Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
Росія порушила справу проти України та Нідерландів за «викрадення скіфського золота» з Криму
Слідчий комітет Росії у середу, 11 березня, повідомив про порушення кримінальної справи «про розкрадання та неповернення культурних цінностей «кримської колекції», маючи на увазі «скіфське золото», яке у 2023 році ухвалою нідерландського суду було повернуто Україні.
Про це повідомляє DW, передає Укрінформ.
У СК РФ уточнили, що кримінальну справу порушено стосовно посадових осіб органів влади Королівства Нідерланди, України та археологічного музею Алларда Пірсона Амстердамського університету.
Російські слідчі вбачають у поверненні Україні її культурних цінностей злочинні дії з «розкрадання предметів, які мають особливу історичну, художню і культурну цінність, вчинені організованою групою» та «неповернення у встановлений термін на територію РФ культурних цінностей».
Офіційний представник СК РФ Світлана Петренко заявила, що після анексії Криму Росією музеї півострова зі всіма своїми експонатами нібито перейшли у власність РФ. На думку російської сторони, це стосується й колекції “скіфського золота”, яке з лютого до серпня 2014 року виставлялося для показу в Амстердамі.
«Таким чином, посадові особи органів влади Королівства Нідерланди, України та музею Алларда Пірсона викрали, безоплатно вилучивши на свою користь усі зазначені музейні предмети, які є культурними цінностями, та передали їх в Україну, не повернувши на територію Російської Федерації», – вважає Петренко.
Слідком Росії оцінює вартість колекції “скіфського золота” не менш ніж у 117 млн рублів (близько 1,3 млн євро). При цьому їхня ринкова вартість значно вища, а «деякі артефакти безцінні через відсутність аналогів у світовій культурі», зазначається в повідомленні.
Як повідомляв Укрінформ, в листопаді 2023 після майже 10 років судів в Україну з Нідерландів повернулися предмети з колекцій кримських музеїв, представлені на виставці «Крим: золото й таємниці Чорного моря».
Юридична війна за експонати почалася після того, як ще до окупації півострова Росією, у 2013 року цінну колекцію було вивезено з Криму на виставку в Нідерланди. Виставка «Крим: золото і таємниці Чорного моря» складалася з колекцій п’яти музеїв, один з яких розташований у Києві, а чотири – у Криму (Сімферополь, Керч, Бахчисарай і Херсонес). Виставка проходила у музеї Алларда Пірсона в Амстердамі.
26 жовтня 2021 року Апеляційний суд Амстердама ухвалив рішення про повернення “скіфського золота” Україні.
26 січня 2022 року так звані російські кримські музеї в тимчасово окупованому Криму подали касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Амстердама щодо повернення колекції “скіфського золота” Україні.
9 червня 2023 року Верховний суд Нідерландів ухвалив остаточне рішення повернути “скіфське золото” Україні. Він підтвердив рішення апеляції дворічної давності на користь Києва.
Події
Український стенд представлять на Лейпцизькому книжковому ярмарку
Україна цьогоріч представить національний стенд на Лейпцизькому книжковому ярмарку, який проходитиме з 19 до 22 березня.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Український інститут книги.
Зазначається, що українська програма проходитиме під гаслом Filling in, що відображає прагнення заповнити історичні та культурні прогалини у сприйнятті України у світі.
«Україна завжди була невід’ємною частиною європейського культурного простору. Українські тексти, ідеї, музика й мистецтво формували спільну історію континенту. Однак століття поневолення – спершу Російською імперією, а згодом Радянським Союзом, призвели до того, що українська культура часто залишалася «білою плямою» на європейській культурній мапі», – підкреслили в інституті.
Сьогодні Україна активно працює над тим, щоб відновити цю видимість, повернути свої голоси до європейського діалогу та відновити історичну справедливість.
Зокрема, українська література, мистецтво й філософія не лише стають помітнішими у світі – вони доповнюють європейський культурний дискурс новими історіями, перспективами та сенсами.
Україна буде представлена на ярмарку національним стендом D311, на якому свої видання презентують українські видавництва «Моя книжкова полиця», «Час майстрів», «Видавництво Старого Лева», «Час Змін Інформ», «Білка», видавничий дім журналу «Пам’ятки України», а також українсько-німецькі журнали Dach Magazine і Gel[:b]lau. Крім того, Мистецький арсенал представить власну добірку книжкових видань.
Серед ключових подій програми на сценах Лейпцизького книжкового ярмарку:
- відкриття українського стенду «Україна. Fillin In» (19 березня, 15:15), за участі представників Лейпцизького книжкового ярмарку, федерального уряду Німеччини, міста Лейпциг та культурних інституцій;
- дискусія «Культура попри все» з філософом та публіцистом Володимиром Єрмоленком про роль культури у часи війни;
- розмова «Коли повсякденне життя стає історією» за участі Остапа Сливинського, Олесі Островської-Лютої і Георгія Господінова про літературу, пам’ять і забуття;
- панель «Українська феміністична література: голоси, тексти та тенденції» з Тамарою Гундровою, Роксоляною Свято, Наталкою Сняданко та Гайке Вінкель;
- події про мову та ідентичність, зокрема публічна розмова «Поширені міфи про мови в Україні» з письменницею Євгенією Кузнєцовою;
- дискусії про екологію та культуру, зокрема панель «Коли земля руйнується: історії, зображення та практики екологічного свідчення»;
- дискусії про історичну пам’ять, зокрема презентація роману-документа «Бабин Яр» Анатолія Кузнєцова за участі Катерини Міщенко, Крістіане Кьорнер і Сергія Єкельчика;
- літературний перформанс Echoes / Відлуння Олени Герасим’юк і Павла Матюші, що поєднує поезію та сценічне читання.
Крім того, на українській сцені відбудуться читання, панельні дискусії та презентації. Серед учасників яких, зокрема письменник і військовослужбовець Павло Матюша, поетка й парамедикиня добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» Олена Герасим’юк, письменниця Євгенія Кузнєцова, літературознавиця Тамара Гундорова, історик Сергій Єкельчик, письменники Катерина Міхаліцина, Ірина Фінгерова, Ульріке Альмут Зандіг, Міхаль Гворецький, Ася Баздирєва, Катерина Ботанова, Адріан Івахів, Дар’я Цимбалюк, Світлана Ославська та інші автори й дослідники.
Українську програму на Лейпцизькому книжковому ярмарку реалізують Український інститут книги, Goethe-Institut в Україні та його програма House of Europe, Український інститут, Мистецький Арсенал та Федеральна агенція політичної освіти Німеччини у співпраці з міжнародними партнерами.
Зокрема, реалізація українського стенду на ярмарку стала можливою завдяки фінансуванню з боку уповноваженого федерального уряду Німеччини з питань культури та медіа, а також підтримці з боку міста Лейпциг, NUMO та Міністерства закордонних справ Німеччини.
Лейпцизький книжковий ярмарок є однією з ключових подій європейської книжкової та медіаіндустрії, яка щороку об’єднує читачів, авторів, видавців і культурні інституції з усього світу. У 2025 році ярмарок відвідали понад 290 тисяч людей.
Як повідомляв Укрінформ, на Лейпцизькому книжковому ярмарку минулого року в межах української програми відбулися 27 презентацій книжок і дискусій за участі письменників, журналістів та арткритиків.
Фото: Український інститут книги
Події
У Києві презентували книгу «Повномасштабний вибір» про нацгвардійців
У Києві презентували книгу «Повномасштабний вибір» про військовослужбовців Нацгвардії України, які змінили цивільне життя на військову службу.
Як передає Укрінформ, про це повідомила Нацгвардія України.
У столиці відбулася презентація документального видання «Повномасштабний вибір», що об’єднало 32 біографічні нариси про військовослужбовців Нацгвардії.
У Києві презентували книгу про нацгвардійців «Повномасштабний вибір» / Фото: НГУ
1 / 12
Ця книга – літопис трансформації вчорашніх цивільних: вчителів, акторів, айтівців та скульпторів, які після 24 лютого 2022 року зробили свій головний вибір – стати на захист Батьківщини.
Проєкт реалізований Іміджево-видавничим центром НГУ спільно з видавництвом «Букдрук» за підтримки Департаменту суспільних комунікацій Київської міської державної адміністрації в межах міської цільової програми підтримки захисників України.
Як зазначив помічник командувача НГУ з питань ветеранської політики полковник Михайло Вернигора, збереження історії кожного бійця є критично важливим для майбутнього нації.
«Народ, який не має історії – це мертвий народ. Герої цієї книги – люди різних професій, які не змогли стояти осторонь. Вони залишили всі свої цивільні здобутки і стали на захист Батьківщини – хто зі зброєю, хто з пером. Поки у нас є історія, ми живемо і ми пам’ятаємо», – зазначив Вернигора.
Серед героїв книги – авіатехнік Андрій Івашкович (у минулому бармен), боєць-айтівець Олександр Шандро, скульптор Олесь Сидорук, колишній головний редактор видання «Бабель» Євген Спірін, актор Богдан Чернявський та професійний акробат Володимир Бойчук, який став танкістом у складі бригади «Азов».
Упорядниця видання та начальник відділу внутрішніх комунікацій Іміджево-видавничого центру НГУ, підполковниця Валерія Агібалова наголосила на унікальності кожного досвіду.
«Ця книга присвячена людям, які змінили історію. Це чоловіки і жінки, які до повномасштабного вторгнення не мали жодного дотику до війська. Ми прагнули описати те випробування, яке належить прожити нашим військовослужбовцям та їхнім родинам. Кожен із них зробив свій вибір на користь нашого майбутнього», – підкреслила вона.
За словами одного із героїв книги, солдата Олеся Сидорука, «захищати країну – це конституційний обов’язок кожного, незалежно від професії. Мені, як людині творчій, було нелегко перебудувати свідомість, але я зрозумів, що моя професія може бути корисною і в армії».
Книга «Повномасштабний вибір» стала не просто збіркою історій, а символом незламності українського характеру та волі до перемоги.
Вона буде передана до бібліотек та військових частин, щоб надихати нові покоління захисників.
Як повідомляв Укрінформ, у видавництві «Білка» вийде збірка мілітарного горору «Птахи у пітьмі», до якої увійдуть вісім оповідань письменників-військових.
-
Одеса1 тиждень agoНічні вибухи в Одесі 3 березня 2026 року — подробиці атаки
-
Війна1 тиждень agoСША та Ізраїль атакували ядерний центр — відео
-
Усі новини1 тиждень agoякі моделі зникнуть з ринку (фото)
-
Події1 тиждень agoУ межах туру «Кіно заради Перемоги!» в лютому відбулися 58 кінопоказів
-
Політика1 тиждень agoУкраїна співпрацюватиме з країнами Близького Сходу для протидії «Шахедам»
-
Усі новини1 тиждень agoБудинок у США — оголошення про продаж дому викликало дебати в мережі — фото
-
Війна1 тиждень agoНаступ ЗС РФ — ЗМІ розповіли про ризики для Дніпра — подробиці
-
Суспільство1 тиждень ago“Їдемо в ТЦК або плати”: поліцейські в Одесі заробляли під час мобілізації
