Суспільство
Українці 1152 дні вірять, що зло відступить і життя переможе
Президент України Володимир Зеленський привітав українців із Великоднем.
Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на його промову, опубліковану на ОП.
“Нехай цей день настане. Година зла скінчиться. Прийде день життя. День миру. День України. День довжиною в століття. І ми зможемо знову зібратися разом. За одним столом. У мирний Великдень. Коли нам усім буде тепло, буде спокійно, затишно в душі й, звісно, смачно. Коли буде так, як це має бути. Ми хочемо цього всі 1152 дні. Ми єдині в цьому. Щодня й особливо сьогодні, коли українці всіх християнських конфесій відзначають Великдень в одну дату. Разом. Ми разом боремось за Україну. І разом молимось за Україну. За тих, хто на Великдень не може бути поруч із рідними. За тих, хто на передовій, із побратимами. За наших бійців, воїнів світла. Ми просимо Бога захистити тих, хто захищає нас. Зміцнити волю тих, хто зараз у неволі. За наших полонених, за всіх, хто має повернутися додому…Ми молимося сьогодні за всіх, за наших дітей. За всіх хлопчиків і дівчаток, які заслуговують щасливого дитинства. За наших батьків і матерів, які заслуговують спокійної старості. За всіх наших людей, які заслуговують довгожданого миру”, – сказав він.
Зеленський зауважив, що Великдень — дуже особливий день, якого завжди чекають українці. Адже, за його словами, цей день всім дає надію й нагадує: зло має свою годину, а Бог має свій день, що є одним із сенсів, закладених в історію Христа про його земні страждання й смерть та про його воскресіння, про те, що рано чи пізно, але неодмінно зло відступить і життя переможе. Глава держави зазначив, що наразі ці слова знаходять відгук у кожному українському серці. І зміцнюють віру, яка, попри все, не згасає 1152 дні повномасштабної війни.
Зеленський нагадав, що упродовж війни українці стикаються зі злочинами з боку РФ, такими як вбивства десятків людей у Сумах у Вербну неділю, ударами по дитячому майданчику в Кривому Розі, обстрілами Харкова, Дніпра, Одеси та інших міст і, зважаючи на це, запитують себе: “За що?”
“І коли розум не знаходить відповідей на ці запитання, тоді ти починаєш прислухатися до свого серця. І щось невидиме, але дуже сильне всередині тебе не дає опустити рук. Підказує, де знайти світло, щоб не заблукати”, – сказав Президент.
Глава держави підкреслив, що сенс життя можна знати у рідних і близьких, у цінностях, які об’єднують незнайомих людей.
“Саме цінності є тим, що всіх нас об’єднало абсолютно невипадково, об’єднало в перший день війни та єднає досі. Це воля, витримка. Небайдужість і людяність. Ось це і є Бог. Це його прояв. Він – у наших людях. І тому в людях – світло. Тому в людях – сила… Ми знаємо, що захищаємо. Знаємо, за що боремось. За кого й заради кого. І тому кожного разу, хоч би як важко нам було, ми все одно не втрачаємо віри. Бо ця віра – одне в одного. У тих, хто стоїть поруч із тобою. В українців. В українок. Віра в те, що зло має свою годину, а Бог має свій день”, – наголосив він.
Зеленський додав, що попри всі трагічні події, український народ долає дуже важкий шлях і джерелом енергії для цього є рідні, побратими й оточення.
Як повідомляв Укрінформ, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський висловив особливі вітання захисникам, які відзначають Великдень на передовій війни за волю та незалежність України: «саме завдяки вам український народ може святкувати це величне свято у відносній безпеці в тилу».
Слідчі Державного бюро розслідувань проводять обшуки у виробника дронів Vyriy Industries і директора підприємства Олексія Бабенка.
Про це повідомили Укрінформу у пресслужбі бюро.
«Слідчі ДБР перевіряють можливе штучне завищення вартості безпілотників, які у 2025 році постачалися державі за багатомільярдними контрактами», – повідомили у бюро, відповідаючи на запитання стосовно слідчих дій у Vyriy Industries.
За попередньою версією слідства, ціна дронів могла збільшуватися через безпідставне включення до собівартості завищених виробничих, адміністративних та інших витрат.
Як зазначили у бюро, ці обставини стали підставою для проведення слідчих дій.
Укрінформ звернувся по коментар до компанії Vyriy Industries з цього приводу.
Як повідомлялося, Vyriy Industries – українська оборонно-технологічна компанія та один із найбільших виробників FPV-дронів і комплектуючих для них.
Власником та керівником Vyriy Industries є Олексій Бабенко. Він також є одним із акціонерів інтернет-видання «Бабель».
Фото ілюстративне: ДБР
“Мій син казав: “Якщо не ми, тоді хто?” – згадує Тетяна Дмитрівна, матір Олександра Кобзаря. Стрілець 184 окремого батальйону 122 бригади ТрО Олександр Геннадійович Кобзар загинув 28 грудня 2023 року.
Інтент продовжує цикл публікацій про загиблих захисників “Герої не вмирають“.
Група бійців з Олександром Кобзарем у складі виїжджала для зміни побратимів на спостережному пункті “Маямі”, що знаходився у Шосткінському районі Сумської області. На жаль, автівка потрапила у засідку ворожої ДРГ.
Про життя Олександра Кобзаря, любов до автівок та мотоциклів, завзятість та сміливість у службі розповіли його матір Тетяна Дмитрівна та побратим Петро Чумаченко.
“Сашко з самого дитинства допомагав у всьому в господарстві, – згадує Тетяна Дмитрівна. – Коли навчався у Татарбунарському ПТУ на тракториста, вже почав працювати та заробляти гроші. Сам собі й першу автівку купив, і мотоцикл. Дуже любив той транспорт, міг цілодобово в гаражі сидіти, налагоджувати та вдосконалювати свої металеві штуки. Строкову Сашко не служив, бо в нього праве око не дуже гарно бачило. Потім поїхав до Одеси працювати, хотів більше заробляти.
Тут у нас, у селі Нерушай, у сина багато друзів було. Для своєї компанії Сашко любив і шашлики посмажити, й уху зварити. Син мій компанійській був, товариський. І всі його любили, і зараз із добротою та повагою згадують.
Коли почалася повномасштабна війна, всі вони зібралися й вирішили йти до армії. Сашко мені тоді сказав: “Якщо не ми, тоді хто? Щоб ви тут спали спокійно, ми маємо вас захистити”. Його тата, на жаль, вже не було. Батько Сашка у свій час служив у прикордонниках. Думаю, він також пішов би до війська, без вагань.
Наше село Нерушай Тарутинського району невелике – у 2022 році може півтори-дві тисячі жителів було. Від нас одразу 40 хлопців пішли добровольцями. А взагалі-то десь 270 хлопців служить.
Ми постійно дзвонили один одному. Я для нього й передачі збирала.
На службі такий же ретельний був до залізних деталей, постійно чистив свій автомат. І для побратимів готував – м’ясо, рибу, смажив шашлик”.
“Ми з Сашком ще в Татарбунарах у ПТУ разом навчалися, – розповідає побратим Петро Чумаченко. – Він на тракториста, я – на маляра-штукатура.
В один день пішли добровольцями та зустрілися біля Татарбунарського військкомату. І третього березня 2022 року нас прийняли до ТрО.
Ми обидва 1996 року народження. Саша 16 травня народився, а я – 25-го. Потрапили разом до 2 відділення 2 взводу 2 роти 184 батальйону 122 бригади ТрО. Там ми й конкретно здружилися, й трималися щільно поруч. Все у нас було поряд, навіть номери на зброї.
Спочатку я був кулеметником, а Саша другим номером був у мене в розрахунку. Потім стрільцями були, стояли постійно поруч на позиціях. Він як брат мені був, можна сказати. Завжди підтримає. Ні в чому ніколи не відмовить.
Я знав, що в нього проблеми з правим оком. На стрільбах бачив, як він завжди цілив лівим. І з пальцями правої руки він мав проблеми. Але ніколи на це не жалівся.
Якось у Бахмуті ворожий скид був біля нього, граната прилетіла всього метра за півтора від Сашка. Диво його врятувало, уламки розірвали кожух та куртку під ним. Але термобілизну та тіло під нею не зачепило. Командир каже Сашку: “Ляж, відлежись”. А той, як завжди, своє: “Хто, як не ми” і не йде відпочивати. Завзятий хлопець був”.
“Ми його чекали 5 січня 2024 року, мала бути відпустка, – згадує Тетяна Дмитрівна. – Він собі ще нових штук для автівки замовив, я їх у дві коробочки зібрала. Я не була напружена, як завжди, бо вважала, що невдовзі побачимось. Але 28 грудня прийшла та сумна звістка…
Коли було поховання, у церкві в Одесі мені вручили Сашину “Медаль за жертовність і любов до України”. А про те, що в сина був ще й “Золотий хрест”, я дізналася вже після його загибелі. Рік тому мені вручили ще одну посмертну нагороду – Орден “За мужність” третього ступеню. Моя дитина загинула заради всіх нас, Саша для мене справжній герой”.
“Моя дружина була вагітна, і я запросив Сашу бути хресним батьком для дитини, – каже Петро Чумаченко. – На жаль, Сашко загинув раніше, ніж народилася моя донька. Її я назвав Олександра, на його честь. Виросте, обов’язково розповім їй про мого побратима Олександра Геннадійовича Кобзаря”.
Антон Терехов
Суспільство
На Одещині третю добу шукають 10-річну Софію, яку віднесло у відкрите море на надувному колі
На Одещині третю добу шукають 10-річну Софію, яку віднесло у відкрите море на надувному колі
Джерело
-
Політика1 тиждень agoСтефанчук нагородив Кучму відзнакою імені Левка Лук’яненка
-
Суспільство1 тиждень agoВ Укрзалізниці порадили, як подорожувати потягом під час спеки
-
Усі новини1 тиждень agoМоніка Белуччі — який вигляд має 61-річна акторки
-
Усі новини1 тиждень agoбіженка розповіла про головні мінуси Німеччини
-
Світ1 тиждень agoВибух в Монако — дружина Вадима Єрмолаєва не постраждала — ЗМІ
-
Одеса1 тиждень agoЦіна на світло в Одесі: скільки коштує кВт·год у липні
-
Суспільство7 днів agoДилогія Антона Санченка: морська проза, якої нам бракувало Анонси
-
Події1 тиждень agoУ США назвали причину смерті акторки Дейві Чейз