Connect with us

Події

У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»

Published

on


У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.

Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.

“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.

Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.

“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.

“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.

Читайте також: Братчики кобзарського цеху – майстри невтрачених традицій

У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.

“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.

“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.

Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.

Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.



Джерело

Події

У Києві презентували другу частину відеоекранізації «Енеїди» Котляревського

Published

on


У Києві презентували другу частину екранізації “Енеїди” Івана Котляревського, створену за підтримки Українського культурного фонду.

Презентація відбулася у пресцентрі Укрінформу.

Галина Криворчук

“Усі ми чудово знаємо “Енеїду” з дитинства, зі шкільних років. Але цьогоріч нашій групі пощастило доторкнутися до цієї прекрасної поеми й оживити її так, щоб її можна було подивитися заново, свіжими очима, і згадати те, що колись було недочитано, не прочитано й повернутися до цієї прекрасної книги, до цієї прекрасної літератури ще раз”, – зазначила продюсерка Галина Криворчук.

Спікерка розповіла, що торік творча група “Гра долі” за підтримки Європейського Союзу та House of Europe екранізувала першу частину “Енеїди”. Приязне сприйняття публікою цього проєкту спонукало творчу команду надалі його розвивати. Тож другу частину екранізації здійснили за підтримки Українського культурного фонду в межах програми “Мистецтво в кадрі”.

Василь Вітер
Василь Вітер

Зі свого боку сценарист, режисер і актор Василь Вітер підкреслив, що перша частина відеопроєкту стала була більше експериментом, під час якого команда шукала цікаві форми й поєднання. Натомість для другої частини Вітер підготував чіткий сценарій – адаптацію поеми Котляревського, перетворивши її на драматургічно цілісний серіал із семи частин, кожна з яких є завершеною 30-хвилинною історією з героями, інтригами та взаєминами персонажів.

Усі ролі в серіалі грають два актори – Наталка Сопіт і Василь Вітер. Головні образи закріплені за Василем Вітром, який грає і самого автора Івана Котляревського,  і його улюбленця Енея.

Своєю чергою Сопіт розповіла про роботу над жіночими персонажами.

Наталка Сопіт
Наталка Сопіт

“Для екранізації ми взяли, здається, лише десять образів, а їх же набагато більше. І наскільки вони різні! Міфологічні образи, які ми звикли уявляти як богинь та інших міфічних персонажів, тут (у творі, – ред.) утілені через українські жіночі характери”, – наголосила вона.

Вконавиця ролей зазначила, що, готуючись до втілення персонажів, прагнула взяти до уваги індивідуальну психофізику й усталені уявлення про міфологічних персонажів.

Читайте також: Дві «Енеїди» на одному фестивалі: від Майдану до великої війни

“Я відмітила для себе приблизні образи. Богині-олімпійки – це норовливі, підступні пані, як -от Юнона. Земні жінки пристрасні та харизматичні. Мені найбільше припала до душі Сивілла (..). Є там і прості жінки, сміливі, жартівливі. Усі вони є дуже яскравими образами у Котляревського в “Енеїді”, – зазначила акторка.

Показ серіалу розпочався 9 вересня 2026 року – до дня народження Івана Котляревського. Проєкт відкриває документальний фільм “Іван Котляревський. Любов єдина”, знятий у Полтаві 2021 року.

Як повідомляв Укрінформ, в українських театрах за останні роки створили 11 вистав за «Енеїдою» Івана Котляревського.

Фото: Юлія Овсяннікова/Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Події

В Одесі пройде Тиждень воєнного кіно: що у програмі

Published

on



В Одесі 15-18 жовтня пройде Тиждень воєнного кіно – некомерційний благодійний кінофестиваль, присвячений українській воєнній документалістиці.

Про це повідомили організатори фестивалю, передає Укрінформ.

“Протягом чотирьох днів на великому екрані Одеської кіностудії покажуть 15 документальних фільмів, короткометражок і репортажів, створених представниками різних з’єднань та родів сил у складі ЗСУ”, – йдеться у повідомленні.

За словами організаторів заходу, серед учасників – 35 окрема бригада морської піхоти, 36 окрема бригада морської піхоти, 39 окрема бригада морської піхоти, 65 окрема механізована бригада, 95 окрема десантно-штурмова Поліська бригада, 1 окремий штурмовий полк імені Дмитра Коцюбайла, бригада «Рубіж» та інші.

У фільмах розкажуть про роботу штабу, будні стабпункту, спостереження за роботою пілотів FPV-дронів, про те, як відбувається евакуація тяжко пораненого бійця тощо.

Також у програмі – документальний фільм «Мілітантропос», створений творчим об’єднанням ТАБОР. Його прем’єра відбулась у Каннах минулого року.

Окрім того, у межах Тижня воєнного кіно відбудеться виставка «Перехідний стан». Її автор – Костянтин Гузенко, військовий і фотограф, який загинув при виконанні обов’язків.

Читайте також: 55-й кінофестиваль «Молодість» оголосив програму короткометражок

Організатори додали, що Тиждень воєнного кіно – повністю благодійний проєкт, вхід на покази буде вільний для всіх (за попередньою реєстрацією на сайті проєкту. Також на сайті можна подивитися розклад показів).

Як повідомляв Укрінформ, у Києві 30 вересня відбулася презентація документального фільму “З любов’ю, Лілу” одеської поетеси та журналістки Тетяни Милимко.

Кадр із фільму «Сова»/docudays.ua





Джерело

Continue Reading

Події

У Празі презентували книжки про Маріуполь та жінок, які боролися за свободу України

Published

on


У столиці Чехії відбулася зустріч української громади з військовими-письменниками Мариною «Мамайкою» Мірзаєвою та Олександром «Східом» Іванцовим.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Мамайка» та «Схід» – військовослужбовці 3-ї окремої штурмової бригади 3-го армійського корпусу ЗСУ. Представлені книжки – їхній перший літературний досвід.

Марина – історикиня, військовослужбовиця та авторка книги «Жінки Свободи». «Моя книга — це поєднання української історії, дослідження про жінок в ОУН-УПА та моїх власних щоденникових записів з війни», – коротко охарактеризувала авторка свою книжку кореспонденту Укрінформу.

Видання містить 46 історій українок, які свідомо обрали боротьбу з тим самим ворогом, що намагається знищити Україну й сьогодні.

«Моя книга — це особиста історія та шлях на сучасній війні», – каже Олександр «Схід» Іванцов про свою роботу «Флешбек: Маріуполь». Олександр – Герой України, учасник гелікоптерного рейду до оточеного Маріуполя. 25 березня 2022 року він брав участь у секретній місії ГУР, яка доправила підкріплення та медикаменти на «Азовсталь». Він став єдиним українським військовослужбовцем, який у травні 2022 року не вийшов з «Азовсталі» в російський полон. Тиждень «Схід» ховався на заводі, після чого за 18 днів пішки подолав близько 200 кілометрів окупованою територією. Матеріал, на якому побудована книга, військовий починав писати на клаптиках паперу між обстрілами під час оборони Маріуполя.

«Наші книги репрезентують Україну в цілому – сьогодні та в минулому. Це поєднання особистісних історій, які фактично демонструють роль українського народу мати власну державність. Це живі голоси: Олександра, як людини, яка виходила з оточеного Маріуполя, а перед тим він туди залетів в гелікоптером. І моя історія – історія жінки, яка потрапляє до війська і рефлексує про те, як перепроживається війна крізь призму жіночого», – розповіла Мірзаєва.

Військові автори нещодавно презентували свої твори, в Парижі та на Франкфуртському книжковому ярмарку. У планах, якщо дозволить служба, подальші презентації. А також переклад книжок різними європейськими мовами – вже є домовленості щодо цього.

Учасники зустрічі, які відбулась в Українському молодіжному центрі Hub Nusle, мали можливість поспілкуватися з авторами, придбати книжки, а також підтримати донатами ББС 3 ОШБр на Starlink та комплектуючі до ударних БпЛА літакового типу.

Читайте також: Громада представила ювілейний стенд Ukraine на книжковому фестивалі в Будапешті

Нагадаємо, Україна цьогоріч вчергове взяла участь у Франкфуртському книжковому ярмарку, одному з наймасштабніших та найвпливовіших у світі заходів у сфері літератури, який тривав від 7 до 11 жовтня.

Фото: Ольга Танасійчук / Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут 



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.