Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
U2, Ед Ширан та «Антитіла» представили кліп на нову спільну пісню
Рок-гурт U2, відомий британський співак та композитор Ед Ширан та український гурт «Антитіла» представили lyric-video на нову спільну пісню Yours Eternally.
Композиція увійшла до нового EP гурту U2 «Days Of Ash», передає Укрінформ.
Особливістю нової платівки є те, що кожна пісня в ній присвячена конкретній людині.
Пісня Yours Eternally була написана вокалістом U2 Боно та The Edge після знайомства з Тарасом Тополею і гуртом «Антитіла» та спільних виступів в Києві і Лондоні. Згодом до студійного запису гурт U2 запросив друга України співака Еда Ширана, а також Тараса Тополю.
А в lyric-video знялися всі музиканти гурту «Антитіла», їх військові побратими й цивільні українці, які, на четвертому році повномасштабної війни, продовжують проявляти унікальну стійкість і характер.

Композиція одразу свідомо створювалася у мажорному, світлому настрої, а її лірика подана у формі листа від солдата з живим і зухвалим духом, який відображає дух України, закликає не впадати у відчай, досягати, боротися і йти пліч-о-пліч зі своїми товаришами до наміченої цілі, попри всі обставини й труднощі.
Студійний продакшн пісні Yours Eternally здійснив відомий ірландський продюсер, неодноразовий номінант та переможець Греммі – Гарет (Jacknife) Лі.

«…Коли ми вперше зустрілися, попри все, що відбувалося, попри щоденні жахи, які переживали українці, і Тарас, і його друзі, вони не падали духом. У них також було це трохи чорне почуття гумору й той зухвалий дух, який ми так любимо в найкращому рок-н-ролі — така сила особистості, що ніби кидає виклик самим часам, у яких ми живемо… І саме цей дух ми намагалися передати в Yours Eternally. Ця пісня — це ніби повідомлення із передової, де солдат каже своїм друзям — сміливо, трохи бешкетно: «Слухайте, ви там не похнюплюйте носа, живіть, мрійте, засиджуйтеся допізна. Я б і сам так робив, якби був удома з вами. І я обовʼязково буду… вже скоро», – прокоментував відео Боно.
Тарас Тополя, Лідер гурту «Антитіла» згадав: «Одного разу Боно запитав мене: яким одним словом можна виразити український характер? Я відповів не задумуючись – Воля. Пройшов певний час, і він прислав мені демо Yours Eternally. зі словами – я відчуваю що це, як ніколи, потрібно всім нам сьогодні».
Коли я почув приспів пісні, який складався лише з одного українського слова «Воля», і був заспіваний Bono, The Edge та Едом Шираном, у мене побігли мурахи по тілу. А коли Bono сказав що у пісні не вистачає мого голосу, то ми з командою, попри блекаути, повітряні тривоги і всі труднощі, все ж записали його на студії. Так сталася ця обʼєднана спільними цінностями пісня.
Ми вдячні гурту U2 та Ed Sheeran за постійну увагу та підтримку України. Це дуже цінно!».
Наживо пісню можна буде почути у Палаці спорту на трьох концертах гурту «Антітіла» 20-22 березня в Києві.
Як повідомляв Укрінформ, українські ветерани стануть учасниками благодійного балу у Відні.
Фото надані гуртом «Антитіла»
Події
У Львові відкрили виставку художніх робіт Тараса Шевченка
У Львові Zenyk Art Gallery спільно з Національним музеєм Тараса Шевченка відкрили нову концептуальну виставку «ВІН: Тарас Шевченко. Художник». Експозиція об’єднала 58 живописних і графічних творів різних періодів його життя.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
У Львові відкрили виставку художніх робіт Тараса Шевченка / Фото: Ігор Федик, Укрінформ
1 / 11
Виставковий проєкт розкриває Тараса Шевченка не лише як національного класика, а як цілісного художника європейського масштабу – академіка офорту, новатора соціальної графіки, експериментатора композиційних і образних рішень, чия візуальна мова резонує з сучасними мистецькими практиками.

Експозиція побудована за принципом «образ і мотив» та охоплює ключові тематичні блоки, серед яких: «Автопортрети», «Живописна Україна», «Заслання», «Шевченко і світ», «Вона».
Усі представлені твори належать до колекції Національного музею Тараса Шевченка.

Як зазначила кураторка виставки та директорка Zenyk Art Gallery Христина Береговська, поштовхом до організації виставки робіт Шевченка-художника стала діяльність росіян, спрямована на привласнення цієї частини його творчості.
«Чому ми зробили цю виставку? Що нас триггернуло? У Петербурзі в Академії мистецтв відкрили кафедру «Шевченковєдєнія». Шевченко – «істінно рускій» художник, а хохли – хай собі забирають його як «пісатєля». Це нонсенс», – підкреслила Христина Береговська.
За її словами, Тарас Шевченко сприймав себе перш за все, як художника. Проте, Шевченко-художник в Україні – досі недостатньо вивчений.

«Насправді він у собі виховував художника. При житті, я думаю, він мріяв про славу художника. Питання: «Чому наші мистецтвознавці не працювали над Шевченком-художником?» У дискурсі історичного контексту, в дискурсі критики літератури він опрацьований дуже добре. У дискурсі мистецтвознавства, як науки – ще просто неоране поле», – наголосила Береговська.
Як зазначив генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус, те, що в Україні Тарас Шевченко недостатньо досліджений як художник, свідчить, зокрема, про неналежне ставлення до цього питання з боку держави.
«В силу дуже багатьох причин, майже 100 років Шевченка-художника ніхто не просував. І ніби погоджувались, що художник геніальний, але технічно ніхто не вкладався. На сьогодні в Україні немає жодного мистецтвознавця, який би спеціалізувався на Шевченку. І це вичерпно говорить про інтерес держави до цієї спадщини», – зазначив Стус.
Тому, за словами Береговської, цією виставкою організатори дають стимул молодим українським мистецтвознавцям, критикам та дослідникам вивчати Тараса Шевченка у першу чергу як художника.
Зі свого боку, засновник Zenyk Art Gallery Зіновій Козицький пояснив чому експозиція отримала саме таку назву: «Він».
«Він» – ми тут оцінюємо (Шевченка – ред.) як апостола, як провідника нашої нації. У свій час він був не тільки літератором, поетом, але й відомим художником, який також передбачав нові розвитки мистецтва, які потім, як сюрреалізм, появилися через 200 років. І цим ми можемо гордитися», – підкреслив Козицький.
Виставка буде відкритою для відвідування з 20 лютого до 20 червня.
Як повідомляв Укрінформ, на 49 Міжнародному книжковому ярмарку в Колкаті (Індія) відбулася друга літературна сесія «Тарас Шевченко в Колкаті – українська поезія бенгальською».
Фото: Ігор Федик/Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
Події
У Львові презентували нове видання послань митрополита Андрея Шептицького
У Львові презентували нове видання послань митрополита УГКЦ Андрея Шептицького «Наша державність. Як будувати рідну хату».
Про це повідомила Львівська ОВА, передає Укрінформ.
«У Центрі Шептицького Українського католицького університету відбулася презентація нового видання пастирських послань Митрополита Андрея Шептицького «Наша державність. Як будувати рідну хату». Книга-послання складається із 3 розділів. Митрополит працював над нею у 1941-1942 роках, але порушені питання актуальні і досі: духовне та суспільне відродження українського народу, розбудова незалежної держави», – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що у своїх посланнях Андрей Шептицький осмислює державу як «рідну хату», яку варто зводити спільними зусиллями на фундаменті християнської моралі та національної свідомості. Автор наголошує на важливості таких чеснот, як справедливість, чесність, працьовитість, відповідальність і любов до ближнього. До того ж обґрунтовує значну роль церкви у формуванні духовних орієнтирів суспільства та вихованні громадян.
У Львові презентували нове видання послань митрополита Андрея Шептицького / Фото: ЛОДА
1 / 9
Над новим виданням працювала команда, яку очолили доцент кафедри богослов’я філософсько-богословського факультету УКУ Михайло Перун та отець-доктор богослов’я та патристичних наук Папського Патристичного Інституту «Августиніянум» у Римі Юстин Бойко. Виданню оновленої книги передувала кропітка праця: робота з архівними матеріалами, укладення словника незрозумілих для сучасного читача слів, дизайн та оформлення книги.
«У час, коли Андрей Шептицький працював над посланням, була тільки одна назва «Наша державність». Інша назва – «Як будувати рідну хату» – з’явилася пізніше через ризик заборони з боку німецької цензури. Тож, ми, по-перше, відновили оригінальну назву, і треба вже її триматися. По-друге, осучаснили текст. Наша ціль, аби ця книга була доступною для сучасного читача», – зазначив отець Юстин Бойко.
Надалі команда планує видавництво книги у такому форматі для широкого загалу.
Як повідомляв Укрінформ, на Львівщині відзначили лауреатів премії митрополита Шептицького.
-
Політика1 тиждень agoУ парламенті та суспільстві Нідерландів існує широка підтримка України
-
Суспільство4 дні agoСлужба відновлення пояснила, що сталося із трасою Одеса-Київ Анонси
-
Усі новини1 тиждень ago50 років тому апарат NASA все ж таки виявив життя на Марсі: що з’ясували вчені (фото)
-
Війна1 тиждень agoчутки про звільнення не підтвердились — деталі
-
Відбудова1 тиждень agoЗеленський і Маркарова обговорили роботу з партнерами України щодо відбудови
-
Війна1 тиждень agoВиїзд чоловіків 18-22 за кордон — у Раді говорять про зміну правил
-
Відбудова1 тиждень agoПРООН допомогла розчистити в Україні 1 мільйон тонн відходів від руйнувань
-
Події1 тиждень agoМісце проведення Переяславської ради позбавили статусу пам’ятки національного значення
