Події
У Харкові презентували книгу про кобзарство «Повернення традиції»
У Харкові відбулася презентація книги Костя Черемського “Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920-1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців”.
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Перша частина висвітлює маловідомі сторінки історії кобзарства і бандурництва, друга – присвячена історичним, соціально-культурним, громадсько-політичним передумовам відродження виконавства на кобзарських інструментах. Акцент зроблено на 1920-1930-х роках.
“Є багато матеріалів, які підтверджують саме системний характер репресій над співцями. Кобзарі – це не були одиниці, це були десятки і сотні виконавців. Співоцьке товариство було дуже ієрархізоване і мало три класи: це кобзарі, які грали на бандурі, лірники, які грали на колісній лірі, і найбільша група – так звані, стихівничі, які виконували кобзарський репертуар без інструментального супроводу. Тобто це був великий прошарок у суспільстві. Принаймні на 1920-1930-ті роки минулого століття у Харківській області були сотні виконавців”, – зазначає Черемський.
Автор зауважує, що спирався на великий масив документів щодо кобзарського з’їзду, який готувався та відкладався з року в рік.
“Це фактично вісім років. Ця тема звучала в тодішній пресі. Вона існувала серед кобзарів, і вона є в паперових документах. Заснувався оргкомітет з’їзду ще у 1925 році. Українська інтелігенція хотіла зробити виконавство на бандурі академічним видом мистецтва. Треба було узгодити одну школу гри, узгодити один інструмент, помирити між собою багато осередків бандуристів. З’їзд готується, переноситься. Останні дані 1932 року, далі зникає будь-яка інформація про збори, і ми вважаємо, що в цей час щось відбулося”, – підкреслив він.

Видавець Олександр Савчук наголосив, що кобзарство не зникло повністю завдяки тому, що це явище було інституалізованим – існували цехи чи братії з певними правилами входу до них, навчанням, складанням іспитів і веденням діяльності. Водночас у суспільстві й зараз панують стереотипи.
“Як і більшість культурних явищ, феноменів, кобзарство також сильно міфологізоване. Для багатьох кобзар – це Тарас Шевченко. Або нещасний кобзар, який намальований на якійсь картині – він нещасний, іде в зиму, йому ніде жити і так далі. Тобто є багато стереотипів. Якщо коротко казати, це незрячі чоловіки, які професійно грають і співають специфічний репертуар. Крім того, кобзарство було дуже поширеним на території сучасних Харківської, Полтавської і частково Луганської областей, на Полтавщині, Чернігівщині. Тобто це наше характерне явище, яке ми фіксуємо з XVIII ст. Бандура з’являється у Львові, до прикладу, лише у 1905 році. А ми ж схильні “шукати” бандуру десь на заході чи в центрі України”, – говорить видавець.
У книзі автор пояснює різницю між поняттями кобзарства та гри на бандурі.
“Завжди навколо бандури існували дві традиції: незряча традиція вуличних виконавців, співців, а також зряча традиція, яка була світською – на інструментах грало багато інтелігенції, особливо в часи національного піднесення, це й кінець XVIII століття, XIX, а найбільше у ХХ столітті. Ми знаємо Мартиновича, Хоткевича і ще десятки подвижників української культури, які пізнавали Україну, заново відтворювали її в собі, починали розуміти саме через звучання цього інструмента. Це явище йшло паралельно з традиційним кобзарством, яке існувало з давніх часів. Аматорське світське виконавство було гілочкою, яка згодом переросла у академічну бандуру. І залишилася традиція, яка була завжди професійною, це було не хобі, а фах”, – зазначає Черемський.

Він розповів, що кобзар як правило мав родину та був заможною людиною – будував хату та заводив велике господарство.
“Вони намагалися не показувати свій кобзарський фах сусідам, які все ж могли про це здогадуватися. Як виконавець він ходив в інший район. Крім кобзарства, вони займалися допоміжним ремеслом: сукання мотузок, якоюсь мануфактурною роботою, багато з них вели парамедичну діяльність, як кажуть у народі, ворожили, лікували людей. Тобто співці були адаптовані до життя більшою чи меншою мірою. Ставитися до них, як до неборак, які помирали попідтинню, – це зовсім неправильно. Це люди, які знаходили заробіток, звичайно, основний – це кобзарство, але також вони мали господарство, міцну родину, зазвичай багатодітну”, – говорить Черемський.
Як зазначає видавець, книга спрямована на доволі широке коло читачів, зокрема, викладачів і студентів навчальних закладів, науковців, дослідників, мистецтво-, літературо- і джерелознавців, етнологів, істориків, музейних працівників, музикантів, подвижників народної культури, а також шанувальників традиційного кобзарського виконавства.
Як повідомляв Укрінформ, Програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Події
До ініціативи «Тисячовесна» долучилися ще десятеро експертів
Ще десятеро фахівців долучилися до команди експертів, які оцінюватимуть проєкти учасників ініціативи Президента Володимира Зеленського «Тисячовесна».
Про це повідомило Міністерство культури, передає Укрінформ.
Як зазначається, експертами ініціативи стали:
- співдиректор Львівського органного залу, директор Меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, культурний діяч, менеджер у сфері класичної музики, літературознавець, перекладач, директор Галицького музичного товариства, співзасновник Ukrainian Festival Orchestra Тарас Демко;
- актор, музикант, волонтер Владислав Михальчук;
- директор-художній керівник Київської опери, заслужений працівник культури України, продюсер Петро Качанов;
- керівник Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки, колишній голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович;
- засновниця платформи Ukrainian. Photographies Вікторія Бавикіна. Вона була кураторкою Національного павільйону України на 60-ій бієнале у Венеції. Також курувала виставкові проєкти для Мистецького Арсеналу (Київ), Єрімлов Центру (Харків), центру фотографії Stills (Единбург), Open Eye Gallery (Ліверпуль), Національного музею фотографії Норвегії тощо.
- співзасновниця MOCA NGO and UMCA Ольга Балашова;
- головний виконавчий директор і власниця диджитальної агенції Tyshchuk Digital HUB, експертка з розвитку брендів у Youtube Ольга Тищук;
- сценаристка, генеральна продюсерка та засновниця Fresh Production Group Юлія Чернявська;
- письменниця, сценаристка, перекладачка, авторка літературних й анімаційних персонажів «Петрик П’яточкин» та «Капітошка» Наталія Гузєєва;
- культурна менеджерка, кураторка, лауреатка премії European Heritage Awards / Europa Nostra Awards 2026 Олена Афанасьєва.
Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна наголосила, що до 12 червня триває етап технічного оцінювання заявок.
«Команда перевіряє подані проєкти на відповідність умовам конкурсу та комплектність документів. А вже з 17 червня розпочнеться експертне оцінювання. Понад 120 експертів аналізуватимуть проєкти за визначеними критеріями, щоб обрати найсильніші ідеї, які будуть реалізовані», – зазначила віцепрем’єрка.
Як повідомлялося, «Тисячовесна» є найбільшою державною ініціативою підтримки українського культурного продукту. Її бюджет становить 4 млрд гривень. Програма покликана посилити український культурний простір та підтримати створення сучасного українського контенту.
Станом на 6 червня ініціатива зібрала 1151 заявку. 17% із заявлених проєктів є дебютними.
Фото: Володимир Зеленський/Телеграм
Події
УІК розраховує на розширення програми перекладів українських книжок за кордоном
Український інститут книги розраховує на подальше розширення програми підтримки перекладів Translate Ukraine та залучення нових учасників.
Про це йдеться у відповіді УІК на запит Укрінформу.
“Ми зацікавлені у подальшому розширенні географії програми та залученні нових учасників. Водночас масштаби розвитку програм підтримки значною мірою залежать від виділеного на програму бюджетного фінансування та рівня міжнародного інтересу до української літератури. Сподіваємося, що завдяки системній промоції та розвитку партнерств охоплення програми й надалі зростатиме, що створить додаткові можливості для перекладачів та іноземних видавців, які працюють з українською книгою”, – йдеться у відповіді.
Зазначається, що наразі УІК не визначає окремі країни чи мовні ринки як безумовно пріоритетні для просування української літератури, а прагне працювати з широким колом міжнародних партнерів і підтримувати присутність української книги на різних ринках.
Зокрема, Інститут продовжує популяризувати програму Translate Ukraine на різних міжнародних майданчиках, насамперед під час книжкових ярмарків і професійних подій, а також через мережу партнерів в Україні та за кордоном.
Як повідомлялося, у межах програми Translate Ukraine Україна підтримає видання 100 перекладів українських книжок у 33 країнах. Найбільше перекладів заплановано польською мовою – 9 видань, англійською – 8, сербською – 7. Далі – чеська та німецька мови (по 6 видань). По 5 книжок вийде арабською, французькою та італійською.
Загалом українські книжки перекладуть 30 мовами.
Фото: © vejaa
Події
Комедія «Блондинками не народжуються» отримала сиквел
Американська кіностудія 20th Century Studios нині працює над продовженням комедії «Блондинками не народжуються» (Romy and Michele’s High School Reunion) з акторкою Лізою Кудроу, яка зіграла у популярному серіалі «Друзі».
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Variety.
Сиквел комедії нині перебуває у розробці. Фільм буде доступний на стрімінговій платформі Disney+ по всьому світу.
Окрім лауреатки «Еммі» Кудроу, до головної ролі у стрічці повернеться і лауреатка «Оскара» Міра Сорвіно.
Режисером фільму став Тім Федерле, а сценарій написала Робін Шифф, яка створила персонажів.
Шифф також написала сценарій до оригінального фільму 1997 року.
Зазначається, що у культовій класичній комедії Сорвіно та Кудроу зіграли двох неуспішних 28-річних акторок, які вигадують собі фальшиву кар’єру, щоб вразити своїх колишніх однокласників на зустрічі випускників через 10 років після їхнього випуску.
Протягом десятиліть після виходу комедії у прокат, акторки неодноразово отримували питання, чи буде продовження фільму.
Минулого року з’явилася інформація, що вони ведуть останні переговори щодо головних ролей у фільмі-продовженні.
Як повідомляв Укрінформ, продовження американського пригодницького фільму «Minecraft: Фільм» вже перебуває в розробці кіностудій Warner Bros. та Legendary.
Фото: Disney/ABC
-
Усі новини1 тиждень agoГерой мему Я в Польщі одружився – мережа звинувачує блогера в хайпі
-
Усі новини1 тиждень agoКатерина Поліщук – пташка з Азовсталі розкрила свою вагу
-
Усі новини1 тиждень agoБанан за 6 млн євро вкрали — банан «Комедіант» зник з виставки у Франції
-
Усі новини1 тиждень agoСпочатку з’явилися чорні діри, а не галактики: це вважалося неможливим (фото)
-
Політика1 тиждень agoу Міноборони сказали, коли можуть представити депутатам реформу армії
-
Події1 тиждень agoКартину Івана Марчука продали на аукціоні за рекордні €96 тисяч
-
Усі новини1 тиждень ago“Ми поганий приклад”: дружина ексглави МЗС Кулеби розповіла про вартість власного весілля
-
Події1 тиждень agoНа Варшавському книжковому ярмарку Україну представили 18 видавництв
