Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
На Житомирщині відбувся гастрофестиваль «Білий борщ і не тільки»
У селі Гальчин на Житомирщині вп’яте пройшов гастрономічний фестиваль «Білий борщ і не тільки», в якому взяли участь представники 14 областей.
Про це повідомило Управління культури та туризму Житомирської ОВА у Фейсбуці, передає Укрінформ.
«У селі Гальчин Гришковецької територіальної громади відбувся п’ятий, ювілейний гастрофестиваль “Білий борщ і не тільки”. Цьогоріч подія вийшла далеко за межі традиційного місцевого свята. Фестиваль об’єднав представників 14 областей України, які презентували гастрономічні традиції, автентичні рецепти, пісні, народні костюми та культурні особливості своїх регіонів», – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що ідея фестивалю виникла з прагнення популяризувати місцеву автентичну страву – білий борщ, який готують із заквашеного цукрового буряка.
У межах заходу вперше провели чемпіонат із приготування борщу. Представники різних областей України демонстрували рецепти та способи приготування цієї страви. До складу журі чемпіонату увійшов відомий український кулінар Євген Клопотенко.
Під час фестивалю також діяли гастрономічні локації та відбувалися культурні презентації.
Як повідомляв Укрінформ, розпочався XXVIII Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», який триватиме до 19 вересня.
Події
Український фільм «Тиша» першим отримав нову відзнаку на Венеційській бієнале
Короткометражний фільм «Тиша» українського режисера Павла Шпегуна отримав на Венеційській бієнале відзнаку Airone della Laguna – International Collateral Award.
Про це Український інститут повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.
«Цьогоріч нагороду вручили вперше – і її першим володарем став український фільм», – ідеться в повідомленні.
Як зазначається, Airone della Laguna – International Collateral Award є новою міжнародною нагородою, заснованою для підтримки режисерів нового покоління, інноваційних кінематографічних підходів і нових голосів національних кінематографій. Її запровадили, щоб відзначати оригінальність ідей, новаторський сторітелінг, сміливу візуальну мову та роботу із сучасними темами.
Переможців Airone della Laguna обирали серед фільмів конкурсної секції Orizzonti Венеційського кінофестивалю. До конкурсу короткометражок увійшли 13 стрічок з різних країн світу.
«Тиша» є дебютною режисерською роботою Павла Шпегуна. Це камерна психологічна історія про близькість, втрату та мовчання, здатне говорити більше за слова.
Головний герой – молодий стендап-комік на ім’я Лука. Після невдалого виступу хлопець знайомиться в барі із загадковою дівчиною. Вони проводять разом ніч, говорять про самотність, біль і власні втрати, намагаючись водночас зберігати емоційну дистанцію. Коли всі необхідні слова закінчуються, настає тиша.
До створення «Тиші» долучився український кінопродакшен ForeFilms. Стрічку представили в міжнародному конкурсі Orizzonti Short Films 83-го Венеційського міжнародного кінофестивалю.
Як повідомляв Укрінформ, головну нагороду Венеційського кінофестивалю цьогоріч отримала данська режисерка Мей ель-Тухі.
Події
У фіналі Нацвідбору на Дитяче Євробачення виступлять шестеро учасників
У фіналі національного відбору на дитячий пісенний конкурс “Євробачення-2026” виступлять шестеро учасників.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне Культура.
Фінальне шоу нацвідбору відбудеться 26 вересня замість запланованого 13 вересня. Конкурс перенесений через погіршення безпекової ситуації.
Як інформувало Суспільне, формат фіналу адаптували з урахуванням посилених заходів безпеки для учасників та команди, яка працює над виробництвом шоу. Водночас правила голосування не змінюються: переможця чи переможницю визначать за результатами голосування журі та глядачів.
Трансляція розпочнеться о 19.00.
Суспільне Мовлення транслюватиме національний відбір:
- на телеканалі та сайті Суспільне Культура;
- сайті junior.eurovision.ua;
- на ютуб-каналі Євробачення Україна.
За можливість представляти Україну на Мальті змагатимуться шестеро учасників — Анастасія Пошедіна, Роман Дорошенко, Еріка Колесніченко, Дмитро Карабет, Марко Сердинський та Злата Солоненко.
Їх обрали з рекордних 642 заявок. Вони пройшли “Зіркову школу” в Буковелі.
Пісні для фіналу їм створили музична продюсерка нацвідбору, співачка та сонграйтерка Світлана Тарабарова й одна з представниць України на “Євробаченні-2024”, членкиня журі нацвідбору на “Дитяче Євробачення 2023”, реперка Alyona Alyona.
За результатами жеребкування учасники змагатимуться у такому порядку:
1. Анастасія Пошедіна — “Крила”
Дев’ятирічна співачка народилася в Харкові, але нині проживає у Києві. Музикою займається із семи років і щодня вдосконалює свою майстерність.
Анастасія також співає у дитячому вокальному квінтеті, захоплюється грою на фортепіано, самостійно підбираючи улюблені мелодії на слух.
Дівчинка щиро вірить, що українська пісня здатна торкатися сердець усього світу.
Пісню для нацвідбору, “Крила”, написала для Анастасії Alyona Alyona — вона присвячена талановитим дітям, які прагнуть відкривати світ. Це пісня про дитину, яка має крила та голос і мільйон питань до цього світу, але при цьому не забуває, де її рідний дім.
2. Роман Дорошенко – Say Hello
Дванадцятирічний співак родом із Києва, який нині проживає в місті Яготин. Хлопець співає з п’яти років, опановує гру на фортепіано та захоплюється хіп-хопом.
Роман — володар гран-прі міжнародних фестивалів у Болгарії та Чехії, а також активний учасник і призер всеукраїнських проєктів, зокрема Dity.Help Music, “Талановита країна” та “Сонце за нас”. Також він бере активну участь у культурному житті свого міста та регулярно виступає на благодійних заходах і концертах.
Найбільша мрія Романа — створювати якісну сучасну українську музику та надихати людей своєю творчістю.
Авторкою його пісні для нацвідбору стала Світлана Тарабарова. Це пісня-маніфест і підтримка всім підліткам проти булінгу, з яким вони стикаються. Це пісня про віру в себе, сміливість бути собою, навіть коли навколо ти не знаходиш розуміння.
3. Еріка Колесніченко – “НЕ колискова”
Одинадцятирічна виконавиця з міста Біла Церква. Дівчина займається вокалом із шести років. Також вона захоплюється театральним мистецтво і вже встигла зіграти ролі Круелли, Малефісенти, Мері Поппінс і Ваяни. Також юна артистка любить верхову їзду та має власного коня на ім’я Оскі.
Еріка — лауреатка першої премії міжнародного вокального конкурсу в Литві та володарка багатьох призових місць на всеукраїнських фестивалях.
Пісню “НЕ колискова” для Еріки написала Світлана Тарабарова. Це гучний маніфест — звернення до аудиторії про пробудження, сміливість і віру в себе. Пісня розповідає, що життя часто буває не сном і не казкою, і якщо ти хочеш досягти своїх мрій — важливо діяти, не боятися й вірити у власні сили.
4. Дмитро Карабет – “Мамо”
Десятирічний виконавець із Києва. Професійно займається вокалом, опановує гру на гітарі в музичній школі, а також захоплюється танцями й має досвід занять карате.
Юний артист — півфіналіст цьогорічного конкурсу Dity.Help Music та володар багатьох гран-прі на всеукраїнських і міжнародних фестивалях.
Дмитро мріє і надалі розвиватися у музичній сфері та створювати власні пісні.
Світлана Тараборова написала для нього пісню “Мамо”, що присвячена українським матерям, бо саме мами у найважчі часи щодня захищають своїх дітей, дарують їм відчуття любові, безпеки й надії.
5. Марко Сердинський – “Гори”
Дванадцятирічний співак з Івано-Франківська. З дитинства професійно займається вокалом та опановує гру на фортепіано.
Марко — фіналіст конкурсу Dity.Help Music 2026 і переможець багатьох вокальних фестивалів. У соцмережах його кавери збирають мільйонні перегляди. Він також має досвід виступів на великій сцені разом із такими артистами, як Fiїnka та Mélovin.
Окрім музики, хлопець захоплюється футболом і мріє одного дня виконати гімн України перед матчем національної збірної.
Його пісню для фіналу нацвідбору, “Гори”, написала Alyona Alyonа. Це пісня про те, як кожна дитина шукає захисту в часи, коли життя стало таким крихким і кожен день може бути останнім.
6. Злата Солоненко – Who Am I
Одинадцятирічна співачка з Вінницької області. Вокалом юна артистка займається з трьох років. Також вона навчається у музичній школі, де вивчає гру на гітарі, і виступає на підтримку військових у реабілітаційних центрах та на благодійних концертах.
Злата — учасниця всеукраїнських і міжнародних вокальних конкурсів, фестивалів, а також телепроєкту “Україна неймовірних людей”.
Who am I — пісня для Злати від Alyona Alyona про пошук себе у світі, де час швидкоплинний, а люди жорстокі. Лірична героїня постає перед вибором: бути самотньою чи летіти до полум’я? Або ж як зробити, щоб тебе побачили й запам’ятали, адже тобі є що сказати й показати всім навколо?
Як повідомляв Укрінформ, цьогорічне Дитяче Євробачення відбудеться 24 жовтня на Мальті.
У 2025 році переможницею Дитячого Євробачення стала Лу Дельоз із піснею Ce Monde. Ця перемога стала для Франції четвертою в історії конкурсу.
Софія Нерсесян, яка торік представляла Україну з піснею “Мотанка”, посіла друге місце.
Фото: Суспільне
-
Відбудова1 тиждень agoКабмін призначив Івана Федорова очільником Агентства відновлення
-
Війна1 тиждень agoЗеленський нагородив ще 330 військових, понад 200 з них
-
Війна5 днів agoДрапатий скасував понад 30 застарілих наказів Генштабу
-
Події1 тиждень agoУ Львові проходить Міжнародний фестиваль архітектури та мистецтв «ВЕЖА»
-
Події1 тиждень agoТроє українських письменників-військових візьмуть участь у літературному проєкті в Ірландії
-
Одеса1 тиждень agoСергій Братчук про атаки Росії та загрози для Одещини
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одесі юнак за $1400 обіцяв зняти військовозобов’язаного з розшуку ТЦК
-
Події1 тиждень agoНа Венеційському кінофестивалі відбулася прем’єра документалки про гурт Oasis
