Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.
Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.
Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
У Барселоні розпочався Міжнародний книжковий ярмарок Liber 2026, на якому представлені 17 українських видавництв.
Як передає Укрінформ, про це Український інститут книги повідомляє у Фейсбуці.
“29 вересня у Барселоні розпочався Міжнародний книжковий ярмарок Liber 2026. Цього року Україна втретє долучилася до події”, – ідеться в повідомленні.
На національному стенді свої книжки представляють 17 видавництв: “Родовід”, “Фоліо”, “Літературна брама”, Mountain Mill, “Крокус”, “Антивидавництво”, “Час Змін Інформ”, “Видавництво Старого Лева”, Creative Publishing, “Мала академія наук України”, “Вільний вітер”, “Жорж”, “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, “Ранок”, “Каламар”, Kovyla Publishing та “Рада”.
Український стенд під час першого дня ярмарку відвідали представники професійної та культурної спільноти. У межах ознайомчої екскурсії під час відкриття заходу до стенду завітали голова організаційного комітету LIBER’26 Мануель Гонсалес, директор ярмарку Liber Жозеп Алькарас, генеральний секретар FGEE Фернандо Бенсо, генеральний консул України в Барселоні Олена Троніна та консул з економічних питань Олег Грабовецький.
Троніна відзначила важливість міжнародної присутності українського книговидання.
“Раді вітати Україну у Барселоні на найбільшому іспаномовному книжковому ярмарку Європи Liber-2026. Зараз, коли наша видавнича галузь зазнає неймовірного тиску, важливо бути активним на міжнародній арені та доносити свої сенси і на інші континенти. Саме тому за підтримки Українського культурного центру ми братимемо участь в панельних дискусіях на форумі і представляємо вже видані переклади. Бажаємо всім учасникам і особливо 17 нашим видавництвам та Українському інституту книги успішного ярмаркування”, – зауважила вона.
В межах Liber 30 вересня відбудуться дві професійні події, присвячені українській літературі, її присутності в Іспанії та перспективам міжнародної співпраці. Заходи організовані за підтримки Centro Cultural Ucraniano.
Ярмарок Liber 2026 триватиме до 1 жовтня. Український національний стенд D176 працює у павільйоні 1 виставкового центру Fira Barcelona Gran Via.
Національний стенд України на Liber 2026 організовує Український інститут книги за підтримки Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, посольства України в Королівстві Іспанія, генерального консульства України в Барселоні та Centro Cultural Ucraniano.
Як повідомляв Укрінформ, Україна цьогоріч візьме участь у Франкфуртському книжковому ярмарку – одному з наймасштабніших та найвпливовіших книжкових заходів світу. Цьогоріч захід триватиме з 7 до 11 жовтня.
У Вікіпедії 1 жовтня розпочинається Тиждень української мови, під час якого учасники створюватимуть і поліпшуватимуть статті про українську мову та літературу.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури України.
“1 жовтня в українській Вікіпедії розпочинається Тиждень української мови – щорічна кампанія до Дня української писемності та мови. До 25 жовтня учасники створюватимуть і поліпшуватимуть статті про українську мову та літературу. Міністерство культури України традиційно підтримує цю ініціативу громадських організацій “Вікімедіа Україна” і “Творча еліта України”, – ідеться в повідомленні.
Організатори запропонували учасникам теми з мовознавства – від орфографії, фонетики й синтаксису до історії українського правопису, діалектів, сленгу й неологізмів.
Окремий блок охоплює українську літературу: статті про письменників і письменниць, твори, літературу окремих регіонів. Цьогоріч особливу увагу приділять творам зі шкільної програми з української літератури.
У Мінкульті зауважили, що Тиждень української мови у Вікіпедії – ще одна нагода долучитися до поширення українського слова, зробити особистий внесок у формування якісного україномовного контенту та підвищити впізнаваність української культури у світі, адже в україномовному розділі Вікіпедії побільшає статей, присвячених українській мові, літературі, видатним мовознавцям, митцям слова, мовним явищам.
Кампанія відкрита для всіх, хто має обліковий запис у Вікіпедії, зокрема для тих, хто раніше не редагував статей. Учасники можуть обрати тему із запропонованих списків або запропонувати власну. Внесок зараховують за спеціальним шаблоном {{Тиждень-мови-26}} на сторінці обговорення статті. Ті, хто створить або суттєво поліпшить щонайменше три статті, отримають сувенір і подяку, а також зможуть отримати диплом чи сертифікат учасника.
Умови участі та списки тем розміщені на сторінці проєкту у Вікіпедії.
Як повідомляв Укрінформ, 27 жовтня, в День української писемності та мови, відбудеться Всеукраїнський радіодиктант національної єдності.
Фото: unsplash
Тернопільський міськрайонний суд прийняв заяву про зміну предмета позову, яка надійшла від сторони позивача, під час розгляду справи про заволодіння виключними майновими авторськими правами на зображення картин художника Івана Марчука.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
“Суд приймає заяву про зміну предмета позову у цивільній справі № 607/14205/25 за позовною заявою Марчука Івана Степановича до Павленка Сергія Петровича, Синиці Михайла Миколайовича, Апостола Ігоря Михайловича, Стрипко Тамари Олексіївни про визнання недійсним ліцензійного договору”, – озвучив ухвалу суддя Тарас Якімець.
Він зазначив, що надалі суд розглядатиме справу з урахуванням заяви про зміну предмета позову та викладення нових позовних вимог, а саме: визнати, що майнові права інтелектуальної власності Івана Марчука на створені ним твори не передані ліцензіату за ліцензійним авторським договором №1 від 21 травня 2020 року та відсутні у відповідачів, їхніх правонаступників та субліцензіатів.
Під час обговорення заяви про зміну предмета позову адвокатка художника Наталія Калініченко пояснила, що поряд із цим заявлений позов, підстави, з яких звернувся у суд її довіритель, не змінюються.
“Ми і далі наполягаємо, що Марчука Івана Степановича було введено в оману. Всі обставини, які ним вказувалися, ми також підтримуємо. Однак, враховуючи те, що виявилась нова додаткова обставина, що не впливає на зміну всіх підстав позову, ми були змушені уточнити предмет позову, оскільки розуміємо, що суд не може, згідно з практикою Верховного Суду, визнати нікчемний правочин недійсним. Тому нами уточнена позовна вимога”, – зазначила Калініченко.
Своєю чергою адвокатка Ігоря Апостола Оксана Притула зазначила, що ні вона та її довіритель, ні інші відповідачі не отримали заяви про зміну предмета позову і не змогли ознайомитися зі змістом заяви, тож прокоментувати документ зможуть лише після його отримання.
На судове засідання підтримати Івана Марчука прийшли голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, місцеві митці, активісти. Серед них – художник Дмитро Б’ялий.
“Коли я приїхав у Тернопіль у 1978 році, то тут був такий потужний мистецький осередок. Саме тоді познайомився з Іваном Марчуком. Він дуже багато працював, без вихідних, всього себе віддавав творчості. Іванові роботи, які стали невід’ємною частиною його життя, Іванова праця повинні належати йому. І я вірю, що так і буде”, – підкреслив Б’ялий.
Наступне судове засідання у справі про заволодіння авторськими правами на зображення картин Івана Марчука відбудеться 27 жовтня.
Як повідомлялося, Тернопільський міськрайонний суд відкрив провадження у справі про визнання недійсним ліцензійного договору, який передбачає передачу виключних майнових прав на зображення творів українського художника Івана Марчука, 11 липня 2025 року за позовною заявою митця. Відповідачами у справі є підписанти ліцензійного договору: Павленко Сергій Петрович, Синиця Михайло Миколайович, Апостол Ігор Михайлович та Стрипко Тамара Олексіївна.
Про спробу заволодіння авторськими правами на зображення його творів іншими особами Іван Марчук повідомив у грудні 2025 року у Фейсбуці.
Народний депутат України VII скликання Михайло Апостол спростував наявність у нього зареєстрованих авторських прав на картини Марчука.
Український інститут національної пам’яті наголосив, що роботи Івана Марчука мають загальнонаціональну цінність, тож їх привласнення є посяганням на культурну спадщину України.
Поліція відкрила кримінальне провадження на підставі заяви Марчука за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах або організованою групою. Тривають слідчі дії.
6 травня Тернопільський міськрайонний суд зупинив розгляд справи за позовною заявою Марчука на час проведення експертизи підпису одного із відповідачів – сина колишнього народного депутата Михайла Апостола Ігоря – на ліцензійному договорі про передачу майнових авторських прав на зображення картин митця.
Фахівці Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України підтвердили, що підписи від імені Ігоря Апостола, розташовані після друкованого тексту на кожному з дев’яти аркушів ліцензійного (авторського) договору №1 від 21 травня 2020 року, не належать Ігорю Апостолу.
-
Одеса7 днів agoВибухи пролунали в Одесі: РФ атакує дронами з моря
-
Усі новини1 тиждень agoВідомий актор виглядав невпізнавано в компанії вдвічі молодшої дружини (фото)
-
Усі новини1 тиждень agoДжиган влаштував стрілянину вдома, де були діти – репер поранив охоронця
-
Суспільство1 тиждень ago“Вони обрали Україну”: діти, які вирішили … — публікація
-
Суспільство1 тиждень agoМінкульт та Укрінформ збирають пропозиції для експертного обрання проєктів «Мовна ініціатива-2026»
-
Події1 тиждень agoУкраїнська режисерка Таню Муіньо зняла рекламний ролик iPhone 18 Pro
-
Події1 тиждень agoСин супермоделі Сінді Кроуфорд помер у віці 27 років
-
Усі новини1 тиждень agoякі моделі порадували під час тестування (фото)