Connect with us

Події

У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»

Published

on


У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.

Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.

“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.

Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.

“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.

“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.

Читайте також: Братчики кобзарського цеху – майстри невтрачених традицій

У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.

“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.

“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.

Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.

Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.



Джерело

Події

Останні атаки РФ пошкодили Володимирський собор, Музей війни у Києві та 12 пам’яток культурної спадщини в Одесі

Published

on


Унаслідок останніх російських атак пошкоджень зазнали Володимирський собор і Музей війни у Києві, а також 12 об’єктів культурної спадщини в історичному центрі Одеси.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури України.

“У Києві пошкоджено Володимирський собор — пам’ятку архітектури національного значення, а також Національний музей історії України у Другій світовій війні. В Одесі внаслідок обстрілу постраждали 12 об’єктів культурної спадщини в історичному центрі міста, внесеному до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та такого, що перебуває під загрозою”, – ідеться в повідомленні.

Як повідомляла КМДА, також постраждали об’єкти культурної спадщини в різних районах Києва:

  • будівля Посольства Республіки Австрія – пошкоджені фасад і скління споруди, що має статус пам’ятки архітектури;
  • Михайлівський Золотоверхий собор – головний храм комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря (пам’ятка архітектури місцевого значення, окремі споруди ансамблю мають статус національного значення);
  • будівля Київського міського БТІ – колишній готель для прочан Михайлівського монастиря, пам’ятка архітектури місцевого значення;
  • Садиба Нечаєвих (Будинок Вишневського) – один із найстаріших збережених житлових будинків Подолу та Києва, пам’ятка архітектури місцевого значення. У комплексі цієї історичної забудови також розташована будівля Посольства Королівства Нідерландів в Україні, що зазнала пошкоджень;
  • Пейзажна алея – пам’ятка історії і ландшафту місцевого значення “Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра”;
  • міст імені Євгена Патона – перший у світі суцільнозварний автодорожній міст (1953 рік), пам’ятка архітектури, містобудування, науки і техніки місцевого значення;
  • головний корпус Українського державного університету імені Михайла Драгоманова – будівля 1970-х років у стилі модернізму в історичному ареалі столиці;
  • об’єкти на території ВДНГ та історична забудова в центрі й на Подолі.

Серед пошкоджених об’єктів в Одесі – одна пам’ятка архітектури національного значення та низка пам’яток архітектури, містобудування й історії місцевого значення.

Зокрема, пошкоджено Палац Каліо, споруджений у другій половині XIX – на початку XX століття, який має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Також пошкоджень зазнали:

  • cобор Римо-католицький Успіння Пресвятої Богородиці (1849–1853 рр.);
  • будинок, у якому жив Ю. Д. Дубовий — радіолог, засновник першого в Україні онкологічного диспансеру, заслужений діяч науки УРСР, професор;
  • будівля Автомобільно-дорожнього технікуму (1953 р.);
  • житловий будинок Зоншейна (1900 р.);
  • житловий будинок початку ХХ століття;
  • житловий будинок Леслі (1880-ті роки);
  • будівлі двох крамниць (1910–1913 рр.);
  • прибутковий будинок Чернігова (Шестопала), у якому жила Л. Й. Алейнікова — кардіолог, заслужений діяч науки УРСР, професор (1912 р.);
  • прибутковий будинок Залужного, у якому жив М. В. Комаров — український літературознавець і бібліограф, у родині якого гостювала українська поетеса Леся Українка;
  • житловий будинок Кітовера (перша половина ХІХ століття).

Загалом в Одесі станом на 20 листопада 2026 року пошкоджено 212 об’єктів культурної спадщини.

За даними Міністерства культури України, станом на кінець жовтня 2026 року внаслідок російської збройної агресії пошкоджено 2185 об’єктів культурної спадщини та 2686 закладів культури.

Читайте також: На Дніпропетровщині через атаки РФ пошкоджені майже 100 об’єктів культурної спадщини

У відповідь на масштабні руйнування об’єктів культурної спадщини та культурної інфраструктури Україна спільно з міжнародними партнерами створила Український фонд культурної спадщини (Ukraine Cultural Heritage Fund, UCHF). Його діяльність спрямована на залучення міжнародної підтримки для збереження, захисту та відновлення української культурної спадщини.

“Російські атаки продовжують завдавати ударів по українській культурній спадщині – пам’ятках архітектури, історичних будівлях, музеях і знакових місцях, які формують нашу національну ідентичність. Кожне таке пошкодження – це спроба знищити нашу історичну пам’ять і культурне надбання. Документуємо руйнування, щоб Росія відповіла за злочини проти української культури”, – заявила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві внаслідок нічної російської атаки пошкоджень зазнали вісім об’єктів культурної спадщини та знакових пам’яток.

Фото: mincult.gov.ua



Джерело

Continue Reading

Події

У Києві внаслідок російської атаки пошкоджені вісім об’єктів культурної спадщини та знакових пам’яток

Published

on



У Києві внаслідок нічної російської атаки пошкоджень зазнали вісім об’єктів культурної спадщини та знакових пам’яток.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Департамент охорони культурної спадщини КМДА у Фейсбуці. 

«За результатами обстеження районів столиці, що зазнали наслідків нічної ворожої атаки, зафіксовано пошкодження низки інших об’єктів культурної спадщини та знакових пам’яток Києва», – йдеться у повідомленні.

Зокрема, пошкоджень різного ступеня зазнали Михайлівський Золотоверхий собор, будівля Київського міського бюро технічної інвентаризації на вулиці Трьохсвятительській, головний корпус Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, садиба Нечаєвих (Будинок Вишневського) на Контрактовій площі.

У приміщеннях Національного музею історії України у Другій світовій війні внаслідок вибухової хвилі пошкоджене скління.

Пошкоджень зазнали також Пейзажна алея, міст імені Євгена Патона, будівля посольства Королівства Нідерландів в Україні.

На зазначених об’єктах працюють профільні служби, пам’яткоохоронці та експертні комісії. Фахівці проводять первинне обстеження, фіксують пошкодження та складають відповідні акти.

Читайте також: Нідерланди викликали посла Росії через падіння дрона поблизу посольства в Києві

Як повідомляв Укрінформ, 19 листопада унаслідок атаки російських дронів на Київ уламки впали на територію Міністерства закордонних справ України.

Фото ілюстративне



Джерело

Continue Reading

Події

На Київщині відкрили 13-й в Україні кінопростір для поранених військових

Published

on



У  Київській області в межах Національного туру «Кіно заради Перемоги» відкрили кінопростір для військовослужбовців, які проходять реабілітацію, – вже 13-й у країні.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Державне агентство України з питань кіно.

«В одному з реабілітаційних центрів Київської області офіційно відкрили новий кінопростір для українських захисників і захисниць, які проходять реабілітацію», – ідеться в повідомленні.

Першим у новому просторі показали художній фільм «Довженко. Перший погляд». 

Після перегляду військовослужбовці поспілкувалися з режисером стрічки Костянтином Коноваловим та дізналися більше про роботу над фільмом.

«Створення кінопросторів у медичних закладах – це можливість зробити українське кіно доступним для військовослужбовців, які проходять реабілітацію. Ми прагнемо, щоб такі простори ставали місцем не лише для перегляду фільмів, а й для спілкування, емоційного відновлення та знайомства з українською культурою», – підкреслив голова правління асоціації «Дивись українське!» Андрій Різоль.

Як зазначається відтепер військовослужбовці регулярно дивитимуться українські стрічки на великому екрані з якісним звуком і зображенням, а також зустрічатимуться з представниками української кіноіндустрії.

Читайте також: Кіно реабілітує поранених: дивись українське

Програма відкриття кінопросторів у госпіталях та реабілітаційних центрах започаткована асоціацією «Дивись українське!» і благодійним фондом «МХП-Громаді» у 2024 році. Зараз у восьми областях України діють 13 кінопросторів.

Як повідомляв Укрінформ, у червні асоціація «Дивись українське!» відкрила у Харкові 12-й кінопростір.

Фото: kinoua.org



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.