Законодавча ініціатива була зареєстрована під номером 6014 на сайті парламенту, передає Укрінформ.

До Кримінального кодексу пропонується додати окрему статтю, яка встановлює кримінальну відповідальність саме за діяльність так званих електронно-комунікаційних шахрайських організацій (колцентрів). Ідеться про організовані групи, які за допомогою телефонного зв’язку, інтернету, месенджерів чи інших електронних засобів систематично обманюють людей, щоб заволодіти їхнім майном або отримати право на нього.

Глава держави пропонує карати найсуворіше тих, хто створив таку організацію або керує нею чи її окремою частиною. За це передбачене позбавлення волі від 7 до 12 років із конфіскацією майна.

Окремо пропонується встановити відповідальність для людей, які є учасниками такої організації, якщо вони усвідомлювали, що вона займається протиправною діяльністю. Для них пропонується покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років із конфіскацією майна або без.

Також відповідальність пропонується встановити для осіб, які не входять до складу організації, але свідомо допомагають їй. Така допомога може полягати у наданні засобів, послуг, інформації або іншому сприянні її діяльності. Якщо людина знала про незаконний характер діяльності організації, їй також загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без неї.

Окремо документом пропонується карати за залучення інших людей до такої організації або до допомоги їй. Це може бути пропонування роботи, винагороди, послуг чи поширення інформації з метою знайти нових учасників або помічників. За такі дії передбачене покарання від 3 до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без неї.

Якщо залучення інших осіб вчинене повторно, покарання пропонується посилити до 5–10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Окремо документ передбачає відповідальність для службових осіб, які, використовуючи свої повноваження або службове становище, допомагають створенню чи діяльності такої організації або навмисно створюють умови, щоб її організатори чи учасники уникнули відповідальності. За це пропонується покарання від 8 до 12 років позбавлення волі, заборона обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років та конфіскація майна.

Разом із цим проєкт передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності для учасника організації або особи, яка їй допомагала, але не була її організатором чи керівником. Це можливо лише за умови, що до повідомлення про підозру така особа добровільно повідомила правоохоронному органу про існування або діяльність організації та активно допомогла викрити її організаторів, керівників чи інших учасників або сприяла припиненню діяльності організації.

Очікується, що ухвалення законопроєкту сприятиме усуненню прогалини у кримінально-правовому регулюванні та створенню правових підстав для своєчасного припинення функціонування шахрайських кол-центрів правоохоронними органами на етапі організації роботи таких колцентрів, рекрутингу та технічного забезпечення.

Запровадження спеціального складу кримінального правопорушення забезпечить превенцію залучення молоді до протиправної діяльності, протидію створенню і функціонуванню інфраструктури електронно-комунікаційного шахрайства та підвищення рівня захисту майнових прав і персональних даних громадян, зазначається у законопроєкті.

Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський напередодні заявив, що направив до Верховної Ради два законопроєкти, які передбачають посилення відповідальності за організацію та участь у роботі шахрайських кол-центрів, а також за незаконні операції з банківськими рахунками та платіжними інструментами.

Під час розмов із різними людьми з’ясовується, що всі бажають закінчення війни, але всі дуже по-різному уявляють собі, як саме вона закінчиться. Ще більше розбіжностей у розумінні того, як може виражатися перемога і як поразка. Якщо поглянути під цим кутом на дії та риторику лідерів світової політики, то легко дійти висновку, що й у вищих ешелонах влади ситуація приблизно така сама. Тому є сенс розглянути основні сценарії закінчення війни та зрозуміти, які ризики загрожують Україні в кожному з них.

Можна виокремити чотири основні сценарії подальшого перебігу та завершення війни росії проти України: затяжна війна, замороження конфлікту, перемога України та поразка України. Незалежно від того, який із цих сценаріїв реалізується, війна матиме довгострокові соціальні, економічні та політичні наслідки.

Поразка України

Почнемо з цього боку, щоб було приємніше закінчувати матеріал. Одразу слід зазначити, що поразка України – це не обов’язково капітуляція. Аналітики розрізняють кілька форм.

М’який варіант поразки. Україна зберігає державність, але:

• визнає фактичну втрату окупованих територій;
• відмовляється від НАТО;
• погоджується на обмеження щодо збройних сил;
• погоджується на обмеження щодо розміщення західної зброї;
• погоджується на певну форму російського впливу;
• Захід поступово знімає частину санкцій з росії.

Це дуже неприємний результат, але це ще не означає втрату Україною своєї державності.

Середній варіант – агресор отримує значно більше:

• нові територіальні поступки;
• демілітаризація значної частини України;
• заборона на певні види озброєння;
• закріплення нейтрального або позаблокового статусу України;
• федералізація або інші зміни державного устрою під російським тиском.

Саме тут виникає принципова проблема не тільки для України, но і для Європи. В цьому випадку москва отримує можливість закінчити війну зараз і розпочати наступну тоді, коли їй буде зручно й проти того, проти кого їй буде зручно.

Найгірший сценарій – військовий колапс України:

• падіння центральної влади;
• розпад системи управління;
• масовий відтік населення;
• окупація значної частини країни;
• створення проросійського уряду;
• знищення або фактичне розформування ЗСУ.

Розглянемо варіанти того, якими шляхами може статися поразка. 

Заморожений конфлікт

Наступає припинення вогню. Тобто фронт зупиняється фактично, але не юридично. Україна не підписує капітуляцію, але де-факто втрачає окуповані території. Як варіант є сценарій великого (можливо, непублічного) договору між адміністрацією Трампа та рф. Тобто Україна стає об’єктом, а не суб’єктом переговорів. А далі цей стан справ якимось чином доведеться впровадити в законодавче поле. Дуже велике питання, яким саме чином буде юридично оформлено такий стан справ і що зроблять з ініціатором такої зміни законодавства, але для розгляду варіантів ми зобов’язані зазначити таку можливість.

Військовий колапс 

Менш імовірний варіант, ніж заморожений конфлікт. У цьому випадку росія прориває фронт, захоплює Харків або Одесу. Уряд України евакуюється. Держава продовжує існувати юридично, але втрачає контроль над більшою частиною території.

Капітуляція під тиском 

Це викличе миттєвий вибух обурення серед українців і повне неприйняття підписаних документів. З огляду на те, що за це має проголосувати Верховна Рада, депутатам просто не дадуть зібратися при найменшій підозрі громадськості щодо можливої підтримки такого рішення, тобто внутрішня легітимність такої угоди є просто неможливою. Також сумнівним є й те, що підписання таких документів буде визнано країнами Європейського Союзу як юридичний акт, що набрав чинності.

Наслідки поразки для України та світу

Внутрішня нестабільність в Україні. Стара, неефективна та корупційна політична еліта спробує здобути моральний імунітет: “Ми ж воювали з росією”. Але без перемоги цей аргумент не спрацює. Як наслідок – внутрішні потрясіння, зміна влади.

Гуманітарна катастрофа: мільйони біженців, які вже за кордоном, не повернуться. 

Економічний колапс: без перспективи членства в ЄС і без безпекових гарантій іноземні інвестиції не підуть. 

Втрата людьми власності на окупованих територіях стане остаточною й не буде компенсована.

Україна, найімовірніше, стане державою, де панівною ідеєю стане реваншизм. Це спричинить дуже неприємні наслідки не лише для рф, а й для інших країн, яких реваншисти звинуватять у зраді України.

Наслідки для Європи

Для Європи в цілому поразка України близька до катастрофи. Це означає, що:

• росія на кордонах з країнами Балтії, Польщі, Румунії з великими силами та апетитами.
• Крах системи міжнародного права. Є прецедент: агресія виправдовується. Це також сигнал Китаю щодо Тайваню, Сербії щодо Косово, десяткам інших заморожених конфліктів.
• Безпрецедентна міграційна криза. Від 6 до 10 мільйонів українців уже в Європі. У разі поразки їхнє повернення стане майже неможливим. Більше того, буде хвиля додаткової міграції. 

Глобальні ризики

Китайський фактор. Пекін уважно спостерігає. Якщо агресія проти суверенної держави виправдається, Тайвань стане наступним логічним кроком.

Розпад системи ядерного нерозповсюдження. Україна в 1994 році віддала ядерну зброю в обмін на Будапештський меморандум. Якщо це не захистило, то жодна країна, яка розглядає ядерну програму (Іран, Саудівська Аравія), не відмовиться від неї добровільно.

Криза НАТО. Якщо Захід не захистив Україну, чи захистить він Естонію? Це питання, яке відкрито обговорюється у Варшаві, Таллінні та Гельсінкі.

Висновок

Поразка України – не просто геополітична поразка однієї країни, а системний злам міжнародного порядку, наслідки якого відчують не лише сусіди України, а й весь світ, через прецедент ядерного шантажу, крах системи колективної безпеки і сигнал агресорам планети.

Перемога України

Тут варіанти розглядати набагато приємніше. Констатуємо, що на кінець серпня 2026 року жодна зі сторін не досягла стратегічного прориву. Такий стан справ вимагає припущення, що рф буде змушена визнати поразку не у вигляді явної капітуляції та виведення військ, а внаслідок системних проблем в економіці, соціальній сфері та політичної кризи.

Технологічна перевага та виснаження рф

Оптимістичний сценарій. Він базується на припущенні, що Україна здійснить успішний перехід до війни дронів і здобуде в ній якісну та кількісну технологічну перевагу. Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс вийде на масштабне виробництво далекобійних ракет. Це дозволить здобути перевагу на полі бою та суттєво випередити агресора за кількістю та якістю ударів углиб території супротивника.

Нова архітектура безпеки

Цей сценарій передбачає формування нової архітектури безпеки дипломатичними зусиллями, де Україна стає повноправним суб’єктом, отримує гарантії НАТО та стає невід’ємною частиною західного оборонного контуру. Це необов’язково означає повернення всіх окупованих територій одночасно, але передбачає гарантовану безпеку і членство в НАТО та ЄС як незворотний факт. У цьому випадку питання Криму та Донбасу можуть бути вирішені в майбутньому за допомогою дипломатичних заходів або, як варіант, в обмін на скасування санкцій проти рф.

Виснаження без капітуляції

На погляд автора, це найімовірніша перемога. Прориву фронту нема, але агресор перестає наступати. Переговори ведуться з позиції сили України. Результат – припинення вогню на умовах, що не легітимізують анексію плюс безпекові гарантії для України. 

Що буде далі

Перемога не вирішує внутрішніх проблем України автоматично. Деякі проблеми, можливо, відійдуть на другий план, але з’являться нові. Саме проблеми стануть головною темою виборчого процесу, який розпочнеться одразу після припинення вогню. Це тема окремого матеріалу.

Відбудова. Масштаб руйнувань безпрецедентний. За різними оцінками, потрібно від 500 млрд до 1 трлн доларів. Але перемога відкриває шлях до реальних інвестицій і кредитів ЄС.

Євроінтеграція. Членство в ЄС стає реалістичним у горизонті 5-10 років після перемоги за умови реальних реформ. Членство в НАТО – це ключовий безпековий елемент, без якого будь-яке замирення є тимчасовим.

Наслідки для Європи

Перемога України багато в чому стане й перемогою Європи. 

1. Відновлення системи міжнародного права – агресія не заохочується. Це зміцнить міжнародний порядок, заснований на правилах.
2. Новий безпековий периметр. Україна з армією, загартованою в найінтенсивнішій війні XXI століття, стане найпотужнішою сухопутною силою Європи. Це фундаментально змінить баланс сил на континенті.
3. Прецедент для Молдови, Грузії  та Вірменії. Перемога України відкриває реальний шлях до євроатлантичної інтеграції для пострадянських демократій. У Грузії опозиція може отримати додатковий імпульс для реалізації своїх планів. Позиції рф і там можуть суттєво похитнутися.
4. Економічний імпульс. Відбудова України – це колосальний ринок для європейської промисловості. Напрошуються паралелі з планом Маршалла після Другої світової.

Наслідки для глобального порядку

Китайський фактор ключовий. Перемога України суттєво ускладнює потенційну агресію Китаю проти Тайваню. Це буде прецедент, коли демократія може відстояти суверенітет навіть проти ядерної держави за умови западної підтримки.

Ядерне нерозповсюдження. Якщо Захід не піддасться на ядерний шантаж путіна, то ядерна зброя перестає бути гарантією безкарної агресії. Це зміцнює режим нерозповсюдження. 

Майбутнє рф після перемоги України

Найприємніша частина матеріалу. Перемога України активізує внутрішню кризу на болотах. Але тут важливо розуміти, що запропоновані сценарії навряд чи будуть реалізовані в чистому вигляді. Кожен варіант може містити тренди та чинники з різних сценарних описів.

• Консервація режиму 

Цей варіант м’якого ураження рф сьогодні є найбільш бажаним на Заході, але це практично неможливо. Тут доцільно розглянути два підваріанти.

А. путін залишається, підписує мир, оголошує його стратегічним відступом, зберігає владу через репресії. Режим мімікрує під поразку без поразки приблизно так, як срср після Афганістану.

Б. путінократія без путіна. Тобто еліти між собою домовляються про технічну заміну обличчя, але зберігають основні елементи системи. Приблизно цей варіант реалізувався після смерті Сталіна в 1953 році та привів до відлиги, а не до розпаду.

Розпочнеться мирний, але незворотний процес розпаду – як у 1989-1991 роках, тільки значно швидше. Це сценарій посилення регіональних еліт за рахунок послаблення центру. Серед претендентів на відокремлення: Татарстан, Башкортостан, Якутія, Чечня (можливо, й інші кавказькі автономії), Бурятія.

Американський геополітичний аналітик Пітер Зейхан називає цей сценарій “повернення до московії” – росія стискається до свого етнічного ядра навколо москви.

• Хаотичний (гарячий) розпад

Аналітики описують цей сценарій як суміш анархії та насильства. Цей варіант найнебезпечніший і для самої росії, і для світу. Паралелі тут слід шукати не в 1991-му, а в 1917-му.

Основні ризики для світу

• Ядерний ризик як найголовніший

Ультраправі ідеологи рф на Петербурзькому економічному форумі представили доповідь, де варіанти майбутнього були від катастрофічного ураження до апокаліптичного сценарію із застосуванням ядерної зброї.

Головне питання при розпаді рф – хто контролює ядерний арсенал. Колишні республіки срср, включаючи Україну після 1991 року, передали ядерний арсенал рф організовано та без особливих проблем. При хаотичному розпаді такої організованості не буде.

• Регіональні конфлікти

Регіональні конфлікти можуть спалахнути як там, де їх раніше вдалося загасити, так і в цілком несподіваних регіонах. Передумови стандартні: спецслужби, корумповані чиновники та кримінал можуть укласти угоду в будь-якому місці величезної території рф з метою встановлення своєї влади. Наслідком цього можуть стати межові війни між ким завгодно. У разі реалізації сценарію хаотичного розпаду практично неможливо передбачити всі осередки напруги, зважаючи на наявність такої кількості зброї та людей, готових її застосувати.

• Міграційна криза

Політична нестабільність та ймовірність регіональних конфліктів спричинять міграційні процеси. Мігранти можуть хлинути не лише до Європи. Ця криза може охопити дуже багато країн – від Казахстану до Бірми та Індії. 

• Економічний шок

рф – великий постачальник енергоносіїв, зерна, добрив, металів. Хаотичний розпад може миттєво вибити з ринку ці ресурси з непередбачуваними наслідками для глобальної інфляції та продовольчої безпеки. Ці товари досить швидко повернуться в обіг, але певний період нестабільності на світових ринках є дуже ймовірним.

• Китайський фактор

Пекін розглядає Сибір і Далекий Схід як природну сферу впливу. Ослаблення росії майже гарантовано викликає китайську експансію у цих регіонах. Імовірно, спочатку економічну, а потім і політичну.

У яких би межах не залишилася росія після війни, найпопулярнішим питанням стане “Хто винен?” І якою б не була відповідь, це стане приводом для реваншистських настроїв. Якщо винен путін, то у відповіді пролунає, що не вистачило рішучості. Якщо говоритимуть про зраду, це захочуть виправити. Тут доцільно проводити паралелі не з Німеччиною 1945 року, а з Німеччиною 1918 року. За наявності ядерної зброї у сторони, що зазнала поразки, питання міжнародної безпеки надовго залишиться актуальним.

Висновок

Слід усвідомлювати, що поразка росії у війні аж ніяк не означає автоматичний розпад росії чи демократизацію країни. Найімовірніший сценарій – це не “нова росія на наступний день після капітуляції”, а досить тривалий період боротьби всередині російської еліти за те, хто контролюватиме державу, армію, спецслужби та ядерний арсенал.

Зараз жодного чіткого сценарію з гарантованим результатом не існує. Але переважна більшість аналітиків сходиться в одному: керований розпад рф кращий за хаотичний, а збереження ядерного контролю – це абсолютний пріоритет для світової безпеки.

Що стосується України, то ми можемо стати свідками парадоксу. Для нас найкращим результатом війни є максимально надійне усунення російської загрози. Але для Європи найкращим результатом є не обов’язково максимально ослаблена росія, що розвалилася. Скоріше це росія, яка зазнала поразки, відмовилася від імперської політики, але зберегла керовану державу та централізований контроль над ядерною зброєю.

Саме тому є сенс очікувати, що після російської поразки інтереси України та західних країн частково збігатимуться, а частково розходитимуться. Україні буде вкрай важливо отримати гарантії, репарації та унеможливити новий напад. Заходу треба одночасно домогтися цього й не допустити перетворення росії або її частини на ядерне Сомалі.

Враховуючи економічну залежність України від партнерів, яка лише посилиться після закінчення військових дій, керівникам нашої держави доведеться продемонструвати дуже багато знань і вмінь саме в міжнародній сфері.

Ігор Льов

Публікації у розділі “Блоги”
відображають виключно
точку зору автора. Позиція редакції Інтента може не збігатися з позицією автора.

У місті Березівка відбулася офіційна робоча зустріч, у якій взяли участь керівники державних органів управління Березівського району та безпосередньо міста Березівки. Цей захід відбувся за присутності делегації Всеукраїнської громадської організації «Національна асоціація Макотокай карате України».

Основні учасники зустрічі

• Керівництво органів місцевої влади Березівського району;
• Представники міської адміністрації Березівки;
• Делегація від Всеукраїнської громадської організації «Національна асоціація Макотокай карате України».

Такі зустрічі є важливими для налагодження співпраці між громадськими організаціями та органами місцевого самоврядування, що сприяє розвитку спорту та популяризації фізичної культури на регіональному рівні.