Як повідомляє кореспондент Укрінформу, лауреаткою у категорії “Живопис” стала Катерина Носаль, у категорії “Література” – Єлизавета Теплякова.

Крім того, вручили дві спецномінації – Вероніці Хмелівській (за лірико-філософське есе) та Владиславу Малишеву (за художню роботу). Також спеціальну відзнаку від художньої студії Aza Nizi Maza отримала художниця Купава Надточій.

Як розповіла кореспонденту Укрінформу менеджерка премії Мілєна Ляшенко, цьогоріч кількість учасників зросла на 45%.

“Премія носить ім’я Ніки Кожушко, але вона трансформувалася у пам’ять про всіх молодих талановитих людей, чиє життя забрала Росія. Ми отримали 246 заявок. Минулого року – близько 170. Розширилася “географія” учасників, було багато робіт з-за кордону, зокрема з Грузії та Канади”, – зазначила Ляшенко.

Одним із членів журі, що оцінювало літературні твори, став письменник, музикант, громадський діяч, військовослужбовець бригади Нацгвардії “Хартія” Сергій Жадан.

“Це нова генерація. Так, вони пишуть зовсім інакше. Але цікавить їх, як і всіх 17-річних, – світ, їхнє місце у цьому світі, ставлення до нього. Якісь такі проблеми, які за останні дві тисячі років, я думаю, не змінилися. А ось як про це писати – кожне покоління вирішує для себе по-своєму. Що впадає в очі, так це те, що навіть якщо у тексті немає слова “війна”, війна відчувається, і є розуміння, що це пишеться в нашій країні у наш час. Це таке “маркування” покоління, яке, на превеликий жаль, виростає у часи війни”, – зауважив Жадан.

Церемонія відбулася у незвичайному форматі. Оголошення переможців поєднали з театралізованим перформансом, який створив харківський театр “Нафта” (режисер – Артем Вусик) у колаборації зі студентами Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського та з музичним супроводом “Хору Одиноких Сердець Сержанта Пеппера”. У постановці використали поезії Вероніки Кожушко.

За словами співзасновника премії Ігоря Кожушка, для створення перформансу вдалося залучити грантові кошти, також також випустити подарунковий альманах – за результатами минулорічної премії.

Під час вступного слова батько Ніки зачитав її лист, написаний у середині 2022 року.

“Харків є моїм рідним та найулюбленішим містом. Він надихає мене на те, щоб творити – малювати та писати. Навіть на початку повномасштабного вторгнення мені не вистачило духу покинути це місто, хоч було дуже страшно. Я висловлювала свої почуття та хвилювання у малюнках. Ці ілюстрації я дарувала військовим, волонтерам, лікарям, працівникам ДСНС, аби виразити свою вдячність за їхню надзвичайно тяжку працю. Попри часті обстріли, Харків залишався гарним та сильним, а харків’яни показали те, якими ми можемо бути чуйними, добрими, а головне – непереможними”, – виголосив Ігор Кожушко.

Як повідомлялося, 30 серпня 2024 року внаслідок ударів по Харкову загинули шестеро людей, серед них – 14-річна школярка, переселенка з Куп’янська Софія Глиняна та 18-річна студентка, художниця та поетеса Вероніка Кожушко. Близько сотні людей дістали поранень чи травмувалися.

У грудні 2024 року благодійний фонд “Ніка Генерація”, благодійний фонд Сергія Жадана та Харківський літературний музей заснували щорічну Премію “Генерація Ніка”. Для участі в ній приймаються художні тексти (поезія, проза) або роботи у живописі, графіці, арт-диджитал від творців віком 16-21 років.

19 травня (у день народження Вероніки) 2025 року у Харкові оголосили перших переможців премії.

Фото: В’ячеслав Мадієвський 

Участь у постановці взяли діти з числа кримських татар, які вимушено залишили Кримський півострів та Україну у 2014 та 2022 роках, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Кримські татари разом з українським народом розпочали боротьбу проти окупантів. І сьогодні ця боротьба рішуче триває. У цій боротьбі кримські татари стоять не лише поруч з Україною, а й на боці демократії, міжнародного права та свободи — проти диктатури, колоніалізму та політики асиміляції”, – заявив у своїй промові голова Товариства культури та взаємодопомоги кримських татар у Туреччині Мукремін Шахін.

Лідер кримськотатарської спільноти наголосив, що безпека і стабільність Східної Європи, Чорноморського регіону та Балкан тісно пов’язані з міцною співпрацею України й Туреччини, тоді як кримські татари працюють над тим, щоб бути найміцнішим мостом цієї співпраці.

“Народ можна депортувати. Народ можна піддати переслідуванням. Народ можна ув’язнити. Але народ, який зберігає свою пам’ять, неможливо перемогти. Позиція України чітка: Крим — це Україна. Кримські татари — корінний народ Криму”, – сказав у промові посол України в Туреччині Наріман Джелялов.

Дипломат наголосив, що Крим нині — це не просто окупована Росією територія, півострів перетворено на простір мілітаризації, репресій та свідомої демографічної інженерії.

Учасникам заходу було продемонстровано документальний фільм про сталінську депортацію кримських татар 1944 року.

Також гостям презентували театралізовану виставу у виконанні танцювального колективу “Джийин” та творчої групи “Кримська родина”. Постановка відтворила сцени насильницької депортації кримських татар радянським режимом, атмосферу втрати дому, розлуки сімей і боротьби за виживання у вигнанні.

В Анкарі презентували театральну постановку про депортацію кримських татар із Криму / Фото: Ольга Будник, Укрінформ

1 / 8

Окрім цього, в Анкарі було відкрито виставку репродукцій картин художника Рустема Еміна, що розповідає про трагедію кримськотатарського народу.

Заходи, присвячені 82-м роковинам від початку сталінської депортації кримських татар з Кримського півострова у 1944 році, відбулися в інших містах Туреччини. Зокрема, в Ескішехірі відбулася хода та мітинг, поминальні заходи, показ вистави про депортацію; у Бурсі відбувся жалобний захід та молитва за жертвами депортації, також відвідування Музею історії міграції, де окремо представлена експозиція про кримських татар; поминальні заходи, молитви, мітинги відбулися в Стамбулі та інших містах.

За наказом Сталіна з півострова за 18-20 травня 1944 року було депортовано понад 238,5 тисяч кримських татар. 8 тисяч загинули у дорозі. За перші три роки від голоду, виснаження і хвороб померли від 20 до 46% всіх депортованих.

Як повідомляв Укрінформ, в Анкарі у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу провели дискусійну панель «Від депортації до окупації: 82-річний досвід Криму», присвячену історії депортації кримськотатарського народу сталінським режимом у 1944 році та репресіям під час нинішньої російської окупації півострова.

На території Свято-Успенської Унівської лаври під час реставраційних робіт виявили сховище з церковними цінностями, які монахи заховали до приходу радянської влади, щоб уберегти їх від конфіскації та знищення.