Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
Сокиру Джека Ніколсона із фільму «Сяйво» виставлять на аукціон
Сокиру, якою Джек Торренс – герой Джека Ніколсона у фільмі жахів «Сяйво» 1980 року – прорубував двері у знаменитій сцені, виставлять на аукціон.
Про це повідомляє The Guardian, передає Укрінформ.
Зазначається, що цією сокирою герой Ніколсона прорубує отвір у зачинених дверях, за якими ховається його дружина Венді, роль якої виконала Шеллі Дювалл. Саме в цій знаменитій сцені він вигукує «Here’s Johnny!» («А ось і Джонні!»). Пізніше сокира стає знаряддям убивства Діка Галлорана, якого зіграв Скетмен Крозерс. Культовий кінореквізит оцінюють у 30–50 тис. фунтів стерлінгів (від 40 тис. до 66 тис. дол.).
Сокира є одним із сотень лотів першого аукціону особистого архіву режисера «Сяйва» Стенлі Кубрика, який помер у 1999 році, зазначає видання.
Серед інших предметів із фільму – дві блакитні сукні, які носили сестри-близнючки Алекса та Алексі Грейді. У них вони з’являються в одній із найвідоміших сцен стрічки, запрошуючи сина героя Ніколсона, Денні, «погратися з ними», коли хлопчик їде на триколісному велосипеді коридорами готелю «Оверлук».
За даними видання, сам триколісний велосипед на аукціон не виставлятимуть. Водночас серед лотів є кінематографічна хлопавка, використана у «Сяйві». Він стане одним із чотирьох подібних предметів із фільмів Кубрика. Інші походять зі стрічок «2001: Космічна одіссея», «Баррі Ліндон» та «Із широко заплющеними очима».
Найдорожчим лотом, як очікується, стане модель космічного ембріона з фінальної сцени «2001: Космічна одіссея». Реквізит, також відомий як «Зоряна дитина», оцінюють у 800 тис. фунтів стерлінгів (1,06 млн дол.).
Керівниця відділу популярної культури аукціонного дому Bonhams Клер Тоул-Мойр назвала модель одним із найбільш загадкових образів в історії наукової фантастики. За її словами, вона символізує еволюцію, нові початки, наївність і неоднозначність.
Аукціон відбудеться 3 лютого в лондонському аукціонному домі Bonhams. Перед ним предмети виставлять у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Парижі та Лондоні.
Тоул-Мойр зазначила, що аукціон дасть шанувальникам, колекціонерам та історикам можливість придбати предмети з особистого архіву одного з найвпливовіших режисерів в історії кіно.
Як повідомляв Укрінформ, аукціон особистих речей французької кінозірки та захисниці тварин Бріжит Бардо в Парижі приніс майже 1 млн євро (1,15 млн дол.), що майже у 20 разів перевищило попередню оцінку вартості лотів.
Фото: Maximum Film/Alamy
Події
У Харкові відкрилася виставка робіт чотирьох загиблих митців
У Харкові у Державній академії дизайну і мистецтв 5 жовтня відкрилася виставка “(Не)згасле світло (не)народжених для війни”, що поєднує роботи чотирьох загиблих авторів: скульптора Антона Дербілова (мініатюра), скульптора Руслана Мовчана, художниці й поетеси Вероніки Кожушко та кінооператора Юрія Красюка.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
“Ми всі знаємо, що таке жахи війни. Вже понад 11 років Україна, на яку ганебно та цинічно напала Російська Федерація, відстоює своє право на свободу та незалежність. Ми всі усвідомили, що, на жаль, війна забирає найкращих. Найкращих за своїм єством, найкращих по життю, які народилися не для війни, для того, щоб творити, аби нести красу у світ”, – сказав голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський.
Простір виставки об’єднує різні формати візуального та документального висловлювання: малюнки, скульптуру, фотографії, відео, а також цитати зі спогадами близьких та роздумами самих митців.
На відкриття прийшли рідні загиблих, їхні колишні викладачі, друзі, військові побратими.

“Цей проєкт дуже важливий. Дуже важливо, щоби суспільство в різних країнах світу знало про те, що молоді митці кожного дня віддають життя за свободу нашої держави. Серед цих молодих облич я бачу Юрія Красюка, про якого не можу говорити в минулому часі… Я навчала його, він був дуже талановитий і є – в моєму серці… Дуже хочеться, щоб ми нарешті повернулися до мирного життя, дочекалися Перемоги і щоб цих фотографій не ставало більше. Я бажаю цій виставці успіху – промовляти, говорити з глядачем”, – зазначила декан факультету аудіовізуального мистецтва та медіатехнологій академії Ганна Курінна.

Художниця Катерина Дербілова розповіла, що для неї не стало несподіванкою те, що її чоловік пішов на фронт.
“Ми про це говорили, ми бачили, що буде більш масштабна війна. Він говорив, що піде. До повномасштабної війни його ще тримало те, що наші діти були дуже малі”, – поділилася дружина.
“Разом ми заснували творчу студію. Він ліпив фігурки, а я розписувала. Найголовніше, що він хотів показати, які були козаки – без шароварщини, без оцього нальоту радянської, скажімо так, культури, що це були воїни, сильна армія в Європі”, – наголосила Катерина.

Спогадами про скульптора поділився нацгвардієць на позивний “Крава”.
“Ми познайомилися на війни. Це людина з великої літери, це справжній побратим, воїн. Він найкращий з усіх людей, яких я знав… Якось – це було під Балаклією у 2022 році, перед великим контрнаступом – в одного з побратимів був день народження, ми не мали нічого для привітання. Знайшли аркуш А4 – і Антон за кілька хвилин намалював його, один в один…”, – розповів “Крава”.
Скульптор Руслан Мовчан у перші дні вторгнення боронив свою рідну Сумщину. Разом з іншими цивільними шукали зброю, облаштовували блокпости та їздили на патрулювання. Першого березня 2022 року Руслан і ще четверо добровольців вступили в бій.

“На старих “Жигулях” вони робили засади на колони, зупинили декілька проходів танків, але, на жаль, не встигли від’їхати – їх підбили. Всі п’ятеро загинули… Добровольці, що Руслан, що Антон Дербілов. Талановиті хлопці, “сталеві”, яких ми добре знаємо… Скульпторів багато загинуло. Чому я говорю багато – бо мало в нас цієї професії. В нас маленька спільнота, в рік випускається всього 3-4 студенти”, – зауважив заслужений діяч мистецтв України, викладач Олександр Рідний.
Виставку “(Не)згасле світло (не)народжених для війни” підготували у межах проєкту “Місце присутності: пам’ять, творчість, життя” за підтримки Українського культурного фонду.
Як розповів ректор Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олександр Соболєв, експозиція протягом місяця була представлена у Варшаві. Польські колеги адаптували виставку для відвідувачів з порушеннями зору – створили 5 аудіодескрипцій представлених експонатів, а також польськомовні версії аудіогідів з біографіями митців.

У межах гранту УКФ наприкінці жовтня чи початку листопада біля будівлі академії встановлять пам’ятний знак на честь загиблих митців.
“Фундамент уже підготували. Це буде абстрактна композиція, яка символізує зламані долі. Ми запрошували на круглий стіл рідних, військових, ветеранів – отримали схвальні відгуки, підтримку. Вирішили присвятити цей знак не лише нашим загиблим випускникам і студентам, а всім загиблим митцям”, – зазначив Соболєв.
Як повідомлялося, у Харкові 19 травня, у день народження вбитої художниці та поетеси Вероніки Кожушко, оголосили переможців другої щорічної Премії “Генерація Ніка”.
Події
У «Гетьманській столиці» на Чернігівщині створили інклюзивний культурний простір
У місті Батурин Чернігівської області в Національному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця” створили інклюзивний культурний простір.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Міністерство культури України.
“У Національному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця” реалізували інклюзивний проєкт “Гетьманська столиця: доступна історія” за підтримки Українського культурного фонду в межах програми “Стійкість суспільства через культуру”, – йдеться у повідомленні.
Мета проєкту – зробити історико-культурну спадщину доступнішою для людей з інвалідністю, ветеранів, людей старшого віку та інших маломобільних груп.
У межах ініціативи команда заповідника комплексно адаптувала експозиції п’яти музейних об’єктів. Серед них – територія Цитаделі Батуринської фортеці, Музей археології Батурина, Будинок Генерального суду (будинок Кочубея) XVII-XVIII століть, Палац гетьмана Кирила Розумовського та Воскресенська церква-усипальниця гетьмана Кирила Розумовського.

Для відвідувачів створили тактильні картини, інформаційні таблички шрифтом Брайля, мнемосхеми та інтерактивний сенсорний стіл із 3D-моделями музейних експонатів. Також підготували аудіогіди з аудіодискрипцією для людей із порушенням зору та відеогіди українською жестовою мовою для відвідувачів із порушеннями слуху.
Для пам’яток, доступ до яких фізично обмежений, команда заповідника розробила панорамний відеотур. Онлайн-матеріали також розмістили на платформах IZI.Travel, “єМузей” та YouTube-каналі заповідника.
До створення адаптованих рішень долучилися експерти Ресурсного центру “Безбар’єрна Україна” та представники громадського об’єднання “Сурдо Школа”.
У Мінкульті додали, що проєкт тривав із травня до вересня 2026 року. “Гетьманська столиця” стала першим музейним закладом Чернігівщини з комплексно адаптованою експозицією для різних груп відвідувачів.
Як повідомляв Укрінформ, у Києві презентували мистецький проєкт “Внутрішній такт: Музика серця”, який об’єднав дітей та молодь із порушеннями зору, професійних музикантів, педагогів та митців.
Фото: mincult.gov.ua
-
Одеса4 дні agoОбстріл Одещини: є постраждалі, пошкоджені будинки
-
Суспільство4 дні agoЧиновниці окупаційної соцслужби Херсона посилили вирок
-
Одеса6 днів agoАтака Росії на Одещину: 8 людей постраждали, є руйнування
-
Суспільство4 дні agoВійськові та їхні родини отримають усі виплати за жовтень
-
Війна1 тиждень agoРФ знищила дата-центр Cosmonova в Києві — з’явилися фото наслідків
-
Війна1 тиждень agoМар’їне на Сумщині залишається під контролем ЗСУ
-
Події1 тиждень agoУ Львові відбудеться фестиваль «Земля Поетів»
-
Суспільство1 тиждень agoНа Одещині поліцейський збив жінку: вона померла в ліка…
