Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
Авторка «Дивергента» анонсувала вихід двох книг
Американська письменниця Вероніка Рот, через п’ятнадцять років після публікації серії романів «Дивергент», повертається до франшизи із двома новими книгами.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Deadline.
У суботу Рот оголосила на заході BookCon у Нью-Йорку, що вона написала нову супутню дилогію, дія якої розгортається в «альтернативному всесвіті», де юна героїня книг Тріс не обрала фракцію «Безстрашність».
«Це не приквел, не сиквел, не спін-оф, не інша точка зору, а альтернативний всесвіт «Дивергента», де Тріс обирає іншу фракцію. Я думаю, що питання «хто така Тріс без «Безстрашності» є цікавим», – заявила Рот USA Today.
Хоча роман під назвою «Шоста фракція», який вийде 6 жовтня, можна читати як самостійну книгу, Рот особливо чекає на реакцію шанувальників серії на цей новий погляд на героїню, йдеться у матеріалі.
В оригінальній трилогії Тріс обрала «Безстрашність» – фракцію хоробрості, однак у «Шостій фракції» трагедія наздоганяє її під час Церемонії вибору, де її рішення штовхає її у підпільне повстання. Там головна героїня зустрічає таємничого хлопця на ім’я Тобіас «Чотири» Ітон – коханого Тріс в оригінальних книгах.
«Я із нетерпінням чекаю, коли шанувальники побачать, як поєднуються старе і нове. Можна було б подумати, що певні події не відбудуться, оскільки вона обирає іншу фракцію, але вона все одно знаходить шлях до тих самих людей. Спостерігати за тим, як це відбувається, – справді цікава частина історії», – зазначила Рот.
В оригінальних книгах «Дивергент» (2011 рік), «Бунтівниця» (2012 рік) та «Віддана» (2013 рік) Тріс Прайер – підлітка, яка живе у постапокаліптичному Чикаго, де суспільство розділене на п’ять фракцій. Дізнавшись, що вона дивергент, тобто не належить до жодної із фракцій, Тріс змушена приховувати свій статус на тлі наростання загрози війни.
Американська акторка Шейлін Вудлі зіграла роль Тріс у кіноадаптаціях компанії Lionsgate 2014, 2015 та 2016 років. Крім цього, планувався випуск останньої частини під назвою «Висхідна» («Ascendant»), яка так і не була знята.
Рот доповнила перелічені книги збіркою коротких оповідань «Чотири» (2014 рік) та короткометражним фільмом «Ми можемо зцілитися» («We Can Be Mende») 2018 року. Обидва твори розповідають історію з точки зору Тобіаса Ітона.
Як повідомляв Укрінформ, віцепрезидент США Джей Ді Венс анонсував нові мемуари, присвячені його наверненню до католицизму, що посилило спекуляції щодо можливої участі політика у президентських виборах 2028 року.
Фото: Veronica Roth, facebook
Події
Leléka виступила на промоконцерті у Лондоні
Представниця України на «Євробаченні-2026» Leléka виступила з конкурсною піснею Ridnym на промоконцерті London Eurovision Party в Лондоні.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Суспільне.
Зазначається, що цей виступ став першою препаті у Великій Британії для представника України з 2018 року. Разом з українською представницею на London Eurovision Party виступили 25 цьогорічних учасників “Євробачення”.
London Eurovision Party – це подія, яка об’єднала в собі пресзахід та концерт, на якому артисти «Євробачення» представляють свої пісні авдиторії перед виступом у травні.
Leléka дала емоційний виступ на сцені промоконцерту і здивувала публіку пишною чорною сукнею.
«Це був дуже насичений тиждень – здається, минуло набагато більше. Я зворушена кількістю теплих слів та тим, яким потужним насправді є комʼюніті єврофанів. Я вдячна за цей досвід, і вже не дочекаюся нашої зустрічі у Відні», – зауважила співачка.
Крім цього, українська представниця долучилася до ще однієї фан-події – Euro Rave Ball, яка відбулася напередодні.
На ній учасники «Євробачення» різних років об’єдналися у великий концерт, а Leléka стала однією з хедлайнерів.
Ювілейний 70-й пісенний конкурс «Євробачення» відбудеться в австрійській столиці – Відні.
Гранд-фінал «Євробачення-2026» відбудеться в суботу, 16 травня, а півфінали – 12 та 14 травня.
Конкурс пройде на найбільшій критій арені Австрії, Wiener Stadthalle.
Як повідомляв Укрінформ, організатори «Євробачення-2026» оприлюднили порядок виступів у півфіналах конкурсу, які відбудуться 12 та 14 травня. Співачка Leléka, яка представлятиме Україну, виступить у другому півфіналі під номером 12.
На початку березня Leléka офіційно оприлюднила конкурсну версію пісні Ridnym.
У квітні Leléka виступила з піснею Ridnym на наймасштабнішому промоконцерті до конкурсу – Eurovision in Concert в Амстердамі.
Фото: Іnstagram.com/leleka_music/a_gomeniuk
Події
у Вінниці оголосили архітектурний конкурс
У Вінниці оголосили всеукраїнський архітектурний конкурс Fata Morgana на трансформацію кінотеатру ім. М. Коцюбинського на музей сучасного мистецтва.
Про це повідомив сайт Вінницької міської ради, передає Укрінформ.
«У Вінниці оголошено реєстрацію на відкритий всеукраїнський архітектурний конкурс Fata Morgana, який передбачає трансформацію будівлі кінотеатру ім. М. Коцюбинського у музей сучасного мистецтва. Ініціатива спрямована на формування відкритого, сталого та інклюзивного культурного простору, що органічно інтегрується в міське середовище», – йдеться у повідомленні.
Конкурс має за мету знайти архітектурне рішення, яке поєднає збереження історичної цінності об’єкта з актуальними підходами до розвитку міста, водночас відкриваючи нові можливості для його культурного життя.
Зазначається, що конкурс стане платформою для фахового діалогу та змагання ідей, що дозволяє залучити широке коло спеціалістів і отримати інноваційні підходи до переосмислення простору.
Учать у конкурсі можуть брати індивідуальні архітектори, архітектурні бюро, а також міждисциплінарні команди, до складу команд окрім архітекторів також можуть входити спеціалісти з суміжних сфер. Зокрема, з реставрації, культурної спадщини, експозиційного дизайну, музейної справи, інженерії та ландшафтної архітектури.
Оцінюватимуть проєкти провідні українські та міжнародні фахівці. За результатами конкурсу передбачені п’ять премій: І премія – ₴350 тисяч; ІІ премія – ₴175 тисяч; ІІІ премія – ₴175 тисяч; IV і V премії – по ₴80 тисяч.
ЮНЕСКО є стратегічним партнером і технічним радником конкурсу, а також забезпечує фінансові винагороди переможцям.
Як повідомляв Укрінформ, у Вінниці на базі колишнього кінотеатру ім. Коцюбинського планують створити музей сучасного мистецтва. Це має бути сучасне інтерактивне середовище з виставковими залами, місцями для подій, зустрічей і відкритої публічної діяльності. Це буде не класичний музей з традиційними фондами, а новий формат культурного закладу.
Фото: Петр Загнитоко, maps
-
Суспільство6 днів agoНа Миколаївщині заборонили пити воду з колодязів Анонси
-
Події5 днів agoПосольство Японії в Україні оголосило про початок конкурсу манґи
-
Усі новини1 тиждень agoстав мемом через непорозуміння — відео
-
Події1 тиждень agoУ Львові проведуть дитячий книжковий форум
-
Відбудова5 днів agoУкраїна та Німеччина посилять співпрацю у межах «Промислового Рамштайну»
-
Усі новини1 тиждень agoБюджетний Samsung Galaxy A27 розсекречено до виходу: чим порадує смартфон
-
Відбудова1 тиждень agoУряд спростив правила публічних закупівель для захисту критичної інфраструктури
-
Політика6 днів agoВАКС дозволив Тимошенко виїзд за кордон на міжнародний захід
