Connect with us

Події

У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»

Published

on


У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.

Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.

“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.

Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.

“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.

“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.

Читайте також: Братчики кобзарського цеху – майстри невтрачених традицій

У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.

“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.

“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.

Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.

Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.



Джерело

Події

У США назвали офіційну причину смерті акторки Гейден Панеттьєрі

Published

on



У США назвали офіційну причину смерті Гейден Панеттьєрі, яка померла у віці 36 років 16 серпня у Південній Кароліні.

Про це повідомляє People, передає Укрінформ.

У вівторок, 22 вересня, офіс коронера округу Грінвілл підтвердив, що причиною смерті Панеттьєрі стала токсична дія фентанілу, 4-ANPP, алпразоламу, метокарбамолу та кветіапіну. Смерть визнали нещасним випадком.

«16 серпня 2026 року приблизно о 13:51 на номер 911 надійшло повідомлення про зупинку серця за адресою 701 Easley Bridge Road у Грінвіллі. На місце прибули рятувальники та бригада швидкої допомоги, які виявили жінку із зупинкою серця. Працівники екстреної медичної допомоги розпочали розширену серцево-легеневу реанімацію, однак врятувати її не вдалося. О 14:32 жінку оголосили померлою», – йдеться в новій заяві офісу коронера.

Там зазначається, що представники офісу коронера округу Грінвілл прибули на місце події та розпочали паралельне розслідування спільно з поліцейським управлінням міста Грінвілл. Померлу ідентифікували як 36-річну Гейден Леслі Панеттьєрі з Каліфорнії. Панеттьєрі знайшли без ознак життя всередині помешкання, де вона тимчасово проживала. Розтин провів сертифікований судово-медичний патологоанатом. Під час розтину не виявили жодних травм, які могли б сприяти смерті, зазначається в заяві.

Як повідомили PEOPLE в офісі коронера, тіло Панеттьєрі передали родині 18 серпня. Того ж вечора його доправили в морг.

Браян Гікерсон, з яким Панеттьєрі то розлучалася, то відновлювала стосунки, був поруч із нею в момент смерті, як і його брат Зак Хікерсон. Зі звіту поліції, який отримало PEOPLE, стало відомо, що Браян показав поліцейським «пакет з ліками», які приймала актриса. За словами правоохоронців, Зак був «дуже схвильований», тоді як Браян не виявляв видимих емоцій до моменту, коли Панеттьєрі оголосили померлою.

Читайте також: Син супермоделі Сінді Кроуфорд помер у віці 27 років

20 серпня, Браян уперше прокоментував її смерть у заяві, оприлюдненій через його адвоката Слоана Елліса.

«Смерть Гейден досі розслідується, і важливо дати цьому розслідуванню можливість продовжуватися. Як уже повідомлялося в ЗМІ, поліція підтвердила, що ознак злочину не виявлено. З поваги до близьких Гейден та з огляду на триваюче розслідування наразі ми не будемо надавати жодних додаткових коментарів», – йдеться у заяві.  

Як повідомляв Укрінформ, у США померла 36-річна Гейден Пенеттьєрі, акторка й колишня наречена українського боксера Володимира Кличка.

Фото: imdb



Джерело

Continue Reading

Події

В український прокат виходить документальний фільм «Ілюзія тихої ночі»

Published

on



Документальний фільм Ольги Черних “Ілюзія тихої ночі”, який фіксує події ночі на 28 липня 2025 року у різних куточках України, виходить у прокат.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомило Держкіно.

Професійні оператори та учасники, які долучилися до проєкту через загальнонаціональний open call, задокументували свою ніч 28 липня 2025 року: від північних лісів до лінії фронту, від прикордонних містечок і сіл до тимчасово захоплених росіянами територій, зокрема в Донецьку та Криму.

Документальний фільм знятий 40 операторами та більш як 300 людьми в різних куточках України.

Упродовж 70 хвилин фільму учасники проєкту одночасно фіксують життя у різних частинах країни, показуючи різноманітний досвід українців протягом однієї ночі.

“Ілюзія тихої ночі” працює і як спосіб задокументувати одну буденну ніч, і як документ співприсутності – нагадування про те, що навіть у найскладніших обставинах люди можуть проживати різний досвід, залишаючись частиною спільного часу.

“Ми задумали зробити доволі концептуальний фільм, який був би одночасно і мистецьким актом, і зліпком часу, який би запрошував сотні людей долучитися до його створення та поділитися своїм життям. Саме ідея однієї ночі дозволила нам створити справжнє відчуття паралельності життів, показати багатогранну реальність сьогодення: як живе Україна, як вона бореться, як дихає”, – зазначила режисерка фільму.

Світова прем’єра стрічки відбулася на фестивалі Visions du Réel, де її представили в межах програми Burning Lights Competition.

Фільм створений за участі TABOR Production на замовлення Суспільного Мовлення.

Читайте також: Фільм «Сліди» представить Україну на премії «Оскар»

Після прем’єри стрічка була представлена на міжнародних та українських кінофестивалях та привернула увагу глядачів і професійної спільноти.

Після фестивальної прем’єри “Ілюзія тихої ночі” виходить в український прокат. З 15 жовтня стрічку можна буде побачити в кінотеатрах, а також на спеціальних показах у різних містах України.

Як повідомляв Укрінформ, у трьох містах Японії відбудеться показ науково-фантастичного фільму “Ти – Космос” українського режисера Павла Острікова.

Кадр із фільму/Cуспільне



Джерело

Continue Reading

Події

Особисті речі Бріжит Бардо продали на аукціоні в Парижі майже за €1 мільйон

Published

on



Аукціон особистих речей французької кінозірки та захисниці тварин Бріжит Бардо в Парижі приніс майже 1 млн євро (1,15 млн дол.), що майже у 20 разів перевищило попередню оцінку вартості лотів.

Про це повідомляє The Guardian з посиланням на аукціонний дім Millon, передає Укрінформ.

На аукціоні продали 285 особистих речей Бріжит Бардо — від солом’яних капелюхів, сонцезахисних окулярів і нічних сорочок до посуду та меблів із її будинків у Парижі та Сен-Тропе.

Для участі в торгах зареєструвалися близько 3 тисяч покупців із Франції та інших країн.

«Бріжит Бардо вкотре довела, що є неперевершеною алхімічкою: вона перетворила оціночну вартість у розмірі близько 50 тисяч євро на майже 1 млн євро, включаючи комісійні», — зазначив аукціоніст Александр Міллон.

Два собачі нашийники з ідентифікаційними бирками з її ім’ям і номером телефону, оцінені в 30 євро за пару, були продані російському покупцеві за 9 400 євро.

Автопортрет Бардо продали майже за 40 тис. євро, а друкарська машинка, на якій вона писала автобіографію, — за 4 634 євро. Дві її гітари, оцінені в 300–500 євро кожна, продали за 8 600 та 1 900 євро відповідно. Три м’які іграшки у вигляді дитинчат тюленів придбали майже за 2 200 євро.

«Цей аукціон є логічним продовженням того, який вона сама організувала у 1987 році, виставивши на продаж свої найцінніші речі для створення фонду. Сьогодні її боротьба триває завдяки цьому аукціону», — сказала після торгів виконавча директорка Фонду Бардо Гіслайн Кальмельс-Бок.

Виручені кошти спрямують до її фонду захисту тварин та єдиному синові — Ніколя-Жаку Шар’є.

Проведення торгів спричинило конфлікт із останнім чоловіком акторки Бернаром д’Ормалем. За два дні до торгів він назвав аукціон «жартом» і заявив, що продаж особистих речей є «неповагою до пам’яті Бріжит». На його думку, речі Бардо мали бути збережені як частина її спадщини.

У фонді критику відкинули, зазначивши, що правління схвалило рішення про аукціон ще в червні, коли його очолював сам д’Ормаль. Той у відповідь заявив, що не усвідомлював, що на торги виставлять настільки особисті речі. Суперечка виникла невдовзі після того, як д’Ормаля усунули з посади керівника організації.

Читайте також: На аукціоні продали рукописні нотатки Ганді майже за $1,7 мільйона

Бардо померла в грудні минулого року у віці 91 року. У 1970-х вона завершила акторську кар’єру й присвятила себе захисту тварин. Водночас вона долучалася до політичної діяльності в ультраправих колах, а її радикальні погляди на імміграцію відштовхнули частину шанувальників. Бардо п’ять разів засуджували за розпалювання ненависті.

Як повідомляв Укрінформ, знамениту чорну сукню принцеси Діани, яку вона одягла на благодійну вечерю того самого вечора, коли тодішній принц Чарльз публічно зізнався у подружній невірності, вперше за майже три десятиліття виставлять на аукціон Sotheby’s.

Фото: АА



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.