Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
Франківський музей визвольної боротьби імені Бандери створює онлайн-бібліотеку
Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби імені Степана Бандери створює онлайн-бібліотеку, щоб кожен охочий міг працювати з його фондом.
Про це кореспондентці Укрінформу розповіла директорка музею Марія Середюк.
«Ми формуємо бібліотечний фонд для того, щоб кожен міг працювати з нашими книгами. Також ми працюємо над створенням онлайн-бази бібліотечного фонду, яка буде оприлюднена на нашому сайті. Тут читачі зможуть попередньо замовити перегляд книг у музеї. Адже у нас є рідкісні і унікальні видання», – зазначила Середюк.
За її словами, у музеї зберігаються близько 1,5 тисячі книг.
«У бібліотеці музею найбільше представлені літописи УПА, Книги пам’яті, книги, передані діаспорою, які відносять до 30-х років минулого століття, книги, які передали ще учасники визвольних змагань, примірники від громадських організацій, політичних партій та політиків», – зауважила старша наукова співробітниця Лілія Пицко.
На її переконання, бібліотечний фонд Музею визвольної боротьби, який постійно поповнюється, буде цікавим для школярів, студентів та науковців.
Нещодавно музей отримав 13 книг від колективу редакції газети «Галичина», які були передані закладу на виконання волі військового та науковця Юрія Гудчака, що нині вважається зниклим безвісти.
Як повідомлялося, на Прикарпатті музейники відшукали фото з зображенням юного Степана Бандери.
Фото: Єдлінська Уляна, wiki
Події
У Празі показали українську скульптуру з Покровська, яка їде на Венеційську бієнале
У столиці Чехії представили скульптуру української художниці Жанни Кадирової «Орігамі-олень», яка стане центральним експонатом національного павільйону на 61-й Венеційській бієнале.
Жителі та гості Праги змогли побачити скульптуру на площі Яна Палаха, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Посол України в Чеській Республіки Василь Зварич подякував організаторам акції, за те, що українське мистецтво може звернутися та говорити до світу.
«Ця скульптура є не лише предметом мистецтва, вона є символом міста Покровськ у Донецькій області, яке проходить через горнило війни і не здається попри часткову окупацію. Вона також є символом надії, достоїнства та стійкості України. Це історія міста, яке вірить у своє майбутнє», – сказав Зварич, висловивши переконання, що «Олень» повернеться одного дня до вільного Покровська та стане символом Перемоги України, перемоги добра над злом.
Зварич зазначив, що «Олень» був евакуйований, аби показати, що культура є сильнішою за руйнування, а мистецтво у змозі говорити там, де подекуди бракує слів. Акція в Празі – це нагадування, що свобода та безпеки не є данністю, їх треба боронити спільно.

«Культурна солідарність є сьогодні надзвичайно важливою», – підкреслив дипломат і подякував Чеській державі та народові, які стоять на боці України від перших днів повномасштабного російського вторгнення.
За словами Зварича, проєкт є частиною ширшої культурної дипломатії України.
У рамках акції відбувся показ документального фільму «ВПО» Жанни Кадирової, що зафіксував евакуацію статуї з Покровська, а також дискусія з авторкою, котра розповіла, як рятувала свою роботу.

Після показу у Празі скульптура вирушить у європейське турне. Дорогою до Венеції вона буде представлена у Варшаві, Відні, Берліні, Брюсселі та Парижі.
Проєкт реалізується за підтримки МЗС і Мінкультури України, ЮНЕСКО та благодійної організації «Сушко Філантропія». Презентація у Празі відбулася за підтримки Посольства України, Галереї Рудольфінум, Кафе Рудольфінум та Тетяни Бабчук.

Скульптура стане центральним елементом українського павільйону на Венеційській бієнале, тема якого – «Гарантії безпеки». Цей проєкт порушує питання невиконаних гарантій безпеки, за які Україна відмовилася від свого ядерного арсеналу в 1996 році. Він також відображає крихкість миру та стійкість українського народу.
Нагадаємо, «Орігамі-олень» у 2019 році замінив у парку Покровська інший «пам’ятник» – фрагмент радянського літака. Коли у серпні 2024 року до міста наблизилася лінія фронту і почалася евакуація, Кадирова разом друзями та командою міських робітників демонтували скульптуру та перенесли її в безпечніше місце.
Як повідомлялося, 61-ша Венеційська бієнале відкриється 9 травня і триватиме до листопада.
Фото: Ольга Танасійчук / Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
Події
Росія порушила справу проти України та Нідерландів за «викрадення скіфського золота» з Криму
Слідчий комітет Росії у середу, 11 березня, повідомив про порушення кримінальної справи «про розкрадання та неповернення культурних цінностей «кримської колекції», маючи на увазі «скіфське золото», яке у 2023 році ухвалою нідерландського суду було повернуто Україні.
Про це повідомляє DW, передає Укрінформ.
У СК РФ уточнили, що кримінальну справу порушено стосовно посадових осіб органів влади Королівства Нідерланди, України та археологічного музею Алларда Пірсона Амстердамського університету.
Російські слідчі вбачають у поверненні Україні її культурних цінностей злочинні дії з «розкрадання предметів, які мають особливу історичну, художню і культурну цінність, вчинені організованою групою» та «неповернення у встановлений термін на територію РФ культурних цінностей».
Офіційний представник СК РФ Світлана Петренко заявила, що після анексії Криму Росією музеї півострова зі всіма своїми експонатами нібито перейшли у власність РФ. На думку російської сторони, це стосується й колекції “скіфського золота”, яке з лютого до серпня 2014 року виставлялося для показу в Амстердамі.
«Таким чином, посадові особи органів влади Королівства Нідерланди, України та музею Алларда Пірсона викрали, безоплатно вилучивши на свою користь усі зазначені музейні предмети, які є культурними цінностями, та передали їх в Україну, не повернувши на територію Російської Федерації», – вважає Петренко.
Слідком Росії оцінює вартість колекції “скіфського золота” не менш ніж у 117 млн рублів (близько 1,3 млн євро). При цьому їхня ринкова вартість значно вища, а «деякі артефакти безцінні через відсутність аналогів у світовій культурі», зазначається в повідомленні.
Як повідомляв Укрінформ, в листопаді 2023 після майже 10 років судів в Україну з Нідерландів повернулися предмети з колекцій кримських музеїв, представлені на виставці «Крим: золото й таємниці Чорного моря».
Юридична війна за експонати почалася після того, як ще до окупації півострова Росією, у 2013 року цінну колекцію було вивезено з Криму на виставку в Нідерланди. Виставка «Крим: золото і таємниці Чорного моря» складалася з колекцій п’яти музеїв, один з яких розташований у Києві, а чотири – у Криму (Сімферополь, Керч, Бахчисарай і Херсонес). Виставка проходила у музеї Алларда Пірсона в Амстердамі.
26 жовтня 2021 року Апеляційний суд Амстердама ухвалив рішення про повернення “скіфського золота” Україні.
26 січня 2022 року так звані російські кримські музеї в тимчасово окупованому Криму подали касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Амстердама щодо повернення колекції “скіфського золота” Україні.
9 червня 2023 року Верховний суд Нідерландів ухвалив остаточне рішення повернути “скіфське золото” Україні. Він підтвердив рішення апеляції дворічної давності на користь Києва.
-
Одеса1 тиждень agoНічні вибухи в Одесі 3 березня 2026 року — подробиці атаки
-
Усі новини1 тиждень agoякі моделі зникнуть з ринку (фото)
-
Політика1 тиждень agoУкраїна співпрацюватиме з країнами Близького Сходу для протидії «Шахедам»
-
Події1 тиждень agoУ межах туру «Кіно заради Перемоги!» в лютому відбулися 58 кінопоказів
-
Усі новини1 тиждень agoБудинок у США — оголошення про продаж дому викликало дебати в мережі — фото
-
Події1 тиждень agoФільм «Мавка. Справжній міф» виходить у міжнародний прокат
-
Одеса6 днів agoВідключення води в Одесі 3 березня 2026 року
-
Одеса1 тиждень agoАтака дронів на Одещину: пошкоджена портова інфраструктура
