Як передає Укрінформ, про це повідомляє AP.

На відео в мережі Instagram, тримаючи в руках фігуру у формі мікрофона, Nemo зазначили: «Сьогодні ми більше не відчуваємо, що цей трофей має бути на нашій полиці».

«Євробачення заявляє, що виступає за єдність, за інклюзивність та гідність для всіх людей», – сказали артисти, додавши, що участь Ізраїлю, враховуючи його ведення війни проти ХАМАСу в Газі, показує, що ці ідеали суперечать рішенням організаторів.

“Коли цілі країни відмовляються від участі, повинно бути зрозуміло, що щось глибоко не так”, – наголосили Nemo перед тим, як покласти трофей у коробку, яка, за їхніми словами, буде надіслана Європейській мовній спілці.

Наразі вже п’ять країн оголосили про бойкот конкурсу “Євробачення” у 2026 року після того, як організатори відмовилися виключити Ізраїль зі змагань. Це: Іспанія, Нідерланди, Ірландія, Словенія та Ісландія.

Як повідомляв Укрінформ, участь у Євробаченні-2026 дозволили всім країнам EBU, включно з Ізраїлем.

На початку грудня міністр Європи та закордонних справ Жан-Ноель Барро заявив, що Франція ніколи не бойкотуватиме Ізраїль та не відмовлятиметься від участі у «Євробаченні-2026».

Пісенний конкурс «Євробачення-2026» пройде у Відні на критій арені Stadthalle. Фінал відбудеться 16 травня, а два півфінали – 12 травня та 14 травня відповідно.

Фото: Іnstagram /nemothings

Книжка “Не народжені для війни” Артема Чапая у лютому 2026 року з’явиться в перекладі нідерландською мовою у видавництві De Bezige Bij (“Працьовита бджілка”).

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Попрощатися з митцем до Будинку кіно прийшли його колеги по кіноцеху, друзі, шанувальники.

Відомий кінорежисер Роман Балаян подякував Вʼячеку, як його називали близькі, за давню дружбу.

«Я дякую Богові, що він дав мені такого чудового друга, приголомшливого й найтоншого режисера. В’ячеку, я щасливий, що з тобою дружив із 1967 року. Мені буде дуже сумно», – сказав Балаян.

Відомий кінокритик, кінознавець і сценарист Сергій Тримбач назвав Криштофовича авторським режисером.

«Він вловлював не тільки дрібниці життя, як називався один із його блискучих фільмів. Він чув космічні мелодії у пітьмі нічного міста і вмів це випробувати у своїх фільмах. Ми прощаємося насправді з великим режисером – автором у повному розумінні цього слова. Він мав свою авторську концепцію, свій власний, не позичений погляд на цей світ», – сказав Тримбач.

Про особливу інтелігентність Криштофовича згадав поет, кінорежисер, сценарист і педагог Станіслав Чернілевський: «Це був зразок інтелігентності – теплий, мудрий, небагатослівний, точно скаже й оцінить, ніколи прилюдно не зробить зауваження».

Щемливо попрощалася з режисером народна артистка України Лариса Кадочникова, яка знімалася у його фільмах.

«Мені страшно навіть подумати, що я не почую твій голос і не побачу тебе. В’ячеку, ти був чудовий. Чому відходять талановиті люди, чому їх забирає Бог? Йому потрібні таланти», – сказала актриса.

Оператор-постановник багатьох фільмів Криштофовича Валерій Анісімов розповів про їхню багаторічну співпрацю.

«Я хочу подякувати В’ячеку за те, що серед багатьох класних українських операторів він обрав мене. Більше двадцяти років ми з ним працювали. Ми були знайомі ще з інститутських часів. Хочу подякувати йому від усіх, хто був у нашій групі. Ми були одним організмом, головою, душею і серцем у якому був В’ячек», – зауважив Анісімов.

Про тонку душу митця висловився його колега Михайло Іллєнко – кінорежисер, сценарист, актор.

«Він був людина відкрита. Але була у нього одна така схованка – це його фільми. Довгий час, коли це було питанням виживання, він ховався у своїх фільмах від радянщини. Він це робив віртуозно. Цей музичний інструмент – його душа – була дуже чутлива. Сьогодні ця струна вже не резонує. І важко, звичайно, було В’ячеку резонувати з тією бідою, яка впала на нас всіх сьогодні», – сказав Іллєнко.

Як повідомлялося, Криштофович помер на 79-му році життя.

В’ячеслав Криштофович народився 26 жовтня 1947 року в Києві. Режисер-постановник Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Створив понад 20 ігрових картин для кінопрокату і телебачення, черед них — «Самотня жінка бажає познайомитися», «Автопортрет невідомого», «Ребро Адама», «Приятель небіжчика» та інші.

З’являвся в кадрі і сам: ще молодим зіграв у «Совісті» та «Серці Бонівура», а згодом – у «Першому правилі королеви». Академік НАМ України (2017). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (2022). Заслужений діяч мистецтв України (2000). Член Національної спілки кінематографістів України. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.