Про це повідомив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у коментарі Укрінформу.

«Просування є», – сказав він, відповідаючи на запитання щодо проблеми доступу МКЧХ до українських полонених у РФ.

Лубінець нагадав, що порушував це питання 16 січня на зустрічі з президенткою МКЧХ та офіційно запросив керівництво Комітету відвідати Україну.

За його словами, цього місяця відбудеться візит до України з боку керівництва МКЧХ.

«Саме приїде виконавчий директор МКЧХ. Фактично це друга людина в системі Міжнародного комітету, який декілька днів буде працювати в Україні. У нас буде окрема зустріч, окремі перемовини. Подивимося, з якими новими підходами вони приїдуть в Україну», – додав уповноважений.

Лубінець також заявив, що українська сторона не робила пауз у роботі з обміну військовополоненими, тоді як російська сторона інколи затягує процес.

 «З української сторони ніколи не було пауз у обмінах військовополоненими. Українська команда працює над поверненням героїв та героїнь з російського полону в щоденному режимі», – заявив він.

Омбудсман підкреслив, що перемовини є одним з етапів складної процедури обміну, а безпосереднє повернення людей – її фінальним результатом.

«Пауз ніколи не було в перемовинах, вони тривають. Ми робимо свою роботу, а російська сторона, на жаль, інколи приймає рішення затягувати ці процеси», – додав уповноважений.

Як повідомляв Укрінформ, Лубінець під час зустрічі в Женеві запропонував керівництву МКЧХ відвідати Україну, щоб на власні очі побачити наслідки російських обстрілів цивільної інфраструктури.

Фото Укрінформу можна купити тут

Арбузинський районний суд Миколаївської області завершив розгляд справи щодо організації незаконного грального бізнесу в Південноукраїнську. Фігурантами справи виявилися матір та її син, які налагодили роботу підпільного закладу ще понад десять років тому.

Про це йдеться у вироку суду.

Згідно з матеріалами справи, злочинна група була створена наприкінці 2012 року організатором, щодо якого триває окреме провадження. Для функціонування двох підпільних залів було закуплено 88 гральних автоматів, які працювали до моменту викриття схеми у квітні 2013 року. Обвинувачені виконували роль адміністраторів, керуючи персоналом, фінансами та звітуючи перед організатором про прибутки.

Під час судового засідання жінка та її син свою провину заперечували. Підсудна стверджувала, що в той період працювала на сезонних роботах у Коблевому, а її син заявив, що був працівником автомийки. Попри це, суд визнав їхні свідчення непереконливими та, спираючись на докази й покази свідків, довів їхню безпосередню причетність до злочину.

Суд врахував обставини справи та особистості фігурантів, призначивши їм покарання, передбачене частиною 1 статті 203-2 Кримінального кодексу України. Обох визнано винними за участь у злочинній групі та незаконну діяльність у сфері грального бізнесу, що призвело до накладення штрафу в розмірі 204 тисячі гривень на кожного. Крім того, вирок передбачає конфіскацію всього ігрового обладнання та вилучених під час обшуків грошових коштів, а також стягнення з засуджених процесуальних витрат.

Цікаво, що ця справа тягнеться ще з 2016 року, коли Південноукраїнський міський суд виправдав фігурантів через брак доказів. Проте прокуратура успішно оскаржила це рішення в апеляційному порядку, що призвело до повторного розгляду та винесення теперішнього обвинувального вироку.

Пішла з життя Раїса Петрівна Шишкіна — видатна діячка культури й краєзнавства, засновниця та багаторічна директорка Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я, людина, чий життєвий і професійний шлях став невід’ємною частиною історії міста. Сумну звістку сповістив міський голова Андрій Абрамченко.

Раїса Петрівна народилась 7 листопада 1937 року, розпочала працювати після закінчення семирічної школи, середню освіту завершила у вечірній школі, працювала відкатницею на шахті, робила на польовому стані… Доля загартувала її характер, сформувала непохитну волю, принциповість і глибоку відповідальність за справу, які стали її життєвими орієнтирами.

В Ізмаїл Раїса Петрівна приїхала 1965 року, працювала бібліотекаркою, здобула вищу освіту в Ізмаїльському педагогічному інституті за фахом «вчитель початкової школи», а пізніше пов’язала свою долю з Ізмаїльським історичним музеєм. Саме тут народилась головна мрія її життя — створити повноцінний краєзнавчий музей, що став би осередком пам’яті, науки й культури Придунав’я.

З ініціативи Раїси Петрівни у 1991 році в Ізмаїлі було створено філіал Одеського історико-краєзнавчого музею, який згодом набув статусу Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я обласного підпорядкування. Раїса Петрівна стала його першим керівником і очолювала заклад упродовж 18 років — до 2009 року. Цей період став епохою становлення музею: формування унікальних фондів, закладання наукової бази та виховання глибокої поваги мешканців регіону до власної історії й культурної спадщини.

За її ініціативи при музеї було створено унікальний народний театр «Софокл», що став важливою культурною платформою міста, де органічно поєдналися історія, мистецтво та живе слово, а минуле заговорило до сучасників.

Раїса Петрівна залишила по собі значну наукову спадщину. Вона є авторкою 20 наукових статей з краєзнавства, опублікованих у вітчизняних і зарубіжних виданнях, а також понад 100 публікацій у періодичній пресі. Праці Раїси Петрівни отримали міжнародне визнання та були представлені на авторитетних культурних платформах світу.

“Своєю наполегливістю, талантом і відданістю справі Раїса Петрівна примножила культурну славу Ізмаїла. Вона була не лише керівником і науковцем, а й Учителем з великої літери — наставником, носієм високої внутрішньої культури, людиною щирої любові до рідного краю та його історії. Її ім’я навіки вписане в культурну історію Ізмаїла та всього Придунав’я”, – наголосив Андрій Абрамченко.