Події
У Миколаєві презентували виставку художніх виробів у межах мистецького проєкту «Пори року»
У Миколаєві відкрилася виставка художніх виробів «Тендітний березень» у межах мистецького проєкту «Пори року», присвяченого 125-річчю Центральної міської бібліотеки імені Марка Кропивницького.
Про це кореспонденту Укрінформу повідомила організаторка заходу, голова ГО «Культурно-мистецька асоціація «Арт-спокуса», заслужена працівниця культури України Валентина Кривцова.
«Тендітний березень» – це друга подія мистецького проєкту «Пори року», організованого бібліотекою у співпраці з Культурно-мистецькою асоціацією «Арт-спокуса». Мета проєкту – ознайомити глядачів з творчістю талановитих особистостей Миколаєва і області, в роботах яких яскраво відображено красу нашого краю у різні пори року», – зазначила Кривцова.
На її думку, саме крізь призму творчості можна побачити та зрозуміти приховану філософію кожного сезону, відчути насолоду особливих моментів окремих місяців.
До експозиції «Тендітний березень» увійшли художні вироби шести мисткинь Миколаєва та області: Світлани Бойкової-Калюжної, Тетяни Веремієнко, Лесі Сайковської, Ірини Гурської, заслуженої майстрині народної творчості України Тетяни Ульянкіної та Алли Бондарєвої з Баштанської громади.
Майстрині приготували для виставки 16 живописних картин та декоративних панно, в яких яскраво відображено ніжну красу березня. Це розписні першоцвіти, живописні крокуси, вишиті й філігранно виконані паперові нарциси.
Весняної творчої атмосфери присутнім на заході додали музичні твори в оригінальному аранжуванні у виконанні директора дитячої музичної школи, гітариста, диригента Андрія Криворучка.
Як повідомлялося, у Миколаєві відкрилася підсумкова виставка культурно-мистецького проєкту “Берегині України”, головною метою якого є розповісти про важливу роль жінки-Берегині під час війни.
У селі Кармелюкове Вінницької області представили історико-мистецький проєкт «Нескорене Поділля», який присвятили 30-й річниці Конституції і 35-й річниці Незалежності України.
Про це у Телеграмі повідомила Вінницька ОВА, передає Укрінформ.
«У селі Кармелюкове пройшов масштабний історико-мистецький проєкт «Нескорене Поділля», організований у рамках мистецького марафону «З Україною в серці» та присвячений 30-й річниці Конституції України і 35-й річниці Незалежності України», – йдеться у повідомленні.
За даними ОВА, ця подія перетворила центральну площу села на простір живої історії, народних ремесел, автентичної музики та гастроспадщини.
«Кожне покоління має своїх героїв, і понад 200 років тому Устим Кармалюк боровся з тим самим ворогом – російською імперською владою. З цим ворогом продовжують боротися сьогодні наші захисники та захисниці. Саме завдяки їм наша держава стоїть», – наголосила у своєму привітанні заступниця начальниці ОВА Ірина Коцюбівська.
Зазначається, що під час заходу організатори передали благодійну допомогу 120 окремій бригаді Сил територіальної оборони Збройних сил України.
Також у рамках історико-мистецького проєкту «Нескорене Поділля» відбулась всеукраїнська науково-практична конференція «Постать Устима Кармалюка в історії України».
Як повідомляв Укрінформ, на Рівненщині запустили мультимедійний проєкт про історію регіону XVIII століття.
Головну нагороду Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах «Кришталевий глобус» отримала стрічка «Збір фруктів» («Fruit Gathering»), копродукція М’янми, Франції та Чехії.
Вручення нагород відбулось на церемонії 11 липня, повідомляє кореспондентка Укрінформу.
Дебютна стрічка режисера Аун Пхьо розповідає історію двох молодих жінок у пошуках свободи в сучасній М’янмі.
Змагалися за «Кришталевий глобус» 12 фільмів з Європи, Південної Америки та Близького Сходу.
Загалом у програмі було представлено близь 2ко 200 стрічок, з них 12 – світові прем’єри.
Спеціальний приз журі здобула данська стрічка “Гість” (“Gæsten”) режисера Мадса Менгеля, який отримав і нагороду за найкращу режисуру.
Анна Шинц отримала нагороду як найкраща акторка за роль у швейцарському фільмі «Щаслива родина» (“A Happy Family”).
Найкращим актором визнали Гассана Саада за роль у фільмі «Труби» (“Pipes”), знятому у копродукції Лівану, Катару та Саудівської Аравії.
Приз за внесок у світовий кінематограф отримала французька акторка Жульєт Бінош.
KVIFF відсвяткував цьогоріч подвійну річницю: 80 років тому було проведено перший фестиваль, загалом відбулися 60 фестивалів (60-й – у 2026 році).
Нагадаємо, в індустріальній секції для проєктів на стадії виробництва володарем нагороди Eurimages Co-Production Development&Connecting Cottbus Award став український проєкт «Ремінісценція» (Reminiscence) режисерки Анастасії Тихої та продюсерки Дарії Бассель.
На кінофестивалі, який проходив із 3 по 11 липня відбулась світова прем’єра українського повнометражного документального фільму Юлії Гонтарук “To Die To Live”.
Фото: Ольга Танасійчук/Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
Копродукція могла б відкрити для українських кінематографів ширший шлях на міжнародні ринки, а також покращити якість матеріалу.
Про це у коментарі Укрінформу заявила українська продюсерка Іванна Хіцінська.
«Копродукція – це єдиний можливий шлях для того, щоб спільно виготовляти історії, які будуть зрозумілі і українській, і зарубіжній авдиторії. І об’єднувати зусилля, таким чином задіюючи у виробництві фільмів як українських, так і зарубіжних митців, що дозволяє також покращити і мистецьку якість кінцевого фільму», – зазначила Хіцінська.
Вона уточнила, що під час війни без підтримки міжнародних копродюсерів не вдалося б виготовити таку кількість українських історій.
Продюсерка зазначила, що провела на полях Карловарського міжнародного кінофестивалю, який проходив із 3 до 11 липня, зустрічі з колегами, взяла участь у показах, панельній дискусії «Історії під вогнем: українське кіно та потреба в довгостроковій підтримці» тощо. На них фахівці висловлювали думку, що якщо до цього часу в більшості випадків Україна була головним виробником фільмів, потрібно також розглядати і те, коли Україна буде долучатися до створення не історій про Україну, а й історій про інші країни, які потенційно могли б бути цікавими для українського глядача. Так звана minority co-production (міноритарна копродукція). Це допоможе тому, «щоб про Україну чули», переконана вона.
«Ми живемо у війні, ми бачимо війну кожен день за своїми вікнами, по телевізору, і іноді потрібно відволіктися на щось не лише про війну. І таким вікном можливостей можуть стати європейські історії різного напрямку і різного жанру, до яких Україна зможе долучитися як міноритарний копродюсер, і долучитися до виготовлення фільму, який теж потім буде представлений на фестивалях, матиме нагороди. І також ми будемо в цих історіях приєднуватися і до європейської сім’ї», – сказала Хіцінська.
Вона підкреслила, що не йдеться про те, як було колись, коли Україна працювала на російський ринок, а українське телебачення, кінотеатри були просто «в полоні російськомовного контенту, з російськими акторами, з усім». Не треба хитатися в інший бік так, щоби це саме сталося і з зарубіжними акторами, застерегла продюсерка.
«Ми пропонуємо інший вихід, коли Україна є рівноцінним партнером у створенні фільмів, серіалів, і де також до зйомок долучаються і українські митці й український кастинг, актори. І де частина історії може бути пов’язана з Україною. Але це не означає, що Україна є основним виробником, ми будемо серед виробників, і це, в свою чергу, зменшить фінансове навантаження на нас, як на країну-виробника, і на продюсерів у пошуку фінансування для того, щоб реалізувати ці фільми. А нам дуже необхідно, щоб на українському ринку, на українському телебаченні з’являлися україномовні історії чи європейські історії з українськими акторами», – пояснила Хіцінська.
Вона зазначила, що перед війною цей процес починався і Україна потроху заходила як міноритарний продюсер у повнометражні фільми і серіали. За її словами, з війною ракурс дещо змінився. За останні роки Україна здебільшого була мажоритарним продюсером, основним виробником. Оскільки під час війни надзвичайно важко виготовляти ігрові художні фільми, в більшості фокус був направлений на документальні фільми, підкреслила Хіцінська.
Вона навела приклади, коли Україну видно завдяки такій співпраці: цього року на фестивалі в Каннах був фільм «Весна», створений в копродукції Естонія, Литва, Латвія і Україна. Там було дуже невеличке українське фінансування, але Україна – країна-виробник, і це історія про російську окупацію.
«Зараз наше керівництво розвертає цей ракурс. Є ініціатива, заснована Президентом, – «Тисячовесна», де ми бачимо, що велика кількість заявок подана і на ігрове кіно, і на дитяче, на анімацію, на серіали, і документальні. І особливо на контент для дітей та підлітків. Тому є шанси, є надія, що воно, звичайно ж, зміниться потрошку», – висловила сподівання подюсерка.
Хіцінська є засновницею WAYA Production та співпрацює з Babylon’13 з 2022 року. Її проєкти включають документальні фільми, художні фільми та імерсивні роботи, представлені на міжнародних фестивалях та ярмарках. З початку повномасштабного вторгнення вона також активно займається міжнародним просуванням, збором коштів та адвокацією українського кіно.
Як повідомляв Укрінформ, на 60-у Карловарському кінофестивалі відбулася світова прем’єра української повнометражної документальної стрічки To Die To Live.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Суспільство1 тиждень agoАмпфутбол та візит президента: в Одесі провели щорічну зустріч Superhumans Анонси
-
Усі новини1 тиждень agoПара з різницею у віці
-
Усі новини1 тиждень agoДіана Зіброва – донька співака схудла на 23 кг
-
Відбудова1 тиждень agoУкраїнський фонд культурної спадщини виділив €30 тисяч на відновлення «Мистецького арсеналу» після атаки РФ
-
Усі новини5 днів agoСніжана Онопко – українська модель підтримала росіянку
-
Одеса1 тиждень agoОдеса частково знеструмнена: робота трамваїв і тролейбусів
-
Усі новини1 тиждень agoФастфуд в Англії — мешканці Грасміра протестують проти кебабної
-
Відбудова5 днів agoШмигаль розповів про умови конкурсу на будівництво нової генерації