Історичний попередник нинішнього Укрінформу – Українське телеграфне агентство – почало діяти за часів Української революції 1917–1921 років. У спеціальній циркулярній телеграмі Центрального виконавчого комітету Рад України йшлося: «Почало функціонувати Українське телеграфне агентство – УкТА. Головне його відділення тимчасово знаходиться у місті Катеринославі, в будинку колишнього губернського управління, кімната 2-а».

Після утворення Української Держави на чолі з гетьманом Скоропадським у Києві запрацювало Українське телеграфне агентство (УТА). З травня по листопад 1918 року його очолював Дмитро Донцов, який одночасно керував і Бюро преси. Свої повідомлення УТА друкувало у виданнях «Бюлетені Українського телеграфного агентства» та «Телеграми Українського телеграфного агентства».

Відтоді агентство змінило чимало назв: УТА, БУП, УКРРОСТА, РАТАУ – і це ще далеко не повний перелік.

Серед фундаторів інформаційної справи в Україні – перших «укрінформівців» – було чимало відомих громадських діячів і представників культури, зокрема Рудольф Гальперін, Павло Тичина, Юрій Олеша, Іван Ле, Сергій Пилипенко, Володимир Нарбут, багато інших письменників, політиків.

Не оминули агентство сталінські репресії: у ГУЛАГу загинули перші керівники РАТАУ Володимир Нарбут та Іван Лакиза, десятки інших працівників.

Під назвою РАТАУ агентство проіснувало майже 70 років. Після проголошення незалежності України інформагентство дістало теперішню назву «Укрінформ» і набуло статусу національного.

Сьогодні Укрінформ є провідним інформаційним агентством України, яке співпрацює з багатьма зарубіжними інформаційними інституціями, є членом Європейського альянсу пресагенцій.

Вже більш як десять років укрінформівці не лише висвітлюють російсько-українську війну, даючи репортажі з лінії фронту і прифронтових регіонів, а й безпосередньо зі зброєю в руках боронять нашу землю. На сьогодні 19 наших хлопців і дівчат служать у війську.

Майже 10 років тому, у ніч на 4 вересня 2014 року, на самому початку АТО в результаті ворожого артобстрілу під Луганськом загинув журналіст Укрінформу Олег Задоянчук. Він став першим журналістом, який загинув у російсько-українській війні. Олег відмовився від пропозиції керівництва оформити відстрочку від мобілізації, сказав: «Це доля». І пішов на війну зі своїм багатократним «мінусом» по зору, в окулярах з товстезними скельцями…

На превеликий жаль, цьогоріч ми втратили свою колегу: у ніч проти 26 лютого російський безпілотник влучив у будинок у селі Крюківщина Київської області, внаслідок чого загинула разом зі своїм чоловіком журналістка Укрінформу Тетяна Кулик – авторка і ведуча проєкту «Нація непереможних», яка виконувала обов’язки головного редактора Головної редакції мультимедіа.

Варто зазначити, що попри війну агентство на сьогодні має найбільшу регіональну і закордонну кормережу. Наші кореспонденти працюють майже у всіх регіонах України та в десятьох країнах: США, Канаді, Німеччині, Австрії, Бельгії, Нідерландах, Франції, Польщі, Туреччині, Китаї.

На сайті Укрінформу виходять понад 300 новин за добу, а також ексклюзивні коментарі та інтерв’ю, фоторепортажі, інфографіка, даючи читачам повну та об’єктивну картину подій.

Новини й публікації виходять українською, англійською, німецькою, іспанською, французькою, японською та польською мовами.

Укрінформ також запустив кілька мультимедійних проєктів («Командири нашої перемоги», «Станція Краматорськ», «Нація непереможних», «За спиною»), гостями яких стали військові, волонтери, відомі громадські та культурні діячі.

Крім того, агентство випускає професійні інформаційні продукти: тематичні новинні стрічки, інформаційні пакети, вісники й дайджести. Серед передплатників та партнерів Укрінформу – електронні та друковані ЗМІ, теле- і радіокомпанії України, медіа зарубіжних країн, владні та бізнес структури, посольства і консульства, підприємства, банки.

Укрінформ має професійну фотослужбу та найбільший в Україні історичний фотоархів, що налічує понад 500 тис. знімків. Наші регіональні та закордонні фотокореспонденти щодня поповнюють колекцію десятками нових фоторепортажів з важливих подій сьогодення.

Більше про історію Укрінформу можна прочитати у публікації на сайті агентства.