Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
На «Книжковій країні» зібрали понад 1500 книжок для військових
На фестивалі «Книжкова країна», який відбувся 23–26 квітня у Києві на ВДНГ, відвідувачі придбали понад 85 000 книжок, ще 1 580 – зібрали для військових на фронті, а понад 400 передали сільським бібліотекам.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Читомо.
Всупереч зливам, граду і шквальному вітру протягом чотирьох днів фестиваль відвідали 71 465 гостей.
«”Книжкова країна” не зупинилася: стенди трималися до останнього, книжки рятували під дощовиками, а черги на подіях не зникали, навіть коли стало відчутно холодно», – зауважили організатори.
Як зазначається, 77% відвідувачів придбали понад 85 000 книжок на загальну суму понад 32 млн грн. Середня ціна книжки становила 380 грн, а середні витрати на людину – трохи більше ніж 1000 грн, де понад 600 грн – на книжки, а близько 400 грн – на їжу, напої та розваги.
Буря в останній день зруйнувала частину інфраструктури фестивалю – збитки від негоди організатори оцінюють у понад 350 тис. грн.
Ярмарок об’єднав 103 видавництва, 15 книгарень, 18 незалежних авторів та близько 200 учасників загалом.
Упродовж чотирьох днів відбулися 507 подій: презентації, дискусії, автограф-сесії та майстер-класи.
Ключова тема фестивалю – кольори як продовження літературних історій у дизайні, театрі, кіно, ілюстрації та архітектурі.
За словами організаторів, середній вік відвідувачів становив 28 років, 82% гостей – жінки, 86% – кияни.
Також приїхали гості з Київської, Львівської, Чернівецької, Житомирської, Дніпропетровської, Чернігівської та Хмельницької областей.
Саме заради «Книжкової країни» на ВДНГ прийшли 75% відвідувачів , решта – погуляти й розважитися. 46% раніше не відвідували книжкові заходи, а 60% зазначили, що після фестивалю читатимуть частіше.
Як зауважили організатори, 95% відвідувачів зазначили, що стали щасливішими після «Книжкової країни».
Як повідомляв Укрінформ, переможцем премії книжкових блогерів цьогоріч стала книжка «Гемінґвей нічого не знає» письменника і ветерана Артура Дроня.
Фото Укрінформу можна купити тут
Події
На Дерибасівській художники створили нову експозицію для виставки “Воля не смерть”
На Дерибасівській відновилась вулична виставка “Воля не смерть”, яку започаткував у 2022 році одеський художник Володимир Уманенко. У неділю 26 квітня близько 10 художників влаштували колективний перфоманс – зняли новорічний банер і на зворотній стороні прямо на тротуарі і зробили колаж для нової експозиції. Кожний митець використав відведену частину полотна, щоб виразити свої емоції та рефлексії на війну та події в Одесі та в Україні.
Проєкт стартував у березні 2022 року, на так званому ринку “Книжка”, де зібрав твори митців зі всієї України на одну тему – російсько-українська війна. Ідея була зрозуміла – важливо жити, важливо доносити неприємну правду про війну, підтримувати моральний стан та силу духа спротиву російській окупації.
Фото: Наталія Михайленко/Фейсбук.
Події
Бережна презентувала проєкт «Тисячовесна» для музичної спільноти
Міністерство культури презентувало державний проєкт з підтримки українського культурного продукту «Тисячовесна» музичній спільноті.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
“Ми намагалися дати наше розуміння того, що ми очікуємо від музичної спільноти, але, знову ж таки, ви глибше в темі і повинні розуміти, що ми пропонуємо не виключний перелік того всього, що ми можемо отримати в напрямку музичному… Нам дуже важливо мати сучасне звучання, яке буде відображати те, що відбувається в нашій державі зараз, і ми будемо оцінювати власне унікальний стиль”, – підкреслила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України – міністерка культури Тетяна Бережна.
Вона зазначила, що йдеться не лише про створення пісень чи альбомів – фінансування можуть отримати також музичні фестивалі, кліпи, інші формати сучасного музичного контенту.
За словами урядовиці, одним із завдань програми є відкриття нових імен та створення умов, за яких молоді артисти можуть реалізуватися в Україні, тож дебютні проєкти фінансуватимуться на 100%. Також повне фінансування передбачене для контенту, орієнтованого на дітей. Інші музичні проєкти можуть отримати до 80% державної підтримки за умови співфінансування.
Бережна підкреслила, що подавати заявки на участь можуть лейбли, продюсерські центри, культурні організації та інші юридичні особи, але не фізичні особи.
Вона наголосила, що від музичної спільноти очікують не лише творчих рішень, а й продукту, який матиме попит і зможе конкурувати як в Україні, так і за її межами.
“Наше завдання як держави зробити так, щоб українського культурного продукту – достойного, цікавого, конкурентоздатного – ставало більше, щоб алгоритми доносили його до українців. Тому що мета цієї програми – через сучасний культурний продукт виростити покоління українців, які будуть мислити українськими сенсами, будуть стійкими до зовнішніх інформаційних впливів і будуть плекати українську ідентичність”, – сказала віцепрем’єр-міністр.
Відбір відбуватиметься у кілька етапів: від технічної перевірки заявок до оцінювання експертами та фінального пітчингу. Серед ключових критеріїв – якість ідеї, реалістичність бюджету, потенціал реалізації.
Як повідомляв Укрінформ, Міністерство культури та Офіс Президента оголосили про запуск програми підтримки культурних ініціатив «Тисячовесна». Мета ініціативи – збільшити обсяг виробництва українського культурного контенту, зробити його конкурентним у масовому споживанні, забезпечити доступ до авдиторії, посилити присутність українського контенту.
У бюджеті на 2026 рік на програму закладені ₴4 мільярди. Із них ₴2,6 мільярда заплановані на кінопродукт – ігрові фільми, анімаційні фільми, серіали, неігрові документальні фільми. На інші види контенту – сучасну музику, перформативне мистецтво, візуальне мистецтво – ₴1 мільярд, на аудіовізуальні шоу та контент для соціальних мереж – близько ₴300 мільйонів.
Програма стартувала 3 квітня, прийом заявок триватиме до 28 травня, з 20 травня по 5 червня триватиме перший етап перевірки документів, з 10 червня по 21 липня – експертна оцінка проєктів. На серпень запланована публічна презентація проєктів. Початок фінансування відібраних проєктів передбачений на вересень-грудень 2026 року.
Станом на 23 квітня на програму «Тисячовесна» були подані три заявки.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Відбудова4 дні agoНа конференції з відбудови у Жешуві 45 українських компаній представлять можливості у сфері ОПК
-
Політика6 днів agoУкраїна пропонує нові механізми захисту політв’язнів у російських тюрмах
-
Події6 днів agoВідбувся допрем’єрний показ українського тактичного екшена «Killhouse»
-
Війна1 тиждень agoБілорусь зводить полігони — будівництво відбувається на кордоні з Україною
-
Суспільство6 днів agoЩо відбувається у підземних переходах Одеси
-
Усі новини1 тиждень agoNASA вимкнуло «Вояджер-1», але не повністю, що трапилося
-
Одеса1 тиждень agoЗ Одеси до Чорноморська подорожчає проїзд: нова вартість
-
Події1 тиждень agoВолодар «Оскара» Том Гупер зніме фільм за книгою Міллі Боббі Браун
