Connect with us

Події

У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»

Published

on


У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.

Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.

“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.

Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.

“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.

“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.

Читайте також: Братчики кобзарського цеху – майстри невтрачених традицій

У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.

“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.

“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.

Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.

Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.



Джерело

Події

Львівський міжнародний кінофестиваль WIZ-ART оголосив програму усіх заходів

Published

on


Міжнародний кінофестиваль короткометражних фільмів LIFF WIZ-ART, який триватиме з 22 по 27 вересня у Львові, оголосив повну програму, що складається з понад 200 фільмів та понад 40 подій.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Державне агентство України з питань кіно.

Фестиваль проходитиме на п’яти локаціях.

Український конкурс, який триватиме 26 вересня, включає 18 короткометражних фільмів, відзначених на міжнародних фестивалях.

До міжнародного конкурсу, що проходитиме 23–25 вересня у Львівському палаці мистецтв, увійшли 18 фільмів із Канн, Берлінале, BAFTA про війну, дім, ШІ та близькість.

На показах просто неба з 24 по 27 вересня демонструватимуть глядацьке кіно для всієї родини на пагорбі в Парку ім. Б. Хмельницького.

У секції “Кінохалабуда” (4+) з 25 по 27 вересня у затишному шалаші з ковдр покажуть добірки про дружбу та сміливість.

До підліткової програми (13+), яку демонструватимуть з 22 по 24 вересня, увійшли фільми про дорослішання, кордони та стосунки з обговореннями після показів.

У “Програмі 18+” з 25 по 27 вересня покажуть добірки про тілесність і любов у “Планеті Кіно” (Forum Lviv).

До “Панорами повних метрів” увійшли п’ять українських стрічок: “Дім за склом”, “Ілюзія тихої ночі”, “Дім вуличних культур”, “Останній Прометей Донбасу” та “Тиша Лиманів”.

Читайте також: В Ужгороді стартував Карпатський гірський кінофестиваль, на якому покажуть фільми трьох країн

У межах фестивалю у Львівському муніципальному мистецькому центрі з 21 вересня триватиме виставка WIZ-ART Spectrum, на якій демонструватимуть шість відеоробіт.

Крім того, у секції Lviv Industry Days з 26 по 27 вересня проходитимуть лекції, нетворкінг та пітчинг восьми кінопроєктів.

Як повідомляв Укрінформ, у штаб-квартирі ЮНЕСКО відкрили виставку, присвячену 100-річчю заповідника “Києво-Печерська лавра”.

Перше фото: Unsplash/GR Stocks



Джерело

Continue Reading

Події

Картину Клода Моне, яка ніколи не експонувалася, вперше виставлять на аукціон

Published

on



Картина Клода Моне «Іриси», яка досі ніколи не експонувалася, у жовтні вперше буде виставлена на аукціон у Парижі, сума її продажу може стати рекордною для Франції.

Про це повідомляє Bloomberg, передає Укрінформ.

Аукціонний дім Sotheby’s виставить полотно на торги 22 жовтня разом з іншими картинами з приватної колекції родини Шлюмберже, такими як «Ферма» Поля Сезанна та «Rêve d’Orient» Гюстава Моро.

Картина «Іриси» вважається одним із шедеврів пізнього періоду творчості Моне. Художник написав її у 1924–1925 роках у своєму будинку в Живерні поблизу Парижа, де він також створив знамениту серію «Водяні лілії».

«Картини Моне цього періоду є одними з найбільш затребуваних», — зазначив співкерівник відділу сучасного мистецтва французького відділення Sotheby’s Томас Бомпар, який керуватиме аукціоном.

За його словами, власниця картини Жанна Шлюмберже відмовлялася надавати «Іриси» для виставок і зберігала картину у приватній резиденції на лівому березі Сени в Парижі. Завдяки цьому, за його словами, твір зберігся у «дивовижному» стані. На полотні немає лаку, і картина ніколи не реставрувалася, що є рідкісним для твору такого рівня.

За оцінкою аукціонного дому, картина може бути продана за суму від 22 мільйонів до 30 мільйонів євро, що є рекордною для Франції.

Досі найдорожча картина Моне із серії «Іриси» була продана на аукціоні Christie’s у Лондоні в 2015 році за 10,8 млн фунтів стерлінгів, або близько 17 мільйонів доларів на той час.

Рекордна ціна за картину Моне становить 110,7 млн дол. – саме за таку суму продали його роботу «Стіжки сіна» на аукціоні Sotheby’s у Нью-Йорку в 2019 році.

Читайте також: На аукціоні продали рукописні нотатки Ганді майже за $1,7 мільйона

Цього року відзначається 100-річчя від дня смерті Моне, і до цієї дати в мистецьких закладах проходять спеціальні виставки, зокрема в Музеї Оранжері в Парижі, де експонуються знамениті «Водяні лілії» художника.

Як повідомляв Укрінформ, у французькому місті Кань-сюр-Мер двоє зловмисників викрали з музею Ренуара чотири картини, загальну вартість яких оцінюють у 9 мільйонів євро. Одну з робіт вони покинули під час втечі.

Фото: Damien Perronnet/Sotheby’s



Джерело

Continue Reading

Події

Помер британський репер Sway

Published

on



Британсько-ганський реп-виконавець Свей ДаСафо (Sway DaSafo), володар низки музичних нагород, помер у віці 44 років.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє BBC.

У 2006 році він став першим незалежним репером (не мав контракту з великим лейблом), який здобув премію MOBO, а у 2012 році його сингл «Level Up» увійшов до десятки найкращих хітів.

Першими сумну новину оприлюднили представники організації MOBO; згодом її підтвердив BBC друг музиканта Каш Ахмад, повідомивши, що виконавець помер у своєму будинку в Гані.

Причину смерті наразі не оголошено.

У 2010 році в Свея діагностували лімфому Годжкіна, проте вже того ж року хвороба перейшла у стадію ремісії.

Свей (справжнє ім’я — Дерек Ендрю Сафо) народився в Лондоні.

Він виріс у столиці Британії, де й відточував свою майстерність, виступаючи на піратських радіостанціях. Свей вважав, що саме радіостанція BBC 1Xtra дала йому перший важливий поштовх у кар’єрі у 2002 році.

Він опинився в центрі уваги у вересні 2005 року, коли здобув нагороду MOBO як найкращий хіп-хоп-виконавець, випередивши таких американських зірок, як 50 Cent та The Game.

Хоча його альбом посів лише 78-ме місце в чартах, він приніс виконавцю номінацію на премію Mercury Prize – поруч із такими гуртами, як Arctic Monkeys та Muse.

У 2006 році він виступав на розігріві для гурту The Streets під час їхнього туру Великою Британією, а також узяв участь у записі синглу «Harvey Nicks» гурту Mitchell Brothers разом з його фронтменом The Streets Майком Скіннером.

Як повідомляв Укрінформ, у США у віці 80 років померла легендарна співачка Доллі Партон – одна з найуспішніших виконавиць в історії кантрі-музики.

Фото: Instagram/swaydasafo



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.