – військових і цивільних.




Заступниця мера Страсбурга Веронік Бертоль наголосила, що українці потребують гуманітарної підтримки.

«Цей концерт – також нагода нагадати, що всі наші партнери мають відігравати свою роль у збереженні підтримки України та її населення, тримаючи на передньому плані культурний спротив та співпрацю з українським суспільством», – зазначила вона.






У Страсбурзі відбувся благодійний концерт «Київської камерати» / Фото: Лідія Таран, Укрінформ

1 / 9

Окрім реквієму-посвяти Маріуполю «Місто Марії» музиканти виконали «Рутенський концерт» для фортепіано з оркестром Олександра Козаренка, концерт для скрипки з оркестром Володимира Зубицького, камерна симфонію № 3 для флейти та струнного оркестру Євгена Станковича, твори Олександра Родіна, Бориса Лятошинського.

Кошти, зібрані під час вечора, спрямують на підтримку гуманітарних ініціатив для цивільного населення України. Організувала подію асоціація Support Action Ukraine.

Читайте також: У ПАР відбувся меморіальний концерт органної музики до четвертих роковин вторгнення РФ в Україну

Національний ансамбль солістів «Київська камерата» – один із найвідоміших колективів, який представляє нашу державу на найвідоміших сценах. У 2024 році оркестр виступив у Карнеґі-холі у Нью-Йорку, а у 2025 році — у Берлінській філармонії під орудою Кері-Лінн Вілсон, яка є диригенткою та засновницею ще одного відомого колективу – Ukrainian Freedom Orchestra.

Генеральною та художньою директоркою «Київської камерати» є народна артистка України Богдана Півненко – скрипалька, лауреатка Шевченківської премії 2025 року.

Як повідомлялось, на Центральному залізничному вокзалі в Києві відбувся перший концерт українсько-американського проєкту солідарності «Холодна зима-2026: Київ і Сієтл разом».

Більше наших фото можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Події

У Києво-Печерській лаврі в День молитви відкрили для відвідування Ближні печери

Published

on


У Національний день молитви у Києво-Печерській лаврі знову відкрили для відвідувачів Ближні печери й відбулася Молитва за Україну.

Молитву за Україну звершив Митрополит Київський та всієї України Епіфаній в Хрестовоздвиженському храмі Лаври, де розташовані Ближні печери, повідомляє кореспондент Укрінформ.

Як зазначив Блаженніший Епіфаній, чернеча громада української Лаври отримує у свою повноправну опіку святині печер, а цією молитвою й початком нового етапу життя Київської лаври свідчимо, що будемо послідовно боротися за відновлення історичної справедливості для України.

«Ця подія свідчить, що справа звільнення Лаври від раніше накинутого на неї ярма “руского міра” є незворотнім. Ми впевнено рухаємося до повноцінного відновлення цього священного місця саме як духовного осередку православної української церкви. Символічно, що цей важливий історичний момент поєднується з нашою молитвою про перемогу правди й утвердження справедливого й благословенного Богом миру саме тоді, коли ми згадуємо четверту річницю українського спротиву російській повномасштабній агресії та дванадцяту річницю від початку опору російським окупантам, що вдерлися на нашу мирну землю», – зазначив Епіфаній.

Читайте також: У Києво-Печерській лаврі заявили про пошкодження через російську атаку

Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України – міністерка культури України Тетяна Бережна наголосила на відновленні історичного маршруту до лаврських печер і на послідовній політиці держави у відновленні духовної традиції церкви.

«Ми відкриваємо саме той маршрут, який був традиційний у часи Петра Могили та Івана Мазепи. Ми рухаємося історичним шляхом українського паломництва. І відкриття цих печер саме в День молитви є надзвичайно символічним. І це послідовні кроки держави, Міністерства культури разом із Православною церквою України. Нещодавно ми також передали в безоплатне користування ПЦУ два корпуси Лаври. Це свідчить про продовження духовної традиції Православної церкви України в цьому місці, яке є надзвичайно важливим для історії та державності України», – наголосила Бережна.

Як зазначив генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко, після трьох років закритого доступу Ближня й Дальня печери Лаври відкриваються для вірян і відвідувачів в оновленому форматі.

«Ми відновлюємо той шлях, яким йшли віряни у печери ще з часів Петра Могили – в давнину люди заходили через Хрестовоздвиженську церкву. На жаль, за часів Московського патріархату і за радянських часів було змінено цей маршрут, він був нелогічний і неісторичний. Тепер ми відкриваємо можливість пройти тим маршрутом, яким українці ходили 200, 300, 400 років тому», – зазначив Остапенко.

Також, за його словами, невипадково обрали дату відкриття Лаврських печер 24 лютого, день повномасштабного вторгнення Росії в Україну.






У Києво-Печерській лаврі відкрили Ближні печери та звершили Молитву за Україну / Фото: Данило Антонюк. Укрінформ

1 / 7

«Цей день дуже важливий символічно, бо треба розуміти, що ця війна точиться з Росією не чотири роки, а більше 300 років. Насправді це війна за нашу ідентичність, і Росія століттями, саме через церкву, намагалася знищити нашу українську ідентичність. Найбільша святиня Києво-Печерської лаври Ближня й Дальня печери – це найсакральніша частина, де перебуває фактично весь український пантеон – наші видатні святі. І ці об’єкти мали бути повернуті українському народу для молитви», – сказав Остапенко.

Для загального відвідування печери будуть відкриті 25 лютого. З 09.00 до 11.00 безкоштовно відвідати печери зможуть віряни у супроводі представників ПЦУ. А після 12.00 ознайомитися з історією печер зможуть туристичні групи під егідою екскурсоводів.

Як повідомляв Укрінформ, у серпні 2023 року Національний заповідник “Києво-Печерська лавра” тимчасово припинив доступ на територію Нижньої лаври усіх відвідувачів. Відповідне рішення було ухвалене через системне перешкоджання прихильниками УПЦ (МП) доступу до приміщень Нижньої лаври.

24 лютого Україна відзначає Національний день молитви – день духовної єдності, коли у спільній молитві за Україну та незалежно від конфесійної належності чи світоглядних переконань український народ засвідчує єдність у прагненні свободи, гідності та справедливого миру.

Фото Укрінформу можна купити .



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.